1

Тема: Черняк

ЧЕРНЯК Архип Гордійович, 1884 р., с. Волоське Дніпропетровського р-ну, українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, працівник Дніпропетровського з-ду ім. Петровського. 11.04.1938    р. звинувачений у належності до націоналістичної організації, 28.04.1938 р. розстріляний. Реабілітований 23.04.1958 р.

ЧЕРНЯК Єгор Семенович, 1868 р., с. Весела Гірка Юр'ївського р-ну Павлоградського округу, українець, селянин, позапартійний, селянин-од-ноосібник. 01.03.1930 р. звинувачений в к/рев. агітації, засланий до Казахстану на 3 р. Реабілітований 31.07.1998 р.

ЧЕРНЯК Іван Миколайович, 1889 р., хут. Зару-дка Прилуцького р-ну Полтавської обл., українець, дворянин, позапартійний, освіта початкова, машиніст ст. Довгинцеве Сталінської залізниці. 29.10.1938    р. звинувачений у шпигунстві на користь Польщі, розстріляний. Реабілітований 27.11.1957 р.

ЧЕРНЯК Феодосій Гаврилович, 1899 р., с. Новоолександрівка Дніпропетровського р-ну, українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, рахівник к-пу «Червона хвиля» Дніпропетровського р-ну. 25.04.1938 р. звинувачений у належності до к/рев. організації, розстріляний. Реабілітований 03.10.1956 р.

Реабілітовані історією. Дніпропетровська область

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5
Thanks: kbg_dnepr, Balakyn2

Share

2 ( 14-06-2016 11:46:03 змінене litar Л )

Re: Черняк

ЧЕРНЯК
Дмитро Гордійович, 1891, Житомирська обл., с. Більманка. 4т
Іван Гордійович, 1905, Вінницька, с. Більманка.  3т
Микола Васильович, 1896, Херсонська, м. Запоріжжя. 4т
Олександр Олександрович, 1888, Дніпропетровська, м. Запоріжжя. 1т
Уляна Єрофіївна,  1880, Кіровоградська. 6т
Явтух Хомич, 1874, Кіровоградська, с. Біленьке. 2т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.
Thanks: kbg_dnepr1

Share

3

Re: Черняк

ЧЕРНЯК ВАСИЛЬ ПАНАСОВИЧ, 1917 р.н.,
с.Табурище (приєднане до м.Світловодськ), українець, освіта початкова, колгоспник. Заарештований 13.07.1941 Новогеоргіївським РВ НКВС (антирадянська агітація). Управлінням НКВС Полтавської області у м.Казані 16.04.1942 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 2592)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

4

Re: Черняк

ЧЕРНЯК АРОН ОЗАРОВИЧ, 1911 р.н.,
м.Мозир (Білорусія), єврей, освіта початкова, викладач фізкультури Кіровоградського технікуму сільськогосподарського машинобудування. Заарештований 14.12.1937 Кіровським міськвідділом НКВС (підозрювався у шпигунстві та антирадянській агітації - див. Борис Савранський). Кіровським міськвідділом НКВС 14.01.1938 справу припинено, з-під варти звільнений 18.01.1938. (П - 11513)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

5 ( 28-08-2016 16:42:07 змінене notizia )

Re: Черняк

ЧЕРНЯК Андрій Григорович народився 1878 р. у [с. Заводи Другі] Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, неписьм., позапарт. Проживав у с. Заводи Другі Вовчанського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 8 березня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Вовчанським райапаратом Харківського оперсектора ДПУ 12 березня 1931р.

ЧЕРНЯК Євгеній Йосипович, народився 1895 р. у с. Чехи Бродівського окр. провінції Східна Галичина Австро-Угорської імперії. Українець, із селян, освіта вища, член ВКП(б) у 1918—1933 рр. Проживав у Харкові. Заступник директора Українського НДІ історії культури. Заарештований 11 травня 1933 р. за участь у к.-р. організації (ст. 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 р. (статті 542 , 544, 547 , 5411 КК УСРР) позбавлений волі у ВТТ на 10 років. Термін покарання відбував у Білбалттабі. Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох на 16-му км від м. Медвежегорськ Карельської АРСР за ухвалою особливої трійки при УНКВС по Ленінградській обл. від 9 жовтня 1937 р. Реабілітований 27 липня 1957 р. і 30 червня 1956 р.

