1 ( 02-07-2016 11:43:24 змінене kbg_dnepr )

Тема: Джерела для пошуку / Источники

Фотовспышка за час до расстрела
01.04.2014

Источник: istpamyat.ru/diskussii-...rasstrela/

"В Москву едет выставка памяти жертв Большого Террора. Польский журналист Томаш Кизны разыскал сотни архивных фото, запечатлел места массовых расстрелов и записал видеоинтервью с детьми приговорённых.

Все фотографы так или иначе сражаются с забвением, но поляк Томаш Кизны объявил ему непримиримую войну. Больше четверти века он путешествует по городам и весям бывшего Союза, запечатлевая бывшие сталинские лагеря и места массовых расстрелов, разыскивая архивные фотодокументы и беседуя с
родственниками погибших. Ещё несколько лет он снимал пассажиров метро современных городов-спрутов, от Москвы до Нью-Йорка. Ежедневно в подземке перед нами промелькивают сотни лиц, но сейчас вы вряд ли
вспомните хотя бы парочку. Лета пополняется с каждым часом, но Томаш решил плыть против её течения.

В сталинских лагерях сидели родственники Томаша. Его даже назвали в память о прадедушке, погибшем в
казахстанской ссылке. Но решающим для выбора темы стало знакомство с жертвами сталинизма в восьмидесятые, когда фотограф работал в антикоммунистическом подполье против режима Ярузельского. Постепенно он стал собирать лагерные снимки, сразу после перестройки отправился в путешествие по архипелагу зла.

Десять лет назад Томаш выпустил книгу, посвящённую ГУЛАГу. Новый проект посвящён Большому Террору. Всего там три раздела: «Осуждённые», «Некрополь» и «Свидетели». В прошлом году уже вышел фотоальбом на польском и французском, передвижная выставка побывала в нескольких европейских странах. Осенью она должна добраться до нашей столицы, а пока что Томаш рассказал о своём пятилетнем труде в московском Сахаровском центре.

По оценкам Томаша, за 15 месяцев Большого Террора, с августа 1937 по октябрь 1938, погибли 750 тысяч человек, причём речь идёт только о насильственно убитых. Если считать всех умерших в лагерях и тюрьмах от болезней и непосильного физического труда, то количество жертв приблизится к полутора миллионам.

Сталин и присные стремились не только стереть человека с лица земли, но и уничтожить о нём всякую память. Сотни тысяч арестованных по политическим статьям пропадали бесследно: ни дна, ни покрышки. Однако парадоксальным образом портреты приговорённых к расстрелу сохраняла рутинная полицейская процедура: тюремная фотография. По словам журналиста, снимки приговорённых к расстрелу напоминают
посмертные маски Древнего мира. Кого-то фотографировали за неделю до смерти, кого-то за час. Многие глядят в объектив словно с того света.

Снимки жертв Большого террора были рассекречены ещё в начале девяностых. «Мемориал» уже публиковал фото из центрального архива ФСБ (всего их около трёх тысяч). Однако на них в основном партийная элита. Томаш решил составить коллективный портрет всей страны и отобрал в Госархиве фото обыкновенных людей из разных слоёв общества: профессора и пролетарии, священники и чиновники, большевики и беспартийные. В итоге больше 400 фото представлены на выставке, около 60 вошли в фотоальбом.

Поиском архивных снимков Томаш не ограничился. Он посетил и запечатлел на плёнке около 40 мест массовых расстрелов и захоронений, от Петрозаводска до Сахалина. Всего их около 300, но две трети до сих пор не найдены. Видимо, за малыми исключениями их не найдут уже никогда. Томаш Кизны

Томаш Кизны

Фотограф отказался от чёрно-белой съёмки, решив сделать ставку на естественность. По его словам, всякая продуманная драматургия кадра была бы фальшива:

— Сталинские поля смерти… Когда оказываешься там в полном одиночестве, возникает странное чувство. Место ничего не может сказать о трагедии. Внутри тебя душевное напряжение, но пейзаж банален,
равнодушен. Сквозь него невозможно пробиться в прошлое. Как сфотографировать невидимое? Как сфотографировать истину? Что снимать? Памятные знаки? Обыкновенный лес? Всё не то.

Однажды в Петербурге, на Левашовском кладбище пришло своего рода озарение:
— Я решил: пусть любой снимок ничего не скажет, важен сам акт или факт снимка. Я настроил аппаратуру, закрыл глаза и стал снимать наугад, не заглядывая в объектив. В гостинице посмотрел, что получилось: фрагменты реальности, вырванные случайно, без композиции, без авторского мышления. Идея казалась заманчивой, но я от неё отказался. Понял, что передаю невозможность визуализации. Тогда я решил говорить о нас, а не о тех, кто под землёй. Я стал фотографировать тишину. Там тишина особенная.
Лают собаки, шумят машины, но тишины не заглушают.

Кроме того, во время путешествий по России Томаш беседовал с родственниками приговорённых к расстрелу, в основном с дочерьми и сыновьями:

— Они не знают, где похоронены родители. Их внутренние раны не заживают. Лишение права на могилу — жёстокое наказание. Даже после смерти человек должен иметь место на земле. Антропологи говорят, что человечество начинается с того момента, когда наши первобытные предки отказались от каннибализма и перешли к погребальному обряду.

Впрочем, из трагического правила иногда бывают исключения. Поразительная история произошла в Воронеже. В расстрельной яме нашли клочок бумажки, на нём удалось разобрать фамилию: Духовский. Как ни странно, он оказался священником. Удалось даже найти его родственников, они жили совсем не
близко, во Львове. В той же яме лежали останки ещё 48 людей. Их имена помог установить расстрельный список. Городская комиссия по реабилитации жертв политических репрессий разыскала их родственников, которых, к сожалению, можно пересчитать по пальцам одной руки.

Вот что рассказала Томашу одна из них, семидесятилетняя учительница Елизавета Петровна Шаталова:

— Душа моя спокойна теперь. Я очень рада тому, что знаю, где косточки отца, где могила его, где покончили его жизнь. Мама постоянно видела отца во сне, а я всего однажды. Если бы он был жив, я бы получила другое образование и по-другому замуж вышла. Женихи от меня шарахались, потому что отец погиб по 58-й статье. Кто же согласиться страдать на работе из-за того, что у него жена — дочь врага народа?

Террор был безжалостен и к собственным слугам. Воспоминаниями перед камерой поделился Михаил Львович Полячек, журналист, сын капитан НКВД из близкого окружения Ежова:

— Отец работал в ЧК в Ставропольском крае под началом Израиля Дагина (он потом возглавил в Москве отдел охраны Кремля). Когда пошла волна чисток, друзья отцу сказали: «Полячек, у тебя неприличная фамилия. Ты из Польши? Надо тебя прятать». Его отправили на Дальний Восток, но ненадолго. В конце 1938 года вызвали в Москву. Он прилетел 17 октября. Я хорошо помню тот день: ровно за неделю до моего дня рождения. Отец вошёл в дом, поставил чемодан, взял меня на руки… В этот момент в дверь позвонили. Сначала о нём ничего не было известно, потом сообщили, что он получил десять лет без права переписки.
Что это означало — все знают. Единственное, что меня утешает: отец не был на следственной работе. Не могу сказать, что ни в чьей смерти он не виновен. Оперативные разработки он вёл… Сочувствие у меня к нему есть. Отец есть отец. Где-то в глубине души любовь к нему, конечно же, есть. И
судить я его не могу.

На встрече в Сахаровском центре присутствовал Анатолий Разумов, историк, археолог, проводивший раскопки на Соловках и на Бутовском полигоне, составитель книги памяти «Ленинградский мартиролог». Он добавил несколько слов к рассказу Томаша:

— 1937 год — совершенно не случайная дата. Это юбилей Октябрьской революции, первая её годовщина после принятия сталинской конституции и объявления первых в стране всеобщих тайных и равных выборов в Верховный Совет. К этим выборам руководство коммунистической партии приняло решения провести тотальную карательную операцию. В учебниках 1937 год значился как год победы социализма.

Победа была окрашена в зловещие багровые тона:

— В Петрозаводске душили верёвками, в Виннице били деревянными дубинами по голове. Не было ни судебного, ни прокурорского наблюдения. Людей просто убивали самыми разными способами. Боеприпасы экономили. Людям говорили, что ведут на медосмотр, чтобы не беспокоились. А кто беспокоился, тех прибивали на месте. Всё это не укладывается ни в какое описание. В 1938 году операцию прикрыли, потому что страна в прямом смысле была залита кровью. Не смогли решить задачу укладки кубатуры
трупов в землю.

В ноябре 1938 года, когда упразднили расстрельные «двойки» и «тройки», в Ленинграде ещё не успели привести в исполнение приговоры 999 человек. В последние годы Анатолий Яковлевич работал
именно с их делами:

— Примерно треть приговорённых погибли от туберкулёза, побоев и прочих бед задолго до вынесения приговора. Другие дела попробовали передать на судебное рассмотрение, но дела были совершенно липовые, в то время прокуратура уже отказывалась их пропускать. Тогда часть дела ликвидировали, обвинительное заключение вырывали, находили новых свидетелей. Не требовалось подтверждений в
шпионаже. Достаточно было сказать: «Он человек нехороший». Так ещё треть засунули в лагеря, где часть из них погибла. Ещё примерно треть выпустили. На них не удалось найти вообще ничего. Отсюда миф о
послаблении Берии после ежовщины.

Итак, нам остаётся только уповать, что фотовыставка, посвящённая Большому Террору, благополучно
доберётся до Сахаровского центра нынешней осенью. Изначала планы Томаша были более чем смелые: транслировать лица расстрелянных на фасад Федеральной службы безопасности, ни больше, ни меньше. Таких чудес мы с вами не увидим, разумеется, но хотелось бы по крайней мере верить, что ещё сможем вглядеться в посмертные маски, снятые НКВД, а главное — сами не станем предметом разысканий нового историка репрессий".

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

2 ( 14-04-2014 17:37:33 змінене kbg_dnepr )

Re: Джерела для пошуку / Источники

МАРТИРОЛОГ Кам'янського-Дніпродзержинська та Кам'янського (Дніпродзержинського) району за роки тоталітарної влади. - Вид. 2, доповнене (упорядник Олександр Слонєвський).- Дніпродзержинськ, Вид. дім "Андрій", 2014 р. - 581 стор. Наклад аж 23 екз.!

Загалом 2462 прізвища.

