1

Тема: Брачные обыски

Стандартная запись в книге брачных обысков Полтавской губернии первой половины 19 века.
Менялись только действующие лица и даты. Возраст не указывался, увы.
    ****
    Мы, ниже подписавшиеся, по троекратном села **** црк **** священника **** обыска по чистой нашей совести свидетельствуем, что вступающие села **** козак (посполитый, мещанин и т.п.)  ******** холостой (второбрачный) и села **** козака **** дочь **** девица (второбрачная) в брак вступают в сие супружество по любви и согласию без всякого от кого-либо принуждения, а при том не родства между ними духовного и плотского и присвоенения до супружества недопущаещего, и другого никакого правильногого к супружеству препятствия не имеется, в противном же случае, если между сими лицами окажется какое родство или др. препятствующие к тому причины, то подвергаем себя законному суждению.
  К сему обыску подписались козаки ****,  ****, а вместо их неграмотных  по рукоданному прошению козак ***** руку приложил .
  Выше означенные желающие вступить в брак села ****  козак ****и села **** козака **** девица по ученении троекратного в приходской  церкви  пред прихожанами обыска мною сего месяца 21 числа обвенчаны и брак их в метрическую тетрадь записан.
Показанной црк священник *****

Share

2

Re: Брачные обыски

Т.В. Так їх ніхто не трусив, а тільки питали про те, чи не родичі, бува, молоді  і все? Тільки та процедура "обиском" називалася?

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

3

Re: Брачные обыски

Ярематойсамий пише:

Т.В. Так їх ніхто не трусив, а тільки питали про те, чи не родичі, бува, молоді  і все? Тільки та процедура "обиском" називалася?

  smile smile wink  Да!

Share

4

Re: Брачные обыски

От ти ж, Господи! А я думав, коли вперше побачив тут "брачний обиск", що хтось у когось щось провіряв, а потім батюшці розказували. Та забувся зразу спитать. smile

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

5

Re: Брачные обыски

Т.В.
Спасибо.
Подтвердили мою догадку. Сама этот документ никогда не видела.

Post's attachments

1 бр. обыск.jpg
1 бр. обыск.jpg 241.35 kb, 7 downloads since 2016-11-02 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

6 ( 30-04-2017 21:11:28 змінене AppS )

Re: Брачные обыски

Ю. В. Ковальова ПЕРЕДШЛЮБНІ ЕКСПЕРТИЗИ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ  В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст.  

Share

7

Re: Брачные обыски

Тут про якісь гармати!? Помилка?

Share

8

Re: Брачные обыски

так, помилка. виправив.

Share

9

Re: Брачные обыски

Обыск брачный, запись 1907 года.

Thanks: luvi1

Share

10

Re: Брачные обыски

Жениху, венчающемуся в другом приходе, с его церкви давали такую справку - брачный обыск.
В данном случае прихожанину Георгиевской црк сл. Ольховатки Волчанского уезда крестьянину Заседскому (Засецкому) для венчания в приходе Преображенской црк сл. Великого Бурлука  Харьковской губ.

Post's attachments

Сопроводительная - брачный обыск.png
Сопроводительная - брачный обыск.png 1.43 mb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Share

11

Re: Брачные обыски

Ведення шлюбних обшуків запроваджено в 1765р. До окремої книги вносилася інформація про звання, соціальний стан, віросповідання, місце проживання, вік, дієздатність, відсутність близьких ступенів родинного зв’язку, що було б перешкодою для вінчання, рахунок шлюбів, волевиявлення сторін, наявність згоди батьків, відомості про відвідування сповіді і причастя. Обшук підписувався самими нареченими, двома-трьома свідками та причтом церкви. До нього долучали оригінали документів, з яких одні (приміром дозвіл керівництва на вступ у шлюб) підшивали до книги, з інших виписували відомості (атестат про службу, формулярні списки тощо) та поверталися з підписом священика й відміткою на них про здійснення шлюбу. Якщо наречена належала до іншої парафії, то вимагали від її так званого «духовного батька» довідку про наявність та кількість попередніх шлюбів і відвідування сповіді. Оскільки обшуки були важливим доказом підтвердження шлюбу, а
значна кількість священиків вела їх на особливих лист ах, а не в спеціальних книгах, то Синод указом від 16 травня 1802р. зобов’язав, «дабы все обыски ведены были исправно, в том за ними, священно и церковнослужителями, иметь равно смотрение благочинным». Примірники цих книг, подібно до метричних, видавалися священикам безпосередньо з духовних правлінь або з консисторії. Конкретний термін їх ведення не встановлювався, тому ними користувалися рівно стільки, на скільки записів їх вистачало, що залежало від чисельності парафіян і відповідно – кількості шлюбів. Аналіз цих документів по Волинській єпархії свідчить, що в першій половині ХІХ століття термін використання таких книг коливається від 10 до 38 років. Приміром, у церкві села Іршики Староконстянтинівського повіту її вели протягом 28 років (1803-1831рр.), села Киселі цього ж повіту – 34 роки (1870–1873 рр.), села Тригір’я – 38 років(1827-1865 рр.) та ін. Друга половина ХІХ та початок ХХ століть відзначалися зростанням кількості населення, тому книг вистачало в середньому на 3-6 років. Приміром, у парафії села Іршики їх вели протягом 1883–1887рр., села Киселі – 1894-1901рр. Така ж тенденція спостерігається і в парафіях інших населених пунктів Волинської єпархії. Після використання всіх чистих листів у книзі священик повідомляв про це духовне правління чи консисторію з вимогою видачі йому нової книги. Стара ж повинна була зберігатися при церкві разом із копіями метричних книг. Траплялося, що в результаті неправдивих свідчень в обшуці, порушувалися закони, зокрема стосовно питання двоєженства. Результатом одного з таких випадків, коли Провіантського штату комісіонеру 12 класу
Олександру Єлчанінову при живій дружині Варварі Павлівні вдалося одружитися з вдовою Надією Давиденко через неправдиві свідчення при обшуці, стало видання указу Синоду від 25 квітня 1807р., згідно з яким «для постановления преграды подобных злоупотреблений, чтобы Гражданские Правительства с подписавшимися под обысками светского
состояния людьми поступали на будущее время в суждении и оштрафовании их без всякого послабления…». На основі цього указу Волинська духовна консисторія відразу ж зробила припис підвідомчим установам про обов’язкове його виконання під загрозою значних стягнень за його порушення. Підтвердження про належне ведення шлюбних обшуків мало місце в указі Синоду від 22 лютого 1812р., з поясненням, що він може слугувати важливим джерелом підтвердження шлюбу за відсутності метричних книг: «Согласно предложению Г. Правящаго должность ОберПрокурора и Кавалера графа Дмитриева-Мамонова, сделать от Сената всем присутственным местам указами подтверждения, чтоб они, в случае
справок о браках, принимали между прочим в уважение и чинимые при совершении тех браков в церквах вписываемые в книги обыски, которые могут также служить документами в тех случаях, где не окажется метрических книг». Указ поширили й серед духовенства Волинської єпархії, які рапортували про обов’язкове його дотримання. У 1837р. встановлено нову форму шлюбних обшуків[19,275]. Основна відмінність полягала в тому, що за старими формами обшук писався від
імені парафіян, які підтверджували зазначені вище факти про наречених. Нові ж складалися від імені священослужителя, котрий записував ті ж відомості, які в кінці підтверджувалися свідками – двома від кожного з наречених. Оскільки такі книги видавали на необмежений термін, то деякі священики продовжували вести їх за старими зразками ще тривалий час. Як приклад, наведемо обшукову книгу Тригірсько-Преображенської парафії Житомирського повіту за 1827-1865рр.
На першій сторінці писали від руки зразок, дотримування якого було обов’язковим. У 1838р. Московська синодальна друкарня почала виготовляти такі форми й запропонувала їх, серед інших, і Волинській консисторії. З цього приводу в журналі цієї установи з’явився запис від 11 березня 1838р. Зміст його зводився до того, що підвідомчі церкви вже
забезпечені формами шлюбних обшуків, а в майбутньому, за потреби, вони скористаються цією пропозицією. Зрозуміло, що це була лише формальна відписка і ніхто найближчим часом замовляти таких  зразків не збирався. До 1875р. консисторія видавала книги для складання обшуків на біловому папері. На кожному окремому аркуші священик дублював загальний
текст обшуку та вписував необхідні дані про кожну пару наречених. Такий спосіб був дуже незручним, адже постійно доводилося повторювати один і той же загальний текст. Зважаючи на це, Синод 17 травня 1875р. видав указ про початок виготовлення обшукових книг на друкованій основі. Це дійсно значно полегшило роботу духовенству, адже тепер вони в готові друковані формуляри вносили лише необхідні відомості: дату, назву церкви, імена, місце проживання, вік та соціальний стан наречених, згоду батьків, коли оголошено в церкві про шлюб та коли він мав відбутися. Внизу підписувалися наречені, свідки та духовна особа, котра здійснювала обшук. Вивчення ряду шлюбних обшуків за цей період по різних парафіях Волинської єпархії дає підстави стверджувати, що в такому вигляді ці документи велися впродовж подальшого їх існування. Єдиною і незначною зміною стало те, що з середини 90-х років ХІХ ст. в бланках з’явилася нова
графа про те, де до шлюбу мешкала наречена. Якщо, приміром, в обшуках церкви Святої Богородиці села Жемелинці Острозького повіту за 1887-1896рр.[15] таку інформацію священик не вносив, то за 1897-1904рр. він це вже робив. За винятком цієї незначної деталі, обшуки загалом вели однаково у всіх церквах Волинської єпархії. Приміром, за 1875-1885рр. – у Троїцькій церкві містечка Красилів Старокостянтинівського повіту, за 1889-1895 та 1896-1908 рр. – Дмитрівській церкві села Мислятина Заславського повіту, за 1903р. – Покровській церкві села Немильня Новоград-Волинського повіту та в ряді інших.
Волинське духовенство, попри значний контроль з боку єпархіальних органів влади, досить часто не дотримувалося правил належного ведення документів. Шлюбні обшуки в цьому відношенні не стали винятком. В результаті перевірок виявлялися різні недоліки та при можливості примушували священиків їх виправляти. Через це часто виникало листування між консисторією та благочиніями, котрі мали безпосередньо контролювати цей процес. Листування з цього приводу між зазначеними установами відкладалося у справах «Об оконченных записью обыскных книгах церквей Волынской епархии представленных в консисторию для ревизии». Їх аналіз дає змогу встановити найбільш типові види порушень, допущених священиками Волинської єпархії у веденні шлюбних обшуків. Найпоширенішим з них є підписання священиками та псаломщиками документу замість наречених та свідків. Згідно з правилами, в разі неписьменності вказаних осіб, це мали робити сторонні особи. Священо- та церковнослужителям виконувати цю функцію категорично заборонялося. Так, приміром, у зданих в 1894р. книгах шлюбних обшуків таке порушення виявлено по шістьох церквах: Преображенській
містечка Базалія Старокостянтинівського повіту, Успенській с. Личовки того ж повіту, Георгіївській с. Сурмичі Дубенського повіту, Покровській с. Цепцевичі Луцького повіту, Успенській містечка Любар Новоград-Волинського повіту та Троїцькій с. Коритниці Володимир-Волинського повіту. Досить часто траплялися випадки, коли священики не записували вік наречених. Таке порушення зафіксоване, приміром, у зданих цього ж року книгах церков: Троїцької с. Коростів Острозького повіту, Хрестовоздвиженської с. Бутівці Заславського повіту та Покровської с. Кульчинок Старокостянтинівського повіту. Інколи духовенство не вказувало часу оголошення про шлюб. Такі випадки виявлено в зданих у тому ж році документах по церквах: Іоанна Богослова с. Улашанівка Заславського повіту, Різдва Богородиці с. Чорна Новоград-Волинського
повіту, Михайлівській с. Бережниці, Покровської с. Денисівка та одноіменної містечка Ляхівці Острозького  повіту.
По закінченню терміну використання книги шлюбних обшуків подавали до консисторії на ревізію. Так само, як і більшість документів, спочатку вони проходили через благочинія та духовні правління. Після належної перевірки цей вид документів повертали назад у церкви для зберігання у ризниці. Інформація про виявлені недоліки надсилалися благочинним, які, в свою чергу, повинні були сприяти їх виправленню та не допускати в майбутньому. Досить актуальним є питання репрезентативності шлюбних обшуків, адже ця інформація дозволить дослідникам вільно орієнтуватися де і які книги збереглися і можуть використовуватися. Цей вид документації по Волинській єпархії відзначається незначною
збереженістю. Її особливістю є те, що вони велися в одному екземплярі та завжди зберігалися лише при церкві. Якщо, деякі види могли осісти в благочинних, духовних правліннях, в консисторії, то обшуки такої перспективи не мали. Попри все, на сьогоднішній день вони знаходяться не лише в церковних фондах, а й консисторському. Але зрозуміло, що всі вони є парафіяльними екземплярами, оскільки інших просто не існувало. Це визначає те, що більшість з них згруповані по певних церквах за кілька років.
В Державному архіві Житомирської області у фонді Волинської духовної консисторії (ф. №1) вони знаходяться в загальній кількості 37 одиниць зберігання по чотирьох повітах Волинської єпархії: Новоград-Волинського – 11, Житомирського – 10, Старокостянтинівського – 9 та Заславського – 7. Найдавніша з них датується 1803 р. та велася при церкві с. Немильня Новоград-Волинського повіту. Переважна більшість їх концентрується в описі №91 – 12 справ, всі інші по кілька справ містяться в описах 74, 76, 84, 86, 88.
В Державному архіві Волинської області в одноіменному фонді їх зберігається всього 21 одиниця по трьох повітах: Луцькому – 12, Володимир-Волинському – 5 та Ковельському – 4. В ДАРО зберігається 8 таких справ в такому ж фонді, в основному по Свято-Богородицькій церкві с. Жемелинці Острозького повіту.
У фондах парафій, що знаходяться в Державному архіві Житомирської області, їх 38 одиниць. З них 8 – по церквах Новоград-Волинського повіту, а решта – Житомирського.
Підсумовуючи вищесказане варто зазначити, що порядок ведення шлюбних обшуків у Волинській єпархії, так само як і інших документів, підпорядковувався Синоду. Єпархіальні органи влади здійснювали контроль на місцях за належним і своєчасним їх складанням. Попри це, все одно траплялися випадки порушень як синодських, так і єпархіальних указів,
щодо правил їх ведення. Нажаль, оскільки цей вид документу складався в одному екземплярі і зберігався в церковних ризницях, багато з них з різних причин були втрачені.

Кондратюк Ю.С. Шлюбні обшуки Волинської єпархії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

12

Re: Брачные обыски

Іноді в архівних описах зустрічаються і "шлюбні обшуки", і "дошлюбні свідоцтва".

Наскільки я розумію, це має бути абсолютно одне і те саме, але може хтось особисто зустрічав і працював з подібними документами - це точно одні й ті самі документи, чи вони можуть бути різними? Період - друга половина ХІХ століття.