ЧЕРНЯК Микита Іванович народився 1878 р. у м. Полтава Полтавської губ. Українець,
із селян, неписьм., позапарт. Проживав у с. Максимівка Сахновщинського р-ну. Без певних занять. У 1930 р. розкуркулений, висланий за межі села. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 28 жовтня 1930 р. за втечу з місця заслання, нарсудом Сахновщинського р-ну 31 березня 1931 р. (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) засуджений на 4 роки позбавлення волі в далеких місцевостях СРСР з пораженням у правах на 5 років і висланням за межі УСРР на 4 роки після відбуття покарання. Реабілітований 19 серпня 1994 р.

ЧЕРНЯК Яків Олександрович народився 1911 р. у Варшаві. Єврей, із службовців, освіта середня, позапарт. Проживав у Харкові. Студент Харківського фінансово-економічного інституту. Заарештований 5 лютого 1931р., під слідством СПВ Харківського окрвідділу ДПУ за участь у к.-р. організації та антирад. діяльність (статті 5410, 5411 КК УСРР), 5 квітня 1931 р. звільнений з-під варти на підписку про невиїзд, рішення в справі відсутнє.

ЧЕРНЯК Яків Семенович народився 1904 р. у м. Чернігів Чернігівської губ. Єврей, з робітників, незакінчена вища, позапарт., у 1921—1927 та 1929—1935 рр. член ВКП(б). Проживав у Харкові. Складач друкарні Держвидаву. Заарештований 24 жовтня 1928 р. за антирад. агітацію та розповсюдження нелегальної літератури (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 17 листопада 1928 р. висланий до Сибіру на 3 роки, а ухвалою від 26 червня 1929 р. звільнений із заслання достроково. У 1935 р. завгосп Хардержпартії. За ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 9 березня 1936 р. позбавлений волі у ВТТ на 3 роки. Реабілітований 8 березня 1961 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 2.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

6

Re: Черняк

ЧЕРНЯК Іван Пилипович, народився 1913 р. у м. Остер Остерського пов. Чернігівської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у Харкові. Робітник ХТЗ. Заарештований 2 листопада 1936 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і Харківським облсудом 1 лютого 1937 р. засуджений на 3 роки позбавлення волі у віддалених ВТТ з пораженням у правах на 1 рік. Реабілітований 14 квітня 1995 р.

ЧЕРНЯК Степан Якович, народився 1888 р. у с. Печеніги Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Колонтаїв Краснокутського р-ну Харківської обл. Голова Колонтаївської сільради. Заарештований 12 грудня 1936 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і Харківським облсудом 13 червня 1937 р. засуджений на 4 роки позбавлення волі у ВТТ з обмеженням прав на 1 рік. Реабілітований 25 грудня 1958 р.

ЧЕРНЯК Яків Семенович, народився 1904 р. у м. Чернігів Чернігівської губ. Єврей, з робітників, освіта початкова, позапарт., у 1921—1927 та 1929—1935 рр. член ВКП(б). Проживав у Харкові. Завгосп об’єднання їдалень Хардержнарпиту. Ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 17 листопада 1928 р. (ст. 5410 КК УСРР) висланий до Сибіру на 3 роки, а ухвалою від 26 червня 1929 р. звільнений із заслання достроково. Заарештований 5 листопада 1935 р. як член к.-р. групи та антирад. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 9 березня 1936 р. позбавлений волі у ВТТ на 3 роки. Термін покарання відбував у Пів-нічсхідтабі. Розстріляний 22 вересня 1937 р. за ухвалою трійки УНКВС по Дальбуду від 6 вересня 1937 р. Реабілітований 6 січня 1961 р. і 30 липня 1957 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

7

Re: Черняк

Алексей Семенович Черняк - уроженец м. Ильинцы, Липовецкого уезда, Киевской губ., урядник м. Брачин, убит в 1906 г

dlib.rsl.ru/viewer/01004083524#?page=149

Значенко (Полтавская губерния), Петренко (Константиноградский уезд Полтавской губернии), Гашута, Колесник (с.Криничное, Ахтырский уезд, Харьковская губерния), Колесник, Сл(е)исаренко, Ложечник (с. Тростянец, Ахтырский уезд, Харьковская губерния)

Share

8

Re: Черняк

Кривошея В. В., Кривошея О. В. Українська козацька старшина. Іван Черняк

Іван (? – 1672 – 1722 – ран. 1723) був сином Леонтій Черняка – сотни-
ка полкового полтавського (? – 1669 – ?), який ще за гетьмана Ігнатовича
став генеральним осавулом (? – 1671 – 1677 – ?), а за Самойловича полковником полтавським (1680 – 1682). Усунутий за Самойловича, залишався лише товаришем полку Полтавського. Після коламацького перевороту посланий на Запоріжжя з вісткою про скинення гетьмана Самойловича.
В 1690 році отримав царську грамоту на с. Гавронці. Наказний полковник
полтавський (1692.07.). Значний військовий товариш. 25 серпня 1696
року отримав універсал з дозволом побудувати греблю в с. Ольшаному.
Поминальник роду Леонтія Черняка: «Леонтий, Аккулина, Савва,
Филипп, Иоанн, Алексей, Мария, Агафия, Марина, Григорий, Иоанн,
Мария, Евфимия, Яков, Лукьян, Федор, Евдокия, Федор, Даниил, Дамиан,
Любовь, Елена, Ксения, Евдокия, Иоан, Емельян, Василий, Никифор,
Григорий, Георгий, Никифор, Яков, Иоанн, Лукьян, Мария, Дмитрий,
Федор, Иоанн, Екатерина, Матрона, Анна, Евдокия, Анна, Анастасия,
Тимофей, Федор, Параскевия, Софоний, Василий, Екатерина, Анастасия,
Анна, Мария, Дарья, Ирина, Любовь, Козьма, Павел, Мария, Агрипина,
Матвей, Лаврентий, Самуил, Елена, Домна».
Сина Леонтій назвав в честь діда, а свого батька Івана – козака сотні Веприцької Полтавського полку (1649) (служив козацьку службу ще за царя Олексія Михайловича). За служби отримав с. Кам’янку, що засвідчує його козацько–старшинський статус не нижче сотника і підтверджується згадками як значного товариша полку Полтавського (? – 1681 – 1689 – ?). 13 вересня 1689 року гетьманом Мазепою «определено ему в послушенство, на якие просил нашего себе подтверждения» на частину с. Тахтаулова.
Змінивши на козацькій службі діда і батька, Іван Леонтійович став  полковим писарем полтавським (1692 – 1693), потім полковим сотником полтавським (1695 – 1699), полковником полтавським (1709 – 1722). У
1693 році Мазепа звернув на нього увагу і йому була затверджена половина (32 двори) с. Рибців. В с. Рибцях знаходилися «Куренные его милости пана полковника полтавского козаки конные» (1721), у 1718
році їх було 76 чоловік під керівництвом Клима Смачного.
1710 року полкова старшина на чолі з Іваном Левенцем подала на
ного скаргу за побої і безчинства. В 1714 році на нього скаржилися суддя полковий Петро Кованько, писар полковий Іван Заліський, хорунжі полкові Михайло Руденко і Павло Герасимов та інші полчани в багатьох утисках та образах. Не до вподоби Шереметєву були Маркович (Лубенський), Жоравка (Стародубський), Ніс (Прилуцький), Протасьєву – Іван Черняк. Проте він залишався полковником до смерті,не дивлячись на скаргу на нього в 1721 році мешканця Миргородського полку Олексія Лук’яненка Савинського про захоплення худоби і побиття його самого.
Був одружений двічі: з Феодорою NN, а потім з Іриною Степанівною N
(? – 1707 – 1735 – ?). У с. Гавронцях і Тахтаулові жили родичі Черняків:
