Тема: Шпаковичи / Шпаківські
Герб "Одинець"
Варіанти прізвища українською: Шпаковичи / Шпаківські
Варіанти прізвища російською: Шпаковичи / Шпакивские
Варіанти прізвища польською:
Поширення роду (згадки): c. Скочищє, с. Липки, с. Чоповичі, с. Болячів, c. Брусилів, с. Карабачин с. Дмитрівка, с. Півні, с. Воліца
Дослідження роду / прізвища: доволі великі
Перші відомі свідчення з: XV ст.
Наявність гербу: наявний
Назва гербу: "Одинець"
Опис гербу: У блакитному полі біла стріла, прямо вверх через середину, стріла внизу на правий бік зламана так, що кінця пера не видно. На шоломі п’ять страусових пір’їв. За легендою герб Одинець був пожалуваний князями Руськими одному мужньому воїну, який один виходив на бій проти цілого війська, озброєний лише луком і шаблею.
Матеріали:
Коріння роду Шпаковичів сягають XIV ст. і пов’язані з Великим князівством Литовським. Король Польський і Великий князь Литовський Казімир IV Ягелончик надав привілей земянину Віленського воєводства Великого князівства Литовського Михайлу Шпаковичу.
Пізніше, 30 квітня індикта шостого (1506 р.) у Вільно король Польщі і Великий князь Литовський Олександр надав підтверджуючий привілей «по руськи писаний» Михайлу Шпаковичу у присутності маршала двору Михайла Львовича Глинського і його брата Василя Львовича Глинського.
У 1638 р. у Варшаві на підставі рішення Панів Ради шляхтич Андрій Шпакович отримав від короля Польщі і Великого князя Литовського Владислава IV «особисто його рукою писаний» підтверджуючий конформаційний привілей на всілякі вольності і переваги шляхетські і на землю Щуровицьку.
З 1699 р., коли Польський Сейм ліквідував козацтво, у Вели¬кому князівстві Литовському почалися козацькі бунти. Козаки трощили і палили панські маєтки, не залишаючи каменя на камені. Шляхтич Федір Шпакович зі своїм сином шляхтичем Іваном через розграбування козаками їх родового маєтку вимушені були переселитися у чужі землі «на пасесію» у село Скочищє Київського воєводства, в маєтки Ксаверія Нитославського. Шляхтичі Шпаковичі через повне розорення перетворилися Рід Шпаковичів належав до гербового шляхетства і використовував герб «Одинець», який виглядає таким чином: У блакитному полі біла стріла, прямо вверх через середину, стріла внизу на правий бік зламана так, що кінця пера не видно. На шоломі п’ять страусових пір’їв. За легендою герб Одинець був пожалуваний князями Руськими одному мужньому воїну, який один виходив на бій проти цілого війська, озброєний лише луком і шаблею.
Дослідження роду Шпаковичів було здійснено переважно на архівних матеріалах, а саме на метричних книгах, ревизьких казках та відомостях Першого Всеросійського перепису населення: ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012, 1015; ДАКО. Ф. 782. Оп. 1, 2; Ф. 280. Оп. 2; Ф. 384. Оп. 10; ДАХО. ФР-6193. Оп. 12. Спр. П-5233. Т.1¬2; ДАЖО. ФР-5013. Спр. 25281-П; Ф. 1376. Оп. 1. Спр. 174.
Родовідний розпис роду Шпаковичів (Шпаківських)
І.
I. Михайло, шляхтич.
II.
2/1. Адам, шляхтич.
III.
3/2. Андрій, шляхтич.
IV.
4/3. Захарій, шляхтич.
V.
5/4. Федір, шляхтич.
VI.
6/5. Іван, шляхтич.
VII.
7/6. Тимофій, шляхтич.
VIII.
8/7. Павло, шляхтич.
IX.
9/8. Павло, шляхтич. Мешканець с. Скочищі. У 1795 р., — 24 роки.
X.
10/9. Мартин, шляхтич. — 9 лютого 1809 р,. у с. Криве Сквирського повіту Київської губ.
XI.
11/10. Іван, шляхтич, дворянин до 1 січня 1865 р., в с. Криве Сквирського повіту Київської губ. У 1897 р. - мешканець с. Липки Сквирського повіту Київської губ., селянин з міщан, 64 роки.
12/10. Стефан, шляхтич, дворянин до 1 січня 1865 р., — 29 червня 1838 р., в с. Липки Сквирського повіту Київської губ. У 1896 р., міщанам Стефану та його брату Івану (11/10) в с. Липки за викупним актом відведено на відкуп у поміщика Подгорського чиншова ділянка у 9 дес. 2283 саж.
