1

Тема: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛИСЯНСЬКИЙ Іван Григорович, 1912 р.н.,
уродженець с. Штепівка, українець, освіта
початкова. Червоноармієць-механік-водій танка
„Т-34” 61 танкового полку. Арешт 22.01.1943.
Військовим трибуналом Костирівського танкового
військового табору (Чернігівська область)
2.02.1943 за ст. 58-2 КК РРФСР засуджений на
10 років ВТТ. Реабілітований 31.12.1999 проку-
ратурою Сумської області. (ГДА УСБУ в СО,
спр. П-14010).
ЛИСЯНСЬКИЙ Іван Петрович, 1912 р.н.,
уродженець с. Штепівка, українець, освіта
початкова. Начальник продовольчого постачання
при 1 окремому дивізіоні бронепоїздів (м. Там-
бов, Росія), старший сержант. Арешт 21.10.1941.
Військовим трибуналом Орловського ВО
11.11.1941 за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР засудже-
ний на 10 років ВТТ, позбавлений військового
звання. Реабілітований 20.10.1956 військовою
колегією Верховного Суду СРСР. (ГДА УСБУ в
СО, спр. П-5580).
ЛИСЯНСЬКИЙ Трохим Степанович,
1887 р.н., с. Мартинці, проживав у с-щі Ново-
петрівка, українець, освіта початкова, нічний
конюх відділення Штепівського свинорадгоспу.
Арешт 4.03.1938. Трійкою при управлінні НКВС
по Харківській області 9.05.1938 за активну участь
у контрреволюційній повстанській організації
застосована ВМП. Розстріляний 4.06.1938 у
м. Харків. Реабілітований 18.01.1967 Сумським
обласним судом. (ДАСО, ф.Р-7641, оп.4, спр.404*).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Фесенко(с.Деркачівка)

Поделиться

2

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛИСЯНСЬКИЙ Андрій Омелянович. - Сотник (1774) Ніжинського полку. Одружений з Марфою Романівною Бобир, з якою мав доньку Олександру, заміжню за Петром Гавриловичем Огієвським. Брат Федора Лисянського з Ніжина (який був одружений у 1767 р. з донькою Са-мійла Холодовича Марією), - батька відомого мореплавця та флотоводця Юрія Федоровича Лисянського (2. VIII. 1773 р., м. Ніжин - 22. II. 1837 м. Петербург), якому в Ніжині встановлено пам’ятник.

ЛИСЯНСЬКИЙ Дем’ян Герасимович. - Народився близько 1730 р. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1782).

ЛИСЯНСЬКИЙ Іван Герасимович. - 1743 р. н. Військовий товариш Прилуцького полку (1782) 3 дружиною Анастасією Семенівною мешкав в Ічні (1790).

ЛИСЯНСЬКИЙ Іван Омелянович- Чернігівський полковий канцелярист. Військовий канцелярист у ГВК (1747). Значковий товариш Ніжинського полку (1747 1754). Сотник Сосницької сотні (1754 1758).

ЛИСЯНСЬКИЙ Омелян Іванович. - Рано втратив батька. Виховувався в родині діда Семена, козака. Війт Соснині (1725-1727;    1735— 1740). Значковий товариш у Сосниць-кій сотні (29 травня 1741 - 5 березня 1746). Значковий товариш у абшиті (1746-1768). Одружений з донькою значкового товариша Дмитра Дроз денського (її рідна сестра Катерина була дружиною лубенського полкового судді Манджоса). Жили у Сосниці.

ЛИСЯНСЬКИЙ Петро Іванович. На службі з 1760 р. Канцелярист Чернігівської полкової канцелярії (з 1765). Значковий товариш (з 1770). Сотник Сосницької сотні (з 1770). Учасник походів російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Бунчуковий товариш (з 1782). Одружений з донькою військового тотвариша Чумака (1779).

ЛИСЯНСЬКИЙ Степан. - Народився 1696 р. Значковий товариш Чернігівського полку (1722-1744). Полковий комісар (1743-1744). В абшиті (1744) жив у Сосниці.

ЛИСЯНСЬКИЙ Семен Омелянович- Військовий товариш Чернігівського полку (1782).

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Поделиться

3

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

Відомий носій прізвища -

Ю́рій Фе́дорович Лися́нський (рос. Лисянский; нар. 1(13) (2(14)?) квітня, за деякими джерелами серпня 1773, Ніжин — пом. 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) — мореплавець українського роду на російській службі, географ, океанограф, засновник російської наукової океанографії, капітан 1-го рангу (1809 рік).

Юрій Федорович Лисянський — нащадок українського старшинського козацького роду, народився 1(13) (за іншими даними 2(14)) квітня 1773 року в місті Ніжині, в сім'ї священика ніжинської церкви святого Іоанна Богослова. Батько Юрія «перво служив при письменних указних справах в сотенній Ічняньській канцелярії й Прилуцькій полковій лічільній комісії декілька год». Пізніше, вже будучи при Київській духовній консисторії канцеляристом, він обрав духовну кар'єру і 1760 року був рукоположений священником у Ніжині.

(Вікі)

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Алёна, Relic hunter2

Поделиться

4

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛИСЯНСЬКИЙ Степан Андрійович, народився 1902 р. у м. Золочів Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у сел. Золочів Золочівського р-ну Харківської обл. Робітник ремонтної бригади ст. Золочів Півд. залізниці. У 1932 р. майно частково конфісковано. Заарештований 10 вересня 1935 р. за антирад. агітацію (ст. 67 КК УСРР) і нарсудом Золочівського р-ну 22 вересня 1935 р. (ст. 6710 ч. 1 КК УСРР) засуджений на 3 роки позбавлення волі у ВТТ. Ухвалою Харківського облсуду від 9 жовтня 1935 р. склад злочину перекваліфіковано на ст. 5410 КК УСРР. Термін покарання відбував у Сибтабі.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Гербеев, Радько, Калайда, Крачун, Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко,  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Бойко, Овчинников, Никольский,  Решетников, Минаев T004006

Поделиться

5

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛИСЯНСКИЙ Анатолий Гаврилович, с.Калуга. Умер 05.07. 1944 г. в результате осколочного ранения.

/Книга Скорби Украины. Березнеговатский р-н Николаевской области

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk

Поделиться

6

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛІСЯНСЬКИЙ Євсей Абрамович, 1896, Литва, м. Запоріжжя. 1т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

7

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛИСЯНСЬКИЙ Дмитро Ілліч, 1894 року народження, с. Калуга Березнегуватського району Одеської області, українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Березнегувате Березнегуватського району Одеської області. Інспектор районного земельного відділу. Заарештований 16.02.1933 р. Постановою Колегії ДПУ УСРР від 14.04.1933 р. засуджений до 10 років ув’язнення у ВТТ. Покарання відбував у таборі НКВС СРСР. Звільнений в 1941 р. Після відбуття покарання проживав у м. Скадовськ. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1957 р.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk

Поделиться

8

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

Лисянський Данило Платонович, 1926 року народження, с. Добронадіївка Олександрівського району Донецької області, росіянин, освіта неповна середня, безпартійний. Червоноармієць 76-го батальйону військ НКВС. Заарештований 5 листопада 1944 року. Даних про вирок немає. Реабілітований у 1944 році.

Лисянський Михайло Степанович, 1906 року народження, с. Мартинці Лебединського району Харківської області, українець, освіта неповна середня, безпартійний. Проживав: м. Макіївка Донецької області. Десятник шахти “Щеглівка”. Заарештований 16 червня 1938 року. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга п’ята.

Цікавить інформація:
Махиньки с. Тростинка і с. Шевченківка Васильківського р-ну Київської обл.;
Гарник, Бадьорко, Лисий, Яненко Бершадського р-ну Вінницької обл.;
Шапран, Піскаленко, Григоренко с. Тростинка Васильківського р-ну Київської обл.

Поделиться

9

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

ЛИСЯНСКИЕ в Елисаветграде Херсонской губ.

Посемейный список (евр)

ДАКО. – ф. 78. – оп. 5. – спр. № 241б. – 144зв–145, 275зв–276, 334зв–338, 377зв–378. 

Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

10

Re: Лисянський / Лисянский / Лысянский

Марк Самойлович Лисянский (1913—1993) — советский поэт-песенник.
Член ВКП(б) с 1938 года. Автор гимна Москвы (с 5 июля 1995 года).

http://litnik.org/images/Lisansky/Lisansky%202.jpg

Родился 31 декабря 1912 года (13 января 1913 года) в Одессе в семье портового грузчика. Вместе с семьёй переехал в Николаев, где окончил семилетнюю школу фабрично-заводского ученичества. В 1924 году в газете «Красный Николаев» был напечатан отрывок из его стихотворения памяти Ленина.[1][2]

В 1929—1932 годах работал в меднокотельном цехе Николаевского судостроительного завода жестянщиком, затем судовым разметчиком, занимался в заводском литературном объединении «Шкив», где познакомился с известным поэтом Эдуардом Багрицким. В 1932—1934 годах учился в Московском институте журналистики. После его окончания работал в киевской газете «Комсомолец Украины» и в ивановской областной газете «Ленинец». Был призван на срочную военную службу, которую проходил в Ярославле в 23-м отдельном инженерном батальоне, где и остался жить после демобилизации.[1][2]

+ открыть текст

В 1938 году вступил в партию. Публиковался в областной газете «Северный рабочий», редактором которой тогда был ставший ему учителем И. В. Лопатин. Затем устроился в штат областной молодёжной газеты «Сталинская смена», переживавшей тяжёлые времена после репрессий. Писал стихи, часть из которых была опубликована в 1939 году в сборнике ярославских поэтов «Наши люди». Первый сборник стихов Лисянского «Берег» вышел трёхтысячным тиражом в 1940 году в Ярославле; он получил похвальную рецензию Я. В. Смелякова в «Литературной газете».[1][2]

Отправившись 4 июля 1940 года по редакционному заданию в командировку, он познакомился в пригородном поезде со студенткой третьего курса Ярославского педагогического института двадцатилетней Антониной Фёдоровной Копорулиной, которая затем стала женой поэта.[1]

Когда началась Великая Отечественная война, ответственный секретарь Ярославского отделения Союза советских писателей В. А. Смирнов, зачисленный в армию, передал дела Лисянскому. Но Лисянский, пробыв в этой должности всего несколько дней, записался добровольцем в формируемую в Ярославле 243-ю стрелковую дивизию; был назначен командиром сапёрного взвода. 16 июля 1941 года дивизия была отправлена на Западный фронт.[1]

Летом 1941 года в составе дивизии Лисянский принял участие в Смоленском сражении. В конце лета в ходе вражеской бомбардировки он был контужен, но вернулся в строй. Ещё через некоторое время на ночных занятиях по боевой подготовке сапёров Лисянский сломал ногу, провалившись в волчью яму в лесу.[1]

После лечения в госпитале в Ярославле, в ноябре 1941 года Марк Самойлович был направлен обратно в свою дивизию, которая в это время воевала на Калининском фронте, участвуя в битве за Москву. Во время проезда через столицу у поэта родилось стихотворение «Моя Москва», в 1942 году положенное на музыку Исааком Дунаевским; песня снискала всенародную популярность, а в 1995 году стала официальным гимном Москвы.[1]

Из-за сильной хромоты Лисянский не мог оставаться сапёром и был назначен сотрудником дивизионной газеты «В бой за Родину», а впоследствии её главным редактором. Был также специальным корреспондентом ряда фронтовых изданий. По просьбе командования 243-й стрелковой дивизии он в 1942 году сочинил стихи к песне «Ярославская дивизия в бой за Родину идёт». Другие произведения Лисянского, написанные в военные годы, вошли в сборники «Моя земля» (1942), «Фронтовая весна», «От имени Чёрного моря» (1947). В 1943 году в дивизии оказалась жена Лисянского — она была корректором газеты «В бой за Родину» и радисткой. 243-я стрелковая дивизия участвовала в Сталинградской и Курской битвах и в Никопольско-Криворожской операции.[1]

Приказом ВС 3-й гвардейской армии №: 56/н от: 11.05.1943 года редактор газеты "За Родину" 243-й стр. дивизии старший лейтенант Лисянский награжден орденом Красной Звезды.[3]

Летом 1944 года Лисянский стал одним из дежурных редакторов газеты «Защитник Отечества» 43-й армии; туда же была переведена и его жена. 43-я армия прошла Восточную Пруссию и Померанию, закончив войну под Данцигом. После Победы Лисянский побывал и в поверженном Берлине. Почти до конца 1946 года вместе с женой в составе Северной группы войск находился в польском городе Легница, где работал специальным корреспондентом газеты «Знамя победы». Кавалер ордена Отечественной войны 2 степени, награждён медалями «За взятие Кенигсберга» (1945) и «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» (1945).[1]

После завершения Великой Отечественной войны перебрался с супругой в Москву, стал автором книги стихов о Ленине «Всегда с нами», «Навсегда»; поэтических сборников «Моя земля», «Золотая моя Москва», «За весной весна», «Такое время», «За горами, за лесами», «Спасибо», поэмы «Петя Клыпа». Перу Лисянского принадлежит также шутливое стихотворение «Космонавт приходит к Ильичу», где рассказано о встрече покорителя космоса с восставшим из мавзолея вождём.

Поэт часто бывал в Доме творчества писателей в Переделкине. В близкий круг общения Марка Самойловича входили поэты Яков Хелемский, Михаил Светлов, Лев Ошанин, Евгений Долматовский, Тамара Жирмунская, семья Михаила Матусовского. Высоко ценил творчество Лисянского Леонид Мартынов. По отзывам коллег по цеху, Марк Самойлович был необыкновенно добрым, отзывчивым человеком, всегда готовым помочь, не считаясь даже с ограниченностью своих материальных возможностей.[4]

При этом поэт никогда не забывал об Ярославле и часто туда приезжал, останавливаясь обычно в семье актрисы Волковского театра, лауреата Государственной премии СССР Александры Чудиновой. Кроме того, сочинил слова к песне «Ярославская сторонка», с мелодии которой начинает каждый новый день Ярославское областное радио, и стал редактором книги «Дневник разведчицы» также актрисы Волковского театра Софьи Аверичевой.[1]

Марк Лисянский был автором песен на музыку Бориса Мокроусова («Осенние листья»), Аркадия Островского («Зори московские»), Александры Пахмутовой («Новая дорога»), Оскара Фельцмана («В синем омуте», «Конаково», «Хорошо шагать пешком»), Яна Френкеля («Годы», «Это было вчера», «Песня вечной юности»), Александра Изотова («Уходит теплоход») и других. Много песен было написано с композитором Александром Долуханяном, с которым поэта помимо соавторства связывала очень долгая и преданная дружба. Среди этих песен — «Моя родина», «Девушку Чайкой зовут» (посвящение Валентине Терешковой), «И мы в то время будем жить», «Что такое любовь».

Песни на стихи Марка Лисянского в разные годы исполняли: Артур Эйзен, Владимир Бунчиков, Владимир Нечаев, Павел Лисициан, Владимир Трошин, Муслим Магомаев, Иосиф Кобзон, Эдуард Хиль, Лев Лещенко, Людмила Зыкина, Александр Розум, Юрий Богатиков, Ансамбль имени Александрова, Евгений Беляев, Иван Букреев, Большой детский хор под управлением В. Попова.

За творческую деятельность удостоен орденов Трудового Красного Знамени и Дружбы народов.[1]

В последние годы поэт жил и работал в писательском посёлке Красновидово.

Умер на рассвете 30 августа 1993 года. Похоронен в Москве на Ваганьковском кладбище.[1]

После кончины Марка Самойловича его вдова Антонина Фёдоровна Копорулина-Лисянская издала «Провинциальные рассказы» Лисянского (М.: Русская Книга, 2004, 222 с.).

/ википедия

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования.

https://www.youtube.com/watch?v=i33RIe4TEpE https://www.youtube.com/watch?v=srru9cQ7Eqk
Спасибо сказали: gennadii54081

Поделиться