kbg_dnepr пише:Вікі:
Невеличке степове село у Кодацькій паланці Запорозької Січі виникло у кінці XVII ст.-на початку XVIII ст. як чумацький зимівник по дорозі, відомій під назвою Муравський шлях, по якій чумаки везли з Таврії та Криму навантажені вози з сіллю, вином, солоною рибою. Спочатку у ньому було кілька хатин.
За повалення влади Запорозької Січі царська влада наділила землею, що знаходилась навколо чумацького поселення, капітана Лося, який відбув службу у царському війську. За прізвищем Лося власника хутора, невеличке село стало називатися Лосівкою.
В період столипінської реформи сюди переселили людей із селища Китайгород, колишньої Полтавської губернії (тепер це селище знаходиться в Царичанському районі Дніпропетровської області).
Переселенці (10 сімей) принесли нову назву села — Китайгородка. В 1863 році село вже налічувало 45 дворів з кількістю жителів: чоловіків — 155, жінок — 1
Село відоме своїми революційними традиціями.
Китайгородці брали участь у першій революції 1905 — 1907 рр. та в Жовтневому
перевороті.
Після 1917 року Андрій Семенович Оплатенко
організовує в селі вибори до першої сільської Ради робітничих і солдатських
депутатів. Головою цієї Ради було одностайно обрано Андрія Оплатенка.
Рада займається розподілом поміщицького майна
панів Фрея і Гаркушевської
У селі організовується кінний партизанський
загін з 42 земляків-китайгородців. Очолює загін брат Андрія Оплатенка — Яків.
Загін успішно воює на різних фронтах громадянської війни.
Фронт підступає безпосередньо до села. Андрій
Семенович йде в село Чумаки, вже зайняте карателями, з тим, щоб розвідати
обстановку. Один із поміщиків пізнав голову Китайгородської Ради депутатів.
Андрія схопили, зв'язали руки. Так і з'явився
він у рідному селі із зв'язаними за спиною руками, попереду карального загону. Було
заарештовано всіх членів Ради. Андрій твердо вирішив взяти все на себе. І коли
його цілу ніч допитували в приміщенні школи, він відповідав, що тільки він
організував діяльність Ради, сам роздавав майно поміщика Фрея. На наступний
день Андрія вивели на подвір'я школи і розстріляли. А село було піддане
страшній розправі. У кожному дворі вирувала пожежа. Горіли хати, стодоли,
клуні.
Смертю хоробрих на фронтах громадянської війни
загинуло 27 партизанів — земляків. Після утворення на території села колгоспів,
один з них було названо «ім. двадцяти семи», а інший «Червоний партизан».
Не менш славне село і своїми трудовими
традиціями. Після війни обидва колгоспи, які знаходились на території сільської
ради («Червоний партизан», «ім. двадцяти семи»), були учасниками Всесоюзної
сільськогосподарської виставки в Москві і 7 колгоспників одержали медалі її
учасників.
Розыск предков Гузенко Платон Андреевич, ур.с.Китайгородка Томаковского р. Днепропетровской обл. Опалатенко Харитина Егоровна прож там же.