1

Тема: Величко

С. Девятова
Преподобный Кукша Одесский
(1875–1964)

     “Святость есть не просто праведность, за которую праведники удостаиваются наслаждения блаженства в Царстве Божием, но такая высота праведности, что люди настолько наполняются благодатию Божией, что она от них течет на тех, кто с ними общается. Велико их блаженство, происходящее от лицезрения славы Божией. Будучи преисполнены и любви к людям, происходящей от любви к Богу, они отзывчивы на людские нужды и на их моления, и являются и предстателями за них пред Богом”.

     Преподобный Кукша (Косьма Величко) родился 12/25 января 1875 года в селе Арбузинка Херсонского района Николаевской губернии в многодетной семье благочестивых родителей Кирилла и Харитины. Его мать в молодости мечтала стать монахиней, но по родительскому настоянию вышла замуж. Харитина горячо молилась Богу, просила, чтобы кто-то из её детей сподобился подвизаться в иноческом чине. По милости Божией младший сын, Косьма, с детства всей душой устремился к Богу, он с малых лет полюбил молитву и уединение, в свободное время читал св. Евангелие.

     В 1896 году Косьма, получив родительское благословение, удалился на святую гору Афон, где был принят послушником в русский монастырь Святого Великомученика Пантелеимона.

     В 1897 году Косьма, получив благословение настоятеля монастыря, совершил паломничество на Святую Землю. В Иерусалиме, когда паломники находились у Силоамской купели, Косьму, близко стоявшего возле источника, кто-то нечаянно задел. Отрок упал в воду первым. Многие бесплодные женщины стремились войти в купель в числе первых, ведь по преданию: Господь даровал чадородие тому, кто первым успеет погрузиться в воду. После этого события паломники стали подшучивать над Косьмой, говоря, что у него будет много детей. Слова эти оказались пророческими – у старца Кукши впоследствии действительно было множество духовных чад.

     В храме Воскресения Христова произошло ещё одно знаменательное событие: на Косьму по промыслу Божиему была опрокинута средняя лампада. Все верующие хотели помазаться елеем из лампад, горевших при Гробе Господнем, люди окружили отрока и, собирали руками стекающий по его одежде елей, благоговейно помазывались им.

     Через год после возвращения из Иерусалима на Афон Косьме посчастливилось еще раз побывать на Святой Земле, он сподобился полтора года нести послушание у Гроба Господня. Вскоре послушник Косьма был пострижен в рясофор с именем Константин, а 23 марта 1904 года − в монашество, и наречен Ксенофонтом. По промыслу Божию отроку предстояло 16 лет постигать основы монашеской жизни в монастыре Святого Великомученика Пантелеимона, под руководством духовного наставника старца Мелхиседека, который подвизался отшельником в горах. Впоследствии подвижник вспоминал: “До 12 ночи на послушании, а в 1-м часу ночи бежал в пустынь к старцу Мелхиседеку учиться молиться”.

     Однажды, стоя на молитве, старец и его духовный сын услышали в ночной тишине приближение свадебного кортежа: топот конских копыт, игру на гармошке, веселое пение, хохот, свист...

     — Отче, откуда здесь свадьба?

     — Это гости едут, надо их встретить.

     Старец взял крест, святую воду, четки и, выйдя из келии, окропил вокруг нее святой водой. Читая крещенский тропарь, он на все стороны осенил крестом — сразу сделалось тихо, как будто и не было никакого шума.

     Под его мудрым окормлением монах Ксенофонт сподобился стяжать все добродетели иноческие и преуспел в духовном делании. Несмотря на то, что Ксенофонт был внешне малограмотным человеком, едва умел читать и писать, святое Евангелие и Псалтирь он знал наизусть, службу церковную совершал на память, никогда не ошибаясь.

     В 1913 году греческие власти, потребовали выезда с Афона многих русских монахов, в том числе и о. Ксенофонта. Накануне отъезда о. Ксенофонт побежал к своему духовному отцу:

     — Отче, я никуда не поеду! Вот лягу под лодку или под камень и умру здесь, на Афоне!

     — Нет, чадо, — возразил старец, — так Богу угодно, чтобы ты жил в России, там надо спасать людей. — Затем вывел его из келии и спросил: — Хочешь увидеть, как стихии покоряются человеку?

     — Хочу, отче.

     — Тогда смотри. — Старец перекрестил темное ночное небо, и оно стало светлым, перекрестил еще раз — оно как береста свернулось, и о. Ксенофонт увидел Господа во всей славе и в окружении сонма ангелов и всех святых, он закрыл лицо руками, упал на землю и закричал: “Отче, мне страшно!”

     Через некоторое мгновение старец произнес:

     — Вставай, не бойся.

     Отец Кукша поднялся с земли — небо было обычным, на нем по-прежнему мерцали звезды. Полученное перед отъездом с Афона Божественное утешение в тяжелые годы поддерживало о. Ксенофонта.

     В 1913 году афонский монах Ксенофонт становится насельником Киево-Печерской Свято-Успенской лавры. В 1914 г. во время первой мировой войны о. Ксенофонт 10 месяцев был “братом милосердия” в санитарном поезде “Киев-Львов”, а вернувшись в Лавру, нес послушание в Дальних Пещерах; заправлял и зажигал лампады перед святыми мощами, переоблачал святые мощи...

     Из воспоминаний старца Кукши: “Мне очень хотелось принять схиму, но по молодости лет (40 с небольшим) мне отказывали в моем желании. И вот однажды ночью я переоблачал мощи в Дальних Пещерах. Дойдя до святых мощей схимника Силуана, я переодел их, взял на свои руки и, стоя на коленях перед его ракой, стал усердно ему молиться, чтобы угодник Божий помог мне сподобиться пострижения в схиму”. И так, стоя на коленях и держа на руках святые мощи, он под утро заснул.

     Мечта о. Ксенофонта сбылась через несколько лет: 8 апреля 1931 года смертельно больной подвижник был пострижен в схиму. При постриге получил имя Кукша, в честь священномученика Кукши, мощи которого находятся в Ближних Пещерах. После пострига о. Кукша стал быстро поправляться и вскоре выздоровел.

     3 апреля 1934 года отец Кукша был рукоположен в сан иеродиакона, а через месяц— в сан иеромонаха. После закрытия Киево-Печерской лавры иеромонах Кукша служил до 1938 года в Киеве, в церкви на Воскресенской Слободке. Надо было иметь великое мужество, чтобы служить священником в то время. В 1938 году подвижник был осуждён, отбывал пятилетний срок в лагерях г. Вильма Молотовской области, затем три года провёл в ссылке. В лагерях осуждённые были вынуждены работать по 14 часов в сутки, получая очень скудную пищу “выполнять норму” на изнурительных лесоповалочных работах. Шестидесятилетний иеромонах терпеливо и благодушно переносил лагерную жизнь, старался духовно поддерживать окружающих его людей.

     Старец вспоминал: “Это было на Пасху. Я был такой слабый и голодный, — ветром качало. А солнышко светит, птички поют, снег уже начал таять. Я иду по зоне вдоль колючей проволоки, есть нестерпимо хочется, а за проволокой повара носят из кухни в столовую для охранников на головах противни с пирогами. Над ними вороны летают. Я взмолился: “Ворон, ворон, ты питал пророка Илию в пустыне, принеси и мне кусочек пирога”. Вдруг слышу над головой: “Кар-р-р!”,— и к ногам упал пирог, — это ворон стащил его с противня у повара. Я поднял пирог со снега, со слезами возблагодарил Бога и утолил голод”.

     Весной 1943 года, по окончании срока заключения, на праздник святого великомученика Георгия Победоносца иеромонаха Кукшу освободили, и он отправился в ссылку в Соликамскую область. Взяв благословение у епископа в г. Соликамске, он часто совершал богослужения в соседнем селе.

     В 1947 году окончилось время ссылки, завершился восьмилетний исповеднический подвиг. Иеромонах Кукша вернулся в Киево-Печерскую лавру, здесь начался подвиг служения страждущим — старчество. Старец Кукша укрепляет маловерных, ободряет ропщущих, смягчает ожесточенных, по его молитве верующие получают духовное и физическое исцеление. Как за полвека до этого в Иерусалиме паломники окружили Косьму и старались с его головы и одежды взять чудесно излившийся из лампады елей, чтобы помазаться им, так теперь к старцу Кукше в монастырь шла нескончаемая вереница людей, ждущих Божией помощи и благодати.

     Сохранились многочисленные свидетельства о чудесах исцеления по молитве старца Кукши, приведём лишь некоторые из этих свидетельств:

     Тяжело больная А., которой должны были удалить, появившуюся на лбу злокачественную опухоль, перед операцией приехала к старцу. Отец Кукша долго исповедал больную, потом причастил, дал ей металлический крестик, который велел все время прижимать к опухоли. Больная пробыла в монастыре 4 дня, по благословению старца ежедневно причащалась, крестик с благоговением прижимала ко лбу. Вернувшись домой, обнаружила, что половина опухоли исчезла, на ее месте осталась белая пустая кожа, а через две недели пропала и вторая половина опухоли, лоб побелел, очистился, не осталось и следов от рака.

     Одну из своих духовных чад старец исцелил от душевной болезни, мучившей ее в течение месяца, — заочно, прочитав ее письмо с просьбой помолиться о ней. После получения старцем ее письма она стала совершенно здорова.

