Ярематойсамий пише:А хіба я сказав, що ті всі варіанти відображалися в книгах? Вони і в нас не дуже шанувалися, якщо писар був грамотний. Ото у Ваших предків були, ма'ть, недружні стосунки з батюшками, то й маєте трьох Василів. чому Миколаїв та Олександрів від кінця 18 ст. до початку 20 ст. збільшилося в рази? але ж скільки було Іван-Івановичів, Василь-Васильовичів, Миколай-Миколайовичів та Сан-Саничів!
Так я саме про метричні книги казав. Грамотних писарів щось мені не доводилося зустрічати, бо народні форми були скрізь і всюди. А щодо стосунків з батюшками, то мої жили на хуторі досить далеко від села, де була церква, і мабуть, тому знали їх там не дуже добре, а на хрещення лише хрещені батьки їздили. Отак і назвали (але з тих 3 Василів один помер у дитинстві, лишилося 2 згодом). Та ще й у кожному селі у кожного батюшки були свої улюблені імена. Змінювався батюшка, змінювалися й імена. У моєму селі мені досить часто зустрічалося ім'я, яке, мабуть, дуже полюбляв один батюшка там наприкінці 19-го ст. (Тимін, рос. Тимон) и більше воно мені ніде не зустрічалося, ані в інших містах, ані в селах (так, Тимофеї, вони ж Тимки, були, але не Тимони). Ну, і певна мода теж була серед них на імена і в той час, не без цього, але зі святцями вони все ж були пов'язані. Я пам'ятаю, як не міг розібрати імена в одній метриці 18-го ст., дивився, день якого святого тоді був (+-5 днів), і завжди виявлялося, що то був або день цього святого, але неподалік від нього. А от щодо Іван-Іваничів та Василь Василічів, не так вже багато їх і було навіть тоді. Набагато більше збігів було у зв'язці прізвище-ім'я, ніж ім'я-по батькові (Іванов Іван, Яковенко Яків, Васильченко Василь...), особливо на початку 19-го ст., коли прізвища багатьох утворювалися просто від імен і наслідувалися вже далі.