1

Тема: Шкурат

ШКУРАТ Марія Михайлівна, 1923 р. н., с. Загайпіль Коломийського району, українка, освіта початкова. Проживала в с. Загайпіль, робітниця Гвіздецької друкарні. Заарештована 24.10.1945. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Ольга, співала націоналістичні пісні. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 25.12.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Відбула десять із половиною років неволі. Реабілітована 20.08.1993. (12177 П).

Реабілітовані історією. Івано-Франківська область, том 2.

Thanks: Balakyn1

Share

2

Re: Шкурат

Шкурати (Шкурати-Капусти)

І. У Межигірському монастирі поминався рід Федора Шкурата з Пирятина: Максим, Василь, Іван, Меланія.
1. Іван Мельник – млинар густинський (1643). 29 жовтня 1643 року отримав від князя Ярема Вишневецький дозвіл на побудову млина на р.Удай в два кола мучних і одне ступне на великій греблі. Полковник прилуцький. Сотник прилуцький (1649). Полковник прилуцький (1651), загинув під Берестечком. Гадаємо, що полковник прилуцький (1648.06.) Іван Мельниченко і Іван Шкурат – це одна і та ж особа, позаяк Шкурат був мельником густинським (1643).
ІІ. 2.Тиміш Іванович Носач (Шкарлат, Шкурат) (?-1619-1671.09.- ?) – про шляхетське походження засвідчує його герб (1659) на розписці про отримання коштів у Варшаві для Війська Запорожського.
Прізвище Шкарлат встановив Ю.А.Мицик, дослідження називають інше прізвище Шкурат і дають матеріали до родоводу Шкуратенків.
Він син прилуцького сотника (за реєстром 1649 р. – Шкуратевич), а потім полковника Івана Шкурата (?-1600-1651), який загинув під Берестечком в 1651 році. Дотичним підтвердженням цього є наявнісь в сотні Івана Шкурата Тимошівого (тобто полковника Носача) зятя, мабуть Остапа в 1664 році розстріляного гетьманом Тетерею разом з І. Виговським.
Притримуємся думки, що він – шляхтич, який знаходився у міщанському середовищі. Хоча Ю.А.Мицик має інший погляд: «Листування з приводу боргів із львівським магістратом наводить на думку про якісь купецькі розрахунки, що дає підстави для припущення про міщанське походження Т.Носача (Шкарлата).
Спочатку Тиміш Носач очолив Остерський полк в 1648!1649 роках. Змінив старого батька на полковництві прилуцькому після того як Остерський полк був влитий до Переяславського. У 1650 році брав участь на чолі полку в молдавському поході. Генеральний обозний при Богдані Хмельницькому, Івані Виговському, Юрію Хмельницькому і Павлу Тетері. У 1652 році купив у пана Яроша Черепинського в Корсунському полку хутір в с. Припоні за 300 золотих.
Задля зміцнення керівництва прикордонного Брацлавського полку посланий Б. Хмельницьким полковником у Брацлав. Він зміг протягом 1652-1654 роках згрунтувати полк і висунути на керівні посади майбутніх визначних полководців Зеленського, Лисицю та інших.
Керував полком у Жванецькій битві, у боях на Брацлавщині на весні 1654 року. Повернувся на посаду генерального обозного і брав участь в облозі Львова. Разом з Виговським очолював похід на Полтаву проти Пушкаря. Очолював оборону проти контратак пушкарівців. Був парламентарем, затриманим як закладником пушкарівцями. У 1659 році очолював козацьку делегацію на сейм.
Під час скинення з гетьманства Виговського перейшов на бік прибічників Юрася Хмельницького. Гетьман Тетеря призначав його наказним гетьманом. У 1665 році захоплений в полон в Корсуні був на московському засланні. Звільнений на прохання П. Дорошенка 22 вересня 1668 року і повернувся на Україну. Дорошенко надав гетьманський універсал. 19 вересня 1671 року продав батьківський млин на р. Удаї прилуцькому полковнику Семену Третяку.
3. Іван Шкуратенко – військовий товариш (1688).
Д.: Настасія NN (?-1715-?). У 1715 році вона віддала на Густинський монастир свій сад в с.Боршній.
ІІІ.- N Тимофіївна.
Ч.: Остапка NN (?-1664), розстріляний разом з Іваном Виговським.
Федір Іванович (?-1715-?).
Д.: Ганна NN (?-1727-?), жителька прилуцька. У 1727 році вела суперечку за млин на р. Удай з дружиною колишнього прохорівського сотника Ганною Борсуковою – двоюрідна сестра чернігівського полкового писаря Холодовича Самійла, мала спадковий хутір Роменський у Новгородській сотні.
Гафія Іванівна (?-1727-?).
Ч.: Михайло Трифановський (?- ран 1727), протопоп прилуцький.
ІV. Йосип Капустенко-Шкурат (1729-1788-?) – «з древне предков Шкуратов», службу розпочав у 1752 році козаком, абшитований значковим товаришем. Мав 9 підданих на хуторі Пустирці (1782), в 1787 році – 28 підданих у 1 хуторі.
Д.: Настасія Іванівна Древаця, донька сотенного отамана.
V.6. Карпо (1767-?) – абшитований сотенний хорунжий (1788), мав 2 підданих в 1«дєрєвнє».
Д.: Пелагея NN, донька міщанина.
7. Кузьма Осипович Капустянський (бл.1756-?) – службу розпочав з 1769 року при сотенному правлінні, в полковій канцелярії (з 1772), полковий канцелярист (з 1776).

Кривошея В.В. Родоводи казацької старшини (доба козацько-гетьманської держави)
”Гілея (науковий вісник)": Збірник наукових праць.- К., 2007. Випуск 8 - 2007

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

3

Re: Шкурат

Шкурат Яків Савич, 1904 року народження, с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав: сел. радгоспу Чистяківського району Донецької області. Коваль колгоспу ім. Фрунзе. Заарештований 4 квітня 1938 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1960 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга восьма.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share