Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Запорізькі
ГАРКУША
Андрій Данилович, 1906, м. Токмак, м. Мелітополь. 2т
Віктор Никифорович, 1894, с. Туркенівка (Малинівка), с. Новозлатопіль. 3т
Панас Євдокимович, 1896, смт Веселе. 4т
Панкрат Іванович, 1888, с. Петро-Свистунове. 5т
ГАРКУШЕНКО Петро Васильович, 1888, м. Запоріжжя. 1т
www.reabit.org.ua/books/zp/
Прізвище колись шукали на ВГД forum.vgd.ru/post/1175/21883/p38 … 0#pp381014
Гаркуша Філон - полковник Полтавський, 1658-1659 рр. - фонд 229, опис 1, справа 38 і на 1669 рік - -=-, справа 70, ч.2, РГАДА
Сміхота, а я думав, що я його перший знайшов)))
Стаття з Вікі
Гаркуша Филон (? — після 1678) — козацький полковник, дипломат, родич та сподвижник Богдана Хмельницького. Відомий насамперед військовими діями на території північної України та Білорусі.
Народився ймовірно в Бихові. Життєвий шлях до 1648-го року достеменно не відомий. В 1648 році з загоном козаків прийшов з України в Білорусь, його підтримали білоруські селяни. Одержав перемогу над польсько-литовським загоном стражника великого литовського Григорія Мирського на переправі ерез річку Березину біля містечка Горваль. В грудні того ж року обложив Бихів, та під натиском військ Яна Казимира Паца і Григорія Горського відступив. 1651 року діяв в районі Прип'яті на чолі з 15-тисячним загоном. Розгромив посланий проти нього загін литовського полковника Павші. До його загону приєднувались білоруські селяни цілими староствами. В березні 1654 р. посол Хмельницького вМоскві. В 1656-му перебував з дипломатичною місією в Варшаві. В червні 1657 командував козацьким військом наВолині. Підтримував політику І. Виговського. Брав участь у виступі проти повстання М. Пушкаря. Після загибелі останнього був призначений наказним полковником полтавським (травень — листопад 1658). Вірогідно брав участь у Конотопській битві. Після об'єднання гетьманом П.Дорошенком Правобережної та Лівобережної України посів уряд полтавського полковника (1669-70). Звільнений з посади за гетьманства Д. Ігнатовича. Мешкаючи в Полтаві відходить від старшинських та урядових справ. Востанне згадується в 1678-му році як місцевий городовий отаман. Подальша доля невідома.Стаття про нього Ю. Міцика - Филон Гаркуша - Юрій Мицик - Тека авторів - Чтиво
ГАРКУША Журавський наказний сотник (1728). Одружений був з донькою Петра Горленка (1715).
ГАРКУША Василь. Корсунський сотник (1649).
ГАРКУША Григорій Филонович. Бориспільський сотник (1661-1663). (Полковник у 1662 р.). Значний військовий товариш.
ГАРКУША Іван. Значний військовий товариш Стародубського полку (1703). Мешкав у Погарі, мав млин на р. Судость.
ГАРКУША Іван Іванович. Значковий товариш Миргородського полку.
ГАРКУША Никифор. Баришівський городовий отаман (1734). Баришівський сотенний хорунжий (1734; 1743-1745). Баришівський сотник (1742, н.). Полковий осавул.
ГАРКУША Омелян Пантелеймонович. Син сотника. Полковий канцелярист та значковий товариш (1781-1783) Миргородського полку.
ГАРКУША Пантелеймон. Сотник Першої Миргородської полкової сотні.
ГАРКУША Петро. Військовий товариш Остерської сотні (1782).
ГАРКУША Тимофій. Курінний отаман Титарівського куреня За-
порозької Січі. Значковий товариш Полтавського полку (1756). Військовий товариш у абшиті (1759). Жив у Старих Санжарах та в с. Мачухи.
ГАРКУША Федір Никифорович. Баришівський городовий отаман (1760-1781). Військовий товариш Переяславського полку (1781-1787).
