1

Тема: Глієр / Глиер

Глієр Євген Володимирович, 1888 року народження, Польща, росіянин, освіта вища, безпартійний. Проживав: м. Артемівськ Сталінської (Донецької) області. Головний інженер обласного ліспромгоспу. Заарештований 28 березня 1944 року. Засуджений військовою колегією Верховного Суду СРСР на 10 років ВТТ. Вмер 26 березня 1947 року у Воркутлазі. Реабілітований у 1992 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга третя.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

2

Re: Глієр / Глиер

ҐЛІЄ́Р Рейнгольд Моріцович (30. 12. 1874(11. 01. 1875), Київ – 23. 06. 1956, Москва) – композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Д-р мистецтвознавства (1941). Нар. арт. СРСР (1938). Премія ім. М. Глінки (1908), Сталін. премія (1946, 1948, 1950). Закін. Київ. муз. уч-ще РМТ (1894; кл. О. ШевчикаЄ. Риба), Моск. консерваторію (1900; викл. І. Іпполитов-Іванов, С. Танєєв). 1908 навч. диригуванню в О. Фріда у Берліні. Під час навч. в уч-щі написав перші твори – п’єси для фортепіано та віолончелі, 2 струнні квартети й увертюру для симф. оркестру. Від 1901 – викл. муз.-теор. дисциплін Моск. муз. школи Гнесіних; від 1913 – проф. Київ. консерваторії (1914–20 – дир.), створив симф. оркестр та оперну студію; 1920–41 – викл. композиції й інструментовки Моск. консерваторії. 1920–22 – зав. муз. секції Моск. відділу нар. освіти, співроб. муз. відділу Наркомосу РРФСР. 1938 – голова Моск. орг-ції, 1939–48 – оргкомітету СК СРСР. Співпрацював з діячами укр. культури, зокрема Лесем Курбасом (нереаліз. задум опери «Маруся Богуславка» на сл. П. Тичини), К. Квіткою та М. Рильським (балет «Тарас Бульба», 1951–52). Інструментував твори М. Лисенка (кантата «Б’ють пороги», Гавот, Інтермецо, опера «Наталка Полтавка», «Понад полем іде», «Урочистий марш», оперета «Чорноморці») та К. Стеценка (кантата «Шевченкові»). До нереаліз. задумів належить опера «Лісова пісня» за Лесею Українкою. На укр. тематику написав низку симф. творів, зокрема поему для читця і оркестру «Подражаніє Ієзекіїлю» на сл. Т. Шевченка (1919), картину «Запорожці» (1921), поему «Заповіт» (1939–41, присвяч. пам’яті Т. Шевченка) та ін., обробки нар. пісень. Продовжуючи стильові тенденції «Могучої кучки», у низці творів поєднував епічну монументальність, картинність і колористику. Композиціям Ґ. властиві розспівність, цікава гармонійна мова, чіткість формотворення. Плідно й різнобічно використовував фольклор різних народів. Активно виступав як диригент, пропагував твори укр. композиторів В. Пухальського, Є. Риба, М. Тутковського, М. Лисенка та ін. Перший виконавець 1-ї симф. Б. Лятошинського (1923). Виступав з Респ. симф. оркестром ім. М. Лисенка та капелою «Дніпросоюзу». Серед учнів – С. Прокоф’євБ. ЛятошинськийЛ. РевуцькийБ. Александров та ін. Ім’я Ґ. присвоєно муз. уч-щу у Києві.

Тв.: для оркестру – симф. (№ 1 – 1899–1900; № 2 – 1907; № 3 «Ілля Муромець» – 1909–11); опери – «Земля і небо» (1900), «Шахсенем» (1923–25), «Лейлі і Меджнун» (1940), «Рашель» (1947), «Гюльсара» (1949); симф. поема «Сирени» (1908); балети – «Хризис» (1912), «Клеопатра» («Єгипетські ночі», 1926), «Червоний мак» (1927), «Комедіанти» (1931), «Мідний вершник» (1949); музика до містерії «Великий льох» за Т. Шевченком (1919–20), драм. вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» (обидві – 1920); увертюри – «Урочиста увертюра» (1937, присвяч. 20-річчю більшов. перевороту), «Ферґанське свято» (1940), Увертюра на слов’ян. нар. теми, «Дружба народів» (обидві – 1941), «Перемога» (1944–45); концерти з оркестром – для арфи (1938), голосу (1943), віолончелі (1947), валторни (1951); кантата «Слава Радянській армії» (1953).

Літ.: Бэлза И. Р. М. Глиэр. Москва, 1962; Леонова М. Український елемент в симфонічній творчості Р. М. Глієра // НТЕ. 1965. № 4; Кузьмин М. Глиэр в Киеве // Сов. музыка. 1965. № 9; Р. М. Глиэр. Статьи. Воспоминания. Материалы. Т. 1–2. Москва; Ленинград, 1965–67; Леонова М. Симфоническое творчество Р. М. Глиэра советского периода. Москва, 1970; Гулинская З. Р. М. Глиэр. Москва, 1986; Скорульська Р. «Скерцо» на тему історичного «папірця» // Музика. 1998. № 4; Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина. Т. 1. Борис Лятошинський – Рейнгольд Ґлієр. Листи (1914–1956). К., 2002; Спис-Кревська А. Р. М. Гліер – директор Київської консерваторії // Історія музики: нові факти та інтерпретації: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. Вип. 42. К., 2004; Огуз А. Харківські сторінки творчої біографії Р. М. Глієра // Молоді музикознавці України: Тези 7-ї Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2005; Распопова А. Р. М. Глієр на Донеччині // Там само; Тамілина І. Р. М. Глієр в концертному житті Києва (1913–16 рр.) // Там само.

Н. О. Костюк, Енциклопедія сучасної Україниhttp://https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D1%96%D1%94%D1%80_%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D0%9C%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87#/media/File:Reinhold_Gli%C3%A8re.jpg

Post's attachments

Reinhold_Glière.jpg
Reinhold_Glière.jpg 76.9 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Share