1 (28-02-2015 12:11:19 отредактировано Мариненко)

Тема: Федоренко

Шукаю нащадків Федора, від якого пішло це прізвище, з села Дацьки, Корсунщина.
Федір оселився у Дацьках після великого згону 1711-1712 р.р.

Село виникло у 1706 році, а повторно почало заселятися після 1714 року.
Вже у 1788 рокі у селі Дацьки та Прутильці була церква, 73 двори та 506 мешканців.

Поделиться

2

Re: Федоренко

Прізвища у Дацьках на 1788 рік:



Бабаченко


Березовий


Гуцал



Задніпряний


Ковальський


Ладченко?


Майстренко


Макаренко


Марченко


 Миколенко


Москаленко


 Оніщенко


Павук


Поночовний


 Решеченко?


 Саєнко


Смоляр


Соболь


Тимошенко


 Ткач


Федоренко


Швець


Шевченко


Якименко


 Ярмоленко

Поделиться

3

Re: Федоренко

3 листопада 1839 року народився Йосип Антонович Федоренко.
Хрещені:
приходський д"якон Максим Григорович Шмигельський та
Агафія Андріївна, Петра Олександровича Миколенка дружина.
Хрестили:
приходський священник Максим Серединський та пономар Семен Карпович Лазиківський

Поделиться

4

Re: Федоренко

Прізвище зустрічається у селі Янівка, Радомисльського повіту, у 18 ст.

Веде походження від Федора +-1690 р.н.

Поделиться

5

Re: Федоренко

ФЕДОРЕНКО Антон Лукич, 1897 р., с. Великомихайлівка Покровського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, селянин-одноосібник. 19.12.1930 р. звинувачений в а/рад. агітації, засланий до Північного краю на 3 р. Реабілітований 03.08.1998 р.

ФЕДОРЕНКО Арсентій Гаврилович, 1901 р., с. Іванівка Катеринославської губ., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, селя-нин-одноосібник. 03.01.1929 р. звинувачений в а/ рад. агітації, ув'язнений до концтабору на 10 р. Реабілітований 14.10.1996 р.

ФЕДОРЕНКО Василь Дмитрович, 1903 р., с. Омельник Онуфріївського р-ну Харківської обл., українець, з селян, позапартійний, освіта початкова, робітник Дніпродзержинського з-ду ім. Дзержинського. 28.06.1939 р. звинувачений в к/ рев. агітації, ув'язнений до ВТТ на 3 р. Реабілітований 08.12.1997 р.

ФЕДОРЕНКО Василь Зіновійович, 1890 р., с. Капулівка Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, збирач утилю Катеринівської сільс-поживспілки Нікопольського р-ну. 17.09.1937 р. звинувачений в а/рад. агітації, розстріляний 23.09.1937    р. Реабілітований 15.10.1960 р.

ФЕДОРЕНКО Василь Петрович, 1921 р., с. Спаське Новомосковськом р-ну Дніпропетровської обл., селянин, позапартійний, освіта 7 класів, червоноармієць 1 взводу 1 роти 2 батальйону 150 полку військ НКВС. 30.10.1941 р. звинувачений в читані фашистських листівок, ув'язнений до ВТТ на 10 р. звільнений з табору 08.10.1950 р. Реабілітований 11.03.1997 р.

ФЕДОРЕНКО Гаврило Герасимович, 1899 р., с. В'язівок Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, вантажник ст. Варварівка Сталінської залізниці. 18.07.1937 р. звинувачений в к/ рев. агітації, розстріляний 21.08.1937 р. Реабілітований 20.09.1989 р.

ФЕДОРЕНКО Григорій Васильович, 1907 р., с. Капулівка Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., українець, з селян, позапартійний, освіта вища, вантажник 25 робітничого батальйону, м. Челябінськ. 31.10.1946 р. звинувачений в пособництві німецьким окупантам, ув'язнений до ВТТ на 10 р. Реабілітований 04.03.1992 р.

ФЕДОРЕНКО Данило Трохимович, 1894 р., с. Заболоть Волинської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта вища, учитель НСШ с. Воронівка Новомосковськом р-ну. 25.04.1938 р. звинувачений в належності до к/рев. організації, розстріляний 25.05.1938    р. Реабілітований 23.10.1957 р.