ГАРКУША (Оркуша, Горкуша) Филон. За походженням - білорус. Народився в Бихові. Впродовж 1648 р. очолював разом з М. Небабою повстанський рух на Поліссі. У 1651 р. його називають поліським полковником (напевно Турівським) і він зі своїм підрозділом веде бої на Сіверщині, біля Овруча, Чорнобиля проти литовських і польських хоругв, з’єднується з підрозділами київського полковника А. Ждановича. Після загибелі М. Небаби під Ріпками (26 червня 1651 р.) відступив до Димера, а потім Києва. У 1654 р. очолював українське посольство до царя, з весни 1657 р. очолював корпус козацьких військ на Волині. Після смерті Б. Хмельницького підтримав І. Виговського у придушенні повстання М. Пушкаря. Посол гетьмана до Москви у 1658 р. Наказний полтавський полковник (1658), полтавський полковник (1669-1670), полтавський городовий отаман (1678-1680). Помер близько 1683 року в Полтаві.
ГАРКУШЕНКО Сава. Черкаський сотник (1649).
ГАРКУШКА Григорій. Ніжинський сотник (Перша полкова сотня) (1662).
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
В газеті «Наш край» № 5 від 3 лютого згадувався Г. Т. Гаркушевський. Це цікава постать XIX- поч. XX ст., він заслуговує і вартий того, щоб його згадали багато років потому.
Хто він: дворянин, патріот рідного краю, меценат, виконавчий посадовець чи амбіційна персона?
Григорій Тимофійович Гаркушевський належав до старовинного шляхетного роду. Цей рід походив від Гаркушевського, прапорщика Чорноморського війська (1792 р.), котрий в свою чергу, за родинним переказом, походив від полтавського полковника Філона Горкуші. Деякі Гаркушевські вважалися не титулованими українськими дворянами. Ця родина мала герб роду.
Г. Гаркушевський був земським начальником у Томаківці. Земські начальники – адміністративно-судові посадовці, призначалися вони з дворян і мали широкі повноваження по затвердженню рішень сільських закладів, призначенню й зняттю посадових осіб у них, покаранню селян. Обирався Гаркушевський і мировим суддею. Мировий суддя в дореволюційній Росії обирався раз на три роки місцевими органами місцевого самоврядування. До компетенції мирових суддів належали дрібні кримінальні й цивільні справи. Багато років займав він ці посади. Хоча і жив у своєму маєтку в селі Мирове. Вже на початок XX ст. Томаківка претендувала на роль райцентру. Вона ніби й була центром 9 навколишніх волостей. «Колишні волості можна порівняти з сільрадами, а повіти з районами».
Окрасою тодішньої Томаківки, саме завдяки Гаркушевському, стала народна аудиторія (щоб якось спів ставити функції народної аудиторії з сучасними, порівняємо її з нинішнім клубом чи будинком культури). Ось як писала про неї тодішня газета.
«На підвищеному місці, поблизу церкви, пишається величезний будинок місцевої аудиторії в півтораповерхи з мезоніном-вежею. За красою свого стилю споруда ця в повіті суперників майже немає; тонкий мистецький смак явлено в кожній її колоні, в кожному архітектурному витку. Особливе враження буває чудовим у табельні дні, коли на вершечку башти замайорить великий національний стяг. Будівельником цієї споруди є місцевий діяч, почесний наглядач церковно-парафіяльних шкіл Катеринославського повіту – Г. Г. Гаркушевський, який невтомно працював для благоустрою майже цілий свій вік».
19 лютого 1911 року в усій Російській імперії святкувалося 50-річчя звільнення селян від кріпацтва. Значною подією ознаменувався цей день і у Томаківці. Григорій Гаркушевський при величезному скупченню народу вікрив у вищезгаданій красуні-аудиторії бібліотеку-читальню.
При цьому подяку, висловлену йому з боку населення він скромно відхилив. До подарованого фонду бібліотеки-читальні він додав щедрий дарунок – пожертву у 100 крб.
Наприкінці, як було і заведено у ті часи, учасники акції від імені всього населення і Григорія Гаркушевського послали телеграму на Височайше ім’я – тобто цареві Миколі II з висловленням вірнопідданських почуттів. А на ім’я Катеринославського єпископа Симона пішла телеграма такого змісту: «Відкривши 19 лютого бібліотеку-читальню при народній аудиторії Томаківки, населення і я просимо у вашого преосвященства благословення на процвітання просвітницького закладу».
Телеграма дійшла до адресата і невдовзі Г. Г. Гаркушевському було висловлено подяку.
Це лише деякі факти з діяльності Гаркушевського. У вересні того ж року в Томаківці повітовим земством улаштувалася сільськогосподарська і кустарна виставка, в організації якої він брав безпосередню участь. Будучи центром 9 волостей, Томаківка мала представити, як зараз сказали б «передовий досвід» з сіл цих волостей. Виставку складали такі відділи: рільництво і луківництво, садівництво і тваринництво, молочарство і птахівництво, бджільництво і кустарна справа…
Ініціативи Гаркушевського не завжди зустрічали палку підтримку. Часто не вдавалося йому знайти спільну мову з сільською громадою. Наприклад, Григорій Тимофійович запропонував для забезпечення громади питною водою влаштувати центральний артезіанський колодязь. За місцевими властивостями грунту це було зробити досить зручно. Та сільська громада відмовилася від цієї пропозиції. Мовляв, що колодязь потрібен лише «базарянам» та «обоянцям».
Гаркушевський опікувався не лише народною освітою. Як українця, його цікавило й минуле рідно краю, багата козацька історія. Він цікавився історією козацтва, про що й писав листа Д. Яворницькому.
Причетний Г. Гаркушевський до відкриття української гімназії в Томаківці. Безперечно він, як громадський діяч ще недооцінена і маловивчена постать Томаківщини.
З архіву історико-краєзнавчого музею підготувала Л. КОЛИХАЛОВА,
лектор Томаківського районного історико-краєзнавчого музею та картинної галереї.
www.tomak.dp.gov.ua/OBLADM/tomak … enDocument
ГАРКУША Василь Семенович, 1895 р. народження, с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області, українець, із селян, дані про освіту відсутні, проживав у с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області. Посада та місце роботи невідомі. Заарештований 28.10.1937 р. Трійкою при УНКВС по Миколаївській області 26.11.1937 р. засуджений до 10 років ув’язнення у ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1991 р.
ГАРКУША Іван Григорович, 1893 р. народження, с. Баловне Миколаївського району Миколаївської області, українець, із селян, малоосвічений, проживав у с. Баловне Миколаївського району Миколаївської області. Колгоспник. Заарештований 14.04.1944 р. Військовим трибуналом військ НКВС Миколаївської області 26.08.1944 р. засуджений до 20 років ув’язнення у ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1995 р.
ГАРКУША Микола Феофанович, 1910 р. народження, с. Баловне Миколаївського району Миколаївської області, українець, із селян, освічений, до призову на військову службу проживав у с. Баловне Миколаївського району Миколаївської області. Червоноармієць. Заарештований 08.09.1943 р. Військовим трибуналом 95-ї гвардійської стрілецької дивізії 28.09.1943 р. засуджений до 3 років ув’язнення у ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1991 р.
ГАРКУША Олександр Гаврилович, 1885 р. народження, с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області, українець, із селян, дані про освіту відсутні, проживав у с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області. Колгоспник. Заарештований 05.12.1937 р. Трійкою при УНКВС по Миколаївській області 09.12.1937 р. засуджений до 10 років ув’язнення у ВТТ. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1991 р.
ЦДІАК, ф.127, оп.1015, спр.88 Исповедная роспись церквей Лубенской протопопии за 1784 г.
с. Мойсеевка
военные ...
430 Василий Гаркуша 38
сыны Авраам 13
Макарий 10
Иоан 8
Гордей 7
394 Евдокия Гаркушиха вдова 59
сыны Диомид 18
Кирило 16
Софроний 26
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.630 Исповедные росписи Киевской епархии Б/Д (части документов)
с. Воронинцы Золотоношского уезда
крестьяне ...
252 Афанасий Максимов Гаркуша 28
с. Березняки Хорольского уезда
военные ...
308 Петр Гаркуша 61
сыны Феодор 22
Ияков 17
Леонтий 8
Иоанн 28
его сын Иосиф 3
Евсевий 26
его сын Петр 2
с. Церковище Козелецкого уезда
115 Яков Данилов Гаркуша 33
сыны Тарасий 5
Артемий 1
брат Евдоким 26
его сын Трофим 2
ГАРКУША Григорій Іванович, 1875 р.н.,
народився і проживав у с. Алтинівка, українець,
освіта початкова, селянин-одноосібник. Арешт
6.03.1931. Особливою нарадою при колегії ДПУ
УСРР 23.04.1931 за антирадянську агітацію
висланий на 3 роки в Північний край. Реабіліто-
ваний 27.12.1989 прокуратурою області. (ДАСО,
ф.Р-7641, оп. 3, спр. 913).
ГАРКУША ВАСИЛЬ МИТРОФАНОВИЧ, 1897 р.н.,
с.Лелеківка Кіровоградського району (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта неповна середня (5 класів комерційного училища), проживав у м.Кіровограді, рахівник птахокомбінату. Заарештований 11.09.1937 Кіровським МВ НКВС (“в роки громадянської війни служив у білій армії, брав участь у арештах революційно налаштованих селян і у відновленні поміщицьких маєтків; працюючи у 1924-28 роках секретарем Лелеківської сільради, поширював провокаційні чутки про нестійкість радвлади, покривав куркулів від обкладання держподатками, підробляв кінські картки для того, аби куркулі не постачали коней для Червоної армії; займався шкідництвом”). Засуджений 14.11.1937 трійкою УНКВС Миколаївської області до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Помер 28.08.1938 в ув’язненні “Владлагу”. Реабілітований 13.06.1989 Кіровоградською облпрокуратурою. (П - 10179)
ГАРКУША ГРИГОРІЙ ПАВЛОВИЧ, 1893 р.н.,
с.Лелеківка Кіровоградського району (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта початкова, проживав у с.Балашівка Кіровоградського району (нині у складі м.Кіровограда), коваль заводу “Червоний Профінтерн”. Заарештований 20.02.1938 Кіровським МВ НКВС (“в роки громадянської війни служив у армії УНР; вів антирадянську агітацію, займався шкідництвом”). Засуджений 10.04.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 25.05.1938. Реабілітований 21.03.1959 Кіровоградського облсуду. (П - 4681)
ГАРКУША КУЗЬМА МИКОЛАЙОВИЧ, 1883 р.н.,
с.Лелеківка (нині у складі м.Кіровограда), українець, освіта початкова, телеграфіст центрального поштамту. У 1930 році розкуркулений. Заарештований 9.02.1938 Кіровським МВ НКВС (“в роки громадянської війни у петлюрівському війську служив поштовим працівником; куркуль, від заслання сховався, проповідує український націоналізм: “Україною керують інші народи і грабують її”, неетичними словами обзиває радвладу”). Засуджений 7.04.1938 трійкою УНКВС Миколаївської області до розстрілу, вирок виконано 26.05.1938. Реабілітований 8.02.1958 Кіровоградським облсудом. (П - 4125)
ГАРКУША АНДРІЙ ЯКОВИЧ, 1901 р.н.,
с .Калантаїв, українець, освіта початкова, член колгоспу “Більшовик”. У 1935 році “за бійку з братом” був засуджений до 3 місяців примусової праці. Заарештований 9.09.1936 Новогеоргіївським РВ НКВС (“6 вересня 1936 року при вивезенні зерна з колгоспу перед хліборобами виступив разом із Харлампом Левченком і Петром Панченком з провокаційною промовою: “Комуністи нас грабують; якби голова в нас був не комуніст-дурень, то ми хліба не вивозили б; радянська влада - це шкуродери, ми даремно не вигнали дрючком того представника з області, що приїжджав”, “Нащо ми будем працювати, коли радвлада забирає хліб? комуністи взуті й одягнені, а ми голодні й холодні, і ми маєм на них, чортів, працювати? Ось у нас залишився необмолочений хліб - нехай ідуть самі і молотять”). Засуджений 6.12.1936 Харківським обласним судом до 5 років ув’язнення у виправно- трудових таборах з позбавленням громадянських прав на 2 роки. Верховним судом УРСР 13.01.1937 міру покарання зменшено до 2 років неволі з позбавленням громадянських прав на 1 рік. Реабілітований 26.08.1993 Генеральною прокуратурою України. (П - 2024)
ГАРКУША ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, 1896 р.н.,
с.Чаплине, українець, письменний, хлібороб. Заарештований 27.02.1931 Новогеоргіївським РВ ДПУ (контрреволюційна діяльність). Полтавським сектором ДПУ 26.07.1931 справу припинено, з-під варти звільнений. (П - 5597)
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.638 Исповедные росписи церквей Старокодацкой наместнии за 1764 г.
