1 (05-09-2016 07:34:44 отредактировано kbg_dnepr)

Тема: Базилевич

Заруба В.М. Козацька старшина гетьманської України (1648-1782): персональний склад та родинні звязки.- Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011.- 932 с.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

2

Re: Базилевич

В том году занялся Базилевичами, пока выходит такая роспись: http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=774#p774

БАЗИЛЕВИЧИ (БАЗИЛЕВИЧИ-КУЛЯБКИ, БАЗИЛЕВИЧИ-ВЕЛОДОЦКИЕ)

I
1. Леонтий (Левченко ?), жил в XVII в., очевидно, в Лубнах. Не он ли Левонтей Бобак, мещанин средней статьи города Лубны (1666)?

II
2\1.Василий Леонтьевич Левченко (Левоненко, Леонтьев**), обыватель Лубенский (1697)*, писарь полковой компанейский (?-1697-?)**; владел хутором на р. Буромке, купленным у Семена Балабана, жителя Ирклеевского, на который получил подтвердительные универсалы лубенского полковника Свечки (1697), гетмана Скоропадского (1710)**; + в 1732 г.* Родоначальник Базилевичей (фамилия образована, очевидно, от его полонизированного имени в качестве патронима).
Ж. Татьяна Ивановна* Кулябка, дочь "славетне урожоного" мещанина и арендаря Лубенского (1658)*, значного войскового товарища (1661)**, полкового судьи Лубенского (1657-1770)**, родоначальника Кулябок; жива в 1728 г.*; + в 1732 г.**

III
3\2. Федор Васильевич Базилевич-Кулябка (также назывался Велодоцким), службу начал в 1711 г.; принимал участие в Сулацком походе (1723); участвовал в коронации Петра II (1728); бунчуковый товарищ (?-1733-1738), сотник Бубновский (1738-1752); + в 1755 г.
Ж. Мария ... Стефанович, жива в 1729-1767 гг.**. Ее брат - Максим Стефанович, род. ок. 1709 г. в Переяславе, в мещанской семье (по данным Википедии); учился в Киево-Могилянской Академии; в 1738 г. принял постриг в Михайловском Золотоверхом монастыре с наречением именем Модест; кафедральный писарь в Киеве (с 1743 г.); архимандрит названного монастыря (1746-1753***); переведен против его согласия в Лубенский Мгарский Спасо-Преображенский монастырь, неоднократно жаловался в Синод по этому поводу; восстановлен на прежней должности (1757); + в 1768 г. Возможно, их отец - Алексей Саввич Стефанович, войсковой товарищ Переяславского полка (1721); + до 1730 г. Ж. Евфимия ...... , во 2-м браке за Стефаном Танским, значковым товарищем (?-1730-1739-?).

4\2. Семен Васильевич Базилевич-Кулябка (также назывался Велодоцким), бунчуковый товарищ (1731).
Ж. Анастасия Андреевна Ковбаса. Ее отец - Андрей Ковбаса, сердюцкий полковник (1709-1730)****, владел с. Коробовкой Домонтовской сотни, под Золотоношей (с 1708-1712**), получил на это село подтвердительный универсал Скоропадского (2.06.1720) и царскую грамоту (28.03.1721); 5.11.1722 г. назначен компанейским полковником; + до 1729 г. Ж. Мария Васильевна Максимович, 7.02.1729 получила подтверждение Д. Апостола на владение с. Коробовкой после смерти мужа; спорила с вдовой генерала фон Штофена из-за захвата указанного села (1754-1755); спорила с сотником Домонтовским Я.Г. Платковским за права на общественные сеножати сотни (09.1754).

5\2. Яков Васильевич Базилевич-Кулябка (также назывался Велодоцким), бунчуковый товарищ (1731). Доподлинно неизвестно, кто из 3 братьев был старшим.

IV
6\3. Василий Федорович, род. 12.04.1748 г., из дворянства**, сын сотника Бубновского; с 1765 г. канцелярист Переяславского гродского суда; отаман сотенный Бубновский (1768-1771); значковый товарищ (1771-1774); вакансовый сотник (1774-1776), последний сотник Домонтовский (1776-1782); судья Золотоношского у.; + в 1808 г.**
Ж. Анастасия Ивановна Жила, род. в 1755 г., дочь полкового хорунжего; + после 1790 г. Ее отец - Иван Петрович Жила****, сотник Пещанский (1757-1767); Переяславский полковой хорунжий (1774-1775). Ее мать - Анна Васильевна Чепурная, очевидно, дочь значкового товарища Киевского полка (год ?).

