1 ( 05-09-2016 07:34:44 змінене kbg_dnepr )

Тема: Базилевич

Заруба В.М. Козацька старшина гетьманської України (1648-1782): персональний склад та родинні звязки.- Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011.- 932 с.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Алена1

Share

2

Re: Базилевич

В том году занялся Базилевичами, пока выходит такая роспись: http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=774#p774

БАЗИЛЕВИЧИ (БАЗИЛЕВИЧИ-КУЛЯБКИ, БАЗИЛЕВИЧИ-ВЕЛОДОЦКИЕ)

I
1. Леонтий (Левченко ?), жил в XVII в., очевидно, в Лубнах. Не он ли Левонтей Бобак, мещанин средней статьи города Лубны (1666)?

II
2\1.Василий Леонтьевич Левченко (Левоненко, Леонтьев**), обыватель Лубенский (1697)*, писарь полковой компанейский (?-1697-?)**; владел хутором на р. Буромке, купленным у Семена Балабана, жителя Ирклеевского, на который получил подтвердительные универсалы лубенского полковника Свечки (1697), гетмана Скоропадского (1710)**; + в 1732 г.* Родоначальник Базилевичей (фамилия образована, очевидно, от его полонизированного имени в качестве патронима).
Ж. Татьяна Ивановна* Кулябка, дочь "славетне урожоного" мещанина и арендаря Лубенского (1658)*, значного войскового товарища (1661)**, полкового судьи Лубенского (1657-1770)**, родоначальника Кулябок; жива в 1728 г.*; + в 1732 г.**

III
3\2. Федор Васильевич Базилевич-Кулябка (также назывался Велодоцким), службу начал в 1711 г.; принимал участие в Сулацком походе (1723); участвовал в коронации Петра II (1728); бунчуковый товарищ (?-1733-1738), сотник Бубновский (1738-1752); + в 1755 г.
Ж. Мария ... Стефанович, жива в 1729-1767 гг.**. Ее брат - Максим Стефанович, род. ок. 1709 г. в Переяславе, в мещанской семье (по данным Википедии); учился в Киево-Могилянской Академии; в 1738 г. принял постриг в Михайловском Золотоверхом монастыре с наречением именем Модест; кафедральный писарь в Киеве (с 1743 г.); архимандрит названного монастыря (1746-1753***); переведен против его согласия в Лубенский Мгарский Спасо-Преображенский монастырь, неоднократно жаловался в Синод по этому поводу; восстановлен на прежней должности (1757); + в 1768 г. Возможно, их отец - Алексей Саввич Стефанович, войсковой товарищ Переяславского полка (1721); + до 1730 г. Ж. Евфимия ...... , во 2-м браке за Стефаном Танским, значковым товарищем (?-1730-1739-?).

4\2. Семен Васильевич Базилевич-Кулябка (также назывался Велодоцким), бунчуковый товарищ (1731).
Ж. Анастасия Андреевна Ковбаса. Ее отец - Андрей Ковбаса, сердюцкий полковник (1709-1730)****, владел с. Коробовкой Домонтовской сотни, под Золотоношей (с 1708-1712**), получил на это село подтвердительный универсал Скоропадского (2.06.1720) и царскую грамоту (28.03.1721); 5.11.1722 г. назначен компанейским полковником; + до 1729 г. Ж. Мария Васильевна Максимович, 7.02.1729 получила подтверждение Д. Апостола на владение с. Коробовкой после смерти мужа; спорила с вдовой генерала фон Штофена из-за захвата указанного села (1754-1755); спорила с сотником Домонтовским Я.Г. Платковским за права на общественные сеножати сотни (09.1754).

5\2. Яков Васильевич Базилевич-Кулябка (также назывался Велодоцким), бунчуковый товарищ (1731). Доподлинно неизвестно, кто из 3 братьев был старшим.

IV
6\3. Василий Федорович, род. 12.04.1748 г., из дворянства**, сын сотника Бубновского; с 1765 г. канцелярист Переяславского гродского суда; отаман сотенный Бубновский (1768-1771); значковый товарищ (1771-1774); вакансовый сотник (1774-1776), последний сотник Домонтовский (1776-1782); судья Золотоношского у.; + в 1808 г.**
Ж. Анастасия Ивановна Жила, род. в 1755 г., дочь полкового хорунжего; + после 1790 г. Ее отец - Иван Петрович Жила****, сотник Пещанский (1757-1767); Переяславский полковой хорунжий (1774-1775). Ее мать - Анна Васильевна Чепурная, очевидно, дочь значкового товарища Киевского полка (год ?).

7\3. Иван Федорович, род. в 1752 г., с 1769 г. в службе войсковым канцеляристом; войсковой товарищ (с 03.1774); бунчуковый товарищ (1783); коллежский ассесор; Золотоношский уездный предводитель дворянства (1797); имел 69 подданых в м. Бубнове, с. Прохоровке, с. Сутках, хут. Ковтуновском Яблуневской сотни Лубенского полка (1780)**.
Ж. Елена Даниловна Лисевич, + 1823 г.

–\3. Матрона Федоровна, + очевидно, до 8.01.1757 г.
За (его первая жена) Иваном Леонтьевичем Максимовичем (Максимовичем-Васильковским)**, род. ок. 1724-1727 гг.; сотником Бубновским на место ее отца (28.07.1752-1768), бунчуковым товарищем (1782-1785; в абшите 1788); Золотоношским уездным судьей (1782-1785) и предводителем дворянства (1785-1787); + 1.12.1801 г.

–\3 ?. Татьяна Федоровна Базилевич, дочь сотника.
За Петром Васильевичем Сахно-Устимовичем, род. ок. 1735 г., сыном значкового товарища; службу начал в 1757 г.; значковый товарищ Миргородского полка; абшитованный войсковой товарищ (1785-1788-?); не получил российского чина (1788); + после 1788 г.

V
8\6. Яков Васильевич**

9\6. Петр Васильевич**

10\6. Кирилл Васильевич**


Возможно, к этому же роду относится следующая ветвь:

I
1. Петр Кулябка, возможно, брат №2 первой росписи; Модзалевский полагал*, что он может быть Петром Ивановичем Кулябкой, обывателем Лубенским (1689), знатным войсковым товарищем (1707-1736); или его сыном - Петром Петровичем, Лубенским полковым сотником (1733), бунчуковым товарищем (1736-1754); + до 1763 г.
Ж. (до 1715 г.) Евдокия Степановна Томара, дочь Переяславского полковника от второго брака*; 4.03.1716 г. получила гетманский универсал на с. Каленики Гельмязовской сотни; во 2-м браке* за (с 1724 г.) Павлом Черняховским. Ее отец - Степан Иванович Томара, сотник Домонтовский (1689, 1692); полковник Переяславский (1707-1715); + в 1715 г. Ее мать - Пелагея Яковлевна Лизогуб, дочь Черниговского полковника; + в 1715 г. по пути в Глухов, в Прилуках.

II
2\1. Леонтий Петрович Базилевич-Велодоцкий, род. в 1707 г.; внук полковника Переяславского Стефана Томары; службу начал в 1732 г. полковым канцеляристом Переяславским; значковый товарищ (1732-1756); в 1736 г. указом ГВК, вместе с другими значковыми товарищами, был закреплен за бунчуковым товарищем Дуниным-Борковским; полковой комиссар (1738); в 1739 г. продолжал службу по нарядам в чине сотника среди значковых товарищей; войсковой товарищ Лубенского полка (с 1763, хотя дело о предоставлении чина была начата в 1755 г.; 1756-1771-?); подписал наказ депутатм в Уложонную комисию в 1767 г.; полковой судья Переяславский (?-1773); абшитован полковым судьей (1773-1782-?); имел в с. Калениках Гельмязевской сотни посполитых убогих 4 двора и 5 хат, в м. Гельмязове жилой двор и 2 конных и 6 пеших подсоседков, приезжий двор при хуторе, в с. Пристромах 1-й полковой сотни 2 двора посполитых подсоседков, в с. Великая Каратуль 2-й полковой сотни двор приезжий и еще один в с. Комаровке (1750); проживал в Гельмязове, имел подданных: в Гельмязове (26), с. Калениках (15), хуторе Каравайском (26), хуторе Леплявской сотни (16), с. Семеновке Березанской сотни (1).
Ж. (1734) Мария Ивановна Гондзеровская, дочь войскового товарища, который был смотрителем описных кантакузивских маетностей; унаследовала от отца лавку в Переяславе.

III
3\2. Иван Леонтиевич Базилевич, род. в 1745 г.; коморник Золотоношского у. (1772); сотник 3-й полковой Переяславской сотни (1774-1782); ротмистр (после 1782); + до 1790.
Ж. София Дмитриевна Дараган, род. в 1751 г.; дочь полкового судьи; + после 1790 г.

4\2. Степан Леонтьевич Базилевич, род. ок. 1749-1752 гг., сын абшитованного полкового судьи; войсковой товарищ Переяславского полка (?-1775-1787-?); титулярный советник (1790); имел подданных в с. Каленики, 5 душ на хуторе Озерянском Золотоношского у., 51 душу на хуторе Комаровском Переяславского у., владения в м. Гельмязове; + после 1790 г.
Ж. Ульяна Степановна Ильяшенко, дочь бунчукового товарища.


Неизвестно, какое отношение имеют к этому роду следующие лица:

1. Константин Васильевич Базилевич, сотник Смелянский Лубенского полка (год ?)**. Возможно, сын №№ 2 или 6 первой росписи?

2. Петр Базилевич, службу начал в 1740 г. войсковым канцеляристом; служил в ГВС (с 1766 г.); полковой писарь (с 1768 г.).

3. Петр Базилевич, службу начал в 1766 г. полковым канцеляристом; значковый товарищ (1771-1778-?).


____________________________________________________________________________________
* Малороссийский родословник
** Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія.
*** Прокоп'юк Оксана. «Присутствіє» Київської духовної консисторії: кількість і склад консистористів, розклад роботи. - СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 5. - С. 71-93. - 2005 г.
**** Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007.

Хотіли розстріляти цей народ? / Не вийшло – хочете його ділити?
Хоч прикладіть усіх своїх щедрот, / Не вийде – ми ж Господні діти...
Кочан (Кочановский, Кочаненко)
Шолудько (Шолудченко, Жолудко)

Share

3 ( 14-11-2014 19:38:49 змінене bobrownik )

Re: Базилевич

На страницах Черниговских епархиальных известий (1861–1911) довольно часто встречаются священники, диаконы и псаломщики и фамилией Базилевич. Возможно, это одна из ветвей козацко-старшинского рода ХVІІІ ст. Подобное было, например, в роде Ханенко, хотя их них священников вышло намного меньше.

Вот некоторые из Базизевичей-священников в Черниговской губернии второй половины ХІХ – начала ХХ вв.:
Андрей Базилевич – свящ. с.Гирявки Конотопского у. (упоминается в 1877–87 гг.), с.Нового Ропска Новозыбковского у. (1896), с.Ущерпья Суражского у. (1902)
Евгений Базилевич – студент Черниговской духовной семинарии, 23.11.1897 рукоположен в священники к церкви с.Годуновки Глуховского у.
Иаков Базилевич – св. с.Лукнова Кролевецкого у. (1890)
Иоанн Базилевич – св. в с.Боромыки Черниговского у. (1891), с.Ображеевка Новгород–Северского у. (1900), умер 05.05.1902
Иоанн Базилевич (другой) – протоиерей, благочинный 2-го округа Новгород–Северского уезда (до 24.10.1911).
Иосиф Базилевич – св. с.Чепелева Сосницкого у. (с 1888 по 1900 гг., там же упоминается в 1902 г.), с.Великой Загоровки Борзенского у. (с 1900 г.), с.Подлинного Конотопского у.(1911)
Николай Базилевич – священник в Глуховском уезде (1876)
Платон Базилевич – св. м. Семеновки Новозыбковского у. (1893)
Стефан Базилевич – священник с. Чепелева Сосницкого уезда (упоминается в 1876–88 гг., потом уволен за штат)
Стефан Базилевич (вероятно – другой) – св. с.Савинки Сосницкого у. (1902)

Упоминается псаломщик с.Авдеевки Сосницкого у. Тимофей Базилевич, умер 28.04.1902.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

4

Re: Базилевич

На "Мемориале" 40 записей http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1035,

вот уроженец Черниговской губ.:

Базилевич Алексей Дмитриевич
Родился в 1883 г., с.Крыски Новгород-Северского уезда Черниговской губ.; русский; образование незаконченное высшее; б/п; начальник учебной части Тушинской автошколы Центрального автомотоклуба.. Проживал: Москва, ул.Чудовская, д.27, кв.11..
Арестован 21 июля 1939 г.
Приговорен: ВКВС СССР 25 января 1940 г., обв.: шпионаже..
Расстрелян 26 января 1940 г. Место захоронения - место захоронения - Москва, Донское кладбище. Реабилитирован 18 июля 1989 г. Пленумом Верховного Суда СССР
Источник: Москва, расстрельные списки - Донской крематорий

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

5

Re: Базилевич

18 марта 1862 года воспитанник Киевской духовной семинарии Иван Базилевич рукоположен во священника к церкви с. Санжарихи Черкасского уезда Киевской губернии.

Share

6

Re: Базилевич

Вычитал еще вот такое в "Киевских епархиальных ведомостях" (1904.№15.Отд.неофиц.)

Священник Иосиф Яковлевич Базилевич: Некролог
(служил в с.Трилесы Чигиринского у.)
"...Почивший сын священника, Чигиринского уезда села Адамовки, предки которого носили фамилию Василевич, но во время унии она переменена на Базилевич..."

Thanks: kbg_dnepr1

Share

7 ( 21-07-2020 14:43:29 змінене litar Л )

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Іван Якович, 1895, м. Київ,  м. Запоріжжя. 1т
БАЗИЛЕВИЧ Федір Григорович, 1898,  Чернігівська обл., м. Запоріжжя. 5т
www.reabit.org.ua/books/zp/

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

8

Re: Базилевич

Реабілітовані історією. Вінницька область

БАЗИЛЕВИЧ  МИХАЙЛО  ДМИТРОВИЧ, 1900 р. н.,  с. Погоріла  Теплицького  р- ну,  прож.
м. Полтава, українець, із робітників, освіта серед-ня,  чл.  ВКП(б),  військовослужбовець,  одруж.
Арешт. 02.06.1943. Звинувач. за ст. 58–10 ч. 2 КК РРФСР.  За  вироком  ВТ  Південного  фронту
25.06.1943  засудж.  на  10 р.  ВТТ.  Реабіл. 11.10.1962.

Надаю послуги із дослідження родоводу: prashhur.com/
Звертайтесь, буду радий допомогти.

9

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Митрофанович,
1878 р.н., с. Голубівка Прилуцького району
Чернігівської області, проживав у с. Семенівка,
українець, освіта середня, священик без парафії.
Арешт 27.07.1937. Особливою трійкою при
управлінні НКВС по Харківській області
17.09.1937 за ст. 54-10 ч.1 КК УРСР застосована
ВМП. Розстріляний 21.10.1937 у м. Суми. Реабі-
літований  6.12.1989 прокуратурою Сумської
області. (ДАСО, ф.Р-7641, оп. 6, спр. 289).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Єлисеєнко(Шияновський до  серед. 18 ст.),Фесенко(с.Деркачівка)

Share

10

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Андрій Карпович народився 1901 р. у м. Краснокутськ Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта початкова, у 1918—1920 рр. член УКП, у 1926—1935 рр. член ВКП(б). Проживав у сел. Краснокутськ Краснокутського р-ну Харківської обл. Завідувач сектора тваринництва Краснокутського райземвідділу. Заарештований 5 жовтня 1935 р. за приховування к.-р. минулого під час вступу до партії та партійних чисток (ст. 5410 КК УСРР), справу закрито помічником прокурора в спецсправах 27 листопада 1935 р. (ст. 5 КПК УСРР). Реабілітований 14 листопада 1994 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 2.

Share

11

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Володимир Трохимович, 1912 року народження, м. Маріуполь Донецької області, українець, освіта 7 класів, безпартійний. Контрольний приймальник ВТК трубного цеху заводу ім. Ілліча. Проживав: м. Жданов Сталінської (Донецької) області. Заарештований 7 серпня 1950 року. Засуджений Верховним Судом УРСР на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років. Реабілітований у 1988 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга друга.

