1

Тема: Отак, колись у Новий Рік

Запрошую у цю тему поділитися своїми пам'ятними спогадами про новорічну ніч. Або від когось щось цікаве чули.
.....................
НОВОРІЧНИЙ ЗАПЛИВ
Мій зведено-двоюрідний брат Михайло, царство йому небесне, десь у 1970 році прийшов з армії. Увечері під Новий Рік десь швендяв по центру станиці й напросився у компанію. До зустрічі нового року вже добре підпив і вирішив йти додому. Вийшовши на вулицю з п'яної голови повернув у протилежний бік і так ішов-ішов, доки дійшов до річки, до Полежаївського броду. Це вже він потім все "реконструював", а тоді голова геть нічого не кумекала. А був добрячий для наших країв мороз, десь до -15*С, береги й тиховіддя позамерзало, лише по центру дзюріла вода. Холодна, звичайно. Й от Михайлові показалося, що то наша холодянська дорога, і він з усього розмаху шубовснув у річку, ламаючи кригу. Правда, там було неглибоко, спочатку по...майже пояс, і він з переляку попер уперед. Ставало глибше, але він не здавався й пер проти течії уперед. Потім трохи проплив, потім знов помілшало й тут йому прийшло у голову, що це ніяка не "саша" (шосе), а таки річка, й він, хапаючися за верболози й свидину виліз на протилежний бік (Всього по річці пройшов-проплив десь 250 м). Через чагарники вийшов знов у станицю. Йде по якійсь вулиці, а люди саме повиходили надвір стріляти - північ. Й от іде він, ноги плющать, а пальто чи кухвайка дзвеніти починає, а одні й побачили його. "Хто воно?" - "Та Таран з Холодного!" Затаскали його в хату, роздягли, розтерли, знов горілкою залили, укутали й баїньки поклали. І хоч би що йому було!
......................
БЕЗ НАЗВИ
Це не так давно було. Одна наша трохи молодша за мене...одним словом, що там в них було - розбіглися. Вона вийшла за набагато молодшого, той "подарував" їй доцю й кинув. От під Новий Рік приїхали до неї буквально на годинку син (від першого шлюбу) й невістка. А вона сидить, рюмає. "Докрутилася носом, що сама тепер сиджу!" Ті бачуть, що в неї зовсім упадочний настрій. Заїхали до батька (й до мачухи) й наодинці батькові все росказали. Батько на другий день невзамітку од жінки купив подаруночок і поїхав же її з Новим Роком привітати. Мабуть, таки щось у серці було. У такі дні все прощати треба

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

2

Re: Отак, колись у Новий Рік

Два Нові Роки я зустрічав в армії, у м. Богодухів Харківської обл. Другий раз - у старій казармі, колишній монастирській споруді. А перший раз в учебці. На другий рік була більша воля. Оскільки я був секретарем комсомольської організації всього тилу, то на моїй шиї висіла й стінгазета. "Ось, дай,- думаю,- утну чогось незвичайного, новорічного!" А у нас не було замполіта. А жили ми разом з дівізіоном, отож у консультаційних справах ми зверталися до їхнього замполіта, майора Стрільбицького. Він тоді вчився у ХДУ на істфаці і я йому щось раз писав. Отож, ми були в добрих взаєминах, вірніше, він до мене добре ставився. Пішов, побалакав і втнув - півгазети було з новорічних віршів моїх та інших бійців. І всі українською мовою. Майже всі підтримали, бо 40% солдатів, а офіцерів і прапорщиків ще більше були з Україні. Затія сподобалася й білорусам та молдаванам та кавказцям. Решті теж ображатися нічого було - проза була російськомовна. До мене стали підходити й дорікати лише за те, що не оголосив, то й вони б свого віршика дали. Пам'ятаю одного хлопця з Первомайська Микол. обл. І скільки виявилося в частині українських поетів! "Не переживайте,- кажу, - не спішіть у листопаді на дембель, залишайтеся до Нового Року й випустіть газетку зі своїми віршами!" smile Звичайно, мене дуже далеко посилали, десь аж за Парнас... Потім наші абазинці й абхази розповідали, що їх викликав особіст поодинці й розпитував, що я за один?

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share