     Старец Кукша имел от Бога дар духовного рассуждения и различения помыслов. Он был великим прозорливцем. Ему были открыты даже самые сокровенные чувства, которые люди едва могли понять сами, а он понимал и объяснял, от кого они и откуда. Многие шли к нему, чтобы рассказать о своих скорбях и спросить совета, а он, не дожидаясь объяснений, уже встречал их с нужным ответом и духовным советом. Старец никогда не осуждал согрешающих и не сторонился их, а наоборот, всегда с состраданием принимал их. Говорил: “Я сам − грешный и грешных люблю. Нет человека на земле, который бы не согрешил. Един Господь без греха, а мы все грешные”.

     В 1951 году отца Кукшу из Киева переводят в Почаевскую Свято-Успенскую лавру. В Почаеве старец нес послушание киотного у чудотворной иконы, когда к ней прикладывались монахи и богомольцы. Кроме этого, о. Кукша должен был исповедовать людей. Свои обязанности он исполнял с отеческой заботой обо всех приходящих, любовно обличая их пороки, предостерегал от духовных падений и предстоящих бед.

     Однажды один генерал, переодевшись в штатскую одежду, приехал в Почаевскую лавру и смотрел с любопытством, как ст. Кукша исповедует. Старец подозвал его к себе и беседовал с ним некоторое время. Отошел от старца генерал очень бледный, крайне взволнованный и потрясенный, спрашивая: “Что это за человек? Откуда он все знает? Он обличил всю мою жизнь!”

     По свидетельству духовных чад, старец Кукша однажды назвал одного мужчину, у которого была супруга и двое детей, иеромонахом. Впоследствии, после смерти жены, мужчина посвятил свою жизнь служению Господу, через несколько лет был рукоположен в сан иеродиакона, а затем — в сан иеромонаха.

     Одна женщина просила старца Кукшу благословить её дочь М. выйти замуж, прозорливец ответил: “Никогда М. замуж не выйдет!” Женщина пыталась объяснить, что у молодых уже все готово к свадьбе, осталось только сшить платье, и после Пасхи они будут венчаться, но старец уверенно повторил: “М. никогда замуж не выйдет”. За неделю до свадьбы у М. вдруг начались эпилептические припадки (чего раньше с ней не наблюдалось), и испуганный жених немедленно уехал домой. Через несколько лет М. приняла монашество с именем Галина, а ее мать – с именем Василиса.

     Другая благочестивая девица просила батюшку благословить ее на монашество, но старец благословил ее на замужество. Велел ей ехать домой, сказав, что там ее ждет семинарист. Предсказание старца сбылось, девушка вскоре вышла замуж за семинариста. Духовная дочь старца вырастила семерых детей, и воспитала их в любви к Богу.

     Одна духовная дочь старца поведала, что ей очень хотелось узнать, как чувствует себя старец Кукша во время Божественной литургии:

     “Однажды, войдя в Пещерный храм, когда о. Кукша служил в нем Божественную литургию, я сразу почувствовала сильную близость души к Богу, как будто вокруг никого не было, а только Бог и я. Каждый возглас о. Кукши возносил мою душу “горе”, и преисполнял ее такой благодатью, как будто я стояла на небе перед лицом Самого Бога. На душе было по-детски чисто, необыкновенно светло, легко и радостно. Ни одна посторонняя мысль не беспокоила меня и не отвлекала от Бога. В таком состоянии я находилась до конца литургии. После литургии все ждали, когда о. Кукша выйдет из алтаря, чтобы взять у него благословение. Подошла и я к своему духовному отцу. Он благословил меня и, крепко взяв обе мои руки, повел за собой, внимательно с улыбкой вглядываясь в мои глаза, вернее, через глаза в душу, как бы стараясь рассмотреть, в каком она состоянии после такой чистой молитвы. Я поняла, что батюшка дал мне возможность пережить такое же святое блаженство, в каком он сам всегда пребывал во время Божественной литургии”.

     Из воспоминаний духовной дочери старца Кукши:

     - Иногда он благословлял, положив обе ладони своих рук крестообразно на мою голову, читая про себя молитву, и я преисполнялась необыкновенной радости и безграничной любви к Богу... В таком состоянии я пребывала дня по три.

     Старец советовал всем к святой Чаше не подходить с деньгами, чтобы “не уподобиться Иуде”, и священникам запрещал с деньгами в кармане стоять у престола и совершать Божественную литургию.

     Люди в храме сотнями стояли в очереди к нему. Многих принимал он и в своей келии, не жалея себя и почти без отдыха проводя целые дни, несмотря на преклонный возраст и старческие болезни. Он, по афонскому обычаю, всю жизнь обувался только в сапоги. От долгих и многих подвигов у него на ногах были глубокие венозные раны. Однажды, когда он стоял у чудотворной иконы Божией Матери, у него на ноге лопнула вена, и сапог наполнился кровью. Его увели в келию, уложили в постель. Пришел знаменитый своими исцелениями игумен Иосиф (в схиме Амфилохий), осмотрел ногу и сказал: “Собирайся, отец, домой” (то есть умирать), и ушел. Все монахи и миряне горячо со слезами молились Матери Божией о даровании здравия дорогому и любимому старцу. Через неделю игумен Иосиф опять посетил больного, осмотрел почти зажившую рану на ноге и в изумлении воскликнул: “Вымолили чада духовные!”

     В конце апреля 1957 года старца на страстной седмице Великого поста переводят в Крещатицкий Свято-Иоанно-Богословский монастырь Черновицкой епархии. С приходом старца Кукши ожила духовная жизнь братии монастыря. В тихую обитель апостола любви устремились духовные чада, на средства, передаваемые о. Кукше, увеличились постройки в обители.

     В 1960 году старец Кукша был переведен в Одесский Свято-Успенский мужской монастырь. Здесь ему предстояло провести последние четыре года своей подвижнической жизни. В Свято-Успенском монастыре старца Кукшу с любовью встретили насельники обители. Ему определено было послушание исповедовать людей и помогать вынимать частицы из просфор во время совершения проскомидии.

     Старец вставал рано утром, читал свое молитвенное правило, старался причащаться каждый день, он особенно любил раннюю литургию. Ежедневно идя в храм, старец под одежду надевал свою афонскую власяницу из белого конского волоса, который больно колол все тело.

     Келия старца в монастырском корпусе примыкала прямо к Свято-Никольской церкви. С ним поселили и послушника келейника, но старец, несмотря на немощи своего преклонного возраста, не пользовался посторонней помощью и говорил: “Мы сами себе послушники до самой смерти”.

     Однажды он с радостным лицом сказал своей духовной дочери: “Матерь Божия хочет взять меня к Себе”. В октябре 1964 года старец, упав, сломал бедро. Пролежав в таком состоянии на холодной сырой земле, он простудился и заболел воспалением легких. Он никогда не принимал лекарств, называя “врачебницей” святую Церковь. Даже страдая в предсмертной болезни, он также отказался от всякой врачебной помощи, лишь просил причащать его каждый день святых Христовых Тайн.

     Блаженный подвижник предвидел свою кончину. Духовная дочь старца схимонахиня А. вспоминает:

     - Батюшка иногда говорил: “90 лет — Кукши нет. Хоронить-то как будут, быстро-быстро, возьмут лопаточки и закопают”... Скончался, когда ему было около 90 лет.

     Боясь стечения народа на похоронах, власти потребовали отвезти тело почившего на родину. Наместник обители ответил, что родиной монаха является монастырь. Тогда братии отвели два часа на погребение старца.

     Cтарец Кукша говорил, чтобы после его кончины верующие приходили на могилку, рассказывали о печалях и нуждах. Всякий, приходящий с верою к месту его земного упокоения, всегда получал утешение, вразумление, облегчение и исцеление от болезни по его богоугодным молитвам и предстательству.

     Рассказ Ксении Кибальчик: “Это были 50-е годы, когда преп. Кукша жил в Почаевской Лавре. Пришла ко мне странница Нимфодора, просила дать ей посильную работу и за это её кормить. Вот что она рассказала о себе:

     Попала она на исповедь к отцу Кукше, рассказала о себе, что была в монастыре, в коммуне, и замужем, и 40 лет не причащалась...”. После исповеди она стала с искренним покаянием и горькими слезами оплакивать свою жизнь. Позже увидев толпу людей, окруживших о. Кукшу и желающих получить благословение, сознавая себя недостойной приблизиться к нему, шла позади всех. Вдруг он оборачивается, смотрит на неё и говорит ей: “Простил Господь, всё простил”.

     Пока о. Кукша находился в Почаеве, Нимфодора каждый раз исповедовалась только у него и, по его благословению, часто причащалась. Но в апреле 1957 года его вдруг перевели в дальний монастырь Св. Апостола Иоанна Богослова, и тогда к нему попасть на исповедь стало сложно. Нимфодора стала обращаться к иеромонаху, который обычно дежурил в Успенском соборе, но он Нимфодору к себе на исповедь не допускал, она каждый раз приходила без денег. И вот что однажды с ней произошло: подготовившись к Святому Причастию, она подошла исповедоваться к тому же иеромонаху, и снова получила отказ... Тут уже Литургия подходила к концу. Пропели “Отче Наш...”. Причастники приблизились к царским Вратам, а Нимфодора стоит и неутешно плачет о своём недостоинстве, в полной уверенности, что Сам Господь не допускает её к Святой Чаше. Взгляд её устремился к Почаевской иконе Божией Матери, находящейся перед ней...Вдруг видит сквозь слёзы, что от иконы как бы отделяется Чаша и медленно плывёт по воздуху прямо к ней. Приблизившись к её устам, эта полная Чаша на секунду останавливается, и Нимфодора отпивает из Чаши глоточек, и тут же Чаша начинает подниматься по воздуху к той же иконе, но, не достигая её, расплывается в воздухе и становиться невидима. Сознавая своё недостоинство, Нимфодора боится и на мгновение поверить тому, какое дивное чудо милости Божией было ей послано.

     Вскоре после этого события какие-то добрые люди пригласили Нимфодору съездить с ними к отцу Кукше, обещая взять на себя все дорожные расходы. Вот они приехали к нему. Вошли в его келию... Он, стараясь всех обласкать, каждому уделить внимание, всё время от времени поглядывает на Нимфодору и с улыбкой говорит ей: “Ты, Причастница!”. Она пробует возражать... На её возражение он строго отвечает:

     - Молчи, я видел!!!

     Тут уже она и поверила истинности чуда”.

     Когда старец был в Иоанно-Богословском монастыре, он послал свою духовную дочь В. посмотреть место, где можно построить большой корпус для множества монахов. Она пошла и по молитвам старца нашла хорошее место на горе, прямо над монастырем. Вернувшейся В. старец сказал, что там будет большой монашеский корпус, и что он должен приготовить место. Предсказание его начало сбываться спустя 30 лет: после открытия и возвращения монастыря новое поколение монахов, не знавшее старца и его предсказание, начало строительство храма и монашеского корпуса на том самом месте, о котором шла речь.

     - Осенью 1993 года, — вспоминает одна духовная дочь старца, — я пошла к могилке отца Кукши и увидела там много людей, которые приехали из Молдавии. Они рассказали, что одна женщина была тяжело больна желудком. Взяв землю с могилки старца, она приложила ее к животу, заснула. Проснувшись, она почувствовала себя исцеленной. Так же исцелилась раковая больная, семидесятидвухлетняя М., жительница г. Одессы.

     В 1995 году по решению Священного Синода Украинской Православной Церкви старец Кукша был причислен к лику святых в чине преподобного.

Тропарь преподобному Кукше Одесскому, глас 4
     От юности мир суемудренный и лукавый оставил еси, Божественною свыше просветився благодатию, преподобне, многим терпением во временней жизни подвиг совершил еси, темже источаеши чудес благодать всем с верою приходящим к раце мощей твоих, Кукшо, преблаженне отче наш.

azbyka.ru/tserkov/svyatye/svyaty … -all.shtml

Thanks: gennadii54081

Share

2

Re: Величко

22.08.14 17:17

Мощи Преподобного Кукши Одесского, которые привезли из Украины на выставку "Православная Русь" в Пермь (Россия), решено не возвращать.Об этом сообщает "Цензор.НЕТ" со ссылкой на Религиозно-информационную службу Украины, которая, в свою очередь, ссылается на российские СМИ.

Как сообщают местные "Вести", по договоренности с митрополитом Одесским мощи останутся в Перми навсегда. Об этом в ходе церемонии открытия выставки заявил глава Пермской митрополии РПЦ, митрополит Пермский и Кунгурский Мефодий.

Отметим, что Преподобный Кукша родился 12 января 1875 года в селе Арбузинка Херсонского района Николаевской губернии. Ему приписывается дар врачевания и исцеления душевных и телесных недугов. Он неоднократно бывал в Иерусалиме и на Афоне. Во время Первой мировой войны служил братом милосердия в санитарном поезде. Позже претерпел немало бедствий из-за притеснения православной церкви советской властью.

В 1938 году Кукша Одесский был арестован и приговорен к пяти годам заключения с отбыванием срока в поселке Нижняя Мошева Соликамского района Молотовской области (ныне Пермский край РФ). В 1943-м на три года был отправлен в ссылку в Кунгур без права совершения богослужений, жил в колокольне единственной на то время действующей городской церкви. После долгих ссылок вернулся в Киев, а позже был переведен в Почаевскую лавру, потом в монастырь в селе Крещатик на Буковине, а после его закрытия в 1960 году - в Успенский монастырь в Одессе.

censor.net.ua/news/299227/rossiy … a_vystavku

Thanks: gennadii54081

Share

3

Re: Величко

Мой прапрадед, Величко Филипп Константинович около 1860 года рождения переселился из Полтавской губернии в Сибирь в 1893 году. Ищу несколько лет место выезда, у других Величко из района нашел, они из Зеньковского уезда, своих там не нашел.

Share

4 ( 07-01-2015 13:02:21 змінене yavsyuha )

Re: Величко

Ох і багато Величьок на світі!
Є вони, звичайно, й у мене.
Моя прапрабабця тим согрішила.
А як би їй це та й не зробити, коли рід був другим по чисельності в слободі, після Ковалів. Було їх (Величків) тоді (на час її шлюбу) близько сотні. Навіть зараз (на 2000 рік) зосталося в селі 46 на 1706, й ми майже не втратили позицій (другі-п'яті) серед 1706 мешканців, бо в 1850р. мешкало в слободі 3527 людей податного стану (а інших й тоді майже не було, а зараз про них та їх нащадків й пам'яті-сліду нема).
З'явилися мої Велички в письмових згадках Йовсуга вперше в сповідці 1765 року (в 1748 ще не було).
Величко Якимъ Ивановъ *1735 ( в сповідці 1777р. Іоанъ *1727) при Киященко, жена ево Елена Кирилова *1732, дети ихъ: Лукянъ *1750, Романъ *1757, Яковъ *1761, Осиф *1764.
Й був ще, здається двоюрідний брат. Величкинъ Илья Васильевъ, при Грищенко *1725, жена его Ирина Никитина *1729, дети ихъ: Никита *1752, Михайло *1753, Максимъ *1756.
А ось мої, Величкові, пращури в історичному розрізі:
uk.rodovid.org/wk/%D0%A1%D0%BF%D … ree/768420

І день іде, і ніч іде ...

Пошук предків Євуг, Біловодськ, Старобільськ.
Search ancestors Yevsuh, Belovodsk, Starobelsk. Поиск предков Евсуг, Беловодск, Старобельск.

Share

5 ( 14-01-2015 22:49:59 змінене Алена )

Re: Величко

Старина пише:

Мой прапрадед, Величко Филипп Константинович около 1860 года рождения переселился из Полтавской губернии в Сибирь в 1893 году. Ищу несколько лет место выезда, у других Величко из района нашел, они из Зеньковского уезда, своих там не нашел.

База "Первая мировая война, 1914–1918 гг. Алфавитные списки потерь нижних чинов":

35 человек по Полтавской губернии (посмотрите, может, появятся подсказки)   
1914.svrt.ru/index.php?surname=величко& … кая#report

1    Величко    Ал-др Терент.    Полтавская губ., Миргородский у.    Берез.-Лукской   
2    Величко    Ал-ей Степ.    Полтавская губ., Миргородский у.    Шишакской   
3    Величко    Ал-ей Стеф.    Полтавская губ., Миргородский у.    м. Шишак   
4    Величко    Андрей Павлович    Полтавская губ., Хорольский у.    Богочанской   
5    Величко    Афан. Кондр.    Полтавская губ., Миргородский у.    Березоволукск.   
6    Величко    Бас. Леонт.    Полтавская губ., Миргородский у.    с. Будаково   
7    Величко    Георгий    Полтавская губ., Прилукский у.       
8    Величко    Гордей Тим.    Полтавская губ., Кременчугский у.    Песковской   
9    Величко    Зиновий Павлович    Полтавская губ., Лубенский у.    Черевковской   
10    Величко    Ив. Вас.    Полтавская губ., Переяславский у.    Иваньковской   
11    Величко    Ив. Титов    Полтавская губ., Роменский у.       
12    Величко    Иван Емел.    Полтавская губ., Кобелякский у.    Волчеречская   
13    Величко    Иван Павл.    Полтавская губ., Лубенский у.    Тишковской   
14    Величко    Иван Родион.    Полтавская губ., Зеньковский у.    Зеньковск. в., с. Зеньковск.   
15    Величко    Конст. Ив.    Полтавская губ., Зеньковский у.    Борки   
16    Величко    Куприян    Полтавская губ., Кременчугский у.    Глобино   
17    Величко    Куприян Проклович    Полтавская губ., Кременчугский у.    х. Глобино   
18    Величко    Макс. Родиион.    Полтавская губ., Зеньковский у.    г. Зеньков   
19    Величко    Мих. Емел.    Полтавская губ., Прилукский у.       
20    Величко    Михаил    Полтавская губ., Полтавский у.    Площанской
21    Величко    Михаил Иванович    Полтавская губ., Полтавский у.    Руновщинской, Руновщина   
22    Величко    Михаил Петрович    Полтавская губ., Лубенский у.    Тишковской   
23    Величко    Никол. Сем.    Полтавская губ., Прилукский у.    Блитницкой и села   
24    Величко    Онис. Федот.    Полтавская губ., Миргородский у.    Миргородской   
25    Величко    Петр    Полтавская губ.       
26    Величко    Петр Никол.    Полтавская губ., Полтавский у.    Полтавской   
27    Величко    Порф. Никол.    Полтавская губ., Зеньковский у.    Боровской, м. Боровка   
28    Величко    Сергей    Херсонская губ., Херсонский у.    Полтавская в.   
29    Величко    Степ. Денис.    Полтавская губ., Зеньковский у.    Борковской   
30    Величко    Тарас Иван.    Полтавская губ., Роменский у.    с. Гавриловки   
31    Величко    Тим. Гр.    Полтавская губ., Золотоношский у.    Мельниковская   
32    Величко    Тимоф. Иван.    Полтавская губ., Полтавский у.    Руновщинской   
33    Величко    Тимофей Клим.    Полтавская губ., Зеньковский у.    Бельской, д. Ходовицы   
34    Величко    Фадей Арсен.    Полтавская губ., Зеньковский у.    Лютеньской   
35    Величко    Фед. Леонт.    Полтавская губ., Миргородский у.    Березово-Лукской

Share

6

Re: Величко

Большое спасибо Алёна! В районе, в другом нас. пункте жили ещё Величко, несколько семей. По ним я нашёл информацию, что прибыли из Борков Зеньковского уезда. А по своим ничего. Но есть такое совпадение, мой дед назвал дочерей так же, как один из тех Величко: Лидия, Любовь, Нина, Валентина. Так что возможно и родня.

Share

7

Re: Величко

Велички у ВЗН 1762 р. (Присяга ВЗН 1762 р. / Упорядник та передмова Іван Синяк. - Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2015. - 240 с. http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … &p=4):

Савка, Джерелівськ., 62
Семен, тимошівськ., 39, 100

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

8

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Андрій. Чигиринський городовий отаман (до 1717).

ВЕЛИЧКО Андріян. Значковий товариш Ніжинського полку. Мав сина Івана, який був одружений з донькою ніжинського грека Гафією Клецою. Помер перед 1790 р.

ВЕЛИЧКО Василь. - Бубнівський сотник (1682; 1689. н.).

ВЕЛИЧКО Василь. - У ВЗ служив з 25 листопада 1781 р. полковим канцеляристом та значковим товаришем Лубенського полку.

ВЕЛИЧКО Єветихій Іванович. -Народився 1727 року. Шляхтич. На службі з 12 квітня 1756 р. в Лубенській полковій артилерії. Гарматний осавул Лубенського полку (1758 1762). Значковий товариш Лубенського полку (квітень 1762 - серпень 1781). З 10 серпня 1781 р. військовий товариш Лубенського полку. Наступного року абшитований. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. У боях дістав кульове поранення в ліву ногу. Помер після 1782 року. Мав власність у селі Танардинці.

ВЕЛИЧКО Іван. Мешкав у селі Білий Колодязь. Службу ніс військовим товаришем (козаком) Стародубського полку (1700).

ВЕЛИЧКО Іван. - Брат Якова Величка. Значковий товариш (1735-1738) Лубенської полкової сотні. Учасник другого Польського (1735) та Очаківського (1737) походів. 1738 р. - у поході до Нехворощі. Осавул лубенської полкової артилерії (1740 1747). Мешкав у селі Тарандинці Лубенської полкової сотні. Мав підданих.

ВЕЛИЧКО Іван. - 3 25 листопада 1781 року разом з братом Василем служив сотенним отаманом та значковим товаришем Лубенського полку.

ВЕЛИЧКО Іван Васильович. Значковий товариш Басанської сотні Переяславського полку (1737). Учасник російсько-турецької війни 1735— 1739 рр. (Очаківського походу).

ВЕЛИЧКО Іван Іванович. Народився перед 1728 р. Впродовж 1748-1752 рр. згадується на уряді сотенного осавула Басанської сотні Переяславського полку. У 1764 1781 рр. значковий товариш. З дружиною (донькою козака) мав сина Федора.

ВЕЛИЧКО Корній Осипович. -Народився 1717 р. Басанський сотенний осавул (1764-1767). Помер перед 1782 р.

ВЕЛИЧКО Михайло Степанович. - Прилуцький полковий осавул (1741).

ВЕЛИЧКО Михайло Іванович. -Народився 1737 р. Шляхтич. 9 квітня 1759 р. почав козацьку службу у Лубенському полку. Учасник російсько-турецької війни 1768-1774 р. Брав участь у боях за Бендери, Очаків, Кафу, Перекоп. Полковий хорунжий. У березні 1770 р. дістав звання значкового товариша. У грудні 1781 р.
військового товариша. 1782 р. абшитований. Одружився з донькою посполитого Івана Папури. Помер після 1782 р.

ВЕЛИЧКО Онопрій. - Биківський сотник Переяславського полку (1649).

ВЕЛИЧКО Самійло Васильович. - Народився, ймовірно, у 1669 р. на Полтавщині. 1690 р. закінчив Києво-Могилянськнй колегіум і відразу ж поступив на службу особистим секретарем до генерального писаря В. Л. Кочубея (1690 1705). Брав участь у Польському поході 1702 р. Відтак, у 1705 1708 рр. - старший військовий канцелярист ГВК. У жовтні- листопаді 1708 р. перебував у таборі мазепинців, за що у грудні того ж року заарештований, допитаний і висланий до Сибіру. Звільнився у 1715 році завдяки клопотанню сина В. Л. Кочубея Василя Васильовича, якого навчав і виховував. Повернувшись з неволі, поселився в мастку В. В. Кочубея (спочатку в селі Жуки, а потім в містечку Диканька). Займався вихованням дітей свого патрона і розпочав писати історичний твір про події 1648-1700 рр. «Літопис С. Величка» складається з двох частин: перша - це історія Хмельниччини (1648-1659 рр.); друга щорічний виклад подій 1660-1700 рр. Окрім того, йому належить ще одна історична праця - «Космографія». Номер, ймовірно, у 1730 р. в Диканьці.

ВЕЛИЧКО Степан. - Син дворянина. Службу розпочав у 1771 році значковим товаришем Миргородського полку. Згодом рекомендувався на чин обер-офіцера російської армії.

ВЕЛИЧКО Яків. - Брат Івана Всличка. У ВЗ служив значковим товаришем Лубенського полку (1735 1745). Щоправда, після повернення з Польського походу у 1735 році із значкових товаришів ненадовго виключався. У 1737 р. був в Очаківському, а в 1738 р. - Кримському походах. Жив у Ромнах та у селі Салогубівка. Мав підданих.

ВЕЛИЧКО Яків. - Значковий товариш Басанської сотні Переяславського полку (1736). Учасник російсько-турецької війни 1735-1739 років: Польського. Очаківського та Кримського походів.
ВЕЛИЧКО Яків Степанович. Прилуцький полковий осавул (1742— 1764).

ВЕЛИЧКО-БОСОВСЬКИЙ. Іван Іванович. - Кошовий отаман Запорозької Січі (1662). Охотницький (запорозький) полковник у Івана Брюховецького.

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

9

Re: Величко

Трохи свого, не такого значного, та все ж.
uk.rodovid.org/wk/%D0%A1%D0%BF%D … ree/925827
та
uk.rodovid.org/wk/%D0%A1%D0%BF%D … ree/768420

І день іде, і ніч іде ...

Пошук предків Євуг, Біловодськ, Старобільськ.
Search ancestors Yevsuh, Belovodsk, Starobelsk. Поиск предков Евсуг, Беловодск, Старобельск.

Share

10 ( 11-11-2015 14:20:52 змінене kbg_dnepr )

Re: Величко

Велички у ВЗН 1762 г. (Присяга ВЗН 1762 р. / Упорядник та передмова Іван Синяк. - Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2015. - 240 с. http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … &p=4):

Савка, Джерелівськ., 62
Семен, Тимошівськ., 39, 100

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

11

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Андрій Іванович, 1925 р. народження, с. Галаганівка Снігурівського району Миколаївської області, українець, із селян, малоосвічений, проживав у с. Галаганівка Снігурівського району Миколаївської області. Одноосібник. Заарештований 28.07.1945 року. Військовим трибуналом 13-ї гвардійської стрілецької дивізії 29.09.1945 р. засуджений до 10 років ув’язнення у ВТТ. Покарання відбував у таборах м. Воркути. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1995 р.

ВЕЛИЧКО Василь Сергійович, 1907 р. народження, с. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області, українець, дані про соціальне походження та освіту відсутні. Проживав у с. Березнегувате Березнегуватського
району Миколаївської області. Місце роботи невідоме. Заарештований 16.12.1937 р. Трійкою при УНКВС Миколаївської області 28.12.1937 р. засуджений до розстрілу. Страчений 10.02.1938 року. Реабілітований у 1991 р.

ВЕЛИЧКО Олександр Андріанович, 1923 року народження, Новософіївка Снігурівського району Миколаївської області, українець, із селян, малоосвічений, проживав у с. Новософіївка Снігурівського району Миколаївської області. Тракторист МТС. Заарештований 21.07.1947 р. Військовим трибуналом військ МВС Миколаївської області 26.09.1947 р. засуджений до 10
років ув’язнення у ВТТ з конфіскацією майна. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1992 р.

ВЕЛИЧКО Опанас Семенович, 1892 р. народження, с. Новокрасне Арбузинського району Одеської області, українець, із селян, малоосвічений, проживав у с. Новокрасне Арбузинського району Одеської області. Хлібороб. Заарештований 16.12.1932 р. Арбузинським районним народним судом 09.01.1933 р. засуджений до 10 років ув’язнення у ВТТ з конфіскацією майна. Подальша доля невідома. Реабілітований у 1992 р.

