1 ( 30-10-2014 23:49:01 змінене D_i_V_a )

Тема: МІЩАНИ - загальна інформація

Міща́нство (від пол. Mieszczaństwo — мешканці міста) — суспільний стан в слов'янських країнах Східної Європи за доби Середньовіччя та Нового часу, до якого належало населення міст і містечок. Такий самий суспільний стан, як буржуазія у франкомовних країнах або бюргерство в німецькомовних країнах Центральної та Західної Європи.
Історія
Починаючи з Середньовіччя, міщанство мало права самоврядування — згідно з нормами Магдебурзького права, Бранденбургського права, Любецького права, Кульмського права та інших правових систем. За ними громадяни міст — міщани — звільнялись від залежності, суду феодалів (шляхти), підлягаючи лише магістрату міста і суду війта. Це робило міщан вільними людьми, які самі обирали своє місце проживання, зайняття.
На теренах України міщани з'явились з середини 14 ст. з наданням галицько-волинськими князями, польськими королями містам магдебургії. Стан спадкувався за народженням. Для повноцінного користування правами міщанина необхідно було набути громадянство міста, для чого необхідно було володіти у даному поселенні визначеним нерухомим майном. Історично та соціально — це той самий суспільний прошарок, що у французькому суспільстві та мові позначається словом буржуазія, а в німецькому — бюргерство; часто з уто́чненням — «дрібна́ буржуазія», «дрібне́ бюргерство».
Основними сферами занять міщан були ремесла, промисли, торгівля.
Міщанство визначалося суспільно-політичною активністю, внесло помітний вклад у національну українську культуру. З міщанства походить такий соціальний прошарок як інтелігенція.
У європейських країнах міщанство зазвичай походило з селянства і з часу своєї появи по-різному протистояло або знаходилось під тиском таких феодальних класів як дворянство та аристократія, лицарство та клір. У Росії, як в часи імперії, де панівним класом та головним культуртрегером було дворянство, так і пізніше — в радянську добу, за часу панування диктатури пролетаріату та ідеології безкласового суспільства — міщанство як клас або прошарок в процесі своєї соціальної генези так і не набув правового суверенітету та економічної незалежності та сили, а саме поняття «міщанство» у літературі вживалося і досі часто вживається з негативною конотацією.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1 … 0%B2%D0%BE

Мещанство - сословие в славянских странах Восточной Европы, со времен Средневековья и до Нового времени, к которому принадлежало население городов и местечек. Такое же общественное сословие, как буржуазия во франко-говорящих и бюргерство в немецко-говорящих странах Западной и Центральной Европы.
История
Начиная со Средневековья у мещанства было право самоорганизации - согласно норм Магдебурского права, Бранденбургского права, Любецкого права, Кульмского права и других правовых систем. По ним, граждане городов - мещане - освобождались от зависимости, судов феодалов (шляхты), подпадая только под магистрат города и суд старосты. Это делало мещан вольными людьми, которые сами выбирали место жительства и род занятий.
На Украинских территориях мещане появились в середине 14 ст. с получением городами от галицко-волынских князей и от польских королей  магдебургского права. Сословие передавалось по рождению. Для полноправного пользования правами мещанина надо было приобрести гражданство города, всвязи с чем необходимо было владеть в данном населенном пункте определенным имуществом. Исторически и социально - это тот социальный слой, что во французском обществе и языке называется буржуазия, а в немецком - бюргерство, часто с уточнением "мелкая буржуазия" "мелкое бюргерство".
Основными сферами занятости мещан были ремесла, промысел и торговля.
Мещанство выделялось социально-общественной активностью, внесло весомый вклад в национальную украинскую культуру. Из мещанства происходит такая социальная прослойка, как интеллигенция.
В европейских странах мещанство брало корни из выходцев из крестьян и со времени своего появления по разному противостояло или находилось под гнетом таких феодальных классов как дворянство и аристократия, рыцарство и клир. В России, как во времена империи, где правящим классом и носителем культуры было дворянство, и позже - в советский период, во времена правления диктатуры пролетариата и идеологии бесклассового общества - мещанство, как класс или прослойка в процессе своего социально генезиса так и не приобрело правового суверенитета и экономической независимости. Само понятие "мещанство" употреблялось и употребляется в литературе с негативным оттенком.

