1650р., серпня 19. - Із судового вироку Люблінського коронного трибуналу, винесеного міщанам м. Яворова за напад на католицький костьол
Діялося в Любліні перед виборними головними суддями Люблінського коронного трибуналу у найближчу п'ятницю після свята Успення Пречистої Діви Марії року божого 1650-го [19 серпня].
У судовому процесі святотатців, що глумилися з належного костьолові майна й утварі і справа яких знову розглядається цим виборним головним судом Люблінського коронного трибуналу за участю прокурора цього суду, справу вирішено на користь скаржника і позивача знаменитого й всечесного Лук'яна Вітковського, каноніка львівського, пароха яворівського костьолу, секретаря світової королівської величності.
Обвинувачені подані нижче громадяни м. Яворова, а саме: Яцько Кочан, Сидір Ткач, Іван Пихунчик, Матвій Коробатий, Іван Чоп [...]* -співвинуватці і співучасники злочину, з приводу якого скаржник порушив справу і пред'явив претензії до цих осіб та всього їхнього майна, а також щодо визначення їм мір покарання.
Акт обвинувачення
У 1648 р. під час недавнього безкоролів'я ** вищезгадані обвинувачені, не зважаючи ні на що, в найбільшій мірі порушили спокій і публічну безпеку.
Тоді всечесний скаржник, втікаючи в затишні райони королівства від нестримної навали татар і козаків, не зміг вивезти з собою покинуті напризволяще матеріальні цінності свого костьолу в Яворові, що перераховуються нижче, і залишив їх у яворівській святині. Обвинувачені, сповнені презирством і зневагою до недоторканості костьолу та до святих речей, самовільно, натовпом зломивши вхідні двері святині, зі злістю і галасом увірвалися в святий храм.
Хапаючи все, що потрапляло під руки, вони забрали прикраси, призначені для побожного вжитку, а саме: ЗО риз вартістю 400 польських золотих, білі фелоні вартістю 100 польських золотих, 14 антепедіїв вартістю 300 польських золотих, воскових свічок на суму 100 польських золотих, малий срібний хрест вартістю 60 польських золотих, книги на суму 300 польських золотих, 2 оксамитних покривала вартістю 150 польських золотих, оксамитне покривало вартістю 200 польських золотих, грати, замки, завіси на суму 200 польських золотих.
Вони порізали і порубали органи вартістю 2 тисячі польських золотих, вівтарі вартістю 1050 польських золотих, шафи, кіоти, скрині вартістю 200 польських золотих, лавки загальною вартістю 100 польських золотих.
Крім того, знищили дощенту належний костьолу парафіяльний будинок. Столи, крилоси, крісла, вікна, дверні перегородки разом з залізними завісами та інше майно вартістю найменше 600 польських золотих силоміць захопили і використали для себе.
Відповідачі, яких для докладніших пояснень викликав суд Люблінського коронного трибуналу, внесли свій позов.
Тому на судовій розправі з приводу цього позову, який законним шляхом вноситься і розглядається, діючий головний суд Люблінського коронного трибуналу дав згоду одній і другій сторонам на відстрочення розслідування, причому розгляд позову обвинувача перед головним судом Люблінського коронного трибуналу відкладено на шість найближчих тижнів, рахуючи від подання позову У суд.
Справу відповідачів також відкладено на шість найближчих тижнів, рахуючи від дати виклику на судовий процес, проте цю їх справу та зустрічний позов проти позову обвинувача відіслано на термінове, навіть поза каденцією, полагодження у Жидачівський гродський суд.
Одночасно суд попередив сторони і визначив їм останній термін з'явлення під час слухання кримінальних справ перед змішаною, в тому числі і духовною, колегією суду Люблінського коронного трибуналу, а саме: двотижневий термін для розгляду цієї дійсно задавненої справи, незважаючи на результати розслідування, передорученого Жидачівському гродському судові.
І коли, нарешті, настав цей останній термін з огляду на цей правний декрет, обидві згадані сторони за своєю умовою та за згодою суду, який свого часу відмовив відповідачам у праві нез'явлення на суд або апеляції, відстрочили дату з'явлення на судове засідання цього трибуналу на найближчу п'ятницю після свята Успення Пречистої Діви Марії. Цей термін припадає якраз на час розгляду відкладених кримінальних справ змішаним, у тому числі духовним, судом.
Проте на нинішнє судове засідання цього урядуючого суду, що скликане й відбувається законно з огляду на відкладання остаточного судового розгляду, як говорилося вище, відповідачі не з'явилися, незважаючи на те, що позивач-обвинувач викликав їх за посередництвом генерального коронного возного шановного Матвія Вільського і, крім того, за допомогою чотирьох повідомлень, тобто більше разів, ніж цього вимагає загальноприйнята юридична процедура.
Цей суд присудив: визнати обвинувачених винними, позбавити їх права відстрочення [судового розгляду] та апеляції; крім того, вважати юридичне недійсним їхній позов; стягнути з них кошти на процес і визначити їм міру покарання, а саме: позбавлення громадських прав і смертну кару.
Також на виконання вищеобгрунтованого й заочно винесеного вироку в справі згаданих обвинувачених відповідачів та на задоволення позивача-обвинувача цей виборний суд Люблінського коронного трибуналу постановляє застосувати проти перерахованих вище обвинувачених міру покарання, а саме: позбавлення усіх прав і страту.
Одночасно суд проголошує цих засуджених вигнанцями і такими, які можуть і повинні бути страченими на території володінь, підвладних короні польській.
Суд доручає генеральному коронному возному шляхтичеві Адаму Куровському обнародувати цей вирок про кару засудженим та проскрипцію.
Суд розсилає на місця рішення цієї судової справи усім старостам та їхнім компетентним судам, під юрисдикцією яких тепер є майно перерахованих вище і юридичне засуджених обвинувачених відповідачів у тому, що [старости та їх суди] повинні і мають право переслідувати й ловити засуджених для остаточного виконання вироку. У відповідності до цього [вироку] вищезгаданий возний шляхтич Адам Куровський, який, виконуючи свій обов'язок, звичайно промовляє і оголошує повідомлення на публічному місці, став перед цим судом та публічно доповів, що він обгрунтував кару позбавлення усіх прав і страти, присуджену вищезгаданим відповідачам і проголосив на площі перед Люблінським магістратом у присутності численної шляхти і таким чином згідно з існуючим законоположенням довів до загального відома.
Текст привів до порядку: Псарський [Підписи]: Микола Стоїнський, Вітковський
________________________________________________________________________
* Далі подається перелік імен та прізвищ 242 обвинувачених осіб.
** Безкоролів'я після смерті короля Владислава IV.
ЦДІА у Львові. - Ф.127, огт.1, спр.129, арк.1-8. Рукопис, ориг. Пер. з лат.
Хотіли розстріляти цей народ? / Не вийшло – хочете його ділити?Хоч прикладіть усіх своїх щедрот, / Не вийде – ми ж Господні діти...Кочан (Кочановский, Кочаненко)Шолудько (Шолудченко, Жолудко)