ЗУБРИЦЬКИЙ Денис Іванович (01. 07. 1777, с. Батятичі Жовківського повіту, Галичина, нині село Кам’янсько-Бузького р-ну Львівської обл. – 04. 01. 1862, Львів, похований на Личаківському цвинтарі) – історик, архівіст, археограф.
Походив з сім’ї дрібного українського шляхтича-посесора. Після закінчення гімназії у Львові служив дрібним урядовцем магістрату м. Березова, циркул Сянік, від 1809 р. – секретарем Перемиського повітового управління. На початку 1820-х років оселився у Львові, де спершу працював перекладачем з російської мови в апеляційному суді. З грудня 1829 по 1847 р. працював на різних посадах в Ставропигійському інституті: з 1830 р. – керуючий друкарнею, був також касиром, провізором школи, віце-сеньйором, однак найбільш плідно працював, очолюючи архів Ставропигії та її бібліотеку (1831–1833; 1840–1847). За цей час Д. З. упорядкував архів Ставропигії, а у 1838–1839 рр. був запрошений для упорядкування магістратського архіву Львова, де уклав поділений на вісім частин інвентар лонгерської частини міського архіву. Д. З. не брав активної участі у політичному житті, але в історичній науці відомий як яскравий представник москвофільської течії в українській історіографії першої половини XIX ст. Він поділяв концепцію слов’янофілів про принципову відмінність історичного розвитку слов’ян і Західної Європи, був переконаним прихильником збереження кріпацтва й захоплювався ідеями представників теорії “офіційної народності” С. П. Шевирьова і М. П. Погодіна. З Погодіним був у дружніх стосунках і підтримував з ним тісні ділові контакти. Найвагоміший внесок Д. З. в історичну науку полягає в підготовці й публікації архівних документів. Значну кількість копій документів з архіву Львівської Ставропігії та Львівської уніатської консисторії він переслав до Археографічної комісії Російської АН і вони були надруковані в “Актах Западной России”. Документи з архіву Львівського братства опублікував у “Памятниках, издаваемых временной Комиссией для разбора древних актов”. Велика кількість документів, підготовлених ним до друку, не була опублікована, наприклад, двотомна збірка грамот з історії Галичини під назвою “Codex diplomaticus Galiciae”, на видання якої Д. З. не отримав коштів від уряду. Переважно за заслуги в галузі археографії він ще у 1842 р. був обраний членом-кореспондентом Археографічної комісії в Санкт-Петербурзі, у 1844 р. – почесним членом Київської комісії для розгляду давніх актів, у 1846 р. – почесним членом Товариства історії і старожитностей російських, у 1856 р. – зарубіжним членом-кореспондентом Російської АН.
Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников, Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко
mtDNA - J1c5