Тема: Груба
Груба - легка пічка для вигріву житла й частково для готування їжі. За що так могли прозвати людину? Можливо, то був пічник або то був парубок з гарячим тілом, "як груба".
Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Сторінки 1
Щоб відправити відповідь , ви повинні $ s або $ s
Груба - легка пічка для вигріву житла й частково для готування їжі. За що так могли прозвати людину? Можливо, то був пічник або то був парубок з гарячим тілом, "як груба".
взагалі-то грубий ~ товстий. (на Вінничині, напр.)
як варіант від гребувати
ГРЕБУВАТИ, ую, уєш і ГРЕБАТИ, аю, аєш,
недок., ким, чим.
..
2. Ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо,
гордовито, без поваги, нехтувати когось, щось. [Варка:]
Перш ви гребували нами, а тепер наша черга (Марко Кропивницький,
II, 1958, 204); — Як, — гримнув чоловік, заскреготівши
зубами, — ти гребаєш моєю рукою, моїм товариством?
(Олекса Стороженко, I, 1957, 338); — Не всі ще, значить, гребують
нашим ремеслом, не перевелося чабанське поріддя!..
(Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 108).але не наполягаю
У сучасній Україні більще як півтори тисячі осіб на прізвище Груба www.nomer.org/allukraina/lastNam … ber_0.html !
А ще такі:
ГРУБА-ВОЛОДЫК
ГРУБАК
ГРУБАЛЬСКИЙ
ГРУБАНЬ
ГРУБАР
ГРУБАРЕВ
ГРУБАРЬ
ГРУБАСЬ
ГРУБАСЮК
ГРУБАЧ
ГРУБАШ
ГРУБАЩУК
ГРУБАЯ
ГРУБА Василь Іванович,
1902, с. Новогупалівка Вільнянського р-ну Запорізької обл, німець. Член к-спу ім. Бульонного. Заарештований 29.01.38 р. Звинувачення: антирадянська діяльність. НКВС і Прокурором СРСР 31.05.38 р. засуджений до 10 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1989 р. 2т
Груба - легка пічка для вигріву житла й частково для готування їжі. За що так могли прозвати людину? Можливо, то був пічник або то був парубок з гарячим тілом, "як груба".
Взагалі-то груба призначена виключно для обігріву житла. А всякі "извращения" - то вже не від німців, а від лукавого...
Хай я буду "лукавим". Дійсно, всі оті чисто обогрівні, буржуйки й т.п. у нас називають "груба, грубка". Ось чому я сказав "частково для готування їжі". Раніше їжу готували в печах, які називали "руська, варна", тобто, яку добре витоплювали, відсовували жар убік, а туди ставляли горщки, чавуни або саджали хліб, пироги, ковбаси тощо. Коли промисловість почала випускати чавунні плити під чавуни, почали робити оце, що по-російському зветься переважно "печь". У нас це піччю не називалося і не називається майже й зараз. Їх стали називати й груба, й плита. Грубою у нас ще називають гарячі стіни, що нагріваються такими плитами - "До груби у шубі притулилася та й припалила її". А таке саме на подвір'ї називали "кабиця" або "плита".
Чому я згадав про "лукавого"? То не про когось конкретно, а про спроби скомпонувати "німецьку" грубу для опалення і піч для приготування їжі.
Колись Ваша "руська, варна" називалася "бита піч" від способу побудови - заміс із глини "били", тобто пресували. Піч із плитою називалась "німецькою".
У нас плити з'явилися дуже пізно. Можливо, й від німців у часи окупації. Недавно у горах на німецьких позиціях я знайшов чавунну широку плиту. Щойно проконсультувався. Коли пішла "мода" на ці плити десь у 1940-50-х рр., то їх добудовували до печей і попервах на них майже нічого не готували, хіба що гріли воду. Тому, мабуть, їх і назвали грубами. Оце вже я пам'ятаю, але вже помалу стали варити їжу й на них. Потім розламали піч, але бабуня не вони б були, примусили у кухні біля нової хати зробити їм піч, бо з духовки вони ні хліба, ні пирога не визнавали.
"Німецька" піч - це цілий комплекс, який включає плиту для варки, піч для хліба, духовку (т.з. "братрура"), котел для підігріву води, а також місця для просушування дров, взуття і т.д.
У нас були великі запічки. Там лежали сухарі, цукор. Я малим лазив на піч - спочатку на табурет зі сходинкою (для мене зробили), потім на запічок, а там ще стільчик стояв, з нього вилазив на піч. Часто й спали з мамою там.
Колись Ваша "руська, варна" називалася "бита піч" від способу побудови - заміс із глини "били", тобто пресували.
Ні, я такого не чув. У нас печі робили раніше з сирої цегли. Моя прабаба з малими тоді моїми матір'ю та дядьком у глинищі робили цю цеглу, сушили, а потім продавали. Потім у радгоспі побудували цегельню й стали класти печі з обпаленої.
24-25.05.1899 год
Никита
Александровский мещанин Иван Иванов ГРУБА католического вероисповедания, жена Иулиания Емельянова, православная.
ДАЗО.
Груба Григорій Юхимович, 1920 року народження, с. Єлисеївка Андріївського району Донецької області, українець, освіта 8 класів, безпартійний. Проживав: м. Долина Станіславської (Івано-Франківської) області. Начальник вузькоколійної залізниці лісопромкомбінату. Заарештований 14 травня 1950 року. Засуджений військовим трибуналом військ МВС Запорізької області на 25 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований у 1955 році.
Реабілітовані історією. Донецька область. Книга третя.
23.01.1905 год
села Н-Гупаловки госуд. крестьянин Феодор Трофимов Цокур. 24, 1-1 брак
Дочь Прускоподданого Евфимия Иванова Груба. 19, 1-й
ДАЗО. Р - 5591, оп. 3, спр. 314
Груба Андрей Филлипов (18.9.1864 года рожд.) Крещ. 19.9.64 в Троиц. ц-ви , его жена - Феодосья Артемьева *1872, умерла в 1933 от голода. Жили в с.Поповка (ныне Смирново) Куйбышевского (ныне Бильмакского) района Запорожской области.
12 детей. Александра *1902, Григорий *1903, стрелок в ВОВ 20.8.41-+11.41, Степан *1904, стрелок в ВОВ 19.8.41-+8.43, Иван +ВОВ, Прасковья (Поля) *12.5.1912, Мария *1914, Ольга *1918.Из Запорожского архива получен ответ по МК-1914 ц-вь св.Николая с.Попивка Бердянс. пов. Тавр. губ. Р-5593-3-439 л15. о рождении Марии.
и: Перепись 1917г: 254-1-9 л1478: Дочь *1894, Дочь*1899, Сын *1900, Сын *1903, Дочь *1909, Дочь *1911, Дочь *1914.Родители Андрея: Филлип Симеонов Груба и Марина Саввина.
Искала по Книгам Памяти Голодомора, но нет информции по Груба Афанасии и Андрею в с.Поповка.
Сторінки 1
Щоб відправити відповідь , ви повинні $ s або $ s
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >