1

Тема: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Лаврененко, Лавріненко, Лавренюк, Лаврінов. Це патронімічні утворення від колись поширеного імені Лаврін, Лаврин - народної форми церковного Лаврентій, лат. походження (житель м. Лаврента).

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

2 ( 13-02-2015 19:40:29 змінене kbg_dnepr )

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

У сучасній Україні майже 12 тис. носіїв прізвища Лавриненко www.nomer.org/allukraina/lastNam … ber_0.html

і гніздечко теж чималеньке - правда, тут, напевне, є ще й нащадки Лаврів.

ЛАВРИВ ЛАВРИВ-ВОЩИНСКАЯ ЛАВРИВ-КУЦИК ЛАВРИВА ЛАВРИВСКАЯ ЛАВРИВСКИЙ ЛАВРИГА ЛАВРИЕВ ЛАВРИЕНКО ЛАВРИЙ ЛАВРИЙЧУК ЛАВРИК ЛАВРИК-БУТЕНКО ЛАВРИКАЙНЕН ЛАВРИКАЙТИС ЛАВРИКАНЕЦ ЛАВРИКИ ЛАВРИКИВ ЛАВРИКОВ ЛАВРИКОВА ЛАВРИКОВИЧ ЛАВРИКОВСКАЯ ЛАВРИКОВСКИЙ ЛАВРИЛЕНКО ЛАВРИЛОВА ЛАВРИМЕНКО ЛАВРИН ЛАВРИНА ЛАВРИНАВА ЛАВРИНАВИЧЕНЕ ЛАВРИНАВИЧУС ЛАВРИНАВИЧЮС ЛАВРИНАЙЦ ЛАВРИНЕВ ЛАВРИНЕВА ЛАВРИНЕВИЧ ЛАВРИНЕВСКАЯ ЛАВРИНЕВСКИЙ ЛАВРИНЕЖКО ЛАВРИНЕКО ЛАВРИНЕНКО ЛАВРИНЕНКО-БУДАГОВА ЛАВРИНЕНКО-ПОПОВА ЛАВРИНЕНКОВ ЛАВРИНЕНКОВА ЛАВРИНЕНОК ЛАВРИНЕЦ ЛАВРИНИВ ЛАВРИНИШИН ЛАВРИНИШИНА ЛАВРИНИЩЕВ ЛАВРИНИЩЕВА ЛАВРИНКЕВИЧ ЛАВРИНКО ЛАВРИНКОВ ЛАВРИНКОВА ЛАВРИНКОВИЧ ЛАВРИНОВ ЛАВРИНОВА ЛАВРИНОВЕЦ ЛАВРИНОВИЧ ЛАВРИНОВСКАЯ ЛАВРИНОВСКИЙ ЛАВРИНОК ЛАВРИНОЧ ЛАВРИНСИН ЛАВРИНСКАЯ ЛАВРИНТЕНКО ЛАВРИНЦ ЛАВРИНЦЕВ ЛАВРИНЦЕВА ЛАВРИНЦИВ ЛАВРИНЦИВА ЛАВРИНЦОВ ЛАВРИНЦОВА ЛАВРИНЧЕНКО ЛАВРИНЧУК ЛАВРИНЧУК-ГОЛЯК ЛАВРИНЧУК-МЫСЮРА ЛАВРИНЫШИН ЛАВРИНЫЩЕВА ЛАВРИНЬКОВ ЛАВРИНЬКОВА ЛАВРИНЬЧУК ЛАВРИНЮК ЛАВРИНЯК ЛАВРИОНОВ ЛАВРИОНОВА ЛАВРИС ЛАВРИСЬ ЛАВРИСЮК ЛАВРИТ ЛАВРИХИН ЛАВРИХИНА ЛАВРИЦЕВА ЛАВРИЦКАЯ ЛАВРИЦКИЙ ЛАВРИЧ ЛАВРИЧЕВА ЛАВРИЧЕНКО ЛАВРИЧУК ЛАВРИШ ЛАВРИШЕВ ЛАВРИШЕВА ЛАВРИШЕК ЛАВРИШЕН ЛАВРИШЕНА ЛАВРИШЕНКОВ ЛАВРИШЕНКОВА ЛАВРИШИЙ ЛАВРИШИК ЛАВРИШИН ЛАВРИШИНА ЛАВРИШИНЕЦ ЛАВРИШКА ЛАВРИШКО ЛАВРИШУК ЛАВРИЩЕВ ЛАВРИЩЕВА ЛАВРИЩЕНКО ЛАВРИЩИК ЛАВРИЩИН ЛАВРИЩУК

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

3

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Ні, Лаврів би бажано було викишкати у своє кубельце, бо, дійсно, багато їх вийшло. ...Я ще якось розумію Лавришен, але за якими правилами жіноче Лавришена записано?

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

4

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Киевская губерния, Васильковский уезд, Златоустовская церковь села Пивни (в приход входят с. Пивни, д.Дмитровка, д.Волица)

9-й брак по счету
19 мая 1841 года
Жених – Села Пивень Крестьянин Федор Максимов Лавриненко - православнаго, первым браком, 30 лет
Невеста – Тогоже села Крестьянка Зиновія Кодратова Мазіенкова вдова - православная - вторым браком, 25 лет
Поручители: Поручитела Села Пивень Крестьяне по женихе: Иосиф Авдиев Лавриненко и Афанасий Максимов Лавриненко; по невесте: Онуфрий Иванов Кушнир и стихарний дьячек Антоний Григориев Калиновский
Кто совершал таинство: Приходский священник Иосиф Якубовский с дияконом Алексеем Кудрицким и дьячком Антонием Калиновским

ЦГИАК ф.127, о.1012, д.2015

Правильная фамилия вдовы-невесты Мазий

Share

5

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Серед втрат СРСР у ДСВ більше 2.500 записів про осіб на прізвище Лавриненко obd-memorial.ru/html/search.htm? … ;y=&r=

та ще 252 Лаврененко obd-memorial.ru/html/search.htm? … ;y=&r=

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

6

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Життєва школа Юрія Лавріненка

Ігор Шуйський
15 січня 2016

Ювілей публіциста і літературознавця Юрія Лавріненка, який одним із перших привернув увагу світової спільноти до трагічних подій в українській літературі, торік відзначили переважно в наукових колах зарубіжжя. Втім, невисвітленими залишилися подробиці кримінальної справи архівного спецфонду колишнього КДБ, за якою він отримав п'ятирічний термін позбавлення волі.

Його фундаментальна праця — антологія "Розстріляне Відродження" — найповніше увібрала історію піднесення, розквіту та визнання української літератури, її руйнацію, фізичне знищення і штучне забуття митців. У роботі над документальною розповіддю Лавріненко свідомо вдався до мистецького критерію, поставивши за мету опрацювання всіх доступних джерел. І коли було переглянуто стоси періодики, роботи, опубліковані по обидва боки океану, розшукано рідкісні видання, підготовлено публікацію спогадів і рукописів, автор дійшов висновку, що "літературу цього періоду треба шукати не в нових книжках, а в сексотських слідчих архівах НКВД, у судових справах воєнних і спеціальних колегій Верховного суду в Москві та їхніх філій по провінціях імперії. 

+ Читати більше

Писалася вона бризками крові розстріляних на стінах катівень, жмутками нервів у тюрмах, одмороженими кінцівками рук і ніг у соціалістичних концтаборах північної Росії й Сибіру. Цей період, властиво, мають вивчати не літературознавці, а історики України епохи замаху Москви для її тотального знищення". Тому дослідження лягло в нехарактерну літературним інформативно-просвітницьку площину. Розповідь про творче життя покоління, подане через призму особистих доль, торкнулася вивертів, "коли свіжо джерельну течію молодого українського відродження почала перекривати каламутна повінь північного тоталітаризму".

...
У Харкові зберігся урочисто відкритий 16 січня 1927 р. "Будинок літератури імені тов. Блакитного". На відміну від приміщень будинку "Саламандри" і палацу газетного магната Юзефовича, з якими пов'язані перші спроби утворення письменницького клубу, внутрішнє планування приміщень будівлі на вул. Каплунівській, 4 було виконане з урахуванням побажань літераторів та специфіки їхньої праці. Фрески на стіні із зображеннями письменника, друкаря, читача нагадували про творчу ниву хазяїв. На верхньому поверсі — велика зала з балконом, унизу — бібліотека, читальня, кімнати відпочинку; були також більярдна, їдальня. Будинок літератури миттєво здобув широку популярність. Він презентував українське письменство гостям, був місцем проведення зборів, мистецьких виставок, творчих зустрічей і гарячих дискусій. Іноді навіть доходило до бійок (коли на невеликій площі збиралися люди молоді й темпераментні!). Президія складалася з живих класиків першого післяжовтневого покоління українського мистецтва. Директор Максим Лебідь запам'ятався сучасникам рідкісним організаторським хистом. Його зусиллями бібліотека (в якій працював Василь Мисик) отримала унікальні видання, починаючи з часів античності, до читальні надходили примірники всіх сучасних літературних часописів. "І хоч би така дощечка на стіні: "У цьому будинку буяла в пореволюційні роки юна українська радянська література", — переймався колишній "плужанин" Василь Минко.

Влітку 1934 р. президія разом з учасниками 1-го Українського з'їзду письменників, що розпочинав роботу в Харкові, перебралася до нової столиці. Незадовго до події відбувся останній публічний виступ Григорія Косинки на обговоренні доповіді І. Кулика про новітні завдання письменників у дусі сталінських вказівок. Висновок, що в штучних умовах справжня творчість неможлива, підкріплений словами "Братья писатели, в нашей судьбе что-то лежит роковое", викликала бурхливу реакцію зали. Кінець яскравої промови потонув у оплесках гальорки, що перекрили погрози комуністів.

"Просимо вияснити в МГБ, де і чому зникли з української літератури 223 письменники", — звернулося з Нью-Йорка в 1954 р. Об'єднання українських письменників "Слово" до II Всесоюзного з'їзду письменників СРСР. Автори телеграми навели підрахунки стосовно долі 259 українських письменників, чиї твори друкувалися у 1930 р. Вісім років по тому продовжували друкуватися тільки 36 літераторів. На те додали пояснення: 17 розстріляних, 8 наклали на себе руки, 16 зникли безвісти, 7 померли і найбільша група з 175 осіб — репресовані та заслані на тривалі терміни до концтаборів. Природно, ніякої відповіді за кордоном не отримали. Не мало її й радянське письменство.

За версією ДПУ, Будинок літератури слугував місцем проведення таємних зустрічей та зборів, на котрих новоявлені "терористи підпільники" обговорювали деталі майбутніх акцій. Після суду над "СВУ" виникли тисячі кримінальних справ, обвинувачені за якими опинилися в північних таборах. Сценаристи ДПУ марили черговим гучним судовим процесом, що мав показати залишених на волі недобитків, які перешкоджали радянському будівництву в УРСР. Багатосторінкова справа складається з окремих томів на Івана Андрієнка, Пилипа Загоруйка, Михайла Киричинського, Якова Ковальчука, Юрія Лавріненка, Михайла Павлишина, Корнія Черв'яка, Андрія Ярмоленка. Припис на обкладинці "Дело должно быть доложено на судебном заседании не позднее 1930 г." свідчить про серйозність намірів ДПУ щодо слухання справи. Вісімка "змовників" — на їх прикладі вся українська інтелігенція — мусила публічно зізнатись і покаятись, розповісти про мотиви, які спонукали її взятися за зброю, відтак отримати суворо-справедливе покарання. Матеріали слідства, що безпосередньо стосуються Юрія Лавріненка, займають лише 12 сторінок. Єдиний протокол допиту, складений у ніч затримання, автобіографія з коментарями заарештованого. І постанова про продовження терміну утримання під вартою з метою "проведення ще низки додаткових слідчих дій, пов'язаних з подальшим виявленням і ліквідацією незаарештованих учасників терористичної групи". Відсутність показань свідків, хоч якихось "речових доказів" чи інших викривальних матеріалів підкреслює надуманість і замовний, кон'юнктурний характер. Нині відома частина подробиць "справи Загоруйка" (ще одна назва з чекістського обігу) не лише підтверджує нагромаджені роками припущення, а й розкриває підступний механізм фабрикацій. До підготовки справи націоналістів, невдоволених останніми внутрішньополітичними подіями в Україні, був залучений "центральний агент" столичного ДПУ Володимир Юринець, якому доручили знайти можливих фігурантів, спровокувати на відчайдушні розмови та покласти відповідний донос на стіл. Діяльність групи контрреволюціонерів потрібно було обов'язково пов'язати з терористичними намірами щодо радянських керівників, прізвища яких (Постишев, Затонський, Балицький) у певному порядку наводились агенту, що в умовах тоталітарного режиму становило предмет гордощів імовірних "жертв" — підкреслювало значущість і вагу, було ознакою відданості керманичу. У грудні 1933 р. агент подав необхідну доповідь, яка спричинила арешти. І, хоча керівництво забороняло слідчим фіксувати приклади агентурної роботи, дії Юринця документально "скріпили" обвинувачення, інакше змодельована справа зовсім розсипалася б на крихітні невиразні й незрозумілі шматочки. Початку заснування контрреволюційної організації, і не лише "групи Загоруйка", передувало спішне розширення опальним академіком кола спілкування за рахунок друзів нових знайомих, до яких він набивався в приятелі. Комусь це лестило, хтось поставився до Юринця з насторогою, але всі годинами уважно слухали розповіді про лекції Зиґмунда Фрейда, міркування з приводу сутності релігії та теорії відносності Альберта Ейнштейна. Тим часом Юринець переходив до обговорення інших тем: вивчав політичні настрої, погляди на українську літературу, театр, цікавився реакцією на Голодомор, свідками якого були майже всі письменники, їх ставленням до самогубств Скрипника, Хвильового. Намагаючись завоювати ще більшу прихильність і довіру слухачів, витягнути з духовного підпілля, читав їм рукопис, видаючи за главу нового твору просвітницького змісту. Мовою обвинувачення це звучало як "Своими беседами эта группа разжигала друг у друга страсти, укрепляя крайне националистические идеи и убеждения". Слідство не приховувало задоволення. Обвинувачення, на що звертали увагу підслідні, чомусь не було висунуте головному фігурантові — Юринцю. "Но в последствии, как я понял, беседы эти носили характер определенного, выработанного Юринцем плана. … Он натолкнулся на меня, и я стал его жертвой", — жалкував Яків Ковальчук. За його свідченням, не всі поділяли симпатію до "нового товариша": мати і сестра Ярмоленка, на відміну від радого Андрія, зразу відчули нещирість гостя, намагалися його відвадити. Агент мовби не помічав скептичних поглядів і ввечері, заливши совість горілкою, надсилав очікувані ДПУ звіти, які сам визнав суцільною провокацією. Планида Лавріненка обрала щасливу траєкторію, віддалившись від поглинаючої "чорної діри". Юрій вважав колишнього вченого людиною, котра перебувала в процесі побутового розкладання, уникав небажаних зустрічей. Вони ще побачаться — Лавріненко з Юринцем — на багатолюдній Сумській вулиці, і Юрій красномовно розповість про тюремні митарства. "Лице було спокійне, але під тим спокоєм легко можна було помітити настрій людини, що є в осередді остаточної катастрофи", — пригадав він, спостерігши відбиток особистого нещастя на обличчі зрадника (хоч у той момент нізащо не повірив би суворій реальності). Юрію нічого було приховувати. Молоду людину обурювало трактування слідчим вступу до уманської сільгоспшколи, по закінченні якої доводилося 16 годин на добу проводити в полі, як "втечу з дому через небажання працювати в сільському господарстві". Гнітило зневажливе ставлення ДПУ до письменницької праці: "свободная профессия принадлежит к коллективу писателей". Нарешті, настирливі вимоги визнати діяльність в організації, про існування якої нічого не було відомо. Згодом Лавріненко оцінював свій психологічний стан як реакцію лояльного радянського громадянина, "що не встрявав ні в яку підпільщину" і, перебуваючи за ґратами, відшукував справжню причину арешту та очікував справедливого рішення. "Проте саме останніх місяців я підпав під нещівне бичування все ж за ті старі помилки, до мене знов втратили довір'я — і я останнього місяця вже був позбавлений змоги заробляти навіть перекладом. Вже нові мої праці забракували, очевидно, не читаючи і без зазначення причин. Тим часом я мусив хоч би що мати заробіток і останніх два місяці витратив виключно на працю про Шевченка..." До теми Кобзаря дослідник повернувся, хоча й значно пізніше, а тим часом набутий життєвий досвід підказав: "...стало мені ясно, що ось-ось мене знов кинуть у в'язницю, а може й долучать до якоїсь нової чергово приреченої групки націоналістів-терористів". Другий арешт відбувся 4 лютого 1935 р. Мав рацію Юрій Андріянович: приєднали його до вже обезголовленої розстрілом Сергія Пилипенка "групи "плужан". Ні на попередньому слідстві, ні в судовому засіданні Лавріненко не визнав себе винним. Надовго постать Юрія Лавріненка випала з поля зору. Під час підготовки реабілітації "групи Загоруйка" 1956 р. заступник прокурора Харківської області завдав клопоту підлеглим, доручивши встановити і допитати засуджених осіб. У таборах 1937 р. були розстріляні Іван Андрієнко, Яків Ковальчук. Історик, краєзнавець Корній Черв'як тривалий час перебував на примусовому лікуванні, ізольований у спеціальній психіатричній лікарні. На слід письменника-емігранта Ю.Лавріненка, справу проти якого було припинено в 1934 р., харківські слідчі не натрапили (за другою справою він був реабілітований у 1992-му). Матеріалів, що стали підставою для реабілітації, в розпорядженні прокуратури було вдосталь. Зрештою, звернули увагу на зізнання Михайла Павлишина, який у заяві прокурору ДПУ в грудні 1933-го назвав "брехливими і надуманими" власні показання про контрреволюційну організацію, склад якої продиктував слідчий. Допит Павлишина тривав 17 годин поспіль. Причинами обмовлення вказав погрози працівників ДПУ закінчити справу розстрілом або покалічити його та членів сім'ї.  Моральний тиск, гнітючі умови утримання в'язнів згадав і колишній директор Центральних курсів українізації в Харкові, технічний секретар "Плуга" Андрій Ярмоленко, якого розшукали у львівському Будинку вчителів-інвалідів похилого віку. "Я был арестован в начале ноября 1933 года. Незадолго до своего ареста, будучи в пьяном виде, попал под трамвай, мне отрезало ногу. В больном состоянии после ареста я четыре месяца находился в камере одиночке. Обстановка была такая, что мне ничего не оставалось делать, как уступить настояниям следственных органов и написать собственноручное "раскаяние", что я и сделал… через несколько дней зачитали решение тройки коллегии ГПУ, из которого я узнал, что меня осудили к пяти годам лишения свободы. Через пару месяцев из тюрьмы меня перевели в Харьковскую психбольницу, поскольку обнаружили какое-то психическое заболевание".

gazeta.dt.ua/personalities/zhitt … nka-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

7

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Василь Панасович,
1879, смт Куйбишеве того ж р-ну, укр, малограм. Член к-спу "Нове життя". Заарешрований 15.09.37 р. Звинувачення: мав терористичні наміри, проводив к-р агітацію. "Трійкою" УНКВС по Дніпропетровській обл 21.09.37 р засуджений до 10 р позбавлення волі. Помер 8.07.38 р в Сибіртаборі НКВС СРСР (Кемеровська обл). Реабілітований у 1989 р.   3т
    ЛАВРИНЕНКО Кирило Михайлович,
1898, с. Новоолександрівка Нижньосірогозького р-ну Херсонської обл, проживав у с. Крилівка (немає) Веселівського р-ну, укр. Член  к-спу "Нова праця". Заарештований 27.11.37 р. Звинувачення: проводив к-р діяльність, займався шкідництвом на свинофермі. "Трійкою" УНКВС по Дніпропетровськім обл 3.12.37 р засуджений до 10 р позбавлення волі. Реабілітований у 1989 р.   2т
    ЛАВРИНЕНКО Степан Сидорович,
1897, смт Куйбишеве того ж р-ну, укр, малограм. Коваль к-спу ім. Косіора. Заарештований 18.03.38 р. Звинувачення: учасник к-р повстанської групи. "Трійкою" УНКВС по Дніпропетровській обл 15.04.38 р засуджений до розстрілу. Вирок виконано 21.05.38 р в Запоріжжі. Реабілітований у 1959 р.
              ДАЗО.  Р - 5747. Оп. 3.  Спр. 9859, 9860, 9861.   4т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

8

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Присоединена к православию из раскола Серединой Буды Н.-Северск. у. мещанка Екатерина Лавренова

Черниговские епархиальные известия. Часть официальная. 1865 г. № 7 от 1 апреля

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

9

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Іван Андрійович, 1913 р.н.,
народився і проживав у с. Грабщина,  українець,
освіта початкова,  працював  у колгоспі  „Робітничо-
селянська Червона Армія”. Арешт  10.10.1943,
звинувачення в пособництві  німецькій  окупа-
ційній  владі. Управлінням НКДБ по Сумській
області 16.03.1944  справа закрита, направлений
до спецтабору № 258 (м. Харків) для фільтрації.
(ГДА УСБУ в СО, спр. П-4117).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

10

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Василь Якович, 1878 р.н.,
с. Попівка, проживав у с. Покровка, українець,
освіта початкова, селянин-одноосібник. Арешт
12.09.1931, підписка про невиїзд від 3.11.1931,
звинувачення за ст. 54-10 КК УСРР. Красно-
пільським РВ ДПУ 12.10.1932 справа закрита.
(ГДА УСБУ в СО, спр. П-1646).
ЛАВРИНЕНКО Іван Єгорович, 1907 р.н.,
народився і проживав у с. Попівка, українець,
освіта початкова, коваль колгоспу. Під час німецької
окупації (1941-1943) проживав і працював у
згаданому селі. Арешт 27.04.1943, звинувачення
за ст. 54-1 „б” КК УРСР. Управлінням НКВС по
Сумській області (у с. Миропілля) 19.06.1943
справа закрита. (ГДА УСБУ в СО, спр. П-3571).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

11

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Богдан [Лаврентійович]. - Кременчуцький сотник (1652).

ЛАВРИНЕНКО Терентій Григорович. - Служив у Новгород-Сіверській сотні з 1758 р. Сотенний коміср (1764). Сотенний осавул (1765-1769). Військовий товариш Стародубського полку (1769-1787).

ЛАВРІНЕНКО Терентій. - Військовий товариш (1781).

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

12

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Прізвище зустрічається в селі Томаківка http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=4171 та сусідньому селі Преображенка Дніпропетровської обл.

(ДАДО ф. 193-3-762 метрична книга с. Преображенка 1898-1906 рр.)

л. 153 об.
27/27.06.02 Георгий
сПк. Косьма Онисимов Колодяжный, Олимпиада Митроф.
Зап. солд. сП. Ф.А. Лавриненко, Екатерина Онуфр. Маслик

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

13

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

На півдні Сіверського р-ну біля селища Мирний та села Шабановське є урочище Лавріненкова Поляна. Колись тут був хутір з такою назвою. Ймовірно, по прізвищу якогось козака ст-ць Кріпосної або Смоленської.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

14

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Микола Мусійович народився 1914р. у с. Надеждівка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Надеждівка Лозовеньківського р-ну Ізюмського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 28 лютого 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), 18 березня 1930 р. звільнений під підписку про невиїзд, справу закрито Ізюмським окрвідділом ДПУ 12 квітня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛАВРИНЕНКО Мусій Юхимович народився 1880 р. у с. Катеринівка Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, неписьм., позапарт. Проживав у с. Надеждівка Лозовеньківського р-ну Ізюмського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 20 березня 1930 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), 20 березня 1930 р. звільнений під підписку про невиїзд, справу закрито Ізюмським окрвідділом ДПУ 12 квітня 1930 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ЛАВРИНЕНКО Юрій Андріянович народився 1905 р. у с. Хижинці Звенигородського пов. Київської губ. Українець, із селян, освіта вища, позапарт., у 1925—1929 рр. член ВЛКСМ. Проживав у Харкові. Письменник. Заарештований 24 грудня 1933 р. за шпигунську діяльність і участь у к.-р. терористичному угрупованні (статті 546, 548 КК УСРР), справу закрито судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР 26 лютого 1934 р. Після звільнення завідувач лабораторії сільгоспколонії № 7 НКВС. Заарештований 13 лютого 1935 р. за участь у к.-р. організації! (ст. 5411 КК УСРР) і 8 лютого 1936 р. Харківським облсудом (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УСРР) засуджений на 5 років позбавлення волі у ВТТ з пораженням прав на 3 роки. Термін покарання відбував у Норільтабі, звільнений
15 травня 1939 р. Реабілітований 8 січня 1992 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 1.

Share

15

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Взагалі, більшість словників та інших джерел дають ім'я Лаврін. Переважно так вимовляв народ. Так у Нечуя-Левицького. Це народний варіант канонічного Лаврентій.   Відповідно, прізвище краще писати Лавріненко. Напевно ж, у КП дані переписані з російської мови, де було "Лавриненко". Укладачі "українізували" прізвище на укр. "Лавриненко"... Ну що тут скажеш...

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

16 ( 03-10-2016 13:41:01 змінене notizia )

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Олексій Кузьмич, народився 1886 р. у с. Нова Гнилиця Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Нова Гнилиця Чугуївського р-ну Харківської обл. Дезінфектор райздороввідділу Чугуївського райвиконкому. Заарештований 24 березня 1936 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і Харківським облсудом 21 травня 1936 р. (ст. 5410 ч. 1 КК УСРР) засуджений на 5 років позбавлення волі у ВТТ з пораженням у правах на 3 роки. Термін покарання відбував у Картабі. Реабілітований 29 липня 1960 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Share

17

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

а Лавринов не встречался ? С Орловской губернии переехали в Украину

Share

18

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Лавринов, Лавренов - досить поширене прізвище. Одних знав з Полтавщини, у нас літ 8 жили. Також є в Гулькевичах. Це кого "вживу" знав. А так воно постійно "на слуху".

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

19

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Лавриненко Іван – козак іркліївський (1649) разом з Омельком
Лавриненком. Сотник іркліївський Переяславського полку (? – 1666.06. – ?).

Кривошея В.В. Козацька старшина Кропивнянського полку доби Національної революції середини ХVІІ ст.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

20

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Лаврененко Лука Лаврентійович, 1904 року народження, с. Кирилівка Павлівського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Хлібороб. Проживав за місцем народження. Заарештований 31 січня 1931 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР 14 грудня 1931 року засуджений на 5 років заслання у Північний край. Реабілітований у 1989 році.

Лавренко Георгій Тихонович, 1926 року народження, с. Станичні Виселки Коренівського району Краснодарського краю, росіянин, освіта неповна середня, безпартійний. Курсант 48-го учбового танкового полку. Заарештований 29 квітня 1945 року. Військовим трибуналом гарнізону м. Харкова Харківської області засуджений на 8 років ВТТ з позбавленням прав на 3 роки та конфіскацією майна. Реабілітований у 1994 році.

Лавренко Іван Петрович, 1893 року народження, с. Новоолександрівка Сахновщинського району Харківської області, українець, освіта початкова, до 1933 року член ВКП(б). Монтер шахти № 12/18. Проживав: м. Донецьк Донецької області, вул. Леніна, буд. № 15, кв. 1. Заарештований 4 жовтня 1936 року. Спецколегією Донецького облсуду 25 березня 1937 року засуджений на 5 років ВТТ з позбавленням прав на 3 роки. Реабілітований у 1991 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга п’ята.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

21

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Лавриненко Андрій Федорович, 1905 року народження, с. Буда-Орлівецька Петрівського району Київської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Робітник шахти № 8/9. Проживав: сел. шахти № 8/9 Краснолуцького району Донецької області. Заарештований 14 грудня 1932 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР 8 березня 1933 року засуджений на 5 років ВТТ. Реабілітований у 1990 році.

Лавриненко Андрій Федорович, 1905 року народження, с. Буда-Орлівецька Петрівського району Київської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Робітник шахти № 8/9. Проживав: шахта № 8/9 Краснолуцького району Донецької області. Заарештований 1 січня 1933 року. Даних про вирок немає. Реабілітований у 1933 році.

Лавриненко Ілля Єфремович, 1903 року народження, с. Піщанка Смоленської області, росіянин, освіта початкова, безпартійний. Проживав: м. Краматорськ Сталінської (Донецької) області. Вахтер воєнізованої охорони заводу “Верстатобуд”. Заарештований 30 квітня 1940 року. Донецьким облсудом засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1991 році.

Лавриненко Йосип Петрович, 1896 року народження, с. Василівка Ямського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. проживав: с. Василівка Ямського району Сталінської (Донецької) області. Виконроб 12-ї дистанції колії. Заарештований 26 вересня 1946 року. Військовим трибуналом Північнодонецької залізниці засуджений на 10 років ВТТ за позбавленням прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований у 1994 році.

Лавриненко Олександр Андрійович, 1921 року народження, с. Андріївка Михайло-Коцюбинського району Чернігівської області, українець, освіта середня, безпартійний. Червоноармієць 3-го стрілецького полку 1-ї мотострілецької дивізії військ НКВС. Заарештований 12 серпня 1943 року. Військовою колегією Верховного Суду СРСР засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1992 році.

Лавриненко Сергій Данилович, 1910 року народження, аул Хемулака Ордонікідзевської області, українець, освіта вища, безпартійний. Проживав: м. Сталіно (м. Донецьк) Сталінської (Донецької) області. Директор школи № 14. Заарештований 31 липня 1938 року. 16 листопада 1938 року засуджений військовим трибуналом Харківського військового округу до розстрілу з конфіскацією майна. 29 січня 1939 року виправданий військовою колегією Верховного Суду СРСР. Реабілітований у 1940 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга п’ята.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

22

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

Лавринов Федір Гаврилович, 1893 року народження, с. Монастирище Орловської області, росіянин, освіта початкова, безпартійний. Проживав: м. Макіївка Сталінської (Донецької) області. Електромашиніст заводу ім. Кірова. Заарештований 1 листопада 1947 року. Донецьким облсудом засуджений на 8 років ВТТ. Реабілітований у 1993 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга п’ята.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

23 ( 28-03-2018 15:12:04 змінене Gordj )

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРЕНОВ Микола Тихонович, 1913 р. н., уродженець с.Тарантовка Урицького р-ну Вітебської губернії. Росіянин, б/п, письменний, неодружений. До арешту був червоноармійцем 44 авіабригади. Арештований 5 жовтня 1936 р. Засуджений 5 березня 1937 р. ВТ 94 дивізії за ст.ст. 58-10,58-11 КК РРФСР до 6 р. ВТТ. 5 березня 1937 р. вирок відмінено.

ЛАВРИНЕНКО Іван Романович, 1896 р. н., уродженець с.Хижинці Лисянського р-ну. Українець, б/п, освіта нижча, одружений. До арешту служив у 3 полку зв’язку. Арештований 15 вересня 1937 р. Засуджений 8 грудня 1937 р військовою колегією Верховного Суду СРСР за ст.ст. 54-1 “б”, 54-8, 54-11 КК УРСР до ВМП. 16 серпня 1962 р. військовою колегією Верховного Суду СРСР вирок відмінено.

ЛАВРИНЕНКО Михайло Ігнатович, 1898 р. н., уродженець і мешканець с.Івківці Чигиринського р-ну. Українець, б/п, освіта нижча, одружений. До арешту працював у військовому шпиталі. Арештований 11.05.1942 р. Засуджений 29.06.1942 р. ВТ до 10 р. позбавлення волі з конфіскацією майна за ст. 58-10 ч.2 КК РРФСР. Помер у 1943 р. у тюрмі в м.Тбілісі. Визначенням ВТ Закавказького ВО від 25.10.1943 р. вирок скасовано, справу припинено.

ЛАВРІНЕНКО Степан Онуфрійович, 1900 р. н., уродженець с.Попівка Звенигородського р-ну Черкаської обл. Українець, б/п, освіта нижча, одружений. До арешту працював у колгоспі. Арештований 15 жовтня 1947 р. Засуджений 17 січня 1948 р. ВТ Київського гарнізону до 15 р. за ст. 54 1 “б” КК УРСР. 18 серпня 1966 р. виправданий військовою колегією Верховного Суду СРСР.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Thanks: LG 7751

Share

24 ( 23-04-2019 08:36:57 змінене Gordj )

Re: Лаврененко, Лавріненко, Лавриненко, Лаврінов, Лавринов

ЛАВРИНЕНКО Михайло Іванович, 1902 р.н., уродженець с. Орловець Городищенського р-ну, українець, б/п. Проживав у с. Орловець. Колгоспник. Трійкою УНКВС по Київській обл. 19 жовтня 1937 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований 9 липня 1959. Черкаським облсудом.

ЛАВРИНЕНКО Федір Федорович, 1896 р.н., уродженець с. Орловець Городищенського р-ну, українець, б/п. Проживав у с.Орловець. Колгоспник. Трійкою УНКВС по Київській обл. 21 вересня 1938 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований 26 липня 1989. р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.

ЛАВРИНЕНКО Іван Гнатович, 1904 р.н, смт. Драбів, українець. Колгоспник. 1 жовтня 1937 р.  трійкою УНКВС по Харківській обл. засуджений до 10 р. ВТТ. Реабілітований 12 вересня 1989 р.

ЛАВРИНЕНКО Ганна Семенівна, 1902 р.н., народилася і проживала у с. Хижинці Лисянського р-ну, українка, б/п. Робітниця. Засуджена 5 листопада 1937 р. трійкою УНКВС до 10 років ВТТ. Реабілітована 30 липня 1989 р. згідно з Указом від 16. січня 1989 р.

ЛАВРИНЕНКО Іван Романович, 1896 р.н., уродженець і мешканець с. Хижинці Лисянського р-ну, українець, б/п. 8 грудня 1937 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований 16 серпня 1962 р.

ЛАВРИНЕНКО Овсій Васильович, 1884 р.н., уродженець і мешканець с. Хижинці Лисянського р-ну. З травня 1938 р. трійкою УНКВС засуджений до розстрілу. Реабілітований 13 липня 1956 р. Черкаським облсудом.

ЛАВРИНЕНКО Сидір Сидорович, 1885 р.н., уродженець і мешканець с. Хижинці Лисянського р-ну, українець, б/п. З травня 1938 р. трійкою УНКВС засуджений до розстрілу. Реабілітований 13 липня 1956 р.Черкаським облсудом.

ЛАВРІНЕНКО Олексій Андрійович, 1890 р.н., уродженець с. Попівка Звенигородського р-ну, українець, б/п. Проживав у с. Попівка. Бригадир у колгоспі. Трійкою УНКВС по Київській обл. 19 березня 1938 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований 13 вересня 1957 р. ВТ КВО.

ЛАВРІНЕНКО Степан Онуфрійович, 1900 р.н., уродженець с. Попівка Звенигородського р-ну, українець, б/п. Проживав у с. Попівка. Колгоспник. ВТ Київського гарнізону 17 січня 1941 р. засуджений до 15 р. ВТТ. Реабілітований 18 серпня 1966 р. ВС СРСР.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга третя

Share