м. Самарчик
военные ...
310 Иван Гаркуша 47
посполитые ...
487 Матфей Гаркуша 53
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.638 Исповедные росписи церквей Старокодацкой наместнии за 1764 г.
с. Новые Кодаки
военные ...
66 Петро Горкуша 59, сын Кузьма 12
ЦДІАК, ф.127, оп.1015, спр.114 Исповедные росписи церквей Каневского уезда за 1796 г.
м. Поток
посполитые ...
61 Матфей Яковлев Гаркуша 51
616 Онуфрий Никитин Гаркуша 37, сын Павел 4
641 Карпо Прокопиев Гаркуша 39, сын Павел 15
ГАРКУША Андрій Демидович народився 1903 р. на хут. Важненка Павлоградського пов. Катеринославської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Важненка Лозівського р-ну. Селянин-одноосібник. Заарештований 16 жовтня 1929 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 13 січня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. На засланні перебував у Няндомському р-ні. Архангельської губ. За ухвалою трійки УНКВС по Харківській обл. від 16 жовтня 1937 р. (ст.5410 ч. 1 КК УСРР) позбавлений волі у ВТТ на 10 років. Термін покарання відбував у Норільтабі НКВС, тесля на будівництві порту. Реабілітований 19 травня 1995 р.
ГАРКУША Григорій Лаврентійович народився 1910 р. у с. Миколаївка Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у м. Алчевськ. Візник. У 1930 р. розкуркулений. Заарештований (дата невідома) за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), 6 вересня 1930 р. звільнений під підписку про невиїзд, справу закрито Харківським оперсектором ДПУ УСРР 22 квітня 1931 р. за недоведеністю складу злочину.
ГАРКУША Павло Демидович народився 1905 р. на хут. Важненка Павлоградського пов. Катеринославської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Важненка Лозівського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 16 жовтня 1929 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 13 січня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 19 травня 1995 р.
ГАРКУША Трохим Корнійович народився 1880 р. у с. Зелена Діброва Звенигородського пов. Київської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Зелена Діброва Петрівського р-ну Шевченківського окр. Рід занять невідомий. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 14 грудня 1929 р. за систематичну агітацію проти рад. влади (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 24 січня 1930 р. позбавлений волі в концтаборі на 3 роки. Реабілітований 7 грудня 1989 р.
Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 1.
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.45 Исповедные росписи церквей Зиньковской протопопии за 1774 год, т. 1
сл. Котельва
посполитые ...
539 Семен Давидов Горкуша 27, сыны : Никон 6, Трофим 1
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.45 Исповедные росписи церквей Зиньковской протопопии за 1774 год, т. 1
сл. Котельва
посполитые ...
445 Иван Матвеев Горкуша 39, сын Зиновий 8
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.47 Исповедные росписи церквей Зиньковской протопопии за 1774 год, т. 3
м. Опошня
военные ...
322 Моисей Гаркуша 49, сыны : Николай 24, его сын Иоанн 1
Савва 22, Леонтий 14
331 Никита Гаркуша 55, сыны : Герасим 13, Димитрий 8
ЦДІАК, ф.127, оп.1016, спр.629 Исповедные росписи церквей Киевской епархии (б/д)
с. Дейкаловка, Зиньковского уезда
военные ...
159 Степан Горкуша 32, сыны : Харитон 7, Влас 1
брат Феодор 29
В метрической книге Свято-Троицкого собора г. Новомосковска 1909 г. (ГАДО 193-9-81):
л. 80 об.
мщ. Тимофей Аристов Шишканев
кр. кр. Серафима Ив. Гарькушина, вдова по 1-му браку
поручители не указаны
наискосок через запись: Сей брак не состоялся
Про старобільського Гаркушу як предка Гаркушевських http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 28#p114028
За сімейною легендою, пробандом цього роду був козак Старобільської сотні Острогозького слобідського полку Андрій Гаркуша, котрий жив у містечку Старобільську (Старій Білій) і нібито доводився праонуком полтавському полковникові Філонові Гаркуші. Мав двох синів - Григорія та Степана, які "облагородилися" і почали писатися Гаркушевськими. Степан започаткував родову гілку в Олександрівському та Старобільському повітах.
див. на ст. 206 у книзі УКРАЇНСЬКА МЕТРИКА. СТУДІЇ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ЗАРУБА В. Н. - Дніпро: Ліра, 2016. - 260 ст. lira.dp.ua/product/%D1%83%D0%BA% … 97-%D1%83/
Гаркуші' (суч. рос. Гарку'ша) - хутір (селище) у Темрюцькому р-ні Краснодарського кр. РФ, Тамань у межах Запорозького сільського поселення. Ймовірно, по прізвищу козаків ст-ць Запорозької або Фонталовської. Населення більше тисячі душ.
1750 р. липня 24. Кременчук.— Зізнання гайдамаки Петра Лагуна про склад учасників гайдамацького загону
1750 года июля 24 дня пойманной посыланною партиею гайдамака допрашивай, а в допросе показал следующее: Петром его зовут, Михаилов сын Лагун, уроженец Полской области, местечка Бугуславля, назад тому лет с восем пошел он в Запорожскую Сеч с вотагою, а в Запорожье, отстав от вотага, принет в Переяславской курень куренным атаманом Федором Светошем в запорож- ския казаки и, быв там в чумацком промысле в нынешнем году весною, согласись Мышастовского куреня с казаком Степаном Пешным, пошли в гоидомачество и нашли в лесу Чуте воровскую партию, в которой атаманом был Кобыла, а как зовуть, не знает, с четырнатцатью человеки и, собрався сорок человек, ходили в Чигирин, где много грабили и набрали всякой худобы, на осми возах возвратились паки в Чуту и оттуда тритцать человек пошли в гоидамачество, а они — десять чело- век — остались и проживали поныне в Чуте, где он и поймай, а во оной воровской партии были казаки Щербиновского куреня — Степан Г'оркуша, Степан Фиголь, Степан Кривородка, Иван Мошанник, Федор, Шкуринского куреня — Федор Резни[...] *, Корсунского куреня — Степан Koc. Василь Головко, Дерев [ян] ковского куреня — Василь Берзуковый, а протчих не упомнит. У подлинного рука приложена тако: к сему допросу вместо Петра Лагуна по его прошению цыбулевскои житель Федор Лукьянов руку приложил. Секретарь Алексей Фотеев Копеист Козма Мелников
ЦДВІА СРСР, ф. 20, on. 1, спр. 392/1, арк. 175 зв.— 176. Копія
Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. Збірний документів. Наукова думка. Київ. 1970 р.
Гаркуша, отаман - персонаж творів 19 ст. Квітки-Основяненка і Стороженка
Гаркуша Іван Маркович, 1893 року народження, с. Корнилівка Корунського району Київської області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: м. Горлівка Донецької області, 7 лінія, буд. № 126, кв. 2. Вибійник шахти. Заарештований 19 листопада 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1989 році.
Гаркуша Іван Павлович, 1880 року народження, с. Олександрівка Григорівської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії, українець, грамотний, безпартійний. Оглядач вагонів ст. Мушкетове. Проживав: приватний будинок на ст. Мушкетове. Дата арешту – під підпискою про невиїзд. Реабілітований у 1929 році.
Гаркуша Іван Тимофійович, 1892 року народження, сел. шахти ім. Шварца Пятихатського району Дніпропетровської області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: м. Постишеве Донецької області. Бухгалтер Південнодонецької залізниці. Заарештований 15 березня 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1958 році.
Гаркуша Микола Семенович, 1915 року народження, ст. Абинська Краснодарського краю, росіянин, освіта 7 класів, безпартійний. Проживав: сел. Рутченкове Сталінської (Донецької) області. Слюсар електроцеху коксохімзаводу. Заарештований 19 січня 1948 року. Особливою нагуртка палацу культури ім. Артема. Заарештований радою при МДБ СРСР засуджений на 15 років ВТТ. Реабілітований у 1957 році.