Share

12

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Мокій Філатович, 1898 р.н.,
народився і проживав у с. Будилка, українець,
освіта початкова, селянин-одноосібник. Арешт
5.03.1931, звинувачення за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР.
Сумським оперсектором ДПУ 4.05.1931 справа
закрита. (ГДА УСБУ в СО, спр. П-1866).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

13 ( 11-07-2020 11:52:08 змінене litar Л )

Re: Величко

ВЕЛИЧКО
Арефій Михайлович, 1882, с. Мала Токмачка, м. Бердянськ. 3т
Іван Лаврентійович, 1913, с. Карачекрак (Підгірне). 2т
Каленик Миколайович, 1895, с. Новополтавка. 1т
Корній Силович, 1897,с . Ворошилівка (Любимівка). 1т
Олексій  Леонтійович, 1893, смт Михайлівка. 4т
Петро Миколайович, 1896, с. Святодухівка (Любимівка). 4т
www.reabit.org.ua/books/zp/

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

14

Re: Величко

ВЕЛИЧКО ІВАН ПАВЛОВИЧ, 1921 р.н.,
с.Скубіївка, українець, освіта середня спеціальна (Кременчуцький медичний технікум), член ВЛКСМ з 1936 року, проживав у м.Новогеоргіївськ (нині Світловодськ), завідувач санітарної станцієї, медфельдшер. Заарештований 2.03.1945 Новогеоргіївським РВ НКДБ (посібництво німецьким окупантам, антирадянська агітація). Засуджений 13.06.1945 трибуналом військ НКВС Кіровоградської області до 20 років каторжних робіт з позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією майна. Верховним судом СРСР 21.05.1946 справу припинено, з-під варти звільнений. Батько у 1930 році розкуркулений. (П - 634)

ВЕЛИЧКО МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ, 1912 р.н.,
с.Григорівка, українець, освіта початкова, член ВЛКСМ, секретар комсомольського осередку. Заарештований 1.04.1931 Полтавським оперативним відділом ДПУ (“член контрреволюційної повстанської організації” - див. Антон Брусник). Полтавським оперсектором ДПУ 28.08.1931 справу припинено. (П - 7505)

ВЕЛИЧКО ПАВЛО ТРОХИМОВИЧ, 1889 р.н.,
с.Скубіївка, українець, освіта початкова, проживав у с.Свинаро-Павлівка (нині с.Павлівка) Світловодського району, майстер-лазурник промартілі “Ударник”. У 1930 році “за невиконання плану хлібоздачі державі” був засуджений до 1,5 року неволі. Вдруге заарештований 15.03.1938 Новогеоргіївським РВ НКВС (“член повстанської контрреволюційної організації” - див. Харламп Бабич). Засуджений 5.04.1938 трійкою УНКВС Полтавської області до розстрілу, вирок виконано 29.05.1938. Реабілітований 14.06.1956 Кіровоградським облсудом. (П - 3557)

Share

15 ( 24-05-2016 12:28:43 змінене notizia )

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Данило Олександрович народився 1884 р. у с. Козіївка Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Козіївка Краснокутського р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 2 жовтня
1929 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ОДПУ від 15 грудня 1929 р. (ст. 5810 КК РСФРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 14 грудня 1995 р.

ВЕЛИЧКО Іван Олександрович народився 1892 р. у с. Старовірівка Куп’янського пов. Харківської губ. [Українець], із селян, малописьм., позапарт. Проживав на хут. Володими-рівка Старовірівської сільради Куп’янського р-ну. Селянин-одноосібник. Позбавлений виборчих прав. Заарештований 2 березня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Куп’янським райвідділком Харківського оперсектора ДПУ 13 серпня 1931 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР) у зв’язку з внесенням у списки куркулів Куп’янського р-ну на вислання в адмінпорядку до Північного краю.

ВЕЛИЧКО Іван Петрович народився 1892 р. на хут. Новопетрівка Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Новопетрівка Сеньківського р-ну Куп’янського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 12 лютого 1930 р. за антирад. діяльність (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 19 квітня 1930 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 1 вересня 1997 р.

ВЕЛИЧКО Макар Григорович народився 1888 р. у с. Старовірівка Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Старовірівка Куп’янського р-ну Харківської обл. Ремонтний робітник на гілці Мохнач—Безлюдівка Півд. залізниці. У 1931 р. розкуркулений. Заарештований 1 березня 1933 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 4 квітня 1933 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 13 жовтня 1989 р.

ВЕЛИЧКО Свирид Григорович народився 1897 р. у с. Старовірівка Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на ст. Безлюдівка Півд. залізниці. Ремонтний робітник на гілці Мохнач—Безлюдівка Південної залізниці. У 1930 р. розкуркулений, позбавлений виборчих прав. Заарештований 1 березня 1933 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 4 квітня 1933 р. висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 12 жовтня 1989 р.

ВЕЛИЧКО Федір Петрович народився 1884 р. у с. Покровське Куп’янського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав на хут. Петрівський Куп’янського р-ну. Селянин-одноосібник. У 1931 р. розкуркулений. Заарештований 3 березня 1931 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито Куп’ян-ським райвідділком Харківського оперсектора ДПУ 5 березня 1931 р. (ст. 197 ч. 2 КПК УСРР).

ВЕЛИЧКО Яків Олексійович народився 1893 р. у с. Вікторівка Суджанського пов. Курської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у міст. Балаклія Балаклійського р-ну Харківської обл. Сторож товарного двору ст. Балаклія Півд. залізниці. Заарештований 15 грудня 1932 р. за підозрою в шпигунстві на користь Польщі (ст. 546 КК УСРР), справу закрито ВДТВ ОДПУ ст. Красний Лиман Північно-Донецької залізниці 9 лютого 1933 р. за недоведеністю обвинувачення.

ВЕЛИЧКО Яків Павлович народився 1892 р. у с. Райгородок Ізюмського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт., у 1917—1922 рр. член ВКП(б). Проживав у с. Студенок Шандриголівського р-ну Ізюмського окр. Орендар млина. У 1928 р. позбавлений виборчих прав. Заарештований 24 січня 1930 р. як учасник куркульського угруповання (ст. 5411 Кк УСРР), 11 квітня 1930 р. звільнений під підписку про невиїзд, справу закрито СПВ ДПУ УСРР 22 травня 1933 р. за відсутністю матеріалів для притягнення до суду.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 1.

Share

16

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Ірина Григорівна народилася 1891 р. у м. Болехів провінції Східна Галичина Австро-Угорської імперії. Українка, із службовців, освіта вища, позапарт. Проживала в Харкові. Учитель школи № 79 у с. Пилипівка Харківської приміської зони. Заарештована 26 березня 1937 р. як член націонал-фашист-ської організації та дружина засудженого «ворога народу» (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 9 серпня 1937 р. як члену к.-р. організації УВО винесено ухвалу про розстріл. Розстріляна 10 серпня 1937 р. у Харкові. Реабілітована 9 вересня 1958 р.

ВЕЛИЧКО Павло Прохорович народився 1902 р. у міст. Іваниця Прилуцького пов. Полтавської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у Харкові. Експедитор ВРП ХТЗ. У 1930 р. розкуркуле-ний, висланий до Північного краю, звідки втік. Заарештований 3 квітня 1935 р. за к.-р. антисемітську агітацію (статті 5410 ч. 1, 5411, 542 КК УСРР) і спецколегією Харківського облсуду 1 липня 1935 р. (статті 5410 ч. 1, 5412, 5621 ч. 1 КК УСРР) засуджений на 5 років позбавлення волі у ВТТ з пораженням у правах на 3 роки. Термін покарання відбував у м. Норільськ. На 1957 р. проживав у м. Бєлово Кемеровської обл. Реабілітований 29 січня 1992 р.

ВЕЛИЧКО Федір Євдокимович народився 1905 р. у м. Валки Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта незакінчена вища, позапарт., у минулому член ВЛКСМ. Проживав у Харкові. Викладач Українського навчально-поліграфічного комбінату. Заарештований 27 січня 1935 р. за антирад. агітацію (ст. 5410 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при НКВС СРСР від 9 серпня 1935 р. за к.-р. агітацію позбавлений волі у ВТТ на 3 роки. Реабілітований 29 листопада 1989 р.

ВЕЛИЧКО Федір Сергійович народився 1868 р. у с. Олексіївка Харківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у Харкові. Без певних занять. Заарештований 27 квітня 1937 р. як член антирад. сектантської організації (статті 5410 ч. 2, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 9 серпня 1937 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 10 серпня 1937 р. у Харкові. Реабілітований 26 травня 1956 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Share

17

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Николай Иванович 16-ти лет, пгт Березнеговатое. Подорвался на мине 08.08. 1944 г.

/Книга Скорби Украины. Березнеговатский р-н Николаевская область

Share

18

Re: Величко

Величко Петр Иванович, багажный кассир станции Елисаветград ЮЗЖД.

Весь Елисаветград, 1888. – С. 22.


 

Share

19

Re: Величко

Величко Василь Іванович, 1916 р. народження, с. Липецька Поляна Хустського р-ну Закарпатської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав в с. Липецька Поляна, хлібороб. Особливою нарадою при НКВС СРСР 4 жовтня 1940 р. засуджений на 3 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1992 р.

Величко Георгій Йосипович, 1919 р. народження, м. Хуст Закарпатської області, українець, освіта неповна середня, безпартійний. Проживав в м. Хуст, робітник. Особливою нарадою при НКВС СРСР 29 березня 1941 р. засуджений на 3 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1992 р.

Величко Іван Іванович, 1919 р. народження, с. Липецька Поляна Хустського р-ну Закарпатської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав в с Липецька Поляна, лісоруб. Особливою нарадою при НКВС СРСР 4 жовтня 1940 р. засуджений на 3 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1992 р.

Величко Іван Йосифович, 1919 р. народження, м. Хуст Закарпатської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав в м. Хуст, слюсар. Особливою нарадою при НКВС
СРСР 17 травня 1941 р. засуджений на 3 р. позбавлення волi. Реабiлiтований у 1991 р.

Величко Йосиф Васильович, 1914 р. народження, м. Хуст Закарпатської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав в с. Нижній Бистрий Хустського р-ну Закарпатської області, робітник. Спеціальним судом Закарпатської України 26 травня 1945 р. засуджений на 10 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1991 р.

Величко Михайло Іванович, 1920 р. народження, с. Липецька Поляна Хустського р-ну Закарпатської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав в с. Липецька Поляна, лісоруб. Особливою нарадою при НКВС СРСР 4 жовтня 1940 р. засуджений на 3 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1992 р.

Величко Олександр Іванович, 1922 р. народження, м. Хуст Закарпатської області, українець, освіта неповна середня, безпартійний. Проживав в м. Хуст, робітник. Особливою нарадою при НКВС СРСР 30 липня 1940 р. засуджений на 3 р. позбавлення волі. Реабілітований у 1991 р.

Реабілітовані історією. Закарпатська область, том 1.

Share

20

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Прокіп Томашович, 1920 р. н., м. Івано-Франківськ, українець, освіта початкова. Проживав нелегально. Заарештований 01.12.1939. Звинувачення: намагався нелегально перейти кордон. Особливою нарадою при МДБ СРСР 23.12.1940  засуджений на 5 років пораження в правах. Реабілітований 30.04.1996. (15066 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 1.

Share

21 ( 01-02-2018 01:16:34 змінене luvi )

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Андрій Дмитрович, 1895 року народження, с. Ясинівка Макіївського району Донецької області, українець, освіта 4 класи, безпартійний. Проживав: с. Ясинівка Макіївського району Донецької області. Завгосп подсобного господарства заводу ім. Кірова. Заарештований 20 лютого 1944 року. Військовим трибуналом військ НКВС по Донецькій області засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років 3 конфіскацією майна. Реабілітований у 1966 році.

ВЕЛИЧКО Андрій Онисимович, 1893 року народження, с. Панфіли Переяслав-Хмельницького району Київської області, українець, освіта 4 класи, безпартійний. Проживав: м. Краматорськ Донецької області. Робітник заводу ім. Сталіна. Заарештований 4 липня 1944 року. Даних про вирок немає. Вмер 26 вересня, 1944 року у лікарні м. Краматорська Донецької області. Реабілітований у 1955 році.

ВЕЛИЧКО Василь Антонович, 1886 року народження, с. Снитине Лубенського району Полтавської області, українець, малограмотний, безпартійний. Проживав: ст. Байрак Донецької області. Тесляр шахти "Олександр-Захід". Заарештований 1 лютого 1940 року. Засуджений 16 липня 1940 року Особливою нарадою при НКВС СРСР на 3 роки ВТР. Реабілітований у 1960 році.

ВЕЛИЧКО Василь Макаровим, 1909 року народження, с. Гороховатка Боровського району Харківської області, українець, малограмотний, безпартійний. Червоноармієць в/ч 1040 у м. Харцизьку Донецької області. Заарештований 24 листопада 1941 року. Засуджений військовим трибуналом 6 армії до розстрілу. Розстріляний 4 грудня 1941 року. Реабілітований у 1994 році.

ВЕЛИЧКО Василь Миколайович, 1906 року народження, Валуйчанська сільрада Микитівського району Воронезької області, українець, малограмотний, безпартійний. Грабар "Індобуду" у м. Краматорську, де й проживав у бараках "Індобуду". Заарештований 30 березня 1933 року. Особливою нарадою при колегії УРСР 26 квітня 1933 року ув'язнений у концтабір строком на 3 роки. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Василь Семенович, 1891 року народження, с. Шандриголове Харківської області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: м. Краматорськ Донецької області. Кранівник заводу ім. Сталіна. Заарештований 22 квітня 1938 року. Засуджений спецколегією Донецького облсуду на 1 років ВТТ з позбавленням прав на 3 роки. Реабілітований у 1992 році.

ВЕЛИЧКО Василь Якович, 1892 року народження, с. Новомиколаївка Миколаївського району Дніпропетровської області, українець, освіта середня, безпартійний. Проживав: м. Маріуполь Донецької області. Службовець НКВС. Заарештований 22 квітня 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Дмитро Захарович, 1911 року народження, с. Бочкарі Алтайського краю, українець, освіта 8 класів, безпартійний. Червоноармієць 857 будівельного батальону. Заарештований 23 січня 1942 року. Засуджений військовим трибуналом Сталінградеького військового округу до розстрілу. Верховною Радою СРСР вирок змінений на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1997 році. .

ВЕЛИЧКО Захар Остапович, 1891 року народження, с. В. Рогачик В. Рогачинського району Херсонської області, українець, освіта неповна середня, безпартійний. Начальник дільниці шахти № 8. Проживав: шахта № 8 Фомінського рудоуправління Чистяківського району Донецької області. Заарештований 23 вересня 1933 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР 24 лютого 1934 року засуджений на 5 років ВТТ. Реабілітований у 1959 році.

ВЕЛИЧКО Іван Євсейович, 1889 року народження, Чернігівська область, Конотопський район, с. Шаповалівка, українець, освіта нижча, безпартійний. Вагар на заводі ім. Рикова. Проживав: м. Донецьк, Нова колонія, буд. № 66, кв. 1. Заарештований 29 листопада 1932 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР засуджений на З роки ВТТ. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Іван Опанасович, 1913 року народження, с. Саранчевське Опошнянського району Полтавської області, українець, грамотний, безпартійний. Молотобоєць свинобази районного споживчого товариства. Проживав: сел. Іловайське, свинобаза споживчого товариства. Заарештований 12 квітня 1932 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР 17 серпня 1932 року засуджений на 3 роки ВТТ. Реабілітований у 1990 році.

ВЕЛИЧКО Йосип Степанович, 1905 року народження, с. Солтва Шимонського району Полтавської області, українець, освіта вища, безпартійний. Проживав: м. Костянтинівка Донецької області. Вчитель СШ. Заарештований 28 лютого 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1960 році.

ВЕЛИЧКО Максим Степанович, 1914 року народження, с. Шафранівка Малобузівського району Полтавської області, українець, освіта середня, безпартійний. Проживав: м. Костянтинівка Донецької області. Помічник ентомолога малярійної станції. Заарештований 16 квітня 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1965 році.

ВЕЛИЧКО Марко Акимович, 1901 року народження. с. Успенівка Андріївського району Донецької області, українець, освіта нижча, безпартійний. Хлібороб. Проживав: с. Успенівка Андріївського району Донецької області. Заарештований 26 січня 1930 року. Судовою трійкою при колегії ДПУ УРСР 4 лютого 1930 року засуджений до розстрілу. Вирок приведено до виконання 22 лютого 1930 року у м. Маріуполі. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Меланія Іванівна, 1910 року народження, с. Гороховатка Харківської області, українка, неграмотна, безпартійна. Проживала: ст. Кондрашівська Донецької області. Робітниця будтресту. Заарештована 3 серпня 1941 року. Засуджена військовим трибуналом Московсько-Донецької залізниці на 10 років ВТТ. Вмерла 26 січня 1943 року у ВТТ Татарської АРСР. Реабілітована у 1992 році.

ВЕЛИЧКО Митрофан Андрійович, 1897 року народження, с. Євсуг Євсузького району Луганської області, українець, малограмотний, безпартійний. Проживав: ст. Хацапетівка Донецької області. Слюсар. Заарештований 25 листопада 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1961 році.

ВЕЛИЧКО Михайло Васильович, 1884 року народження, с. Вербівка Летичівського району Вінницької області, українець, малограмотний, безпартійний. Проживав: с. Ст. Ласпа Тельманівського району Донецької області. Колгоспник. Заарештований 19 листопада 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Павло Іванович, 1889 року народження, с. Шандриговлове Краснолиманського району Донецької області, українець, малограмотний. безпартійний. Проживав за місцем народження. Приватний кустар-швець. Заарештований 17 листопада 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Павло Сидорович, 1898 року народження, с. Миколаївка Неклинівського району Ростовської області, росіянин, освіта нижча, безпартійний. Проживав: с. Марцеве Таганрозького району Ростовської області. Бригадир робітників залізпичої колії 10 околодка. Заарештований 22 серпня 1944 року. Військовим трибуналом Південнодонецької залізниці засуджений на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1992 році.

ВЕЛИЧКО Петро Миколайович, 1896 року народжена, с. Ворошилівка Н. Златопольського району Дніпропетровської області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: х. Шевченко Великоновосілківського району Донецької області. Бухгалтер відділення № 1 зернорадгоспу "Керменчик". Заарештований 30 вересня 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про приведення вироку до виконання немає. Реабілітований у 1960 році.

ВЕЛИЧКО Микола Савелійович, 1877 року народження, с. Валуйчанське Микитівського району Воронезької області, українець, малограмотний. безпартійний. Грабар. Проживав: м. Краматорськ Донецької області. бараки "Індобуду". Заарештований 30 березня 1933 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 26 квітня 1933 року ув’язнений у концтабір строком на 3 роки. Реабілітований у 1989 році.

ВЕЛИЧКО Микола Арсентійович, 1898 року народження, сел. Троїцьке Донецької області, українець, освіта нижча, безпартійний. Проживав: м. Маріуполь Донецької області. Робітник заводу ім. Ілліча. Заарештований 12 серпня 1941 року. Засуджений військовим трибуналом військ НКВС по Донецькій області на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1991 році.

ВЕЛИЧКО Микола Сидорович, 1907 року народження, с. Райгородок Слов'янського району Донецької області, українець, освіта 5 класів, безпартійний. Проживав: с. Брусівка Слов’янського району Донецької області. Не працював. Заарештований 27 червня 1946 року. Військовим трибуналом військ НКВС по Донецькій області засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1994 році.

ВЕЛИЧКО Пантелій Арсентійович, 1906 року народження, х. Кочережка Павлоградського району Дніпропетровської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Кріпильник шахти № 8. Проживав: м. Новогорлівка Донецької області, Стандартний будинок № 27, кв. 5. Заарештований 25 серпня 1936 року. Спецколегією Донецького облсуду 11 жовтня 1936 року засуджений на 6 років ВТТ з позбавленням прав на 2 роки. Реабілітований у 1990 році.

ВЕЛИЧКО Федір Миколайович, 1912 року народження, с. Волуйчанське Микитівського району Воронезької області, українець, малограмотний, безпартійний. Грабар "Індобуду" у м. Краматорську, де й проживав: Шлакова гора, барак № 28. Заарештований 30 березня 1933 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 26 квітня 1933 року ув'язнений у концтабір строком на 3 роки. Реабілітований у 1995 році.

ВЕЛИЧКО Федір Сидорович, 1913 року народження, с. Райгородок Слов'янського району Донецької області, українець, освіта 4 класи, безпартійний. Проживав: с. Брусівка Слов’янського району Донецької області. Заарештований 27 червня 1946 року. Військовим трибуналом військ НКВС по Донецькій області засуджений на 8 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Вмер 28 лютого 1953 року у ВТТ. Реабілітований у 1994 році.

ВЕЛИЧКО Яків Павлович, 1892 року народження, с. Райгородок Слов'янського району Донецької області, українець, освіта 2 класи, безпартійний. Бригадир бригади машзаводу ім. Сталіна. Проживав: м. Слов'янськ, вул. Пролетарська. буд. № 35. Заареш тований 21 серпня 1936 року. Особливою нарадою при НКВС СРСР 4 грудня 1936 року ув'язнений у ВТТ строком на 5 років. Реабілітований у 1957 році.

ВЕЛИЧКО Яків Павлович, 1892 року народження, с. Райгородок Слов'янського району Донецької області, українець, освіта середня, безпартійний. Проживав: м. Слов'янськ Донецької області. Машиніст пилорами та молотилки радгоспу "Рибтрест". Заарештований 26 серпня 1949 року. Особливою иарадаю при МДБ СРСР засланий на поселення у Красноярський край. Строк не вказано. Реабілітований у 1957 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга друга.

Велика Виска -Мокряки і все село; Кухаревський/Кухаревский - звідусіль; Цихаиз/Чехаиз/Чіхаїз - звідусіль; Кейбал - Полтавщина і звідусіль; Гірчак-Горчаков - Луганськ і околиці. Шукаю народження Варвари Григорівни Кодаченко у 1884-1886 роках скоріш за все у Херсонській губерніі, де - невідомо.

Share

22

Re: Величко

Реабілітовані історією. Вінницька область

ВЕЛИЧКО АВРАМ ЄВГЕНІЙОВИЧ, 1894 р. н., с. Бистрик Погребищенського р-ну, українець, із селян, малописьменний, хлібороб, одруж. Арешт. 23.06.1929. Звинувач. за ст. 58–10 КК РСФРР. За рішенням ОН ОДПУ 14.10.1929 ув’язн. на 3 р. концтаборів. Реабіл. 06.10.1993.
ВЕЛИЧКО АНДРІЙ ТРОХИМОВИЧ, 1901 р. н., с. Ступник Хмільницького р-ну, українець, із селян, освіта початкова, колгоспник, одруж. Арешт. 17.04.1938. Звинувач. за ст. 54–2, 11 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінн. обл. розстріляний 15.05.1938. Реабіл. 09.01.1957.
ВЕЛИЧКО АНТОН АНТОНОВИЧ, 1907 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із селян, малописьменний, швець, одруж. Арешт. 16.04.1938. Звинувач. за ст. 54–2, 11 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінн. обл. розстріляний 29.04.1938. Реабіл. 20.04.1960.
ВЕЛИЧКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, 1907 р. н., с. Лосіївка Київської обл., прож. с. Стадниця, кол. Оратівського р-ну, українець, із селян, освіта вища, плановик спиртзаводу, одруж. Арешт. 25.09.1937. Звинувач. за ст. 54–6, 7, 11 КК УРСР. За рішенням Нарк. ВС і Прокур. СРСР розстріляний 20.11.1937. Реабіл. 26.08.1958.
ВЕЛИЧКО ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ, 1907 р. н., м. Могилів-Подільський Вінницької обл., українець, із селян, освіта початкова, ковбасник, одруж. Арешт. 29.09.1937 р. Звинувач. за ст. 54–10 «а» КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС у Вінницькій обл. 25.-26.11.937 р. ув’язн. на 10 р. ВТТ. Реабіл. 08.03.1960.
ВЕЛИЧКО ЛЕОНІД АНДРІЙОВИЧ,
1909 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із робітників, освіта початкова, слюсар, одруж. Арешт. 11.02.1938. Звинувач. за ст. 54–1 «а» КК УРСР. За постановою Могилів-Подільського МВ НКВС справа припинена 03.05.1938.
ВЕЛИЧКО МАРТИН ІВАНОВИЧ, 1895 р. н., с. Білашки, теп. Погребищенського р-ну, прож. ст. Біакин ДСЗ, українець, ст. стрілочник. Звинувач. за ст. 58–10 КК РРФСР. За постановою Трійки УНКВС ДСК розстріляний 15.03.1938. Реабіл. 25.04.1958.
ВЕЛИЧКО МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ, 1916 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із робітників, малописьменний, робітник скотобійні. Арешт. 11.02.1938. Звинувач. за ст. 54–1 «а» КК УРСР. За постановою ОВ 24-прикордонного загону НКВС справа припинена 19.02.1938.
ВЕЛИЧКО МИКОЛА АНТОНОВИЧ, 1912 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, без певних занять. Звинувач. за ст. 54–6 КК УСРР. За постановою ОН ДПУ УСРР 03.09.1933 на 3 р. засланний до Сибіру. Реабіл. 25.12.1989.
ВЕЛИЧКО МИКОЛА ТЕРЕНТІЙОВИЧ, 1895 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із селян, малописьменний, столяр, одруж. Арешт. 18.12.1937. Звинувач. за ст. 54–6 КК УРСР. За постановою ОН НКВС СРСР 22.02.1938 ув’язн. на 10 р. ВТТ. Реабіл. 16.03.1960.
ВЕЛИЧКО МИТРОФАН ТЕРЕНТІЙОВИЧ, 1904 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із робітників, малописьменний, робітник радгоспу, одруж. Арешт. 18.08.1937. Звинувач. за ст. 54–1 «а» КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінн. обл. 06.11.1937 ув’язн. на 10 р. ВТТ. Реабіл. 12.01.1960.
ВЕЛИЧКО ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ, 1886 р. н., с. Голинчинці, теп. Шаргородського р-ну, українець, колгоспник. Звинувач. за ст. 54–10 КК УСРР. За постановою Трійки ДПУ УСРР 20.05.1930 на 5 р. засланний до Сибіру. Реабіл. 20.12.1989.
ВЕЛИЧКО ПРОКІП ЄВГЕНІЙОВИЧ, 1876 р. н., с. Бистрик Погребищенського р-ну, українець, із селян, малописьменний, хлібороб,й одруж. Арешт. 23.06.1929. Звинувач. за ст. 58–10 КК РСФРР. За рішенням ОН ОДПУ 14.10.1929 ув’язн. на 3 р. концтаборів. Реабіл. 06.10.1993.
ВЕЛИЧКО ФЕДІР ГАВРИЛОВИЧ, 1894 р. н., м. Вінниця, українець, із міщан, освіта середня незакінчена, старший бухгалтер, одруж. Арешт. 26.03.1938. Звинувач. за ст. 54–2, 11 КК УРСР. За постановою Трійки УНКВС Вінн. обл. розстріляний 26.04.1938. Реабіл. 18.04.1957.
ВЕЛИЧКО ФЕОДОСІЙ ЯКОВИЧ, 1909 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із робітників, малописьменний, робітник, одруж. Арешт. 11.02.1938. Звинувач. за ст. 54–1 «а» КК УРСР. За постановою Могилів-Подільського МВ НКВС справа припинена 03.05.1938.
ВЕЛИЧКО ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ, 1895 р. н., м. Могилів-Подільський, українець, із ремісників, малописьменний, столяр, неодруж. Арешт. 22.01.1922. Звинувач. «як член підпільної петлюрівської організації». За постановою Могилів-Подільської НК від 07.03.1922 ув’язн на 5 р. Реабіл. 10.03.1995.

Надаю послуги із дослідження родоводу: prashhur.com/
Звертайтесь, буду радий допомогти.

23

Re: Величко

Величко Валериан Михайлович, 1824 г.р., окончил  университет в 1848 г., Доктор, действительный статский советник, вольнопрактикующий врач, Варшава.
Величко Сергей Николаевич, 1867 г.р., окончил  университет в 1897 г., Глазные болезни, Лекарь, младший врач 17 В.-Сибирского стрелкового батальона, Владивосток.
Величко Юлий-Богуслав Валерианович, 1860 г.р., окончил  университет в 1885 г., Лекарь, надворный советник, уездный и железнодорожный врач, Лодзь, Петроковская губ.
Рос. медицинский список, 1902 г. - С. 64.

Share

24 ( 08-12-2019 20:06:43 змінене Gordj )

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Іван Омелянович, 1875 р.н., уродженець с.Липовське Золотоніського р-ну, українець, б/п. Проживав у м.Золотоноша. Працівник коноплянки. УНКВС 4 вересня 1937 р. засуджений до розстрілу. Реабілітований 31 липня 1989 р. згідно з Указом ПВР СРСР від 16 січня 1989 р.

ВЕЛИЧКО Іван Макарович, 1894 р.н., уродженець і мешканець с. Паланочка Маньківського р-ну, українець, б/п. Працював у колгоспі теслею. 25 квітня 1938 р. трійкою УНКВС по Київській обл.  засуджений до розстрілу. Реабілітований 26 листопада 1958 р. Черкаським облсудом.

ВЕЛИЧКО Купріян Тихонович, 1888 р.н., уродженець і мешканець с. Паланочка Маньківського р-ну, українець, б/п. Колгоспник-тесля. 14 квітня 1938 р. трійкою УНКВС по Київській обл. засуджений до розстрілу. Реабілітований 3 травня 1959 р. Черкаським облсудом.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга третя

Share

25

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Михаил Николаевич, 22.04.1865, ст. помощник судостроителя (13.03.1895). Техник для дачи нарядов по всем мастерским Владивостокского воен. порта (31.05.1897 - 1905), гл. корабельный инженер (до 1908). Являлся автором проекта по ремонту крейсера "Богатырь". А3 (16.06.1904) за снятие с камней крейсера «Богатырь». - Подполковник корпуса корабельных инженеров. Исключен из списков как умерший (04.06.1908). Похоронен на Георгиевском кладбище в Рыбинске.
// Челомбитко А.Н. Офицеры флота, Корпусов, Гражданские и Медицинские чины, Судовые священники Морского ведомства - участники Русско-японской войны 1904-1905 г.г.

Share

26

Re: Величко

Метрична книга с. Вищетарасівка (зараз село Томаківського р-на Дніпро-ської обл.)

ДАДО, ф. 193, оп. 1,
спр. 169 (
 1840–1843 рр.)

1840 р.
Розділ про померлих
Март? (cтор.13)
24|29
Таврической губернии села Васильевки крестьянин Григорій Иванов Величко - 40 лет, "от синего(т?)ной болезни

Хільченко/Хильченко, Ужва, Філь, Коломиєць
Гавриленко (Чепурний), Короп (с.Новокиївка, Томак. р-н Дніпр-ської обл.);Панченко (Джулай/Жулай), Лук'яненко, (с.Сагунівка), Мороз,  Короп, Покришка, Вівчар(с.Худяки), МихайлИк(Денисенко), Ляшко, Олійник, Сторчоус  (с.Ломовате), Цвентух, Цвентушенко(с.Думанці)-Черкаський повіт
Павлов(Белачкин), Чернов(Гаврилов), Стрельцов, Явор/Явур, Сенчеров/Синчуров
Буряк, Козиряцкі/Козеряцькі, Приходько(Приходченко)

Share

27

Re: Величко

В 1893 году из с.Шишаки Шишакской волости Миргородского уезда Полтавской губернии прибыли на поселение в Змеиногорский уезд Томской губернии Пётр Константинович Величко с женой Анной Ивановной и сыновьями Павлом, Даниилом, Петром, Александром и Никифором и Филипп Константинович Величко с женой Александрой и детьми Григорием, Корнеем,

Share

28

Re: Величко

Величко Леонид Дмитриевич (2.12.1936-20.10.2020)

Начинал корреспондентом авдеевской районной газеты, был заведующим отделом, заместителем редактора, затем редактором ясиноватской горрайонной газеты «Красное знамя».
В 1963 г. заочно закончил факультет журналистики Киевского государственного университета им. Т.Г. Шевченко.
С 1 июля 1973 г. работал в редакции газеты «Вечерний Донецк», с 1993 г. редактором, а с 1995 г. до 2008 г. – первым заместителем главного редактора.
Удостоен почётного звания «Заслуженного журналиста Украины».

Место рождения: г. Красноармейск Сталинской области. Жил и работал в Донецке.

Поиск предков в Херсонской губ.: Лапа, Лаппа, Кривошея, Бабенко, Стародуб, Твердоступ, Дубровинский; в Екатеринославской губ.: Белемеря (Беломеря), Дядькин, Балдинов, Вергелес, Вегеря, Магдычавский, Бабич, Милюк, Коваленко, Бойе, Бабаенко, Акольцев; в Волынской губ., с. Авратын: Шлапак, Переймибіда, Порохончук; в городах Пенза и Харьков, на Дальнем Востоке: Мутилин.

Share

29

Re: Величко

В АВПРИ МИД РФ (Архив внешней политики Российской Империи при МИД РФ. ). Ф. 124. Малороссийские дела. 1720 - 1781. Оп. 124/1. Д. 40. Дело о посылке миргородского казака Грицка Великого на Запорожье, для разведывания об изменнике Нахимовском, присланном с письмами к запорожским казакам от шведского короля и Орлика. Тут же и списки с шведских грамот и наказов по сему делу. Сентябрь 1721 г., 28 л.
Просмотрел компуты и присяги Миргородского полка за 1718 и 1723 годы, козака с таким именем нет. Есть козак Шишацкой сотни Грицко Величко (Величенко). Возможно в описи ошибка.

Thanks: kuks70, kbg_dnepr2

Share

30

Re: Величко

Метрическая книга Морского Богоявленского Николаевского собора, СПб. 1886г. (ЦГИА СПб. Ф.19. Оп.128. Д.48. л.77-100).
Рождение:
Дочь: Мария, род. 25.12.1885, крещена 10.01.1886г.
Родители: Мичман Гвардейского экипажа Иван Николаевич ВЕЛИЧКО и законная жена его Мария Николаевна, оба первого брака, православного исповедания.
Восприемники: Потомственный почетный гражданин Николай Иванович Тюменев и жена отставного генерал-майора Елизавета Ивановна Величко.
(Форум "Кортик", тема "Выписки из мК").

Share

31

Re: Величко

Младший брат моего прапрадеда
метрическая книга Хабаровской Иннокентьевской церкви, 1900-1902. О БРАКЕ
6 февраля 1902
Жених: уволенный в запас старший писарь Силуан Константинович Величко
Невеста: крестьянская девица Александровской волости Читинского округа
Мария Киприановна Белоусова, 30 лет. И-85 оп.44 д.138 Метрическая книга Градо-Хабаровской Иннокентьевской церкви
О переселенцах, поселившихся в поселках Казакевичевского станичного округа.
Пос. Гленовский
Величко Силуан Константинович
Величко Мария Киприановна
Гленовский станичный округ, Уссурийского казачьего войска.
Апрель-май 1909 г.
Поселок Гленовский.
Гленовского станичного округа.
Величков Силуан 4+1

Share

32

Re: Величко

Величко Силуан Константинович (он же ВЕЛИЧКО СИЛУЯН КОНСТАНТИНОВИЧ) (1871,Полтавская обл.,Миргородский уезд,с.Шишак--,1931) украинец, Крестьянин, житель: Николаевского-на-Амуре окр., Б-Мижайловский р-н,с.Савинское Арест: 1931.02.28 Арест. Николаевским-на-Амуре ОКР отделом ОГПУ Осужд. 1931.06.03 Нижне-Амурский ОО ОГПУ. Обв. по ст. 58-10 УК РСФСР Приговор: прекращено за недоказанностью обвинения [Книга памяти Хабаровского края]

Thanks: kuks701

Share

33

Re: Величко

ВЕЛИЧКО Дорофей Ілліч, народився 05.06.1875 року в с.Галаганівка Снігурівського району Миколаївської області, українець, освіта початкова. Проживав м.Херсон, вул. Ворошилова. Заарештований 11.09.1937 року. Звинувачення: антирадянська діяльність. Постановою трійки при УНКВС по Миколаївській області 28.10.1937 за ст. 58-10 КК РСФСР засуджений до розстрілу. Розстріляний 12.11.1937 в м.Херсоні. Реабілітований 30.03.1993 Прокуратурою Херсонської області.

Реабілітовані історією. Херсонська область. Книга перша.

Поиск предков и родственников для составления генеалогического древа Кириченко (М.Александровка, Б.Криница Херсонская обл.), Омельченко, Шолох Или Шолохов, Коновал (Заречное Херсонская обл.)

Share

34

Re: Величко

Всем доброго дня. Уважаемые форумчане, Возникла такая история. По селу Нехаевка Сосницкого уезда, ищу Величко. Точнее согласно информации о документе из Одесского архива ГАОО, 6-1-239: "Дело о переселении казаков из Черниговской и Полтавской губернии в Новороссийский край ( в Екатеринославскую губернию)", [1805-1810-е] из Нехаевки было переселение в Бахмутский уезд с.Ясиноватое. Фамилии не указаны. В исповедальных записях по Нехаевки , Величко есть везде, и много, с 1796 года и далее по всем годам до 1830 и т.д.. Но вот в ревизиях 1811, 1816 и дополнительных по Нехаевке, Величко нет. Нет и и в близ лежащих хуторах и деревнях. Как так могло быть? В ревизиях нет в исповедках есть.

Share

35

Re: Величко

АлександрАлексВсем доброго дня. Уважаемые форумчане, Возникла такая история. По селу Нехаевка Сосницкого уезда, ищу Величко. Точнее согласно информации о документе из Одесского архива ГАОО, 6-1-239: "Дело о переселении казаков из Черниговской и Полтавской губернии в Новороссийский край ( в Екатеринославскую губернию)", [1805-1810-е] из Нехаевки было переселение в Бахмутский уезд с.Ясиноватое. Фамилии не указаны. В исповедальных записях по Нехаевки , Величко есть везде, и много, с 1796 года и далее по всем годам до 1830 и т.д.. Но вот в ревизиях 1811, 1816 и дополнительных по Нехаевке, Величко нет. Нет и и в близ лежащих хуторах и деревнях. Как так могло быть? В ревизиях нет в исповедках есть.

В ревізія відображено населення для подушного податку. Були верстви, які від нього звільнялися, наприклад, духовенство, солдати, дворяни . Могли бути і просто пропущені або записані під іншим прізвищем.Може хтось ще щось толкове додасть:)

Значенко (Полтавская губерния), Петренко (Константиноградский уезд Полтавской губернии), Гашута, Колесник (с.Криничное, Ахтырский уезд, Харьковская губерния), Колесник, Сл(е)исаренко, Ложечник (с. Тростянец, Ахтырский уезд, Харьковская губерния)
Thanks: litar Л1

Share