1759 р. листопада 11(22). Галич.— Протокол допиту опришків Івана Варцаби і Степана Зеленчука, складений Галицьким гродським урядом, про їх участь у загоні Івана Бойчука та напад на Болехів
Confessata libera ab illaboriosis Iwan Warcaba et Stefan Zełeńczuk praedonibus in virtute decreti officii castrensis Haliciensis in iudiciis terminorum tactorum sub celebratione terminorum querelarum eiusdem officii feria sexta in crastino festi omnium sanctorum anno domini millesimo septingentesimo quinquagesimo nono, inter actorem et supra- scriptos illaboriosos Iwan Warzaba et Stefan Zełeńczuk, incarceratos compedibus vinctos, in vim termini tacti citatos prolati, in praesentia generosi Martini Chodykiewicz, burgrabii et subdelegati officii eiusdem, per generosos Casimirum Rodkiewicz et Jacobum Sobolewski subdelegatos eiusdem officii castrensis Haliciensis iuxta interrogatoria porrecta auscultata, educta et connotata, actu et anno quo supra. Ad 1-mum punctum interrogatorium fassus est in haec verba illaborio- sus Iwan Warcaba primo et seorsim introductus: „2e jest rodem z miasta Kosowa, części wielmożnego jego mości pana Dzieduszyckiego, chorążego halickiego. Ad secundum punctum etc. fassus est: „Ze od Bojczuka 104, pryncypała, przed lat czteroma na rozbój nieboszczyka jego mości pana Ostrowskiego, wójta halickiego, natenczas żyjącego, był namówiony, był z opryszkami w Spasie jednej nocy, drugiej nocy był pod Chorosną, za Kołomyją, i tam chłop, jadąc do lasu, przydybał ich w krzakach i nastraszył ich powiadając, że szlachtę pozabijano za Dniestrem i szlakują zabójców żołnierze, czym przestraszeni opryszki wraz ze mną wrócili się za Kołomyję i ja z nimi. A pod Kołomyją, w lesie Pod Lipą, będąc posłany pomieniony Warcaba od Bojczuka do Żyda, do Dobesławiec, dowiadując się, czy jest Zyd, mówiąc, jeśli jest w domu, pójądziemy go strząść, ponieważ ten Żyd ma się dobrze i on u niego pijał jescze z Dobo- szczukiem. Stamtąd tedy stawiony teraźniejszy już się więcej do kompanii tych opryszków nie wracał, ale manowcami inszą drogą powrócił do domu, do Kosowa*4. Ad tertium punctum etc. fassus est: „Ze nim był namówiony i potem, jak odstał od tej kompanii opryszków gospodarstwem się bawił na Wołoszczyźnie będąc, obody giął na zarobek.
Nieboszczykowi jego mości panu Łabęckiemu, sędziemu grodzkiemu żyda- czowskiemu, jeszcze będąc parobkiem, woły skupywał i na przedaż je gonił“. Ad quartum etc. negavit, quod fuerit in carceribus Stanislaopoliensibus. Ad quintum similiter negavit, quod fuerit in Bolechow cum praedonibus. Ad sextum etc. similiter negavit. Ad septimum etc. negavit: „2e ani był w Dolinie i w Bolechowie, ani wie o zdobyczy". Ad octavum etc. fassus est: „2e kiedy był namówiony od Bojczuka, było ich w kompanii siedmiu wszystkich, wraz ze mną. Z Jasienowa wielmożnych panów Dzierżków czterech — pierwszy Hry(h)or Krywniuk, drugi Bojczuk, trzeci Semen Daniluk, czwarty Oleksa, Lilikowego zięcia brat rodzony, piąty Berozuk z Sokołówki