Більшість з 16 демонстрованих творів не потребують додаткової інформації, можна навіть не читати назви до них. З першого погляду зрозуміло, що вони відображають розмаїття життя середини – другої половини ХХ ст. І це природно, тому що колекція музею формувалась протягом десятиліть з картин художників-свідків подій, а вони талановито і самобутньо, часом пафосно, часом простодушно, переносили на полотно те, що бачили навколо.
Важко назвати тему чи жанр, які б не були представлені на цій виставці: тут і спогади про війну, і прості радощі мирного життя, де неоціненними є і перші кроки дитини, і лагідна посмішка жінки. Тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти – полотна, створені в епоху, що відійшла, продовжують захоплювати своєю правдивістю та емоційною глибиною.
У фондовій збірці Полтавського художнього музею зберігаються два живописні твори Т.Н. Яблонської – «Ворог наближається» (1945) і «Гончар» (1964) – які гідно представляють доробок художниці різних періодів її творчості. Картина «Ворог наближається» є першою післявоєнної роботою, яка стала відображенням особистих спогадів про війну. Сюжет присвячений трагічним подіям 1941 року. Головна тема полотна – відчуття війни. Про неї говорить кожна деталь: колона біженців, обличчя, суворе небо з лиховісними хмарами. Картина вся пройнята скорботою, гнівом і обуренням. Глядач занурюються у тяжкі випробування, які випали на долю людей у перші дні війни. Полотно витримане в темному строгому колориті, який цілком відповідає ідейному задумові художниці. Уперше в цій картині Т. Яблонська використала прийом діагональної побудови композиції, який потім буде присутній у багатьох її полотнах. Картина «Ворог наближається» була високо оцінена не лише пересічними глядачами, а й критиками та урядом.
«Гончар» (1964) належить до періоду захоплення художниці етно-декоративним живописом. Композиція роботи, яку можна віднести до портретного жанру, цілком підпорядкована синьо-вохристому колориту.
До експозиції увійшли дві роботи корифеїв української культури – братів Василя і Федора Кричевських.
«Пейзаж на палітрі» (1903) В. Кричевського, незважаючи на свою мініатюрність, опрацьований з усією ретельністю і носить цілком закінчений характер. Усі його плани художник трактує методично, детально і без тіні натуралізму. У цьому краєвиді особливо вартий уваги чіткий горизонт, що не розчиняється у просторі. Твору притаманні бадьорість, мальовничість природи, сонячність, безмежність зображуваної перспективи.
Полотно «Запускають змія» (1947) Ф. Кричевського, улюбленого учителя Тетяни Яблонської, вирізняє органічне поєднання декоративної звучності палітри з реалістичною формою, гостра лаконічна композиція, чіткий вишуканий малюнок. Пагорб українського села, сонячна погода, високе небо і далекий обрій, підлітки, сповнені мрій, які отримують величезне задоволення під час спостереження за польотом керованого ними змія. Автор немов запрошує подивитись в небо, помітити, що усі життєві проблеми відступають перед його вічністю й отримати внутрішню свободу.
Одним із завдань виставки «Тетяна Яблонська і класики українського малярства ХХ століття» було відзначення знаменних дат в історії української культури: 100-річчя з дня народження В. Бернадського, 130-річчя з дня народження П. Волокидіна, 120-річчя з дня народження О. Бізюкова та К. Єлеви, чиї роботи є у фондовій збірці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Споглядаючи роботу представника кримської школи живопису В. Бернадського «На винограднику» (1961), насолоджуєшся сонцем, ефектами світла і тіні. Композиція твору проста і лаконічна, проте глибоко символічна. Художник кольором і пластикою фактури створює образ щедрої української землі.
Окрасою експозиції є твір видатного представника одеської школи живопису П. Волокидіна «Портрет Анни Гулевої» (1927). Портрет привертає увагутемпераментом, яскравою індивідуальністю молодої жінки. Йоговиразна насиченість, психологічний зміст, виявляються співзвучними живопису, побудованому на багатих світлових рефлексах.
Твори яскравого представника ліричного напряму в українському живописі, київського художника з плеяди бойчукистів, О. Бізюкова«Автопортрет» (1946), «На хвилях» (1953),«На Україні. Трипілля» (1956), «Натюрморт» (1960)уперше за багато років покинули межі фондосховища, надавши потужний поштовх до глибокого дослідження творчості цього багатогранного майстра.
Краєвид К. Єлеви «Заповідник Т. Шевченка» (1947) – незаперечний здобуток видатного митця, одного з педагогів Тетяни Яблонської, який за життя набув слави найзначнішого рисувальника України.
Київська школа живопису в експозиції представлена також іменами К. Трохименка, О. Шовкуненка, носіїв класичних принципів академічної реалістичної школи XIX століття.
У «Весні» (1947) К. Трохименко (на першій світлині) за композиційної свободи переносить акцент з виразності самого натурного мотиву, з предметної реальності зображуваного, на мінливий стан природи і переживання, які резонують з ним. Художнику притаманна вільна живописна манера, висока майстерність у відтворенні нюансів природи, повітряного середовища.
У роботі «Бандуристка» (1946)талановитого портретиста О. Шовкуненка індивідуальна неповторність жіночого образу поєднана з багатством живописної палітри. Митець виявив рідкісне вміння бачити прекрасне в буденних речах.
Прагнення до оновлення національної культури, її зближення з західноєвропейською, характерне для майстрів закарпатської школи живопису. Живописно-пластичні ідеї французького постімпресіонізмму і пізнього східноєвропейського романтизму, втілені на закарпатській землі Й. Бокшаєм отримують новий імпульс і трактування в роботах його учня і послідовника А. Кашшая. Їх роботи виконані в дусі естетики реалізму.
Пейзаж Й. Бокшая «Село Кваси» (1964) – дзеркало, в якому бачимо опоетизований образ закарпатської природи. Твір віртуозно опрацьований за усіма законами жанру: враховані світлові й тіньові ефекти, хроматичні розтяжки й контрасти. Глядач потрапляє у полон загостреної експресії кольору, надзвичайно чуттєвого, емоційного ставлення до навколишнього світу, оптимізму і життєрадісності.
Пейзаж А. Кашшая «На Чорній Тиссі» (1961) відзначається реалістичною манерою письма, розкутістю і графічністю живописної техніки, незначним впливом імпресіонізму, досконалою композицією, ліризмом і згармонійованим колоритом. Цілісний та віртуозно прописаний образ створений неспокійними ритмічними лініями та контрастними барвистими кольоровими плямами.
В картині «Свято» (1949) видатний закарпатський живописець Г. Глюк інтегрує засади постімпресіоністичного колориту в сюжетний простір соцреалізму. Щаслива мати наряджає дитину в святкове вбрання! Цілісний та віртуозно промальований образ створили неспокійні ритмічні лінії та контрастні яскраві кольорові плями. Твір переконливо доводить, що митець – чудовий портретист, який володіє унікальною майстерністю: декількома мазками передати настрій, характер, зовнішність людини.
Виставка з фондової збірки «Тетяна Яблонська і класики українського малярства ХХ століття» демонструє складний і неоднозначний пласт художньої культури ХХ століття. Доводить, що навіть за умов тоталітарної епохи українські митці знаходили можливості до самореалізації, уникали ідеологічного тиску. Усі картини – це твори художників, кожен з яких – яскрава індивідуальність. Кожне полотно унікальне, тому що в ньому автори зуміли увічнити невизначену і скороминущу стихію буття. Увічнити – для нас.