7\3. Иван Федорович, род. в 1752 г., с 1769 г. в службе войсковым канцеляристом; войсковой товарищ (с 03.1774); бунчуковый товарищ (1783); коллежский ассесор; Золотоношский уездный предводитель дворянства (1797); имел 69 подданых в м. Бубнове, с. Прохоровке, с. Сутках, хут. Ковтуновском Яблуневской сотни Лубенского полка (1780)**.
Ж. Елена Даниловна Лисевич, + 1823 г.

–\3. Матрона Федоровна, + очевидно, до 8.01.1757 г.
За (его первая жена) Иваном Леонтьевичем Максимовичем (Максимовичем-Васильковским)**, род. ок. 1724-1727 гг.; сотником Бубновским на место ее отца (28.07.1752-1768), бунчуковым товарищем (1782-1785; в абшите 1788); Золотоношским уездным судьей (1782-1785) и предводителем дворянства (1785-1787); + 1.12.1801 г.

–\3 ?. Татьяна Федоровна Базилевич, дочь сотника.
За Петром Васильевичем Сахно-Устимовичем, род. ок. 1735 г., сыном значкового товарища; службу начал в 1757 г.; значковый товарищ Миргородского полка; абшитованный войсковой товарищ (1785-1788-?); не получил российского чина (1788); + после 1788 г.

V
8\6. Яков Васильевич**

9\6. Петр Васильевич**

10\6. Кирилл Васильевич**


Возможно, к этому же роду относится следующая ветвь:

I
1. Петр Кулябка, возможно, брат №2 первой росписи; Модзалевский полагал*, что он может быть Петром Ивановичем Кулябкой, обывателем Лубенским (1689), знатным войсковым товарищем (1707-1736); или его сыном - Петром Петровичем, Лубенским полковым сотником (1733), бунчуковым товарищем (1736-1754); + до 1763 г.
Ж. (до 1715 г.) Евдокия Степановна Томара, дочь Переяславского полковника от второго брака*; 4.03.1716 г. получила гетманский универсал на с. Каленики Гельмязовской сотни; во 2-м браке* за (с 1724 г.) Павлом Черняховским. Ее отец - Степан Иванович Томара, сотник Домонтовский (1689, 1692); полковник Переяславский (1707-1715); + в 1715 г. Ее мать - Пелагея Яковлевна Лизогуб, дочь Черниговского полковника; + в 1715 г. по пути в Глухов, в Прилуках.

II
2\1. Леонтий Петрович Базилевич-Велодоцкий, род. в 1707 г.; внук полковника Переяславского Стефана Томары; службу начал в 1732 г. полковым канцеляристом Переяславским; значковый товарищ (1732-1756); в 1736 г. указом ГВК, вместе с другими значковыми товарищами, был закреплен за бунчуковым товарищем Дуниным-Борковским; полковой комиссар (1738); в 1739 г. продолжал службу по нарядам в чине сотника среди значковых товарищей; войсковой товарищ Лубенского полка (с 1763, хотя дело о предоставлении чина была начата в 1755 г.; 1756-1771-?); подписал наказ депутатм в Уложонную комисию в 1767 г.; полковой судья Переяславский (?-1773); абшитован полковым судьей (1773-1782-?); имел в с. Калениках Гельмязевской сотни посполитых убогих 4 двора и 5 хат, в м. Гельмязове жилой двор и 2 конных и 6 пеших подсоседков, приезжий двор при хуторе, в с. Пристромах 1-й полковой сотни 2 двора посполитых подсоседков, в с. Великая Каратуль 2-й полковой сотни двор приезжий и еще один в с. Комаровке (1750); проживал в Гельмязове, имел подданных: в Гельмязове (26), с. Калениках (15), хуторе Каравайском (26), хуторе Леплявской сотни (16), с. Семеновке Березанской сотни (1).
Ж. (1734) Мария Ивановна Гондзеровская, дочь войскового товарища, который был смотрителем описных кантакузивских маетностей; унаследовала от отца лавку в Переяславе.

III
3\2. Иван Леонтиевич Базилевич, род. в 1745 г.; коморник Золотоношского у. (1772); сотник 3-й полковой Переяславской сотни (1774-1782); ротмистр (после 1782); + до 1790.
Ж. София Дмитриевна Дараган, род. в 1751 г.; дочь полкового судьи; + после 1790 г.

4\2. Степан Леонтьевич Базилевич, род. ок. 1749-1752 гг., сын абшитованного полкового судьи; войсковой товарищ Переяславского полка (?-1775-1787-?); титулярный советник (1790); имел подданных в с. Каленики, 5 душ на хуторе Озерянском Золотоношского у., 51 душу на хуторе Комаровском Переяславского у., владения в м. Гельмязове; + после 1790 г.
Ж. Ульяна Степановна Ильяшенко, дочь бунчукового товарища.


Неизвестно, какое отношение имеют к этому роду следующие лица:

1. Константин Васильевич Базилевич, сотник Смелянский Лубенского полка (год ?)**. Возможно, сын №№ 2 или 6 первой росписи?

2. Петр Базилевич, службу начал в 1740 г. войсковым канцеляристом; служил в ГВС (с 1766 г.); полковой писарь (с 1768 г.).

3. Петр Базилевич, службу начал в 1766 г. полковым канцеляристом; значковый товарищ (1771-1778-?).


____________________________________________________________________________________
* Малороссийский родословник
** Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія.
*** Прокоп'юк Оксана. «Присутствіє» Київської духовної консисторії: кількість і склад консистористів, розклад роботи. - СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 5. - С. 71-93. - 2005 г.
**** Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007.

Хотіли розстріляти цей народ? / Не вийшло – хочете його ділити?
Хоч прикладіть усіх своїх щедрот, / Не вийде – ми ж Господні діти...
Кочан (Кочановский, Кочаненко)
Шолудько (Шолудченко, Жолудко)
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна2

Сайт SVKM de L

Поделиться

3 (14-11-2014 19:38:49 отредактировано bobrownik)

Re: Базилевич

На страницах Черниговских епархиальных известий (1861–1911) довольно часто встречаются священники, диаконы и псаломщики и фамилией Базилевич. Возможно, это одна из ветвей козацко-старшинского рода ХVІІІ ст. Подобное было, например, в роде Ханенко, хотя их них священников вышло намного меньше.

Вот некоторые из Базизевичей-священников в Черниговской губернии второй половины ХІХ – начала ХХ вв.:
Андрей Базилевич – свящ. с.Гирявки Конотопского у. (упоминается в 1877–87 гг.), с.Нового Ропска Новозыбковского у. (1896), с.Ущерпья Суражского у. (1902)
Евгений Базилевич – студент Черниговской духовной семинарии, 23.11.1897 рукоположен в священники к церкви с.Годуновки Глуховского у.
Иаков Базилевич – св. с.Лукнова Кролевецкого у. (1890)
Иоанн Базилевич – св. в с.Боромыки Черниговского у. (1891), с.Ображеевка Новгород–Северского у. (1900), умер 05.05.1902
Иоанн Базилевич (другой) – протоиерей, благочинный 2-го округа Новгород–Северского уезда (до 24.10.1911).
Иосиф Базилевич – св. с.Чепелева Сосницкого у. (с 1888 по 1900 гг., там же упоминается в 1902 г.), с.Великой Загоровки Борзенского у. (с 1900 г.), с.Подлинного Конотопского у.(1911)
Николай Базилевич – священник в Глуховском уезде (1876)
Платон Базилевич – св. м. Семеновки Новозыбковского у. (1893)
Стефан Базилевич – священник с. Чепелева Сосницкого уезда (упоминается в 1876–88 гг., потом уволен за штат)
Стефан Базилевич (вероятно – другой) – св. с.Савинки Сосницкого у. (1902)

Упоминается псаломщик с.Авдеевки Сосницкого у. Тимофей Базилевич, умер 28.04.1902.

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

4

Re: Базилевич

На "Мемориале" 40 записей http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1035,

вот уроженец Черниговской губ.:

Базилевич Алексей Дмитриевич
Родился в 1883 г., с.Крыски Новгород-Северского уезда Черниговской губ.; русский; образование незаконченное высшее; б/п; начальник учебной части Тушинской автошколы Центрального автомотоклуба.. Проживал: Москва, ул.Чудовская, д.27, кв.11..
Арестован 21 июля 1939 г.
Приговорен: ВКВС СССР 25 января 1940 г., обв.: шпионаже..
Расстрелян 26 января 1940 г. Место захоронения - место захоронения - Москва, Донское кладбище. Реабилитирован 18 июля 1989 г. Пленумом Верховного Суда СССР
Источник: Москва, расстрельные списки - Донской крематорий

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

5

Re: Базилевич

18 марта 1862 года воспитанник Киевской духовной семинарии Иван Базилевич рукоположен во священника к церкви с. Санжарихи Черкасского уезда Киевской губернии.