wielmożnych Romanowskich. Iwan Jasiński z Jasienia, ten się znajduje w więzieniu w Horodence". Ad nonum etc. negavit asserendo: „2e ja byłem natenczas w więzieniu stanisławowskim, przeto cale nie wiem, kto ich naprowadził na Kosów". Ad decimum similiter negavit: „2e o tym nie wie, bo natenczas był w więzieniu przez rok (w) Stanisławowie". Ad undecimum pariter negavit asserendo „Nie wiem o tym, bo byłem w niewoli". Ad duodecimum ignorat, kto dał pancerz Buszczkowi , ponieważ to się działo natenczas, kiedy siedział w więzieniu. Ad decimum tertium ignorat. Ad decimum quartum et decimum quintum ignorat. Ad decimum sextum et decimum septimum tum decimum octavum ignorat. Ad decimum nonum ignorat. Ad vigesimum asseruit: „2e natenczas nie byłem-w kompanii z oprysz- kami, kiedy Brykie, 2yda kołomyjskiego, Bojczuk,-Berozuk i inni rozbili. Suknem się popajowali i stamtąd w dalszy się rozbój udali". Ad vigesimum primum, vigesimum secundum, vigesimum tertium et vigesimum quartum, vigesimum quintum negative respondit: „Iż nie wie cale o tym wszystkim". Ad vigesimum sextum et vigesimum ignorat; „2e cale nie wie, aby się wataman szes[z]orski, Lilik Jasieniówski, Romaniuk chomczyński, pop z Sikołówki, z Jaworowa Starychon Owiński i 2yd krzyworówniański aby się rozbojem bawili". IIlabor[i]osus Stefan Zielenczuk. Ad primum interrogatoriorum punctum fassus est: „2e jest rodem z Babcza, ale w Kosmaczu służył, przemieszkiwał i tam się ożenił". Ad secundum punctum fassus est: „2e dopiero w roku teraźniejszym był między opryszkami, gdzie zabawiał się przez' niedziel 'dziewięć. A naj- pierwej, gdy szedł lasem ku rzyce, za Brusturami będącej, napadli go opryszki, między którymi był pryncypał Bojczuk. I między nimi znajdował się Hryhor Głerozeluk ze Żabia, któren z nim za parobka, to jest cum statuto, sługiwał. Ten go najpierwej poznał i blatem siekierą go uderzył, jakowąś do niego dawną nienawiść, a Bojczuk zabronił go bić i, wziąwszy go na stronę, upoił i namówił, aby przystał do tej złej kompanii między zbójcę, jakoż przystał do nich. Ad tertium punctum etc. respondit prout ad primum. Ad quartum negavit: „Iż nie siedział w Stanisławowie". Ad quintum etc. fassus est. „Iż w Bolechowie na rozboju był z innymi opryszkami, a do Bolechowa szli manowcami, górami, połoninami i tylko przez jakąś wieś jedną przeszli, której nazwiska nie wie. Bojczuk zaś pryn- cypał prowadził i do Bolechowa przywiódł tę swoją kompanię". Ad sextum negavit, aby był w Dolinie i kto natenczas na Dolinę naprowadził opryszków, ale Bojczuk miał naprowadzić. Ad septimum etc.: „O zdobyczy w Dolinie nie wie, ale w Bolechowie zdobycz nie małą rozbojem u Żydów wzięłi, których pieniędzy gotowych nie wie wiele było, ale dostało się każdemu z paju po dziesięć talarów bitych. Sukna niemało postawów u Żydów bolechowskich w sklepach nabrali, suknie z białygłów trzy karmazynowe, łańcuchów dwa złotych, koralów garść, pierścienie z Żydów zdarte i innych wiele fantów. Z tych wszystkich rzeczy mnie się tylko, alias statuto, dostało się w paju kilka łokci sukna na ubranie. Łańcuch Karbułowi z Zagor dostał się szczerozłoty, którego Karbuła na Jaworowie zabito. Drugi łańcuch widział u Iwana Żupnika, szczerozłoty, któren na Hnilicy, Bania nazwanej, koło Bani Swir- skich, do Tekuczy, Berezowa, lub Stowpczatego należącej. Resztę zaś, cokolwiek rozbił Bojczuk z swoją złą kompanią, najuczywszy konie, zawieźli do Jasienowa, a co z tymi rzeczami robili, statutus nie wie i gdzie ich podzieli". Ad octavum fassus est: „Że z tej kompanii opryszków znajdowało się w Bolechowie trzydziestu trzech, inkludując wtedy wizją stawionego. Najpierwej iierszt i pryncypał Iwan Bojczuk, rodem z Jasienowa, drugi Hryhor Kruczuk, trzeci Dmytro Kowalczuk z Jasienowa, czwarty Fedor Tomaszczuk z Jasienowa, Semen Boszcz,uk Pistoletnik z Krzyworówni, Hryhor Gierozeluk z Żabia, Fedor, Furgaczów zięć, z Żabia, Harasym z Żabia, przezwiska mu nie wie, Iwaś Bojczuk z Kosmacza, Iwan Żupnik z Hnilczy Bani. Andrzej Wykrzciak, rodem z Rożnowa, a sługował w Rzyce za Kosowem, Iwan Hopniak z Dołhopola, Wasyl Popowiczuk z Dołhopola, ma tam ojca i matkę tamże, Iwan Kondryk z Dołhopola, Marko z Usteryk, młody człek, a ma tam ojca i matkę, Hryhor Powidaczuk z Dołhopola, Iwiuk z Putyłowa, blizko Dołhopola i Żabiego, Wasyl Kozak, Andrij Kozak — ci do kompanii w Jabłonowie przystali, a skąd byli rodem, nie zna statutus, Hryhor Kozak, Oleksa Kozak — ale nie wie skąd rodem i gdzie przebywają, Wasyl Wołosyniec, nie wie skąd rodem i gdzie przebywa, Ihnat Mingierysz, o tym nie wie skąd rodem i gdzie przebywa, Cygańczuk Skrypką, nie wie skąd Michajło Poleczek, zabity na Jaworowie, Oleksa Tkacz z Jasienowa lub Żabiego, czyli, Stowpczatego, bo determinate nie wie, Oleksa Diak, nie wie skąd, Wasyl z Jasienia, z Węgier, reszty nie pamięta. Ciż sami rozbójnicy z hersztem byli w Stowpczatym i tam wzięli u kahału składowego sto talarów bitych. Ciż sami byli w Maniowie, z Bolechowa idąc, gdzie u Żyda wzięli tylko sto tynfów. Pachołka pańskiego obdarli z barwy i kaftanik wzięli sukienny stary; kulbakę także wzięli". Ad nonum fassus: „Ze był natenczas w tej kupie, kiedy przyszli na Kosów. Tych rozbójników naprowadził Pistoletnik seu Boszczuk. Nim mieli iść na Kosów, przebyli dobę u Berka, chłopa w Sokołówce, który dobrze wiedział, ze idą na Kosów, i pop sokołowski wiedział, bo on był od opryszków do miasta, aby na Zamczysko jeść wyniesiono. Z Bolechowa powracając bawili w Jasienowie u Te(k)lejczuka Wasyla i u Marusiaków Petra i drugiego brata jego, tudzież i trzeciego, którzy opryszki bawili się z nimi tam i pili wraz. I u Srybnajczowej tamże przebywali w Jasienowie. Tudzież jednej nocy nocowaliśmy w Krzyworównej, u jednego diaka. Item nocowaliśmy u Słutoniuka, w Jaworówce. Item byliśmy u watamana w Szeszorach razy trzy, Macoszaka nazwanego. Tam zaś nocowaliśmy u niego, jedli i pili“. Ad decimum negative respondit: „Nie wie o skargach". Ad undecimum prout in nono affirmative fassus est. Ad duodecimum asseruit: „Ze dawno miał pancerz, nie wie od kogo". Ad decimum tertium asseruit: „Ze Pistoletnik ma strzelby dawno niemało i u ludzi różnych pozabierali". Ad decimum quartum asseruit: „Nikt ich nie przestrzegł w Sokołówce, że idą na nich żołnierze, ale oni sami przez sie poszli pod Pistynię i za miastem popasali, z miasta im jeść i pić wyniesiono. Stamtąd poszli do Szeszor i tam rano i wieczór byli u pana, i tam jedli i pili. A potem wataman ich zaprosił do siebie. Po traktamencie zaś tam odprawionym poszli nazad na Sokołówkę, gdzie im pop wyniósł koneweczkę gorzałki i chleba kilkoro. I nocowali jedni w sadzie u popa sokołowskiego, o których pop nie wiedział. A drudzy nocowali u Berka, chłopa sokołowskiego". Ad decimum quintum asseruit: „Ze ich natenczas dwóch zginęło, kiedy napadli na nich żołnierze w Sokołówce". Ad decimum sextum et decimum septimutm]: „Kiedy pogonia była, wtenczas Bojczuk był w Jasienowie, ale nie wie u kogo". Ad decimum octavum fassus est: „Ze wyszedłszy z Jasienowa, poszli na Krzyworównię i, tam przyszedłszy, wzięli trzy capy i, te porżnąwszy w lesie, jedli". Ad decimum nonum negative respondit. Ad vigesimum similiter negative respondit. Ad vigesimum primum fassus affirmative in haec verba: „Iż niewiasty z Jasienowa bywali u nas w polu i lasach i z nami przez dwie niedziele pili, jedli, tańcowali, a my też wzajemnie u nich bywali. Tudzież u Tek- lejczuka i w Bojczukowej chałupie bywali w Jasienowie". Ad vigesimum secundum asseruit: „Że jeszcze nie był między oprysz- kami podczas Wielkiej nocy". Ad vigesimum tertium negavit, aby był Łochota z Jaworówki w Bolechowie. Ad vigesimum quartum asseruit: „Oprócz tych, których wymienił de nominibus et cognominibus, w Bolechowie więcej innych ludzi, czyli opryszków, nie było i nie wie o nich". Ad vigesimum quintum respondit pfrolut in superioribus punctis. Ad vigesimum sextum fassus e[st]: „Że u watamana szeszorskiego jadali, pijali, a Lilik jasienowski nie bywał z opryszkami na rozboju, ale raz mleka berbenic dwie wzniósł, ale mu je zapłacił Bojczuk. U Romaniuka chomczyńskiego nie bywali i on z opryszkami nie bywał. U popa sokołowskiego bywali, jako wyżej responsum. U Żyda krzyworówniańskiego nieraz bywaliśmy i pijali, ale mu za trunek płacili. A u jaworowskiego Żyda podobnież bywaliśmy i pijali". Ad ultimum punctum respondit. „Ze nie wiedział czy długo mają rozbijać, bo od nich uciekł, a w Kosmaczu został złapany. W Bolechowie będąc statutus ani chrzęści[jlanina, ani Żyda żadnego nie zabił, lecz natenczas dwóch Żydów zginęło. A Bojczuk, gdy go Zyd w Bolechowie postrzelił, domy ze złłści kazał palić i przez Bojczuka miasto pogorzało. Martinus Chodykiewicz, burgrabius et subdelegatus castrensis Hali- ciensis, manu propria. Casimirus Rodkiewicz, castrensis capitanealis Haliciensis subdelegatus iuratus, manu propria. Jacobus Sobolewski, castrensis capitanealis Haliciensis subdelegatus, manu propria.
ЦДІА УРСР у Львові, ф 5, on 1, т. 270, стор 1233—1237 Засвідчена копія
Переклад
Зізнання без примусу розбійників неробітних Івана Варцаби і Степана Зеленчука на підставі декрету Галицького гродського уряду, винесеного в присутності бургграфа і субделегата цього уряду шляхетного Мартина Ходикевича на судах тактових справ під час скаргових років цього ж суду в п’ятницю, наступного дня після свята всіх святих божого року тисяча сімсот п’ятдесят дев’ятого [в справі] між обвинуваченим і вищеподаними неробітними Іваном Варцабою і Степаном Зеленчуком, ув’язненими, закутими в кайдани, викликаними на підставі тактового позову. Зізнання вислухані, добуті і написані згідно з поставленими питаннями дня і року як вищеподано субделегатами цього Галицького гродського уряду уродженими Казимиром Родкевичем і Якубом Соболевським. Приведений першим і окремо неробітний Іван Варцаба на перший пункт питань сказав такі слова, «що він з міста Косова, з маєтку галицького хорунжого вельможного його милості пана Дзєдушицького». На другий пункт і т. д. відповів, «що ще чотири роки тому намовив його ватажок Бойчук для розбійницького нападу на покійного його милість галицького війта пана Островського, який тоді [ще] був живий. Однієї ночі [він] був з опришками у Спасі, другої — під Хоросною та Коломиєю, і там селянин, який їхав до лісу, зустрів їх в кущах і перелякав, говорячи, що за Дністром повбивали шляхту і жовніри розшукують убивць. В зв’язку з цим перелякані опришки повернулися разом зі мною
за Коломию. Неподалік від Коломиї, у лісі під Липою, Бойчук послав згаданого Варцабу до єврея у Добеславці довідатись, чи є останній, говорячи, що коли він дома, то підемо перетрусити його, бо цей єврей добре живе. Він у нього пив ще з Довбощуком. Звідтіля він (Іван Варцаба) вже більше не повернувся до компанії цих опришків, а манівцями, іншою дорогою, повернув додому у Косів». На третій пункт і т. д. відповідав, «що перед тим, як його намовили, і пізніше, коли відстав від цієї компанії опришків, живучи на Волощині, займався господарством і заробляв вигинанням ободів. Коли ще був наймитом, скуповував воли для покійного жидачівського гродського судді його милості пана Лабенцького і гнав їх на продаж».
На четвертий і т. д. заперечив, що був у станіславській в’язниці. На п’ятий — також заперечив, що був у Болехові разом з розбійниками. На шостий і т. д. також заперечив. На сьомий і т. д. заперечив, що він не був ні в Долині, ні в Болехові і не знає про здобич. На восьмий і т. д. відповів, що «коли його Бойчук намовив, було їх разом зі мною в компанії семеро. Чотири з Ясенова вельможних панів Дзєржків: перший — Григор Кривнюк, другий — Бойчук, третій — Семен Данилюк, четвертий — Олекса, рідний брат Лиликового зятя, п’ятий —
Берозук вельможних Романовських з Соколівки, Іван Ясинський з Ясені — цей перебував у в’язниці в Городенці». На дев’ятий і т. д. заперечив, твердячи, «що я був тоді в станіславській в’язниці, тому взагалі не знаю, хто їх направив на Косів». На десятий — також заперечив, «що він про це не знає, бо тоді протягом року був у в’язниці [у] Станіславі». На одинадцятий — також заперечив, твердячи: «Не знаю про це, бо я був у неволі». На дванадцятий — не знає, хто дав панцир Бущукові, тому що це відбувалось тоді, коли він сидів у в’язниці. На тринадцятий — не знає. На чотирнадцятий і п’ятнадцятий — не знає. На шістнадцятий і сімнадцятий, а також вісімнадцятий — не знає. На дев’ятнадцятий — не знає. На двадцятий — твердив: «Я не був тоді з опришками в компанії, коли Бойчук, Берозук та інші розбили коломийського єврея Брике, поділилися сукном і звідти пішли на дальший розбій». На двадцять перший, двадцять другий, двадцять третій і двадцять четвертий, двадцять п’ятий — відповів негативно, «що він зовсім про це все не знає». На двадцять шостий і двадцять сьомий — не знає, «що зовсім не знає, щоб шешорський ватаман, ясенівський Лилик, хомчинський Романюк, піп з Соколівки, Старихон Овінський з Яворова та криворівнянський єврей займались розбоєм». Неробітний Степан Зеленчук. На перший пункт відповів, «що родом з Бабча, але в Космачі служив, жив і там одружився». На другий пункт відповів, «що він лише цього року був у опришків, де перебував протягом десяти тижнів. А коли він ішов лісом в сторону ріки, яка є за Брустурами, напали на нього опришки, серед яких був ватажок Бойчук. Серед них був також Григор Глерозелюк з Жаб’я, який з ним, тобто з ставленим, служив наймитом. Останній пізнав його і насамперед вдарив його плазом сокири, відчуваючи до нього якусь давню неприязнь; тоді Бойчук заборонив його бити і, відвівши у бік, напоїв його та намовив приєднатися до розбійників у цю погану компанію і він дійсно пристав до них». На третій пункт і т. д. відповів як на перший. На четвертий — заперечив, «що не сидів у Станіславі». На п’ятий і т. д. відповів, «що в Болехові брав участь разом з іншими опришками; до Болехова йшли манівцями, горами, полонинами, перейшовши лише через одне село, назви якого не знає. Ватажок Бойчук вів і привів до Болехова цю свою компанію».
На шостий — заперечив, що був у Долині, і [не знає], хто спровадив тоді на Долину опришків, хоч мав вести Бойчук. На сьомий і т. д.: «про здобич в Долині не знає, але в Болехові взяли розбоєм немалу здобич в євреїв. Не знає, скільки було цих готових грошей, але кожному дісталося по десять битих талярів. У болехівських євреїв з крамниць забрали чимало поставів сукна, три кармазинові жіночі сукні, два золотих ланцюги, пригорщу коралів, здерті з євреїв персні і багато інших речей. З цих всіх речей мені, тобто ставленому, дісталося при розподілі кілька ліктів сукна на вбрання. Чисто золотий ланцюг дістався Карбулові із Загор. Цього Карбула вбили в Яворові. Другий чисто золотий ланцюг він бачив у Івана Жупника, який живе у Гнилиці, званій Баня, біля Свірської Бані, яка приналежна до Текучої, Березова або Стовпчатого. Решту ж, яку взяв розбоєм Бойчук зі своєю поганою компанією, нав’ючивши на коней, завезли до Ясенова, а що зробили з цими речами і де їх поділи, ставлений не знає». На восьмий — відповів, «що в цій компанії у Болехові було тридцять три, включаючи поставленого до зізнань, а саме: насамперед ватажок і проводир Іван Бойчук, родом з Ясенова, другий — Григор Кручук, третій— Дмитро Ковальчук з Ясенова, четвертий — Федір Томащук з Ясенова, Семен Бощук-Пістолетник з Криворівні, Григор Герозелюк із Жаб’я, Федір, зять Фургачів, із Жаб’я, Герасим із Жаб’я, його прізвища не знає, Івась Бойчук із Космача, Іван Жупник з Гнильчої Бані, Андрій Викшцяк, родом з Рожнова, а служив у Ріці за Косовом, Іван Гопняк з Довгополя, Василь Поповичук з Довгополя, має там батька і матір, Іван Кондрик з Довгополя, Марко з Устерик, молода людина, а має там батька і матір, Григор Повідачук з Довгополя, Івюк з Путилова, біля Довгополя і Жаб’я, Василь Козак, Андрій Козак —вони в Яблонові пристали до компанії, а звідки родом, ставлений не знає, Григор Козак, Олекса Козак, але не знає звідки родом і де перебувають, Василь Волосинець, не знає звідки родом і де перебуває, Гнат Мінгериш — про цього не знає звідки родом і де перебуває, Циганчук Скшипка, не знає звідки [родом], Михайло Полечек, вбитий у Яворові, Олекса Ткач з Ясенова чи Жаб’я, або Стовпчатого, точно не знає, Олекса Дяк, не знає звідки, Василь з Ясені, з Угорщини, інших не пам’ятає. Ці ж розбійники з ватажком були в Стовпчатому і там взяли від кагалу складового сто битих талярів; ці ж, йдучи з Болехова, були в Маняві, де лише у єврея взяли сто тинфів. [Там] з панського пахолка здерли ліврею і взяли старий суконний каптаник, взяли також кульбаку». На дев’ятий відповів, «що він був [також] в цій ватазі тоді, коли напали на Косів. Цих розбійників привів Пістолетник, тобто Бощук. Перед тим, як мали вирушити на Косів, перебували добу у селянина Берка в Соколівці, який добре знав, що [вони] ідуть на Косів. [Про це] знав і соколівський піп, тому що він був посланий опришками до міста, щоб винесли їм їсти на Замчисько. Повертаючись з Болехова, перебували в Ясенові у Василя Телейчука і у Марусяків — Петра і його другого, а також третього братів; ці опришки гуляли там з ними і разом пили. Там же, в Ясенові, перебували також у Срибнайчової. Одну ніч також ми ночували у одного дяка у Криворівні. Ми ночували також у Слутонюка у Яворові і були гри рази в Шешорах у ватамана, названого Мацошак. Там же, у нього, ми ночували, їли та пили». На десятий — негативно відповів: «про скарги не знає». На одинадцятий — стверджувально відповів, як на дев’ятий. На дванадцятий — твердив, «що [він] давно мав панцир, від кого — не знає». На тринадцятий — твердив, «що Пістолетник здавна має чимало рушниць і вони позабирали [їх] у різних людей». На чотирнадцятий — твердив: «в Соколівці ніхто їх не перестеріг, що на них ідуть жовніри, але вони з своєї волі пішли під Пістиню і відпочивали за містом. Із міста їм винесли їсти і пити. Звідти пішли до Шешор. Там ранком і ввечері були у пана і там їли і пили. А пізніше ватаман запросив їх до себе. Після гостювання, яке там відбулось, пішли назад до Соколівки, де їм піп виніс конівочку горілки і кілька хлібин. І ночували одні — в садку у соколівського попа, про яких піп не знав, інші — у соколівського селянина Берка». На п’ятнадцятий — твердив, «що їх тоді двоє загинуло, коли на них напали жовніри у Соколівці». На шістнадцятий і сімнадцятий: «коли була погоня, тоді Бойчук був у Ясенові, але не знає у кого». На вісімнадцятий — відповів; «що коли вийшли з Ясенова, пішли у Криворівню, а прийшовши, там взяли три цапи і, зарізавши їх, з’їли в лісі». На дев’ятнадцятий — негативно відповів. На двадцятий — також негативно відповів. На двадцять перший — стверджувально відповів такими словами: «Що жінки з Ясенова бували у нас в полі і в лісах і протягом двох тижнів пили, їли, танцювали з нами, а ми також у них бували. Так само ми відвідували Теклейчука і Бойчукову хату в Ясенові». На двадцять другий — твердив, «що на великодень він ще не був у опришків». На двадцять третій — заперечив, що був у Болехові Лохота з Яворівки. На двадцять четвертий — твердив: «Крім тих, імена і прізвища яких назвав, не було інших людей, тобто опришків, у Болехові і про них не знає». На двадцять п’ятий — відповів так, як в попередніх пунктах. На двадцять шостий — відповів, «що у шешорського ватамана їли, пили, а ясенівський Лилик не бував з опришками на розбої, хоч одного разу приніс дві бербениці молока, за які заплатив йому Бойчук. У хом- чинського Романюка не бували і він з опришками не бував. У соколівського попа бували, як зазначено вище. Криворівнянського єврея неодноразово ми відвідували і пили у нього, але ми йому за напої платили. Бували і пили ми також у яѣ орівського єврея». На останній пункт відповів, «що не знав, як довго будуть розбишакувати тому, що втік від них, а в Космачі був пійманий. Коли ставлений був у Болехові, не вбив ні християнина, ні жодного єврея, хоч тоді загинуло два євреї. Бойчук же, коли його єврей прострелив у Болехові, зі злості наказав палити будинки і через нього згоріло місто».
Мартин Ходикевич, бургграф і галицький гродський субделегат власноручно. Казимир Родкевич, галицький гродський старостинський заприсяжний, субделегат, власноручно. Яків Соболевський, галицький гродський старостинський заприсяжний, субделегат, власноручно.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников, Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко
mtDNA - J1c5