Re: Цікаві й гуморні прізвища
Думаю, що так могли називати дуже високих людей - півтора звичайного росту.
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37
Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
Думаю, що так могли називати дуже високих людей - півтора звичайного росту.
Просматривал тут на днях один н.п. переселенцев-украинцев. Как всегда юморных фамилий было предостаточно.
Гражданин "Пятница"-мне живо напомнил о бедном Р.Крузо, а совместный брак жениха по фамилии "Повякало" и невесты с фамилией "Бардак" заставил меня задуматься о сложностях семейных взаимоотношений ))
Но самым несчастным оказался г-н по фамилии, извините, "Пидора", вот уж кому действительно не повезло с фамилией.
Думаю, що так могли називати дуже високих людей - півтора звичайного росту.
навряд чи від "кістки"
досі збереглися
ПИВТОРАБАТЬКО
ПОЛТОРАДЯДЬКО
ПОЛТОРАБАБЕНКО
ПОЛТОРАБАТЬКО
від -день-
ПИВТОРАДНИЙ
ПИВТОРАДНЫЙ
ПИВТОРАДНЯ
ПОЛТОРАДИН
ПОЛТОРАДИНА
ПОЛТОРАДНАЯ
ПОЛТОРАДНЕВ
ПОЛТОРАДНЕВА
ПОЛТОРАДНИЙ
ПОЛТОРАДНИК
ПОЛТОРАДНЯ
ПИВТОРАНИС
ПИВТОРАНОС
ПОЛТОРАНОС
ПИВТОРАУС
ПОЛТОРАУС
ПОЛТОРАУСОВ
ПИВТОРАШАПКО
ПОЛТОРАШАПКА
-- саме від імені --
ПИВТОРАПАВЛА
ПИВТОРАПАВЛО
ПИВТОРАПАВЛОВА
ПОЛТОРАПАВЕЛ
ПОЛТОРАПАВЛА
ПОЛТОРАПАВЛЕНКО
ПОЛТОРАПАВЛО
ПОЛТОРАПАВЛОВ
ПОЛТОРАПАВЛОВА
ПОЛТОРАПОВЛО
Ну, ще Півторак/Полторак є.Добре, якщо "півтора-" - це велике на зріст, на розмір, але що тоді таке "Півторабатько"?
DmitroR-2, Ви мене розчарували! "Пидора, Пидоря" є і в нас таке прізвище. Це варіант імені Феодора. В одному з селищ Челябинської обл. є мер Пидоренко. Ніхто до 1970-х рр. не знав слів ні "підорас", ні "педераст". Ми з Пидорею штаб охороняли у Гянджі у січні 1989, коли нас возили лякати НФ Азербайджану. П'ятниця, а ще Субота, Четвер(г), Середа, Понеділок/Понедельник, Неділько. Вівторок наче не чув. Та то ще може бути щось інше, "П'ятни'ця", від "п'ята" чи "п'ятно". Бардак - це скринька для всякого мотлоху, бардачок - сумка з ключами на рамі велосипеда.
якщо "півтора-" - це велике на зріст, на розмір, але що тоді таке "Півторабатько"?
Батько зростом 150 см, син - 210. От і Півторабатько.
Это понятно, я о современном "прочтении" фамилии.
Balymba, А, може, Півторабатько - це той, у кого був батько й вітчим? Або "нагуляний" невідомого від кого.
Батько зростом 150 см, син - 210. От і Півторабатько.
225. Такого не бува - яблуко від яблуні недалеко падає. А якщо бува, то не його батько. Отоді й могли назвати "Півторабатько".
Була у нас колись дивна сімейка - його прозвали "зайцем", бо зросту був куцого. Незважаючи на маленький зріст мав велику силу і був вправним копачем криниць. Вона ж - цілковита протилежність: двометрова худюща "трама". Нажила ця пара п'ятеро дітей. Двоє близнят пішли ростом в батька. Інших троє - були високого росту. Серед них один син дійсно був ростом "як півторабатька".
А, ще могло бути, що цей нащадок від "полуторного" шлюбу, батько - другим, мати - першим. Чи - навпаки ...
То якось давно показували псковську дірєвню. Хлопець прийшов з армії, а вона його й злапала, бо там хлопці великим дефіцітом бул. Він їй по плече. Слова йому не дала сказати. На запитання:"Ви дуже різного росту, це нічого?" Вона каже:"Так ми ж любимо одне одного!"
псковщина ні до чого, у нас теж таке бувало
Bragida, Правда?
так, ще й дружина "коли треба" ослінчик підставляла, щоб порцію "по мордам" отримати, бо з землі чоловік не діставав
бо ж - хазяїн
прізвище Півторак/Полторак дуже поширене, разом більше 6000 носіїв
якщо би це просто "людина у півтора стандартного зросту" - щось їх занадто багато, тоді б вже саме поняття "стандартного зросту" зсунулося вгору
чи не є це насправді "пів-турок"?
так, ще й дружина "коли треба" ослінчик підставляла, щоб порцію "по мордам" отримати, бо з землі чоловік не діставав :)
бо ж - хазяїн
А що жінки були сиротами безрідними?