Поделиться

6

Re: Базилевич

Вычитал еще вот такое в "Киевских епархиальных ведомостях" (1904.№15.Отд.неофиц.)

Священник Иосиф Яковлевич Базилевич: Некролог
(служил в с.Трилесы Чигиринского у.)
"...Почивший сын священника, Чигиринского уезда села Адамовки, предки которого носили фамилию Василевич, но во время унии она переменена на Базилевич..."

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

7

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Іван Якович, 1895, м. Київ,  м. Запоріжжя 1т
БАЗИЛЕВИЧ Федір Григорович, 1898,  Чернігівська обл., м. Запоріжжя 5т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

8

Re: Базилевич

Реабілітовані історією. Вінницька область

БАЗИЛЕВИЧ  МИХАЙЛО  ДМИТРОВИЧ, 1900 р. н.,  с. Погоріла  Теплицького  р- ну,  прож.
м. Полтава, українець, із робітників, освіта серед-ня,  чл.  ВКП(б),  військовослужбовець,  одруж.
Арешт. 02.06.1943. Звинувач. за ст. 58–10 ч. 2 КК РРФСР.  За  вироком  ВТ  Південного  фронту
25.06.1943  засудж.  на  10 р.  ВТТ.  Реабіл. 11.10.1962.

Надаю послуги із дослідження родоводу: prashhur.com/
Звертайтесь, буду радий допомогти.

Сайт D_Viktor

Поделиться

9

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Митрофанович,
1878 р.н., с. Голубівка Прилуцького району
Чернігівської області, проживав у с. Семенівка,
українець, освіта середня, священик без парафії.
Арешт 27.07.1937. Особливою трійкою при
управлінні НКВС по Харківській області
17.09.1937 за ст. 54-10 ч.1 КК УРСР застосована
ВМП. Розстріляний 21.10.1937 у м. Суми. Реабі-
літований  6.12.1989 прокуратурою Сумської
області. (ДАСО, ф.Р-7641, оп. 6, спр. 289).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Фесенко(с.Деркачівка)

Поделиться

10

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Андрій Карпович народився 1901 р. у м. Краснокутськ Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, у 1918—1920 рр. член УКП, у 1926—1935 рр. член ВКП(б). Проживав у сел. Краснокутськ Краснокутського р-ну Харківської обл. Завідувач сектора тваринництва Краснокутського райземвідділу. Заарештований 5 жовтня 1935 р. за приховування к.-р. минулого під час вступу до партії та партійних чисток (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито помічником прокурора в спецсправах 27 листопада 1935 р. (ст. 5 КПК УСРР). Реабілітований 14 листопада 1994 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Гербеев, Радько (Радченко, Рядченко), Калайда (Калайденко), Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаевская, Кировоградская, Одесская обл.),  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Дума (Івано-Франківська обл.), Овчинников (Курская обл.), Никольский (Гомельская обл., Киргизия),  Решетников (Оренбургская обл.), Минаев (Курганская обл.),

Поделиться

11

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Володимир Трохимович, 1912 року народження, м. Маріуполь Донецької області, українець, освіта 7 класів, безпартійний. Контрольний приймальник ВТК трубного цеху заводу ім. Ілліча. Проживав: м. Жданов Сталінської (Донецької) області. Заарештований 7 серпня 1950 року. Засуджений Верховним Судом УРСР на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1988 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга друга.

Кухаревські - Херсонська губернія; Кейбал - Полтавщина і звідусіль

Поделиться

12

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Іванович, 1911 р. н., с. Вовчинець Івано-Франківської міськради, українець, освіта початкова. Проживав у с. Вовчинець, селянин. Заарештований 20.01.1949. Звинувачення: збирав гроші й продукти для УПА. Особливою нарадою при МДБ СРСР 14.09.1949 засуджений на 10 років позбавлення волі. Реабілітований 02.11.1992. (10689 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 1.

Гербеев, Радько (Радченко, Рядченко), Калайда (Калайденко), Найденко, Живанов, Скоренцов, Даценко (Николаевская, Кировоградская, Одесская обл.),  Легкий, Лисий, Геба, Мартиняк, Галата, Дума (Івано-Франківська обл.), Овчинников (Курская обл.), Никольский (Гомельская обл., Киргизия),  Решетников (Оренбургская обл.), Минаев (Курганская обл.),

Поделиться

13

Re: Базилевич

БАЗИЛЕ́ВИЧ Віра Петрівна (17(30). 09. 1909, м. Ногайськ Примор. краю, Росія – 01. 09. 1991, Одеса) – диригент, педагог. Закін. Одес. консерваторію (1936, кл. кларнета М. Чернятинського; 1949, кл. диригування), де й працювала викл. теорії музики (1936–41); 1941–44 – викл. Румун. консерваторії й арт. Театру опери та балету в Одесі; від 1944 – в Одес. консерваторії: викл. теор. дисциплін і техніки диригування, 1949 – засн. відділу (від 1961 – каф.) нар. інструментів, від 1954 – доц., 1955– 64 – зав. каф. духових, струнних і нар. інструментів. Водночас Б. працювала органісткою театру опери і балету, диригентом симф. оркестру тощо. Від 1985 – на пенсії. Авторка перекладень для кларнета з фортепіано, для духового оркестру, зб. п’єс для ансамблю дерев’яних духових інструментів. Серед учнів Б. – М. ГринишинЛ. Джурмій, П. Дроздов, К. Мюльберґ та ін. Підготувала кілька методичних рекомендацій: «Методика преподавания дирижирования», «Методика преподавания чтения и анализа партитур», «Возможные изменения фортепианной структуры при переложении фортепианных пьес для оркестра» (усі – рукописні).

С. В. Мірошниченко, ЕСУ (Енциклопедія сучасної України)

Поделиться

14

Re: Базилевич

Базилевич Михаил Андреевич, преподаватель физики и космографии Елисаветградского женского
7-ми классного училища 1 разряда Е.Ф.Марковой.

Весь Елисаветград, 1888. – С. 21.


 

Поделиться

15

Re: Базилевич

Кривошея В. В., Кривошея О. В. Українська козацька старшина. Василь Базилевич.

1708, травня 16.
Духовний тестамент обозного Миргородського полку Василя Онисимовича Базилевича
Во имя отца и сина и святаго духа Аминь.
Я Рабъ Божий Василий Онисимовичъ Обозний полку Миргородского
чине ведомо симъ моимъ тестаментомъ кому о томъ ведати потребно будет
ижъ будучи еще за доброй памяти и зуполного разуму своего умислилемъ
такъ и женое моее Параскевии хотячи роспорядити удобство сое себе. По
смерти моей жона и дети наши не мели ти рации распоряжае ихъ такъ,
напредъ жене моей Параскевии отделилем восемъ сотъ золотих готовихъ
грошей а товару рогатого и коней кромЂ веЂрховихъ ак овецъ третая часть жоне моей, а тии две части синове моему Лаврентию ащо естъ грунтовъ пасинку моего и поля луки ищо колвек все отказуе Лаврентие синове моему рожоному неповиненъ нехто, чрезъ сей мой тестаментъ турбовати ащо ежъ все роспорядивши такъ сей тестаментъ записиаечи кажу хтоби важился сей мой тестаментъ касовате лебо правнимъ албо попраннимъ способомъ, на такого каждого покладаю проклятство святихъ отцевъ ... же вониней писан сей тестамент при ледехъ зацнихъ билъ Игнатъ Левченко сотникъ наказний белоцерковский
Михайло Кущъ атаманъ городовий Михайло:
войтъ: Стефанъ Титаренко
Гарасим Верещака
Иванъ Кавеунъ
Михайло Барабашенко
Павло Чорнушинъ зять Сенко Самойло;
Мартин Богущенко и Ярошъ пасинок обозного и много при томъ било писанно в Белоцерковце. Року. 6708. мая. 16.

”Гілея (науковий вісник)": Збірник наукових праць.- К., 2009. Випуск 17 - 2009

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

16

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Антонович, 1918 р. н., уродженець с.Веселий Хутір Чорнобаївського р-ну Черкаської обл., мешканець с.Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл. Українець, б/п, освіта незакінчена вища, одружений. До арешту працював директором ПСШ с.Ковтуни Золотоніського р-ну. Арештований 30.04.1945 р. Засуджений 28.06.1945 р. ВТ військ НКВС Полтавської обл. до 10 р. ВТТ з пораженням у правах на 5 р. за ст. ст. 54-10 ч.2, 54-2 КК УРСР. Реабілітований 26.07.1992 р. прокуратурою Черкаської обл.

БАЗИЛЕВИЧ Василь Митрофанович, 1880 р.н., уродженець с.Новоселиці Чигиринського р-ну, мешканець м.Сміла. Українець, б/п, освіта середня, духовна школа, одружений, служитель культу. Арештований 11.02.1938 р. Засуджений 11.05.1938 р. сесією Київського обл. суду в м.Черкаси до 6 р. ВТТ з пораженням у правах на 3 р. за ст.54-10 ч.І КК УРСР. 03.08.1993 р. Генпрокуратурою реабілітований.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Поделиться

17

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Митрофанович (крипт.:Б-ь, В. Б., 31. 12. 1892, Київ – 04. 09. 1942, м. Таганрог, Росія) – історик, джерелознавець, архівіст, музеєзнавець.
Син мирового судді, губернського секретаря Митрофана Григоровича (батько помер у рік народження сина) та Зінаїди Михайлівни Базилевичів, росіянин. Освіту здобував у Першій київській гімназії, по закінченню якої 1910 р. вступив на історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира у Києві. У студентські роки (з 1911 р.) був одним із найактивніших учасників історико-етнографічного гуртка М. В. Довнар-Запольського, вивчав малодосліджені питання історії господарства і “соціяльної історії московського періоду”. Від 1911 р. до 1919 р. співпрацював з “Киевлянином”, систематично публікуючи літературознавчі статті. Після закінчення зі срібною медаллю університету 1915 р. залишений професорським стипендіатом по кафедрі російської історії. Відтак отримав змогу детально познайомитися з фондами московських архівів, перебуваючи у науковому відрядженні (див. “Отчет о занятиях в Московских архивах”). 2 червня 1918 р. обраний асистентом кафедри юридичних старожитностей Київського археологічного інституту. Протягом 1918–1921 рр. склав магістерські іспити, отримавши право викладати у військовій школі.
Від 1916 р. викладав історію в гімназіях, Народному університеті-політехнікумі, КАІ, ВІНО, Прискорених педагогічних курсах, Педагогічних курсах іменіМ. Пирогова. 1919 р. на запрошення П. М. Ардашева брав участь в укладанні історико-літературних брошур при Освагу (пропагандистської структури Добрармії). Упродовж 1919–1924 рр. був заступником завідувача (проф. С. І. Маслова) Музею війни і революції при Київському університеті, де продовжував працювати й після передачі музею в серпні 1924 р. до Істпарту (1925–1926).
1925 р. організував виставку “Декабристи”. 1927–1932 рр. був співробітником Київської інспектури охорони пам’яток культури і природи, з грудня 1932 р. – співробітник Всеукраїнського історичного музею. Тричі арештовувався органами ДПУ (1927, 1933, 1935), зрештою, засуджений до 5-ти років позбавлення волі й засланий до Сибіру. Восени 1942 р., намагаючись врятувати цінні експонати Таганрозького краєзнавчого музею, де він тоді працював, від пограбування гестапівцями, професор В. Б. загинув – був розстріляний.
Дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1917–1930), член президії, помічник секретаря. Член комісії соціально-економічної історії України ВУАН, Товариства української гімназії в Чернігові
(з 1917 р.), Товариства друзів церковної культури (з 1917 р.), Історико-літературного товариства при Університеті Св. Володимира у Києві та ін.
Діяльність на ниві архівістики пов’язана насамперед з архівною освітою та архівною періодикою. В. Б. – один з перших в Україні викладачів архівознавчих дисциплін. Працюючи в КАІ, він розробив програму курсів “Російські урядові архіви”, “Архіви Петрограда і Москви з оглядом українських документів”, “Українські й російські архіви” і викладав їх впродовж 1918–1922 рр. на архівно-археографічному відділенні. Протягом першого півріччя 1919 р. В. Б. як співробітник Археографічної секції підвідділу по ліквідації майна релігійних установ при Колегії соціального забезпечення Київського виконкому брав участь у обстеженні та описуванні стану збереженості архівів Київської духовної консисторії, Києво-Печерської лаври, Братського, Київського Пустинно-Микільського, Свято-Троїцького монастирів, духовної семінарії та ін. Після скорочення археографічного відділення КАІ в результаті численних реформ і надання в листопаді 1922 р. інституту статусу Вищих археологічних курсів при Науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства (кер. – акад. Ф. І. Шміт), В. Б. продовжував архівознавчі студії. Зокрема, він виступав на засіданні кафедри в липні 1923 р. з науковою доповіддю “Архівна справа в Чернігові”, читав курс лекцій “Архівне законодавство на Заході” на короткотермінових курсах архівної справи у Києві (3–19 серпня 1923 р.) при Центральному історичному архіві ім. В. Б. Антоновича. В межах співпраці КАІ з Чернігівським губернським архівним управлінням у липні 1924 р. В. Б. із В. О. Романовським та В. В. Міяковським відвідали Чернігів з метою вивчення досвіду роботи історико-архівного гуртка студентів ІНО під керівництвом В. В. Дубровського. Важливим при цьому було ознайомлення із практичними здобутками гуртківців. Значну увагу прикладним аспектам архівної справи приділяв у своїй діяльності і професор В. Б., залучаючи слухачів до роботи безпосередньо з архівними документами. Разом із своїми вихованцями він брав участь у виявленні і опрацюванні архівних джерел до вивчення руху декабристів в Україні. З метою забезпечення повноти використання джерельної бази цього напрямку досліджень вчений визначив групи архівних фондів, обов’язкові для студіювання: архіви київського генерал-губернатора, губернаторів, дворянських зібрань (біографічні відомості, матеріали щодо землеволодінь), архіви військових частин, де служили декабристи, архіви церковні (для уточнення біографічних даних, родинні архіви. Результатом копіткої роботи стали видання “Декабристи на Київщині” (К., 1926), “Повстання декабристів на Україні. За матеріалами КЦІА” (Х., 1926) та ін. Упродовж 1924–1925 рр. В. Б. активно публікував статті та інформаційні повідомлення на сторінках архівної періодики. В бюлетені Київського губернського архівного управління “Червоний архівіст” було видруковано його статті “Переподготовка архивных работников” (1924, № 1) , “Задачи местных архивов к юбилею декабристов” (1925, № 2), “Питання архівної справи на 2-й союзній конференції краєзнавства в Москві” (1925, № 2). В останній публікації висвітлювався хід краєзнавчої конференції (9–14 грудня 1924 р.), на якій представником архівістів України був В. Б. Опікуючись проблемою популяризації архівної періодики, подавав короткі замітки про окремі видання. Так, в журналі “Бібліологічні вісті” (1925, № 1–2) вміщено його повідомлення про зміст, авторів та спосіб видання “Червоного архівіста”.
Тісна співпраця вченого з КЦІА тривала до початку 1930-х рр. Як досвідченого фахівця з викладання архівознавства та спеціальних історичних дисциплін його було запрошено для читання лекцій на чергових короткотермінових архівних курсах при КЦІА (жовтень 1929 р.). В. Б. прочитав курси “Історія архівної справи на Заході” (6 год.), “Хронологія, дипломатика, геральдика, сфрагістика” (6 год.). Згодом, на Всеукраїнських музейних курсах (Київ, 1933–1934), він викладав палеографію, епіграфіку, хронологію, сфрагістику, геральдику, нумізматику. Тексти розроблених ним програм та анкети слухачів курсів, що відклалися у фондах ЦДАВО України, свідчать про високий науковий та професійний рівень лекцій В. Б. Багато повчального зберігають вони й донині.
Наукову спадщину вченого складають близько 50 публікацій, тематика яких окреслена його науковими інтересами: спеціальні історичні дисципліни, історія Києва, декабристи в Україні.


Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

18

Re: Базилевич

Черниговские епархиальные известия. Часть официальная. 1867 г. № 5 от 1 марта

Извлечение из отчета по перестройке семинарской церкви .....

8. Мещанину Ивану Базилевичу за устройство большаго железного креста на церковь, 6 железных оконных решеток, двух железных арок на винтах и четырех железных хомутов для связи арок с балками, а также навесов, засовней и
крючков - 137 р. 46 коп.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться