Тема: Реабілітація
Скажіть, будь ласка, у чому полягає "реабілітація"? Що значить "реабілітований"? Держава сказала, що колись осуджений невинний і... що далі?
Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Скажіть, будь ласка, у чому полягає "реабілітація"? Що значить "реабілітований"? Держава сказала, що колись осуджений невинний і... що далі?
Якщо мова про репресії 1930х, значить, що людей відпускали додому із заслання, відновлювали у правах, навіть виплачували дрібну компенсацію.
Всі четверо прадідів були репресовані, по двом є справи.
Обидва засуджені до 25 років виправно-трудових робіт з позбавленням в правах на 5 років й конфіскацією майна "за співпрацю з ворогом".
Кодаченко Дмитро Дмитрович, засуджений 1945, реабілітований посмертно 30.05.1994 р. "Из материалов уголовного дела в действиях Кодаченко не усматривается контрреволюционного преступления, поэтому он подлежит реабилитации. Распространяется действие ст.1 Закона УССР 17.04.1991 "О реабилитации жертв политических репрессий на Украине".
Отрох Іван Степанович, засуджений 1950.
У 1955 судимість і позбавлення в правах знято. 14.05.1992 посмертно визнаний "обоснованно осужденным и не подлежащим реабилитации". Слава Богу не дожив майже 23 роки до цього нового вироку!
Чесно зізнатись, останній факт не дає спокою. Як, читаючи оту висмоктану з пальця справу, у 1992 році можна дійти висновку, що людина "не подлежит реабилитации"??? Людина, яка померла 23 роки тому й на совісті якої нема жодної смерті, катувань, крадіжки, жодного об'єктивного факту провини перед Батьківщиною! Чому?...
Вибачайте, якщо не по темі, але не вдається змиритися з тим, що вже в незалежній Україні подібне мало місце.
Я впевнений, що до третини посмертно реабілітованих в Росії на початку 1990-х, зараз теж будуть знов "засуджені". Я аж ніяк не розумію, для чого люди взагалі домагаються реабілітації своїх предків. Реабілітувати незаконно засуджених повинна сама держава і сама у весь голос зачитувати списки виправданих, доводити їх до нащадків, попередньо розшукавши їх. Коли почалася "шалена" реабілітація силами нащадків, а держава "з барського плеча" "дарувала" її, вже було видно, що то черговий трюк з боку держави. Якщо хтось реабілітував своїх предків після 1990 р., скажіть, будь ласка, що це вам дало?
У 1923 році у мене розстріляно прадіда. Ми знаємо, за що, вірніше, що нізащо. Ми знаємо до дрібних подробиць, як до того йшло, хто і, головне, чому голосували за його страту. На тому місці тепер стоїть хрест. Не ми його ставили, можна сказати, держава ставила. Набагато тепліше від того на душі не стало. Уявіть собі, навіть ніхто з нас не знає, чи він реабілітований, бо ми його не судили, і в наших душах він правий і чистий. Другий прадід вмер у 1933-му. Я вважаю, що це теж смерть від репресій. Брат діда втік з лагерів (військових), які були неподалік станиці. Це звичайне дезертирство, але після того, що було на Кубані перед тим, годі було ждать великого патріотизму від свідків того. Його застрелив міліціонер. Я знаю його нащадків, але ворожнечі в мене до них нема. І думок про реабілітацію в мене не виникало. Скажете, то була б нахабність, але знаю одного дідка, якого німці примусили до співпраці, він був добрий до людей, потім намагався відступити з німцями, але діти вговорили його залишитися - будь, що буде. Діда осудили на 5 чи 10 років. Він одбув і вернувся. Потім онукам треба було поступати в серйозні ВУЗи, й зять "зачухався". Й домігся реабілітації. Але в ті роки за такі статті не реабілітували. Отже, можна було реабілітувати будь-кого й будь-коли, аби тільки мати волохату лапу. Захочеш, і дезертира реабілітуєш. Тому, крім політики та якихось власних забаганок у тому не бачу. Правда, я нічого не знаю про наслідки реабілітації - що вони дають, крім стирання плям у біографіях? Хто реабілітував своїх предків, поясніть, будь ласка, для чого те робили?