Гаркуша Михайло Федорович, 1917 року народження, с. Кичинці Коросинського району Київської області, українець, освіта середня, безпартійний. Проживав: Донецька область, Макіїв-ський район, Берестова колонія, шахта “Італія”, буд. № 24. Вчитель школи малограмотних. Заарештований 5 листопада 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС СРСР по Донецької області на 8 років ВТТ. Реабілітований у 1956 році.
Гаркуша Олександр Терентійович, 1907 року народження, с. Брудзенківка Долинського району Криворізького округу, українець, освіта нижча, безпартійний. Робітник цегельного заводу. Проживав: Донецька область, Риківський район, цегельний завод. Заарештований 16 грудня 1931 року. Трійкою при колегії ДПУ УРСР 4 травня 1932 року засуджений на 3 роки до заслання у Північний край. Реабілітований у 1989 році.
Гаркуша Опанас Гнатович, 1890 року народження, с. Лучка Лохвицького району Полтавської області, українець, освіта середня, безпартійний. Проживав: с. В’язівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Священик. Заарештований 3 лютого 1945 року. Військовим трибуналом військ НКВС Українського військового округу засуджений на 10 років ВТТ з конфіскацією майна. Реабілітований у 1995 році.
Гаркуша Прокіп Максимович, 1890 року народження, с. Михайлівка Знаменського району Кіровоградської області, українець, грамотний, безпартійний. Проживав: ст. Щеглівка Сталінської (Донецької) області. Ремонтний робітник залізничної станції. Заарештований 30 січня 1944 року. Даних про вирок немає. Реабілітований у 1955 році.
Гаркуша Федір Олександрович, 1897 року народження, м. Барвенкове Харківської області, українець, освіта неповна середня, безпартійний. Проживав: м. Краматорськ Донецької області. Черговий лікарні № 1. Заарештований 22 лютого 1937 року. Засуджений військовим трибуналом Харківського військового округу у м. Артемівську на 10 років в’язниці з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1958 році.
Гаркуша Федір Олександрович, 1897 року народження, м. Барвенкове Харківської області, українець, освіта неповна середня, безпартійний. Проживав: м. Барвенкове Харківської області. Фельдшер райлікарні. Заарештований 28 березня 1949 року. Особливою нарадою при МДБ СРСР засуджений на поселення. Місце заслання та строк не вказано. Реабілітований у 1958 році.
Гаркуша Феодосій Дмитрович, 1909 року народження, с. Арчад Макіївського району Донецької області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: с. Арчад Макіївського району Донецької області. Помічник головного механіка шахти № 18. Заарештований 25 липня 1938 року. Засуджений спецколегією Сталінського (Донецького) облсуду на 18 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований у 1959 році.
Реабілітовані історією. Донецька область. Книга третя.
Гаркушенко Іван Пантелійович, 1882 року народження, м. Слов’янськ Донецької області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: м. Краматорськ Сталінської (Донецької) області. Бригадир паровозного депо цементного заводу. Заарештований 7 вересня 1941 року. Даних про вирок немає. Вмер 9 лютого 1942 року у в’язниці № 1 м. Сталінграда Сталінградської області. Реабілітований у 1959 році.
Гаркушенко Яків Акимович, 1916 року народження, с. Венокосове Матвієво-Курганського району Ростовської області, росіянин, освіта 7 класів, безпартійний. Проживав: м. Чистякове, вул. Радянська, буд. № 14. Кріпильник шахти ім. Лутугіна. Заарештований 28 листопада 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1961 році.
Реабілітовані історією. Донецька область. Книга третя.
ГАРКУША Микола Савватійович, 1896 р.н., уродженець с.Валява Городищенського р-ну Черкаської обл. мешканець м.Корсунь-Шевченківський. Українець б/п, освіта нижча, одружений. До арешту працював начальником Корсунської МТС. Арештований 07.06.1937 р. Засуджений 07.10.1937 р. Київським обл. судом до 8 р. ВТТ з пораженням у правах на 5 р. за ст. 54-10 КК УРСР. 29.12.1989 р. Постановою пленуму Верховного Суду УРСР вирок скасовано, справу припинено за відсутністю складу злочину.
ГАРКУША Микола Тимофійович, 1900 р. н., уродженець і мешканець м.Городище. Українець, б/п, освіта нижча, неодружений. До арешту не працював. Арештований 10.07.1922 р. Засуджений 18.01. 1923 р. виїзною сесією Київського рев. трибуналу до ВМП за ст. 58 ККУРСР. 18.02.1923 р. Президією ВУЦВК ВМП замінена на 10 р. 09.09.1924 р. строк зменшений до 5 років ВТТ. Реабілітований 19.09.1991 р. прокуратурою Черкаської обл.
ГАРКУША Пелагея Федорівна, 1906 р. н., уродженка хутора Згар Золотоніського р-ну Черкаської обл., мешканка м.Золотоноша. Українка, б/п, малописьменна, одружена. До арешту не працювала. Арештована 17 січня 1951 р. Засуджена 26 січня 1951 року Полтавським обл. судом за ст. ст. 54-10 ч.2, 54-11 до 25 р. ув’язнення з пораженням у правах на 5 р. 8 червня 1956 р. комісією Президії Верховної Ради СРСР звільнена від покарання як необгрунтовано засуджена. 19 грудня 1991 р. реабілітована прокурором Черкаської обл.
ГАРКУША Тимофій Михайлович, 1858 р. н., уродженець і мешканець м.Городище. Українець, б/п, освіта нижча, одружений, селянин. Арештований 10.08.1922 р. Засуджений 18.01.1923 р. виїзною сесією Київського рев. трибуналу до 10 р. ВТТ за ст. 58 КК УРСР. Реабілітований 19.09.1991 р. прокуратурою Черкаської обл.
Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга
с. Андреевка Александровского уезда, Успенская ц.
9.02.1802 год
Игнат Иванов сын Гаркуша отрок со вдовою Ефимиею Петровою дочерью.
ДАЗО. Р - 145, оп. 1, спр. 2
Свято-Петропавлівська церква, с. Петро-Свистунове Олександрівського повіту.
13-14.01.1901 год
Ксения
кр-н Василий Иоаннов Гаркуша, жена Екатерина Феодорова.
восприемники:
Полтавской губ. кр-н Иоанн Григориев? Лялько и Павла Сема... жена Христина Миронова.
ДАЗО. Р - 5593, оп. 2, спр. 433
Гаркушенко Константин Петрович, 1857 г.р., окончил университет в 1884 г., Лекарь, коллежский советник, городской врач, Миргород, Полтавская губ.
Рос. медицинский справочник, 1902 г. - С. 82.
ГАРКУША Архип Кіндратович, 1883 р.н., уродженець і мешканець с. Сотники Корсунь-Шевченківського р-ну, українець, б/п. Одноосібник. Трійкою УНКВС по Київській обл. 22 грудня 1937 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1989 р.
ГАРКУША Василь Євтухович, 1895 р.н., уродженець с. Старосілля Городищенського р-ну, українець, б/п. Проживав у с. Мліїв Городищенського р-ну. Працював бухгалтером дослідної ст. ОН НКВС СРСР 5 жовтня 1938 р. засуджений до 8 р. ВТТ. Реабілітований у 1966 р.
ГАРКУША Григорій Павлович, 1895 р.н., уродженець і мешканець с. Кичинці Корсунь-Шевченківського р-ну, українець, б/п. Працював у лісництві на різних роботах. Трійкою УНКВС по Київській обл. 28 грудня 1938 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1989 р.
Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга третя
Гаркуша Іван Павлович, 1880 року народження, с. Олександрівка Григорівської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав: ст. Мушкетове, м. Донецьк Донецької області. Робітник ст. Мушкетове. Дата арешту не вказана. Засуджений по ст. 5410 та 54-21 УК УРСР. Реабілітований у 1929 році.
Реабілітовані історією. Донецька область. Книга дев’ята.
Фрагмент родини моїх предків Гаркуш із с. Деренківець Черкаського повіту Київської губернії.
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >