Тема: Гладкий
ГЛАДКИЙ (Гладковський) Андрій Гнатович. Син військового товариша Канівського полку Гната Матвійовича Гладкого та Пелагеї Іванівни Лизогуб. Народився у 1675 році. Значковий товариш Чернігівського полку (1718).
ГЛАДКИЙ Андрій Григорович. Син Григорія Матвійовича Гладкого. Пирятинський городовий отаман (1687; 1689; 1691; 1693; 1699). Пирятинський сотник (Перша сотня) (1689-1695). У 1699 році згаданий як «бувший сотник». Помер у Пирятині у 1709 році. Мав сина Юхима.
ГЛАДКИЙ Василь Гнатович. Син Гната Матвійовича Гладкого та Пелагеї Іванівни Лизогуб. Народився у 1676 році. Військовий товариш Чернігівського полку (1713-1718). З 1729 р. - священик седнівської пре-чистенської церкви. Мав синів Про-копа та Гната, теж священиків.
ГЛАДКИЙ Гаврило. Басанський сотенний осавул (1757-1759).
ГЛАДКИЙ (Гладченко, Гладковський, Козаченко) Гнат Матвійович. Народився близько 1640 р. Син Матвія Гладкого. Мешкав у Каневі. Покозачений шляхтич. Впродовж 1673-1675 pp. - ліплявський сотник.
Згодом - військовий товариш Канівського полку. Зять Івана Кіндратовича Лизогуба по дружині Пелагеї.
ГЛАДКИЙ (Гладченко) Григорій Матвійович. Син Матвія Гладкого. Мав земельну власність у Миргородській та Шишацькій сотнях. Козак Лохвицької сотні (1649), наказний миргородський полковник (1662). Брав участь у обранні Якима Сомка гетьманом на Козелецькій раді у 1662 році. Сотник Миргородської сотні (1666), миргородський полковий суддя (1666), миргородський полковник (1669-1670; 1676). Помираючи, заповів свій уряд Павлу Апостолу, а полчани його обрали.
ГЛАДКИЙ Дмитро. Могилівський (Подільський) полковник (1664-1666, г.).
ГЛАДКИЙ (Гладченко) Іван. Близький родич Матвія Гладкого. Полковий старшина Миргородського полку (1649), а до Визвольної війни — переяславський городовий отаман (1638). Від 1658 р. до 1670-х рр. -охтирський полковник.
ГЛАДКИЙ Іван. Шляхтич. Наказний корсунський полковник (1671). Охотницький полковник у П. Дорошенка (1671-1674). Гельм’язівський сотник (1674).
ГЛАДКИЙ Іван Іванович. Народився 1742 р. Значковий товариш (1759-1782). Корнет у відставці (1788).
ГЛАДКИЙ Кирило. - Миргородський полковник (1650; 1651, н.).
ГЛАДКИЙ Лесько (Леонтій) Григорович. Син Г. М. Гладкого. Сотник Першої Лубенської полкової сотні (1672; 1674).
ГЛАДКИЙ Максим. Козацький полковник, страчений 1649 р. поляками.
ГЛАДКИЙ (Рак, Ждан) Максим Григорович. Син Г. М. Гладкого. Козакував на Січі, де отримав прізвище Лак. Кошовий отаман (1667) Запорозької Січі. Згодом повернувся до Хорола. Його нащадки прозивалися Раковині.
ГЛАДКИЙ (Козаченко) Матвій. Походив зі «старожитнього козацтва» миргородського. Вперше згаданий як сотник Стаяцької сотні Канівського полку (1638). Далі - командир козацького підрозділу у битві під Корсунем (травень 1648). Козацький полковник (1648-1649). Миргородський полковник (1649-1650; 1651-1652). Був наказним чернігівським полковником (1651) та наказним гетьманом (1651). Брав активну участь у Корсунській, Пилявецькій, Збаразькій битвах, здобув м. Зборів, їздив на елекційний сейм до Варшави на вибори короля Яна II Казимира. За його участі укладався Зборівський мир та реєстр 1649 р., велися переговори з польськими та російськими послами. Керував козацькими підрозділами в Берестецькій битві після захоплення татарами Б. Хмельницького. Належав до непримиренного щодо поляків угрупування козацької старшини, опонував Б. Хмельницькому, мав владні амбіції щодо булави. Зі зброєю в руках виступив проти умов Білоцерківського миру (1651 р.). Заарештований і страчений за наказом Б. Хмельницького 8 травня 1652 року. Ктитор миргородської соборної церкви.
ГЛАДКИЙ Сава. Генеральний суддя у Я. Сомка (1662-1663).
ГЛАДКИЙ (Гладченко) Семен Остапович. Близький родич Матвія Гладкого. У 1649 р. - козак Миргородської сотні. Згодом - переяславський полковий осавул (1657-1660), генеральний осавул (1660-1662), переяславський полковник (1662) та генеральний суддя (1662-1663) у Якима Сомка.
ГЛАДКИЙ Яким (Яків). Правобережний полковник (1689).
ГЛАДКИЙ Ярема Андрійович. Онук миргородського полковника Матвія Гладкого. Народився близько 1640 року. Службу розпочав у І. Брюховецького козаком та сотенним старшиною. Після опішнянського перевороту (1668) підтримав Д. Многогрішного, за що дістав від нього уряд батуринського городового отамана (1669-1672) та село Порохню. Після падіння Дем’яна Ігнатовича (1672) служив сотником охотницького сердюцького полку у І. Самойловича (1672-1676), сотником Батуринської сотні (1676-1688) та вже в І. Мазепи наказним і повним полковником сердюцького полку (1688-1690). У 1684 р., за наказом І. Самойловича роздавав платню компанійським полкам. У червні-липні 1690 р. взяв участь у поході на турецьку фортецю в пониззі Дніпра Кизи-Кермен. Повертаючись із цієї виправи, восени 1690 р. залишився на Січі, де запорожці обрали його кошовим отаманом (1690-1691). Невдовзі полишив службу на Запорожжі і перейшов на Правобережжя до Семена Палія охотницьким полковником (1691-1693). Через особисте суперництво і конфлікт з С. Палієм у 1693 р. зі своїм полком визнав зверхність польських королівських регіментарів на Київщині і розпочав каральні рейди проти паліївців (1693-1696). У 1696 р., під час чергової сутички, потрапив у полон до фастівського полковника С. Палія і за його наказом був страчений того ж року у Фастові.
ГЛАДЧЕНКО Андрій. Полковий старшина Миргородського полку (1649). Ймовірно, брат Матвія Гладкого.
ГЛАДЧЕНКО Гаврило. Ймовірно, брат Матвія Гладкого. У реєстрі 1649 р. значиться як сотник Другої Миргородської полкової сотні.
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
mtDNA - J1c5