Велика Виска -Мокряки і все село; Кухаревський/Кухаревский - звідусіль; Цихаиз/Чехаиз/Чіхаїз - звідусіль; Кейбал - Полтавщина і звідусіль; Гірчак-Горчаков - Луганськ і околиці. Шукаю народження Варвари Григорівни Кодаченко у 1884-1886 роках скоріш за все у Херсонській губерніі, де - невідомо.

Share

12

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Іванович, 1911 р. н., с. Вовчинець Івано-Франківської міськради, українець, освіта початкова. Проживав у с. Вовчинець, селянин. Заарештований 20.01.1949. Звинувачення: збирав гроші й продукти для УПА. Особливою нарадою при МДБ СРСР 14.09.1949 засуджений на 10 років позбавлення волі. Реабілітований 02.11.1992. (10689 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 1.

Share

13

Re: Базилевич

БАЗИЛЕ́ВИЧ Віра Петрівна (17(30). 09. 1909, м. Ногайськ Примор. краю, Росія – 01. 09. 1991, Одеса) – диригент, педагог. Закін. Одес. консерваторію (1936, кл. кларнета М. Чернятинського; 1949, кл. диригування), де й працювала викл. теорії музики (1936–41); 1941–44 – викл. Румун. консерваторії й арт. Театру опери та балету в Одесі; від 1944 – в Одес. консерваторії: викл. теор. дисциплін і техніки диригування, 1949 – засн. відділу (від 1961 – каф.) нар. інструментів, від 1954 – доц., 1955– 64 – зав. каф. духових, струнних і нар. інструментів. Водночас Б. працювала органісткою театру опери і балету, диригентом симф. оркестру тощо. Від 1985 – на пенсії. Авторка перекладень для кларнета з фортепіано, для духового оркестру, зб. п’єс для ансамблю дерев’яних духових інструментів. Серед учнів Б. – М. ГринишинЛ. Джурмій, П. Дроздов, К. Мюльберґ та ін. Підготувала кілька методичних рекомендацій: «Методика преподавания дирижирования», «Методика преподавания чтения и анализа партитур», «Возможные изменения фортепианной структуры при переложении фортепианных пьес для оркестра» (усі – рукописні).

С. В. Мірошниченко, ЕСУ (Енциклопедія сучасної України)

Share

14

Re: Базилевич

Базилевич Михаил Андреевич, преподаватель физики и космографии Елисаветградского женского
7-ми классного училища 1 разряда Е.Ф.Марковой.

Весь Елисаветград, 1888. – С. 21.


 

Share

15

Re: Базилевич

Кривошея В. В., Кривошея О. В. Українська козацька старшина. Василь Базилевич.

1708, травня 16.
Духовний тестамент обозного Миргородського полку Василя Онисимовича Базилевича
Во имя отца и сина и святаго духа Аминь.
Я Рабъ Божий Василий Онисимовичъ Обозний полку Миргородского
чине ведомо симъ моимъ тестаментомъ кому о томъ ведати потребно будет
ижъ будучи еще за доброй памяти и зуполного разуму своего умислилемъ
такъ и женое моее Параскевии хотячи роспорядити удобство сое себе. По
смерти моей жона и дети наши не мели ти рации распоряжае ихъ такъ,
напредъ жене моей Параскевии отделилем восемъ сотъ золотих готовихъ
грошей а товару рогатого и коней кромЂ веЂрховихъ ак овецъ третая часть жоне моей, а тии две части синове моему Лаврентию ащо естъ грунтовъ пасинку моего и поля луки ищо колвек все отказуе Лаврентие синове моему рожоному неповиненъ нехто, чрезъ сей мой тестаментъ турбовати ащо ежъ все роспорядивши такъ сей тестаментъ записиаечи кажу хтоби важился сей мой тестаментъ касовате лебо правнимъ албо попраннимъ способомъ, на такого каждого покладаю проклятство святихъ отцевъ ... же вониней писан сей тестамент при ледехъ зацнихъ билъ Игнатъ Левченко сотникъ наказний белоцерковский
Михайло Кущъ атаманъ городовий Михайло:
войтъ: Стефанъ Титаренко
Гарасим Верещака
Иванъ Кавеунъ
Михайло Барабашенко
Павло Чорнушинъ зять Сенко Самойло;
Мартин Богущенко и Ярошъ пасинок обозного и много при томъ било писанно в Белоцерковце. Року. 6708. мая. 16.

”Гілея (науковий вісник)": Збірник наукових праць.- К., 2009. Випуск 17 - 2009

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

16

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Антонович, 1918 р. н., уродженець с.Веселий Хутір Чорнобаївського р-ну Черкаської обл., мешканець с.Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл. Українець, б/п, освіта незакінчена вища, одружений. До арешту працював директором ПСШ с.Ковтуни Золотоніського р-ну. Арештований 30.04.1945 р. Засуджений 28.06.1945 р. ВТ військ НКВС Полтавської обл. до 10 р. ВТТ з пораженням у правах на 5 р. за ст. ст. 54-10 ч.2, 54-2 КК УРСР. Реабілітований 26.07.1992 р. прокуратурою Черкаської обл.

БАЗИЛЕВИЧ Василь Митрофанович, 1880 р.н., уродженець с.Новоселиці Чигиринського р-ну, мешканець м.Сміла. Українець, б/п, освіта середня, духовна школа, одружений, служитель культу. Арештований 11.02.1938 р. Засуджений 11.05.1938 р. сесією Київського обл. суду в м.Черкаси до 6 р. ВТТ з пораженням у правах на 3 р. за ст.54-10 ч.І КК УРСР. 03.08.1993 р. Генпрокуратурою реабілітований.

Реабілітовані історією. Черкаська обл. Книга друга

Share

17

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Митрофанович (крипт.:Б-ь, В. Б., 31. 12. 1892, Київ – 04. 09. 1942, м. Таганрог, Росія) – історик, джерелознавець, архівіст, музеєзнавець.
Син мирового судді, губернського секретаря Митрофана Григоровича (батько помер у рік народження сина) та Зінаїди Михайлівни Базилевичів, росіянин. Освіту здобував у Першій київській гімназії, по закінченню якої 1910 р. вступив на історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира у Києві. У студентські роки (з 1911 р.) був одним із найактивніших учасників історико-етнографічного гуртка М. В. Довнар-Запольського, вивчав малодосліджені питання історії господарства і “соціяльної історії московського періоду”. Від 1911 р. до 1919 р. співпрацював з “Киевлянином”, систематично публікуючи літературознавчі статті. Після закінчення зі срібною медаллю університету 1915 р. залишений професорським стипендіатом по кафедрі російської історії. Відтак отримав змогу детально познайомитися з фондами московських архівів, перебуваючи у науковому відрядженні (див. “Отчет о занятиях в Московских архивах”). 2 червня 1918 р. обраний асистентом кафедри юридичних старожитностей Київського археологічного інституту. Протягом 1918–1921 рр. склав магістерські іспити, отримавши право викладати у військовій школі.
Від 1916 р. викладав історію в гімназіях, Народному університеті-політехнікумі, КАІ, ВІНО, Прискорених педагогічних курсах, Педагогічних курсах іменіМ. Пирогова. 1919 р. на запрошення П. М. Ардашева брав участь в укладанні історико-літературних брошур при Освагу (пропагандистської структури Добрармії). Упродовж 1919–1924 рр. був заступником завідувача (проф. С. І. Маслова) Музею війни і революції при Київському університеті, де продовжував працювати й після передачі музею в серпні 1924 р. до Істпарту (1925–1926).
1925 р. організував виставку “Декабристи”. 1927–1932 рр. був співробітником Київської інспектури охорони пам’яток культури і природи, з грудня 1932 р. – співробітник Всеукраїнського історичного музею. Тричі арештовувався органами ДПУ (1927, 1933, 1935), зрештою, засуджений до 5-ти років позбавлення волі й засланий до Сибіру. Восени 1942 р., намагаючись врятувати цінні експонати Таганрозького краєзнавчого музею, де він тоді працював, від пограбування гестапівцями, професор В. Б. загинув – був розстріляний.
Дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1917–1930), член президії, помічник секретаря. Член комісії соціально-економічної історії України ВУАН, Товариства української гімназії в Чернігові
(з 1917 р.), Товариства друзів церковної культури (з 1917 р.), Історико-літературного товариства при Університеті Св. Володимира у Києві та ін.
Діяльність на ниві архівістики пов’язана насамперед з архівною освітою та архівною періодикою. В. Б. – один з перших в Україні викладачів архівознавчих дисциплін. Працюючи в КАІ, він розробив програму курсів “Російські урядові архіви”, “Архіви Петрограда і Москви з оглядом українських документів”, “Українські й російські архіви” і викладав їх впродовж 1918–1922 рр. на архівно-археографічному відділенні. Протягом першого півріччя 1919 р. В. Б. як співробітник Археографічної секції підвідділу по ліквідації майна релігійних установ при Колегії соціального забезпечення Київського виконкому брав участь у обстеженні та описуванні стану збереженості архівів Київської духовної консисторії, Києво-Печерської лаври, Братського, Київського Пустинно-Микільського, Свято-Троїцького монастирів, духовної семінарії та ін. Після скорочення археографічного відділення КАІ в результаті численних реформ і надання в листопаді 1922 р. інституту статусу Вищих археологічних курсів при Науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства (кер. – акад. Ф. І. Шміт), В. Б. продовжував архівознавчі студії. Зокрема, він виступав на засіданні кафедри в липні 1923 р. з науковою доповіддю “Архівна справа в Чернігові”, читав курс лекцій “Архівне законодавство на Заході” на короткотермінових курсах архівної справи у Києві (3–19 серпня 1923 р.) при Центральному історичному архіві ім. В. Б. Антоновича. В межах співпраці КАІ з Чернігівським губернським архівним управлінням у липні 1924 р. В. Б. із В. О. Романовським та В. В. Міяковським відвідали Чернігів з метою вивчення досвіду роботи історико-архівного гуртка студентів ІНО під керівництвом В. В. Дубровського. Важливим при цьому було ознайомлення із практичними здобутками гуртківців. Значну увагу прикладним аспектам архівної справи приділяв у своїй діяльності і професор В. Б., залучаючи слухачів до роботи безпосередньо з архівними документами. Разом із своїми вихованцями він брав участь у виявленні і опрацюванні архівних джерел до вивчення руху декабристів в Україні. З метою забезпечення повноти використання джерельної бази цього напрямку досліджень вчений визначив групи архівних фондів, обов’язкові для студіювання: архіви київського генерал-губернатора, губернаторів, дворянських зібрань (біографічні відомості, матеріали щодо землеволодінь), архіви військових частин, де служили декабристи, архіви церковні (для уточнення біографічних даних, родинні архіви. Результатом копіткої роботи стали видання “Декабристи на Київщині” (К., 1926), “Повстання декабристів на Україні. За матеріалами КЦІА” (Х., 1926) та ін. Упродовж 1924–1925 рр. В. Б. активно публікував статті та інформаційні повідомлення на сторінках архівної періодики. В бюлетені Київського губернського архівного управління “Червоний архівіст” було видруковано його статті “Переподготовка архивных работников” (1924, № 1) , “Задачи местных архивов к юбилею декабристов” (1925, № 2), “Питання архівної справи на 2-й союзній конференції краєзнавства в Москві” (1925, № 2). В останній публікації висвітлювався хід краєзнавчої конференції (9–14 грудня 1924 р.), на якій представником архівістів України був В. Б. Опікуючись проблемою популяризації архівної періодики, подавав короткі замітки про окремі видання. Так, в журналі “Бібліологічні вісті” (1925, № 1–2) вміщено його повідомлення про зміст, авторів та спосіб видання “Червоного архівіста”.
Тісна співпраця вченого з КЦІА тривала до початку 1930-х рр. Як досвідченого фахівця з викладання архівознавства та спеціальних історичних дисциплін його було запрошено для читання лекцій на чергових короткотермінових архівних курсах при КЦІА (жовтень 1929 р.). В. Б. прочитав курси “Історія архівної справи на Заході” (6 год.), “Хронологія, дипломатика, геральдика, сфрагістика” (6 год.). Згодом, на Всеукраїнських музейних курсах (Київ, 1933–1934), він викладав палеографію, епіграфіку, хронологію, сфрагістику, геральдику, нумізматику. Тексти розроблених ним програм та анкети слухачів курсів, що відклалися у фондах ЦДАВО України, свідчать про високий науковий та професійний рівень лекцій В. Б. Багато повчального зберігають вони й донині.
Наукову спадщину вченого складають близько 50 публікацій, тематика яких окреслена його науковими інтересами: спеціальні історичні дисципліни, історія Києва, декабристи в Україні.


Українські архівісти (XIX–XX ст.): Біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; Упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – 750 с.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

18

Re: Базилевич

Черниговские епархиальные известия. Часть официальная. 1867 г. № 5 от 1 марта

Извлечение из отчета по перестройке семинарской церкви .....

8. Мещанину Ивану Базилевичу за устройство большаго железного креста на церковь, 6 железных оконных решеток, двух железных арок на винтах и четырех железных хомутов для связи арок с балками, а также навесов, засовней и
крючков - 137 р. 46 коп.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

19

Re: Базилевич

Базилевич Иван Кириллович, 1857 г.р., окончил  университет в 1888 г., Лекарь, надворный советник, сельский врач, м. Ушомир, Житомирский у., Волынская губ.

Базилевич Константин Платонович, 1859 г.р., окончил  университет в 1887 г., Лекарь, внутренние и кожные болезни, надворный советник, вольнопрактикующий врач, Ялта, Таврическая губ.
Базилевич Митрофан Елисеевич, 1859 г.р., окончил  университет в 1883 г., Лекарь, коллежский советник, уездный врач, Овруч, Волынская губ.
Базилевич-Княжиковский Евгений Иванович, 1858 г.р., окончил  университет в 1886 г., Лекарь, окулист, коллежский советник, городской врач, Варшава.
Рос. медицин. список, 1902 г. - С. 30.

Share

20

Re: Базилевич

БАЗИЛЕВИЧ Василь Антонович, 1905 р., с. Каплинці Пирятинського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Каплинці. Селянин-одноосібник. Заарештований 28 листопада 1930 р. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 27 листопада 1931 р. за ст.ст. 54-11, 54-2 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 23 жовтня 1989 р. 


Реабілітовані історією, Полтавська область. Книга 2. 2004

Загинайло (хутір Барановщина (Куп'єваха)), Симоненко (В'язівок), Погребняк, Звізденко/Звізда (Засулля), Головань (Олександрівка, Мацківці), Палій (Веселий Хутір), Притула (Дубова)

Share

21

Re: Базилевич

ГРИГОРІЙ СТАРИКОВ. БУДУКАНСЬКИЙ І ТАГАНРОЗЬКИЙ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ ВАСИЛЯ БАЗИЛЕВИЧА (ЗА ЛИСТАМИ ВЧЕНОГО ДО НАТАЛІ ПОЛОНСЬКОЇ-ВАСИЛЕНКО 1938-1941 РР.)
01 October 2013
До 120-річчя з дня народження Василя Базилевича (1893-1942)



2013-10-01-starykov-pro-bazylevychaМайже десять років тому, переглядаючи в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (далі ЦДАМЛМ) опис фонду № 542 «Микола Василенко», впав у вічі такий кореспондент Наталі Полонської-Василенко як «Володимир Багалій». Виявилось, що так розшифрували підпис Василя Базилевича («В.Баз»). Цікава деталь: на самій справі є виправлення цієї помилки Ігорем Вербою, але до опису корективу вносити не поспішали. Загалом цей блок листування нараховує 33 листи Василя Базилевича до Наталі Полонської-Василенко, охоплюючи найменш досліджений період життя вченого протягом 1938-1941 рр.1

В радянський час прізвище Василя Базилевича було табуйоване, доступ до його фондів закритий. Наприкінці 1980-х рр. вченого повернули із забуття газетні статті Сергія Білоконя2. Для більшої розвідки йому просто не вистачило матеріалів. Він розповідав, як робив запит до Ростовського архіву про матеріали, тоді ще нереабілітованого, вченого і одержав відповідь, що нічого подібного в них немає. Нарешті, за десять років, з’явились перші грунтовні студії Ірини Матяш3, Григорія Казьмирчука4, Світлани Панькової5, а згодом і кандидатська дисертація Олексія Вербового6. Згадані дослідження детально змальовують життєвий шлях Василя Базилевича до 1935 р., коли його в черговий раз заарештували та після слідства відправили на заслання. Листи до Наталі Полонської-Василенко дозволяють більше дізнатись про ці роки поневірянь вченого.

У листі від 18 липня 1940 р. Василь Базилевич подав детальну хронологію своїх «пятилетних скитаний»: 11 вересня 1935 р. – «від’їзд» з Києва, 23-24 жовтня прибуття до Маріїнська, потім, по кінець квітня 1936 р., перебування у т.зв. «Сибірській Швейцарії» – Горній Шорії, з травня 1936 р. по серпень 1937 р. вчений знаходився у Біробіджані, наступні вісім місяців він провів у Хабаровську (без можливості листуватись і читати хоч якісь газети), повернення до Біробіджану, зокрема табірного пункту Будукан, покинути який зміг 21 квітня 1940 р.7 В цьому останньому місці свого перебування Василь Базилевич мусив працювати на виробництві лаптів: «Должен сказать, что плетение лаптей – дело довольно сложное, и я усваиваю его с трудом. Это, конечно, отражается на выработке, а выработка на питании, в частности, на хлебном пайке»8. Суворий клімат, недостатнє харчування викликали розлади в організмі: загальна слабкість, сильні запаморочення, права нога опухла вище коліна9. Так поступово проявлялись симптоми хвороби, яка є справжнім бічем тих країв, – цинги10. Дозволені продуктові посилки, які Василь Базилевич отримував від своїх знайомих (тієї ж Наталі Полонської-Василенко, Олександра Тулуба)11, не змогли зарадити прогресуванню захворювання, і незабаром він опинився у лазареті12. Спеціальна комісія лікарів визнала його стан здоров’я таким, що потребує перебування в інших кліматичних умовах. Так, дата 20 квітня набула певного символізму у житті Василя Базилевича: в цей день у 1935 р. померла його мати13, і в цей самий день він дізнався про дозвіл покинути Далекий Схід14.

27 квітня 1940 р. Василь Базилевич виїхав до Москви, у якій перебував кілька днів15. Тут він мав змогу зустрітись із знайомими йому Юрієм Готьє, Юлієм Шмітом, Миколою Яницьким, Тетяною Пассек16. Вдалося вченому пройти і медичне обстеження. За визначенням лікарів, його ліве око потребувало хірургічного втручання17. Проте, головним питанням, яке вимагало швидкого вирішення, було визначитись з місцем свого наступного перебування. Василь Базилевич не мав дозволу повернутись на Україну, тому він намагався обрати якесь мінімально віддалене місце. У своєму пошуку вчений також, мабуть, керувався і міркуваннями щодо можливого працевлаштування та відповідних, для його теперішнього стану здоров’я, кліматичних умов. Серед дозволених місць для поселення зазначеним критеріям відповідав, зокрема, Таганрог. У цитованому вже листі від 18 липня 1940 р. Василь Базилевич так змалював описані вище перипетії: «Выбор» местожительства. Получение паспорта. Дорога от Биры до Москвы. Столица. Знакомые и незнакомые места. Встречи и беседы… Прибытие на берега Азовского моря. Устроение в маленьком приятном домике на окрайне»18. Слово «вибір», взяте в лапки, вказує на продиктованість місця проживання, вочевидь, не власним бажанням вченого19.

Прибувши у травні 1940 р. до Таганрогу, Василь Базилевич розпочав пошуки роботи. Бажаним для нього було отримати місце у краєзнавчому музеї, але вакантну посаду віддали комусь іншому, і надії працевлаштуватись історик тепер покладав аж на осінь, проводячи вільний час у місцевій бібліотеці ім. А.П.Чехова20. Тим не менш, за місяць Василя Базилевича таки взяли на тимчасову роботу, пов’язану з систематизацією і описом музейних фондів21. Високий фаховий рівень вченого, ймовірно, справив позитивне враження на керівництво установи, і на початку вересня він отримав тут півставки. Доволі характерним є факт, що на середину липня 1940 р. Василь Базилевич вже мав дві надруковані статті22. Своєрідною формою матеріальної підтримки в цей час для нього стало замовлення від Всесоюзної Академії наук (!) на написання «небольшой работы по истории просвещения в ХVIII в.» 23 Крім цього, Василь Базилевич підробляв читанням лекцій з історії мистецтва (мав 50 лекційних годин): «Вы видите, как я стал теперь, «предерзостен», но полагаю, что история и искусство ближе, нежели история и прищепки»24.

У Таганрозі Василь Базилевич спочатку оселився в будинку на околиці міста поблизу трамвайної зупинки. У кімнаті він мешкав один, але знімав тільки куток у ній, не маючи змоги поставити навіть письмовий стіл25.

Протягом серпня 1940 р. Василь Базилевич знайшов можливість відвідати Київ26. Крім суто особистих справ: відвідання близьких людей, могили матері – він також зробив спробу дізнатись про долю своєї бібліотеки. Під час арешту в історика вилучили не тільки книжкові зібрання, а й такі матеріали як протоколи засідань Історичного товариства ім. Нестора-літописця за останні чотирнадцять років його існування, збірку київських газет, які виходили протягом 1917-1922 (серед них були і ті, що заборонялись різними владами)27. Єдине, що зберіглось із зібраного Василем Базилевичем, скоріш за все, завдяки родичам чи знайомим, – це матеріали про декабристів28. Мешкаючи у Таганрозі, він почав збирати нову бібліотеку, у якій на вересень 1940 р. нараховувалось близько 20 книжок29.

В першій половині січня 1941 р. вчений вдруге зміг відвідати Київ. Повернути ще якусь частину своєї бібліотеки йому так і не вдалося, натомість у лютому Василь Базилевич мав отримати за неї символічну грошову компенсацію. Виплата затяглась, і він писав Наталі Полонській-Василенко у листі від 11 травня 1941 р., що ще жодних грошей не отримував, крім повідомлення з проханням повідомити номер свого рахунку в ощадній касі30.

Намагаючись працевлаштуватись у Таганрозі, Василь Базилевич, тим не менш, не полишав спроб перебратись до якогось українського міста і навіть збирався вже перебиратись на нове місце. На таку думку наводять його слова з листа від 15 листопада 1940 р.: «Очень интересуюсь вопросом, куда поехать. Спасибо Иосифу Георгиевичу за совет. Однако, не знаю, можно ли ехать туда и как там вопрос с помещением. Мне сейчас нужен только небольшой спокойный угол…»31. Зрештою цьому бажанню не судилось збутись, і він мав залишитись у Таганрозі. Тут він 14 лютого 1941 р. отримав постійний паспорт з пропискою32. Згодом, історик писав, що матиме змогу офіційно поставити питання про дозвіл переїхати до Києва тільки через два роки33.

Свої декабристознавчі інтереси Василь Базилевич намагався пов’язати з місцем перебування. Так з’явились його розвідки «Декабрист Игельстром в Таганроге», «Поэт А.М.Жемчужнигов в Таганроге»34, «Заметки Пушкина по истории Таганрога»35. У січні 1941 р. історик був включений до авторського колективу, який мав видати синтетичну працю з історії міста36.

Василь Базилевич налагодив через Наталю Полонську-Василенко книжковий обмін з Києвом, уважно стежив з газет за науковим життям рідного міста37. Зокрема, дізнавшись про наближення захисту нею докторської дисертації і що одним з опонентів має бути Олександр Оглоблин, зазвичай стриманий у листах, Василь Базилевич просто «вибухнув» нищівною характеристикою останього: «Всего досаднее, что среди ваших оппонентов будет гнуснейший Александр Петрович [Оглоблин]. Называю его так не потому только, что он лично мне и Вам сделал не мало подлостей и заставил меня пережить очень многое, но и потому, что он вообще прегнусное, преподлое и презренное создание, которое я не могу назвать человеком, ибо «человек – звучит гордо», как писал в свое время А.М. Пешков [Максим Горький]»38.

Якщо до самого міста Василь Базилевич почав звикати, то якихось особливих знайомств у Таганрозі йому завести не пощастило. Більше того, навіть у колі колег по музею він не почував себе більш-менш комфортно: «К городу я несколько привык, но вот до сих пор не нашел людей, с которыми беседа была бы приятна мне. Помимо известного Вам по моим рассказам старика39 – никого больше. Это тем боле[е] досадно, что мое окружение «дома» совершенно мне чуждо. Они не понимают, что, перерывая почти ежедневно комплект нужных мне газет, они мешают моей работе, что взятые ими снимки с памятников творчества Растрелли мешают нормальной моей лекции, что два-три раскуренных листа папиросной бумаги с заметками о декабристах заставляют делать вторично необходимые справки и, при том, вне местных библиотек. Если я пишу что-либо, они не только стараются прочитать написанное, но и спрашивают – сколько за это заплатят. Я же, как Вы знаете, даже в самых сложных моментах своей жизни при литературной работе интересовался ее качеством и возможностью напечататься. Вопросы же гонорара всегда были на заднем плане. Они не понимают, что ряд работ я выполнил бесплатно, что я, как и Вы и многие другие, ряд лет исправно и добросовестно вели занятия в Археологическом И[нститу]те, не только ничего не получая, но, как Вы, доплачивая из личных скромных средств»40.

В одному з листів Василь Базилевич описує випадок, коли музею цілком випадково пощастило здобути цікавий експонат для своїх колекцій: «На днях был очень сильный шторм на Азовском море, и ветер вовсю шумел по полуострову, на котором построен город. Шторм причинил немало повреждений (о них пишут и газеты), он же, точнее морские волны во время шторма, подмыли берег и выявили там, на глубине более 20 метров от поверхности, остатки крупного бизона ледникового периода. Вместе с геологом музея ходил на место находки и принесли в музей череп бизона с его 55 см рогами...»41.

Загалом же відсутність нормального людського спілкування, необхідної бібліотеки, взагалі будь-якого зацікавлення оточуючих його роботою, крім згаданого вище меркантильного, іноді викликала у Василя Базилевича апатичний, депресивний настрій: «Днем занят на службе, а по вечерам томлюсь в одиночестве. Читал бы, но не читается, писал бы – не пишется. Скучно невероятно. Все попытки найти здесь приятных собеседников не дают результатов. По старой местной традиции все живут очень замкнуто. В силу этого чувствуешь себя здесь лишним человеком и мечтаешь о деле, где был бы полезен и нужен»42.

Бажане Василем Базилевичем відчуття потрібності цілком могло виникнути від запрошення Наталі Полонської-Василенко долучитись до написання чотиритомної праці з історії Києва. За його допомоги вдалось встановити контакти і отримати згоду на участь у виданні інших «опальних» вчених – Федора Ернста43 і Всеволода Зуммера44. Свою роль у проекті Василь Базилевич бачив у ролі або автора, або рецензента. Спочатку він збирався надати історіографічний нарис «Историки Киева», який в свій час вже був ним написаний і підготовлений до друку. Василя Базилевича дещо бентежила обставина, що «по Киеву у меня слишком много тем, а у Вас слишком много авторов»45. Серед запропонованих ним тем були: «1. Киев ХІ в. и Зап[адная] Европа. 2. Герб г. Киева. 3. Люди древнего Киева. 4. Люди старого Киева. 5. Учебные заведения в Киеве (1789-1850-е гг.). 6. Декабристы в Киеве. 7. Историки г. Киева»46. Не дивлячись на нестачу потрібних видань, Василь Базилевич повідомляв, що зараз працює над двома статтями і намітив вже план третьої. Тим не менш, він вагався і висловлював думку, що «по-видимому, мне придется почти не принять участие в Вашем издании и ограничиться ролью рецензента»47. Нарешті історик почав схилятись до теми «Декабристы в Киеве», обсяг якої визначав в один друкований аркуш48. Але втілити у життя запропонований Наталею Полонською-Василенко проект так і не пощастило. Схоже видання з’явилось у 1950-ті рр., але ідейно воно було чужим початковому задуму і реалізовано зовсім іншими людьми.

Після листа від 27 травня 1941 р.49 більш-менш регулярне листування Василя Базилевича з Наталею Полонською-Василенко уривається у зв’язку з початком радянсько-німецької війни. В евакуацію вони не поїхали, і обидва залишились на окупованих територіях.

Директор Таганрозького музею К.І.Чистосердов зробив спробу вивезти коштовні експонати із дорогоцінних металів50. Виконуючим обов’язки директора та відповідальним за збереження фондів він призначив Василя Базилевича. Німецька окупаційна влада, враховуючи наукове ім’я, репресованість радянською владою, приязні стосунки з науковцями німецького походження – Федіром Ернстом та Всеволодом Зуммером, залишили вченого на цій посаді. Для Василя Базилевича подібна посада не несла якогось спокою чи засобів для отримання певних преференцій, а навпаки – вела до трагічної розв’язки.

В перші дні окупації, перебуваючи без охорони, музей зазнав пограбування як від місцевих жителів, так і німецьких солдат. Зберігся акт, складений Василем Базилевичем і написаний його рукою, який подавав перелік вкрадених експонатів51. Наведемо текст цього документу:

Акт

Г. Таганрог, 1 ноября 1941 года. Мы, нижеподписавшиеся, б. сотрудники Таганрогского Музея Краеведения, составили настоящий акт в том, что после ухода советских войск из Таганрога, в течение 17-2[?] октября здание Музея, до получения охранного удостоверения, от германской комендатуры, оставалось без официальной охраны и в него неоднократно входили путем взлома замков германские солдаты и другие посторонние Музею лица, в результате чего, даже при предварительном осмотре помещения музея обнаружено следующее:

Витрины с археологическими экспонатами взломаны и из них похищены мраморный обломок со скульптурным изображением женской головки и несколько мелких предметов.

Витрина с монетами разбита, и находившиеся в ней серебряные и бронзовые медали и монеты нач. XIX в., числом до 15, похищены, кроме бронзовой медали на смерть Александра I, которая найдена брошенной в ином помещении.

В отделе соцстроительства найдены разбитыми скульптурные изображения Ленина в Разливе, погрудный бюст Ленина, две статуи — «Сталин в молодости» и «Сталин в 1905 г.» (во весь рост), а также несколько отдельных изображений.

В картинной галерее вынуты из рам, сорваны с подрамников и похищены:

Пелевин «Беседа»,
Крамской «Старик-крестьянин».
Крендовский «Старый рыбак».
Бронников «Улица в Италии».
Попов «Собака служит».
Неизвестный художник «Пейзаж».
Шишкин «Этюды березовой рощи и дубового леса» (два).
Феддерс «Луга» и «Пейзаж» (два рисунка).
Тарасов «Сосна».
Зим «Берег моря».
Щербиновский «Тающий снег».
Шлуглейт «Зима».
Судковский «Этюд моря».
Дубовской «Этюд реки».
Васильковский «Запорожец на разведке».
Неизвестный художник (копия) «Меняла».
Неизвестный художник (копия)«Старик».
Неизвестный художник (копия) «Этюд мальчика».
Столяров «Этюд».
Пшемский «Взморье» (этюд).
Семирадский «Пристань в Помпее».
Вебер «Этюд».
Помимо того сорваны с подрамников и повреждены:
Маковский «Каир».
Дубовской «В непогоду в ночи».
Пордедоне «Голова Иоанна Крестителя».
Пряников «Девочка».

Шкафы с рисунками на площадке лестницы возле библиотеки вскрыты, рисунки разбросаны по полу. Помещение библиотеки вскрыто – ряд книг разбросан по полу.

Несколько витрин со старинным стеклом и фарфором вскрыты. Из них похищено 15-20 предметов (маленький фарфоровый бюст Наполеона, фарфоровые чашки, стеклянная посуда, иконка резная на перламутре и др.).

В отделе китайских вещей взломаны все витрины и похищен ряд мелких предметов, главным образом, резных из кости, а также рисунков и вышивок со стен.

Витрины с оружием вскрыты. Из них, а также со щитов, похищены экспонаты – старинное ружье № 10, старинный нож № 30, равно как № 34, 36, 38, 39, 53, 55, 63, 64.

Выставка изделий ширпотреба в большом зале почти целиком расхищена – остались только немногие отдельные экспонаты (куклы, кровати, образцы обуви и т.п.).

Настоящий акт является предварительным, будет уточнен после приведения в порядок имущества Музея.

В.Базилевич
Трусов
Артамоночкина

20 листопада 1941 р. музей отримав охоронну грамоту від німецької адміністрації, яка убезпечила фонди установи від прямого пограбування, але експонати з найбільшою мистецькою вартістю планувалось вилучити та вивезти у Німеччину. Музейники також мали надавати експонати на різноманітні заходи, організовані окупаційною владою, звідки вони рідко повертались у тій самій кількості. Певне уявлення про втрати музейних фондів можна скласти після прочитання опису картин, не повернутих за період з 1941 по 1943 рр. 52

№ по описи

Наименование

Кем взята

183

Поленов. Пруд с ветлами

27/VIII 43
Отд. пропаганды
Зонлерфюрер Леберт

66

Шишкин. Березовая роща. Этюд.

– « » –

65

Шишкин. Сосновая роща. Этюд.

– « » –

76

Казанцев. Осень.

– « » –

55

Леммох. Беседа друзей.

– « » –

2

Вениг К.Б. Иван Грозный и его мамка. Копия Твердохлебова.

– « » –

101

Богданов-Бельский. Умирающий крестьянин.

– « » –

77

Айвазовский. Буря на море.

– « » –

11

Вундер. Портрет боярина.

Гро Ст. лейт. 23/IV 43

80

Айвазовский. Море.

Фон Зохер 02.003.



Судковский. Прибой.



189

Айвазовский. Закат на Черном море.

Ген. Рейхт. Им. 4/III 43

114

Маковский. Боярышня.

– « » –

72

Боголюбов. Домик в Нормандии.

– « » –



Васильковский. Украинское село зимой.



258

Гефтлер. Азовское море у Таганрога.

Ген. Дтрих 4/III 41



Синоди-Попов. Морской этюд.





Волков. Азовское море.



74

Феддерс. Река.



85

Крылов. Дон.



113

Маковский. Головка мальчика.

Лейт. Арентс. 6/II 43
Берлин.



Леонтовский. Кадет.



82

Синоди-Попов. Молодой моряк



54

Прянишников. Крестьянская девочка.

Арентс. 6/II 43

195

Архипов. Ратник.





Вечер. Голова молодого человека.

Гестапо 10/IV 43



Неизв. художник. Часовня у дороги.

– « » –

333

Нагаев. Каменная лестница.

Лейтенант Краузе

53

Пелевин. Беседа.



132

Крамской. Старик-крестьянин.

Похищены при вступлении немцев в Таганрог

62

Крендовский. Старый рыбак.

– « » –

186

Бронников. Улица в Италии.

– « » –

133

Попов. Собака служит.

– « » –

73

Неизв. художник. Пейзаж.

– « » –

75

Феддерс. Река Луга.

– « » –

93

Тарасов. Старая ель.

– « » –

92

Зим. Берег моря. Копия.

– к » –

94

Щербиновский. Тающий снег.

– « » –

95

Шлуглейт. Зима.

– « » –

83

Судковский. Этюд моря.





Боголюбов. Этюд моря.

– « » –



Дубовской. Этюд реки.

– « » –

190

Васильковский. Запорожцы на разведке.

– « » –



Неизв. художник. Меняла. Копия.

– « » –



Неизв. художник. Старик. Копия.

с » –

161

Неизв. художник. Этюд мальчика.

– « » –

104

Столяров. Этюд.

– « » –

123

Тиемский. Взморье.

– « » –



Семирадский. Пристань в Помпее.

– « » –

118

Вебер. Этюд.





Масков. Пейзаж.



176

Портрет Петра I.

27/II 43



Леонтовский. Портрет молодого человека.

6/II 43

Сумління не дозволяло Василю Базилевичу спокійно прийняти цей факт, і він намагався надавати для бенкетів меншвартісні експонати, підробити музейні описи та приховати хоч якусь частину речей. Звісно, йшлося тільки про ті, які мали невеликі розміри (наприклад, монети, печатки), і могли бути непомітно винесені з музею. Породжені людською заздрістю та злістю доноси обірвали життя багатьох людей. Так сталось і цього разу.

На Василя Базилевича до німецької адміністрації і раніше надходили доноси, на кшталт того, що він «еврей и подослан русскими» 53, але «повідомлення» про приховування цінних експонатів ігнорувати не стали. Під час обшуку у вченого знайшли два срібні образки, 26 монет, карбованці часів Павла І, Олександра І та Миколи І, гаманець для срібних монет, 25 книг, 10 печаток, акт про здачу цінностей при евакуації, опис нумізматичних експонатів тощо 54. У грудні 1942 р. Василя Базилевича розстріляли.

Василя Базилевича цілком можна було б назвати «золотим хлопчиком» в українській гуманітаристиці: успішно навчався, почав друкуватись ще в гімназійні роки, безперечно талановитий, надзвичайно ерудований, з широкою палітрою наукових інтересів (археолог, архівіст, музейник, блискучий знавець Києва, літературознавець, бібліограф), поет... Але його зірка так і не зійшла. Рік тому Сергій Єкельчик, презентуючи у Києво-Могилянській академії основні ідеї своєї майбутньої книжки про сталінську культуру в Україні, влучно назвав її «культурою порожніх стільців». Порожнім, на жаль, можна вважати і стілець Василя Базилевича: його колосальний науковий потенціал залишився нереалізованим та й саме життя, яке він підпорядкував суто науковій діяльності, зіпсоване. Гірка іронія ще і в тому, що засуджений радянською владою вчений, намагаючись врятувати «культурні цінності радянського народу», був страчений німцями, але реабілітували його тільки у 1989 р.





Останній лист Василя Базилевича до Наталі Полонської-Василенко датовано 27 травня 1941 р. (ЦДАМЛМ. – Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 108. – Арк. 37). Відповідно, Ірина Матяш неточно вказала, що останній лист вчений до Києва надіслав 24 листопада 1940 р. (Матяш І. «Історик і мрійник» (до 120-річчя з дня народження Василя Митрофановича Базилевича) // Краєзнавство. – 2013. – № 1. – С. 147).
Білокінь С. Подвиг науковця // Прапор комунізму. К., 1987. 19 серп. № 191; Його ж. Подвиг Базилевича // Таганрогская правда. 1987. 12 ноября. № 216.
Матяш І. Базилевич Василь Митрофанович // Українські архівісти. Бібліографічний довідник. – Вип. 1: (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 29-32; Їі ж. Василь Базилевич: грані таланту й трагізм долі // Київська старовина. – 2000. – № 4. – С. 123-134; Їі ж. Василь Базилевич: грані таланту й трагізм долі / Особа в українській архівістиці. Біографічні нариси. – К., 2001. – С. 103-116; Її ж. «Історик і мрійник» (до 120-річчя з дня народження Василя Митрофановича Базилевича) // Краєзнавство. – 2013. – № 1. – С. 141-149.
Казьмирчук Григорій Дмитрович, Сілкін А.В. В.М. Базилевич і зародження краєзнавчого напрямку в українському декабристознавстві 1920-х рр. // VІІ Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність”. – Ч. І. – К., 1995. – С. 37–39; Казьмирчук Григорій, Вербовий Олексій. Василь Митрофанович Базилевич: життя й наукова діяльність // Спеціальні галузі історичної науки: на пошану М. Я. Варшавчика / Редкол. Я.С.Калакура (гол. ред.) та ін. — К., 1999. — С. 138-146; Казьмирчук Григорій. Історія руху декабристів у вивченні професора Київського університету Василя Базилевича // Декабристи в Україні: Дослідж. й мат. – К., 2007. – С. 4-23.
Панькова С. Базилевич Василь Митрофанович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник у 2-х част. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – Ч.1. – С. 56-63.
Наукова та педагогічна діяльність Василя Базилевича (1892-1943): дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Вербовий Олексій Вікторович; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004. - 193 арк. Як бачимо, у назві невірно вказані крайні дати життя вченого, мало б бути (1893-1942).
ЦДАМЛМ. – Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 108. – Арк. 9. Лист від 18 липня 1940 р.
Там само. Арк. 5. Лист від 5 грудня 1938 р.
Там само.
цинготні плями на правій нозі у Василя Базилевича залишались і у Таганрозі. ЦДАМЛМ. – Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 108. – Арк. 9зв. Лист від 18 липня 1940 р.
Там само. Арк. 5-5зв. Лист від 5 грудня 1938 р.
Там само. Арк. 6. Лист від 18 липня 1939 р.
мати Василь Базилевич ніжно любив, вочевидь вона не змогла витримати вже третього арешту сина. Цією обставиною цілком могли скористатись слідчі для «ровного» провадження слідства по справі історика
ЦДАМЛМ. – Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 108. – Арк. 31. Лист від 15 квітня 1941 р.
Там само. Арк. 8. Лист від 26 травня 1940 р.
Там само. Арк. 9. Лист від 18 липня 1940 р.
Там само. Арк. 9зв. Лист від 18 липня 1940 р.
Там само. Арк. 9. Лист від 18 липня 1940 р.
Юрій Латиш помилково зазначав, що Василь Базилевич «після кількох арештів змушений був тікати з України» (Латиш Ю.В. Університетська decembriana. Дослідження руху декабристів у Київському університеті. – К.: СПД Цимбаленко Є.С., 2008. – С. 71). Насправді ж він просто не мав права повернутись та планував після закінчення певного терміну подати клопотання на дозвіл проживати якщо не в Києві, то в Україні.
Там само. Арк. 8. Лист від 26 травня 1940 р.
Там само. Арк. 9-9зв. Лист від 18 липня 1940 р.
Там само. Арк. 9. Лист від 18 липня 1940 р.
Там само. Арк. 12. Лист від 23 вересня 1940 р.
Мабуть, згадка про одне з виробництв, на яких довелося працювати під час заслання. Там само. Арк. 12зв. Лист від 23 вересня 1940 р.
Там само. Арк. 10зв. Лист від 6 вересня 1940 р.
Там само. Арк. 10. Лист від 6 вересня 1940 р. І.Б.Матяш в свій час дещо неточно зазначила, що після арешту 1935 р. і сибірського заслання Василь Базилевич більше вже не побачив рідного Києва. (Матяш І.Б. Василь Базилевич: грані таланту й трагізм долі / Особа в українській архівістиці: Біографічні нариси. – К., 2001. – С. 116)
www.s-bilokin.name/Personalia/Mu … ers/B.html
ЦДАМЛМ. – Ф. 542. – Оп. 1. – Спр. 108. – Арк. 12. Лист від 23 вересня 1940 р.
Там само. Арк. 12зв. Лист від 23 вересня 1940 р. Придбати потрібні історику книжки у Таганрозі було нелегко, наприклад, він безуспішно намагався дістати «путеводитель Эрнста и мой» (Арк. 36. Лист від 11 травня 1941 р.) (тобто «Київ: Провідник», виданий під редакцією Федіра Ернста, але левова частина статей у ньому належала Василю Базилевичу)
Там само. Арк. 35. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 15. Лист від 15 листопада 1940 р.
Там само. Арк. 25зв. Лист від 14 лютого 1941 р.
Там само. Арк. 35. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 12. Лист від 23 вересня 1940 р.
Там само. Арк. 32. Лист від 16 квітня 1941 р.
Там само. Арк. 18. Лист від 17 січня 1941 р.
Там само. Арк. 26. Лист від 19 лютого 1941 р.
Там само. Арк. 14. Перу Олександра Оглоблина, зокрема, належала розгромна стаття «Буржуазна історична школа Довнар-Запольського: до генези блоку російського великодержавництва й місцевого націоналізму в українській історіографії» (Записки Історично-археографічного інституту, 1934 р., т. 1, с. 157-225). Школа Митрофана Довнар-Запольського визначалась не тільки традиційно «буржуазно-націоналістичною», але й «фашистського напрямку», боротьба з якою мала стати «черговим завданням радянської історичної науки». Довнар-Запольський помер того ж року після виходу статті, наступного року арештували Василя Базилевича – цілком ймовірно, що заклики Олександра Оглоблина набули певного реального втілення
Скоріш за все, тут мова йде про історика, письменника та педагога Павла Петровича Філевського (1856-1951). У своєму щоденнику він залишив запис від 7 липня 1940 р.: «...Стал бывать у меня некий Василий Митрофанович Базилевич. Почему он попал в Таганрог, не знаю, человек со сведениями по истории русской и особенно Малороссии. Пристраивается в музей. Как видно нуждается и говорит, что возвратился из ссылки, но права выезда на родину в Киев не дано. Лет 50-ти, как собеседник интересный, несколько много говорит о себе и своей работе по археологии» Електронний ресурс, режим доступу: skif-tag.livejournal.com/709512.html
Там само. Арк. 25-25зв. Лист від 14 лютого 1941 р.
Там само. Арк. 34. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 29. Лист від 12 березня 1941 р.
Там само. Арк. 19. Лист від 19 січня 1941 р. Федір Ернст знаходився в Уфі, зараз столиця Башкортостану
Там само. Арк. 22зв. Лист від 6 лютого 1941 р. Всеволод Зуммер перебував у Ташкенті, зараз столиця Узбекістану
Там само. Арк. 34зв. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 36. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 34зв. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 36. Лист від 11 травня 1941 р.
Там само. Арк. 37. Лист выд 27 травня 1941 р.
Він передав їх до Кабардино-Балкарського історико-краєзнавчого музею м.Нальчик. За рік музей було пограбовано і на сьогодні ці експонати вважаються зниклими.
Таганрозька Філія Державного Архіву Ростовської Області. – Ф. 343. – Оп. 1. – Спр. в, Арк. 51-52 зв.
ТФ ДАРО. – Ф. 343. – Оп. 1. – Спр. 31. – Арк. 32.
Електронний ресурс, режим доступу: https://sites.google.com/site/istorices … kih-hramov
Електронний ресурс, режим досиупу: www.lostart.ru/ru/svodnyj_katalog/knigi/tom13/

Share

22

Re: Базилевич

А. Войтков. Иов Базилевич, епископ Переяславский и участие его в церковно-политической жизни Польской Украины (1771-1776). Киев, 1903 г., стр. 1-194 : [Рец. - Киев] : тип. Акц. о-ва Н.Т. Корчак-Новицкого, ценз. 1904. - 18 с.
https://search.rsl.ru/ru/record/01003719936

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share

23 ( 07-12-2021 12:47:27 змінене Ann )

Re: Базилевич

Базилевич Иван Никитович
Красноармеец, __.__.1905 Украинская ССР, Черниговская обл., Сосницкий р-н, с. Волынка, Место службы: 563 сп 153 сд 50 А 3 БелФ

Базилевич Гаврил Никитович
Рядовой, __.__.1903 Украинская ССР, Черниговская обл., Сосницкий р-н, с. Волынка. Донесение о потерях

Пропал без вести __.12.1943

https://pamyat-naroda.ru/heroes/?adv_se … 0%B8%D1%87
Ф. 679, о. 10, д. 2166 Николаевская церковь
ДАЧО, м. Чернігів

Post's attachments

screenshot (9).png 385.47 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Розшукуються в Олександрійському повіті, Херсон. губ.:
МЗН Самойленко Григорія 1885 р. н., батьки його: Самойленко Філіпп Макарович і Матрона Кодратова із с. Яново, Глинська вол.;
вінчання Афанасьєва Євдокима Івановича з Софією Гордіївною в 1880-1885 роках, МЗН їх доньки Олександри в 1909-11 рр.;
вінчання Афанасьєва Микити Івановича з Афанасією Дорофєєвою/Арєфьєвою, МЗН їх дітей: Михайло в 1885-1887 рр. і Наталі?

Share

24

Re: Базилевич

Базилевич Гаврил Никитович
Рядовой, __.__.1903 Украинская ССР, Черниговская обл., Сосницкий р-н, с. Волынка. Донесение о потерях
https://pamyat-naroda.ru/heroes/?adv_se … 0%B8%D1%87
Пропал без вести __.12.1943

https://www.familysearch.org/ark:/61903 … at=1137380

Post's attachments

screenshot (9).png 462.25 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Розшукуються в Олександрійському повіті, Херсон. губ.:
МЗН Самойленко Григорія 1885 р. н., батьки його: Самойленко Філіпп Макарович і Матрона Кодратова із с. Яново, Глинська вол.;
вінчання Афанасьєва Євдокима Івановича з Софією Гордіївною в 1880-1885 роках, МЗН їх доньки Олександри в 1909-11 рр.;
вінчання Афанасьєва Микити Івановича з Афанасією Дорофєєвою/Арєфьєвою, МЗН їх дітей: Михайло в 1885-1887 рр. і Наталі?
Thanks: kuks701

Share