ФЕДОРЕНКО Денис Антонович, 1892 р., с. Кам'янка Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, ремонтний робітник 14 дистанції путі Сталінської залізниці. 08.12.1937 р. звинувачений в к/рев. агітації, ув'язнений до ВТТ на 8 р. Реабілітований 07.04.1992 р.

ФЕДОРЕНКО Іван Дем’янович, 1898 р., с. Капулівка Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, хлібороб-одноосібник. 16.11.1930 р. звинувачений в к/рев. діяльності, розстріляний
28.11.1930    р. Реабілітований 29.07.1989 р.

ФЕДОРЕНКО Іван Миколайович, 1876 р., м. Вільно, українець, з сім'ї офіцера, позапартійний, освіта вища, головний інженер Дніпропетровського з-ду ім. Петровського. 11.03.1929 р. звинувачений в к/рев. саботажі, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 29.09.1995 р.

ФЕДОРЕНКО Іван Тимофійович, 1904 р., с. Шандрівка Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, хлібороб-одноосібник. 10.05.1931 р. звинувачений в а/рад. агітації, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 26.08.1993 р.

ФЕДОРЕНКО Костянтин Петрович, 1906 р., с. Нововоронцовка Великоолександрійського р-ну Одеської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, без визначеного місця роботи. 07.12.1937 р. звинувачений в а/рад. агітації, ув'язнений до ВТТ на 10 р. Реабілітований 20.04.1989    р.

ФЕДОРЕНКО Леонтій Григорович, 1886 р., с. Журавка Варвинського р-ну Полтавської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, робітник паливного складу ст. Нижньодніпровськ Катерининської залізниці. 04.04.1933 р. звинувачений в а/рад. агітації, засланий до Північного краю на 3 р. Реабілітований 17.01.1990 р.

ФЕДОРЕНКО Лука Родіонович, 1887 р., с. Шолохове Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, столяр рудника ім. Кагановича тресту «Марганець». 02.09.1937 р. звинувачений в к/рев. діяльності, розстріляний 11.09.1937 р. Реабілітований 22.05.1965 р.

ФЕДОРЕНКО Макар Лукич, 1906 р., с. Вели-комихайлівка Покровського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, селянин. 21.02.1932 р., звинувачений в к/рев. агітації, засланий до Північного краю на 3 р. Реабілітований 11.06.1998 р.

ФЕДОРЕНКО Микола Миколайович, 1879 р., м. Вільно, українець, службовець, позапартійний, освіта вища, головний інженер Дніпропетровського з-ду ім. Петровського. 11.03.1929 р. звинувачений в шкідницькій діяльності, ув'язнений до ВТТ на 5 р. Реабілітований 29.09.1995 р.

ФЕДОРЕНКО Порфирій Тимофійович, 1891 р., с. Нововоронцовка Одеської обл., українець, з селян, позапартійний, освіта початкова, робітник господарського відділу тресту «Марганець». 13.08.1936    р. звинувачений в а/рад. пропаганді, ув'язнений до ВТТ на 4 р. Реабілітований 12.08.1960    р.

ФЕДОРЕНКО Семен Давидович, 1884 р., с. Дніпрокам'янка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, працівник ст. Під-степна Сталінської залізниці. 17.03.1945 р. звинувачений в а/рад. агітації, ув'язнений до ВТТ на 7    р. Реабілітований 07.04.1992 р.

ФЕДОРЕНКО Сергій Тимофійович, 1897 р., м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., українець, робітник, позапартійний, освіта початкова, гірничий майстер рудника ім. газети «Правда» Кривбасу. 01.11.1937 р. звинувачений в к/рев. агітації, розстріляний 16.11.1937 р. Реабілітований 15.11.1957    р.

ФЕДОРЕНКО Сила Григорович, 1900 р., с. Степанівка Олександрівського р-ну Донецької обл., українець, з робітників, чл. ВКП(б), освіта вища, заступник начальника вантажної служби Сталінської залізниці. 25.10.1938 р. звинувачений у належності до а/рад. організації, ув'язнений до ВТТ на 12 р. Реабілітований 24.08.1955 р.

ФЕДОРЕНКО Харитон Кирилович, 1897 р., с. Журавка Варвинського р-ну Полтавської обл., українець, селянин, позапартійний, малописьменний, вантажник ст. Нижньодніпровськ Катерининської залізниці. 04.04.1933 р. звинувачений в а/ рад. агітації, засланий до Північного краю на 3 р. Реабілітований 12.01.1990 р.

Реабілітовані історією. Дніпропетровська область

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

6

Re: Федоренко

ФЕДОРЕНКО СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ, 1894 р.н.,
с.Буджак Ізмаїльського району Одеської області, українець, освіта початкова, проживав у с.Надлак Новоархангельського району, член колгоспу “Червоноармієць”. У грудні 1939 року “за розбазарювання товарів” райнарсудом був засуджений до примусової праці з погашенням збитків на 600 рублів. Заарештований 30.04.1941 УНКДБ Кіровоградської області (антирадянська агітація: “унтер-офіцер царської армії; мав листування з румунським консулом і з родичами у Бесарабії, писав їм наклепницькі листи про погане життя в СРСР, збирався утекти в Румунію”). Засуджений 25.06.1941 Кіровоградським облсудом до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 3 роки. Відбував покарання у Казані (Татарстан), де й помер у 1949 році. Реабілітований 12.06.1961 Верховним судом УРСР. (П - 5436)

Гербеев, Радько (Радченко, Рядченко), Калайда (Калайденко), Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаевская, Кировоградская, Одесская обл.),  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Дума (Івано-Франківська обл.), Овчинников (Курская обл.), Никольский (Гомельская обл., Киргизия),  Решетников (Оренбургская обл.), Минаев (Курганская обл.) T004006

Поделиться

7

Re: Федоренко

ФЕДОРЕНКО ІВАН ЮХИМОВИЧ, 1872 р.н.,
с.Бежбайраки (нова назва Кропивницьке), українець, освіта початкова, хлібороб. Заарештований 17.01.1931 Рівненським РВ ДПУ (антирадянська агітація проти перевиборів сільради). Новоукраїнською дільничною прокуратурою 25.02.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 2787)

ФЕДОРЕНКО МАТВІЙ ЮХИМОВИЧ, 1888 р.н.,
с.Бежбайраки (нова назва Кропивницьке), українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 2.03.1931 Новоукраїнським РВ ДПУ (член контрреволюційної групи, антирадянська агітація). Новоукраїнським РВ ДПУ 25.07.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 7408)

Гербеев, Радько (Радченко, Рядченко), Калайда (Калайденко), Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаевская, Кировоградская, Одесская обл.),  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Дума (Івано-Франківська обл.), Овчинников (Курская обл.), Никольский (Гомельская обл., Киргизия),  Решетников (Оренбургская обл.), Минаев (Курганская обл.) T004006

Поделиться

8

Re: Федоренко

ФЕДОРЕНКО
Василь Демянович, 1895, с. Оріхівка, м. Бердянськ. 1т
Дмитро Федорович, 1927, с. Давидівка. 2т
Мусій Іванович, 1878, с. Мала Михайлівка (Білоріцьке). 2т
Омелян Григорович, 1875, с. Воздвижівка. 4т
Тетяна Фотіївна, 1903, с. Давидівка. 2т
Степан Варфоломійович, 1871, Полтавська обл.,  с. Кизияр. 5т
Тимофій Михайлович, 1856,  с. Цареводарівка. 5т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

9

Re: Федоренко

ФЕДОРЕНКО Андрій Іванович народився 1882 р. у с. Черкаська Лозова Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Черкаська Лозова Дергачівського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. У 1921 р. розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 10 лютого 1930 р. за антирад. агітацію та зрив сільських зборів (статті 5410, 70 КК УСРР), 31 березня 1930 р. звільнений з-під варти на підписку про невиїзд, справу закрито Харківським окрпрокурором 11 червня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ФЕДОРЕНКО Андрій Михайлович народився 1892[3] р. у с. Мокра Рокитна Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Мокра Рокитна Нововодолазького р-ну Харківської обл. Селянин-одноосібник. У 1929 р. позбавлений виборчих прав. У 1931 р. розкуркулений. Заарештований 23 квітня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито СПВ Харківського оперсектора ДПУ 5 серпня 1931 р. (ст. 197 КПК УСРР). Заарештований 6 квітня 1932 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 17 квітня 1932 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Харківським облсудом 30 вересня 1948 р. засуджений на 10 років позбавлення волі у ВТТ. Реабілітований 25 вересня 1989 р. та 21 серпня 1965 р.

ФЕДОРЕНКО Андрій Трохимович народився 1891 р. у с. Городнє Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Городнє Краснокутського р-ну. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 16 березня 1931 р. за агітацію проти заходів рад. влади (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 20 серпня 1931 р. з-під варти звільнений із забороною проживання в прикордонній смузі, в Україні, у Московській та Ленінградській областях, Північно-Кавказькому краї, Дагестані, у всіх центральних округах областей, країв та автономних республік терміном на 3 роки. Реабілітований 14 жовтня 1996 р.

ФЕДОРЕНКО Лук’ян Пилипович народився 1870[2] р. у с. Одринка Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Одринка Люботинського р-ну Харківського окр. Селя-нин-одноосібник. Заарештований 1 листопада 1929 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР)    і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 15 грудня 1929 р. висланий до Північного краю на 3 роки. У 1932 р. розкуркулений. У 1937 р. проживав у Харкові, сторож Люботинського ВРП. Заарештований 15 жовтня 1937 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УРСР), справу закрито начальником Харківської між-райопергрупи УНКВС 7 січня 1938 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УРСР) зі звільненням з-під варти. Реабілітований 31 травня 1995р.

ФЕДОРЕНКО Мартьян Петрович народився 1880 р. у с. Бірки Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Карлівка Нововодолазького р-ну Харківської обл. Стрілочник на роз’їзді 10 км перегону Мерефа — Водолага Півд. залізниці. Позбавлений виборчих прав. У 1930 р. розкуркулений, був заарештований органами ДПУ. Заарештований 27 лютого 1933 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) 1 ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 31 березня 1933 р. виселений до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 10 жовтня 1989 р.

ФЕДОРЕНКО Микола Федосійович народився 1897 р. у м. Чугуїв Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із службовців, освіта початкова, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель неповної середньої школи в с. Леб’яже Печенізького р-ну Харківської обл. Заарештований 2 грудня 1932 р. за утворення к.-р. угруповання та антирад. агітацію (статті 5410, 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 27 квітня 1933 р. (ст. 5411 КК УСРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Спецколегією Харківського облсуду 10 січня 1938 р. позбавлений волі у ВТТ на 6 років 3    пораженням у правах на 2 роки. Реабілітований 15 грудня 1989 р. та 18 червня 1993 р.

ФЕДОРЕНКО Михайло Васильович народився 1888 р. у слободі Мерефа Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у сел. Ме-рефа Харківської приміської зони. Службовець відділу доходів Управління Півд. залізниці. Заарештований 9 грудня 1932 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито ДТВ ОДПУ Півд. залізниці 20 лютого 1933 р. за недоведеності складу злочину.

ФЕДОРЕНКО Павло Степанович народився 1894 р. у с. Черкаська Лозова Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Черкаська Лозова Дергачівського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 10 лютого 1930 р. за антирад. агітацію та зрив сільських зборів (статті 5410, 70 КК УСРР), 15 березня 1930 р. звільнений з-під варти, справу закрито Харківським окрпрокурором 11 червня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ФЕДОРЕНКО Семен Тихонович народився 1898 р. у с. Мокра Рокитна Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, письм., позапарт. Проживав у с. Мокра Рокитна Нововодолазького р-ну. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 9 березня 1931 р. за антирад. агітацію і розповсюдження чуток, погрози бідноті (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 17 квітня 1931 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 23 травня 1994 р.

ФЕДОРЕНКО Тихін Якович народився 1877 р. у с. Одринка Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Мокра Рокитна Нововодолазького р-ну. Селянин-одноосібник. У 1931 р. розкуркулений. Заарештований 24 квітня 1931р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 17 травня 1931 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Термін покарання відбував у м. Архангельськ. Реабілітований 29 вересня 1989 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 2.

Гербеев, Радько (Радченко, Рядченко), Калайда (Калайденко), Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаевская, Кировоградская, Одесская обл.),  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Дума (Івано-Франківська обл.), Овчинников (Курская обл.), Никольский (Гомельская обл., Киргизия),  Решетников (Оренбургская обл.), Минаев (Курганская обл.) T004006

Поделиться

10 (21-11-2016 16:18:00 отредактировано notizia)

Re: Федоренко

ФЕДОРЕНКО Аристарх Семенович, народився 1916 р. у [Харківській губ.]. Росіянин, соціальне походження, освіта, партійність і місце роботи невідомі. Проживав у [Харківській обл.]. Заарештований 15 березня 1937 р. і військовим трибуналом військ НКВС (ст. 581 п. «а» КК РСФРР) засуджений на 3 роки позбавлення волі. Термін покарання відбував у Воркутинському відділенні Ухтпеч-табу. Звільнений з-під варти 21 квітня 1940 р.

ФЕДОРЕНКО Григорій Васильович, народився 1899 р. у с. Верхня Сироватка Сумського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт., у 1928—1937 рр. член ВКП(б). Проживав у Харкові. Начальник сектору податків фінансового відділу Харківського облвиконкому. Заарештований 27 липня 1937 р. як член к.-р. терористичної організації (статті 547, 548, 5411 КК УРСР) і військовою колегією Верховного Суду СРСР 7 грудня 1937 р. засуджений до ВМП з конфіскацією особистого майна. Розстріляний 8 грудня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 10 серпня 1957 р.

ФЕДОРЕНКО Петро Іванович, народився 1878 р. у с. Городнє Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Городнє Краснокутського р-ну Харківської обл. Робітник радгоспу «Глобинський». У 1931 р. розкуркулений. Заарештований 31 липня 1937 р. за к.-р. діяльність (ст. 5410 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 19 серпня 1937 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 23 серпня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 4 квітня 1989 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Гербеев, Радько (Радченко, Рядченко), Калайда (Калайденко), Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаевская, Кировоградская, Одесская обл.),  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Дума (Івано-Франківська обл.), Овчинников (Курская обл.), Никольский (Гомельская обл., Киргизия),  Решетников (Оренбургская обл.), Минаев (Курганская обл.) T004006

Поделиться

11

Re: Федоренко

1762 р. липня 22. Харків.— Свідчення в Харківській полковій канцелярії Никифора Федоренка, учасника нападу на будинок майора Романа Шидловського в місті Мерчику у серпні 1759 р.

1762 году июля 22 дня представленные при доношений от служителя господина маеора Романа Шидловского бурлаки и ватагу в разорении в 1759 году дому ево порознь распрашевани и показалы: 1. Зовут ево Никифором Амеляновим, сином Федоренком, от роду ему двадцать пять лет, природной черкашенин, родился и взрос малороссійскаго Гадяцького полку в местечку Зѣнковѣ , а по взрастѣ , отлучась от отца и матери, пошедши Ахтирского полку в мѣстечко Котелву, жил с найму у полкового асаула Ефима Степанова, сина Зашаловского, кои тогда был еще сотником, до трех год, а между тем, не пожелая у него жить, согласись з другим ево работником Петром, захож из малороссийскаго города Веприка, от него, Зашаловского, посоветовались оттойти и, где случится, нанятся в работу в другом месте. И по отходе в летное время пред косовицею заходили невѣдомо какого генерала Алексея Григориевича Разумовского в хутор управителя ево прозванием Водяницкого, а имены не знает, состоящей в Мураховских дачах под бором, в урочище на Бузовой, где поработаясь дней з два, он, Никифор, оставя предписанного товарища своего Петра по нежеланию ево никуда с ним иты, сам пошел в близсостоящий оного в том же бору другой хутор, не знает какого-то помещика, прозванием Уманцева, в коем переночевав, на другой день при отходе пристал к нему живущей в том хуторе работник Корней Телбушенко, кои родом из Богодуховой, и, с оним посовѣтовав, пошли с тѣем намѣрением, чтоб от того хутора заиты в далнее растояние безвестное хозяину его Корнея — реченому Умацову—место, нанятся ж в работу, где случится. И идучи вышеписанним бором, дорогую встретился не знает с каким молодиком, названим себе Никитою Сухоруковим, краснокутским уроженцем, коему на вопрос, как они обявили, что йдуть мѣста искать к найму, то и он, воротясь, обявляя такой же случай к ним пристал и идучи втроих тем же бором и дорогою того ж дня встретилсь с живущим в том же бору вишеименованного Разумовского караванах человеком Федором Свириденком, которой искал пропавших ис тѣх караванов свиней. Исшедшись, как они на вопрос ево, обявили ему о себѣ , что за люде и куда идут, то он стал подговоривать их к себѣ , почему, как оны к нему в тот караван поишли, то потому же он, Свириденко, накормя их, стал подговоривать, даби приставали к нему в воровскую партию, обявляя ж, что де еще такових молодиков соберем и поидем де на разбой. К чему они по тому ево подговору склонясь и остались у него и, дождався вечера, набравши харчей, оставя жену ево, Свириденко, в доме, поишли все четыре под его, Свириденковим, предводительством в показаний бор, где переночевав, пробрались в густую дубину, найшли на таких же бродяг двух человек, ис коих один говорил по-черкаскии, а другой — по-рускии, и назвали себя беглимы работника ми господина маеора Романа Шидловского. Черкашенин — табунщиком Степаном, а руской — служителем Григорием, а прозвання не знает, и по подговору Свириденковому тотчас пристали к ним в ту их партию, и как начали совѣтовать, куда иты на добичь и на разбой, то оной внов приставший Григорий обявил: болѣе де нѣгде лутче добычи достать, как у оного маеора Шидловского, толко б было болше людей, почему означенной Свириденко, вѣдая всѣ тамошние жилья и места тех людей болѣе, и начал собирать, а им велел в той дубынѣ быть и собрал к ним пяти еще адинадцать человек по разним местам и хуторам. Во-первих, того ж дни с хутора краснокутского атамана, а имени и прозвання не знает, работника Ивана, а отколь родом, не знает же, аднаго ночью ис хутора живущей в показанном же Красном Куте вдови судьихи, а именны и прозвання не знает же, скотаря Кондрата, родом рублѣвского, и овчаря Григория родом же из Деревок, итого двух, а на другой день в хуторѣ калантаевского атамана, прозванием Чапле , работника Николая, а отколь родом, не знает же, одного на третий же день в той же дубыннѣ сыскал идущих дорогою ис Полтави четирех человѣк бродяг Полтавского ж полку села Иванов жителей Лукяна, Давида, Амеляна да,Наума, а прозвання ни единаго не знает же, кои, как сами они обявлялы, в Полтаве жили и гонилы в какого-то купца в Шленск покупние воли и от него бежали, а на четъвертой день, пошедши, привел ис хутора Опошнянского селитренного заводчика Кирияка работников трех человек: Андрея, Терентия и Семена, родом из-за Опошнего из села Петровки, итого всех набралось шестнадцать человек, а сам он, Свириденко,— седмой на десять по собрании ж людей предявленой назвавший себя служителем Григорий посоветовал ему, Свириденку, и всей партии имѣт при себѣ по ружю и по дротику, то оной Свириденко в ответ обявя, что ему то достать не трудно, шатнулся невѣдомо куда и на каждого человека по ружю і по дротику с порохом и пулямы чрез два дни собрал, то оной Григорий велел ему собирать еще и лошадей, а сам ездил в местечко Мерчик для проведования к собранию времени, когда на дом его, Шидловского, напасть и пока оной оттолю к ним возвратился, то Свириденко и семнадцаты лошадей з седлами и уздами и конской воз при парѣ лошадях со всею упряжю да особливо две лошади чрез два дни собрал, а где все оное брал, на вопрос их не сказывал. Как же совсѣм приготовились и Григорий ис провѣдок возвратясь обявил, что де нине самое удобное за малолюдством и за неимением в домѣ реченного маеора Шидловского к нападению время, тогда ис той дубыни подвинулись ближе к Мерчику и перебрались в Мураховский бор, отколь ватаг возвращался в дом с возом за харчми, а по привозе ездилы еще в шести-человеках, в том числе и он, Федоренко, из ватагом, в пасѣку богодуховского казака, по прозванню Гриценка, за другим возом и, взяв оной, по приезде к партии переночевав и передновав в
том же бору, дождався другой ночи, поехали к Мерчику, коего не доезжая в разсуждении, что за одну ночь исправитись и возвратится невозможно, дабы изимани быть не могли, остановились и дневал в Валковском болшом боираке, а дождався вечера, поехали прямо в Мерчик и, подъехавши ночью под самое село, оставя в бойрачку в яру возы, верхи на лошадях подъехав из яру ближе ко двору и воротя четирмя человеки — Кондратом, Семеном, Йваном да Григорием — назад к возам лошади, в тринадцати человеках с ватагом, оставя вокруг двора и на воротах сторожи, ухватись в незапертую хвортку, а другие скорости ради чрез дѣлованье перефтясь в двор и ис них ватаг ис табунщиком Степаном и с називаемим себя служителем ево, Шидловского, Григорием и с ним, Федоренком, вхватясь таиним образом в сени, бросились было прямо в светлицу, токмо в оних дверей иснутра запертие были и отворить не могли, для того как захваченного в сенях адного спящего мальчика сталы стращать мучением и наущать, чтоб приказал двери отперта с обявлением якобы господского приизду, та по обявлению ним того, оние двери по приказу какои-то старухи девкою и отворени, тогда он, ватаг, с товарищи, реченим Степаном и Григорием, оставя его, Федоренка, на сѣнечном порогѣ на сторожи, сами тотчас бросились в светлицы и, вхватя панича на лежку, мало погодя из светлиц с ключами вывели и водилы по всем коморам и за ним вслед ходила не знает какая баба, и тѣ комори поотмикав, как во оних, так и в светлици имеющиеся разные пожитки и плате брали, и сундуки поразбывав, потому же имеющуюсь в них поклажу и денги, а сколко числом, не щитал, позабирали и дважды господским же возом самотужки к своим возам отвозили и, переклав на свои возы ис конюшнѣ двух лошадей меринов, гнедого да вороного, и, вивев панича ватаг из двора в поле по примеру с пол- версти, пустил обратно, а сами все поехали обратно и, не доехав онаго, до света дневалы в богодуховском бору, а, дождався вечера, ночю поехали и приехавши под двор ево и, едучи, повел он, ватаг, со всем тем багажем в другую сторону в бор к имѣющемуся у него растоянием по примеру с полверсти зделаному деревяному потайнику, а приехав, раскрив оной весь тот богаж и денги, також ружя и дротики похоронилы и потайник по-прежнему закрили и лошади у него оставили, а по дѣлу ни на кова, опасаясь дабы с чем признани не были, не чинили и велел оной ватаг всем им расходится врознь, токмо б далече не заходили и приходили б для поделу чрез неделълю, почему оны за оставлением им Степана и Григория при себѣ четирнадцать человек и пойшли и жили по разним хуторам, а другие по бору и по степу, а потом, чрез неделю, обратно к нему, ватагу, по тому его приказу собравшись, ходили и подѣлу требовали, токмо он якоби сътрашась, чтоб где с теми пожитками признани и поймани бить не могли, того поделу не учинил, а обявил: пусть де оно еще до времени полежит. Тогда они по-прежнему от него пойшли в бор, в коем он, Федоренко, от них и разлучился, а поживя по разним хуторам с неделю, пошел Ахтирского полку в село Писаревку и нанявся в жителя Івана Прокопенка в год в работники, а виживя оной, отшедши, жил еще в селе Любовки в священника Григория, а прозвання не знает, в работниках адин же год и по случаю битности ево ис оним священником в предявленной слободки Писаревки, а поминутого називающаго себя служителем Шидловского Григория в той Писаревки видал и на вопрос его обявлял, что он живет тамо у Кобеляцкого, а что он точно за человек, не знает. Как же отслужась, от того священника в прошедший сего лета Петров пост отойшел, заходил в предупомянутой судьишин хутор и жил с неделю и как случилось ему, Федоренку, с того хутора с тамошним скотарем искать в полѣ пропавшаго скота, то и в другой раз вишеписанного Григория, идущего с поля с плугом в хутор реченного Кобеляцкого, видел, который на вопрос его обявляя, что он жителство имеет во оного же, Кобеляцкого, между ж тем, когда ему, Федоренку, живучи в том же судъишином хуторе случилося пойти с овчарем за овцами в поле и сойтится з другим овчарем с хутора упоминаемого калантаевского атамана Петром и оной Петр подмовлял его, судьишиного овчаря, в Опошне на случившейся в праздник Ивана Богослова ярманок, как он со обявлением, что никакой ему надобности нет, от того отказался, то он, Федоренко, обявил, яко ему в тот ярманок надобность есть и изговорясь в тот ярманок для покупки табаку ходили, где и показанного табунщика Степана видеть ему, Федоренку, случилось и обявлял, что он жителство имеет с найму у тамошнего селитерного заводчика Кирияка и о забранних у господина маеора Шидловского пожитках один другому напоминали и он, Степан, обявлял ему, как де за расходом ево, Федоренка, с товарищи остался он с Григорием у ватага, то де толко пожили с неделю и по тому же от него пойшли, а пожитками не дѣлились и естли оние ль цѣлие, за небитием ево болѣе у ватага не знает, и про оного Григорія обявлял, яко жителство имеет по тому же в Кобеляцкого хуторе и при том говорил, когда де доведется теми пожитками дуванитись, то би и на его часть оставляли, что поговоря, оставя его, Степана, ис того ярманку с атаманом-овчарем он, Федорченко, по-прежнему пришел в тот атаманский хутор. А ис оного ходил и жил в предреченном Водяницкого хуторѣ болѣ е неделѣ и намеревал нанятся в год, токмо ему обявлено, что за ймением потребного числа работников надобности в нем нет. Тогда он ис того хутора пошел в Уманцов хутор, в котором и товарища одного Корнея, кой как више значит, бил при грабеже маеоровского дому и зойшов с оним, переночевавши, согласись, на другой день тайно пойшли для свидания к матери Корнеевой в местечко Богодуховку и ишли мимо вишеписанние Разумовского каравани, где и означенной ватаг живет, которой, усмотря их, оставлял и они, постояв с ним малое время, между разговорами и о тех пожитках спрашивали, на что он обявлял, яко все находятся в целости и велел им к нему наведоватся и при том спрашивал, не знают лы они, где часто упоминаемого називаемого себя Шидловского служителем Григорий находится. На что как оны о жителстве ево в Кабеляцкого ему обявили; тогда он сказал, что Григорий — крепосной его, Шидловского, человѣ к и сверх того на вопрос их обявил, яко и еще один товарищ их — Никита — по бору близ тех караванов скрито ходит, коего они, вишедши дорогою, в том бору найшли, при коем явилось и товарищей неведомо каких пять человѣк, которого по тому же о тех пожитках спрашивали и оной обявлял, яко он в него, ватага, бил и тѣ пожитки находятся вцелости, то оны, Федоренко и Корней, приказивали ему, Никитѣ , чтоб были целие. По тому же пошли к матери Корнеевой и, тамо побив малое время, того ж дни возвратясь обратно, и шли к хутору реченного господина маеора Шидловского с тем намѣ рением. чтоб нанятся в годовую работу и как прийшли ввечеру в Мерефянские дачи, то тамошние жители, а хто оние именно, признав их за сумнителных людей, изимали и представили к нему, Шидловскому, коему как они о разорении дому его признались и о ватазѢ обявили, то и оной ватаг по указиванию Корнеевому изиман и все три представлени в полковую канцелярию, болѣ е ж вышеписанного он, Федоренко, на воровствах и разбоях не бивал, воров и разбойников и их пристанищ, також хтоис них именно чоловіка ево заколол: яко ево сколото за двором на воротях, а он был у дворВ при ватаз'Е, також и людей ево пяти человЪк были, кто, кроме той бабы, коя ходила за паничем, и то не он, но другие товарищы, хто именно, за ночним зременем не приметил, не ведает и в сем своем распросе сказал самую правду. На подлинном рука приложена тако:
К сему распросу Харковской полковой канцелярии писец Яков Сакменков
вместо вышеписанного Никифора Федоренка по его прошению руку приложил.
Філіал ЦДІА УРСР у Харкові, ф 31, спр. 591, арк. 2—5. Копія.


Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. Збірний документів. Наукова думка. Київ. 1970 р.
Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. Збірний документів. Наукова думка. Київ. 1970 р.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

12

Re: Федоренко

Федоренко Трохим – козак Пирятинської сотні (1649), наказний
полковник кропивнянський (1653). 7 жовтня 1653 р. у Кропивні зустрічав
московську делегацію стольника Родіона Стрешнева і дяка Мартимяна
Бредихіна

Кривошея В.В. Козацька старшина Кропивнянського полку доби Національної революції середини ХVІІ ст.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

13

Re: Федоренко

Федоренко Єфросинія Порфирівна (1892 р.н.). Проживала у Києві. Сестри - Анна та Глафіра. Чоловік- Єфімов Іван Дмитрович (1878 р.н.). Діти - Іван, Дмитро, Володимир, Анна, Марія. Шукаю інформацію та родичів.

Верхола і Самець (Курники, Яворівського району), Желіховський (Кам'янець-Подільський), Кваша (Ружин), Мунк, Ліндстрем, Міюшкович, Єфімов (Київ), Федоренко (Київ), Созонець (Бугринівка, Чернігівська обл.), Петрашенко (Старий Биків, Чернігівська обл.).

Поделиться