Share

2 ( 13-11-2014 18:35:58 змінене Vira )

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

Из энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона:

Мещане — этим именем уже в московской Руси назыв. иногда "черные градские люди", т.е. горожане, занимавшие низшее место в среде городских жителей (мелочные торговцы, ремесленники, поденщики) и более известные под названием посадских (см. соотв. статью). Манифест 17 марта 1775 г. назвал М. всех городских обывателей, которые, не владея капиталом в 500 руб., не могли быть записаны в купечество. Городовое положение 1785 г. называет М. всех вообще представителей третьего сословия ("среднего рода людей, или М., название есть следствие трудолюбия или добронравия, чем и приобрели отличное состояние"), именуя посадскими тех городских обывателей, которые не принадлежат ни к именитому гражданству, ни к купечеству, ни к цехам, а кормятся в городе промыслом, рукоделием или работой. Позднейшее законодательство присвоило наименование М. исключительно этому последнему, "нижнему разряду городских обывателей", почти совершенно отказавшись от термина: посадские. В отличие от купцов и цеховых, М. представляют собой сословие в тесном смысле, так как принадлежность к мещанству наследственна и не обусловлена соблюдением каких-либо правил. По правам своего состояния, М. принадлежат к бывшим податным состояниям; от телесного наказания по суду не изъяты. В местностях, где введено положение о земских участковых начальниках, М., "имеющие постоянное жительство в селениях, доколе не выбудут из оных", подведомственны крестьянскому общественному управлению и подчинены административно-карательной власти земских начальников (см. соотв. статью), но не подлежат телесному наказанию по приговорам волостных судов. Мещане подчинены дисциплинарной власти своих мещанских обществ, имеющих право на принудительное выселение в Сибирь порочных своих членов, о чем см. Ссылка. Прежде постановления приговора о выселении порочных и развратных М. в Сибирь, мещанские общества применяют к ним до трех раз, по мирским приговорам, меры исправительные, именно: отдачу в разные работы, казенные, городские и частные, в первый раз на время от одного до двух месяцев, во второй — от 2-х до 4-х месяцев и в третий — от 4-х до шести месяцев. В 1866 г. М. Европейской России были освобождены от подушной подати, взамен которой был введен налог с недвижимых имуществ в городах, посадах и местечках; ныне этот налог распространен и на Сибирь и не имеет характера специально мещанского налога. М. каждого города, посада или местечка образуют особое мещанское общество. По общему правилу, управление мещанского общества принадлежит мещанскому старосте и его помощникам, называемым десятниками; все они избираются на трехгодичный срок и утверждаются губернатором. С разрешения губернатора, мещанские общества городов, где введено городовое положение, могут учредить для заведования делами общества мещанские управы; состав последних законом не определяется. Обязанности мещанск. старост или управ заключаются в попечении о всех сословных делах, ведении списка М., выдаче видов на жительство, раскладке, с общественного согласия, и сборе всех платежей, лежащих на сословии. Общественные сборы на удовлетворение частных нужд мещанского общества могут быть введены лишь на основании общественных приговоров. В городах Виленской, Гродненской, Ковенской и Минской губ. избираются для составления общественных приговоров на три года мещанские депутаты, по одному от каждых пяти мещанских дворов, а в городах Нижнем Новгороде и Пензе — по одному от 5 — 10 дворов. Все должности по мещанскому самоуправлению безвозмездны. В обеих столицах и Одессе М. имеют ту же общественную организацию, что и купцы (см. соотв. статью), именно собрания выборных, сословных старшин и сословные управы. Мещанское состояние сообщается рождением, браком (если жена не имеет прав высшего состояния), усыновлением; приобретается оно припиской к какому-либо мещанскому обществу. По общему правилу, приписка совершается не иначе, как по приемному приговору мещанского общества; при этом лица, уже принадлежащие к какому-нибудь крестьянскому или мещанскому обществу, должны представить и увольнительный приговор от прежнего своего общества. Без согласия мещанских обществ могут к ним приписываться во всех городах, кроме столиц, Царского Села, Гатчины, Павловска, Ораниенбаума, Петергофа, Стрельны и Кронштадта, лица, не принадлежащие ни к какому состоянию и потому обязанные избрать род жизни (напр. незаконнорожденные, питомцы воспитательных домов, дети канцелярских служителей). Для приписки этих лиц к мещанскому обществу требуется только одобрение шести благонадежных граждан-домохозяев и согласие мещанской управы. Последняя, однако, может отказать в своем согласии лишь тому из вышеозначенных лиц, кто опорочен по суду или имеет "явный и доверие нарушающий порок, всем известный, хотя судим не был, пока оправдается". Есть города, к мещанским обществам которых все вообще лица могут приписываться без приемных приговоров; таковы Владикавказ, Кокбекты, Копал, Петровск, Сергиополь, Сухум, Чита.