Мені здається, що то нагадує ситуацію з вірою в Бога. Є люди, які відчувають його присутність - і їм не потрібні докази його існування, вони це самі знають. Іншим людям такі докази потрібні.
Так і з реабілітацією - є ті, кому не потрібен папір про це, є інші, яким це потрібно... Що ж, ми різні. Хтось взагалі не розуміє, що таке генеалогія і нащо вона потрібна, або що від того, що я розумію щось про моє прізвище - як і коли виникло, що значить...
на совісті якої нема жодної смерті, катувань, крадіжки, жодного об'єктивного факту провини перед Батьківщиною! Чому?...
Якщо Ви "Батьківщиною" називаєте СРСР, то особливістю цієї держави було те, що не нам з Вами знати, чи винний хтось, чи ні, а другою особливістю було те, що було дуже багато винних перед нею.
Що ж, ми різні. Хтось взагалі не розуміє, що таке генеалогія і нащо вона потрібна, або що від того, що я розумію щось про моє прізвище - як і коли виникло, що значить...
Катерино, Катерино! Я думав, Ви мене таки навчилися розуміти. Я розумію генеалогію, але я прибічник усної "генеалогії у голові й у серці". Після того, що в нас було, я не дуже довіряю бомагам, архівам. Я ж вже сто разів пояснював - що мені з того, що в документах мою прабабу записано Евдокией, коли її звали Явдохою та Дунькою. Я знаю своїх предків до четвертого коліна, знаю про них дуже багато. Пробачте, навіть як вперше у поїзді "до одхожого" ходили і що при цьому казали. Я ж бачу, що багато людей не хотіли свого часу спілкуватися з дідами-бабами, сільськими родичами, а тепер раді хоч якогось папірця знайти. І ще мені не подобаєтьс в генеалогії те, що чимало людей хочуть побачити у своїх пращурах тільки бажане. Ну, й генетику у генеалогії не переварюю...Але тут з Вами таки погоджуюсь - всякому своє. На мою думку, реабілітація потрібна для тих нащадків, хто погано знає предка або не вірить в його невинність без папірця. Нам, селянам, у більшості цього не треба.
Про моих реабилитированных. Это семья отчима моего деда. До своей смерти в 87 году дед боялся что за ним придут. Связь с Родкевичами оборвалась в 35 году после убийства Кирова. Отчим деда, Игорь Евгеньевич Родкевич, сын генерала от инфантерии Евгения Александровича Родкевича. Официальная версия - Игорь погиб в империалистическую, но я нашла фотографию примерно 30-х, присланную вместе с японской открыткой. Прабабушка с дедом жили в Киеве, а все остальные Родкевичи в Ленинграде. Дед никогда и ничего на рассказывали. Последние пять лет жизни он болел, инсульт за инсультом. Бабушка записала те обрывки, что дед выдавал во время приступов.
По его словам у Игоря была сестра Кира, Инна и брат то-ли Глеб, то-ли Вадим. Я подала запросы в прокуратуру, в военную прокуратуру, МВД и ФСБ. Выяснилось. Что был и Глеб и Вадим. Глеб отсидел 5 лет на Соловках и умер в 29 году от туберкулеза, лишенный прав и проживающий в Новгороде.
Инна, в браке Душкевич была арестована вместе с мужем еще в 31-м году по делу "Весна" .Муж и свекр были расстреляны, Инна получила 10 лет лагерей. Позже нашлись ее потомки, они сейчас проживают в Запорожье.
Вадим, Кира и Елена Ивановна (мать), слепая и глухая старуха были арестованы в 1935 м. Кира в тюрьме покончила жизнь самоубийством. Вадим и Елена Ивановны высланы в Оренбург сроком на 5 лет. Елена Ивановна умерла через пол-года. Вадим был арестован в 1938м и дальнейшую его судьбу пока выяснить не удалось, пока что не нашлось его второе дело.
Так же удалось найти семью Глеба. Его потомки сейчас живут в Новосибирске. Что мне это дало? Мне стала известна их судьба, почти всех. И мне удалось объединить две веточки это побитой семьи. Двоюродные сестры встречались здесь в Украине, общаются и я общаюсь. А так больше ничего....
При этом я здесь не пишу про расстрелянных пра-пра-дедов, про умерших от голода, это только те, кто прошел через процедуру реабилитации
Перепрошую, пане Яремо, - але Ви знаєте, коли торкаєшся чогось болісного, то першим реагує не розум, а емоції, ось я і зреагувала...
Мені особисто не доводилося стикатися з цією проблематикою. Я займалася (власне, займалися моя тітка, я та одна з моїх двоюрідних сестер) своїм розстріляним дідом, бо нічого не знала про останні 5 років його життя та хотіла знайти могилу. Дід був реабілітований за обидві справи - 1933, коли його заслали до Сибіру, та 1937, коли розстріляли у таборі (хоча мусили б звільнити у листопаді).
Я, власне, тільки після того, як написала відповідь, подумала про те, що б я робила, якби він не був реабілітований, чи я б добивалася реабілітації? Я тільки пізніше зрозуміла Вашу ідею про те, що реабілітація, власне, потрібна не стільки родичам, скільки державі, це таке собі покаяння на знак того, що держава змінилася, і хоч є правонаступником злочинного режиму, але засуджує його.
Втім, я таки така людина, якій потрібен папірець про те, що я не верблюд. І я, мабуть, добивалася б реабілітації діда, якби він не був реабілітований. Це для мене важливі координати - "що таке добре і що таке погано". Я думаю, вони дуже важливі для суспільства. Щось мені важко щось розумне написати з цього приводу...
Чи можна і чи варто реабілітовувати царя? Миколу Гумильова? що робити з мільйонами розкуркулених? з власівцями? Це дійсно велике питання, і тут не може йти мова про одну реабілітацію, то все різні процедури і підходи. Я стикалася тільки з проблемою Великого терору, і там реабілітація носить зовсім інший характер, бо абсолютна більшість справ була просто і очевидно зфабрикована.
Я впевнений, що до третини посмертно реабілітованих в Росії на початку 1990-х, зараз теж будуть знов "засуджені"...
Ото в Росії мабуть так і буде...
Пане Яремо, якщо самі чогось "по українським справам" не розумієте, ото й не морочте людям голову своїми міркуваннями...
... Я тільки пізніше зрозуміла Вашу ідею про те, що реабілітація, власне, потрібна не стільки родичам, скільки державі, це таке собі покаяння на знак того, що держава змінилася, і хоч є правонаступником злочинного режиму, але засуджує його...
Яка велика ІДЕЯ! Скільки в ній глибокого смислу та людяності... Я іронізую, бо ніякого глибокого смислу в міркуванні не бачу, навпаки - поверхово совєтський менталітет у примітивно пофігістському напрямку, або ще гірше, що коли людям їсти немає що, то про яких реабілітованих родичів можна навіть думати...
О своем расстреляном прадеде я узнала в начале 90-х... Если бы советский союз скоропостижно не "скончался", скорее бы всего и ни когда бы о таком прадеде вообще не узнала.
Отец рассказал эту историю коротко - забрали и не вернулся с Лукьякновки, был председателем колхоза, через месяц вышел указ Сталина о том, что так как они тогда сделали это было правильно, но деда уже в живых не было. На этом все! Это был первый короткий разговор и каждый стал жить дальше в своих думах и заботах о дне насущном...
Второй разговор состоялся через лет 6-8... Тогда я уже инфо переварила и задавала вопросы: почему он думает, что его расстреляли - да тогда всех расстреливали, да и все правление колхоза также не вернулось, всем прислали бумаги что умер от язвы.
Под второй разговор было больше и глубже рассказано - и на обдумывание этого второго рассказа ушло еще несколько лет...
Были еще и третий и четвертый разговор и под конец жизни эта тема отца очень сильно интересовала. Он об этом думал и приводил свои аргументы, что голодомор все-таки был.
Вопрос реабилитации предков поднимают сами жители, т.к. при растущей свободе слова растет желание задавать вопросы, о которых раньше было страшно говорить в слух. И государство только реагирует на эти запросы. Больше того, оно как может информирует население.
http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=46788#p46788 после того как я прослушала передачу и через несколько дней оставила это сообщение, наконец-то решилась сделать запрос... Что раньше останавливало? Это не приятное слово СБУ... Как оказалось дети моего прадеда всю жизнь жили со страхом, что могут забрать... Об этом ни кто ни когда не говорил на семейных застольях, но когда сейчас разговариваю тет-а-тет со старшим поколением, все об этом говорят, что ушедшие этого всю жизнь боялись... Сейчас задаю себе вопрос, почему так долго тянула с запросом, тот же ответ - чего-то боялась...
Катя совершенно правильно говорит, что
Чи можна і чи варто реабілітовувати царя? Миколу Гумильова? що робити з мільйонами розкуркулених? з власівцями? Це дійсно велике питання, і тут не може йти мова про одну реабілітацію, то все різні процедури і підходи. Я стикалася тільки з проблемою Великого терору, і там реабілітація носить зовсім інший характер, бо абсолютна більшість справ була просто і очевидно зфабрикована.
Факты по моему прадеду - в семье всегда говорили "забрали".
Стала делать первые попытки найти его в списках расстрелянных в то время - оказалось что нигде нет. Обзвонила кучу организаций пытаясь выяснить где искать, и мне объяснили знающие люди, что он репрессированный. Я ж объясняла, что нет, его забрали - ответ, а это и были репрессии, он в тюрьме погиб, значит репрессированный. Таким образом это понятие появилось в нашей семье вместо "забрали" только через 23 года после падения союза.
Уже на этом форуме выяснилось, что прадед (и все правление колхоза, а сколько таких правлений еще по всей украине было) не реабилитирован. Никто не занимался этим вопросом.
Прошло еще 2 года и появилась идея сделать мемориальную доску погибшему правлению колхоза - кроме фамилии моего прадеда ни одной фамилии на местности найти пока не удается. Ни кто ни чего не помнит, об этом не говорили...
Архив СБУ сработал прекрасно. Очень быстро дали ответ, что дела не нашли, и дали перечень организаций куда можно еще обратиться.
У меня сейчас встает вопрос - а может такую мелочь вообще не регистрировали? Мало ли кого какой чекист застрелил? Пару тысяч туда, пару тысяч сюда?
Но мы все-равно будем копать дальше. Мы все-равно рано или поздно сделаем эту мемориальную табличку на здании сельсовета.
И скажите, то что рассказано мной, соответствует тому, что было сказано выше??? - реабілітація, власне, потрібна не стільки родичам, скільки державі, це таке собі покаяння на знак того, що держава змінилася, і хоч є правонаступником злочинного режиму, але засуджує його...
Совершенно нет и таких идей нам просто не надо, т.к. они не соответствуют действительности...
Мы должны это делать. Надо знать правду, надо помнить. Это важно - и для каждого из нас, и для страны.
Одно дело -семейные туманные предания, а совсем другое - суровый и страшный язык документов.
Люба Тетяно, я думаю, що різниця між мною і паном Яремою саме в тому, що в мене "семейные туманные предания", а в нього - яскраві оповідання (саме такі, як його пости) про сімейну історію, які, як на мене, варті набагато більше, ніж "суровый и страшный язык документов", або принаймні не менше.
І питання в тому - якщо я все знаю про долю свого діда-прадіда, чи потрібна мені реабілітація? Оскільки це не мій випадок (я мало що знаю, і дід реабілітований), то я не знаю, як на нього відповісти. Вірніше, я у відповідь можу запропонувати тільки те, що написала одразу - ми різні...
Реабілітація - поновлення доброго імені.
Ну це коли держава каже: вибачте, помилилася.
А коли не помилилася, коли й справді вів антирадянську агітацію й пропаганду проти злочинної держави.
Цікаво чи подавали на реабілітацію в ФРН, чи НДР євреї, комуністи чи, вибачте, блакитні, та венерично хворі ?
Чи подавали на реабілітацію політв'язні царату після ВЖР ?
Може подавати на реабілітацію це признавати, що координати добра й зла зосталися тіж самі, й тільки прийшов час коли, накінець то, розберуться в тому "що наплутав слідчий".
Не знаю.
А Ви?
Ярематойсамий пише:Я впевнений, що до третини посмертно реабілітованих в Росії на початку 1990-х, зараз теж будуть знов "засуджені"...
Ото в Росії мабуть так і буде...
Пане Яремо, якщо самі чогось "по українським справам" не розумієте, ото й не морочте людям голову своїми міркуваннями...
А я, нахабний, знов вернувся і знов буду морочити вам голови у всьому, в т.ч. й по українських справах. Прийшли сьогодні з України "верби і тополі", підтримали мене у тяжку годину, і я вернувся. Дива бувають! Мене от що дивує. Люди в Україні звертаються за реабілітацією до Української держави. А хіба вона причетна до репресій радянського періоду? Але ще дивніше, коли вона, ця держава, відмовляє (читайте вище) реабілітувати. Де тут здоровий глузд?
Розкуркуленого дядька мого прадіда не змогли реабілітувати, бо "я не
надав даних про нього". Я надав усе, що міг надати. До того відповідні
архіви обписав, усюди нічого не знайшли на нього. Є лише документи з ГДА
СБУ про мого прадіда, де згадується про розкуркулення дядька.
Що це може означати і як мені бути далі? Підкажіть, будь ласка.
тут скани документів https://www.facebook.com/trydence/posts … 2753512477
Є лише документи з ГДА
СБУ про мого прадіда, де згадується про розкуркулення дядька.
Що це може означати і як мені бути далі? Підкажіть, будь ласка.
Судя по документам его не раскулачивали.
Карпий П.И. - ваш?
ДАЗО. Р - 1198, оп. 1, спр. 452
Не знаю про родича з таким іменем. Він із Більмака? Справа в тому, що там півсела було із прізвищем Карпій.
В моїх документах написано, що Карпій Д. Є. був репресований і через невиконання хлібозаготівель і його майно було розпродане, тобто він був розкуркулений
В документах
Отец Карпия И.П.
откуда Д.Є.?
через невиконання хлібозаготівель і його майно було розпродане, тобто він був розкуркулений
Нет не был. Продажа имущества за неуплату налогов, не является раскулачиванием.
В документах
Отец Карпия И.П.
откуда Д.Є.?
через невиконання хлібозаготівель і його майно було розпродане, тобто він був розкуркулений
Нет не был. Продажа имущества за неуплату налогов, не является раскулачиванием.
Карпій Данило Євдокимович - брат Карпія Петра Євдокимовича (батька Карпія Івана Петровича)
Я не розумію, там написано дослівно "как кулак и за невыполнение заданий по хлебозагатовкам, был репрессирован брат отца /умер в 1931 г./", водночас "Дядя Карпия был подвергнут распрордаже за невыполнение хлебосдачи за что привлекался к ответственности. Раскулаченных и лишенных избирательных прав среди родственников Карпия не имеется."
Виходить, за внутрішньою інформацією НКВС, Данило все-таки був куркулем, але його не розкуркулювали, а репресували по-інакшому? Логічно було, щоби його таки розкуркулили, але про це мають бути інші документи. Правильно? От, власне, я намагаюсь знайти якнайбільше. Буду вдячний, якщо підкажете, як і де їх можна знайти. Але я випробував уже купу способів.
Фактически раскулачивания было два, в начале 20-х и в феврале-марте 1930.
Отъем имущества, как до февраля 30 г., так и во второй половине 30-го, был, как правило, за неуплату налогов. А это не раскулачивание, другая статья. Что имеется ввиду под "был репрессирован" не понятно. Возможно, подразумевалась "распродажа за невыполнение хлебосдачи". Или арестовывался, выселялся?
Скільки оце чую, ніяк не второпаю - яка хлібоздача з боку колгоспників могла бути після колективізації? Адже зерно здавав когосп, а не окремі колгоспники. Чи держава вимагала від напіврабів працювати вночі на клаптиках землі і з цього здавати? Ну, зрозуміло ще овочі, тваринницька продукція, а звідки було взяти зерно?
Пан Ярема Ви іноді заглядаєте в мою тему по Запорізькій обл. там якраз списки тих, хто не бажає бути в ніяких об’єднаннях
http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 39#p145939
апрель-декабрь 1930 г.
trydence, поищите информацию в фондах сельсоветов. Там встречаются списки "неблагонадежных", раскулаченных, инвентарные описи отобранного имущества и т.п.
Я про одноосібників думав, коли питав. Але ж їх було мало, а "изъятие излишков" торкнулся всіх. І "розкуркулювали" у 1932 р. також колгоспників.
Ярематойсамий,
Мало у вас или у нас?
Если человек не входит ни в какое объединение, то он единоличник. Их было много в начале 30-х. К 35-му их осталось намного меньше.
Раскулачиванием в народе называли любой отъем имущества, но само раскулачивание было в самом начале 30-го. Когда определенных крестьян назвали кулаками и раскулачили по 3-м категориям сразу.
У нас в самом конце января пришла директива, а в феврале их уже начали вывозить в Вологду.
http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=22371#p22371
Потом имущество забирали за, так сказать, "неправильное" поведение.
У нас. Правда, дід Чорний, коли почув, що колгоспи - діло добровільне, сказав:"Ну, тоді ідіть ви к греццю!" І його вскорости загребли, як "кулака". Але в 1932 р. було ще якесь "дорозкулачування", коли забирали й колгоспників. Можливо, за "довгий язик" або за те, що до вступу у колгосп були заможними. У нас теж підводами возили, добре, що не пішки ганяли. Я не знаю цього питання, тому й питаю.Й ото не второпаю, які "ізлішкі" зерна могли бути у колгоспників вдома?
Ярематойсамий,
Колхозы были другие. Они зарплату не платили, люди жили за счет своих наделов. С них и платили налог. И налог не был для всех одинаковым. Крепким хозяйствам, так называемым "экспертникам" (первое фото) налог устанавливался "сверху".
Сьогодні (з приводу інавгурації нашого нового президента ) почув таку розмову.
Перший: Ми дурні! Даже ті права, шо нам дають, ми не знаємо або не іспользуємо. Ну, от, у 90-х давали компенсації за "розкулачені" хати й постріляних родичів. Ну, й шо? Та більше половини одказалося.
Друга: І ми олказалися, бо виходе, шо ми за гроші продали б своїх дідів.
Третя: Така й така все виклопотала й получила. Када там (у ФСБ - Ятс) брала докумєнти, то вже на виході спросила:"Скажите, пожалуста, а куда их дели - сослали или тут расстреляли?", а їй кажуть:"В половине случаев не морочили даже голову - сгоняли людей на баржу, как скотину, вывозили в открытое море подальше от берега и топили. Не сильно верьте, что их ссылали в Сибирь или на Урал на стройки и лесозаготовки. Их просто безжалостно уничтожали. В Чёрном море много ихних костей!
------------------------------------
Думаю, той, що казав, знав, що казав.
сгоняли людей на баржу, как скотину, вывозили в открытое море подальше от берега и топили.
Про таке і в нас казали.
Але багато таки ж відправляли до Сибіру.
litar Л, Звичайно, що багато відправляли на схід та північ. І чимало вижило й вернулося. Мого дідуні рідний дядько по батькові (батькові рідний по батькові) Шило Семен Венедиктович вернувся з Колими аж у 1970-х, у 65 років. І жінки з дітьми верталися. І тікали. Але це були такі, що одержали строк. А топили, напевно тих, кого присудили до розстрілу. Щоб зекономити на кулях та могилах. Але від нашого (мого) отєчєства можна всього ждать, бо щось дуже багато не повернулося тих, що засуджені були на строк. Чи він лежить у холодній сибірській землі, чи під теплими водами Караденізу? Ми тепер можемо робити один висновок - топили дуже багато, раз іде поговір і так навіть казали "там".
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >