36

Re: Іванов / Иванов

ІВАНОВ Євген Михайлович (24. 02. 1873, с. Монаше Єнісейської губ. – 27. 10. 1929, Харків) – історик-архівіст.
З сім’ї міщан. Закінчив Красноярську гімназію (1883–1892) та історико-філологічний факультет Харківського університету (1892–1897). Учень Д. Багалія.
У 1897 р. Харківське історико-філологічне товариство (ХІФТ) обрало Є. І. на посаду архіваріуса історичного архіву, з листопада 1899 р. він працював також архіваріусом архіву університету. У 1898–1899 рр. Є. І. разом з Д. Багалієм та Д. Міллером, а згодом самотужки обстежив архіви Харкова, зокрема в архіві губернського правління виявив цінні документи з історії Слобідської України ХVІІІ–ХІХ ст., які були передані до Харківського історичного архіву (ХІА).
У 1889 р. Є. І. на власні кошти здійснив поїздку до Петербургу для виявлення документів з історії Слобожанщини та Харківщини в архіві МВС Росії. У 1900–
1901 рр. за дорученням Підготовчого комітету з улаштування ХII археологічного з’їзду в Харкові, членом якого він був, Є. І. здійснив археографічні поїздки по Харківській губернії, обстеживши 24 архіви у Валківському, Зміївському, Куп’янському та Вовчанському повітах. За підсумками цих обстежень ХІА збагатився фамільними архівами Пассеків, Малиновських, Самборських та ін.
У 1909 р. ХІФТ обрало Є. І. своїм секретарем. Цю посаду він обіймав 10 років до припинення існування Товариства (1918). Редактор багатьох видань ХІФТ: “Сборник Харьковского историко-филологического общества” (тт. 18–22), “Вестник Историко-филологического общества” (вип. 1–5) та ін.
У 1903–1907 рр. Є. І. входив до складу Комітету редакторів ювілейних видань Харківського університету з нагоди cтоліття його заснування, був секретарем Комітету. З метою підготовки біографічного словника професорів та написання нарисів історії кафедр і учбово-допоміжних установ університету провів всебічне обстеження архіву Харківського університету і Харківського учбового округу за 100 років їх існування та склав систематичний покажчик до цих архівних документів. У 1912 р. для виставки “Ломоносов и Елизаветинское время” в Петербурзі склав огляд документів ХІА, що стосувалися доби гетьманства К. Розумовського, який було визнано зразковим.
Під час революційних подій 1905 р. Є. І. збирав прокламації, листівки, брошури, відкладав в ХІА документи партійних організацій. Ці документи згодом було передано до організованого у 1920 р. Харківського архіву революції, план створення якого належав Є. І. Разом з співробітниками ХІА брав активну участь в організації роботи цього архіву на першому етапі його становлення.
У 1918 р., завдяки активній діяльності Є. І., двічі були врятовані від знищення місцеві архіви жандармського управління та охоронного відділення, які у 1922 р. також були передані до Архіву революції. В перші роки радянської влади в Україні Є. І. активно працював у всіх центральних архівних установах у Харкові. У 1919 р. він очолив архівну секцію ГУБКОПМИСу при губернському відділі народної освіти, яка виконувала величезний обсяг праці з виявлення покинутих напризволяще архівів та здійснювала заходи щодо їх рятування і обліку. З 1920 р. Є. І. – член архівної секції, яку очолював Д. Багалій, і весь організаційний період до серпня 1920 р. був її секретарем. Розробив план первинного розбирання та описування безгосподарних архівів, входив до складу створеної у 1920 р. у зв’язку з паперовою кризою Губернської архівної комісії для утилізації архівних документів, де докладав багато зусиль щодо захисту цінних історичних документів від знищення, складаючи плани роботи комісії та розробляючи спеціальні інструкції з первинного розбирання архівів різних типів.
У січні-вересні 1921 р. Є. І. працював в архівному відділі ВУКОПМИСу, надалі завідувачем експертного відділу створеного при Наркоматі освіти УСРР Головного архівного управління, контролюючи роботу місцевих органів щодо вилучення непотрібних архівних документів.
Від 1922 р. зі створенням Харківського губарху Є. І. був призначений його керівником. На цій посаді працював до 1924 р. Весь цей час Є. І. поєднував роботу у названих архівних органах з роботою у ХІА, який у 1920 р. було перетворено на Центральний історичний архів (ЦІА), де він завідував його Слобідсько-Українським відділом, а з 1922 р. став директором архіву, яким фактично керував з 1906 р., коли Д. Багалія було обрано ректором Харківського університету.
Працюючи в галузі організації архівної справи в нових умовах (1918–1922 рр.), докладав багато зусиль для поповнення ЦІА цінними документами. У 1925 р. на запрошення ЦАУ Є. І. увійшов до складу редколегії журналу “Архівна справа”, де редагував документи з історії архівної справи в Україні й огляди архівних фондів, виконував обов’язки відповідального секретаря і відповідав за всю технічну сторону видання. За його участю підготовлено ювілейний збірник “Рух декабристів на Україні”, монографію В. Романовського “Нарис з архівознавства” та ін.
У 1926 р. за дорученням ЦАУ Є. І. працював у Московському давньосховищі, виявляючи документи центральних та місцевих установ Гетьманщини та Слобожанщини, які внаслідок судової реформи 1864 р. були передані до Московського архіву Міністерства юстиції і відтепер підлягали поверненню в Україну. Завдяки цій роботі до ЦІА повернулися цінні документи з історії Лівобережної України та Слобожанщини, до Київського центрального архіву давніх актів – документи установ Катерининських часів та часів польського панування колишніх Київської, Волинської та Подільської губерній, до Одеського та Дніпропетровського крайових історичних архівів – відповідно документи з історії Херсонської та Катеринославської губерній.
Свій багатий практичний досвід Є. І. передавав молодим колегам – працівникам ЦІА та Харківського губарху, керував практичними заняттями по розбиранню та описуванню архівних документів на короткотермінових курсах з підготовки архівних працівників. З 1923 р. Є. І. став аспірантом Харківського ІНО секції історії російської культури при кафедрі історії європейської культури, у 1925 р. за поданням кафедри був затверджений дійсним її членом. Дійсний член кафедри історії української культури ім. Д. Багалія.
Брав активну участь в архівних форумах у Харкові: першій нараді архівних працівників (грудень 1924), де виступив із звітом про склад та діяльність Харківського ЦІА; був членом організаційної комісії з підготовки Першого Всеукраїнського з’їзду архівних працівників (травень 1926), на якому були зачитані тези його доповіді “Утворення мережі архівних кореспондентів на Україні” (з-за хвороби Є. І. не був присутній на з’їзді); займався організаційною підготовкою Всеукраїнської наради завідувачів центральними та крайовими історичними архівами (грудень 1928 р.).
Є. І. – автор багатьох праць з архівознавства, організації роботи архівних установ, проекту інструкції про виділення до знищення непотрібних архівних документів, тексту програми (анкети) для короткого описання архівів, планів роботи архівної секції ГУБКОПМИСу та короткотермінових архівних курсів та архівного практикуму з описання архівних документів, пам’ятки про порядок приймання, розміщення та складання описів архівних документів, плану обстеження архівів Харкова та Харківської губернії, роботи з палеографії та про засоби практичного вивчення документів ХVІІ–
ХVІІІ ст., про порядок зберігання ушкоджених документів, топографічного покажчика фондів тощо. Він є автором проекту Декрету про ліквідацію ОВАК та губернських архівних комісій і секцій (1921) і передачі їх функцій Головарху та губархам, інструкції про порядок організації губархів. Є. І. брав участь у складанні проекту Декрету про державну охорону архівів. Йому належить план організації довідкової бібліотеки при Головарху. Входив до складу комісії з вироблення заходів щодо охорони архівів діючих установ. У 1929 р. від імені ЦАУ Є. І. було запропоновано взяти участь у підготовці підручника з архівної справи.

Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

37

Re: Іванов / Иванов

ІВАНОВА (ГЕЙДОР) Галина Юліївна (21. 09. 1932, м. Артемівськ Донецької обл. – 03. 05. 2001, Київ, Пирогівське кладовище) – історик-архівіст. Із сім’ї військовослужбовця, українка. Закінчила Московський державний історико-архівний інститут (1955).
З 1972 р. Г. І. – у ЦДІАК УРСР у м. Києві на посаді старшого, згодом головного зберігача фондів, старшого архівіста відділу забезпечення зберігання документів. Вона доклала чимало зусиль для покращення забезпечення збереженості документів архіву, створення та удосконалення НДА. Велику і копітку роботу провела під час розшуку справ, невиявлених при перевірках наявності документів, нею було описано новонадходження з Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського НАН України, з обласних архівів, від приватних осіб тощо.
За її ініціативою вперше в Україні було складено картотеку стану довідкового апарату ЦДІА УРСР у м. Києві. Г. І. брала участь у розробленні методичних порад, виступала з повідомленнями та доповідями на семінарах і конференціях з основних напрямків роботи архіву, зокрема, щодо забезпечення зберігання та обліку документів тощо.
Нагороджена грамотами Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України і ЦК профспілок державних установ, медаллю “Ветеран праці”.

Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Каченовский/Коченовский/Коченевский, Курбановский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко, Коноплин, Будников, Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Синельник

mtDNA - J1c5

Поделиться

38

Re: Іванов / Иванов

ІВАНОВА Олімпіада Миколаївна, 1915 р. н., уродженка сл.Рибінські Буди Обоянського р-ну Курської обл., мешканки м.Умань. Росіянка, б/п, середня спеціальна освіта, вдова. До арешту працювала рахівником норми №3 УНКВС по Київській обл. Арештована З0 червня 1944 р. Засуджена 15 листопада 1944 р. ВТ військ НКВС Київської обл. до 10 р. позбавлення волі з пораженням у правах на 5 р. за ст. 54-10 ч.2 КК УРСР. Реабілітована 17 квітня 1993 р. прокуратурою Черкаської обл.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Поделиться