Share

3

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

Насколько часто можно было встретить брак мещанина из "успешной" семьи с немещанкой?
Речь о том, где вести поиск фамилии жены ("Гаврилы Филипова жена Татiана Иванова" в возрасте ныне 29 лет по 10-й сказке 1858 г,) по предыдущим ревизским сказкам - среди мещан с именем Иван или всех подряд внутри и вокруг заштатного городишки Стародуб. у. Черниг.губ. в 5000 душ?

Share

4

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

Располагает ли кто-нибудь внутренними описями ДД. 534 и 536 по Оп. 1 Ф. 679 "Черниг. духовн. консистории"? Крайне необходимо знание о том, содержаться ли в них исповедки ц. Погара Стародуб.у. за 1889 и 1914 гг., соответственно.

Share

5 ( 12-11-2014 01:54:27 змінене AppS )

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

aradzig
не обижайте Стародуб. Почитайте, сколько в этом "городишке" было церквей. Некоторые губернские города отстают.

искать Татьяну Ивановну можно, но шанс найти, как по мне, сосем небольшой. Слишком часто сочетающееся имя-отчество.

Share

6

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

aradzig пише:

... жена Татiана Иванова...

Как раз с именем Татиана Иванова у меня лично была проблема.
В ревизской сказке стояло, что жена энного прадеда звалась Фекля без отчества, а у мормонов я ранее видела запись о рождении  ребенка через несколько дней после ревизской записи именно у Татианы Ивановны. Еще не видя запись в архивах, "воспаленный мозг" новичка стал рисовать картину неверности прадеда и всякое такое... На поверку оказалось, что семейное имя Татьяны было Текля аналога которому в русском языке как понимаю нет. Фёклой она становиться не хотела. Решила, что Татьяна звучит красивее. Во всех ревизских сказках ее почемуто писали даже не Фёкла, а Фекля. А в исповедных и метрических Татьяна...

Share

7 ( 12-11-2014 12:38:00 змінене AppS )

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

Аналог Текли как раз Фекла. Ѳ Так само как Тодось=Ѳеодосій итд.
Другой момент, что в местных условиях Татіанна могли тоже сокращать как Текля.

Share

8

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

AppS пише:

Аналог Текли как раз Фекла. Ѳ Так само как Тодось=Ѳеодосій итд.
Другой момент, что в местных условиях Татіанна могли тоже сокращать как Текля.

Продолжение обсуждения темы имен http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1843

Share

9

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

У царській Росії  міщани були другі за чисельністю після селянства. Вони становили близько 40 % населення міст і були ядром середнього та дрібного підприємництва. Під час правління Катерини II було оформлено правове становище міських станів. З 1804 р. міщани, що проживали в сільській місцевості, зобов'язувалися сплачувати подвійний податок: як міщанин і як селяни. У XIX ст. міщанство чисельно зростає за рахунок звільнених у запас офіцерів (недворянського походження), сиріт вихованців державних закладів, іноземців, що прийняли російське підданство та ін. У міщан був свій кодекс честі.

У 1824 р. вийшов закон, що зобов'язував міщан купувати відповідні торговельні посвідчення, де фіксувалися види діяльності, способи торгівлі, володіння нерухомістю, характер торговельного посередництва, кількість найманих робітників тощо. Ціна таких посвідчень була дуже високою (від 40 до 120 крб.).
Більшість міщан займалася дрібним підприємництвом, а оскільки становище більшості підприємців було дуже нестійким, то міщани мусили найматися на роботу до багатших підприємців, або йти в чиновники. Серед міщанської інтелігенції переважав дрібний технічний персонал, але були й такі, що прагнули здобути гарну освіту, зробити кар'єру. В 1835 р. серед студентів університетів міщани становили 17,4 %. Оскільки міщани були відірвані від великої буржуазії, тісно пов'язаної з самодержавством, то крах останнього виявився трагічним і для великої буржуазії, адже спертися їй не було на кого.

histua.com/slovnik/m/mishhani

Share

10

Re: МІЩАНИ - загальна інформація

МІЩАНИ — мешканці укр. міст і містечок доби середньовіччя та Нового часу, які із масовим набуттям прав у сфері самоврядування виділилися в окремий соціальний стан (у трансформованому вигляді проіснував до 1917). Істор. попередником міщанства як стану було населення давньорус. міст.
На відміну від «бюргерської» моделі західноєвроп. середньовічних міст, що передбачала наявність приватної власності в городян і заснованого на комунальному імунітеті міськ. устрою, міста Київської Русі залежали від держави (певною мірою від бояр, Церкви), а їхні жителі як соціально-політ. цілісність не мали законодавчо закріплених прав та привілеїв. Упродовж 14—15 ст. формувалися найважливіші станові ознаки М. — насамперед набуття ними особливих прав і привілеїв, що вирізняли їх від ін. великих соціальних груп сусп-ва. Каталізатором цього процесу послужили локаційні привілеї.
У 15—16 ст. окреслення правового статусу міщанства як стану відбувалося не лише шляхом практичного перетворення локаційних привілеїв на магдебурзьке право, а й наданням центр. владою мешканцям міст, у т. ч. тим, які мали самоврядування на звичаєвому праві, уставних грамот, привілеїв екон. характеру, прийняття сеймових постанов (див. Вальний сейм), законодавчих кодексів (Статути Великого князівства Литовського). Попри це М. реально не змогли досягти такого ступеня станової інтегрованості, як шляхта. Цим пояснюється те, що М. різних міст мали неоднаковий обсяг прав. Щоб користуватися міським правом, потрібно було набути міськ. громадянства, яке ставало спадковим. Однією з гол. умов цього було володіння нерухомістю в місті. У соціальній структурі населення великих і середніх міст вирізнялися 3 осн. групи: а) міський патриціат: порівняно нечисленна багата купецько-лихварська верхівка, заможні магістратські урядники, які утримували ключові позиції в міській економіці та самоврядуванні; б) поспільство — середній, найчисленніший прошарок М., які мали міські права: ремісники, крамарі, особи, що займалися промислами і сільс. госп-вом; в) біднота, плебс — мешканці, які не вважалися громадянами міста, однак підлягали юрисдикції міськ. самоврядування: комірники, халупники, наймити, жебраки та ін. (у деяких містах вони складали більшість населення). Соціальна диференціація проявлялася і в невеликих містах, і в містечках. Тривалий час найбільш чисельним міщанство було на західноукр. землях. На Сх. Поділлі і Київщині через постійні татар. напади існувало порівняно мало міст і містечок.
Протягом 1-ї пол. 17 ст. в Україні посилився процес виникнення міських поселень. Крім українців, у містах мешкали вірмени, євреї, поляки, німці, росіяни та представники ін. етносів.
Більшість міст перебувала в руках приватних власників — магнатів, частина з них належала Церкві, а також підпорядковувалася королів. владі. Їхні мешканці користувалися привілеями у сферах самоврядування, станового суду, торгівлі (деякі міста мали право складу), ремесла і промислів, а також мали право на земельні наділи поза містом (орні землі, городи, сіножаті, пасовища тощо). Ремісники об’єднувалися в цехи. Багато М. з метою вигідного продажу й перепродажу власної с.-г. продукції та продуктів тваринництва займалися сільс. госп-вом як осн. видом діяльності, особливо в містечках, котрі переважно були аграрними поселеннями.
В укр. містах Великого князівства Литовського представники патриціату володіли фільварками й користувалися працею залежних селян, тоді як у Королівстві Польському це було виключно прерогативою шляхти: згідно із сеймовою конституцією 1496 (див. Конституції сеймові) М. заборонялося придбання і володіння земськими маєтностями. М. сплачували податки, виконували різні повинності на користь д-ви, приватних власників, а також Церкви (частину з них примушували до виконання невеликої панщини). У містах точилася соціальна боротьба між патриціатом та міськ. низами, М. чинили опір сваволі місц. урядників, а також представників панівного стану.
М. взяли активну участь у козац. повстаннях кінця 16 — серед. 20—30-х рр. 17 ст.
Від 16 ст. православні М. об’єднувалися в церк. братства, організовували братські школи й друкарні, що вивело їх на передній край національно-реліг. боротьби, а також позитивно вплинуло на розвиток освіти і к-ри в Україні.
Частина М. приєдналася до повстанського табору під час національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676).
Укр. міста зазнали величезних спустошень у добу Руїни. Ті з них, які залишилися в межах кордонів Речі Посполитої, як і раніше, не відігравали самостійної політ. ролі. На догоду інтересам шляхти М. було заборонено займатися зовн. торгівлею, вони були позбавлені представництва у вальному сеймі. Шляхетські права міст мали лише Львів і Кам’янець (нині м. Кам’янець-Подільський).
Після 1654 у містах Гетьманщини збереглася чинність норм магдебурзького права, причому царський уряд фактично виступав як найвища владна інстанція, котра визначала правовий статус укр. міст.
Укр. М. зазнавали екон. збитків від протекціоністської екон. політики царизму (ідеться, зокрема, про заборону урядом рос. царя Петра І ввозити в Гетьманщину продукцію західноєвроп. мануфактур, а також примусовий вивіз укр. товарів за кордон лише через рос. балт. порти), ставали об’єктом русифікації.
Із серед. 17 ст. відбувалося зростання міст у Слобідській Україні (Острогозьк, нині місто Воронезької обл., РФ; Суми, Харків, Лебедин, Зміїв та ін.), а у 18 ст. — на Пд. України, де до кінця століття налічувалося бл. 30 міст.
Після адміністративних і судових реформ 80-х рр. 18 ст. в Лівобережній Україні, які знищили залишки укр. автономії, М. стали підлягати загальнорос. законодавству та новим інститутам міськ. самоврядування (міським думам); аналогічні зміни сталися в правобереж. містах після приєднання 1793 Правобережної України до Російської імперії (див. також Поділи Польщі 1772, 1793, 1795).
У 19 ст. відбувався індустріальний розвиток укр. міст, швидко зростало їх населення (на кінець століття перевищувало 1,6 млн осіб), поглиблювалася соціальна диференціація і майнова нерівність у міщанському середовищі, формувалися міська буржуазія та робітники. Згідно з Декретом про скасування станів і цивільних чинів, прийнятим 1917 Всеросійським ЦВК, скасовувалися всі стани, у т. ч. стан міщан.
www.history.org.ua/index.php?ter … 1%96schany

Share