13/10. Петро, шляхтич, дворянин до 1 січня 1865 р., У 1866 р.,
II. мешканець с. Липки Сквирського повіту Київської губ., міщанин, 27 років. Виїхав із родиною з с. Липки до с. Чоповичі Родомисельського повіту.
XII.
14/11. Василь, — с. Болячів Родомисельського повіту, у 1897 р. мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 34 роки, одружений.
III.
15/11. Федір, — с. Брусилів Родомисельського повіту, у 1897 р.,
IV. мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 28 років, одружений.
16/11. Корній, — с. Карабачин Родомисельського повіту, у 1897 р., — мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 23 роки.
17/11. Петро, — с. Карабачин Родомисельського повіту, у 1897 р. — мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 19 років.
18/11. Авксентій, — с. Карабачин Родомисельського повіту, у 1897 р. — мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 15 років.
19/12. Клим, — с. Липки Сквирського повіту, у 1897 р. - мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 25 років, помер у 1933 р. під час голодомору разом з сином Іваном.
20/12. Іполит, — с. Липки Сквирського повіту, у 1897 р., - мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 18 років.
21/12. Олександр, — с. Липки Сквирського повіту, у 1897 р., - мешканець с. Липки Сквирського повіту, селянин з міщан, 16 років. Репресований 24 серпня 1937 р. за ст. 54-10 КК УРСР, звільнений у 1947 р.
22/13. Гнат, у 1897 р. - мешканець с. Чоповичі Родомисельського повіту, міщанин, 30 років, одружений.
XIII.
23/17. Олексій, — 1909 р. у с. Липки Сквирського повіту. Мешкав з родиною у м. Красилів Кам’янець - Подільської обл. Інструктор-методист Красилівського районного відділу народної освіти. 7 вересня 1937 р. засуджений за ст.ст. 54-2, 54 11, КК УРСР на 10 років до виправно-трудового табора за приналежність до антирадянської організації українських націоналістів та контрреволюційну діяльність. Подальша доля невідома.
24/20. Микола, — 23 лютого 1909 року у с. Липки Сквирського повіту. Український поет, член Київської міської спілки письменників. Керівник Липківської антифашистської підпільної групи, 19 червня 1942 р. загинуву у катівнях гестапо.
25/20. Михайло, — 24 вересня 1918 р. в с. Липки Сквирського повіту. Закінчив залізничний технікум у м. Києві. Воював з 1939 року спочатку у Фінляндії, потім у Бессарабії, учасник Великої Вітчизняної війні. Поранений чотири рази. Має 21 урядову нагороду, у тому числі два Ордени Вітчизняної війни І ступеня, Вітчизняної - ІІ ступеня, Червоної Зірки. Полковник у відставці.Оновлення:
01.08.2014Шпаковские жили и до сих пор живут в д. Дмитровка Фастовского р-на (Васильковский уезд). Появились они в селе где-то к концу первой трети 19-го столетия скорее всего из соседнего села Мохначка, которое относилось уже к Сквирскому уезду. Интересно, что в церковных книгах их записывали то Шпаковскими, то Шпаковичами. В начале 20-го века дочь священника Пивнянской церкви (в приход входили Пивни, Дмитровка, Волица) Фомы Каковского вышла замуж за Ивана
Шпаковского священника соседнего села Яхны. По расспросам Дмитровских Шпаковских выяснилось, что их предки тоже принадлежали к священническому роду.По дослідженнях користувача D_i_V_a Шпаківські жили в Дмитрівці (Дмитрівка) та Мохначці (Мохначка). Ще не відомо чи вони були у Волиці (Волиця), а в Півнях їх не було, шляхтичі в Півнях жили тільки до початку 30-х років 19 ст, а потім повиїзджали, бо Дмитрівка та Волиці були слободами на землях Луцького латинського єпископства, що потім стало казенним маєтком. Село ж Півні у Річ Посполитій належало до Білоцерківського староства яким керував граф Мнішек Вандалін. Якимсь дивовижним чином староство наприкінці існування РП було перетворено у приватний маєток, яке було подароване королю, а король подарував його графу Браницькому.
З приходом Росії багато дрібних шляхтичів по ревізькими казкам були записані до селян й поміщики почали їх інтенсивно закріпачувати. Дехто вирвався, а дехто ні. Мені траплялися
записи в церковних книгах і про Браницького та про других що вони це робили. Я так гадаю це було причиною, що шляхетні з Півнів повиселялися. Півні та Дмитрівка зрощені села. Церква стоїть у Півнях. Тому у цьому питанні завжди труднощі - шляхетні сіл (у церковних книгах деревень) Дмитрівка та Волиця, що належали до парафії церкви села Півні. Дуже закручено
Джерела:
Булах Г. - До генеалогії роду Шпаковичів (Шпаківських) гербу Одинець