1

Тема: Загальні питання / Общие вопросы

Хрестовий похід 1938-го Ревіндикація на західноукраїнських землях

З самого початку міжвоєнного періоду відносини між владою ІІ Речі Посполитої та православною церквою були, м'яко кажучи, не дуже дружніми.

Польська влада розглядала православ'я як одну з перешкод до асиміляції українців і намагалася підпорядкувати цю церкву собі, а за можливості — і зовсім ліквідувати. Кампанія, що дістала назву "ревіндикації" (з польської — "повернення майна"), досягла свого апогею наприкінці 1930-х рр., коли на Холмщині, південному Підляшші й у прикордонних районах Волині почали руйнувати православні храми і примусово навертати православних у католицтво…

Одним з результатів асиміляторської політики Варшави (як і жорстоких "пацифікації" на початку 1930-х років) стало остаточне відчуження українців від Польської держави. Ярослав Грицак писав: "Замість того, щоб наблизити українців до себе, наочно демонструючи їм переваги демократії і спонукати до активної творчої ролі у державному житті, польський уряд застосовував постійні репресії". На думку багатьох українських дослідників причини кривавого протистояння українців та поляків на Волині в 1943–1944 роках треба шукати, в першу чергу, саме в цих акціях урядових кіл II Речі Посполитої у 1930-ті роки. Польський публіцист Збігнєв Залуський писав: "Ніколи міжвоєнна Польща не була інтегрованою країною. Завжди в ній була Польща "А" і Польща "Б".

Два підходи

На початку 1920-х років православне духовенство на західноукраїнських землях у складі Польщі опинилося під подвійним тиском. З одного боку, проросійськи налаштовані ієрархи викликали підозру в державної влади, яка сприймала їх як потенційну "п'яту колону" (перші повоєнні роки православна церква на тих теренах до того ж перебувала у підпорядкуванні Московського патріархату). З іншого, у середовищі самих віруючих почався рух за українізацію православної церкви — запровадження богослужінь українською мовою, допущення мирян до участі в управлінні церквою тощо. Спочатку польська влада пристала на ці вимоги, бо вони давали можливість тримати під контролем проросійську церковну верхівку й відвертати українців від політичної боротьби. Зокрема, таке ставлення було характерне для Волині, де 1928 року воєводою став колишній соратник Симона Петлюри Генрік Юзевський. Завдяки його сприянню рух за українізацію православної церкви досяг певних успіхів: станом на листопад 1935 року у 423 з 678 парафій богослужіння повністю або частково проводилося українською мовою, а в жовтні 1934-го Волинська консисторія визнала українську мовою єпархіального управління.

https://dt.ua/HISTORY/hrestoviy-pohid-1 … 3516_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться