1 ( 19-11-2017 12:14:38 змінене Gordj )

Тема: Ягов

ЯГОВ Володимир Якович, 1900 р. н., уродженець м. Умань, працював інструктором політвідділу Штабу військ НКВС Західно-Сибірського ВО, м. Новосибірськ. Єврей, б/п (виключений з членів ВКГІ(б), освіта вища юридична. Арештований 09.09.1937 р. Засуджений 26.04.1938 р. військовою колегією Верховного Суду СРСР за ст.ст. 58-Гкб”, 58-8, 58-1 1 КК РРФСР до ВМП. Вирок виконано 26.08.1938 р. в м. Москва. 04.06.1957 р. військовою колегією Верховного Суду СРСР вирок скасовано, справу закрито за відсутністю складу злочину.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

+ Читати більше

Світлана Кононенко
15 ХВИЛИН - І ДОЛЯ ВИРІШЕНА
Ягов Володимир Якович народився 15 серпня 1900 р. у м. Умань Київської губернії. Радянський і профспілковий діяч, викладач військових учбових закладів, з листопада 1936 р. військовослужбовець військ НКВС Західно-Сибірського військового округу. У вересні 1937 р. заарештований, розстріляний у серпні 1938 р. Реабілітований 4 червня 1957 р.

Напередодні Великої Вітчизняної війни сталінський молох проковтнув 40 тисяч офіцерів армії та понад три тисячі офіцерів флоту. Війну, оголошену Сталіним військовим у 1937 р., народ оплатив ріками марно пролитої крові у Велику Вітчизняну. Одним їз тих тисяч офіцерів і був Ягов Володимир Якович (Шмушкин Шая Мейєрович). Народився 15 серпня 1900 р. у м. Умань, навчався в Уманській чоловічій гімназії, а після її закінчення деякий час працював учителем. 19-річним юнаком він стає членом ВКП(б).
З 1919 р. Володимир Якович працює на радянській, партійній та профспілковій роботі.
З серпня 1920 р. по серпень 1921 р. він член президії Волинської губернської ради профспілок, з вересня 1921 р. до лютого 1922 р. - голова профборо-Полонського повіту Волинської губернії і член президії повітового виконкому. У лютому 1922 р. В. Я. Ягова призвано до лав РЧСА і направлено в м. Київ викладачем військово-політичних курсів 45-ї стрілецької дивізії, а з квітня він то відповідальний секретар бюро ВКП(б) 405-ого полку, то політичний керівник штабу 135-ого стрілецького полку, то інструктор політичного відділу 45-ої стрілецької дивізії, то військовий слідчий трибуналу 14-ого корпусу. У цей період він закінчує юридичний факультет Київського інституту народного господарства.
З листопада 1924 р. Володимир Якович переходить на викладацьку роботу. Викладає суспільно- економічні дисципліни спочатку на військово-хімічних курсах удосконалення командного складу РСЧА, потім на курсах “Выстрел” у Москві. Після закінчення першого курсу інституту Червоної професури у 1933 р. був направлений викладачем у Вищу прикордонну школу ВДПУ, з якої у 1936 р. був звільнений за “контрреволюційні зінв’євські погляди” і виключений зі списків школи. В 1936 р. В. Я. Ягов працює лектором-пропагандистом у Томському педагогічному інституті, з якого був теж звільнений за прояв “троцькістських поглядів”.
У листопаді 1936 р. його призначено на посаду старшого інспектора відділу культури і пропаганди політвідділу управління протиповітряної оборони по Західно-Сибірському краю. Наказом Наркома НКВС від 4 квітня 1937 р. № 474 Володимиру Яковичу було присвоєно звання старшого політкерівника, а у червні 1937 р. його переведено на посаду інспектора політвідділу частин НКВС Західно-Сибірського військового округу.
З цієї посади Володимир Якович був забраний 9 вересня 1937 р. до застінків НКВС особливим відділом Головного управління державної безпеки НКВС Західно-Сибірського військового округу як “активного учасника троцькістської організації”, яка нібито існувала у військах НКВС округу.
У постанові про пред’явлення обвинувачення від 10 жовтня 1937 р. говориться, що Ягов Володимир Якович, звинувачується в тому, що “у 1918 р. був членом Єврейської соціал- демократичної робітничої партії “Поалей-Цион”, вів активну пропаганду проти встановлення радянської влади на Україні; у 1924-1925 р.р. перебуваючи на службі у 45-тій стрілецькій дивізії (м. Київ) був активним учасником троцькістської групи, пропагував троцькізм, вів підривну роботу, направлену на підрив безпеки частин цієї дивізії; з 1929 р. до 1935 р. був активним учасником Московської троцькістської терористичної організації, у складі якої брав участь у підготовці терористичних актів; у 1935 р. входив до складу троцькістської організації, яка існувала у вузах Томська, був притягнений до шпигунської діяльності на користь японської розвідки, займався збором і передаванням шпигунських відомостей про стан прикордонних військ НКВС Західносибірського округу; у 1936-1937 р.р. був активним учасником троцькістської організації, що існувала у військах НКВС Західно-Сибірського округу, проводив роботу по створенню терористичних груп для проведення терактів по відношенню керівництва партії та уряду, вів роботу в частина^ по підриву боєздатності прикордонних та внутрішніх військ НКВС”.1
На попередньому слідстві В. Я. Ягов визнав себе винним по всіх пунктах обвинувачення і цю постанову підписав. Чому ж він це зробив? Може дійсно був винний у всьому цьому? Вже на третій день після арешту він пише заяву на ім’я начальника УНКВС ЗСК, у якій повідомляє, що “вирішив розповісти всю правду...”2, і дає покази проти себе. Що ж змусило Володимира Яковича піти на такий крок? '
Слідчі вміли добиватися від підслідних зізнань у своїх “злочинах”. Якими методами воно цього домагались, свідчать архівні документи, які збереглись у справі В. Я. Ягова.
Так звані охоронці закону, допускали грубі порушення законності, застосовували до підслідних засоби фізичного впливу, знущалися з них, залякували розстрілом. Допити проводились “конвейєром”, тобто на допит викликали арештованого і тримали його там по 3-4 доби. Спати і сидіти не давали. Рідко хто міг витримати без сну більше двох діб. Ноги від постійного стояння опухали так, що доводилося розрізати чоботи, щоб зняти їх. Після такого “допиту” підслідному давали підписати складений слідчими і виправлений начальником відділу, тобто сфальсифікований, протокол допиту.
Застосовувався і так званий метод “підготовки подслідчого”, завдання якого полягало в тому,. щоб ще раз, напередодні засідання Військової колегії домогтись від обвинуваченого зізнання у своїх “провинах” і підтвердити це на суді. Інколи слідчі, які вели “підготовку” обвинувачених, брали від них письмові заяви, в яких вони знову підтверджували свою причетність до “злочинів” і просили Військову колегію врахувати їх “щиросердне зізнання”. Така заява є і в справі В. Я. Ягова.
Після того, як від підслідного добивались “зізнання”, його переводили до місця суду. В. Я. Ягов був перевезений в Москву і останні місяці провів у Бутирській тюрмі.
26 серпня 1938 р. під головуванням В. В. Ульриха відбулося закрите судове засідання виїздної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР. Засідання почалось о 21 год. 10 хвили, а вже о 21 год. 25 хвилин суд вийшов на нараду, тобто справа В. Я. Ягова слухалась лише 15 хвилин. У протоколі засідання колегії вказано, що Володимир Якович визнав себе винним і підтвердив покази, які давав на попередньому слідстві. Так що, слідчі потратили час на його “підготовку” не марно. Але на засіданні Володимир Якович заявив, що працював не на японську, а на німецьку розвідку. У останньому слові він просив зберегти йому життя. Але Військова колегія визнала його винним у злочинах, що передбачені статтями 58-16,58-11 Карного Кодексу РРФСР, і прирекла його до вищої міри покарання - розстрілу з конфіскацією майна. Вирок був приведений до виконання 26 серпня 1938 р., тобто відразу ж після засідання колегії.
Нелегка доля і дружини Володимира Яковича - Євгенії Михайлівни, яка була заарештована у серпні 1937 р., “як дружина члена правотроцькістської організації та японського шпигуна”.
Рік і два місяці провела вона у сумнозвісній Бутирській тюрмі. 27 жовтня 1938 р. Євгенії Михайлівні була оголошена постанова особливої наради від 22 жовтня-1938 р., за якою вона, як “соціально-небезпечний елемент” була позбавлена права проживати у 15 містах СРСР строком на 5 ррків.11
Євгенія Михайлівна їде до батьків у Тамбовську область, де згодом працює головним бухгалтером у районній конторі “Заготскот” до січня 1956 р.12 На цей час вона ще не знала, який був винесений вирок її чоловікові. Гадала, що він живий, бо всі її листи, куди б вона не писала в роки своєї адміністративної висилки, залишалась без відповіді. Тому 8 січня 1956 р. вона знову звертається із заявою до Головного військового прокурора, в якій просить відмінити постанову особливої наради від 22 жовтня 1938 р. стосовно її чоловіка і переглянути його справу. Кримінальна справа на Ягова Володимира Яковича (Шмушкина Шаю Мейєровича) за її проханням була переглянута.
Проведеним додатковим розслідуванням було встановлено, щл ягов В. Я. Був засуджений безпідставно. Обвинувачення ж було засновано на його особистих показах, а свідки, що проходили по справі, були визнані не винними-ще у ході слідства. Перевіркою, проведеною у 1956 р. було встановлено, що Ягов В. Я. До організацї “Паолей-Цион” не належав, ніяких зв’язків з троцькістами не мав. Крім цього було виявлено, що під час розслідування справи В. Я. Ягова в управлінні.НКВС Західно-Сибірського краю мали місце безпідставні арешти, до арештованих застосовувались засоби фізичного впливу, слідчі справи фальсифікувались, а слідчі, що вели справу Ягова, за порушення законності у 1939-1940 р.р. були щасуджені.13
4 червня 1957 р. Військова колегія Верховного суду СРСР вирок від 28 серпня 1938 р. стосовно Володимира Яковича Ягова відмінила і справа на нього була закрита за відсутністю складу злочину.
Володимир якович був реабілітований посмертно. Через 19 років йому було повернуто чесне ім’я, але спарведливість запізнилась за цілих 19 років.
Література
1. Державний архів Черкаської області (ДАЧО), ф.5625, оп.1, спр.11242, арк. 17-18.
2. Там же, арк. 23.
3. Там же, арк. 101.
4. Там же, арк. 112.
5. Державний архів Черкаської області (ДАЧО), ф.5625, on. І, спр. 11242, акр 58.
6. Там. же, арк. 89.
7. Там же
8. Там же, арк. 90-91.
9. Там же, арк. 92.
10. Там, же, арк. 1.
11. Там же, арк. 3.
12. Там же, арк. 5.

Thanks: marickad1

Share

2

Re: Ягов

Ягов Сергей Яковлевич (1897---1942.07.) красноармеец погиб в Вел.Отеч. войну

https://rosgenea.ru

Share