Халимоновські, Матвій Павченко, Прядки, Павло Сохацький, Койнаші,
Бабанські, Педор Чикаленко, Кирило Яворський.
У Києво–Микільській пустині записаний поминальник роду полковника Івана Черняка, який мав три частини (1719.06.): «Спаси и помилуй» (тобто живі): Іван, Феодора, Григорій, Євдокія, Дмитро, Гафія, Семен, Марія, Олексій, Яків, Марія, Іван, Килина, Яків, Горпина, Марія, немовля Параска, немовля Ганна, немовля Семен.
«Умершие»: Іван, Мотрона, Омелян, Ірина, Федір, Марія, Леонтій
(батько – Авт.), Килина (мати – Авт.), Федір, Параска, Михайло, Марія,
Данило, Горпина, Марина, Лаврентій, Сава (брат – Авт.), Ліверія (дружина брата – Авт.), немовля Лука, Павло, Матвій, Ганна, Юліана, Марія, Ганна, Григорій, Іван, Стефан, Климентій, немовля Домінікія, немовля Тиміш, Федір, ієрей Іван.
«Убиенные»: Василь, Іван, ієрей Наум, Василь, Катерина, Євфимія,
Тетяна, Марія, Васса, Марія, Соломонія, немовля Григорій, Петро, Давид,
Іван, Іван, ієродиякон Калита, немовля Ілля, Ярема, Сава, Созон, Федір,
Параска, немовля Іван, немовля Євдокія, Іван, Петро, Настасія, Пилип.
Старший брат Сава був значним військовим товаришем, одружений з Ліверією невідомого роду. Про службу, маєтковий стан і шлюб брата Лавріна інформації не маємо. Їх рідний брат Пилип Леонтійович (? –
1645 – 1712 – ?) одружений з Гафія Григорівна N, можливо донькою
сотника тишківського, служив в Харківському полку: осавул полковий
(? – 1686 – ?), сотник тишківський (? – 1697 – ?), священик богородичан-
ський тишківський. В Межигірському монастирі записаний поминальник
його роду: Леонтій (батько – Авт.), Килина (мати – Авт.), Григорій,
Дмитро, Григорій, Костянтин, Олександр, Тетяна, Горпина, Марина,
Лаврентій, Лук'ян, Павло, Марія, Іван, Омелян, Козьма, Матвій, Сава,
Марія, Марина, Домна, Катерина, Пилип, Іван, Гафія (дружина Пилипа –
Авт.), Яків, Іван, Федір, Ярема, Григорій.
Інший брат значний військовий товариш (1709) Олексій Леонтійович
(? – 1678 – 1719 – ?) мав за дружину (1698) Домну Степанівну Козельську,
доньку значного обивателя полтавського. Сестра Івана Горпина була заміжня за полковим сотником Захаром Старицьким.
Пропонований заповіт Івана Черняка дозволяє більш глибоко вивчити
його економічний і родинний стан [7,109–112]:«Во имя пресвятия живоначалной Тройци оца и сна и святаго духа Аминь.
По указу всепресветлейшаго державнейшого императора и самодержца всероссийского Петра Великого отца отчествия государа моего
всемилостивейшого отходючи Я ниже именований на службу ЕГО
ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА до Ладоги а видя себе всежечастнихъ недугахъ будучого при якихъ болше кончини жизни моей ожидаю умислилемъ и обралемъ себЂ за благо оставуя жену детей моихъ
и домъ все имение свое властное працею и ирудами набутое вместо легации распорадитъ таковымъ порадкомъ, на продъ жена моя Ирина Стефановна по моей смерты поверъ в двору Искровскомъ в якомъ я з нею мешкане имею по животъ свой не откого з детей моихъ наименшой препоны трудности и озлобления неузнаючи спокойно жити а по смерти ея тотъ домъ совсемъ в немъ уборомъ будучимъ (на полях внуку Семену), для препитания тежъ жени моей гумно за местомъ в Полтаве будучие такожъ слобода Головачъ зо всеми пахатними около Тагамлика к той же тоей слободе полями и сенокосними луками тагамлицкими лоборувскими и на
роздорахъ зостаючими куплею от мене набутими определяем також по ея
животе к томуже двору искровскому козанов чтири с половиною виницу
в Головаче будучой маютъ найдоватися так з леса тогожъ головацкого
огрибатися и куритиго роміу волно какъ при мнЂ власне было, а другие
чотири казани в той же винице унуку моему Семену Черняку маютъ бытъ
при досмотре ея жени моей Ирини и сестри его Анне унуце моей, томужъ
внуку Семену в Старом Санжарове чотири коли млива з дворцемъ при
млинахъ будучимъ отказую внуце Анне сестри его Семена в томъ же млине
каменъ единъ и полступи Чуйкевича Александра в млине томъ моемъ
Старосанжаровскомъ каменъ и полступи коштомъ в семъ моимъ постро
ение потолъ не маетъ молоти поколъ тридцатъ копъ ей унуце моей Анне
незаплатно да до тихъ ей полтора кола еще каменъ млива и ступы с
хвалюшамы на вишой гребле з дворцемъ тамъ налевнимъ от покойного
пана Ивана Заленского дядка их легование оной же внуце Анне меютъ
бытъ. Жене моей Ирине позволяю продавшы годование сорокъ воловъ з
лишкомъ взятъ до своихъ рукъ тисячу золотих а осталние от тойже продажи воловъ: грошы прислатъ компу до Ладогы с тоей же тисячи золотихъ маетъ она пани моя по прежнему воли попродавъ казані скуповати и если во живихъ обретатимеся то тие воли, будутъ наши сполние, а ежели мулъ имъ всей Ладожской дороже по декрету божию от времения сия жизни ковучной преставитися то опие воли желе моей и еи детямъ все цело маетъ бити а до сего еще кобилъ десятокъ коровъ десятъ волов особно два плуги по пяти паръ овецъ дойних деветъ, пчелъ добрихъ сто сукне все сколко естъ мною пошитие селое платя чепце споднице запаски все от мала до велика такожъ ланцуюжок двадцятъ червоних и еденъ дукатъ в пятънадцятъ червоних и намисто жемчужное ей же жене моей самой и оной детямъ во всея людею, сребро все що остаетсяв доме куманъ сребний великий, пугаръ единъ, кубковъ чотиры, ложок тужмовъ три а четвертий за мною в дорозе меетъ з оного при жене моей третая частъ остаетсЂ а двома частми по ровной повиненъ будетъ синъ мой Григорий з дочками моимы а своими сестрамы Агафиею и Мариею розделити також и сукнами мой о якихъ сами известни сколко ихъ естъ поровно части з унукомъ Семеном на чотири паи воправду розделени маютъ толко сукманъ панеи моей якои з детми ея вичисто оние даются отнюдъ в поделъ незачитати, байракъ тежъ под селом Бумкомъ за пятъ сотъ золотих мною в полку Гадяцкомъ куплений ей же жене моей и детямъ оной в потомний часъ захованъ бытъ имеетъ, маетност моя отческая село Гавронци за услуги покойного родича моего и мой премощнейшими его ИМПЕРАТОРСКАГО ВСЕСВЕТЛЕЙШОГО ВЕЛИЧЕСТВА (на полях – монаршой) грамоты, утвержденное с чотирма колами мелнице тамже на Ворскле о двох а на саже тоже о двох колах будучихъ з лесами и з луками боршевскими от небожчика отца мне досталими особливе в логвиновомъ куте лес и от Иващенка и протчихъ людей покупление якъ и самие купчие их являетъ сину моему ГригориЂ, ему ж сину моему Григорию слобода Черняковка со всеми тамошними угодиями подлугъ записей купчихъ з лесами в дивнях и в Коломаку будучими тамже в Черняковце два плуги воловъ виницю о двохъ казанах особливе в Свинкувце у Педана Будиского купление такожъ и в Скелскихъ законниковъ до вертелецкого грунту набутие луки, лес шутевский з многими прикупленими луками кручисъ да байрак якуноский и около оного куплею набутое поле таковъ ищо в том байраку сотанется пчелъ до ста пней определенихъ все тое сину моему Григорию хуторъ хочай вишой люднистшой на колодязяхъ маетъ синъ мой Григорий по воле своей еденъ з них себе приняти а другий дочке Агафии маетъ во владение бытие що тежъ тамъ естъ купленого поля тоюного половина сину Григорию и двумъ дочкам Агафии и Марии пополам, товару овецъ и шкапъ що отподолу отбувши за мою душу остается /: ибо я грошей не имею але чтобы могло исдратися тов же в тойхъ будучи напастехъ и трудностямъ стратилемъ:/ роздваени бите имеютъ на чотири части двомъ унукам Семену и Анне часть една другая сину Григорие третая Агафии а четвертая Марии, поле пахатное около Тахтаулова Агафии а ланъ болшой от постави Марии толко что лану пани моя знати жито маетъ вижлости ланъ под Павленками герциковской Марии доце определяемсъ, за крутим берегомъ лани к келебердиному и кучеревскимъ ей жЂ Марии а в копу при моемъ двору укремого бера поле лесъ илжии з млинами тамъ будучими сину Григорие во владение полексается с которихъ млиновъ онъ синъ мой вередной клутцу от Полтави будучой з дохъ каменъ и третихъ ступъ з хвалюшами боронити не маетъ жене моей а своей матце по живот ея ремеру брати а греблю оную крутобережкую повиненъ будетъ людми паковалевщине и на герциковомъ дворе будучими тако ж рощею или якими самъ розуметиметъ гатити пане моя для своей же користи вгаченю помянутой гребле должна головаченами по возможности давать помощи, местечко Нефороща мною заслуженое и монаршою грамотою ствержено зо всеми тамошными угодиями сину моему Григорию да будетъ, село Василкивка з уступомъ Рашовскимъ и две коле млива унуку Семену и паней моей по смерте маетъ быти да там же и две коле от леса картикового стоячие сину Григорию, з рибними млинами в Нефороще и неводъ для прокормления Семена и ей паней моей по животъ оной же дается а по смерти Григорию и Семену унуку пополамъ тое розделити луки що естъ около Нефорощи все Григорию з Семеном унукомъ по половине такожъ и пчоли все им же в Нефороще и Перещепере будучие в особливие пасики и рибние ловле по половине село Шеденевъ при Нефороще зостаючое доце моей Марии синъ мой Григорий и унукъ Семенъ уступити маютъ вовся, при селу маемъ що богъ давъ ворогу ладожскую чи то в грошахъ если нестратится чили в копяхъ сукняхъ и протчиемъ учиненомъ не маютъ не жена моя а не дети мои жадного собою спору счинати и гдись в семъ моемъ пути на якомъ мусцю тело мое грешное /: бгу тако изволившу будетъ погребено:/ чи в монастире чили при храме том при бору половину на церковъ божию дати з якой третая доля на помяновение чи попу чи на чарному монастира†з братиею уделити повина другой тежъ половина частъ на войско роздть а частъ тимъ, хто мое грешное тело старатимется християнсид перагуд земле о тею же взято естъ, предати что тежъ в томъ приборе естъ реестръ явствуетъ яки жене моей а другий сину Григорию данъ, слобода Головачъ з чотирма казанами и половиною винице такожъ луками и полемъ пахатнимъ тамъ будучими по животъ жене моей апределяется до искровского полтавского двора до якого от того двора возити и курити горелку на чтири казани волно будетъ казана засъ чтири унукам обоим Семену и Анне по половине да будетъ Тимофею брату тамже в Головаче осму воловъ пчола ровеначая вся сину Григорию с унуком Семеномъ по половине а сколко тамъ оного естъ кривий пасечник по записе скажетъ, махнацкие шестъ байраки и що в нихъ естъ пчоли якую наддно за пасечником сканути а остаткомъ Григорию з Семеномъ унукомъ по половине поделитии також меютъ попамъ розделены быти, в Коломаце кути все отческие на сенокосъ потребние Григорию сину теперъ при животу и по животе моемъ с хуторомъ Гасигновская тежъ ище дбыневская лука по крестъ що на шляху стоитъ по копецъ з вишой головы болота з глугом пределенимъ Якова Рудого мне и жене до смерти а по смерти нашой Марии з Агафиею по половине, две сколе купление у его милости пана Полковника миргородского на гарасимовской гребле млива доце моей Марии дани а третий войсковий каменъ Баняского в той же суммы мне доставшиеся Агафии а по ей доце оной Парасе / лугъ герциковский там же пополамъ с Терентиемъ Марии лука гарасимовская нижей млиновъ з шляховою лукою по половнине Григорию з Мариею лука на Семеновце Марии самой з луком тымъ будучимъ и хабюдъ, лука нистшая по Голтве по смертъ мою мне и жене моей а вышая велховиковская Петренковская и в отца Ивана Стасовского купленая Григорию з Мариею по половине отчевская тих взамену з лукомъ пане братовой Пилиповой детямъ вместо сторожевских лукъ ченцямъ полтавскимъ отданих, лучка за Грабинивкою у Алексея брата за двадцять талерей куплена и другая Панковская за убиство человека доставшаясъ незаймаючы лучки филипишиной из Ребуолхового мне и жени моей до двора искровского належитъ, а по смерти моей и жени моей унуку Семену определяется, оружя моего сколко естъ войскового все по половине сину Григорию з унукомъ Семеномъ кузбака засъ новопостроеная червона внуку Семену самому, хати з келебердянской за сто семъ десятъ золотихъ купление паней моей самой и детямъ ея вовсе дворъ шинковий за лустомъ в пасе будучий Марии дщери братаничу моему Якову Черняку сотникове дати кунтушъ мой зелений кановацовой с хутромъ пожшитий да коня рижого кобеляцкого и рушницю дарую братаничу моему другому Алексею коня покоздка едну корову овецъ десятъ и пару воловъ добрихъ, а братамъ его по десяти овецъ особливле датъ повелеваю, такожъ и внуце моей отца Петра доце Марии пару волов Гаврилу Гавреносому две пари воловъ Лукашу Старинскому две пари воловъ сия теди моя воля вдаспо рожению вишей виражених моих же даръ учиненая таковымъ порядкомъ ненарушне меетъ содержатся а именно когда молби волей неухронених судеб божиихъ всей ладожской дороги окончити вливатъ мой от якой моей кончини могли жена и дети мои писменое получить извещение прето тогда всякъ свое що кому звише паминенихъ моихъ доберъ пунктахъ положених определено повиненъ будет в свою диспозицию и владение приняти а если по милости бога вишнего живот мой соблюдающого в живихъ обретатимуся то до повороту моего дай боже счасливого нехто з детей моихъ опомянутихъ всехъ доберъ хочай на части по достоянии всякому и определено не долженъ будетъ по небагословениемъ Господа сава отса и моимъ родителскимъ неинтересовался але маетъ жена моя якъ целая господиня и якъ за битности моей в дому моемъ владела всемъ тимъ радети и справляти и к найлучшой ползе государской устроивати, в подлинной подписи тако ЕГО ИМПЕРАТОРСКАГО ВСЕПРИСВИТЛЕЙШОГО ВЕЛИЧЕСТВА войска запорожского полтавский Полковник Иван Черняк рукою в идучей сей легации его милости пана Черняка полтавского полковника спораженой Я пресвитеръ Иоанъ богословский и намесникъ великобудиский Романъ Кувечинский рукою писалъ сию легацию Григорий Бугаевский писаръ полковий Полтавский в те сто Лаврентия Микитича асаула полкогого полтавского на сей легации Его милости пана Полковника и самъ сведущи подписалъ руку Иванъ Гаевский Сотникъ решетиловский писано в Великих Будищах февраля 12 дня року 1722».

”Гілея (науковий вісник)": Збірник наукових праць.- К., 2009. Випуск 18 - 2009

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

9

Re: Черняк

Черняк Николай Григорьевич, и.о. судебного пристава Ел Окружного суда.

Весь Елисаветград, 1888. – С. 20.

Share

10

Re: Черняк

30.11-01.12.1892 год
   Варвара
Б. Белозерский кр-н Тимофей? Деомидов Черняк, жена Агафия Петрова.
   восприемники:
Иоанн Алексеев Лизюра и Антония Загруннаго жена Харитина Иаковлева.
   ДАЗО.  Р - 5593, оп. спр. 614

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

11

Re: Черняк

ЧЕРНЯК Федір Прокопович, 1901 р.н., уродженець с.Мотовилівська Слобода Фастівського р-ну Київської обл., мешканець м. Умань Черкаської обл. Українець, б/п, освіта початкова, одружений, машиніст на електростанції. Арештований 02.07.1938 р. Засуджений 28.04.1939 р. Київським обл. судом за ст. 54-10 ч.І КК УРСР до 10 р. позбавлення волі з пораженням у правах на 5 р. Реабілітований 11.03.1990 р. Верховним Судом УРСР.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Share

12

Re: Черняк

Черняк  Єфросинія Денисівна, 1914 року народження, с. Остан’єве В. Багачівського району Полтавської області, українка, освіта початкова, безпартійна. Робітниця станції. Проживала: ст. Дебальцеве Донецької області. Заарештована 14 грудня 1932 року. Даних про вирок немає. Реабілітована у 1933 році.

Черняк Іван Аврамович, 1892 року народження, с. Бельманка Куйбишевського району Дніпропетровської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав: м. Маріуполь Донецької області. Коваль станції. Заарештований 15 лютого 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1958 році.

Черняк Микола Михайлович, 1912 року народження, с. Костянтинівка Ново-Назарівського району Західно-Сибірського району, українець, освіта середня, безпартійний. Рахівник виконробського пункту. Проживав: м. Дебальцеве Донецької області. Заарештований 10 грудня 1932 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР 27 лютого 1933 року засуджений на 5 років ВТТ. Реабілітований у 1995 році.

Черняк Михайло Васильович, 1879 року народження,  Бердичівський район Київської губернії, українець, освіта початкова, безпартійний. Робітник станції. Проживав: м. Дебальцеве Донецької області, соцмістечко. Заарештований 17 грудня 1932 року. Даних про вирок немає. Реабілітований у 1933 році.

Черняк Фадій Стефанович, 1884 року народження, с. Дробишеве Лиманського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Старший кондуктор Краснолиманського кондукторського резерву. Проживав: с. Дробишеве Слов’янського району Донецької області. Заарештований 12 вересня 1937 року. Трійкою УНКВС по Донецькій області 25 вересня 1937 року засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1963 році.

Черняк Федір Якович, 1902 року народження, х. Новоолександрівський Горлівського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Вантажник гавані порту Маріуполь. Проживав: м. Маріуполь Донецької області, вул. Н. Базарна. Заарештований 12 червня 1932 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 3 листопада 1932 року засуджений на 3 роки заслання у Північний край. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.

Черняк Яків Трохимович, 1909 року народження, х. Новоолександрівка Постишевського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Вантажник ст. Очеретине. Проживав за місцем народження. Заарештований 29 грудня 1937 року. Трійкою УНКВС по Донецькій області 29 грудня 1937 року засуджений до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок приведений до виконання 2 березня 1938 року у м. Сталіно (м. Донецьк). Реабілітований у 1989 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга восьма.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share