ч. 1 Алфавітний перелік жертв міста (2093+186 особи)
ч. 2 Алфавітний перелік жертв району (183 особи)
ч. 3 Хронологічний перелік жертв
ч. 4 Жертві политического террора - уроженцы Каменского (Днепродзержинска), репрессированные за пределами города (разработака Людмилы Глок)
ч. 5 Фотоархів репресованих

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

3

Re: Джерела для пошуку / Источники

Реабілітовані історією  -  Інтернет–проект, «Національний банк даних жертв політичних репресій радянської доби в Україні»

www.reabit.org.ua/

Share

4

Re: Джерела для пошуку / Источники

Електронний архів Українського визвольного руху
avr.org.ua/

Share

5 ( 01-08-2014 19:37:43 змінене Т.В. )

Re: Джерела для пошуку / Источники

центр "Возвращенные имена"
            visz.nlr.ru/links.html
   Российская ассоциация жертв незаконных политических репрессий
            rosagr.natm.ru/memorybook.php
       "Святое Оренбуржье"
            www.oren-saint.ru/index.php
          "Репрессированные уральцы"
  wap.gorynychforum.forum24.ru/?1- … 89-000-0-0
            "Возвращенные имена"   Книги памяти России
                                www.visz.nlr.ru/
                  Книга памяти Кубани
           kubanmemo.ru/bookmemo/content_table.php
                      Книга Памяти репрессированных бакинцев
         www.ourbaku.com/index.php5/%D0%9 … B2:_%D0%93

Share

6 ( 08-12-2014 11:08:49 змінене LuckyLuke )

Re: Джерела для пошуку / Источники

Русские в Китае. Генеалогический индекс (1926- 1946)

books.google.cz/books?id=c9MwBQAAQBAJ

http://images.vfl.ru/ii/1416406544/9c65dc75/6992224_m.jpg

7 ( 30-01-2015 14:09:21 змінене LuckyLuke )

Re: Джерела для пошуку / Источники

Список лиц, депортированных в ГУЛАГ чехословацких граждан

 
Список 7422 похищенных чехословацких граждан, большая часть из них были словаки, большое количество также лиц русской, русинской и украинской национальности.


Список депортированных (формат PDF, размер файла: 19,9 Мб)

Thanks: iromko2

8

Re: Джерела для пошуку / Источники

Памятники жертвам политических репрессий в СССР www.sakharov-center.ru/asfcd/pam/

Проект с очень спорным названием "Бессмертный барак" planeta.ru/campaigns/immortalgulag

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

9 ( 31-08-2015 10:25:34 змінене LuckyLuke )

Re: Джерела для пошуку / Источники

Напевно в деяких випадках треба робити запит й до РГАНИ:

В РГАНИ эти документы [отчетные карточки членов КПСС] хранятся в архивном фонде № 90 ... в четвертой описи – так называемые «спецдела»: списки партийных документов образца 1936 года, поступивших для погашения в Центральный комитет в 30-50-е годы после изъятия у арестантов НКВД и МВД.

Джерело: http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=42418#p42418

Thanks: kbg_dnepr1

10

Re: Джерела для пошуку / Источники

Алфавітний перелік репресованих осіб (із Розсекречені матеріали з Галузевого Державного Архіву СБУ)  oa.elibukr.org/bitstream/1984/1525/1/Копія%20_Алфавітний%20перелік%20репресованих%20осіб.xls
Інформація про репресованих осіб: населений пункт мiсця народження, професiя, сімейний стан, дата арешту, кваліфікація злочину, орган що прийняв рішення по справі, дата винесення останнього рішення по справі, орган що реабілітував, дата реабілітації, кримінальна справа.

З повагою, Сергій Овчаренко

Share

11

Re: Джерела для пошуку / Источники

ovchar, там якийсь скорочений показник.
тут найповніший та постійно оновлюється:
www.reabit.org.ua/index.php?STAR … S=nbr#list

Share

12

Re: Джерела для пошуку / Источники

Мариненко
Спасибо, что напомнили. Нашла родственника.

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Share

13

Re: Джерела для пошуку / Источники

доречі, якщо там відсутні відомі вам репресовані, то вони їх додають після того як їм написати та надати підтвердження.

Thanks: Bragida, kbg_dnepr2

Share

14

Re: Джерела для пошуку / Источники

Одеський архів недавно опублікував списки репресованих на своєму сайті. Цих справ раніше в БД не було. Не знаю, ми тепер додадуть.

Thanks: kbg_dnepr1

15

Re: Джерела для пошуку / Источники

Золотарев В.А, Степкин В.П. ЧК-ГПУ-НКВД в ДОНБАССЕ: Люди и документы 1919-1941 г. Донецк, Алекс, 2010 - 512 с.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Алена1

Share

16

Re: Джерела для пошуку / Источники

Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів (2012 р., pdf) www.memory.gov.ua/sites/default/ … pravdu.pdf

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

17 ( 05-03-2016 01:47:20 змінене LuckyLuke )

Re: Джерела для пошуку / Источники

Списки осіб, позбавлених виборчих прав:

ЦДАВОВУ. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 641 (це Чернігівщина, дивіться справи поруч). Кінець 1922 р. Аналогічні списки є по Кременчуцькій, Полтавській та Одеській губерніях.

Дані - ПІБ, вік, чим займався до революції, чим займається на цей час, соціальне положення. Вдалого пошуку!

Джерело

18 ( 07-03-2016 19:30:36 змінене kbg_dnepr )

Re: Джерела для пошуку / Источники

"Мемориал" запустил сайт «Личное дело каждого»
«Личное дело каждого» (dostup.memo.ru/) — это руководство к действию для граждан, которые хотят реализовать свои права на доступ к документальным свидетельствам о политических репрессиях, проводившихся в СССР, и узнать информацию о судьбе собственных родственников. Цель проекта — создание сообщества исследователей, которые имеют дело с различными практиками доступа к архивным материалам. Под лопасти ХХ века попали миллионы — людей расстреливали, вынуждали эмигрировать, отправляли в лагеря, депортировали целыми народами, раскулачивали, переселяли из деревень в города — не говоря уже о людях, исчезавших и погибавших на фронтах Второй мировой войны, оказавшихся на оккупированных территориях, военнопленных, угнанных на принудительные работы в Германию и многих других.

philologist.livejournal.com/8265985.html

Туда можно зайти:

dostup.memo.ru/node/157
dostup.memo.ru/ru/galereya-dokumentov

01 февраля 2016
Молодой австрийский историк Маттиас Кальтенбруннер исследует шесть западноукраинских сел в Снятинском районе Ивано-Франковской области. Наш корреспондент Павел Микитенко поговорил с Маттиасам о целях и методах его исследования, украинской исторической памяти и особенностях работы в архивах в Украине, России и Канаде
dostup.memo.ru/ru/globa...intervyu-s


Еще один проект:   "Причина расстрела"   www.facebook.com/prichinarasstrela/?fref=nf

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

19 ( 18-06-2016 15:31:42 змінене kbg_dnepr )

Re: Джерела для пошуку / Источники

"Чорний прапор з кривавою смугою"
Станислав Липовецький
11 червня 2016

У 1956-му, 60 років тому, було реорганізовано систему сумно відомого ГУЛАГу. 

Того року на волю вийшли сотні тисяч в'язнів. "Якщо за три роки до "таємної доповіді" (Хрущова на ХХ З'їзді КПРС. — C.Л.) було реабілітовано трохи більше ніж 7,5 тис. в'язнів, то за десять місяців після неї — 617 тис.", — наводить цифри американська журналістка Енн Епплбаум. Її дослідження "Історія ГУЛАГу" в 2004 р. було відзначене "Пулітцерівською премією" — найпрестижнішою в галузі журналістики. 

Українці завдали системі два важкі удари — вперше коли в "особлагах" політв'язні перемогли криміналітет, а вдруге — організувавши масові повстання. Норильськ, Воркута й Кенгір стали трьома попереджувальними дзвінками, які сигналізували про неминучість змін у ГУЛАГу.

+ Читати більше

Карагандинський етап і повстання в Норильську

Випадки непокори в таборі були досить частими, але, крім втеч або виступів невеликих груп в'язнів, у 1950-х рр. починаються серйозні протести, які ввійшли в історію як повстання в таборах. "Бацила бунту" поширилася з таборів Казахстану. 

"До цього часу почала функціонувати нелегальна табірна рада з числа найбільш авторитетних зеків. Створена вона була з ініціативи бандерівців, що мали великий досвід підпільної роботи в ОУН і УПА. Від українців входило 4 людини, від росіян — 3, від прибалтів — 2, від кавказців — 1, від середньоазіатів — 1 і від євреїв запросили мене", — писав Сємьон Бадаш про формування підпілля в таборі Екібастуз у Казахстані в 1952 р. 

Не в одному Екібастузі, а в цілій околиці відбулися виступи в'язнів. Вони охопили табори Північного (Степлаг) і Південного (Пісчанлаг) Казахстану. Щоб їх пригасити, арештантів відправили на відомий карагандинський етап.

"Після придушення повстання 1952 р. в Караганді всіх в'язнів було відправлено для зразкового покарання відбувати строки за полярним колом. І все-таки, попри репресії, ті, хто прибув, вважали своїм обов'язком і далі нести з собою "смолоскип свободи". Табірна адміністрація безумовно припустилася непоправної помилки, відправивши цих людей у Норильськ, Воркуту і Магадан, сприяючи таким чином поширенню "вірусу повстання", — так оцінював ті події в'язень-американець Лернер Джо. 

Першим з низки великих повстань стало Норильське. Участь у ньому взяли тисячі в'язнів з кількох таборів, які належали до Горлагу, але ключову роль відіграли таки "карагандинці". З їх прибуттям Норильськом почали ширитися чутки про виступи в'язнів, а потім не забарилися й акти знищення посіпак адміністрації.

Повстання спровокувала адміністрація — в травні 1953 р. було кілька випадків, коли конвой відкривав вогонь по арештантах. На знак протесту в'язні 5-ї зони вигнали адміністрацію за межі табору, а на єдиній двоповерховій будівлі підняли чорний прапор з червоною смужкою — за свідченням литовця Антанаса Волунгявічуса — символ "до останньої краплі крові". Прапор було видно і в сусідніх зонах, відтак протест поширювався. 

Коли ж озброєні солдати намагалися придушити повстання в шостій, жіночій, зоні, то проти них рушила колона в'язнів, попереду якої йшли матері з немовлятами. Діти віком до одного року були в таборах разом з ув'язненими мамами, однак при цьому вважалися вільними людьми. Тому того разу солдати не наважилися відкрити вогонь.

Вже 5 червня повстання охопило шість таборів Горлагу: в'язні відмовилися виходити на роботу і зажадали комісії з Москви. Делегованому зі столиці начальникові Тюремного управління МВС СРСР полковникові Кузнєцову було озвучено низку вимог, серед яких — припинити розстріли та свавілля адміністрації, замінити керівництво Горлагу. Разом із тим, вимагали забезпечити загальні права в'язнів — скорочення робочого дня до 8 годин, встановлення вихідних днів, дозвіл писати листи, зняти ґрати й замки з вікон і дверей. А на самих в'язнях — прибрати номери, які адміністрація запровадила з прибуттям карагандинського етапу. 

Повстання вибухнуло стихійно, але в'язні виявилися до нього готові. Так, у третьому табірному відділенні діяла підпільна українська група, яка висунула в керівники повстання представників інших народів. Українців у ній представляв Кость Король. У четвертому таборі загальне керівництво на себе взяв українець-"карагандинець" Євген Грицяк. Євген Грицяк — керівник повстання в четвертій зоні Горлагу

Представники влади намагалися пригасити повстання, погоджуючись на окремі вимоги, проте то в одному, то в іншому таборі воно спалахувало знову, додаючи запалу іншим. Незабаром інформація про повстання вийшла за межі Особлагу — в'язні третього табору запустили в напрямку Норильська навантажених листівками повітряних зміїв.

"За долю змія і закликів, які призначалися для вільних громадян Норильська, вболівали всі каторжники нашого табору. Чотири тисячі каторжан, виснажених голодом, стояли і з великим переживанням стежили за ходом змія, — згадував один з організаторів повстання в 3-й зоні Данило Шумук. — По другий бік колючої дротяної огорожі стояв увесь дивізіон, адміністрація табору, стріляючи по нашому змію з усієї своєї зброї значно дружніше, ніж у війну по фашистських літаках. А частина солдатів бігла по ходу змія з метою визбирування наших закликів, щоб вони не потрапили до рук вільного населення Норильська. Євген Грицяк стверджує, що повітряними зміями було доставлено в Норильськ 40 тисяч листівок, а щоб їх визбирати — організовано спеціальні комсомольські загони".

Відчувши бодай ілюзорну волю, в'язні почали створювати хори й драмгуртки. У третій зоні такі колективи зорганізувалися з українців, росіян і прибалтів.

Не маючи змоги домовитися з повсталими, адміністрація залучає озброєних солдатів. Наприкінці червня по в'язнях п'ятої зони відкрили вогонь, загинуло 27 людей. Через півгодини після цієї події в'язні четвертої підняли величезний чорний прапор з червоною смугою. Раніше піднімали чорний прапор, але після розстрілів усі згодилися на новий символ і навіть згадали його в гімні, який закінчувався рядками:

"И черный флаг с кровавою полоской
Укажет путь нам  в праведной борьбе!"

Щоб зберегти людські життя, в'язні четвертої зони 4 липня 1953 р. припиняють опір. Проте ще цілий місяць спротив чинила третя, в якій 4 серпня солдати розстріляли близько 150 в'язнів. 

Це перше масове повстання стало свідченням нової реальності, в яку входив СРСР після смерті Сталіна. І хоча в майбутньому адміністрація ще не раз застосовуватиме зброю, кулі вже не зупинять невідворотності змін.

Воркута: від пострілу Руденка до пострілу Маслєннікова

Воркутинське повстання відбулося в те саме "холодне літо 1953-го", що й Норильське, лише на півтора місяця пізніше. Його детонатором стала звістка про арешт одного з творців ГУЛАГу Лаврентія Берії, а також про амністію, яка оминула місцевих в'язнів. 

Воркутинське повстання — це серія бунтів, які виникали то в одному, то в іншому з 17 відділень Рєчлагу. Одне з перших гасел "Вугілля — Батьківщині, нам — свободу!" свідчило про готовність арештантів до діалогу. А під свободою розуміли прості вимоги: переглянути кримінальні справи, звільнити жінок, дозволити релігійні відправи й іще деякі.

Втім, організований виступ розпочався 19 липня 1953 р., коли в'язні, які прибули з карагандинським етапом, відмовилися вийти на роботу і почали вимагати переговорів з представником ЦК КПРС. Уже цей перший організований виступ дав поштовх до змін, і місцевий секретар обкому компартії звернувся до вищого керівництва з пропозицією запровадити заліки за сумлінну працю, зняти номери з одягу і дозволити надсилати один лист на місяць. 

Втім, хвиля непокори вже накрила Рєчлаг, і вже 22 липня півтори тисячі в'язнів другого відділення під проводом польського офіцера Кіндзерського відмовилися вийти на роботу. Загалом повстання у Воркуті стало можливим завдяки мобілізації національних груп — від поляків, німців і чеченців до українців і прибалтів.

Бунтівники таки домоглися свого: для Рєчлагу було встановлено особливий режим (робочий день скорочено до 9 годин), дозволено зняти номери з форми і писати по одному листу на місяць. Була ще низка пом'якшень, проте українці, які відмовився від дрібних подачок, вимагали повного виконання вимог. 

"У Воркуті були представлені всі численні національності, які живуть в СРСР, було багато українців, засуджених в основному за "буржуазний націоналізм", — констатувала радянська розвідниця фінка Куусінен Айно, яка відбувала ув'язнення в Рєчлагу. — Вони трималися разом дружно, всі володіли неабиякою душевною силою. Я не могла не милуватися їхньою волею, внутрішньою енергією, їхньою ненавистю до уряду, який тримав їх в ув'язненні".

Саме ця душевна сила спонукала продовжувати повстання. В наступні дні відбулися сутички між страйкарями та адміністрацією: це й ізоляція найактивніших заворушників — і їхнє самовільне звільнення з БУРу, це й намагання військових вивезти харчі з табору — і захоплення в'язнями адміністративних будівель...

Напруга зростала, і станом на 29 липня страйкувало близько 12 тис. арештантів з різних відділень Рєчлагу. Того дня табір відвідала комісія МВС СРСР на чолі з заступником міністра генералом Маслєнніковим.

Це не лише не змінило ходу повстання, а й призвело до кривавої розв'язки 1 серпня 1953 р., коли в десятому відділенні новопризначений генеральний прокурор, а в минулому представник СРСР на Нюрнберзькому процесі Роман Руденко особисто застрелив в'язня-поляка Ігнацевіча. Після цього автоматним вогнем, лише за офіційними даними, було вбито 53 особи, 138 поранено. 

Проте процес змін набирав обертів: уже 1 вересня 1953 р. було ліквідовано Особливу нараду НКВС (ОСО), яка без суду виносила тисячі вироків. Цього ж року страчено Берію, а навесні 1954-го застрелився один з головних придушувачів повстання генерал Маслєнніков.

Кенгір-1954

"Бацила бунту", яка зародилася в степах Казахстану в 1952 р., а в наступні роки спровокувала виступи в'язнів у Норильську і Воркуті, бумерангом повернулася в "Степлаг", де вибухнула найкривавішим в історії ГУЛАГу повстанням.

Кенгірський табір став, мабуть, найвідомішим серед численних подібних установ СРСР. 42 дні свободи, які вибороли в'язні Кенгіру в 1954 р., закінчилися взяттям табору за допомогою танків. Як результат — понад 1000 загиблих і покалічених, реорганізація всієї табірної системи і створення нової легенди спротиву.

Кенгірський табір, який входив до великої структури таборів Степлагу, був неподалік містечка Джезказган Карагандинської області Казахської РСР. На його території розміщувалися три табірні пункти: один жіночий і два чоловічі. Кенгір

В'язень Степлагу москвич Артем Фельдман згадував: "Табір виробляв свою власну незвичайну мову. Західні українці, яких було після війни багато в таборі, користуючись тим, що їх розуміли, не хотіли говорити російською, а тільки по-українськи. Іноземці і жителі Середньої Азії, які зовсім не знали російської мови, поступово навчалися їхньої мови, вважаючи її російською". 

На час Кенгірського повстання в зоні перебувало 20698 в'язнів, з яких 9 596 (46,3%) — українці, 4 637 (22,4%) — прибалти, 2 661 (12,8%) — росіяни. Абсолютна більшість — 14 785 осіб — була засуджена за "зраду Батьківщини", а близько половини з них (народжені після 1920 р.) мали 25-річний строк. Велика кількість серед в'язнів Степлагу українських і прибалтійських молодих націоналістів надавала повстанню особливого характеру. За рік перед кривавими подіями табірна охорона безпричинно й без попередження чотири рази відкривала вогонь по в'язнях. Та це лише епізоди того приниження, якого зазнавали політичні невільники. 

Щоб стримати повстанський дух, у квітні 1954-го в Кенгір привезли півтисячі кримінальників, проте й це не допомогло, бо, як згадував Солженіцин: "приїхавши в Кенгір кримінальники вже дещо чули, вже очікували, що дух бойовий є на каторзі. І перш ніж вони роздивилися і перш ніж злизались з начальством, — прийшли до паханів стримані кремезні хлопці, сіли поговорити про життя і сказали їм так: "Ми — представники. Яка в особливих таборах йде заруба — ви чули, а не чули — то розкажемо. Ножі тепер ми вміємо робити не гірше від ваших. Вас — шістсот чоловік, нас — дві тисячі шістсот. Ви — думайте і вибирайте. Якщо будете нас давити — ми вас повиріжемо…"

До повстання призвело кілька інцидентів, що трапилися всередині травня 1954 р. Так, на Великдень, 15 травня, перетнулися колони ув'язнених жінок і чоловіків. На вітання "Христос Воскрес!" — "Воістину Воскрес!" один з конвоїрів відреагував автоматною чергою. Другий інцидент, який також коштував життів, стався через кілька днів, коли кримінальники прорвалися в сусідню жіночу зону. Щоб забезпечити охорону жінкам — слідом рушила й частина політв'язнів. Цю проблему можна було вичерпати поверненням в'язнів назад, але адміністрація табору вимагала, щоб чоловіки вийшли через ворота, де була озброєна охорона. Коли ж арештанти почали вертатися через огорожу — знову відкрили вогонь. Перших загиблих, серед яких були й не українці, поховали у вишиванках. 

В'язні знищили перегородки між таборами, адміністрацію і військових вигнали за межі табору, виставили барикади й організували охорону. Над табором замайорів червоно-чорний прапор. 

"За повідомленням з місця, масовою непокорою керують засуджені оунівці. Що більше з ними розмовляють представники табірної адміністрації, то більше вони виставляють вимог і нахабніють", — ішлося у доповідній записці до Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС від міністра внутрішніх справ СРСР Круглова і генерального прокурора СРСР Руденка. 

Щоправда, формально створену табірну комісію очолив росіянин Кузнєцов. Бандерівці намагалися надати повстанню не політичного, а швидше соціального характеру, вимагаючи створення елементарних прав для в'язнів. Серед вимог були 5-денний робочий тиждень і 8-годинний робочий день, ліквідація слідчого ізолятора і штрафних бараків, скорочення строку ув'язнення засудженим на 25 років і змінна ставлення до сімей засуджених за статтею 58 — "зрада Батьківщини".

Вже значно пізніше російський в'язень Кропочкін у мемуарах зізнавався: "Зрозуміло, що страйк затіяли "західняки", "бандерівці" — так ми їх називали, росіяни… І після заклику до страйку настало певне заціпеніння, і перша думка: "Чим усе це закінчиться?". Їм, з двадцятирічними строками, втрачати було нічого, а ми, багато "москалів", відбули хто половину з десяти, хто закінчував строк. І тепер ми повинні стати якщо не співучасниками страйку, то заручниками. Потім воно так і сталося" .

І справді, бандерівці, які організували Кенгірське повстання, створили таємний центр, що й керував повстанням, а самі лише наглядали за діяльністю "офіційної" комісії. "Чи увійшли в цю Комісію головні, справжні натхненники повстання? — запитував Солженіцин і відповідав: — Очевидно що ні. Центри, а особливо український (у всьому таборі росіян було не більше чверті), очевидно, залишилися самі по собі. Михайло Келлер, український партизан, який з 1941-го воював то проти німців, то проти більшовиків, а в Кенгірі публічно зарубав стукача, з'являвся на засідання мовчазним спостерігачем від того штабу".

Табірники організували відділ пропаганди, який забезпечував функціонування радіовузла й поширення листівок, близько 700 штук яких випущено з "повітряним змієм". Власна служба безпеки мала три підрозділи, і навіть в умовах повстання в'язні шили для них уніформи. Священики різних конфесій відправляли богослужіння й вінчали закоханих. Цілодобово виготовлялася зброя й насипалися барикади. А разом з тим один з організаторів повстання оунівець Михайло Сорока організував хор, яким сам і керував, а для мобілізації повсталих склав "Гімн кенгірського повстання".

"В'язні склали гімн українською мовою, самі придумали музику, і кілька разів на день весь табір, усі 13500 в'язнів, співали на весь голос цей гімн… Так ми співали, чинили опір генералам як могли і намагалися довести їм, що в нас теж є свої права", — свідчила одна з лідерів повстання росіянка Любов Бершадська.

26 червня в табір ввійшли 1600 солдатів з собаками, пожежними машинами і танками Т-34. Вперше і востаннє на придушення повстання було кинуто танки. 

"Вся процедура тривала не більше сорока хвилин, але ці сорок хвилин забрали близько п'ятисот життів, і більше семисот людей тут-таки буйно збожеволіли, їх завантажили в ешелони і терміново вивезли, — описувала у спогадах Бершадська, яка того дня допомагала в лікарні. — Коли мені стало особливо жарко й задушливо, я зняла шапочку і в дзеркалі побачила себе з абсолютно білою головою. Я подумала, що, ймовірно, чомусь моя шапочка була напудрена, я не знала, що, перебуваючи в центрі цього нечуваного побоїща і спостерігаючи все, що відбувалося, я за п'ятнадцять хвилин стала абсолютно сива". 

Капітон Кузнєцов — радянський офіцер, формальний лідер повстання, вже згодом, даючи свідчення каявся і всю вину покладав на "конспіративний центр", який очолювали українець Келлер і представник блатного світу Глєб Слученков

На відміну від підполковника Кузнєцова, інші підсудні поводилися з більшою гідністю. А українка Нуся Михайлевич, яка належала до керівництва повстання, на допиті з удаваною наївністю запитала слідчого: "Це ви громадянин Кретин? Кажуть, що кретин до нас приїхав…". За це отримала рік закритої, сумно відомої курганської тюрми.

В'язнів Кенгіру розкидали по інших таборах, ватажків повстання засудили, в т.ч. й до страти, а далі розпочалася реорганізація каральної системи. Попри високу ціну, яку заплатили своїми життями ув'язнені Кенгіру, їхній чин полегшив умови утримання для сотень тисяч радянських в'язнів.

gazeta.dt.ua/HISTORY/chorniy-pra … oyu-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

20

Re: Джерела для пошуку / Источники

Таємне стає явним. Презентація путівника Документи комуністичних спецслужб у Європі

Дніпропетровськ, Книгарня Є, 05.07.2016 18.30

https://www.facebook.com/events/2930605 … 9129163810

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

21 ( 31-08-2016 22:07:02 змінене LuckyLuke )

Re: Джерела для пошуку / Источники

Дещо про типологію документів про репресованих - джерела інформації на прикладі документів Соловецького концтабору ГУЛАГ.



http://www.solovki.ca/search/images/investigation_gulag.jpg

22

Re: Джерела для пошуку / Источники

https://toloka.to/t75865 - к.7 Реабілітовані історією. Черкаська область

На сайті www.reabit.org.ua її немає.

23

Re: Джерела для пошуку / Источники

www.statearchive.ru/459


История сталинского Гулага. Конец 1920-х - первая половина 1950-х годов. Собрание документов в 7 томах. Том 1. Массовые репрессии в СССР

http://images.vfl.ru/ii/1475141542/fb659ae0/14307153.jpg

Титульные листы

Содержание

Предисловие А.И. Солженицина;
Предисловие Р. Конквеста;
"История сталинского Гулага": краткий обзор
основных проблем и концепций;
Введение

Раздел 1. Раскулачивание и террор. 1930 - 1932 гг.

Раздел 2. Террор и голод. 1932 - 1934 гг.

Раздел 3. "Упорядочение террора". 1933 - 1936 гг.

Раздел 4. "Большой террор"

Раздел 5. В условиях военной мобилизации. 1939 - 1945 гг.

Раздел 6. Массовые репрессии и чрезвычайное законодательство. 1946 - 1953 гг.

Раздел 7. Пересмотр репрессивной политики. 1953 - 1955 гг.

Приложения
Примечания
Именной указатель

Географический указатель

Список сокращений

Share

24

Re: Джерела для пошуку / Источники

https://toloka.to/t75865 вже кидав посилання, там роздачу час від часу оновлюють.

Наприклад, додали:

Черкаська область к.4, 5
Івано-Франківська область к.1
Кіровоградська область к.4

25

Re: Джерела для пошуку / Источники

ktaras

Спасибо!
Подправил ссылку
toloka.to/t75865

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Thanks: kbg_dnepr1

Share

26

Re: Джерела для пошуку / Источники

Інтернет–проект «Національний банк даних жертв політичних репресій радянської доби в Україні» www.reabit.org.ua/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

27

Re: Джерела для пошуку / Источники

Единая система поиска репрессированных  https://bydc.info/search.php

Поиск проходит по более 50-ти разным сайтам, книгам Памяти и прочим ресурсам, имеющим списки репрессированных.

Share

28

Re: Джерела для пошуку / Источники

Найден зашифрованный дневник школьника сталинской эпохи

В архиве московского «Мемориала» хранятся дневники 1930-х годов школьника Олега Черневского. Часть дневников записана простым шифром, который Олег придумал сам. Вместе с проектом «Прожито» мы выбрали несколько открытых записей, а в конце предлагаем разгадать содержание зашифрованных страниц

Подготовил Илья Венявкин
arzamas.academy/mag/396-chernevsky

Post's attachments

content____________________.jpg
content____________________.jpg 163.52 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

29

Re: Джерела для пошуку / Источники

Порошенко підписав указ про донесення об’єктивної інформації щодо сталінських репресій 30-х років

+ Читати більше

Порошенко підписав указ про донесення об’єктивної інформації щодо сталінських репресій 30-х років

Про це йдеться на сайті глави держави.

Головною метою документу є вшанування пам’яті жертв Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років, донесення до українського суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України, а також сприяння утвердженню в суспільстві ідеалів гуманізму.

Відповідно до указу, Кабінету міністрів України у місячний строк доручено створити Організаційний комітет із підготовки і проведення заходів у зв’язку з 80-ми роковинами масових політичних репресій 1937-1938 років, розробити і затвердити у тримісячний строк відповідний план заходів на 2017-2018 роки та забезпечити його виконання.

Указом визначено низку завдань центральним та місцевим органам виконавчої влади щодо проведення меморіальних заходів, широкої інформаційної кампанії, подальших наукових досліджень та продовження пошукової роботи у зазначеній темі, а також розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Президент також доручив закордонним дипломатичним установам України провести заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору та надати сприяння у вшануванні жертв цієї трагедії українській громадськості за кордоном, провести відповідну інформаційну роботу за межами України.

Джерело: <a href="http://litakcent.com/2017/03/27/poroshenko-pidpysav-ukaz-pro-donesennja-objektyvnoji-informaciji-schodo-stalinskyh-represij-30-h-rokiv/">ЛітАкцент</a>

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

30

Re: Джерела для пошуку / Источники

Науковий співробітник Центру дослідження Визвольного руху, кандидат історичних наук Олександр Іщук про нові знахідки серед розсекреченних архівів СБУ. https://www.youtube.com/watch?v=sYck9iOb438

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: litar Л1

Share

31 ( 29-03-2017 10:10:24 змінене kbg_dnepr )

Re: Джерела для пошуку / Источники

Олег Бажан Репресивна діяльність органів ВУНК–ДПУ–НКВС–КДБ на Київщині у 1919–1980-ті рр. history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2011_1/6.pdf
Непродумані і водночас жорсткі заходи більшовиків, спрямовані на впровадження продрозкладки на селі, утиски заможних верств населення,  соціально-економічні  труднощі  спричинили  спалахи непокори мешканців передмістя Києва — Межигір’я. Лозунг бунтівливих селян «Хай живе Радянська влада, геть комуну!»підтримали робітники 24 київських заводів. Лише за втручання регулярних військових частин  та бійців Особливого корпусу військ ВУНК повстання вдалося придушити. За участь у збройному повстанні панівний режим  розстріляв щонайменше  31особу. Причини масової непокори та протестів селян Київська ГубНК вбачала не у помилковій аграрній політиці Комуністичної  партії, а  у провокаційних  діях  лікаря Михайла Котленка,звинуваченого в організації Куренівського заколоту.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

32

Re: Джерела для пошуку / Источники

"Україна, жертви сталінських репресій" - ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛІК voenspez.ru/index.php?topic=4955.40, voenspez.ru/index.php?topic=4955.0,

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

33

Re: Джерела для пошуку / Источники

Група у Фейсбуці "Пам'ять про ГУЛАГ" https://www.facebook.com/groups/remembe … nref=story

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: v_golub1

Share

34

Re: Джерела для пошуку / Источники

Открытый список:О проекте
"Открытый список" публикует информацию о людях, репрессированных государством по политическим мотивам в период с октября 1917-го по 1991 гг.

Спустя много лет после произошедших событий мы всё ещё не можем привести имена всех пострадавших, дать какую-то точную цифру. Это не случайно. У многих не осталось родственников, о многих людях не сохранилось никаких официальных данных. Память о трагических событиях постепенно уходит, в то время как многие имена не названы, а истории — не рассказаны.

В базе данных «Открытый cписок» мы стремимся собрать воедино наибольшее количество известных нам фамилий и выставить их в открытом формате: с выверенными по официальным источникам «анкетными данными» (год и место рождения, дата и причина ареста и т.д.) и свободным пространством для публикации биографий и воспоминаний.

Исправление ошибок в базе и её пополнение — большая работа, которую мы надеемся выполнить с помощью добровольных редакторов и волонтёров. Мы уточняем списки, анкетные данные, добавляем новые имена и истории.

База данных «Открытый cписок» основывается на принципах свободной публикации и обмена информацией. Наши знания и память об этих людях являются предметом общественного интереса, на их распространение не должно и не будет накладываться никаких ограничений.

https://ru.openlist.wiki/index.php/%D0% … 1%82%D0%B5

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

35

Re: Джерела для пошуку / Источники

У Вінниці активісти створили сайт «Більшовицькі репресії на Поділлі 1937-1938». Тепер у мережі доступно понад 400 справ людей, яких було вбито протягом тих років. Існує також універсальна система пошуку 1937-1938.org/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share