ставлення горян до цього питання також ще донедавна було далеким від ідеалу
Чоловік є володарем, якому підлягає жінка. Це співвідношення досить часто проявляє себе ззовні. Коли чоловік і жінка йдуть однією дорогою, то, як правило, вона відстає від нього щонайменше на один крок. Якщо потрібно нести тягар, то, звичайно, його звалюють на жінку. Верхового
коня, звичайно, використовує чоловік, у той час, як жінка йде поруч пішки. При вході в будь-який дім чоловік йде завжди попереду. Про смерть жінки гуцул каже, як зрештою і русин у передгір'ї, що вона погибла; у цьому відношенні жінка стоїть не вище тварини. На побої гуцул так само не скупиться. Його основне правило: «Якщо хочеш мати добру жінку, то мусиш гатити в неї, як у дерев'янку». Існує також вислів: «Жінка б'є язиком, а ти її й кулаками не подужаєш», який свідчить про подібний погляд.
Ще одна реалія, без якої заледве обходилось гуцульське весілля мого дитинства, — бійка. Після весіль жваво обговорювались деталі: хто, кого, за що, чим і як бив. Ви знаєте, як це буває — агресивна чоловіча енергія, спровокована горілкою, шукає виходу. Певний тип чоловіків у такому стані просто активно «шукає ґудза» — напрошується на рукоприкладство. В хід ішли не лише кулаки, а й кілки, пляшки; зрідка траплялися навіть поножовщини. Хто не наважувався реалізовувати свій потенціал воїна в публічній ситуації, дорогою з весілля бив власну жінку. Биття жінки — це взагалі дуже важливий і стійкий елемент гуцульської культури...
У нас таких страхів не було. Було, але мало. Переказували, що мій прадід Яшко, коли у 1914-му отаманував у станиці, то дуже не любив, коли чоловік бив жінку. Якщо під вечір, коли він зі степу заходив у правління і якщо йому доповідав тижньовий (черговий), що такий-то й такий бив свою жінку, він переодягався у козачу форму, брав нагая і йшов чихвостити такого чоловіка, два-три рази оперізував тим нагаєм і називав "бісовою душею". Отакі звичаї, як у гуцулів, були у черкесів. Вони не любили щоб жінка або "джаур" (невірний) йшли попереду або поряд. У прадіда (нерідного) Андрія Миновича був друг Ширь (мабуть, Чирг). Він казав:"Андрій Минович! Я твоя велика друга, дуже люблю тибе, тіко не ходи попереду або поряд з моя, а тике позад моя. А то я твой спина бачу, і всьо мині хочеться тибє г'інджял у спина засадить! Мінє ни наравиться, шо ти по майой земля попереду ідьош!" Хазрет на коні, а вагітна жінка коня за вуздечку веде. "Здоров, Хазрет!" - "Здоров, Петро!" - "А де це ти їдеш?" - "Шо, ні бачиш? Бабу на роддома візу!" А в старовину не ходили і в нас жінка з чоловіком поряд. Я не пам'ятаю, щоб мої ходили під ручку. Чоловік спереду, жінка ззаду. А то й таке - дідуня самі приходили, а бабуня перегодом. Але щоб руки розпускали - не бачив і не чув. А покійна прабабця Явдоха їх усіх трьох (дітей) своїх до одруження товстою палюгою лупцювали. Дідуня у мене "нервенні" були, але язикові волю не давали - лаяли, загрожували, але без клятьби, матюків. На бабуню раз вилетіло "московське слово", так вони до вечора плакали. А на весіллях битися у нас любили цигани. "Ну, як свайба вдалася?" - "Та слава богу, й попоїсти було, й випить, і побилися добре - все, як у людей!" - "Ну й хто кого лучче побив?" - "Чесно скажу - свати нас. Бо билися в них, отож у них більше струменту під рукою було."
Ярематойсамий, очень ярко рассказали
Класс! Особенно последняя история тронула:)))
Я цього не знав, тих людей не пам'ятаю, але кажуть, що таки дід побивав бабу. А баба любила діда. Мабуть, якби не любила, то ззамолоду не пішла за такого шпеника (шпингалета) - вона була на голову вища за нього. Й от, уявіть, він, карлівське поріддя, простягав руку до неї. Але до обличчя не діставав, так вона ставила йому табурета, й підставляла дурну свою пику. Думаю, що брехня, бо розказував такий самий шкет і дуже агресивний. Бо чого його було діда підсаджувать, нахили голову й получай! Одна баба спіймала діда на злодійстві - нишпорив по бабиних сховах - шукав самогонку. Баба зачала лаяти його, дід кинувся з кулаками. Баба схопила рогача й пришпилила діда до стіни, взявши за шию. "Ах ти, каналіє, крадеш, п'єш ще й биться кидаєшся! Та я тебе, іродову душу, задушу, як зінське щеня!" Баба казала, що дід посинів, як буз, аж захарчав і почав проситися. Тоді вже баба одпустила. Вийшла на вулицю й розказала кумасям. На другий день увесь хутір дідову ганьбу знав. Мужики підняли діда на кпини. У діда відпала охота красти з бабиних сховків. Помогло!
... підставляла дурну свою пику
то вже й пан Ярема забрехався чи справді з Чернігівщини такого нанесло?
Bragida, Не зрозумів, у чому забрехався і чого з Чернігівщини нанесло?
http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 71#p132471
на півтори доби раніше
Ну, були окремі дурні, але масового характеру, тим більше думки, що жінку конче треба гамселити, щоб "шовкова" була, не було. А про діда й бабу, думаю, брехня.
Глобино, 1938 г.
Симибаламут, Сироватень.
ставлення горян до цього питання також ще донедавна було далеким від ідеалу
Чоловік є володарем, якому підлягає жінка. Це співвідношення досить часто проявляє себе ззовні. Коли чоловік і жінка йдуть однією дорогою, то, як правило, вона відстає від нього щонайменше на один крок. Якщо потрібно нести тягар, то, звичайно, його звалюють на жінку. Верхового
коня, звичайно, використовує чоловік, у той час, як жінка йде поруч пішки. При вході в будь-який дім чоловік йде завжди попереду. Про смерть жінки гуцул каже, як зрештою і русин у передгір'ї, що вона погибла; у цьому відношенні жінка стоїть не вище тварини. На побої гуцул так само не скупиться. Його основне правило: «Якщо хочеш мати добру жінку, то мусиш гатити в неї, як у дерев'янку». Існує також вислів: «Жінка б'є язиком, а ти її й кулаками не подужаєш», який свідчить про подібний погляд.Ще одна реалія, без якої заледве обходилось гуцульське весілля мого дитинства, — бійка. Після весіль жваво обговорювались деталі: хто, кого, за що, чим і як бив. Ви знаєте, як це буває — агресивна чоловіча енергія, спровокована горілкою, шукає виходу. Певний тип чоловіків у такому стані просто активно «шукає ґудза» — напрошується на рукоприкладство. В хід ішли не лише кулаки, а й кілки, пляшки; зрідка траплялися навіть поножовщини. Хто не наважувався реалізовувати свій потенціал воїна в публічній ситуації, дорогою з весілля бив власну жінку. Биття жінки — це взагалі дуже важливий і стійкий елемент гуцульської культури...
Щось мені це схоже на дешеву сенсацію. Думаю були окремі випадки коли чоловіки били жінок, було і навпаки.
Єдине, що характер горян більш запальний, і образи часто переростали в криваві бійки.
Наші (маю на увазі російських) "спостерігачі" давнини та старих звичаїв люблять прибрехати і то більш за мене. Особливо вони люблять накручувати, випучувати якісь особливості й робити з того дивину. А самі часто не мають уявлення про те, про що пишуть. Або виконують політичне замовлення. Зараз багато пишеться, говориться й співається про "казачество". Роблять це люди, які далекі від того козацтва або нащадки козацькі, відірвані від свого коріння. Роблять з козаків ура-патріотів, затятих монархістів, православних святош, а з іншого боку - "разудалих" одірвил, п'яниць-гультіпак, які, знай собі, лупцюють нагаями та кулаками жінок, г'ецають на конях та сплять під кущами, накрившися буркою. Чиста брехня! По-перше, козаки були різні етнічно й історично, скрізь були різні звичаї, отож, про всіх гамузом говорити не можна. По-друге, нічого лізти в чужий монастир зі своїм уставом, нічого писате, чого не знаєш. Можливо, вплинуло те, що характер козаків, як і горян (різних) був також запальний, задерикуватий, тому й видавалося декому, що вони такі суворі "жінкопобивателі". Ні і ще раз ні! Більшість була проти того. Міг прийти не тільки отаман, а брат або батько побитої й так віддухопелити "істинного казака", що він забував, як його піп хрестив. Неодноразово чув про таке й у своєму житті бачив. От чомусь про це не пишуть.
Ярематойсамий, вот Вам небольшая подборочка http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 08#p132908
Алёна, Дійсно, мені. А я вже хотів обуритися - чому мені, а не засновнику теми. Подивився - а це я. Вже забув. Теж гумор.
Сегодня попалось в с.Грушевка Херсонского уезда. Но, скорее, не фамилия, а имя. Но сочетание "шикарное".
Крещен мальчик Мамонт Глиняный.
Проверила, действительно, есть такое имя.
Раніше це ім'я хоч і не було поширеним, але "на слуху". Від нього прізв. Момот, Момотенко, Момотюк, Мамут, Мамонтов. Очевидно, поширеною українською народною формою цього імені було "Момот". Цікаво, що у нас у станиці було таке прізвище, але його вимовляли "Момонт". Це говорить про те, що старі люди чули ім'я і прив'язували прізвище до нього.
Цікавіше за все, що і в наступному році побачила таке прізвище, але ім"я хлопчика Мамант.
Молокосос, короче
Воронiжська губернiя, Острогожський уезд, 19 ст - НЕЗОВИБАТЬКА
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >