1 ( 30-12-2016 18:26:45 змінене olyvd )

Тема: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. Збірний документів. Наукова думка. Київ. 1970 р.


1734 р. травня 13(24). Галич.— Рішення сеймику Галицької землі про організацію походу для придушення заворушень селян та руху опришків
[...] * Ponieważ nad publiczne Rzeczypospolitej undique zachodzące niebezpieczeństwa nowe i niepraktykowane między poddaństwem ziemi halickiej oriuntur molimina, tak że właśni poddani bunty i rozboje wszczynają, własnym nawet panom i possesorom swoim minando niebezpieczeństwa, więc my, na podpisach wyrażeni, tejże ziemi halickiej' obywatele, ob absentiam jaśnie wielmożnego jego mości pana podkomorzego halickiego *, principis nobilitatis nostrae, cogimur sami sobie i fortunom naszym, quantum possumus, obmyśleć bezpieczeństwo, ut ausibus poddaństwa i opryszków zapobieżeń. Nie mając zaś inszego na to sposobu, aby przez uniwersały jaśnie wielmożnego jego mości pana podkomorzego wszystcy obwieszczeni mogliśmy być, więc invocata superum ope sami tylko, którzy mogliśmy się congregari, spondemus sobie ab invicem naprzód zjechać się na dzień piąty miesięca czerwca 1734 roku i na miejsce pod kościołem halickim świętego Stanisława w polu będące, gdzie zjechawszy się i innych ich mościów sąsiad i braci naszych czyli listownie, czyli oretenus zaprosiwszy, sam wsieść na koń i przeciwko swawolnemu poddaństwu, jako też opryszkom iść albo też certum numerum ludzi komenderować, kupy swawolne, gdzieby się pokazać miały, bez uszczerbku w zbożach i paszach braci naszych gromić resolwujemy się, dalszym obradom naszym, non praeiudicando godności jaśnie wielmożnego jego mości pana podkomorzego i marszałka konfederackiego ziemi naszej, czas na miejscu wzwyż naznaczonym et in termino eodem zostawiwszy. Na którym terminie seorsivo instrumento pro exigentia rei et necessitatis opisać się ab invicem deklarujemy, a dla lepszej wagi harum intentionum własnymi podpisujemy się rękami. Datum w Haliczu, die vigesima quarta maii millesimo septingentesimo trigesimo quarto. Aleksander Żurakowski, pisarz ziemski halicki. Jan Nowosielecki, podczaszy żytomierski, Paweł Turzański, podczaszy żydaczewski, Maycher Korabiewski, Jakub Zabilski, W. Gajecki, Andrzej z Strumian Dąbrowski, Stanisław Józef Czołhański, J. Głoskowski, Franciszek Dubrawski, Stanisław Koziebrodzki, grodzki halicki pisarz, K. Byd- łowski, A. Swieżawski, C. K. T. Pilawski, S. Tyszkowski, Franciszek Zakrzewski, M. Drozdowicz, Antoni Hynes, M. “Tiuchowski, M. Słonecki, A. Zu- rewicz, Roch Jabłonowski, podstoli trembowelski, sędzia kapturowy, Jan Studzieniecki, M. Mostowski, Walenty Wewiurski, S. K. Szadurski [...] **.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. 5, on. 1, т. 235, стор. 387—389. Засвідчена копія. Опубл. Akta grodzkie і ziemskie, t. 25. Lwów, 1935, стор 388.

Переклад

Оскільки всюди, крім загальної існуючої небезпеки для Речі Посполитої, серед підданих Галицької землі виникають нові і непрактиковані заворушення, внаслідок яких власні піддані вчиняють бунти і розбої, погрожують навіть своїм панам і посесорам, ми, громадяни цієї ж Галицької землі, що нижче підписалися, через відсутність ясновельможного його милості галицького підкоморія — проводиря нашої шляхти скільки зможемо змушені забезпечувати безпеку самих себе і наших маєтків, щоб запобігти виступам підданих та опришків. Але не маючи для цього такої можливості, щоб усім нам можна було повідомити універсалами ясновельможного його милості пана підкоморія, покли- каючись на допомогу бога, [ми], які зуміли зібратись, зобов’язуємося спільно з’їхатися п’ятого дня, місяця червня, 1734 року у полі на місці під галицьким костьолом святого Станіслава. З’їхавшись та листовно чи усно запросивши інших їх милостей сусідів і наших братів, вирішили сісти на коней та виступити проти свавільних підданих, а також опришків або відправити належну кількість людей громити свавільні ватаги, де б вони' не з’явилися, без заподіяння шкоди врожаю та паші наших братів. Залишивши час для продовження наших нарад у вищезгаданбму місці, [ми] не ущемили гідності ясновельможного його милості пана підкоморія і маршалка конфедерації нашої землі. Спільно заявляємо, що в цей час, згідно з вимогами справи і потреби, складемо окремий документ, а для ствердження цих наших намірів підписуємося власноручно. Діялося у Галичі, двадцять четвертого травня тисяча сімсот тридцять четвертого року. Олександр Жураковський, галицький земський писар; Іван Новосе- лецький, житомирський підчаший; Павло Тужанський, жидачівський підчаший; Майхер Кораб’євський; Яків Забільський, В. Гаєцький; Андрій Домбровський з Струм’ян; Станіслав Йосип Чолганський; И. Глосковський; Франциск Дубровський; Станіслав Козєбродський, галицький гродський писар; К. Бидловський; А. Свєжавський; Ц. К. Т. Пи- лявський; С. Тишковський; Франциск Закревський; М. Дроздович; Антін Гинес; М. Тлуховський; М. Слонецький; А. Зуревич; Рох Ябло- новський, теребовельський підстолій, каптуровий суддя; Іван Студзєнецький; М. Мостовський; Валентин Вев’юрський; С. К. Шадурський.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

2 ( 30-12-2016 18:26:20 змінене olyvd )

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. травня 20(31). Барський замок.— Заява мешканців села Головчинець про те, що вони беруть на поруки свого односельця Андрія, обвинуваченого у бунтарстві

Dajemy tę porękę naszą za Andrzejem, wnukiem Puszczowym z Ho- łowczyniec, któren, zbuntowawszy, niewiedzi[e]ć gdzie jeździł i w cenzurze został, jakoby miał od wojska ujść. Więc my go tą poręką naszą wyzwalamy i zapisujemy, że żadnym buntownikiem nie będzie, ale będzie siedział przy swoim ojczymie, Puszczowym. A jeżeliby miał zdradzić, my za niego odpowiedzieć powinniśmy. I z chudoby naszej zapisujemy co się zamkowi podoba, co zechce, aby z nami czynił. Na co się znakiem krzyża świętego podpisujemy przy imionach naszych. Datum w zamku barskim, die 31 maja, 1734 [roku]. Jakub Puszka, Pawło, wójt hołowczyński, Michajło Hudenko Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 65.

Переклад

Ручаємося цією нашою порукою за Пущового, внука Андрія з Головчинець, який, збунтувавшись, не знаємо куди їздив і викликав підозріння, нібито він мав втекти з війська. Отже, ми його визволяємо цією нашою порукою і записуємо, що він не буде бунтівником, а буде мешкати на своїй Пущовій садибі. Якщо б він зрадив, ми за нього повинні відповідати. Коли щось з нашої худоби сподобається замкові, записуємо [йому і] він з нами вчинить, що захоче. На цьому ставимо біля наших імен знак святого хреста. Дано у Барському замку, дня 31 травня 1734 року.
Яків Пушка, Павло, головчинецький війт, Михайло Гуденко

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

3

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. червня 9(20). Табір під Борщіекою.— Універсал волинського маршалка Михайла Потоцького шляхті та урядникам Волинського воєводства із закликом ловити учасників гайдамацького руху і відсилати їх у суд

Michał na Potoku, Sędziszowie і Czerlenicy Potocki, marszałek prześwietnego województwa Wołyńskiego skonfederowanego, regimentarz wojsk koronnych. Wszem wobec i każdemu z osobna, komu o tem wiedzieć należy, osobliwie jednak jaśnie oświeconym, jaśnie wielmożnym, wielmożnym ich mościom panom obywatelom prześwietnego województwa Wołyńskiego, tudzież jaśnie wielmożnym ich mościom panom starostom grodowym i ich oficialistom, jako też wielmożnym ich mościom panom wojskim ziemskim, ad praesens sub tempus turbulenti Rzeczypospolitej status jurisdykcję swoją sądową, prawami dawnymi i teraźniejszą konfederacją naszą obwarowaną, mającym, moim mości panom i braci, przy zaleceniu braterskich uniżoności moich, do wiadomości donoszę. Iż gdy invido fato w pokoju i bezpieczeństwie publicznym od postronnego nieprzyjaciela sorte torquemur adversa, przecież, żebyśmy in interna quiete w województwie naszym Wołyńskim przynajmniej od swoich ludzi w domach swoich tuti w substancjach i w życiach własnych securi byli, rekomenduję tym debitam, etiam lege publica praescriptam wielmożnym ich mościom panom starostom grodowym diligentiam, tychże wielmożnych ich mościów panów starostów i ich oficialistów praesentibus upraszam, aby takich wszystkich, etiam zaszczycających się imieniem żołnierskim, drugich w służbie wojennej nie będących, pod pretekstem imienia żołnierskiego eksorbitujących, quisquis ille sit, byleby bez ordy- nansu mego lub pozwolenia liberi passus przejeżdżał, a w przejeżdżaniu jakowe czynił ludziom niewinnym wiolencje, agrawacje i jakiekolwiek niesprawiedliwe dolegliwości,— brali, łapali i do sądu jurysdykcji wielmożnych ich mościów panów wojskich ziemskich i ich mościów panów podstarościch grodzkich, według praw i zwyczajów województwa naszego konfederacją teraźniejszą postanowionych, pro paenis et decisione attentatorum odsyłali. Wielmożnych zaś ich mościów panów wojskich ziemskich i podstarościch grodzkich województwa naszego similiter nomine publico upraszam, aby, subveniendo tranquilitati publicae, takich wszystkich grasatorów eksorbitujących, etiam nie referując się do mnie, jako też ludzi, wojenną służbą zaszczycających się, gdyby który, bez ordynansumego przejeżdżając, krzywdy jakie ludziom czynić ważył się, iuxta proportionem et qualitatem facti et excessus, sądzili, exequowali, etiam paenis criminalibus, jeżeliby in attentato materia criminis intercederet, praeviis jednak deductionibus in plena iustitia iuxta regulam et articulos sądów i zwyczajów w województwie naszym. A zaś ich mościów panów obywa- telów województwa naszego Wołyńskiego tymże sposobem upraszam, aby takowych grasacji, tak z ludzi swoich, jako też z poddaństwa, in ditionibus suis propria super proprios potestate bronili i nie dopuszczali, і о wszystkich grasatorach eksorbitantach znać do jurysdykcji ich mościów panów wojskich dawali, etiam sami kaptywując takich i przytrzymując i do sądu ich mościów wojskich odsyłając. Co żeby ad publicam securitatem ferendam (przynajmniej interne, gdy externa tranquillitas fatali malevolentia corruerat) wszystkim ich mościom przyszło ad notitiam, uniwersał ten po grodach województwa naszego publikowany ma być, a z grodów po parafiach dla zupełniejszej wiadomości rozsyłany być powinien. O co upraszam ich mościów panów burgrabiów, namies[t]ników, suscep- tantów *, ut dent curam rebus istis necessariam. Na co się dla lepszej wiary ręką własną podpisuję. Datum w obozie pod Borszczówką, die 20 junii 1734 anno. M. Potocki, marszałek prześwietnego województwa Wołyńskiego skon- federowanego, ręką swą. М[есто] п[ечати]
Архив ЮЗР, ч. З, т. III, стор. 76—78.

Переклад

Михайло Потоцький, пан Потока, Сендзішова і Черлениці, маршалок об’єднаного високого Волинського воєводства, регіментар коронних військ. Усім взагалі і кожному зокрема, кому про це належить знати, а особливо їх світлостям, ясновельможним, вельможним їх милостям панам громадянам високого Волинського воєводства, а також ясновельможним їх милостям панам гродським старостам і їх урядникам та вельможним їх милостям панам земським войським, які тепер, в неспокійні часи, у Речі Посполитій виконують свої судові обов’язки, що основуються на давніх правах, моїм милостивим панам і братам подаю до відома і рекомендую свою братерську смиренність. Під час миру і публічної безпеки нас переслідували внаслідок заздрощів і злиднів з боку стороннього ворога. Однак, щоб ми були спокійними у нашому Волинському воєводстві [і] принаймні спокійними у своїх будинках, перед своїми людьми, [та] спокійними у своїх маєтках за власне життя, пропоную цим [універсалом] вельможним їх милостям панам гродським старостам проявити старанність, яка передбачається також публічним законом. Цим [універсалом] прошу їх милостей вельможних панів старост та їх урядників, щоб вони забирали, ловили усіх тих, кого називають жовнірами, та тих, хто, не будучи на військовій службі, чинить свавілля під виглядом жовнірів — будь-кого, хто б не проїжджав без мого наказу або дозволу на вільний проїзд, а в цей часчинив невинним людям будь-які насильства, утиски. [Вони повинні] для покарання грабіжників, згідно з правами і звичаями нашого воєводства, затвердженими теперішньою конфедерацією, відсилати [їх] до суду, очолюваного їх милостями вельможними панами земськими войськими та їх милостями панами гродськими підстаростами. Прошу від імені громадськості вельможних їх милостей панів земських войських і гродських підстарост нашого воєводства, щоб вони, охороняючи громадський спокій, навіть без погодження зі мною судили і виносили вирок, згідно з розміром і важливістю вчиненого проступку, усім цим свавільним бродягам, а також [тим] людям, які прикриваються військовою службою, якщо б хтось [з них] без його наказу проїжджав та наважувався чинити людям будь-які кривди. [Вони можуть засуджувати] навіть до кримінального покарання, якщо під час нападу трапився кримінальний випадок, однак з попередніми доказами і цілком справедливо, згідно з судовими правилами і параграфами та звичаями нашого воєводства. Я прошу таким же способом їх милостей панів громадян Волинського воєводства про те, щоб вони у своїх маєтках не допускали і забороняли своїм людям і підданим волочитися та давали знати про усіх бродяг, навіть самі ловили і затримували їх та відсилали у суд їх милостей войських. Щоб це стало відомо усім їх милостям [громадянам], аби тим зберегти громадську'безпеку (принаймні внутрішню, тому що зовнішній спокій порушується внаслідок згубної недоброзичливості), цей універсал повинен бути оголошений у всіх гродах нашого воєводства, а з гродів повинен бути розісланий по парафіях для докладнішого повідомлення. Про це прошу їх милостей панів бургграфів, намісників, сусцептантів, щоб вони, як належить, потурбувались про це. Для вірогідності цього підписуємося власною рукою. Дано у таборі під Борщівкою, дня 20 червня 1734 року. М. Потоцький, маршалок високого сконфедерованого Волинського воєводства, власною рукою. Місце печатки.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

4 ( 30-12-2016 18:28:14 змінене olyvd )

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. липня 5(16). Бар.— Заява мешканців села Івановичі про те, що вони беруть на поруки свого односельця Гната Голодецького Надзюка, обвинуваченого в участі у гайдамацькому русі

My niżej na podpisie wyrażeni, dajemy tę porękę naszą za Ihnatem Hołodeckim Nadziukiem z Iwanowic, który, będąc w sekwestrze zamku barskiego za eksces, jakoby miał się zbuntować i pójść w kozaki, więc że my pomienionego Ihnata dobrze wiadomi, powtórnie ręczymy się za niego, że nigdzie nie pójdzie, ani żadnych buntów nie wszcznie, a jeżeliby miał zdradzić, my za niego odpowiedzić powinniśmy zawsze. Na co chudoby nasze zapisujemy. Datum w Barze, die 16 julii, 1734 [roku]. Chwedor Dubenko, Iwan Dranczuk Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор.86.

Переклад
Ми, що нижче підписалися, беремо цим на поруки Гната Голодецького Надзюка з Іванович, який перебуває в ув’язненні Барського замку за проступок, що він нібито збунтувався і пішов у козаки. Отже, оскільки добре знаємо згаданого Гната, ми вдруге ручаємося за нього, що він нікуди не піде, не починатиме ніяких заколотів. А якщо б мав зрадити, ми готові завжди відповідати за нього і у зв’язку з цим записуємо нашу худобу. Дано у Барі, дня 16 липня 1734 року. Федор Дубенко, Іван Дранчук

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

5

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. липня 6. Ясси.— Лист молдавського господаря Івана- Костянтина Маврокордата до подільського воєводи Степана Гумецького, в якому він скаржиться на те, що подільська шляхта розповсюджує чутки, нібито козаки з молдаванами продають захоплене в Польщі майно

Sabbatho in vigilia festi sancti Jacobi Apostoli, anno Domini 1734. Ad officium actaque praesentia, castrensia, capitanealia, camenecen- sia Podoliae personaliter veniens generosus Stanislaus Zakrzewski obtulit officio praesenti et ad acticandum porrexit litteras, a celsissimo Joannę Constantino Maurocordati de Scarlatti, palatino terrarum Moldaviae, ad illustrem et magnificum Stephanum Humiecki, palatinum Podoliae, directas, manu eiusdem propria subscriptas, ac sigillo ipsius, in cera rubra expresso, communitas, introcontentas, quarum tenor sequitur talis: Illustrissime et excellentissime domine, domine et amice colendissime! Cum acceperim ab emissario meo, Cameneci commorante, quosdam nobilis Polonos ordinis equestris ibi falsos spargere rumores, scilicet: quod Cosachi una cum Moldavis grassantur in ditionibus Polonicis et, quidquid praedae lucrantur, in hanc provinciam afferrunt atque divendunt, propte- rea significandum duxi excellentiae vestrae, id omnino falsum esse. Ego etenim ad rippas fluvii Tyrae magnis cum sumptibus misi non paucos milites cum mihi fidissimis officialibus, qui limites custodiant et strenue prohibeant transitum huc pecorum aliarumque rerum, quas Cosachi, a Po- lonis raptas, in Moldaviam ad vendendum adducerent. Ego sum paratissimus ad danda mandata, ut, si aliquid sui in Moldavia domini Poloni alicubi invenerint, illico propriis dominis restituatur, licet a nostris sit pecunia emptum. Credat excellentia vestra unicam mihi esse curam, ut vicinis omnem possibilem praebeam assistentiam. Ideoque aegre fero, quod, pro gratiarum actione, tales audiam sermones, praecipue a nobilibus, qui prius rei veritatem indagare deberent. Itaque, fisus in sinqulari excellentiae vestrae amicitia eandem rogo, ut hanc rem minutim examinare velit, atque pro sua aequitate tales sermones coercere velit. Interim excellentiam vestram persvasam esse cupio, me, quantum iustitiae tenacem, tantundem vicinalis harmoniae esse studiosum, prouti re vera patebit data occasione qualibet. Caeterum me eiusdem ulteriori amicitiae affectuique insinuans, usque maneo excellentiae vestrae sincerus amicus et ad obsequia paratissimus. Ioannes Constantinus Maurocordatus de Scarlatti. Jassii, sexta julii, millesimo septingentesimo trigesimo quarto anno. Intitulationis vero, a tergo earundem litterarum adnotatae, series est talis: Illustrissimo et excellentissimo domino, domino Humiecki, palatino et generali Podoliae, domino mihi colendissimo, Cameneci. Locus sigilli illius usitati, in cera rubra expressi. Post quarum litterarum ad acta officii praesentis ingrossationem, originale earundem idem generosus offerens ad se recepit, et de receptis sibique restitutis officium praesens quietavit.
Архив ЮЗР, ч. 3, T' III, стор. 81—82.

Переклад

В суботу напередодні свята святого апостола Якова, року божого 1734. До уряду і цих кам’янець-подільських гродських старостинських книг особисто прийшов шляхетний Станіслав Закшевський і пред’явив та подав для запису в цьому уряді нижченаведений лист високого воєводи молдавських земель Івана-Костянтина Маврокордата з Скарлатти, адресований до світлого і вельможного подільського воєводи Степана Гумецького, підписаний його власною рукою і опечатаний його печаткою, відтиснутою у червоному воску. Зміст його такий: ' Найсвітліший і найзнаменитіший пане, вельмишановний пане і брате! Коли я узнав від перебуваючого у Кам’янці мого посланця, що деякі польські шляхтичі поширюють там брехливі чутки, а саме, що козаки разом з молдаванами волочаться у польських володіннях і все, що добувають, вивозять у нашу країну і продають, то я вважав за потрібне повідомити вашу величність, що це цілковита неправда. Навпаки, я за власні кошти послав на береги річки Дністр багато воїнів та найвірні- ших своїх службовців, які стережуть кордони і перешкоджають переміщенню сюди худоби та інших речей, які козаки, захопивши у поляків, вивозять у Молдавію на продаж. Якщо польські пани знайдуть де-небудь у Молдавії якісь свої [речі], то я готовий наказати, щоб наші дворяни негайно повернули [їх], хоч і купили за гроші. Хай ваша величність вірить, що у мене одне піклування — подати сусідам усю можливу допомогу. І тому мені неприємно, коли замість вдячності чую такі розмови, зокрема між шляхтичами, які повинні раніше перевіряти правдивість чуток. Отже, вірячи в щиру дружбу вашої величності, прошу вас, щоб ви детально розглянули цю
справу і були ласкаві припинити ці розмови. Тимчасом прагну запевнити вашу величність, що я роблю все по справедливості і підтримую добросусідські відносини. Коли буде яка-небудь нагода, це сама справа покаже.
А тому покладаюсь на вашу дальшу приязнь і милість [і] завжди залишаюсь щирим другом і готовим до послуг вашій величності. Іван- Костянтин Маврокордат з Скарлатти. В Яссах, шостого липня тисяча сімсот тридцять четвертого року. На звороті цього листа є такий напис: Найсвітлішому і найзнаме- нитішому пану подільському воєводі і генералу пану Гумецькому, моєму вельмишановному пану у Кам’янці. Місце вживаної ним печатки, відтиснутої у червоному воску. Після внесення цього листа до книг цього уряду його оригінал цей шляхетний пред’явник забрав назад і поквитував цьому урядові за його повернення і взяття.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

6

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. липня 13(24). Збараж.—-Лист козацького полковника Верлана до писаря сандомирського воєводи князя Любо- мирського Юрія Волковича з повідомленням про перший похід козаків проти польських військ

Sabbatho in vigilia festi sancti Jacobi Apostoli, anno Domini 1734. Ad officium actaque praesentia castrensia capitanealia Camenecensia Podoliae personaliter veniens generosus Joannes Chamiec, obtulit eiusdem officio et ad acticandum porrexit litteras manuales, a strenuo Werłan4, colonello exercituum rebellisantium Cosacorum, de bonis tractus Szaro- grodensis congregatorum, ad nobilem Wolkowicz, notarium proventualem illustris magnifici Lubomirski, palatini Sandomiriensis, directas, manu eiusdem propria subscriptas, introcontentas, tenoris talis: „Mnie wielce mości panie kumie mój, wielce mości dobrodzieju! Dowiedziawszy ja o waspana dobrodzieja szczęśliwym zdrowiu w dobrach pana dobrodzieja naszego, bar[d]zom uradowany, donoszę awizją waszeci, memu dobrodziejowi, o jaśnie oświeconym księciu jego mości, wojewodzie sandomi[e]rskim, panu i dobrodziejowi naszym, że ciągnie z jego mością królem Fryd[e]rykiem pod Kamieniec. A my spod Zbaraża mamy ruszać pod Stanisławów i obopólnie pod Kamieniec. Libertację* poszlę na dobra pańskie od jaśnie oświeconego księcia Hessen-Petemburskiego[!] ** przy której libertacji waćpan, mój dobrodziej, dobra pańskie chciej mieć, tak, jako i byli w całości i trzymać w dozorze. Donoszę waszeci, memu dobrodziejowi, że mieliśmy spotyczkę z Polakami pod Krzemieńcem. Obóz nam odebrali i woźnic kilkanaście zabito, a z kompanii wszyscyśmy zdrowi, wyrachowanych z woźnicami i kompanii człeka dwudziestu czterech z polskiego wojska zabitych towarzystwa: rajtarów i pachołków — sto czterdzieści trzy. I nieszczęśliwość nasza, że w bajorach krzemienieckich spotykanie było. Brody wzięte bez żadnej okazji; Zbaraż wzięli szańcami i dobyciem bez ubitych ludzi. Jego mości panu kapitanowi wielkiemu a pyrkołabowi *** sorockiemu nisko kłaniam. O chudobę moją proszę mieć w całości. Jego mości panusotnikowi, przyjacielowi i dobrodziejowi memu, kłaniam. Panu Stefanowi, porucznikowi, kłaniam i wszystkich mile pozdrawiam i jestem na zawsze waszeci, memu mościwemu panu i dobrodziejowi, szczerożyczliwym sługą. Werłan, pułkownik wojsk ochotnie konnych. Z Zbaraża, dnia trzynastego jula, tysiącznego sied[e]msetnego trzydziestego czwartego roku“. Superinscriptionis, a tergo adnotatae series talis: „Memu wielce mości panu i dobrodziejowi, jego mości panu Jerzemu Wołkowiczowi, pisarzowi jaśnie oświeconego księcia jego mości wojewody sandomierskiego, memu dobrodziejowi, oddać należy do rąk“. Locus sigilli illius usitati, in cera rubra expressi. Post quarum litterarum ad acta praesentia ingrossationem, originale earundem circa acta est relictum.
Архнв ЮЗР. ч. 3. т. НІ, стор. 84—85.

Переклад

У суботу напередодні свята святого апостола Якова, року божого 1734. До уряду і цих кам’янець-подільських гродських старостинських книг особисто прийшов шляхетний Іван Хамець і приніс та подав для запису у книги нижченаведений власноручний лист полковника повсталих козацьких військ, зібраних у маєтках Шаргородського ключа, хороброго Верлана до економічного писаря сандомирського воєводи його світлості вельможного Любомирського шляхетного Волковича такого змісту: «Мій вельмимилостивий пане куме, вельмимилостивий добродію! Я дуже радий довідатись про добре здоров’я вашої милості добродія, [що перебуває] в маєтках нашого пана і добродія. Подаю дані вашій милості моєму добродію про милостивого сандомирського воєводу його світлість князя [Любомирського], нашого пана і добродія, що він просувається з його милістю королем Фрідріхом під Кам’янець, а ми
маємо вирушити з-під Збаража під Станіслав і [звідти] разом під Кам’я нець. Я надішлю звільнення від податків для панських маєтків, дане його світлістю князем Гессен-Гомбурзьким. Маючи це звільнення, ваша милість, мій добродію, бережи панські маєтки цілими, так як вони були, і зберігай. Повідомляю вашу милість, мій добродію, що у нас під Кре- менцем була сутичка з поляками. Захопили наш табір і вбили кільканадцять візників. Проте у загоні всі здорові. З польського війська вбитих 24 чоловіки, рахуючи візників і людей із загону, райтарів і слуг — сто сорок три [чоловіки]. На наше нещастя сутичка була у Кременецьких болотах. Броди взяті без будь-якої битви. Збараж взято внаслідок осади і без людських жертв. Низько кланяюсь його милості пану великому капітану і сороцько- му пиркулабові. Прошу дбати про мою худобу. Кланяюсь його милості пану сотникові, моєму приятелю і добродію. Кланяюсь пану поручикові Степану і щиро усіх поздоровляю. Залишаюсь назавжди щирим та прихильним слугою вашої милості, мого милостивого пана і добродія. Верлан, полковник добровільних кінних військ
Із Збаража, дня тринадцятого липня тисяча сімсот тридцять четвертого року». На звороті напис такого змісту: «Моєму вельмимилостивому пану і добродієві, його милості пану Юрію Волковичу, писареві його милості сандомирського воєводи, його світлості князя, моєму добродієві, належить віддати в руки». Місце його звичайної печатки, відтиснутої у червоному воску. Після впису до цих книг цього листа його оригінал залишено серед актів.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

7

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. липня 31 (серпня 11). Кам’янець-Подільський.— Скарга шляхтича Бернарда Мєтельського на придворних ротмистрів сандомирського воєводи князя Юрія Любомирського Верлана, Скорина і Михалка, які, зібравши свавільних людей і видаючи себе за козаків, вчинили напад на його маєток у селі Біляна

Feria quarta in crastino festi sancti Laurentii Levitae et Martyris  anno Domini 1734. , Videatur hoc loco protestatio magnifici Bernardi Mietelski, cohortis loricatae illustrissimi palatini Sandomiriensis commilitonis bonorum villae Bielany obligatorii possessoris, in et contra illustrissimum Georgium in Wisznicz et Jarosław Lubomirski, palatinum Sandomiriensem, bonorum eorundem villae Bielany haeredem, tum strenuos: Werłan, Skorycz et Michałko eiusdem illustrissimi palatini Sandomiriensis rothmagistros post- curiales, Valachos, nimis licenciosos ęt excessivos homines, ratione per ipsos, et quidem per inculpatos rothmagistros, nescitur, an scitu, iussu et mandato illustrissimi palatini Sandomiriensis, an proprio suo ausu [!] tempore certo, videlicet feria quinta post dominicam Exaudi ** anno praesenti, adscitis sibi permultis asseclis excessivis, numerum personarum aliquot centena adimplentibus, bonorum praemissorum Bielany, protestantis nropriorum, sub praetextu cosacorum, hostiliter superinequitationis, prime nobilis Simonis Moliński administratoris transfixionis, nobilis vero Kozłowski e vivis crudelissime sublationis, equireae, bovum, pecorum, pecudum, rerumque mobilium omnium, ac totius substantiae moderni protestantis propriae, seorsivo regestro comprehensae, interceptionis et expil- lationis ac in nihil redactionis, aliarumque violentiarum damnorum iniu- riarum ac praetensionum illationis facta. Copia latior dabitur et patet. Bernard a Mietla Mietelski Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 92—93.

Переклад

У середу після свята святого мученика і левіти Лаврентія, року божого 1734. Хай буде видно у цьому нижчеподаному місці протестацію, вчинену товаришем панцирної хоругви найяснішого сандомирського воєводи за ставного посесора маєтків села Біляни вельможного Бернарда Мєтель- ського проти найяснішого сандомирського воєводи, пана з Вишнича і Ярослава, дідича згаданих маєтків села Біляни Юрія Любомирського та придворних ротмистрів цього найяснішого сандомирського воєводи відважних волохів Верлана, Скорича і Михалка — людей надто свавільних і порушників порядку. Вони, а також інші невинні ротмистри невідомо чи з відома, наказу і доручення найяснішого сандомирського воєводи, чи самовільно одного разу, а саме, у четвер після неділі ексавді цього року, намовивши багатьох слуг — порушників порядку — кілька сотень осіб, по-загарбницьки напали під виглядом козаків на згадані протестуючого маєтки Біляни. Спочатку вони закололи адміністратора шляхетного Симона Молінського, а [потім] жорстоко замучили до смерті шляхетного Козловського. Вони захопили, повбивали і в ніщо перетворили коней, волів, рогату та нерогату худобу, усе рухоме майно та увесь маєток цього протестуючого (що записано в окремому реєстрі), завдавши цим збитків на суму близько двадцяти тисяч польських злотих. Також вчинили інші насильства, збитки, несправедливість і зловживання. Буде дана більша копія, яку легко одержати. Бернард Мєтельський з Мєтли

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

8

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1734 р. жовтня 21 (листопада 1). Берестечко.— Універсал ландграфа Людовика Г ессен-Г омбурзького до польської шляхти про дозвіл ловити і вбивати козаків та солдатів, що підозрюються в участі у гайдамацькому русі

My w Polsce nad korpusem Jego najprzeświętniejszego imperatorskie- go wieliczeństwa komenderujący generał lejtenant, ordenu świętego Andrzeja apostola kawaler i od lejbgwardii Przeobrażeńskiego pułku major, Ludwik landgraf Heseński i dziedziczny książę Hesen Umburski. Oznajmujemy niniejszym uniwersałem naszym wszem wobec i każdemu zosobna, komu o tym wiedzieć należy: że ponieważ do nas różno zachodziły skargi na kozaków o rabunki, chociaż we wszystkich liberta- cjach naszych publikowaliśmy, aby takowych grassantów łapać, umykających zaś, jako nieposłusznych występców jakimkolwiek sposobem bić i zabić, bo którzy do nas przyprowadzeni różnymi karami i gardłem dosyć karani byli5. Zaczym powtórnie się jaśnie wielmożnie ich mościom panom possesorom i obywatelom prześwietnych województw i powiatów ich w Polsce publikuję i konfirmuję: że którybykolwiek do miasta, miasteczka al do wsi przybyć i przyjechać mieli, a żadnym listem albo pasem rektifi- kować się nie mogli, pozwalamy obywatelom tamtecznym, zebrawszy się, takowych niech będą od regularnego wojska, albo też kozacy, łapać, uciekających, jako się zwyż namieniło, zabijać, za to by najmniejszy kary obawiać się nie powinni i owszem wszelką obligacją mi[e]ć będą — upewniamy. In quantum zaś by (według) tego naszego uniwersału z takimi gra- santami nie chcieli, jako się obwieszcza, postępować, nie będą na nas, ale na siebie się samych żalić. Który to uniwersał, aby tym prędzy do wiadomości wszystkich ich mościów doszedł, w pobliższym grodzie i oblatować i publikować zleciliśmy, a dla większej wagi i waloru jego, przy zwykli naszy książęci pieczęci, własna ręką podpisujemy. [ Datum w Bresteczku, die 1 novembris, 1734 [roku] Ludovicus, landgravius Haessiae М[есто] п[ечати]
Архив ЮЗР, ч. 3, т. III, стор. 105—106.

Переклад

Ми, командир у Польщі корпусу його найяснішої імператорської величності, генерал-лейтенант, кавалер ордену святого апостола Андрія і майор лейб-гвардії Преображенського полку, ландграф і родовитий князь Людовик Гессенський Гессен-Гомбурзький. Цим нашим універсалом повідомляємо всім взагалі і кожному зокрема, кому про це належить знати, що до нас різні надходили скарги на козаків про грабування. У всіх наших листах ми наказували таких грабіжників ловити, а тих, що намагаються втекти, як злочинних порушників, будь-яким чином бити і вбивати, бо з тих, що до нас по-різному потрапляли, було багато покараних на смерть. Отже, повторно опубліковую і стверджую ясновельможним їх милості панам посесорам і громадянам ясніших воєводств і повітів Польщі, що хто б до міста, містечка чи села прибув або приїхав, але жодним листом чи посвідченням виправдатися не зміг, дозволяю тутешнім громадянам, зібравшись, таких, хай будуть з регулярного війська або ж козаки, ловити, а втікачів, як вже було зазначено вище, вбивати. За це ніякої кари ніхто боятись не повинен, а крім того, запевняємо, одержуватиме всякі пільги. Якщо ж згідно з цим нашим універсалом [хтось] не хотів, як вище сповіщено, поступати з такими грабіжниками, хай на себе нарікає. Цей універсал, щоб якнайшвидше дійшов до відома всіх їх милостей панів, у найближчому гроді пропонуємо до книг подавати і публікувати, а для більшої ваги і значення його крім звичайної нашої князівської печатки підписуємося власною рукою. Дано в Берестечку, 1 листопада 1734 року. Людовик, ландграф Гессії
Місце печатки

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

9

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1735 р. березня 25. Біла Церква.— Універсал київського генерал-губернатора графа Івана Бернарда Вейсбаха мешканцям Брацлавського воєводства з наказом затримувати повстанців, а також повідомляти командуванню російських військ про гайдамаків

Jej imperatorskiego wieliczeństwa samodzierżcy wszystkiej Rosji etc., etc., etc. postanowiony nad wojskami rosyjskimi generał pełnomocny, orderów świętych: Andrzeja apostoła i Aleksandra Newskiego kawaler, Kijowskiej gubernii generalny gubernator, nad sybirskim dragońskim pułkiem pułkownik, Jan Bernard graf fon Wejzbach. Wszem wobec i każdemu z osobna, komu o tym wiedzieć należy, osobliwie jaśnie wielmożnym, wielmożnym ich mościom panom senatorom, dygnitarzom, urzędnikom koronnym, ziemskim, duchownym i grodzkim, tudzież obywatelom, komisarzom, ekonomom, gubernatorom, administratorom i wszelkiej jurysdykcji ludziom prześwietnego województwa Brac- ławskiego, moim wielce mości panom, do wiadomości podaję: iż na prze- rzeczone województwo, jako pograniczne et variis oppressionibus swawolnej kompanii hajdamackiej obciążone, mając oraz wzgląd, że jest poprzy- siężone, et unanimo voce animoque na sejmiku swoim, recenter w Winnicy odprawionym, za króla najjaśniejszego Augusta trzeciego uznało7, et super fidelitatem pro cognitione pana nec non manutentione quorumvis regni Roloniae iurium ablegatów wysłało e medio sui — więc, że z różnych miejsc donoszą et querulantur na zbierające się kupy swawolne, dwory najeżdżające, rabujące, i ludzie zabijające, a chcąc w jaknajlepszym bezpieczeństwie utrzymać ich mościów obywatelów pomienionego województwa, naprzód wydałem ordynanse do komend wojsk jej imperatorskiego wieliczeństwa, pani mojej najmiłościwszej, aby takowych buntowników chwytano, a potem (że komenda od komendy odległa), dla utrzymania samych siebie i swoich fortun całości, każda jurysdykcja, żeby, w groźbie poddanych trzymając, gdziekolwiek postrzeże takich swawolników, aby do komend znać dawała i do chwytania dopomagała, a pojmanych pro forti et irremissibili executione do należytego sądu odsyłała. Nadto, gdy teraz nadchodzi wiosna i każdy poddany mieć się powinien do gospodarskich robót, zalecam wszelkiej jurysdykcji ludziom stringere takowych poddanych do zasiewów, a zboża nie mającym dopomagać. Renitentes zaś i nie mających się do pracy i dzieł roboczych (co samo oczywistym pokazuje się być hajdamactwem i do rozboju intencją) poddanych, jako podejrzanych, komendom wojsk rosyjskich donosić, i przy asystencji ad seriam indagationem do sądu, według afektacji i elekcji sejmiku tegoż województwa destynowa- nego, praw, konstytucji et statutorum, legibus regni descriptorum, oddawać, nec non sine quavis protełlatione et appellatione tenże sąd dekteto- wać powinien i ekzekwować każe. Więc, dla uwiadomienia wszystkich ich mościów obywatelów, z przychylności mojej, ten uniwersał po grodach i parochiach publikować jako najprędzej zalecam, a dla lepszego waloru, pieczęcią stwierdzony, ręką własna podpisuję. Datum w Białej Cerkwi, die 25 mensis martii, 1735 anno. Joannes Bernardus comes de Weisbach, manu propria М[есто] п[ечати]
Архив ЮЗР, ч. З, т. III, стор. 128—129.

Переклад

її імператорською величністю самодержицею всієї Росії і т. д., і т. д., і т. д. поставлений над російськими військами уповноважений генерал, кавалер орденів святих Андрія апостола і Олександра Невського, генеральний губернатор Київської губернії, полковник сибірського драгунського полку Іван Бернард граф фон-Вейсбах. Усім взагалі і кожному зокрема, кому про те належить знати, особливо ясновельможним, вельможним їх милостям панам сенаторам, сановникам, коронним, земським, духовним і гродським урядникам, а також громадянам, комісарам, економам, управителям, адміністраторам і всякої юрисдикції людям високого Брацлавського воєводства, моїм вельмимилостивим панам, подаю до відома. Прихильно ставлячись до згаданого воєводства як пограничного і обтяженого різними утисками свавільної гайдамаччини, яке одностайно голосом і серцем на своєму сеймику, що недавно відбувся у Вінниці, заприсяглося і визнало королем найяснішого Августа Третього і вислало делегатів [для присяги] на вірність панові і для захисту будь-яких прав Польського королівства, тому що з різних місць повідомляють і скаржаться на скупчення свавільних ватаг, що наїжджають на двори, грабують і людей убивають, а бажаючи в найкращій безпеці тримати їх милостей громадян згаданого воєводства, я вже видав накази командам військ її імператорської величності, моєї наймилостивішої пані, щоб таких бунтівників ловити, а потім (оскільки команда від команди віддалена) для власної безпеки і збереження своїх маєтків кожна юрисдикція, тримаючи у покорі підданих, де б не побачила таких свавільників, щоб давала знати командам і допомагала їх ловити, а спійманих, не милуючи, відсилала до належного суду для найтяжчого покарання. Крім того, зараз, коли наступає весна і кожний підданий повинен займатися господарськими справами, доручаю людям усякої юрисдикції зобов’язати таких підданих провести сівбу, а тим, що не мають збіжжя, допомагати. Про тих підданих, які упираються і не бажають працювати (що свідчить про очевидне гайдамацтво і намір розбою), наказую повідомляти військовим командам як про підозрілих і, добре допитавши, віддавати [їх] до суду, визначеного згідно з вимогами і вибором сеймику того ж воєводства, [згідно] з правами, конституцією, статутами, описаними законами королівства Той же суд без будь-яких зволікань і апеляцій повинен вирішувати і виконувати вироки. Отже, для повідомлення всім їх милостям громадянам, маючи прихильність, рекомендую якнайшвидше опублікувати цей універсал у гродах і парафіях, а для більшої переконливості, ствердивши печаткою, підписую власною рукою. Дано в Білій Церкві, дня 25, місяця березня, 1735 року. Іван Бернард граф Вейсбах, рука власна

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

10

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1735 р. травня 1(12). Вінниця.— Скарга управителя маетка Линці Михайла Новицького, подана до Вінницького грод- ського суду, на колишнього орендаря Лейбу Фрумчина за те, що останній затримав у себе листа економа Антона Бого- райського, в якому той застерігав від нападу гайдамаків

Roku tysiąc sied[e]mset trzydziestego piątego, miesiąca maii dwunastego dnia. Przed urzędem i aktami niniejszymi grodzkimi, Winnickimi i przede mną Janem Kazimierzem Młodziejówskim, namiestnikiem natenczas bur- grabstwa i regencji grodzkim Winnickim, comparens personaliter urodzony jego mość pan Michał Nowicki, dóbr Linieć cum attinentiis, jaśnie oświeconych książąt ich mościów: Antoniego, kazimierskiego, i Franciszka, olsztyńskiego starostów, na Wiszniczu i Jarosławiu Lubomirskich, woje- wodziców krakowskich, dziedziców, gubernator, przestrzegając wszelkiej całości dóbr przerzeczonych, solenniter świadczył i protestował się naprzeciwko niewiernemu Lejbie Frumczynemu, obywatelowi niemirowskiemu, antę hac burtów saletrzanych i całej włości Linieć arendarzowi, niesłow- nemu a zawódcy znacznemu, swoim, jaśnie oświeconych ich mościów książąt Lubomirskich, wojewodziców krakowskich, uti bonorum praemissorum Lińce cum attinentiis dziedziców i panów swoich, imieniem, w ten niżej opisany sposób i o to: że przerzeczony niewierny Zyd Lejba Frum- czyn, trzymając saletrzaną i całych dóbr Linieć arendę, rok cały raty i summy złotych polskich siedtelmset nie zapłacił i sam z dóbr do Niemi- rowa uszedł, ludzi i poddanych pańskich z wielką krzywdą pozdzierał, zagrabił i uciemiężył, a co bardziej, na większą tych dóbr pańskich czyniąc ruinę i zgubę, list z ordynansem od jego mości pana Antoniego Bo- gorajskiego, ekonoma i gubernatora włości Połońskich, de data eius die trigesima februarii, roku teraźniejszego, tysiąc sied[e]mset trzydziestego piątego, z Połonnego do protestanta per directum pisany, przy sobie iniqua authoritate et praetextu przez niedziel sześć trzymał. Po który list modernus protestans, dla odebrania, wójta z Linieć posyłał, potem listownie przez umyś[l]nego posłańca rekwirował, "a naostatek sam teraźniejszy comparens do tegoż obwinionego arendarza do Niemirowa jeździł,— oddać nie chciał, aż ledwie za rozkazem wielmożnego jego mości pana Bas- kakowa, podpułkownika wojsk rosyjskich, komendanta niemirowskiego, ten list bardzo potrzebny protestanti oddał, dla którego zatrzymania listu żadnej nie mając informacji ani uniwersału, przy czym i za czym w dobrach pańskich oponować się miał, a tymczasem swawolne kupy hultajskie kozackie, na dobra Lińce napad[ł]szy, poddanych pańskich i Żydów zrabowali, kotły, konie fanty i różne rzeczy i dobytki pozabierali, ludzi i poddanych rozegnali, samego urodzonego jego mości pana protestanta hul- taje, w zameczku napad[ł]szy, spisami skłuli, zbili, ludzi trzech na śmierć zabili, innych pokaleczyli, którzy dotychczas do zdrowia przyjść nie mogą. Przez które nieoddanie listu i uniwersału, nie mając informacji ostrożności, i zgromadzenia dla obrony ludzi nie miał, dla czego szkody i ruiny na piętnaście tysięcy w dobrach pańskich swawolne kupy kozackie uczynili. O co wszystko, zabiegając dalszej i ostatniej tych dóbr Linieć ruinie, a całości swojej przestrzegając, tenże urodzony comparens przeciwko obwinionemu niewiernemu Lejbie Frumce arendarzowi, jako zdrajcy, iteratis vicibus quam solennissime, imieniem jaśnie oświeconych książąt ich mościów Lubomirskich, wojewodziców krakowskich, dóbr Linieć cum atti- nentiis dziedziców, jako panów swoich, protestuje się i manifestuje, salvam tamen, si opus fuerit, modernae protestationis pro exigentia iuris reservando et praecustodito meliorationem. Którą protestację actis connotari prosił, co i otrzymał. Jego mość protestans, nie umiejący pisać, znak krzyża świętego kładzie.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 141—142.

Переклад

Тисяча сімсот тридцять п’ятого року, місяця травня, дванадцятого дня. Перед судом і цими вінницькими гродськими книгами та переді мною, Іваном Казимиром Млодзейовським, в цей час намісником вінницького гродського бургграфства і регентства, особисто став шляхетний його милість пан Михайло Новицький, управитель маєтків Линці з околицями найясніших князів їх милостей дідичів на Вишничу і в Ярославі краківських воєводичів Любомирських, казимирського старости Антонія, ольштинського старости Франциска. [Він], дбаючи про цілість згаданих маєтків, від свого імені та від імені краківських воєводичів найясніших їх милостей князів Любомирських, як дідичів згаданих маєтків Линці з околицями і своїх панів, урочисто свідчив і протестував нижчеописаним способом проти немирівського громадянина, колишнього орендаря селітрових буртів та цілої волості Линець, словопоруш- ника і великого ошуканця, невірного Лейби Фрумчина у тому, що названий невірний єврей Лейба Фрумчин, орендуючи селітровий промисел і весь маєток Линці, за цілий рік не заплатив борг і суму в сімсот польських злотих та сам, пішовши з маєтку до Немирова, сильно пообдирав, пограбував і пригнобив людей і панських підданих. Більше того, він тримав у себе, не маючи підстав і права, шість тижнів лист від ЗО лютого [?] цього 1735 року з наказом від економа й управителя полонських волостей його милості пана Антона Богорайського, тимча- сом далі розорюючи і знищуючи цей маєток. Згаданий протестуючий послав війта з Линців відібрати цього листа, потім він [його] домагався листовно через спеціального посланця, а нарешті, цей заявник сам їздив до того ж обвинуваченого орендаря до Немирова, [однак] він не хотів
віддати. Щойно він віддав той дуже потрібний лист скаржникові за наказом немирівського коменданта підполковника російських військ. Він не мав жодної довідки або універсалу щодо затримання цього листа, в зв’язку з чим не повинен був це робити, [перебуваючи] у панських маєтках. А тимчасом свавільні козацькі гультяйські ватаги, напавши на маєток Линці, пограбували панських підданих і євреїв, позабирали котли, коні, речі та різні предмети і добро, розігнали людей і підданих. Самого шляхетного його милість пана скаржника гультяї, напавши в замку, покололи списами, збили, трьох людей убили, інших покалічили так, що й досі не можуть видужати. Оскільки лист і універсал не були віддані, [скаржник] не маючи повідомлення про обережність, не підготував людей для оборони, внаслідок чого свавільні козацькі ватаги заподіяли збитків і руйнування панському маєтку на п’ятнадцять тисяч. Про все це, оберігаючи маєток Линці від дальшого і остаточного руйнування та дбаючи про свою цілість, той же шляхетний прибулий заявник від імені своїх панів, краківських воєводичів, дідичів маєтку Линці з околицями, найясніших князів їх милостей Любомир- ських, найурочистіше знову протестує і заявляє проти обвинуваченого орендаря невірного Лейби Фрумчина, як зрадника, із застереженням, однак, якщо буде необхідність для потреб права, обережного поліпшення цієї протестації. Цю протестацію просив внести в книги, що й
одержав. Його милість скаржник, не вміючи писати, кладе знак святого хреста.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

11 ( 30-12-2016 18:48:40 змінене olyvd )

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1735 р. червня 12(23). Вінниця.— Скарга шляхтичів Юшковських, Красносельських і Котонів, подана до Вінницького гродського суду, про знищення їхнього маєтку Носівці гайдамацькими загонами сотника Гриви і Перехреста

Roku tysiąc siedmset trzydziestego piątego miesiąca junii dwudziestego trzeciego dnia. Przed urzędem i aktami niniejszemi grodzkiemi, winnickiemi i przede mną Janem Kaziemierzem Młodziejowskim, namieśnikiem natenczas burgrabstwa i regencji grodzkim Winnickim, comparentes personaliter urodzeni ich mość panowie: Jan Juszkowski i Anastazja z Krasnosielskich, niegdy urodzonego Stefana i Marianny Czajkowskiej spłodzona córka, niegdy urodzonego Konstantego Krasnosielskiego i Zuzanny Kruszelnic- kiej, dóbr Nosowiec, Kunki i Michałówki alias Michałkowiec dziedziczki, wnuka, tegoż, urodzonego Jana Juszkowskiego, komparenta, małżonka cum debita ejusdem mariti sui assistentia, małżonkowie, tudzież urodzony Mikołaj Kotoni i Katarzyna z Smarzewskich, niegdy urodzonego Jerzego Krasnosielskiego powtórnego małżeństwa pozostała wdowa, małżonkowie, solenniter manifestowali się i protestowali, jako to —urodzony jego mość pan Mikołaj Kotoni nomine et ex parte urodzonych: Jana i Konstantyna Krasnosielskich, niegdy urodzonego Jerzego Krasnosielskiego, wyż rzeczonego niegdy urodzonego Stefana Krasnosielskiego, brata rodzonego z urodzonej Anny Kotonianki, siostry comparentis rodzonej, ex primo voto spłodzonych synów, siostrzeńców swoich, a urodzona Katarzyna z Sma- rzewskich, secundi matrimonii tegoż urodzonego niegdy Jerzego Krasno- sielskiego pozostała wdowa, jako matka swym i urodzonych Andrzeja, Kazimierza, Bazylego i Jana Krasnosielskich, synów swoich spłodzonych, imieniem, a urodzeni także Jan i Anastazja z Krasnosielskich Juszkowscy, małżonkowie, similiter swoim i urodzonych Jana Łuckiego, niegdy urodzonego Tomasza Łuckiego z urodzoną Marianną Krasnosielską i Marianny Antoniowej Bernackiej, niegdy urodzonego Franciszka Sirakowskiego z niegdy urodzoną Ewą Krasnosielską, syna i córki, sióstr rodzonych ich mościów panów Stefana i Jerzego Krasnosielskich, imieniem, do tejże Chortuny[!] i dóbr Nosowiec, i Kunki, i Michałowki, jure divino et naturali successione aequaliter należących, idque praecavendo omnimodae integritati fortunae suae et eorundem suprascriptorum consuccessorum suorum, post fata olim generosorum: Konstantini Krasnosielski, avi, et Zuzanna Krasnosielską, aviae haeredissae, in se manifestantes devoluto, w ten niżej opisany sposób і о to: że pod teraźniejsze nieszczęśliwe czasy i zamieszania Rzeczypospolitej, prawa wszystkie, zapisy, dokumenta na dobra Nosowce i inne służące, różne membrany, karty, regestra, asseku- racje,— przez hultajskie najazdy i ruiny poginęli; jakoż Hrywa8 sotnik z ludźmi i kozakami swemi, w dobrach Nosowcach napadszy, roku przeszłego, tysiąc sied[e]mset trzydziestego czwartego, o Zielonych świątkach *, samego urodzonego jego mości pana Juszkowskiego, teraźniejszego protestanta, we dworze wzięli, związali, za szyję postronkiem wodzili, bili, także i samą jej mość panię Juszkowską, małżonka swego broniącą, obuchami, kańczukami, spisami zbili, skaleczyli; rękę lewo przebili, skrwawili, skrzynie porozbijali, suknie wszystkie, rzeczy ruchome, także i pieniądze pozabierali, konie urodzonych ich mościów panów Biernackiego i Krasno- sielskiego zabrali, czeladź i ludzie dworskie porozganiali, i tym się nie kontentując, związanego za szyję postronkiem protestanta zbitego i skali- czonego do pasieki zaprowadzili i tam spisami, nogami, kolanami, pięściami na śmierć zabijali, mordowali, z nożem do piersi rozganiając się i po kilka razy przymierzając, przebić i na śmierć zabić usiłowali, a tak na- ostatek o reście fortuny swojej protestant musiał powiedzieć, i te wszystkie zabrali i zrabowali, w którym najeździe i rabunku te wszystkie prawa, papiery, zapisy i dokumenta zabrawszy, w winnicy własnej protestanta w piecki kotłowe porzucali i do szczętu popalili, między któremi papierami assekuracja na złotych polskich pięćset od jego mości pana Kazimierza Piotrowskiego, towarzysza chorągwie pancernej jaśnie wielmożnego jego mości pana kasztelanica wołyńskiego, starosty bracławskiego, urodzonemu Juszkowskiemu protestantowi, dane i służącą, była, i wtedy zgorzała. Po których takowych oppressjach i ruinach, drudzy hultaje z Perechrestą buntownikiem, roku teraźniejszego w wielki [post?]** na też dobra Nosowce napadli, napadszy cerkiew odbili, suknie i różne rzeczy, w schowaniu tam będące, i kotły z winnicy pozabierali; do ostatka dobra zrujnowali, protestantów jednych pobili, drugich porozganiali, i tak wiele niezliczonych szkód i wiolencji porobili. O co wszystko ciż ich mość urodzeni protestantes insimul wszyscy, subveniendo integritati fortunae suae, iteratis vicibus, tak swoim, jako i w komparycji wyrażonych konsuk- cessorów swoich imieniem quam solennissime manifestantur et protestantur, salvam jednak modernae manifestationis reservando meliorationem, która to manifestację actis connotari prosili, co otrzymali. Jan Juszkowski. Urodzona jej mość pani Anastazja z Krasnosielskich Juszkowska, pisać nie umiejąca znak krzyża świętego kładzie +; Mikołaj Kotoni, imieniem siostrzeńców swoich: Jana i Konstantego Krasnosielskich, podpisuje się: Katarzyna z Smarzewrskich Irzyna Krasnosiełska, pisać nie umiejąca, znak krzyża świętego imieniem swoim i synów swoich.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 149—151.
Переклад
Року тисяча сімсот тридцять п’ятого, місяця червня, двадцять третього дня. Перед урядом і цими вінницькими гродськими книгами і переді мною, в цей час намісником бургграфства і гродської вінницької управи, Іваном Казимиром Млодзєйовським, особисто стали шляхетні їх милості панове: подружжя — Іван Юшковський і Анастасія з Красно- сельських, дочка покійного шляхетного Степана і Мар’янин Чайков- ської, внучка покійного шляхетного Костянтина Красносельського і Су- занни Крушельницької, власниці маєтків Носівці, Кунка і Михайлівка або ж Михалковець, дружина цього ж прибулого шляхетного Івана Юшковського, яка з’явилась у його супроводі; також подружжя шляхетного Миколи Котоні і Катерини з Смажевських, вдови після шлюбу з покійним шляхетним Юрієм Красносельським. Вони урочисто заявляли та протестували: його милість шляхетний пан Микола Котоні — від свого імені і синів, що народилися від першого шлюбу, шляхетного Івана і Костянтина Красносельських, покійного шляхетного Юрія Красносельського — рідного брата вищезгаданого покійного шляхетного Степана Красносельського [і] шляхтянки матері Ганни Котонянки — рідної сестри прибулого та племінників [Котоні]; шляхтянка Катерина із Смажевських, вдова покійного шляхетного Юрія Красносельського від його другого подружжя, як мати, від свого імені та від імені синів шляхетних Андрія, Казимира, Василя та Івана Красносельських; також шляхетні Іван та Анастасія з Красносельських Юшковські теж заявляли і протестували від свого імені і від імені шляхетних Івана Луцького, сина покійного шляхетного Томаша Луцького і шляхтянки Мар’янин Красносельської, і Мар’янин Антонової Бернацької, дочки покійного шляхетного Франциска Сіраковського і покійної шляхтянки Єви Красносельської, рідних сестер їх милості панів Степана та Юрія Красносельських. Вони від імені вищезгаданих [і] протестуючих, яким на основі божого права та природної спадковості, що випала на їх долю після смерті шляхетних діда Костянтина Красносельського та дідички [цих маєтків] бабки Сузанни Красносельської, однаково належить майно і маєтки Носівці, Кунка та Михайлівка, дбаючи про їх милість і тих же своїх співспадкоємців, заявляють про це нижчеподаним способом. В теперішні нещасні часи і сум’яття Речі Посполитої загинули усі права, записи, документи, різні листи, карти, рахунки, страхування, що стосуються маєтків Носівці та інших, через гультяйські напади та знищення, через те, що сотник Грива зі своїми людьми і козаками напав на зелені свята минулого тисяча сімсот тридцять четвертого року на маєток Носівці. Вони захопили у дворі самого протестуючого шляхетного його милість пана Юшковського, зав’язавши на шиї посторонок, водили, били, а також її милість пані Юшковську, яка захищала свого чоловіка, побили обухами, нагайками, списами, покалічили, перебили ліву руку, покривавили. Вони порозбивали скрині, забрали всю одежу, рухоме майно, а також гроші, взяли їх милостей панів Берна- цького і Красносельського коней, порозганяли челядь і двірських людей і, тим не задовольнившись, завели зав’язаного за шию посторонком, побитого, покаліченого протестуючого у пасіку і там списами, ногами, колінами, кулаками до смерті били, катували, замахуючись ножем до грудей примірялися, кілька разів намагались проколоти і забити до смерті. Протестуючий, нарешті, мусив показати останнє своє майно, яке все пограбували і забрали. При цьому нападі та грабуванні вони, забравши всі ці права, папери, записи і документи, покидали в котельні печі власної винниці протестуючого і спалили дощенту. Між цими паперами була і тоді згоріла асекурація на п’ятсот польських злотих, дана протестуючому шляхетному Юшковському товаришем панцирної хоругви ясновельможного його милості каштелянця, брацлавського старости його милістю паном Казимиром Пйотровським. Після цих насильств і руйнування цього ж року у великий [піст?] напали інші гультяї з бунтівником Перехрестом на той же маєток Носівці. Налетівши, вони відкрили церкву, позабирали одяг і різні речі, що там були заховані, а також котли у винниці. Дощенту зруйнували маєток. Одних протестуючих побили, інших — порозганяли. Таким чином, причинили безліч збитків і насильств. В зв’язку з цим всі ці разом шляхетні скаржники, дбаючи про цілість свого маєтку, повторно від свого імені і від імені згаданих у записі шляхетних своїх співспадкоємців якнайурочистіше заявляють і протестують із збереженням, однак, права поліпшення протестацій. Вони просили, щоб маніфестацію внести у книги, що й одержали. Іван Юшковський; шляхтянка її милість пані Анастасія з Красносельських Юшковська, як така, що не вміє писати, ставить знак святого хреста; Микола Котоні підписується від імені своїх племінників Івана і Костянтина Красносельських; Катерина з Смажевських Юрієва Крас- носельська, як така, що не вміє писати, [ставить] від свого імені і своїх синів знак святого хреста.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

12

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1735 р. серпня 11(22). Мотовилівка.— Скарга управительки Жаботинського ключа Маріанни Залеської, подана до погра- ничного суду, про напад гайдамаків та січових козаків у 1734 р. на Жаботинський замок

Manifestacja urodzonej jej mości pani Marianny z Bujalskich Zaleskiej, gubernatorowej klucza Żabotyńskiego, przeciwko swawolnym Juś- kowi Czubenkowi i innym. Przed aktami sądów pogranicznych województwa Kijowskiego komparens personaliter urodzona jej mość pani Marianna z Bujalskich Zaleska, administratorowa klucza Źabotyńskiego, wdowa, adiens acta praesentia sądów pogranicznych lege publica województwa Kijowskiego z najjaśniejszą monarchią Rosyjską protunc w Motowidłówce będący, manifestowała się solenniter imieniem swoim naprzód przeciwko Iwancowi koszowemu i jego towarzystwu, Stefanowi Czarnemu Paszko [w] skiego kurenia, Deniszczu [!] Borszczowi, siczowym kozakom, tudzież przeciwko swawolnym Juśkowi Czubenkowi, Konnowi bednarzowi, Iwanowi Puzy- rowi, likowi Nestratemu, Kłementowi Czercowi, poddanym klucza 2abo- tyńskiego; i przeciwko jego mości panu And[r]zejowi Duninowi, pułkownikowi pułku lantminickiego [!] wojsk rosyjskich w ten sposób i o to. Na- pr[z]ód przeciwko wyszpomienionym swawolnym kozakom zabójcom, iż oni nie mając żadnej przyczyny przeciwko prawu boskiemu i ludzkiemu w roku tysięcznym siedemsetnym trzydziestym czwartym w miesiącu marcu napad[ł]szy na zamek żabotyński nic sobie niewinnego urodzonego jego mości pana Bogusława Zaleskiego, administratora źabotyńskiego, tyranissime na śmierć zabili i na sześć tysiący fortuny * zabrali; a przeciwko jego mości panu Andrzejowi Duninowi pułkownikowi o to, iż jego mość stanąwszy z pułkiem swoim na kwaterze eodem anno w kluczu Żabotyńskim naprzód zakazał, aby ludzie, poddani żabotyńscy, nie chodzili na wartę do zamku i nie byli posłuszni: posławszy z tym Stefana Kalużnego, atamana i Tarasa** chorążego*** kozackiego, po którym zakazanym posłuszeństwie i warcie w kilka dni zaraz zabili jego mość pana Zaleskiego ****, i w prędkim czasie zaraz jego mość pan pułkownik Dunin pobrawszy zbójców, którzy zabili jego mość pana Zaleskiego, nie tylko za zabicie nie karał, ale pojedyńczą do siebie ich wodząc, pieniądze, czerwone złote poodbierał i choć ch[c]ieli zbójcowie opłacać głowę jego mość pana Zaleskiego, ten im nie pozwolił i owszem wolnymi uczynił; a przeciwko jego mości panu Iwancowi koszowemu w ten sposób i o to, iż kiedy jego mość pan Iwaniec koszowy z Siczy jechał do Białej Cerkwi do jego mości pana generała Wejzbacha był z nim natenczas i obżałowany De- niszcza zabójca, na którego jego mość manifestantka temuż koszowemu uskarżała się i Sprawiedliwości nie odniosła. O co wszystko eadem manifestantka iterumque manifestując się, jeżeli tego potrzeba ukazować będzie tej manifestacji prosiła, aby to actis konnotowano było, co i otrzymała. Marianna Zaleska ЦДІА УРСР у Києві, ф. 6, on. 1, спр. І, арк. 99 зв.— 101. Засвідчена копія.

Переклад

Скарга управительки Жаботинського ключа шляхетної ЇЇ милості пані Маріанни з Буяльських Залеської на свавільних Йосипа Чубенка та інших. Перед актами пограничних судів Київського воєводства, які тепер за законом є спільними як для Київського воєводства, так і Російської монархії, та зараз знаходяться в Мотовилівці, особисто стала управителька Жаботинського ключа шляхетна її милість пані Маріанна з Бу- яльських Залеська. Вона спочатку від свого імені урочисто скаржилась на кошового Іванця та його товариство: Степана Чорного з Пашків- ського куреня, Дениса Борща — з січових козаків, також на свавільного Йосипа Чубенка, бондаря Коннова, Івана Пузиря, Ілька Нестрата, Климентія Чердя — підданих Жаботинського ключа та [пізніше] таким же чином і на це ж на полковника лантмилицького полку російських військ його милість пана Андрія Дуніна. Спочатку на вищезгаданих свавільних козаків-убивць за те, що вони, не маючи ніякого приводу для порушення божого та морального прав, у тисячу сімсот тридцять четвертому році, в березні місяці, напали на Жаботинський замок, жорстоко вбили невинного шляхетного жаботинського адміністратора, його милість пана Богуслава Залеського [та] забрали майна на шість тисяч. [Вона скаржилась] на його милість пана полковника Андрія Дуніна за те, що цього ж року його милість, розквартирувавшись із своїм полком у Жаботинському ключі, спочатку заборонив людям, жаботинським підданим, охороняти замок і відбувати послух, [потім] послав для цього отамана Степана Калюжного та козацького хорунжого Тараса, [в зв’язку з чим] відразу ж — через кілька днів після заборони виконувати послуги та варту — було вбито його милість пана Залеського. І незабаром його милість пан полковник Дунін, спіймавши вбивць, що стратили його милість пана Залеського, не лише не покарав за вбивство, а приводячи окремо кожного до себе, забирав [у них] червоні злоті гроші, хоч вбивці хотіли заплатити за голову його милості пана Залеського, але цей не дозволив, навіть їх звільнив. [Також скаржилась] на кошового його милість пана Іванця таким же чином на те, що коли кошовий його милість пан Іванець їздив із Січі до Білої Церкви, до його милості пана генерала Вейсбаха, то тоді разом з ним був і обвинувачений вбивця Денища, про якого позивачка заявила цьому кошовому, але він на це не звернув уваги. Скаржачись на цьому ж місці про все це на випадок, коли ще раз необхідна буде скарга, позивачка просила внести її до книг, що й  одержала.
Маріанна Залеська

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

13

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1735 р. Київ.— Протокол допиту гайдамаки Калини Кривецького, який, перебуваючи у загоні отамана-волоха Митки, брав участь в нападі на маєток поміщиці Рудківської
И по помети на делѣ в Киево-губернской канцеляріи выписаны:

Нижеписанныя арестанты по оному греческому дѣлу допрашеваны и по допросом к разграблению греков не-приличились, а приличились по оным дѣлам, а доп[р]осами показали: Калина Данилов, сын Кривецкій, сказал: уроженец Полской области, местечка Синявы, взят я под караул в местечке Белиловке стоящими тамо козаками и приведен был во оном местечке к прапорщику Вилмату. В местечко Белиловку призжал я, искал своих товарищев гайдамаков, которые со мною были в собраніи, для разорения жидов и поляков. А в собраніи нас было шестьдесят человек с атаманом. Атамана зовуть Митком, а
родом он волошенин, а выехал оной атаман и гайдамаки из Запорожя. Остался я не вдалном розстояніи от Погребища под селом Василковцами, а от Погребищ до оного села Василковцов одна миля. И как розбили нас ис Погребища драгуны в еру на степи под лесом, то я ушел от оного атамана адин и бежал на село Соколец, а с Соколца в Белиловку, где и поиман означенными стоящими тамо казаками и по приказу отдан под караул ко оному атаману Митке. Взят я Полской области под селом Хмелником, как ехал с торгу с местечка Полонного и как я был с атаманом Миткою вместе. то со оним был я две недели и при мне он разбоев никаких не чинил, кроме что по селам хлеб у мужиков брали. Толко первое разорение то учинили, что панью Рудковскую розбили и лошадей у нея отнели, а как оное село зоветца, где оная паня живет, не знаю. И как усмотрел я, что едуть драгуны и казаки, то я, убояс их, и побежал до оного атамана Митки и прибежал в вышепоказанное местечко Белиловку. Из оного местечка хотел было ехать в дом свой в местечко Синяву, к жене своей. Ныне где оной атаман Пашковской. Наперед сего в гайдамацких компаниях я не бывал и разбоев никаких не чинил, точию, кроме того, что был с вышепомянутым Миnкою-волошенином. В сем допросе сказал я самую сущую правду и не утаил ничего, а буде сказал ложно что, то учинить мне штраф, чему буду достоин Митка-волошенин, в котором местечке обретаюця к  что с ним гайдамаков имеется, не знаю, понеже я, как и выше сего показал, как он панью Рудковскую учал разбивать, то я, усмотря драгун и казаков, ушел от него. Со мною из местечка Синявы ис тамошних жителей, кроме меня, с ним, атаманом Миткою, не было, только я один, да был же Полской области из села Чюдиновец жител Федор, а прозвание ему пан Пашковской. Наперед сего в гайдамацких компаниях я не бывал и разбоев никаких не чинил, точию, кроме того, что был с вышепомянутым Миткою-волошенином. В сем допросе сказал я самую сущую правду и не утаил ничего, а буде сказал ложно что, то учинить мне штраф, чему буду достоин.

По конфирмации на оном греческом деле полковника фон-Трейдина и  капитана Батюшкова приговорены ко экзекуциям. По силе Соборного уложения 21 главы 16 статьи и указа 721 году ноября 12-го дня бит[ь] кнутом и, вырезав ноздри, послать в вечную работу на каторгу.

По розсмотрению господина генерала-маэора і ордена святаго Александра ковалера и Киевской губернии губернатора Сукина надлежит учинить. В Бєлгороде.

ЦДІА УРСР у Києві, ф. 59, спр. 429, ар?;. 98, 103—104. Копія.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

14

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1735 р. Київ — Протокол допиту гайдамаки Василя Тумки, який був у загоні отамана Сави Чалого та брав участь у нападі на Могилів, складений у Київській губернській канцелярії
И по помети на делѣ в Киево-губернской канцеляріи выписаны:

Нижеписанныя арестанты по оному греческому Дѣлу допрашеваны и по допросом к розграблению греков не приличились, а приличились по иным  дѣлам, а допросами показали:

Василей, Савин сын, Тумка сказал: от роду ему тритцать пять лет, отец ево родом из Малоросія, Прилукского полку, города Ишни, и был в  полону в Турецкой области, в городе Козлове, лет с сорок. И Оттар, отец ево, на волошиновой женки был женат и в том полону он, Василей, и прижит. И тому назад лет с пятнадцать кошевой атаман Йван Малошевич отця и ево, Василя, ис того полону за двести за пятьдесят турецких левов выкупил и, окрестя, служил он, Василей, при нем, Малашевиче, в Запорожской Сечи, в Пашковском курене, сем лет да на своем хлебе года с три. Из Сечи вишел в Малоросію і в Полтаве присягал, чтоб жить в Малоросіи, и жил по разним местам полчетверта года и пропілом 734-м году в Петров пост из Малой Росіи вишел и пришел до Запорожской Сечи и жил в том же Пашковском курене козаком. И в том же году в сентябре месяце, а в котором числе, не упомнит, из Сечи, собравшись их сем человек, а имянно: Пашковского — Андрей Головко, Переясловского — Василий Галада, Мойсей Попелнюх, Федор Заруба, Мойсей Вылетный, Пластеневского куреня. Семен Голомозый да он, Василей, и при них был атаманом. Пришли до запорожского Гарду и слышно было, что Сава Чалой 10 в местечке Умани присягал и дано де ему позволение противной стороны поляков разгонять. Тогда из Гарду чрез два дни в том сентябрѣ месяце, за две недели октября 1 числа, пришли Рашковской маетности в местечко Саврани, Тимошевского куреня, к атаману Саве Чалому, при котором было тогда в зборе запорожских козаков и рашковских мужиков с тритцать человек, а имянно: Мышастовского — Процко Руд, Семен, а прозвання не знает, Тимошевского — Павел Хрипливой да Василей Башмак, Конелевского — Григорей Медведь, Васюринского — Харко, Щербиновского — Наум Волынской Мацай, Деревянковского — Смагил, Иван Дячек, Минского куреня ***—Маршалко, села Стратовки мужик по прозванню Харкаленко, а протчих козаков, которых куреней, а мужиков деревень, и как их зовуть имянами и прозваннями не знает, токмо в лица познать можеть. И на другой день приходу их из Гарду, пришло ж к нему, Чалому, в то ж местечко Саврани запорожских козаков осмнатцать или дватцать человек, подлинно не знает, а именно: Левушковского — Гаврило Тимофеев, Яцко Лысый, Степан Черный, а протчих
имян и прозваней не знает. Да в тот же день пришли из Гарду десять человек запорожских козаков — Платеневско- го — Василей Саражин, а другим имян и прозваней не знает. Да к тому збирались из Рашковскои же мястностеи, а сколько числом и как их зовуть, не знает же, токмо было всех шестьдесят человек, при которых был атаманом Савка Чалой, а Наум Волынской —  есаулом. И того ж году в октябре ме- сяце, а в котором числе, не упомнит, чрез слух сами собою пошли в местечко Могилев для разогнания полской противной стороны поляков п. И приехав во оное местечко, и стали по них стрелять и побили до смерти шеснадцать человек, а иные заперлись в ызбу и по них из ызбы стреляли. I ис капаніи их убили до смерти двух человек козаков да двух ранили и тех поляков из избою сожгли, а сколько их было числом, не знает. А он, Василей, при том до смерти никого не убивал и ізбы не зажигал, а был с шестью товарищами своими (с Прокофьем Рудым, Моисеем Вылетным, Степаном Черным, Федором Зарубою, Мойсеем Попелнюхом, Федором Басанским) в Могилевском замку, забирали пожитки и денги, а другие товарыщи их по месту — лошадей и рогатую скотину, а поляков колол Брюховецкого куреня козак, по прозванию Безрукавой, а избу зажег Савка Чалой, а сколько порознь числом чего взято, не знает. И по разбитіи их приехали в село, а как званием, не знает, близ Волшенки, и взятые в том местечке денги, пожитки и лошадей делили, а ему, Василью, досталось жупан зеленой суконной, две лошади, денег сорок пять копеек да рогатой скотины четыре: вол адин, два бычка по другому году да корова. И ту рогатую скотину в селе Стратовке села Ягорлыку мужику, а
как ево зовуть, не знает, продал за сем козацких талеров, лошадь — кобылу вороную — села Вербки козаку Якову Старому за два рубли за пять- десят копеек, а другую — мерина чаимян и прозваней не знает. Да в тот же день пришли из Гарду десять человек запорожских козаков — Платеневского — Василей Саражин, а другим имян и прозваней не знает. Да к тому збирались из Рашковскои же мястностеи, а сколько числом и как их зовуть, не знает же, токмо было всех шестьдесят человек, при которых был атаманом Савка Чалой, а Наум Волынской — есаулом. И того ж году в октябре ме- сяце, а в котором числе, не упомнит, чрез слух сами собою пошли в местечко Могилев для разогнания полской противной стороны поляков п. И приехав во оное местечко, и стали по них стрелять и побили до смерти шеснадцать человек, а иные заперлись в ызбу и по них из ызбы стреляли. I ис капаніи их убили до смерти двух человек козаков да двух ранили и тех поляков из избою сожгли, а сколько их было числом, не знает. А он, Василей, при том до смерти никого не убивал и ізбы не зажигал, а был с шестью товарищами своими (с Прокофьем Рудым, Моисеем Вылетным, Степаном Чер- ным, Федором Зарубою, Мойсѣ ем Попелнюхом, Федором Басанским) в Могилевском замку, забирали пожитки и денги, а другие товарыщи их по месту — лошадей и рогатую скотину, а поляков колол Брюховецкого куреня козак, по прозванию Безрукавой, а избу зажег Савка Чалой, а сколько порознь числом чего взято, не знает. И по разбитіи их приехали в село, а как званием, не знает, близ Волшенки, и взятые в том местечке денги, пожитки и лошадей делили, а ему, Василью, досталось жупан зеленой суконной, две лошади, денег сорок пять копеек да рогатой скотины четыре: вол адин, два бычка по другому году да корова. И ту рогатую скотину в селе Стратовке села Ягорлыку мужику, а как ево зовуть, не знает, продал за сем козацких талеров, лошадь — кобылу вороную — села Вербки козаку Якову Старому за два рубли за пять- десят копеек, а другую — мерина чалого в селе Рабове войту, а как ево зовуть, не знает, продал же за два рубли, а жупан сам сносил. И под селом Поповой Гребли Савка Чалой ис казаками стоял до взятья его в Шаргород под караул, а он, Василей, с козаками осмнатдатью человеки, а имянно: з бывшими при розбитій в Могилеве поляков Пашковского — Андреем Головком, Ктиторовского — Родионом Половком, Пластеневского — Василем Сараджиком, Канелевского — Домнею, Уманского — Федором Басанским, Шкуринского — Захаром, Пашковского — Данилою Боддирем, Кисляковского — по прозванню Сорокою, села Власовки с мужиком Андреем Каташинченком, а протчим имян не знает, поехал в село Устье и стоял недели з двѣ и болше, а подлинно не упомнит. І в то время Савой Чалой из села Поповой Гребли по зву с Наумом Волынским, Гаврилом Тимофеевым поехал в Шаргород, где и взят под караул. А партіи ево козаки стояли в селе Верпке і в протчих рашковских селах и деревнях под ведением губернатора Роговского через всю зиму без выезду. И потом приехал из Шаргорода порутчик с командою с драгуны и козаки и партіи ево козаков розогнал, а он, Василеи, с осмью человеки явился к нему сам собою, при котором и был дней с пять, и потом посылал ево для возврату компаніи Савки Чалого козаков, которых он, Василей, человек сорок в местечке Саврани и нашел, при которых был тогда атаманом Процко Рудь да Григорей Медведь, а протчих имян и прозваний не знает. И о том для известия в Шаргород послал казака, а сам к нему не поехал, и стояли с две недели. И в прошлом же 734-м году в Филипов пост за неделю или за две [до] рождества Христова, подлинно не упомнит, от всево товариства ездили в Волощину в местечко Дубасары для добычи тритцать человек козаков, а при них был атаман Пашковского куреня козак Денис Щада козаки Стеблевского — Яким Белыи да Полегенка, Конеловского — Швед, Минского— Дятко, Ирклеевского — Серый, Иван Третяк, Переясловского — Грицко Лагир, Григорей Пучка, Моисеи Попелнюх, Федор Заруба, Василей Галайда, Пашковского — Келеберда да он, Василей Бойко, да Степан Черный, Величковского — Величка, Медведовского — Иван Вечерный да Николай Волошин Сандол, а протчии имян и прозваней не знает. И взяли у жидов козанов кошеварных пятнатцать, денег да одежи, а сколко кто чего взял порознь, сказать не знает. И в селе Сороджике делили, а при розделе досталось ему с козаком Келебердои казан медной, которой у него скупил за казацкий талер, юпка жидовская шелковая, денег, на росискои щет, пятнатцать копеек. И по побеге из Белой Церкви Савки Чалого пришел он х козакам своим в село Верпку и он, Василей, стоял тогда в селе Демовце особливою партиею с пятюдесят человеки и был над ними атаманом. И прошлого 734 году декабря в последних числех неведомо
какой старец казакам их сказал, что де идет войско, тогда поставили около компаней своих кораулы и разезд. И сего 735-го году генваря против 1-го числа пришло под село Верпку войско, а какое, не знали; тогда четверо их: Сава Чалой, Моисеи Вылетный, Процко Руды да он, Василей, поехали для проведывания, какое к ним идеть войско и, приехав, стали кричать, что за люди, и они сказали, что свои, и напротив их Савка Чалой говорив, чего де ради вы злодейски по начам ездите, коли б де кто из нас был надобен, то б вдень приехали и — коли вы — добрые люди, пришлите де к нам знатных людей для розговору. Почему от той команды и присланы к ним были капрал да сотник, да асаул, которых взяв, повезли в село Верпку, а из Верпки в Демовку, которое разстоянием от Верпки три мили и той команды драгуны и казаки погнались в погоню и гнались до села Чечелника и потом иабежало компаніи их козаков человек с сорок и боліле, а подлинно не знает, и не догнали. И на побеге атаман Прокофей Руд заколол до смерти драгуна, а он, Василей, под капитаном Иваненковым лошадь да угрил да ударил по драгуне или по казаке списом и ранил ли или нет, за ночным временем не знает, токмо от того удару спис переломил. И по привозе означенных капрала, сотника и асаула в селе Демовке, держав двое сутки, и отпустили, а колоть их до смерти хотел ли кто или нет, не знает, а он, Василей, их колоть не хотел. А при отпуске у сотника Савка Чалой взял коня бурого с седлом, саблю, лядунку, пару пистолет и сказал, чтоб вместо того взял оставшее ево, Савкино, в Белой Церкви. И по отпуске из Демовки пошли до местечка Саврани и стояли недель с пять, и в то время было в зборе более ста человек, а кто имяны, сказать не знает, ибо завсегда казаки и Рашковской и Ягорлыцкой, и других маетностей из сел и деревень мужики переменялись, кто придеть, а иной отойдет, кто как хотел, которых познать и счислить невозможно. И потом собралось запорожских и затяжных козаков и із разных сел мужиков, а как их зовуть, не знает, с пятьсот человек и ездили в Полшу, в местечко Бар, для розогнания поляков, точию не нашли никово и были в Бару три дни и потом возвратилис. Тогда собранные козаки и мужики стали росходитца, затяжные в прежние места, а мужики в домы свои. И з дороги от компаніи Савки Чалово, собравшись, их дватцать шесть человек, а имянно: Григорей Медведь, Федор Шамра, Федор Заруба, Игнат Михайло Шевчик да он, Тумка, а атаманом был Шамра и протчие пришли з затягу и мужики из околных сел поехали в Могилев на ярмонок для розгнания поляков, токка з жидов с тритцати восми человек, чтоб их не колоть, турецкими денгами триста левов да дватцать пять лошадей, да по желанию взяли двух малолетных из жидов хлопцов, ис которых одново взял к себе он, Тумка, а другова отдал Саве Чалому, которых и перекрестили, а более у них ничего не брали і их не кололи и не били. И приехали Савка в Пещаны, а он, Тумка, с восмью человеки в Рашково и, взяв жену свою, поехал к Чаусовскому острову. И, приехав, на том Чаусовском острову спрятал в дубу пожитков своих, а имянно: кожух женской заечей, а купил у запорожца Василя Храпченка, которой нынѣ из местечка Лысянки привезен в Белую Церков, хвот женских волоских двѣ , одну купил в Рашкове, а другая жены ево, кодру червонную, бугас татарской на кафтан, которой купил же в Рашкове у грека, а как ево зовуть, не знает, рубашек женских четыре, скатертей четыре, полотна на рубашку, а сколько аршин, не знает, баволниц женских две, платков шесть, хусток две да денег турецких левов сем, а оные денги, рубашки і платки жены ево, Олены, да килим давней ево, Василев. А оные пожитки вывозил он из Рашкова и спрятывал, опасался обезных из Сечи козаков, чтоб не отняли, да на том же Чаусовском острову спрятывал он, Василей, вместе перекреста из жидовской веры хлопца своего Алексея два похори, а дал ему Медведовского куреня козак Игнат, а где он взял, не знает, да казаки Иван Красовской да Корнич, а что они спрятывали, не знает. И по спрятаніи жену свою оставил в селе Нерубайце у мужика Василя Хотинця, и те спрятаные пожитки Савки Чалого родич Иван Сербиненко перекрал, а у него отняли запорожцы ж тритцать человек — Григорей Недушка да Иван Колбаса, которые в Белой Церкви содержатца под караулом, а протчих не знает. И потом поехал он, Василей, до Гарду и ездил в обезде з запорожскими казаками для поимки Савки Чалово и своевольных людей, токмо никово не нашли и не поймали. И запорожской гардовой полковник Василей Пхайка взял у него пять лошадей с седлами, с уздами, шаблю с
серебром, шубу волчью и протчее и во всей ево вине простил. И потом поехал он, Василей, для покупки горелки в село Талны и, купя за тритдать за сем козацких талеров куфу, и послал для продажи до Гарду, а сам остался в селе Нерубайце и обезные козаки с тремя человеки Яковом Черным, Яковом Калницким да Василем Гоголевым и взяты и привезены в местечко Уман. А оные Черной, Гоголев в кампаніи у Савки Чалого были. А пришли Черной в прошлом 734 году в Филипов пост  и Гоголев — после бытия их в прошлом же 734-м году в местечке Могилеве, а более, где с ними были ль или нет, не знает, а Яков Колницкой і в компаніи у них не был. И в прошлом же 734-м году, августа 29 дня, под местечком Сорокою в селе Цикиновке при грабителстве македонских купцов-греков он, Василей, не был и кто был, не знает, и за Савкою Чалым того разбитая и за товарищами ево ни за кем не знает и ни от кого не слыхал и более вышеписанного на воровствах и разбоях и на смертных убивствах нигде не бывал и взятых денег и пожитков при вышеписанных грабительствах на сохраненіи нигдѣ не имеется, ибо в бытность на воле по разным местам пропил. И в сем распросе сказал самую сущую правду и ничего не утаил.

По конфирмации на оном греческом деле полковника фон-Трейдина и капитана Батюшкова приговорены ко экзекуциям.
По силе Соборного уложения 21 главы 17 і 18 статей да военных 154, 155, 185 артикулов и печатной инструкцыи 719 году надлежит, яко вящего вора и атамана, казнить смертью, повесить за ребра. А понеже по ордеру его высокограф- ского сиятель- ства велено об нем, Тумке, по прошению запорожскою кошевого атамана Малашевича с товарыщи и розпросных і пыточных ево речей, учиня екстракт, для разсмотрения прислать к его высокографскому сиятелству, почему б можно было ис-под караулу ево свободить, а ежели зачем всеконечно свободить нелзя, оному кошевому обявить. И по тому предложению означенной экстракт ево высокографскому сиятелству послан и болѣе розыск им оставлен і требовано о том резолюцию, токмо еще не получено. Того ради оная казнь состоит в воли вышняго генералитета.
По розсмотрению господина генерала-маэора і ордена святаго Александра ковалера и Киевской губернии губернатора Сукина надлежит учинить. В Бєлгороде.

ЦДІА УРСР у Києві, ф. 59, спр. 429, арк. 98, 111—117. Копія

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

15

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1736 р. квітня 14. Стародуб.— Донесення стародубського полковника Афанасія Радіщева князю Олексію Шаховському про напад загону Івана Лемешка на слободу Шираївка, Стародубського полку
Сіятелнѣйшому князю, высокопревосходительнѣ йшому господину, господину генералу-аншефу, сенатору, кавалеру святого Александра, гвардіи конного полку подполковнику и е. і. в. генералу-адютанту, князю Алексею Івановичу Шаховскому Всепокорнейшое доношеніе Сего апреля 6 дня бунчуковій товариш Федор Ширай подал в полковую Стародубовскую канцелярію доношеніе, в котором виразил: сего де априля 5 дня увѣ домился он, что Данило Посконній и Іван Лемешенок, которій жили в слободѣ его Шираевци и в недавном времени бежали за границу, а оттудова, з-за граници, сего априля 17  дня, зобравши человека болѣе пятидесят с ружжем, напали на оную слободу Шираевку. И там, в Шираевци, ямки с хлѣбом поодкоповали и так оній хлѣ б, яко тот же Лемеш невѣстку свою з братаничами, усиловне зо всѣми пожитками забравши и всю слободу его чрез тое свое нападеніе разоривши, пошли за границу. По которому доношенію опредѣлено в полковой Стародубовской канцелляріи для допросу слобожан слободи Шираевки о показанном в том доношенію на оную слободу нападеніи и пограбленіи збожжа и уведенія за границу Іваном Лемешом невѣстки его и братаничов и о протчем, как оную продерзость учинено, послат нарочных з полковой Стародубовской канцелляріи по інструкцій, которіе и послани, но еще понынѣ не возвратились. И за поворотом их, яка от них же подано будет в полковую Стародубовскую канцеллярію слѣдствіе, о том к вашему высококняжескому сіятелству в Войсковую енералную канцеллярію репортоват неукосня нынѣ же о такой в полку Стародубовском показанной от заграничных людей продерзости, в чем и впред может быт не без опасенія, да что и разбойники по селам уже начали чинит нападенія и грабленія, о чем послани от мене сего априля 12 дня в Войсковую енералную и министерскую канцеллярію доношенія, вашему высококняжескому сіятелству покорнѣ йше доношу, что о том ваше сіятелство указат соблагои’зволите. Вашего высококняжеского сіятелства нижайшій слуга Афанасеи Радищев. Стародуба, 1736 году, априля 14 дня. Помітка: 1736, дня 19 апр[еля]. Записав в книгу, доложить.

ЦДІА УРСР у Києві, ф. 51, оп. 3, спр. 3206, арк. 18. Оригінал

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

16

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1736 р. квітня 24 (травня 5).— 3 ухвали сеймику Галицької землі про боротьбу з опришками на Прикарпатті

My, radcy, dygnitarze, urzędnicy і całe rycerstwo ziemi Halickie] i powiatów Trembowelskiego i Kołomyjskiego do niej należących, zjechawszy się do Halicza, na miejsce obrad naszych zwyczajne, dnia piątego miesiąca maja, roku teraźniejszego tysiącznego siedmsetnego trzydziestego szóstego za uniwersałem najjaśniejszego króla jego mości Augusta trzeciego szczęśliwie nam panującego de data z Warszawy, dnia 14 kwietnia roku tegoż do ziemi naszej wydanym, w grodach naszych halickim i trem- bowelskim oblatowanym i promulgowanym, takowe sub auspiciis superum postanowiliśmy laudum [...]. A ponieważ kupy swawolne w zaciągu privatorum będące przeciwko prawu pospolitemu de indemnitate dworów szlacheckich opisanemu ważą się najeżdżać dwory szlacheckie i wielkie wiolencje i aggrawacje czynić cum periculo ulterioris ausus na zdrowie i fortuny szlacheckie (jako to niektórzy ich mość concives nostri cum summo animi dolore et cum summa exageratione querulabantur), tudzież swawola chłopska w górach w powiecie kołomyjskim górę bierze tak dalece, że znaczną liczbą opryszkowie pokazywać się poczęli i rozboje clam et palam patrare audent, przeto uprosiliśmy za posłów do jaśnie wielmożnego jego mości pana wojewody i generała ziem kijowskich, hetmana wielkiego koronnego wielmożnych ich mościów panów Andrzeja Ruszczyca, stolnika chełmińskiego, chorążego znaku pancernego wielmożnego jego mości pana stolnika bracław- skiego i jego mości pana Józefa Stojeckiego, którzy to ich moście przy responsie naszym na list jaśnie wielmożnego jego mości pana hetmana do koła naszego rycerskiego danym, ore publico deferent jaśnie wielmoż- nego jego mości panu hetmanowi wojsk koronnych weneracją i upraszać będą, aby jaśnie wielmożny jego mość pan hetman adminiculo armorum znosić swawolne kupy officjalistom wojskowym rozkazać raczył i oraz jako zwykł z dobroci swojej i chęci ku tej ziemi konserwować szczególnie smolaków dla tego, aby swawolę hultajów inwestygowali i gromili, aby i teraz recrudescenti huic malo obviare raczył, przykazawszy rotmistrzowi smolackiemu, żeby cum copiis suis pomienione swawolne kupy hultajów investiget et dissipet, połapanych ad incutiendum caeteris metum poenarum czy to grodu halickiego, czy ad officium civile Stanislavoviense ad extendenda super ipsis supplicia stawił, do czego temuż rotmistrzowi każda wieś, około której ta się swawola chłopska zawija i bez którą po- mieniony rotmistrz przechodzić z ludźmi będzie, adminiculum z panami administratorami dawać obligatur. Za prace zaś jego mości panu rotmistrzowi wielmożny jego mość pan Kamiński, chorąży owrucki, starosta borecki, komisarz ziemi naszej czyli tą ex retentis podatku czopowego, czyli ex subsequenti contributione na zapłacenie 100 tynfów assygnacją do miasteczek wyda lub prompto aere zapłaci [...] **. Datum et actum in loco consulationum solito w Haliczu, die et anno ut supra 1736. Piotr F. de Branice Branicki, chorąży i marszałek koła rycerskiego ziemi halickiej i powiatów do niej należących trembowelskiego i kołomyj- skiego. Paweł z Pierzchną Koszutski, cześnik poznański, assessor. Fa[bian] Mikołaj Prus Szumanczowski, łowczy trembowelski, assessor.
ЦДІА УРСР у Львові, ф. 5, on. 1, т. 451, стор. 839—845. Оригінал; т. 237, стор. 873—880. Засвідчена копія. Опубл.ГАкІа grodzkie і ziemskie, t. 25, стор. 406—408.

Переклад
Ми, радні, достойники, службовці і ціле рицарство Галицької землі— Теребовельського та Коломийського повітів, які до неї належать, з’їхались у Галич, місце наших звичайних нарад, п’ятого дня, місяця травня, поточного тисяча сімсот тридцять шостого року і винесли рішення згідно з універсалом щасливо для нас пануючого, найяснішого його милості короля Августа третього, виданим у Варшаві 14 квітня цього ж року для нашої землі, схваленим та оголошеним під опікою найвищого в наших Галицькому та Теребовельському замках. З великим жалем та хвилюванням скаржаться деякі їх милості наші земляки, що свавільні ватаги, зібравшись на власний розсуд, всупереч загальному праву про збереження шляхетських дворів, наважуються нападати на шляхетські двори і вчиняти з найбільшою небезпекою для здоров’я і шляхетських маєтків великі гвалти та насильства. Селянське свавілля в горах — у Коломийському повіті — дійшло до такого ступеня, що почали з’являтись у великій кількості опришки, [які] насмілюються таємно і відкрито влаштовувати розбої. Тому ми відправили до ясновельможного його милості пана воєводи, генерала київських земель та великого коронного гетьмана, депутацію вельможних панів —
хелминського стольника, хорунжого панцирного прапора Андрія Рущица, вельможного його милості брацлавського стольника та його милість пана Йосипа Стоєцького. Вони, їх милості, усно, явно [і] з повагою донесуть ясновельможному його милості пану гетьману коронних військ нашу відповідь на лист ясновельможного його милості пана гетьмана, написаний нашому рицарському стану, та будуть просити, щоб ясновельможний його милість пан гетьман зволив наказати ліквідувати свавільні ватаги за допомогою озброєних військових службовців. А також [будуть просити], оскільки [він] звик з своєї ласки і доброго ставлення до цієї землі, зберегти переважно для цього смоляків, щоб виявляли і карали свавілля гультяїв і щоб зараз же зволив запобігти повторенню такого зла, наказавши ротмістрові смоляків своїми збройними силами розшукувати і розганяти згадані свавільні ватаги гультяїв, а пійманих, щоб налякати інших, відправити для покарання до Галицького замку або до Станіславського міського уряду. При цьому названому ротмістрові кожне село, де чиниться селянське свавілля і через яке буде переходити згаданий ротмістр з [своїми] людьми, разом з панами управителями зобов’язане надавати допомогу. За роботу його милості пана ротмістра вельможний овруцький хорунжий, борецький староста, комісар нашої землі його милість пан Камінський заплатить із заборгованості чопового податку або з майбутньої контрибуції, на яку видасть асигнації на 100 тинфів для оплати [їх] містечками або готівкою. Діялося на місці звичайної наради в Галичі, дня і року, як вище подано, 1736. Петро Ф. Браницький із Бранич, хорунжий і маршалок рицарського стану Галицької землі і приналежних до неї Коломийського та Теребовельського повітів; Павло Кошутський із Пєжхна, познанський чесник, асесор; Фабіян Микола Прус Шуманчовський, теребовельський ловчий, асесор.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

17

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1736 р. червня 4. Петербург.— Протокол розгляду Колегією іноземних справ донесення генерал-фельдмаршала графа фон-Мініха про напад у 1734 р. гайдамацького загону Сави Чалого на грецьких купців

По е. и. в. указу в Коллегии иностранных дел слушано доношение господина генерала-фелтмаршала и кавалера графа фон-Минниха из Царичанки октября 22 дня прошлого 1735-го году, а полученное здесь сего 1736-го, генваря в 29 день, в котором написано, что в 1734-м году запорожские казаки Сава Чалой с товарыщи, будучи в Полской области, по согласию с некоторыми полскими подданными чинил[и] многие грабителства и разорение, в том числе разбил[и] македонских купцов, греков Юрья Николаева, Феодосия Шатия с товарыщи, у которых взяли более как на тритцать тисячь рублев мякотных и протчих товаров, отчего они пришли в крайнюю нищету и убожество и просили о сыску оных воров и о изследовании генерала графа фон-Вейзбаха, от которого то следствие і велено было произвести сперва генералу-маеору Гейну, а потом полковнику фон-Трейдену, в Белой Церкве обретающемуся, от которого то следствие и произведено. И явились к тому многие приличны и с полских подданных, а особливо губернатор и некоторой ротмистр князя Любомирского, воеводы сандомирского, и по окончании того след- ствия и по пыткам приговорены многие к смертной казни и к политической смерти. И ныне многие из оных воров, а особливо помянутой губернатор, которой им пристань и крайнее знакомство имел, содержится в Белой Церкви под арестом. И хотя по тому следствию приговором и заключено, однако ж де тамо точно решить невозможно. Первое, что многие к тому приличились полские подданные, с которыми по росииским правам во учинений им
казни и наказания и в праве же иску поступить невозможно, дабы полской Короне не подать притчины, х какой за то претензии. Второе, запорожским казакам при нынешнем случае по немалому на них иску положенню не учинит би силного озлоблення. Того ради все оное дело оригинално прислал он, генерал-фелтмаршал, в Коллегию иностранных дел, чтоб оное разсмотреть и оным бедным иностранцам надлежащее удоволствие по их прозбе учинить. I по тому ево, господина генерала- фелтмаршала и кавалера графа фон-Минниха, предложению присланное от него вышеимянованное дело разсматривано и обретено, что в потерянии тех своих товаров и пожитков сами исцы — греки — виноваты и притчиною посему: 1. Что, ведая тамо, в полской Украйне, стоящую росийскую армею [...], волном государстве и в отдаленной Украйне завсегда шатаются и бывают разных нацей своеволные люди, не просили напред ни в Києве, ни у генерала-аншефта графа фон-Веизбаха для препровождения тех своих пожитков салдат или драгун, а то знатно для того, что имели между товарами своими какие заповедные тавары, что из росписи их и показалось в вывозе денег росиискои манеты золотых и ефимков сверх указного числа излишество. 2. Что они прошением своим умедлили, ибо сами в челобитье написали, что отбили у них те товары казаки августа 29-го и на третей день они заподлинно уведали о тех казахах и о имянах их, которые у них те их товары отбили и те их вещи и лошади посыланной от них видел в одном известном месте лежащие, а так, ведав тогда, в молчании оставили, и, упусти уже вре- мяни без мало месяц, а имянно 28-го сентября, прибыли к графу Вейз- баху и доношение свое и роспись товарам и пожиткам подали и просили о розыску. И хотя сие дело до росииского суда мало подлежало,, яко то учинено за границею, как и по доношению самих исцов ясног что не от войск росийских, но своеволными людми, поляками и казаками, близь самой турецкой границы в Полше, но видно, что оной генерал граф [фон-Вейзбах] для возможения тем обидимым в дело их вступил, но, яко же было уже время упущено и виноватых сыскать было трудно,, что и генерал-маеор фон-Гейн, получа первой ордер генерала графа фон-Вейзбаха, исцом греком обявлял (как они, греки, сами доношением своим декабря 16 показали), что те казаки, Сава Чалой с товарыщи, самоволцы и не под командою тамошнею, а после, хотя мало что тех грабителей й сыскано, но пожитков или товаров взять или отискать отнюдь было немочно, что и самым делом показалось, ибо сыскано и отдано им, греком, в число иску их тритцати тысячь семисот тридцати рублев шестидесят копеек, толко на сорок на один рубль на пятдесят на четыре копеики. А самих тех людей, которые те их греческие товары и пожитки отбили, сыскано было толко три человека, а имянно: атаман Сава Чалой, ясаул Наум Волынской, казак Петро Холод; и из них двое —
Чалой и Холод — ушли, а остался один толко Наум. И с розысков и с пыток Волынской и Холод сказали, что были при том отнятии товаров казаки все своевольные, сошедпіиеся из Запорожья и из разных малоросииских и полских мест, и мужики из маетностей полских, Рашковской и Ягорлицкой, и товары их, греков, мяхкую рухлядь образи [...], состоящие в платье и в лошадях, побрали и розделмли, и розвезли врознь, а денег червонных, жемчюгу, крестов, корсаков и кабардик во възятье не показали, которых всего на три тысячи на четыреста на шездесят на шесть рублев. Что ж, следуя ордером генерала графа Веизбаха, данным полковник фон-Трейден и капитан Батюшков учинили по делу мнение, что определить грекам в их иск половину — тринатцать тысячь семьсот шездесят восем рублев дватцать девять копеек, взять на запорожских казахах, а имянно тех куреней, в которых те разбойники служили, приводя к тому из Уложенья дватцать первой главы, дватцать пятой да шездесят шестой пункты. I то мнение они, полковник и капитан, неизправно учинили и принять того и конфирмовать не надлежит, ибо те уложенные пункты положены на таких воров, которые в Росию, выходя из своих жилищ, воровство и разбой чинят и с пожитками в домы свои во[з]вращаются, а те казаки толко бывали [...]  шатаются [...] и своеволство чинят, и чтоб они на Запорожье возвратились, того в деле не доказано и справки о том было не учинено и, след- ственно, за них взыскивать ни на ком нелзя, сколь мнее весь Кош Запорожский к платежу обвинить.
Они ж, полковник Трейден и капитан, положили Полской области на жителей двух маетностей и их губернатора и ротмистра и иных другую половину иску — тринатцать тысяч семьсот шездесят восем рублев дватцать девять копеек да особ с местечка Лысянки пятьсот шездесят один рубль девяносто сем одну осмую долю копейки. И того тем грекам доходить и искать у полского суда, где надлежит самим, и ежели они, греки, ножелают дать им з дела (выключа приговор полковника фок- Трейдена и капитана Батюшкова, которой, яко неосмотрительно зделанной, уничтожается) атестат с рокомендациею, описав в оном, что те поляки по показанню на них казаков и самого полского губернатора Роговского к платежу их греческого иску виновъны, понеже они, поляки, при разграолении оных греческих пожитков были и, взяв к себе, привезли и делили, а воров Волынского и приличившихся по тому делу поляков до времяни держат под караулом и потом отдать, куда их в Полшу к суду и к росправе спросят, но ежели б им, грекам, яко турецким подданным, в Полше на него, губернатора Роговского, и на жителей полских мест справедливость была не показана или то дело вдаль похотят откладывать, в таком случае, понеже они, исцы-греки, при окончании следуемого их дела в поданном своем доношений июля 24-го прошлого 1735-го году написали, что подкомандные губернатора Роговского местечко Рашково и протчие той маетности местечка, селы и деревни на самой турецкой границе и близ местечка Каушан и имение их все имеется на сохранении в Турецкой области. И тамо ж ушедшей грабитель их Сава Чалой с его компаниею у Орлика укрывается. Того ради они, греки, в том наилутчей способ найдут в Турецкой области на них просить и то свое все утраченое отискать. И о сем вышеписанным исцом, греком, которые ныне здесь за делом ходят, сказать з запискою и с приложением рук, а о протчих поляках и малоросиянах, которым теж полковник Трейден и капитан Батюшков мнением своим определяют за их воровства смертные и дру- гие казни, и о том Коллегии иностранных дел никокова решения чинить не надлежит, а надлежит учинить с ними по указам е. и. в. И то дело й мнение разсмотреть господину генералу-фелт[ъ]маршалу или кому от него из генералитету повелено будет, ибо оные люди по делу греков не приличились, а имеются на них иные дела в их разних винах и пре- ступлениях. И для того то присланное от него, генерала-фелтъмаршала, подлинное дело и мнение отослать к нему, господину фелтъмаршалу, при указе назад по прошедствии нынешней компании. Подлинной протокол за подписанием тако: X. В. фон-Минних, Василей Степанов, Иван Неплюев, Петр Курбатов. Подписан 4-го июня 1736-го. Секретарь Яков П[...]ков

ЦДІА УРСР у Києві, ф. 59, спр. 429, арк. 94—97. Копія.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

18

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1736 р. листопада ЗО (грудня 11). Чигирин (?).— Лист ре- гіментаря української частини Степана Малинського до генерала коронних військ Домініка Бекерського з повідомленням про похід проти гайдамаків

Kopia listu od imci pana Malińskiego, starosty nowogrodzkiego, do imci pana generała Bekierskiego, die 11 decembris 1736 [roku]. Po odezwaniu się waszmości panu przez pocztę rozstawioną do Białej Cerkwi, nagle ruszywszy się z Lisianki, od zuchwałego hultajstwa listami nawet provocatus, zagnałem się aż do Czehryna z małym profitem tak w niewolniku, jako i zabitych, bo ich więcej nad kilkadziesiąt rachować nie mogą. To przecie nam in gloriam, że do samej granicy wojsko ich uganiało z Czehryna: podjazdy do Krylowa docierały. Stałem w Czeh- rynie kilka dni, mając relację, że się kupią i przechwalają na mnie, ale dłużej z wielu racji bawić się nie mogłem, a do tego — co mi waszmość pan uwierzysz — taki głód na ludzi i na konie: dla ludzi chleba nie było, a koniom żyto zamiast obroku dając, i bez dachu niezdrowo i niewygodno. W tej pogoni napadliśmy w Borowicy na Niedźwiedzia 13, i gdyby był bóg dnia pozwolił, spodziewałbym się był więcej profitować, ale że już było ciemno, nieporządnym atakiem nie mogło się więcej wskórać. Niedźwiedź trzy razy raniony od Sawy pułkownika — lubo w tym liście nie było wyrażono od kogo, ale że ja tu mam znowu ex parte — i że ten Niedźwiedź jednak uszedł samoszóst, i postrzelanych kilkunastu; w niewolę wziętych 15, trupa około 10, ostatek się pokryło i pouciekało pieszo, tak dalece, że potem chłopi kilku mi przyprowadzili niewolników — kazałem koło Czehryna powieszać. Nie wiem teraz, jeżeli po moim odejściu nie wyszli znowu, ale słychać było że się rozbiegli w Potokach po nadgraniczu, siła i do Siczy ich poszło i żaden się im pułkownikować nie podjął, lubo ten gad zawzięty chciał koniecznie sobie obrać jednego herszta do swawoli wszystkich; napadli na niejakiego Chwetka, ale się i ten wymówił, powiadając: „Jeżeli będzie pismo od koszowego, to się podejmę". Rachują ich wszystkich: siczowych 400 a zatyczników [?] * głosili, że Chrywa we 300 koni idzie: jedni powiadają, że z ukazem, żeby się wrócili siczowi do Siczy, a hultajstwo rozpędzić, drudzy zaś powiadają, że na sukurs, żeby im plecy w granicy trzymał. Jakożkolwiek jest, jeżeli te hultajstwa wejdą w granice nasze, znajdą i aukcję buntowników.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 229—230.

Переклад

Копія листа від його милості пана Малинського, новогродського старости, до його милості пана генерала Бекерського дня 11 грудня 1736 року. Одізвавшись до вас, вельмимилостивого пана, через пошту, розставлену [по дорозі] до Білої Церкви, я негайно, підбурений листами про зухвале гультяйство, рушив з Лисянки і погнався з малою користю аж до Чигирина, бо полонених і вбитих не можна налічити більш як кільканадесят. Однак заслуга наша в тому, що військо гнало їх з Чигирина аж до самого кордону, роз’їзди доходили до Крилова. Я стояв у Чигирині кілька днів, знаючи, що мене оточують і мені огрожують. Довше з багатьох причин бути там не міг. До того ж повірте мені, вельмимилостивий пане, такий голод настав — для людей хліба не було, а коням замість фуражу жито давали та й без даху [було] важко і незручно. В цій погоні ми напали в Боровиці на Медведя і, коли б ще дав бог дня, я сподівався б на більший успіх, але, оскільки вже було темно, безладною атакою не можна було нічого виграти. Медвідь, тричі поранений полковником Савою (хоч у тому листі не було сказано ким), але я тут маю окремі [повідомлення], що все ж таки цей Медвідь утік [у числі] шістьох, а кільканадцять вбито. В полон узято 15, трупів— близько 10. Решта людей поховалась і повтікала пішки, так що потім селяни привели до мене кількох полонених, [яких] я наказав повісити біля Чигирина. Не знаю зараз, чи після мого відходу вони [гайдамаки] не вийшли знову, але було чути, що розбігалися в Потоках по прикордонню. Чимало їх пішло на Січ, ніхто не взявся ними полковникувати, хоч те завзяте гаддя дуже хотіло обрати собі одного ватажка для всякого свавілля. Вони напали на якогось Хветка, але й цей відмовився, кажучи: «Якщо буде лист від кошового, то візьмуся». Налічують їх усіх січових і затинщиків 400. Казали, що Грива іде з 300 вершниками: одні розповідають, що з наказом, щоб січові повернулись на Січ і розігнали гультяйство, інші ж переказують, що на допомогу — захищати їх на кордоні з тилу. Як би не було, коли це гультяйство увійде в наші кордони, знайдеться й більше бунтівників.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

19

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1736 р. грудня 1—15 (12—26).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про боротьбу польського війська з гайдамаками в районі Умані, Лисянки і Немирова

Z Białej Cerkwi, die 12 decembris, 1736 [roku]. Z Humania donoszą, że tam stanął imć pan generał Mier z znaczną partią wojska cudzoziemskiego autoramentu dla wyciągnienia linii nad granicą, która od Bogu- sławia na Lisiankę, Humań, aż do Granowa ciągnąć się będzie. Dalej zaś ku Czehrynowi i Dnieprowi partia imci pana starosty nowogrodzkiego *
granic pilnować będzie, która ustawicznie in motu zostaje dla kup hajdamackich, w tamtym kraju znajdujących się, tudzież miasteczka, wsie okoliczne rabujących. Przyszła recenter wiadomość z Łysianki, że imć pan starosta nowogrodzki z partią komendy swojej ruszył się do Kryłowa nad Dniepr, gdzie 500 hajdamaków zamknąć się miało; tam zaś idąc, na różne kupy hultajskie napadł, które — jako i Niedźwiedzia, jednego z hersztów zniósł, 20 w niewolę wziąwszy; gdzie tegoż Niedźwiedzia postrzelono i pchnięto, jako o nim jest relacja samych kozaków, ku Kryłowu uciekających, których w niewolę zabrali. Z Lisianki, die 14 decembris. Za ordynansem imci pana starosty nowogrodzkiego chorągwie wszystkie stąd ruszają się do Smiły, mil 9 za Lisiankę, i tam imć pan regimentarz lokować się ma. Powiadają, że prze- rzeczony Niedźwiedź z tych razów już miał umrzeć; [Cjharko w Siczy obwieszony H; Brodawka, pułkownik kozacki, złapany z kilku kozakami i obwieszony; wszyscy zaś, których podczas tego podjazdu żywcem złapano, wywieszani i wystrzelani byli ad numerum 100. Słychać, że podjazdy z Siczy mieli wypaść dla ścigania i łapania tychże hajdamaków — kozaków 25 z Tarasem pułkownikiem — ich stąd do imci pana wojewody kijowskiego, hetmana wielkiego koronnegp, jako niewolników zaprowadzono. Z Humania, de die 19 decembris. Donoszą, że lubo hajdamacy przez imci pana starostę nowogrodzkiego, regimentarza partii ukraińskiej za granicę w stepy wypędzeni, przecież jeszcze bawią się nad granicami naszymi i wpadają w pobliższe, nad granicą leżące, wioski i miasteczka; ale podjazdy nasze we dwóch miejscach napad[ł]szy ich, jednych postrzelali, drugich, żywcem wziętych, powieszać kazali; więc, po odejściu podjazdów naszych, ciż hajdamacy, na też miejsca przypad[ł]szy, trupy pozdejmowali i przy strzelaniu nad nimi, pochowali. W tych dniach imć pan starosta nowogrodzki, regimentarz partii ukraińskiej, z jego mości panem generałem Mierem, w Humaniu stojącym, i komendę pod wojskiem autoramentu cudzoziemskiego mającym, z rozkazu jego mości pana hetmana wielkiego koronnego, widzieć i znieść się ma dla uczynienia mocniejszej lokacji nad granicą ku Dnieprowi, ile że w tamtym kącie od Krylowa niemałe kupy tegoż hultajstwa znajdują się i tam do nich z Siczy jeszcze więcej hultajstwa przybywa. Wojska rosyjskie wszystkie prawie nad Dnieprem w linii formalnej stoją, zasłaniając kraj od inkursji Tatarów. Której się za nastąpieniem zimy i mrozów obawiają. Z Niemirowa, die 24 decembris. Pokazał się był nowy buntownik Taras z kozakami siczowymi, którego komenderowani od wojska naszego, napad[ł]szy, schwytali, a przy nim wielu kozaków w niewolę wziąwszy, niektórych tu, do Niemirowa, zaprowadzono, a drugich na granicy powieszać kazano. Imć pan feldmarszałek Minich pisał do imci pana hetmana wielkiego koronnego, prosząc o wydanie kilku, hajdamaków siczowych, aby na granicy moskiewskiej surowo ekzekwowani byli na postrach drugim hultajom. Imć pan hetman wielki koronny kazał uczynić indagację po wszystkich dobrach swoich ukraińskich: który z poddaństwa był w swawolnej kupie z hajdamakami, a że nie mało pokazało się takich, więc podobno bez żadnego pardonu ekzekwowani będą. Imć pan hetman wielki koronny po trzech królach * determinował wyjazd swój z Ukrainy. Z Humania, die 26 decembris, 1736 [roku]. Donoszą, że lubo hultajstwo hajdamackie, pomieszane z kozakami siczowymi, w stepy, ku Siczy ciągnące się, wypędzono, jednak jest wiadomość pewna, że jakiegoś Romana za pułkownika obrać sobie mieli, którego recenter podjazd nasz na- pad[ł]szy, rozpędził; tenże Roman piechotą, przestrzeżony od chłopów, salwować się miał; kilkanastu kozaków nasi zabili, jednego tylko, który prawdziwy siczowy, w niewolę wziąwszy. Za Dnieprem wszystkie in statuantiquo wojska rosyjskie w liniach stojące, invigilant securitati krajów swoich. Tatarowie zaś dla teraźniejszej rezolucji nic attentare nie mogą. Wojsko nasze ponad stepami, alias na granicach, ku Tatarom leżących, lokowane, całą zimę stać będzie, zasłaniając kraj od hajdamackich napaści i od tatarskich czambułów, ile że i u Tatarów swawolne kupy znajdują się, które, etiam przeciwko fermanowi, mogłyby nasz kraj infestare, gdyby nie był zasłoniony.
Архив ЮЗР, ч. 3. T. III, стор. 230—232.
Переклад
З Білої Церкви, дня 12 грудня 1736 року. З Умані повідомляють, що там став його милість пан генерал М’єр з великою кількістю війська іноземного складу для створення лінії біля кордону, яка простягатиметься від Богуслава на Лисянку, Умань аж до Гранова. А далі до Чигирина і Дніпра буде стерегти кордони частина його милості пана новогродського старости, яка постійно залишається діяти проти гайдамацьких ватаг, що перебувають у тому краї і грабують містечка та навколишні села. Недавно прийшла з Лисянки звістка, що його милість новогродський пан староста з частиною своєї команди рушив до Кризова на Дніпрі, де мало закритися 500 гайдамаків. Йдучи туди, він нападав на різні гультяйські ватаги, які, як і Медведя — одного з ватажків, розбив, узявши 20 [чоловік] у полон. Там же, як про це повідомляють самі козаки, захоплені в полон під час втечі до Крилова, прострі- лено й проколото самого Медведя. З Лисянки, дня 14 грудня. За наказом його милості пана новогродського старости всі хоругви звідти рушають до Сміли, 9 миль за Лисян- кою, де його милість пан регіментар має 'розквартируватися. Розповідають, що згаданий Медвідь від тих ударів мав уже померти. Харка повішено на Січі. Козацького полковника Бородавку схоплено з кількома козаками і повішено. Усіх, кого під час цього роз’їзду живцем схоплено, повішено й застрелено. Чути, що роз’їзди мали вчинити вилазку з Січі, щоб наздогнати і спіймати тих же гайдамаків — 25 козаків з полковником Тарасом. Звідти їх як невільників припроваджено до великого коронного гетьмана його милості київського воєводи. З Умані, дня 19 грудня. Повідомляють, що хоч гайдамаків вигнав .за кордон, в степи, регіментар української частини його милість пан новогродський староста, проте вони ще залишаються біля наших кордонів і набігають на ближні прикордонні села й містечка. Але наші роз’їзди, напавши у двох місцях на них, одних повбивали, інших,— узятих живцем,— наказали повісити. Після відходу наших роз’їздів ці гайдамаки, заскочивши у ті ж місця, познімали трупи і під постріли над ними поховали. Цими днями регіментар української частини його милість пан новогродський староста з його милістю паном генералом М’є- ром, що стоїть в Умані [і] командує військом з іноземців, з наказу його милості пана великого коронного гетьмана має побачитись і зв’язатись, щоб більше зміцнити свої позиції на кордоні в напрямі Дніпра, тим більше, що в тому закутку від Крилова перебувають чималі ватаги цього ж гультяйства і туди до них прибуває ще більше гультяйства з Січі. Майже всі російські війська стоять над Дніпром суцільною лінією, захищаючи край від татарського набігу, якого побоюються з наступом зими й морозів. З Немирова, дня 24 грудня. З’явився новий бунтар Тарас з січовими козаками, на якого напали і схопили відряджені нашим військом, а з ним взяли в полон багатьох козаків: одних — приведено сюди, до Немирова, інших — наказали повісити на кордоні, його милість пан фельдмаршал Мініх писав до його милості великого коронного гетьмана, просячи видати кількох січових гайдамаків, щоб [ті] на московському кордоні були піддані суворому покаранню на пострах іншим гультяям. Його милість пан великий коронний гетьман наказав провести у всіх своїх українських маєтках слідство, хто з підданих був у ватазі свавільних гайдамаків. А оскільки таких виявилось чимало, здається, вони без усякого пардону будуть покарані. Його милість пан великий коронний гетьман після [свята] трьох королів визначив час свого від’їзду з України. З Умані, дня 26 грудня 1736 року. Повідомляють, що хоч гайдамацьке гультяйство, змішане з січовими козаками, вигнано в степи, що простягаються до Січі, проте є певна звістка, що [вони] мали обрати собі за полковника якогось Романа. Його [загін на чолі з Романом] незабаром наш роз’їзд, напавши, розігнав. Той самий Роман, попереджений селянами, повинен був рятуватися пішки. Кільканадцятьох козаків наші вбили, тільки одного, справжнього січовика, взяли в полон. За Дніпром усі російські війська стоять на старому місці у лініях, охороняють безпеку своїх країв. Татари ж через сучасне становище нічого не можуть вдіяти. Розташоване наше військо по степах або на татарських кордонах стоятиме цілу зиму, захищаючи край від гайдамацьких нападів і від татарських загонів, тому що і серед татар є свавільні ватаги, які навіть всупереч наказу турецького султана могли б напасти на наш
край, коли б його не захищали.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

20

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1736 р. грудня 22 (1737 р. січня 2) — 1737 р. січня 17(28).—  Повідомлення газети «Kurier Polski» про заходи польських і російських військ щодо приборкання гайдамаків на Правобережжі, а також про захоплення гайдамацького ватажка полковника Тараса

Z Humania, die 2 ianuarii. Jeszcze dotąd kozacy, złączeni z hajdamakami, w stepach bawiący się nie przestawają infestować kraj, wpadając do wiosek z pobliższych stepów i zabierając bydła i wszystkie żywności, znajdujące się u ludzi. Koszowy posłał z Siczy doboszy * do tych kup swawolnych, rewokując kozaków siczowych, znajdujących się u nich; jakoż niektórzy kozacy wracają się do Siczy, a drudzy jeszcze latitant w stepach. Wojsko nasze nad granicami, od Dniepru aż ku Dniestrowi rozciągnione linią, kupy swawolne, w stepach bawiące się, a często ludziom, blizko granic mieszkającym, dokuczające, obserwuje. Z Humania, die 10 ianuarii. Wojsko polskie utriusque authoramenti dotąd bezpieczeństwo granic utrzymuje, jakoż z łaski bożej kozaków dużo uskromiono. Siczowi in parte wrócili się do Siczy, drugich zaś, pozostałych, zabierają i ekzekwować każą. Dnia onegdajszego przyprowadzono tu trzech hajdamaków, których podobnymże sposobem, jako i drugich, kara czeka. Z Kamieńca, die 26 ianuarii. Przyprowadzono tu z Niemirowa kozaków 4 siczowych, którzy się pokazali na rabunkach na Ukrainie, między którymi pryncypał ich pułkownik, imieniem Taras, ci mają być w ścisłym areszcie do dalszej dyspozycji imci pana hetmana wielkiego koronnego. Z Białej Cerkwi, die 28 ianuarii. Z Kijowa donoszą, że imć pan feldmarszałek Munnich z Petersburga dotąd nie powrócił, którego jednak wkrótce tamże spodziewać się każą. Imć pan generał Kiejth in absentia pomienionego imci pana feldmarszałka nad wojskiem rosyjskim komendę mający, dla oglądania linii i wizytowania posterunków, nad Dnieprem stojących, tymi dniami wyjechał. Około fortyfikacji tegoż miasta nieustannie robią. Miasteczko Wasylków także wałem i inną obroną zmac- niają. Kozacy, albo hajdamacy nad granicami tułają się, ukrywając się w pasiekach i lasach nad Dnieprem,'którzy kilkakrotnie od wojska naszego porażeni, nie śmieją już wpadać w kraj nasz, a zatem wszelkie od tegoż hultajstwa obywatelom tutejszym bezpieczeństwo.
Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 235—236.

Переклад

З Умані, дня 2 січня. Ще досі козаки, об’єднавшись з гайдамаками, перебуваючи в степах, продовжують тривожити країну, набігаючи на села з ближніх степів і забираючи худобу і всю живність у людей. Кошовий послав з Січі довбиша до тих свавільних ватаг, відкликаючи січових козаків, що в них перебувають. Так деякі козаки повертаються до Січі, а інші ще ховаються в степах. Наше військо на кордонах, [яке] розташоване по лінії від Дніпра аж до Дністра, стежить за свавільними ватагами, що в степах перебувають і часто людям, які мешкають біля кордонів, докучають. З Умані, дня 10 січня. Польське військо обох складів досі підтримує безпеку кордонів і тому, з ласки божої, багато козаків приборкано. Січові частково повернулись до Січі, а інших, що залишились, забирають і наказують карати. Позавчора припроваджено сюди трьох гайдамаків, яких, так само, як і інших, чекає кара. З Кам’янця, дня 26 січня. Приведено сюди з Немирова 4 січових козаків, що брали участь у грабуваннях на Україні, серед яких їх принципал полковник на ймення Тарас. їх потрібно тримати під суворим арештом до дальшого розпорядження його милості пана великого коронного гетьмана. З Білої Церкви, дня 28 січня. З Києва повідомляють, що його милість фельдмаршал Мініх досі не повернувся з Петербурга, проте його слід там незабаром чекати, його милість пан генерал Кейт, що в разі відсутності згаданого милостивого пана фельдмаршала командує російським військом, виїхав цими днями ДЛЯ' огляду лінії й обстеження постів, що стоять на Дніпрі. Над укріпленням цього міста невпинно
працюють. Містечко Васильків також валом та іншими оборонними спорудами зміцнений. Козаки або гайдамаки снують на кордонах, ховаючись у пасіках та в придніпровських лісах. Вони, зазнавши кілька разів від нашого війська поразки, не насмілюються уже вриватися у нашу країну, а тому тутешні мешканці захищені від цього гультяйства.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

21

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. лютого 17(28). Київ.— 3 листа польського генерал- ад'ютанта Русоцького до великого коронного гетьмана київського воєводи Йосипа Потоцького, в якому повідомлялося про переговори з генерал-фельдмаршалом графом фон-Міні- хом про надання допомоги для придушення гайдамацького руху на Правобережній Україні

Excerpt z listu ішсі pana generała-adiutanta Rusockiego de imci pana wojewody kijowskiego, hetmana wielkiego koronnego, z Kijowa, die 28 februarii pisanego. Donoszę jaśnie wielmożnemu mości panu dobrodziejowi, że imć pan feldmarszałek dnia onegdajszego, t. j. 26 februarii po południu o godzinie czwartej tu, w Kijowie, stanął i z armat na przyjazd jego z obydwóch fortec bito i przeciwko niemu niemal wszyscy oficerowie wyjeżdżali; ja też dnia dzisiejszego rano miałem ten honor z nim mówić w interesach naszych polskich, uskarża jąc się na hajdamaków, którzy nie przestają do Polski wpadać i wielką szkodę robić: bydło zabierają i za Dniepr przepędzają. Jako i teraz świeżo towarzysza, po prowiant posłanego, postrzelono i jednego pocztowego zabito, drugiego żywcem wzięli. Także i Niedźwiedź cum complicibus, który się za Dnieprem ukrywa, żeby był aresztowany —
upraszałem, albo żeby naszej polskiej komendzie pozwolono tam iść w te puste miejsca, kędy Tatarzy ludzi pozabierali (a ci hultaje teraz tam się ukrywają), żeby to sobie za żadną inwazję nie mieli. I oraz upraszałem 0 surowy ordynans, tak do koszowego, jako do wszystkich komendantów, na furwachtach stojących, żeby takich hultajów i nie przepuszczali. I obiecał ordynanse surowe wydać, mnie je do przeczytania pierwej podać; 1 strony koszowego mówiłem, że on od wszystkich, co u nas rabują, kor- rupcje bierze, jak ci sami kozacy uznają, którzy w Białej Cerkwi siedzą, których tu każę przywieść. Odpowiedział: „Bardzo dobrze, i ja temu wierzę, że koszowy od nich bierze, i jest stary człek, i to hultajstwo jego nie chce słuchać. Których to kozaków, wstąpiwszy w post, każę tu przywieść, co ich sam oddam; gdyż teraz jest zabawny.
Архив ЮЗР, ч. З, т. III, стор. 237—238.

Переклад

Екстракт з листа його милості пана генерал-ад’ютанта Русоцького до його милості пана великого коронного гетьмана, київського воєводи» написаного в Києві дня 28 лютого. Доношу ясновельможному його милості пану добродієві, що його милість пан фельдмаршал позавчора, тобто 26 лютого, після обіду, о четвертій годині, став тут, у Києві, і на честь його били з гармат з обох фортець та назустріч йому виїжджали майже всі офіцери. Я теж сьогодні вранці мав честь говорити з ним про наші польські справи, скаржачись на гайдамаків, які не перестають нападати на Польщу і завдавати великі збитки, забираючи худобу і переганяючи [її] за Дніпро. І тепер товариша, якого щойно послано за провіантом, підстрелено, а одного поштового — вбито, другого — взято живцем. Також і Медведя з спільниками, який ховається за Дніпром, просив я заарештувати або щоб нашій польській команді дозволили йти в ті пусті місця, де татари й позабирали людей (а ці гультяї зараз там ховаються), щоб це не вважали за вторгнення. І ще я просив про суворий наказ як кошовому, так і всім комендантам, що стоять на авангардах, щоб таких гультяїв ловили і не пропускали. І він обіцяв видати суворі накази, спершу мені давши їх прочитати. Щодо кошового я сказав, що він, як визнають ті ж козаки, що сидять у Білій Церкві, яких цакажу сюди привести, від усіх, що нас грабують, бере хабарі. Він відповів: «Дуже добре, і я тому вірю, що кошовий бере від них, бо він старий чоловік і це гультяйство не хоче його слухати». Цих козаків, яких сам віддам, накажу сюди привести, коли приступлю до служби, оскільки зараз зайнятий.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

22

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. березня 4 (1 5 )— квітня 8(19).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про дії гайдамацьких загонів понад річкою Тясмином, у районі Сміли, Білої Церкви і Крилова

Z Latyczowa, 15 martii. W przeszły tydzień przybył tu, do Smiły, do imci pana starosty nowogrodzkiego, regimentarza partii ukraińskiej, niejaki Kasjan kozak z ludźmi swymi, którego pomieniony imć pan regimentarz ordynował na podjazd dla doświadczenia wierności. Jakoż tenże kozak dobrze się popisał, przyprowadziwszy 25 najprzedniejszych hajdamaków, których imć pan regimentarz obwiesić kazał. Przy Niedźwiedziu jednak, Chrywie i Charku około 1000 tychże hultajów znajdować się ma, jako tenże Kasjan czyni relację, że nad rzeką Taśminem po wsiach i lasach tułają się. Z Smiły, die 29 martii. Teraz mamy wiadomość, że orda już wyszła z rosyjskich granic. Tu, za Cebulnikiem, chyba pasiecznik w pasiece siedzi; czysto od hajdamaków: jednych orda, napad[ł]szy, wycięła, a drudzy się w stepy sickie potulili. Z Białej Cerkwi, die 19 aprilis. Hajdamaków po kilku i kilkunastu wpada, rwą, gdzie co mogą zarwać, et disparent, ale ich podjazdy nasze polskie scrutari nie mogą —jak w ziemię wpadają. Z Kryłowa, die 19 aprilis. Donoszą, że hajdamacy w Andrusówce 120 sztuk bydła zabrali i do Krukowa pognali. Ludzi koło Czehryna poob- dzierali i mają się ściągać koło Krukowa, który mil 4 jest od Krylowa, ale na nich ma oko pilne imć pan regimentarz partii ukraińskiej. Od Ukrainy zewsząd tu donoszą, że tam wielka jest drożyzna: za ćwierć mięsa trzeba dać złotych 10, a do tego chłopi nie pozasiewali, obawiając się jakich inkursji.
Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 241—242.

Переклад

З Летичева, 15 березня. Минулого тижня прибув сюди, до Сміли, до регіментаря української частини новогродського старости його милості пана якийсь козак Касьян з своїми людьми. Йому названий його милість пан регіментар для випробування вірності доручив роз’їзд, тому що цей козак добре себе зарекомендував, привівши 25 найвідбірніших гайдамаків, яких його милість пан регіментар наказав повісити. Однак у Медведя, Гриви і Харка, як повідомляє той же Касьян, цих гультяїв має бути близько 1000, які снують по селах і лісах понад рікою Тясмином. Із Сміли, дня 29 березня. Зараз маємо звістку, що орда вже вийшла з російських кордонів. Тут, за Цибульником, хіба що тільки у пасіці, [де] сидить пасічник, нема гайдамаків: одних орда, напавши, вирізала, а інші подалися в Сіцькі степи. З Білої Церкви, дня 19 квітня. Гайдамаки — по кілька і кільканадцять — вриваються, хапають, де що можуть схопити, і зникають, але їх наші польські роз’їзди не можуть вистежити — як в землю провалюються. З Крилова, дня 19 квітня. Повідомляють, що гайдамаки в Андру- сівці забрали 120 голів худоби і погнали до Крюкова. Людей біля Чигирина пооббирали і мають зібратися біля Крюкова, що за 4 милі від Крилова, але їх не випускає з поля зору його милість пан регіментар української частини. З України сюди доносять, що там велика дорожнеча: за чвертку м’яса треба дати 10 злотих, а до того ж селяни не обсіялись, побоюючись яких-небудь наскоків.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

23

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. травня 21 (червня 1 ) — липня 11(22).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про дії гайдамацьких загонів у районі Лебедина, Саврані, Дашева і Кодака

Z Smilej, die 1 junii. Z tej kupy, co była pod Lebedynem pokazała się, dwóch hultajów przyprowadzono, którzy czynili relację, że jedni z ich kompanii wrócili się z Lebedyna za Dniepr, a 15 tylko z Karnauchem i Bosym w Humańsźczyznie uszli w Czarny las do Ihnata Medwedowskiego 15. Z Szarogrodu, die 5 junii. Hajdamacy koło Sawrania kilka wsi zrabowali i bydła pozabierali, za którymi z tych dóbr strzelcy w pogoń chodzili i, dognawszy ich nad granicą tatarską, kilku kozaków zabito i 180 bydła wzięto, a z drugim obronną ręką nad granicę uszli, za którymi nasz podjazd wyprawiony, w granicach naszych polskich już nie zastał. Z Niemirowa, 10 junii. Stąd o 4 mile pod Daszowem z łasa wypadłszy 80 koni hajdamaków, napadli na 100 koni dragonii regimentu buławy polnej pod komendą jego mości pana oberstlejtnanta Krymskiego, i, spłoszywszy krzykiem konie, że aż się porozbiegały, jedni z wartą bili się, z których dwóch zabito i kilku raniono żołnierzy, drudzy, konie do kupy zegnawszy, popędzili precz w lasy, za którymi od komend, pobliżu stojących, komenderowano w pogoń imci pana Sztembergen, obersztelejtnanta regimentu królowej jej mości, który dognał onych, ale hultajstwo, zważywszy większe siły, konie słabsze pokłuli, a z lepszymi uszli za granicę. Koło Lebedyna powtórnie pokazali się hajdamacy, ale się poszlakować nie dali, kilkanaście koni chłopskich zerwawszy w Humańszczyźnie, poszli pod Czarny las, do kosza, tam stojącego tak z konnych, jako pieszych kozaków siczowych złożonego, pod Ihnatem Medwedowskim, watahą. Od piechoty złapano dwóch kozaków, którzy są w partii ukraińskiej, i wyznali, że na to umyślnie wyszli czatować, żeby konie polskich żołnierzy zagarnęli. Z Białej Cerkwi, die 22 julii. Hajdamacy często wyrywają się, wpadając w granice nasze, bydła gdzie mogą, zabierają, ale im niedawno pan Sawa pułkownik niedaleko Kudaku, w pasiece Sieroty, zabrał 160 sztuk bydła. Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 249—250.

Переклад

З Сміли, дня 1 червня. З тієї ватаги, що з’явилась під Лебедином, приведено двох гультяїв, які повідомили, що деякі з їхньої компанії повернулися з Лебедина за Дніпро, а тільки 15 з Карнаухом і Босим пішли в Чорний ліс на Уманщині до Гната Медведовського. З Шаргорода, дня 5 червня. Гайдамаки біля Саврані розграбували кілька сіл і позабирали худобу. За ними з тих маєтків погналися стрільці і, догнавши їх на татарському кордоні, кількох козаків убили і 180 голів худоби взяли. А з іншим вони неушкодженими вийшли на кордон. Виряджений за ними наш роз’їзд у наших польських кордонах їх уже не наздогнав. З Немирова, 10 червня. Звідси, за 4 милі від Дашева, 80 гайдамацьких вершників, вискочивши з лісу, напали на 100 коней драгунів ре- гіменту польної булави під командою його милості пана обер-лейтенанта Кримського і, сполохавши криком коней так, що ті порозбігались, одні — з вартою билися, з якої вбито двох і поранено кількох жовнірів, інші,—  коней докупи зігнавши, помчали у ліси. За ними від команд, що поблизу [перебувають], відряджено в погоню обер-лейтенанта регіменту її царської милості його милість пана Штембергена, який наздогнав їх, але гультяйство, зваживши на більші сили, слабших коней порізало, а з кращими пішло за кордон. Біля Лебедина знову з’явилися гайдамаки, але вислідити себе не дали. Вони, схопивши на Уманщині кільканадцять селянських коней, пішли під Чорний ліс, до Коша, що там розташований, в якому були як кінні, так і піші січові козаки на чолі з ватажком Гнатом Медведовським. Піхота схопила двох козаків, що належали до української частини. Вони визнали, що навмисно вийшли чатувати для того, щоб захопити коней польських жовнірів. З Білої Церкви, дня 22 липня. Гайдамаки часто вриваються, вторгаючись у наші кордони, де можуть — забирають худобу. Проте у них недавно пан полковник Сава недалеко від Кодака, в пасіці Сироти, забрав 160 голів худоби.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

24

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. серпня 27 (вересня 7) — вересня 11(22).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про дії гайдамацьких загонів у районі Білої Церкви і Саврані, а також про втечу гайдамаків з Немирівської в'язниці

Z Białej Cerkwi, die 7 septembris. Hajdamacy dotychczas grasować nie przestają, którzy Białołówkę i drugą także wieś o mil 7 stąd zrabowali, i popa tamże zabili i na wielu innych miejscach eksorbitować nie przestają. Z Niemirowa, die 22 septembris. Die 18 praesentis wykopało się z więzienia tutejszego 13 hajdamaków za podaniem sobie instrumentów od kogoś, tak, że się przez dylowanie wyrżnąwszy i wykopawszy, uciekli. Jeden stary tylko się został, który oświadczyć może, za czyją pomocą i namową wyszli. Obóz ludzi tureckich, przy ministrach tejże nacji będących, pomknął się pod same miasto tutejsze nad wodę, obawiając się hajdamaków, których 500 znajdować się miało o mil kilka stąd w lasach, dla czego'przez kilka nocy po 100 dragonii na straż w pole wyjeżdżałą i sami Turcy, z bronią po całej nocy chodząc, strzegli się, jako też i warta codziennie na pikiet * dla lepszego bezpieczeństwa. * Kozacy, albo raczej hajdamacy, osobliwie około Sawraniu, wpadając, rabują i trzody zabierają przy innych eksorbitancjach. Ze Smiły, 22 septembris. Imć pan chorąży Piątkowski, obszedłszy ponad Taśminem aż do rzeki Herkli [!] granicy moskiewskiej i, zrewidowawszy ponad Czarnym lasem w Bołtyczu [!] szlaki i przytuliska hajdamackie, gdy ich nigdzie nie napadł, ani poszlakował, powrócił z podjazdu; to tylko donosi: że za Herkliją w stepach było tego hultajstwa watahów trzy, których Tatarowie 29 lapsi znieśli. Z tej kupy uszło watahów dwóch i ci na granicy moskiewskiej stoją w Czarnych lasach, gdzie się hultaje do kupy zbierają. Dnia onegdajszego wyprawiony podjazd mniejszy dla przejrzenia szlaków ku Targowicy, od którego jest wiadomość, że nigdzie nie napadł śladu, ani powzięli wiadomości o hajdamakach i nazad się ponad Taśminem obrócił ku wojsku do obozu.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 265—266.

Переклад

З Білої Церкви, 7 вересня. Гайдамаки досі не перестають розбишакувати. Вони пограбували Білилівку, а також інше село за 7 миль звідси і там же вбили попа і в багатьох інших місцях продовжують бешкетувати. 3 Немирова, дня 22 вересня. Дня 18 цього [місяця] прокопалися з тутешньої в’язниці 13 гайдамаків, яким хтось передав інструменти. Таким способом, вирізавши настил і прокопавши [землю], вони втекли, один старий тільки залишився, який може розповісти за чиєю допомогою і намовою вони вийшли. Табір турків, що при міністрах тієї ж нації, побоюючись гайдамаків, яких 500 мало перебувати в лісах за кілька миль звідси, подався під саме тутешнє місто, що поблизу води. Тому для кращої безпеки кілька ночей по 100 драгунів виїжджало сторожувати в поле і самі турки, ходячи із зброєю цілу ніч, стерегли, як і варта на пікеті. Козаки чи, властиво, гайдамаки, особливо коло Саврані наскакуючи, грабують і забирають череди і чинять інші неподобства. З Сміли, 22 вересня, його милість пан хорунжий Пйонтковський, обійшовши понад Тясмином аж до ріки Герклі, [що] на московському кордоні, і обшукавши понад Чорним лісом у Болтину гайдамацькі шляхи і притулки, ніде на них не натрапив і не вислідив їх, повернувся з роз’їзду. Він тільки повідомляє, що за Герклією було того гультяйства три ватаги, яких татари 29 минулого [місяця] розбили. З тієї кількості виділились дві ватаги, які стоять на московському кордоні у Чорних лісах, де гультяї збираються разом. Позавчора виряджено менший роз’їзд для обстеження шляхів до Торговиці. Він повідомив, що ніде на слід не напав і не дістав відомостей про гайдамаків. Він понад Тясмином назад повернув до військового табору.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

25

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. вересня 24 (жовтня 5 ) — жовтня 15(26).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про напад гайдамацьких загонів на Липовець, Балабанівку, Умань та інші міста і села

Z Białej Cerkwi, die 5 octobris. Hajdamacy okolicznie w małych dosyć kwotach wsi i miasteczka napadają. W przeszłym tygodniu Lipowiec Bałabanówkę, Humań, Miturce [!] a niedaleko Niemirowa Żabokrzyki napad[ł]szy, zrabowali, pieniądze, fanty, bydło i leguminy zabierają, zabojów jednak żadnych nie czynią, niżeli wojsko nastąpi, disparent, i śladu, ile małej kupy, wziąść przytrudno. Uniwersały stąd do okolicznych miast, miasteczek i wsi powychodziły, aby wszelka była ostrożność i, gdzieby napadli trzecią część mniej, jako osady — a nie rzucili się na nich i dali się rabować, albo pozwalali prowiant, te same miasta i wsie za hajdamaków miane będą. Z Niemirowa, 6 octobris. Die 3 praesentis hajdamacy, napad[ł]szy kilku ludzi wołoskich, stąd jadących do swoich, do Humania, którzy przy cesarskim pośle, imci panu Dalmanie, dotąd służyli, zbili i funditus zrabowali; arendarza tamecznego, natione Greczyna, chcąc złapać, ale im
uszedł; brata jego tak zmordowali, że ledwie żywego zostawili; pułkownika Talmasa także usiłowali dostać, ale im i ten umknął, tylko rzeczy i sprzęty jego, w cerkwi będące, odbiwszy, pozabierali. Z Białej Cerkwi, die 13 octobris. Hultajstwo bez przestanku, z ste- p[ów] wypadłszy, miasteczka i wsie rabuje.
Ze Smiły, die 17 octobris. Podjazd, pod komendą imci pana Leduchow- skiego, porucznika, wyprawiony, jadąc ponad Wisią ku Czarnemu Taszli- kowi, napadł 30 hajdamaków, z których kilkunastu na "miejscu zabito, trzech żywcem wzięto, reszta piechotą, porzuciwszy oręże, konie i bydła sztuk kilkanaście, w trzciny i Las Czarny uszła. Poszedł i drugi podjazd za Medwedówkę ku Kryłowu, mając wiadomość, że tam hultajstwo po kilkunastu przejeżdża się. W obozie pod Smiłą ludzi siła choruje i umiera. Z Lisianki, die 26 octobris. Hajdamacy dotychczas grasować i wpadać nie przestają, z których kilkunastu podjazd polski napad[l]szy, 3 tylko żywcem złapał, 2 zabił, reszta ich pouciekała.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 266—267.

Переклад
З Білої Церкви, дня 5 жовтня. Гайдамаки довкола малими досить групами нападають на села й містечка. Минулого тижня, напавши на Липовець, Балабанівку, Умань, Мітурці, Жабокрики, що недалеко [від] Немирова, пограбували [і] забрали гроші, дані в заставу речі, худобу та крупу, однак вбивств ніяких не чинили. І перш ніж підійде військо —
зникають, а тому що ватаги малі, надто важко напасти на слід. Звідси надсилались універсали до навколишніх міст, містечок і сіл, щоб були обережні, і де [гайдамаки] напали меншою кількістю ніж тре- тя частина поселення, а [селяни] не дали відсічі і дозволили себе грабувати або віддали б провіант, то ці міста і села будуть вважатися гайдамацькими. З Немирова, 6 жовтня. Дня 3 цього [місяця] гайдамаки, напавши на кількох волохів, які досі служили при цісарському послі, його милості панові Далману та їхали звідти до своїх, в Умань, побили їх і зовсім пограбували. Тамтешнього орендаря, за походженням грека, хотіли захопити, але він утік від них. Вони брата його побили, що ледве живий залишився. Полковника Тальмаса також намагалися захопити, але від них і цей утік, тільки речі й пожитки його, що були в церкві, відбивши, позабирали. З Білої Церкви, дня 13 жовтня. Гультяйство весь час, набігаючи з степів, грабує містечка й села. З Сміли, дня 17 жовтня. Роз’їзд, виряджений під командою поручика його милості пана Ледуховського, їдучи понад Виссю до Чорного Ташлика, напав на 20 гайдамаків, з яких кільканадцять вбито на місці, трьох — узято живцем, решта пішки, покидавши зброю, коней й кільканадцять голів худоби, втекла в очерети й Чорний ліс. Пішов і другий роз’їзд на Медведівку, до Крилова, маючи звістку, що там вештаються по кілька і кільканадцять гультяїв. У таборі під Смілою багато людей хворіє і вмирає. З Лисянки, дня 26 жовтня. Гайдамаки досі не перестають розбишакувати і набігати. Польський роз’їзд, напавши на кільканадцять з них, тільки трьох живими спіймав, двох — вбив. Решта їх повтікала

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

26 ( 31-12-2016 12:49:38 змінене olyvd )

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. жовтня 23 (листопада 3 ) — грудня 10(21).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про напад гайдамаків на Гранів, Погребище, Босівку та бій польського роз’їзду з гайдамаками біля Медведівки і Кам’янки

Z Białej Cerkwi, die 3 novembris. Hultaje hajdamacy koło Granowa i Pohrebyszcz grasować nie przestają, wsi[e] rabują, bydła zabierają, ludzi zabijają. Z Niemirowa, die 10 novembris. Hajdamacy wieś Bosowkę ze dworem księcia imci Radziwiłła tymi dniami zrabowali. Z Latyczowa, die 22 novembris. W przeszły piątek ekzekwowano tu pewnego delikwenta, który za naprowadzenie kozaków na imci pana
Pawęckiego, brata imci pana gubernatora tutejszego, i zamordowanie onego, z dekretu burgrabskiego żywcem na palu był zawieszony. Z Niemirowa, [die] 24 novembris. Od Krylowa i Smiły donoszą, że podjazd polskiego autoramentu w znacznej kwocie ludzi, oprócz ochotnika, pod komendą imci pana Skorzewskiego, idąc za hajdamakami ponad granicą, napadł w stepach partję kozaków, gdzie zszedlłjszy się, tenże imć pan komendant pocztowym z koni zsiąść kazał, którzy piechotą strzelali się, a ponieważ ci, którzy na koniach byli, pieszych, z hajdamakami potykających się, odstąpiwszy, nazad rejterowali się, więc 80 ludzi naszych zginęło. Kozacy zaś, z drugimi hajdamakami złączywszy się, po takowym powodzeniu okolicznie eksorbitują i rabują. Z Białej Cerkwi, die 27 novembris. W piątek, die 7 praesentis, za złą informacją imci pana Rudnickiego, ekonoma starostwa Czehryńskiego, imci panu Szumlańskiemu, regimentarzowi partii ukraińskiej, uczynioną, że tylko 50 koni było hajdamaków,. przeciwko nim komenderował jego mości pana Skorzewskiego we 224. Ten, przyszedłszy do Medwedówki i uczyniwszy indagację, iż nie było więcej ludzi, tylko 50, ruszył się w nocy w step, gdzie dwie godziny na dzień napadł popasowisko ich: a na nim głów 40 zabitego bydła, któremu kompania perswadowała, iż tu nie dla 50 ludzi tyle bydła zabito. Kozacy horodowi zaś powiadali dla odebrania swego bydła zabranego, konfirmując, że ich nie masz więcej 50; w tym, ruszywszy się z tegoż miejsca o staі, napadli na małą kwotę hajdamaków, co [sjpostrzegłszy kozacy, tył podali, a przednia straż nasza obces skoczyła, korpus zostawiwszy w dobrej straży. Tandem wypadł sukurs hajdamaków koni 200 i pieszą straż podjazdu polskiego złamał, co [sjpostrzegłszy imć pan Skorzewski, zawołał z koni zsiąść, i Sam, z konia zsiadłszy, (s)potkał się z tymi 200 kozakami. Po małej chwili znowu przybył sukurs 200 hajdamaków; widząc imć pan regimentarz, że nie wytrzyma tak wielkiej potędze, szedł odwodem, odstrzelając się piechotą, błotami, stepem mil dwie. Hajdamacy zaś we 400 koni nie strzelali, bo im prochu nie stało, chcąc, ażeby się poddać i im konie oddać. Lecz imć pan Skorzewski odpowiedział negative, z dokładem: „Że wolę sam na placu zginąć, niżeli się w ręce grubego narodu dostać“. I tak odwodem przyszli do wioski, Kamionka nazwanej, nad granicą i stanęli przy grobli, gdzie zawołał imć pan regimentarz, dodając im serca, ażeby się nic nie trwożyli, ponieważ już wyszli z niebezpieczeństwa. Natychmiast, jak prędko przeprawili się przez grobelkę Kamionki, tak zaraz napadł ich podjazd hajdamaków we 200 koni, którzy znieśli podjazd nasz do szczętu, bo tylko 16 koni uszło i to rannych. Jednak przeciw tym hajdamaków poszedł w 800 koni polski; co za skutek będzie, przyszły czas pokaże. Notandum, że ta bitwa między podjazdem polskim i hajdamakami od południa aż do północy trwała cum infelici eventu naszych. Z Niemirowa, die 8 decembris. Mamy tu wiadomość, że wielka kupa kozaków z Siczy wyszła i lubo powiadają, ża na naszą stronę pójść miała, doskonałej jednak wiadomości, gdzieby się obrócili, dotąd nie masz. Z Niemirowa, die 21 decembris. Kozacy, którzy wyszli byli w znacznej kwocie ku naszej stronie, za surowym ordynansem jego mości pana feldmarszałka rosyjskiego cofnęli się nazad i tak przecie ucichło.
Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 267—269.

Переклад
З Білої Церкви, дня 3 листопада. Гультяї-гайдамаки біля Гранова і Погребищ розбишакувати не перестають, грабують села,1 забирають худобу, вбивають людей. З Немирова, дня 10 листопада. Гайдамаки цими днями розграбували село Босівку з двором його милості князя Радзівілла. З Летичева, дня 22 листопада. Минулої п’ятниці тут виконано вирок над одним правопорушником, який за те, що навів козаків на його милість пана Павенцького, брата тутешнього його милості пана управителя, і за вбивство його, згідно з бургграфським декретом, живцем був на палю посаджений. З Немирова, дня 24 листопада. З Крилова і Сміли доносять, що роз’їзд польського складу із значною кількістю людей, крім добровольців, під командуванням його милості пана Скожевського, йдучи понад кордоном за гайдамаками, напав у степах на загін козаків і стявся з ними. Цей же його милість пан комендант наказав поштовим злізти з коней. Вони відстрілювались пішо, а оскільки ті, які були на конях, залишивши піших, що билися з гайдамаками, відступили назад, то 80 наших людей загинуло. Козаки ж, об’єднавшись з іншими гайдамаками, після такого успіху безперервно грабують. З Білої Церкви, дня 27 листопада. У п’ятницю, дня 7, цього місяця регіментар української частини його милість пан Шумлянський внаслідок хибної інформації економа Чигиринського староства його милості пана Рудницького [про те], що було тільки 50 кінних гайдамаків, вирядив проти них його милість пана Скожевського з 224 [вершниками]. Той, прийшовши до Медведівки і з’ясувавши на допиті, що їх не було більше 50, рушив уночі в степ і через дві години натрапив на [гайдамацький] привал, а в ньому 40 голів забитої худоби. Товариство переконувало його [Скожевського], що тут стільки худоби забито не для 50 людей. Городові ж козаки запевняли (це для повернення забраної худоби), що їх немає більш як 50. Втім, відійшовши від того місця на стаю, натрапили на велику кількість гайдамаків. Тоді, побачивши це, козаки відійшли у тил, а наш авангард вдарив з ходу, залишивши корпус з надійною охороною. Тоді до гайдамаків підійшла підмога у двісті вершників і зламала пішу сторожу польського роз’їзду. Побачивши це, його милість пан Скожевський наказав злізти з коней і сам, зійшовши з коня, почав битися з тими 200 козаками. Через якийсь час прибуло на підмогу ще 200 гайдамаків. Його милість пан регіментар, бачачи, що не втримає такої великої сили, відстрілюючись пішо, йшов, відступаючи болотами [і] степом, милі зо дві. Гайдамаки ж, 400 вершників, не стріляли, бо не було у них пороху, а чекали, щоб їм здалися і віддали коней. Але його милість пан Скожевський відмовився, додаючи: «Волію сам на полі бою загинути, аніж потрапити до рук грубого народу». І, так відступаючи, прийшли вони до села на кордоні, що звалось Кам’янка, і стали біля греблі. Тут гукнув його милість пан регіментар, підбадьорюючи своїх, щоб не тривожились, бо вже небезпека минула. Тільки переправилися через гребельку Кам’янки, одразу атакував їх роз’їзд гайдамаків у 200 коней, який розбив наш  роз’їзд дощенту, так що тільки 16,вершників утекло і то поранених. Однак проти цих гайдамаків пішов польський роз’їзд у 800 коней; який буде результат — з’ясується згодом. Слід зазначити, що та битва між польським роз’їздом і гайдамаками тривала від полудня до півночі і так нещасливо для нас закінчилася. З Немирова, дня 8 грудня. Маємо звістку, що велика ватага козаків вийшла з Січі, і хоч кажуть, що на наш бік перейти мали, однак певних відомостей, де вони перебувають, немає. З Немирова, дня 21 грудня. Козаків, які вийшли, було багато і прямували в наш бік, але за суворим наказом його милості пана російського фельдмаршала відступили назад і так, нарешті, затихло.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

27

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1737 р. грудня 25 (1738 р. січня 5) — 1738 р. січня 28 (лютого 8).— Повідомлення газети «Kurier Polski» про активізацію дій гайдамацьких загонів у прикордонних районах і безрезультатність боротьби проти них польських військових роз'їздів

Z Białej Cerkwi, die 5 januarii. Jego mość pan strażnik polny, regimen- tarz partii ukraińskiej, z partią wojska stanął w Bohusławiu, obserwując gressus hajdamaków wypadających. Z Łatyczowa, die 31 januarii. Hajdamacy zaczęli się znowu wrywać w granice polskie i eksorbitować, przeciwko którym die 26 elapsi komenderowanych poszło kilkaset ludzi za Humań, gdzie się ciż hajdamacy za- siekli, i tam ich mają atakować. Z Niemirowa, die 1 februarii. Die 27 elapsi wyszła stad komenda, na hajdamaków ordynowana, której z cekauzu tutejszego dano po ładunków prochu 50, przy tym dwie armatki poszło. Ciż hajdamacy pod Targowicą obsiekli się w lesie, wypadając po kilkadziesiąt. Jakoż w tym tygodniu trzy wsite] zrabowawszy, uchodzili. I gdy natenczas tam nie było żadnego z ludzi naszych, tedy ośmieliło się kilkudziesiąt kozaków horodowych, którzy chcąc im bydło i zdobycz odebrać i poszedłszy w pogoń za nimi, na przeprawie na nich napadli; kilku zabiwszy, koni 30 zabrali, a hajdamacy w trzcinę rejterować się musieli. O tamtych zaś, co w zasiece, coś głoszą, że dalej poszli, dlatego tu tej komendy nazad spodziewamy się. Z Niemirowa, die 8 februarii. Komenda, która była tak stąd, jako i z różnych miejsc ordynowana na hajdamaków, nic nie wskórała, bo zawczasu się w stepy i lebedyńskie lasy wynieśli, tylko pożarowisko na tym miejscu zostawili. A dwa podjazdy, ordynowane na dotarcie miejsca, gdzie hajdamacy swoją leżę mieli, jeden wprzód stanął i, na tymże miejscu spoczą- wszy trochę, nazad idąc, w nocy napadł drugi, kazał dać ognia, rozumiejąc, że hajdamacy, a to byli kozacy horodowi, i tak z nieostrożności kilkunastu ludzi stracili. Nasze wojsko odebrało ordynans nazad się wracać na swoje kwatery.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор 278

Переклад

З Білої Церкви, дня 5 січня. Його милість пан польний стражник, регіментар української частини із загоном війська став у Богуславі, слідкуючи за рухом гайдамаків, що здійснюють наскоки. З Летичева, дня 31 січня. Гайдамаки знову почали прориватися за польські кордони і чинити свавілля. Проти них дня 26 поточного місяця пішло кількасот відряджених людей за Умань, де пі гайдамаки укріпилися засіками, і там їх мають атакувати. З Немирова, дня 1 лютого. Дня 27 минулого місяця вийшов звідси загін проти гайдамаків. Йому з тутешнього арсеналу дано по 50 набоїв пороху, крім того, відправлено дві гармати. Ті гайдамаки засіли у лісі під Торговицею, наскакуючи по кількадесят [чоловік]. Так, вони цього тижня, розграбувавши три села, втекли, а оскільки на той час там не було нікого з наших людей, то кількадесят городових козаків, які хотіли відібрати в них худобу і здобич, насмілилися наздоганяти їх і напали на них на переправі. Вони, убивши кількох [людей], відбили 30 коней. Гайдамаки ж змушені відступити в очерет. Про тих гайдамаків, що -в  засіці, повідомляють, що пішли далі, тому сподіваємося на повернення цієї команди. З Немирова, дня 8 лютого. Команда, яку звідси, як і з інших місць, виряджено проти гайдамаків, нічого не добилася, бо ті вчасно вийшли в степи і Лебединські ліси, залишивши на цьому місці лише згарище. А з двох роз’їздів, яким наказано дістатися до того місця, де гайдамаки мали табір, один прийшов першим і, відпочивши там трохи, на зворотньому шляху вночі зіткнувся з другим, гадаючи, що то гайдамаки, наказав відкрити вогонь, а то були городові козаки. І так через необережність втратили кільканадцять людей. Наше військо одержало наказ повертатися на свої квартири.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

28

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1738 р. квітня 24 (травня 5).— Постанова пограничного об'єднаного польсько-російського суду Київського воєводства в зв'язку з нападом на місто Паволоч гайдамацьких загонів під проводом Харка, Жили та Гриви

Anno 1738, die 5 mai. Sąd pograniczny generała * województwa Kijowskiego złączony wraz z sądem monarchii rosyjskiej, w sprawie jaśnie oświeconych książąt ich mościów: Stanisława, starosty sądeckiego, i Józefa Lubomirskich, wojewo- dziców sandomi[e]rskich przeciwko swawolnym: Charkowi, Żyle 16, Grzywie i innym watahom i ich pomocnikom, kozakom siczowym i zadnieprskiiri, ratione gwałtownego napadnienia na miasto Pawołocz i zamek, jako w sobie manifesta w roku 1737, jeden czternastego, drugi dwudziestego pi[e]r[w]- szego dnia augusta przez urodzonego jego mości pana Józefa Bodakow- skiego, gubernatora księstwa Rużyńskiego i miasta Pawołoczy, imieniem wyżrzeczonych jaśnie oświeconych książąt ich mościów aktorów w aktach pogranicznych województwa Kijowskiego zapisane, wyrażają, że wysz wspomnieni swawolni watahowie, kozacy w roku 1736, dnia siódmego octobris napad[ł]szy na miasto Pawołocz w pięciuset koni siczowych i różnych kozaków naprzód pozabi[j]awszy na śmierć urodzonego jego mości pana Józefa Zozulińskiego, gubernatora tegoż miasta i urodzoną jej mość panią Mariannę z Sebestiańskich Bujalską, gubernatorową śmi- lańską, jego mości pana Jana Wesołowskiego i Żydów pawołockich trzydziestu pięciu śmiertelnie pomordowawszy, zrabowali i zabrali z miasta i zamku pawołockiego w pieniądzach, srebrach, klejnotach, miedziach, cynach, materiałach,'suknach, ruchomościach na sto osi[e]mdziesiąt tysięcy trzysta pię[ć]dziesiąt złotych; w zysku stawienia wyżrzeczonych swawolnych watahów rabowników, kozaków przed sąd swój pograniczny na najpierwszą kadencję, przypadającą w roku 1739, dnie 6-tego februarii stili Romani, stili vero Graeci dnia dwudziestego szóstego januarii niemniej na tymże terminie potrzebną być inkwizycję dla dowodu za czyją wiadomością: koszowego, czyli swoją wolą, zrabowali i zabi[j]ali i czy tak wiele zabrali; etiam, jeżeli tego potrzeba ukazować będzie, od strony powodowej juramentem stwierdzona być ma quantitas ludzi pozabi[j]anych i sum zrabowanych, polski; a rosyjski sequenti stilo: po czolobytiu panów Lubomirskich, wojewodyczów sandomi[e]rskich, o hultajach: Charku, Hry- wie, Żyły i innych jeżeli, oni w Zaporożu, o przysyłkę ich w komissju pysai budem do jego sitjlatelstwa generała feldmarszałka grafa fon-Minicha i kakuju rezolucju połuczym hospodam kommisarom, sententiowawszy, stwierdza mocą niniejszego dekretu.
Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 287—288.

Переклад

Року 1738, дня 5 травня. Генеральний пограничний суд Київського воєводства разом з судом Російської монархії в справі ясновельможних князів їх милостей сандомирських воєводичів, сандецького старости Станіслава і Йосипа Любомирських проти свавільних ватаг Харка, Жили, Гриви та інших й їх поплічників, січових і задніпрянських козаків, в зв’язку з навальним нападом на місто Паволоч і замок. Про цей [напад] свідчать заяви: одна — від чотирнадцятого, друга — від дня двадцять першого серпня 1737 року записані від імені вищезгаданих ясновельможних князів їх милостей позивачів управителем Ружинського князівства і міста Паволочі шляхетним його милістю паном Йосипом Бодаковським до прикордонних книг Київського воєводства. Вищезгадані свавільні ватаги — козаки з п’ятьмастами січовими та іншими вершниками — дня сьомого жовтня 1736 року, напавши на місто Паволоч, спочатку вбили управителя цього міста шляхетного його милість пана Йосипа Зозулинського і шляхетну смілянську губернаторшу її милість пані Маріану Буяльську з Себестянських, його милість пана Івана Веселовського і, замордувавши до смерті тридцять п’ять паволоцьких євреїв, пограбували й забрали з міста й Паволоцького замку в грошах, сріблі, коштовностях, міді, олові, тканинах, сукнах, рухомому майні на сто вісімдесят тисяч триста п’ятдесят злотих. Для стягнення вартості з вищезгаданих свавільних ватажків грабіжників, козаків через свій пограничний суд на першій сесії, яка припадає на день 6 лютого за римським стилем, а за грецьким — 26 січня 1739 року, до цього ж часу потрібно провести попереднє слідство для доказу, з чийого відома — кошового чи самовільно — вони грабували, вбивали і так багато забрали [майна], а також, якщо буде в тому потреба, позивач під присягою має підтвердити кількість убитих людей і пограбованих грошей. Так вирішив польський суд. Російський суд, на прохання панів сандомирських воеводичів Любомирських, вирішив про гультяїв Харка, Гриву, Жилу та інших, якщо вони в Запоріжжі, писати в комісію до його світлості генерала-фельдмаршала графа фон-Мініха, і яку резолюцію одержить, повідомити панам комісарам. [Пограничний суд] стверджує [це] силою декрету.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

29

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1738 р. травень.— Повідомлення газети «Kurier Polski» про напад гайдамаків на Су ботів, Тальне та їх дії в районі С аврані, Лебедина, Животова і Кучмані
Od pogranicza namieniają relacje, iż 500 kozaków nad rzeką Sieniu- chą stanęło, gdzie rozłożywszy się, wieś Targowicę, do Umania należącą zrabować mieli. Inni hajdamacy w same święta* na Ukrainie Subotów, o 3 mili od Smiły, zrabowali, z których jeden złapany zeznał, że ich jest 200 konnych, a pieszych 150, czekających na konie, których nabywszy, myślą o trawie zwykłe swawole swoje wyrabiać. Od pogranicza donoszą, że liczba hajdamaków accrescit, którzy wieś Talną zrabowali i bydło zabrali, za którymi podjazd od partii ukraińskiej w pogoń wysłano. Od pogranicza referunt, że hajdamacy dotąd rabować nie przestają, którzy za Sawraniem bydło pozabierali i za Lebedynem niemała kupa tego hultajstwa zebrawszy się, częste ekskursje czyni. Od pogranicza piszą, że od ich mościów panów: feldmarszałka Mun- nicha i Neplujowa, ministra rosyjskiego, zaszła rezolucja, aby in casum wpadających w granice polskie kozaków, jako hultajów i surowym ukazom nie posłusznych, onych chwytano i wieszano. In vicinis Zywotowa między lasami swawolne kupy hajdamaków pokazały się, gdzie 70 koni a 30 pieszych znajdować się miało, przeciwko którym podjazd polski wyprawiono dla rozgromienia tegoż hultajstwa. W Kuczmaniu hajdamacy ludzi podróżnych napad[ł]szy, onych poo[b]dzierali, oraz do przysięgi przymusili, żeby o nich do wojska znać nie dawali. Ciż hultaje nie zza granicy, lecz z miejsc pobliższych skupić się mieli, czuwając na zdobycz podczas jarmarku, teraz w Raszkowie przypadającego.
Архив ЮЗР, ч. З, T. III, стор. 286—287.

Переклад

З прикордоння повідомляють, що 500 козаків стали над рікою Синюхою; там розташувавшись, вони мали пограбувати село Торговицю, 'що належить до Умані. Інші гайдамаки на свята пограбували на Україні Суботів, що за три милі від Сміли. З них один спійманий зізнався, що їх — 200 кінних і 150 піших, які чекають коней. Вони, здобувши коней, думають чинити, коли підросте трава, свої звичні свавілля З прикордоння повідомляють, що кількість гайдамаків збільшується. Вони, пограбувавши село Тальне, забрали худобу. За ними вислано в погоню роз’їзд від української частини. З прикордоння доносять, що гайдамаки досі не припиняють грабувати. Вони за Савранню позабирали худобу, а за Лебедином зібралась чимала ватага того гультяйства [і] часто здійснює наскоки. З прикордоння пишуть, що від їх милостей панів фельдмаршала Мі- ніха і російського міністра Неплюєва прийшла резолюція, аби принагідно козаків, що роблять вилазки на польські кордони, як гультяїв, що не підкоряються суворим указам, ловити й вішати. В околицях Живо- това у лісах з’явились свавільні ватаги гайдамаків. Тут [їх] мало бути 70 на конях і ЗО піших. Для розгрому цього гультяйства відряджено польський роз’їзд. У Кучмані гайдамаки напали на подорожніх, пограбували їх, а також змусили присягнутися, що не дадуть знати про них війську. Ці гультяї зібралися не з-за кордону, а з ближчих місць, чатуючи на здобич під час ярмарку, який щойно відбудеться в Рашкові.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

30

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1738 р. червень — липень.— Повідомлення газети «Kurier Polski» про дії гайдамацьких загонів на Україні і чутки, ніби російське командування для боротьби з гайдамаками відряджає донських козаків і калмиків

Od pogranicza donoszą, że hajdamacy dotychczas grasować nie przestają, którzy o pół mili od Ładyżyna 2 wozy Żydów napad[ł]szy, wszystko im pozabierali, o czem dowiedziawszy się imć pan major Różycki, w Ła- dyżynie stojący z dragonią królowej jej mości, posłał za nimi w pogoń 50 koni, którzy dotąd jeszcze nie powrócili. Ciż hajdamacy Raszków i Granów ze wszystkim wyrabować i wielu Żydów wykłuć, w Granowie gubernatora i księdza porwać, a z tych pierwszemu, obie ręce odciąwszy, potem zabić mieli, o czym certiora oczekiwać należy. Na Ukrainie kupy swawolne hajdamaków zagęściły się, kiedy po 200, po 300 razem na różne miejsca napadają i rabują 17. Od pogranicza donoszą, że podjazd partii ukraińskiej, przy którym znajdował się pułkownik Sawa i dragonia od regimentu jego mości pana generała Miera, w Lisiance stojąca, poszedłszy w pogoń za tymi hajdamakami, którzy Granów i niektóre wsi zrabowali byli, napadł ich był w stepie pod Czarnym lasem, gdzie ich kilkunastu zabito, 5 w niewolę wzięto, drugich napędzono w rzekę, gdzie się wielu ich potopiło. Batownie , które były w zdobyczu u nich, odbito; gdzieby i więcej ten podjazd był zniósł, gdyby się raniej pośpieszył, albowiem tegoż dnia hultajstwo na dwie części rozdzieliło się. Od pogranicza donoszą, że podjazd polski, za hajdamakami wysłany, lubo usilnie onych goniąc, zaskoczyć nie mógł, albowiem ciż hultaje zą Boh rzekę przeprawili się; i tak ten podjazd obrócił się ku Sawraniu, postrzegając tego, aby tamtym szlakiem nie wpadli ku Raszkowu. Interea chcącwyżej około Bohu invigilare bezpieczeństwu, znió[sł]szy się z jego mości panem regimentarzem partii wołyńskiej, drugi podjazd wyszedł o południu w dwieście kilkadziesiąt (koni) nad Bohem ku Humaniu, obserwując gressus tych kup swawolnych i nie dopuszczając onym przeprawować się. Za zaś we 3 godziny po wyjściu podjazdu z Władyczyna [!] doniesiono, że nie zaczepiając żadnej wsi, poszli stepem ku Mohylowu, więc za podjazdem posłano dyspozycję lub ordynans, aby ten szlak kozakom przetrzymał. Podjazd pod jego mości panem Bromirskim od Sawrania powrócił i stanął w Kopajgrodzie, któremu posłano ordynans ruszyć się dla obserwowania obrotów tychże hultajów i dowiadywania się o nich, oraz zaszła dyspozycja, żeby podjazdy lub partie, ad invicem, zniósłszy się, sobie pomagały. Od pogranicza referunt, że swawolne kupy hajdamackie nieco się uśmierzyły, ponieważ słychać, że od wojska rosyjskiego kozacy dońscy i Kałmucy mają być wysłani, aby hultajstwo, grasujące po stepach, łapali i do imci pana feldmarszałka Miinnicha, prowadzili.
Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 289—290.

Переклад

З прикордоння повідомляють, що гайдамаки досі не перестають розбишакувати. Вони за півмилі від Ладижина, напавши на два єврейських вози, усе з них позабирали. Про це довідавшись, його милість пан майор Ружицький, що стояв у Ладижині з драгунським військом її королівської милості, послав за ними в погоню 50 кінних, які ще не повернулись. Ці гайдамаки мали зовсім розграбувати Рашків і Гранів, вирізати багатьох євреїв, захопити ксьондза і управителя у Гранові та першого з них, відтявши руки, потім вбити. Про це слід чекати більш певних вістей. На Україні з’явилось багато свавільних ватаг гайдамаків, які групами по 200—300 [осіб] нападають на різні місця і грабують. З прикордоння повідомляють, що роз’їзд української частини, в якому був полковник Сава і драгуни полку його милості пана генерала М’єра, що стоять у Лисянці, погнавшись за тими гайдамаками, які пограбували Гранів і деякі села, напали на них у степу, під Чорним лісом. Там їх кільканадцять убили, п’ять узяли в полон, інших — загнали в річку, де багато з них втопилося. Батовні, які були серед їхньої здобичі, відбито. Цей загін знищив би й більше, коли б трохи поспішив, бо того ж дня гультяйство розділилося на дві частини. З прикордоння повідомляють, що польський роз’їзд, висланий за гайдамаками, хоч і дуже гнався за ними, напасти на них не зміг, бо ці гультяї переправилися за річку Буг. Тоді цей роз’їзд повернув на Саврань, пильнуючи, щоб вони тим шляхом не наскочили на Рашків. Тим часом, дбаючи про безпеку вище на Бузі, зв’язавшись з його милістю паном регіментарем волинської частини, другий роз’їзд у двісті коней вийшов опівдні по Бугу до Умані, стежачи за рухом тих свавільних ватаг і не дозволяючи їм переправлятися. Оскільки через три години після виходу роз’їзду з Владичина повідомлено, що, не чіпаючи жодного села, гайдамаки пішли степом до Могильова, то слідом за роз’їздом послано розпорядження чи наказ, аби він перекрив козакам шлях. Роз’їзд його милості пана Бромірського повернувся з Саврані і став у Копайгороді. йому надіслано наказ — вирушити для спостереження за рухом гультяїв і вивідати про них. Видано також розпорядження, щоб роз’їзди або частини, взаємно зв’язавшись, одні другим допомагали. З прикордоння повідомляють, що свавільні гайдамацькі ватаги трохи вгамувалися, бо чути, ніби російське військо має вислати донських козаків та калмиків, аби гультяйство, яке розбишакує по степах, ловити і вести до його милості пана фельдмаршала Мініха.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

31

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1739 р. серпня 29 (вересня 9). Броди.— Виклик великого гетьмана коронного, київського воєводи Йосипа Потоцького на суд хорунжого Йосипа Вішоватого та полковника Костянтина Злотницького, які замість боротьби з козаками грабували населення

Józef z Potoka, na Stanisławowie, księstwie Zbarazkim, Brodach i Niemirowie Potocki, wojewoda i generał ziem Kijowskich, hetman wielki koronny, warszawski, śniatyński, leżajski, kołomyjski etc. starosta. Ręką własną waszym mościom urodzonym Józefowi Wiszowatemu, chorążemu znaku pancernego jego książęcia mości Sanguszka, miecznika Wielkiego Księstwa Litewskiego, i Konstantemu Złotnickiemu, pułkownikowi pułku mego levioris armaturae, tudzież chorągwiom w komendzie wasz mościów będącym z osób i dóbr waszych generaliter wszystkich, władzą naszą hetmańską rozkazujemy: Abyście wasz moście panowie przed nami lub sądem naszym wojskowym od położenia tego pozwu na ten czas, kiedy ta sprawa do sądzenia przywołana będzie na instancję JW J mości pana Mikołaja Potockiego, starosty kaniowskiego, osobi[ś]cie stawili się, który wasz mościów panów pozywa o to: Ze wasz moście panowie tak przeciwko prawu w wojskach koronnych napisanemu całość dóbr Rzeczypospolitej ostrzegającemu, jako też in vilipendium disciplinae militaris i ordynansów hetmańskich postępując, wszedłszy w Pokucie eo fine abyście eksorbitancje w granicach swawolne kupy kozaków gromili, a wasz moście panowie opresję dóbr Rzeczypospolitej pozwalając sobie, we wsi Siemiakowcach stanąwszy, nieprzyjacielskim trybem postąpiliście sobie w braniu sian, obroków, w r[o]zbieraniu styrty, w wymyślnym żołnierza wiktowaniu gwałt poddaństwu czynić pozwoliliście, na bicie i [na] rozproszenie ludzi patrzyliście, a mianowicie: Wasz mość pan Konstanty Złotnicki oprócz przyrzeczonych inkonweniencji ze wsi Lipnice, niniejszego aktora własnej, poddaństwa do wsi swojej Borszczewa na różne robocizny przez czas niemały gnałeś, ekstorsje wielkie, krzywdy czyniłeś i czyniliście. Duchownego greckiej religii we wsi Wołczkowcach z cerkwi od ołtarza wziąć, w dyby zabić i związać kazaliście. Wołów cztery, konia i tale- rów cztery temu duchownemu gwałtem wziąć pozwoliliście. Osadcego Sienieckiego z własnej jego chałupy wziąć, w kij związawszy, tyrańsko bić, do drugiej wsi prowadzić kazaliście, przez co przeciwko prawu i artykułom wojskowym postąpiliście. Zaczym p[ro] praemissis omnibus i, co więcej, na terminie do wiedzienia będzie do przysłuchania się przykładnej na takowych eksorbitantów sentencji wasz moście panowie pozwani jesteście, bądźcie posłuszni. Datum w Brodach, die nona septembris anno millesimo septingentesimo trigesimo nono [...] .

ЦДІА УРСР у Львові, ф. 5, on. 1, т. 243, стор. 1573—1574. Засвідчена копія.

Переклад

Йосип з Потока Потоцький, [пан] у Станіславі, Збаразькому князівстві, Бродах і Немирові, воєвода і генерал київських земель, великий коронний гетьман, варшавський, снятинський, лежайський, коломийський та інший староста. Особисто нашою гетьманською владою шляхетним вашим милостям: хорунжому панцирного полку його милості мечника Великого Князівства Литовського князя Сангушка Йосипові Вішоватому, полковникові мого легкого полку Костянтину Злотницькому, а також хоругвам, що перебувають під вашим командуванням, і усім взагалі особам ваших маєтків наказуємо: після оголошення цього виклику ваша милість, панове, особисто повинна стати перед нами або перед нашим військовим судом коли ця справа на вимогу ясновельможного його милості пана канівського старости Миколи Потоцького буде порушена у суді. Він викликає вас у зв’язку з тим, що ваша милість, панове, виступила проти писаного права коронних військ, яке оберігає цілість маєтків Речі Посполитої, та знехтувала дисципліною і гетьманськими наказами. Ваша милість, панове, увійшовши в Покуття для ліквідації свавілля та свавільних ватаг козаків, дозволила собі насильства на його території, в маєтках Речі Посполитої. Ви, зупинившись у селі Сем’яківцях, вели себе як вороги —  забирали сіно, фураж, розбирали скирди і вишукували для жовнірів витончене харчування, чинячи насилля над підданими. Ви дозволили биття людей і дивилися, як вони розбігаються, зокрема ваша милість пан Костянтин Злотницький, крім вищезгаданих непристойних вчинків, виганяв на різні роботи протягом довгого часу підданих із села Липниці, власності цього позивача, до власного села Борщева, причому з вашого боку мали місце і примус, і великі кривди. Ви наказали у селі Вовчківцях взяти з церкви, від вівтаря, священика грецької релігії, закути у диби та зв’язати. Ви дозволили забрати у цього священика чотири воли, коня і чотири таляри. Ви наказали забрати з власної хати, зв’язати, немилосердно бити, вести до другого села поселенця Сєнєцького, внаслідок чого ви поступили проти права та військових законів. Таким чином, у зв’язку з усім вищезгаданим (а про більше можна буде довідатись під час судового розгляду) ви будете викликані заслухати справедливе рішення в справі своїх свавіль. Дано в Бродах, дня дев’ятого вересня тисяча сімсот тридцять дев’ятого року.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

32

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1739 р. листопада 16(27). Вертикіївка.— Лист польських по- граничних суддів Київського воєводства до генерал-фельдмаршала графа фон-Мініха з проханням доставити у пограничний суд гайдамацьких ватажків Рудя, Жилу, Гриву, Іваницюл Харка та Медведя

Anno 1739, die 27 decembris. Przed aktami sadów pogranicznych województwa Kijowskiego urodzony jego mość pan Felicjan Bystrzycki stanąwszy oczywiście, list od wielmożnych ich mościów panów sędziów pogranicznych województwa Kijowskiego do jaśnie wielmożnego jego mości pana feldmarszałka Miin- nicha pisany podał per oblatam, tenoris sequentis: Jaśnie wielmożny mości panie generale feldmarszałku wojsk rosyjskich, nasz wielce mości panie i bracie! ' , Powinszowawszy sukcesów szczęśliwych, życząc et in futurum, podobnych jaśnie wielmożnemu waszmości panu, uniżony nasz zasyłamy ukłon i, będąc my od strony jego królewskiej mości, pana naszego, miłościwego, i Rzeczypospolitej Polskiej naznaczone komisarze i sędziowie do rozeznania i rozsądzenia krzywd pogranicznych, abyśmy, spoinie, zasiadając z wielmożnymi ich mościami panami komisarzami rosyjskimi, decydowali, kiedy z województw: Kijowskiego, Podolskiego, Bracławskiego i innych od ich mościów obywatelów szlachty i innych ludzi wiele żałobnych jest manifestów o szkody i wiolencje, przez wojska rosyjskie, tak pod Chocin jako spod Chocina granicami naszymi idące, i z urzędu naszego i przyjaźni sąsiedzkiej czynimy odezwę, upraszając jaśnie wielmożnego mości pana, jako wielkiego godnego wodza i statysty, ażeby od strony najjaśniejszej monarchii rosyjskiej wielmożni ich mość panowie komisarze rosyjscy zjechali na granice i, zniósłszy się miejscu, z nami jednostajnie złączeni, czy to wielmożny jego mość pan Fedor Koszelow, komisarz pograniczny i sędzia z asocjowanym sobie równym kolegą, czy kogo wola, najjaśniejszego dworu peterburskiego jaśnie wielmożnych państwa, my, ad iustitiam monarchiom obydwom służyć postanowieni, czekamy, i jako i o te szkody w roku 1736, die 7 octobris swawolni watahowie, siczowi i zadnieprscy kozacy: Rudio 18, Żyła, Chrywa, Iwanica 19, Charko z Płastunowego kurenia, Med- wid i inne, napad[ł]szy w pięciuset koni na miasto Pawołocz, zabili w zamku imci pana Zozulińskiego, gubernatora, i Mariannę Buialską, Jana Wesołowskiego i Żydów do trzydziestu osób, zrabowali w pieniądzach, ruchomościach na dwakroć sto tysięcy,.stamtąd zaraz poszli do Pohrebiszcz, zabili gubernatora, jego mości pana Szczeniowskiego, różnych szlacheckich, chrześcijańskich osób do trzynastu, zrabowali tamże w zamku i mieście więcej jak na dwakroć sto tysięcy w majętnościach jaśnie oświeconego książęcia jego mości Wiszniowieckiego, kasztelana krakowskiego, i jaśnie oświeconych książąt ich mościów Lubomirskich, wojewodziców sandomierskich, nie tylko tych.panów, którzy i na elekcji jego królewskiej mości byli, unanimiter trzymające strony najjaśniejszej monarchini rosyjskiej i jego królewskiej mości, ale i nadto, że już po sejmie pacificationis20, po wszystkich uspokojonych materiach nie mając żadnej racji, tylko jednym rozbójnickim sercem tak wielkie szkody porobili,' o co w roku 1738 die 5 maii w Motowidłówce na sądach naszych pogranicznych zobopólnych stanęli dekreta, aby wyżpomienieni watahowie stawieni byli przed sąd, którzy, że nie są stawieni, w roku 1738, intra dies decembris, jaśnie wielmożny jego mość pan graf Kiejserling, poseł pełnomocny, pisał do jaśnie wielmożnego jego mości pana, upraszając, aby według dekretów obwinieni watahowie do sądu stawieni byli, która statuitio dotychczas nie przyszła do skutku; ich mość panowie sędziowie pograniczni rosyjscy tym się zaszczycają, że z woli i ukazu jaśnie wielmożnego waszmości pana nie są stawieni do sądu, i że się nie najdują w Siczy, ani za Dnieprem, satisfactja nie następuje; jako i o tym dowodnie wiemy, że jedni są między siczowymi kozakami, a drudzy z zadnieprskimi, tak upraszamy jaśnie wielmożnego mości pana kochającego sprawiedliwość i między monarchiami, w pokoju zostającymi fundującego przyjaźń, aby pomienieni watahowie, zbójcy, przed sąd pograniczny stawieni byli; kiedy o mniejszą rzecz we wszystkich państwach idzie satisfakcja, to bardziej o kilkadziesiąt ludzi zabitych niewinnie i więcej jak na czterokroć sto tysięcy złotych polskich bez racji sum zrabowanych godzi nam się jaśnie wielmożnego waszmości pana upraszać i otrzymać w statuicji satisfakcję. Jako jesteśmy z zupełną adoracją jaśnie wielmożnego waszmości pana życzliwi bracia i uniżeni słudzy: Michał na Lisowszczyźnie Jackowski, pograniczny komisarz kijowski i sędzia pograniczny strony jego królewskiej mości i Rzeczypospolitej. Wawrzyniec K. z Potoka Potocki, sędzia ziemski kijowski i sędzia pograniczny od strony jego królewskiej mości i Rzeczypospolitej. Datowany w Wiertikijówce, 1739, die 27 novembris. Który to list, za podaniem oczywistym, oraz za przyjęciem z początku aż do końca przeczytawszy, do ksiąg niniejszych jest wpisany.
Архив ЮЗР, ч. 3, T. III, стор. 301—303.

Переклад

Року 1739, дня 27 грудня. Перед книгами пограничних судів Київського воєводства особисто став шляхетний його милість пан Феліціан Бистрицький [і] подав шляхом обляти лист вельможних панів пограничних суддів Київського воєводства до ясновельможного його милості пана фельдмаршала Мініха такого змісту: Ясновельможний милостивий пане генерал-фельдмаршале російських військ, наш вельмимилостивий пане і брате! Поздоровляючи з успіхами, бажаючи і в майбутньому щастя вашій милості, ясновельможному панові, шлемо наш найнижчий уклін. Ми, комісари і судді, призначені його королівською милостю нашим милостивим паном і Річчю Посполитою Польщею для розслідування і розгляду пограничних кривд, аби, засідаючи спільно з вельможними їх милостями панами російськими комісарами, приймали ухвали по заявах і скаргах їх милостей громадян шляхти та інших багатьох людей Київського, Подільського, Брацлавського та інших воєводств на шкоди і насильства, завдані російськими військами, що йдуть як під Хотин, так і з-під Хотина нашими кордонами. Від нашого уряду з сусідською приязню шлемо відозву, благаючи ясновельможного милостивого пана як великого, гідного вождя і державного діяча, щоб з боку найяснішої Російської монархії вельможні їх милості панове російські комісари, тримаючи тісний зв’язок з нами, з’їхалися на кордон і домовились про місце [засідання], чи то вельможний його милість пограничний комісар і суддя пан Федір Кошельов разом з рівним собі колегою, [чи] хтось інший з ясновельможних панів, [призначений] волею найяснішого петербурзького двору. Ми, які призначені для справедливого служіння обом монархіям, чекаємо [на винесення ухвали] щодо збитків, які [вчинили] вдень 7 жовтня 1736 року свавільні ватажки, січові і задніпрянські козаки Рудь, Жила, Грива, Іваниця, Харко з Пластунівського куреня, Медвідь та інші. Вони, напавши на 500 конях на місто Паволоч, вбили в замку його милість управителя пана Зозулинського, Маріанну Буяль- ську, Івана Весоловського і близько тридцяти євреїв, пограбували гроші і рухоме майно [на суму] два рази по сто тисяч. Звідси одразу пішли до Погребищ, вбили управителя його милість пана Щеньовсько- го, різних шляхетських християнських осіб до тридцяти. Там же розграбували в замку, у місті і в маєтках найяснішого князя краківського каштеляна, його милості Вишневецького і найясніших князів воєводичів- сандомирських, їх милостей Любомирських більше як на двічі по сто тисяч. Це не тільки у тих панів, які були на обранні його королівської милості, одностайно підтримуючи найяснішу Російську монархію і його королівську милість, але й крім того, вони [гайдамаки] вже після сейму примирення, після загального заспокоєння, не маючи ніякої підстави, тільки одним розбишацтвом керуючись, завдали таких великих збитків, про що вже на наших пограничних обопільних судах в Мотовилівці дня 5 травня 1738 року видано декрети, щоб вищезгадані ватажки стали перед судом. І їх було вирішено віддати до х суду, а протягом грудня 1738 року уповноважений посол ясновельможний його милість пан граф Кейзерлінг писав до вашої милості, ясновельможний пане, просячи, щоб згідно з декретами обвинувачені ватажкй стали перед судом. Це ж віддання до суду досі не відбулося. Винагороди немає. їх милості панове пограничні російські судді мотивують тим, що з волі й указу вашої милості, ясновельможний пане, не стали [ватажки] перед судом, і їх немає ні на Січі, ні за Дніпром. [Однак] ми про це також переконливо знаємо: одні  серед січових козаків, а інші — із задніпрянськими. Отже, просимо вас, ясновельможного милостивого пана, що любить справедливість і зміцнює приязнь між монархіями, які перебувають в мирі, аби згадані ватажки, розбійники стали перед пограничним судом. В той час як у всіх державах сатисфакції підлягають дрібніші справи, то нам якнайшвидше треба просити вашу милість, ясновельможного пана, й отримати винагороду шляхом віддання їх до суду за невинно вбитих кількаде- сять людей і безпідставне пограбування на суму більше як чотири по сто тисяч польських злотих. З певною прихильністю до ясновельможної вашої милості доброзичливі брати і покірні слуги: Михайло на Лісов- щині Яцковський, пограничний київський комісар і пограничний суддя його королівської милості і Речі Посполитої; Вавринець К. з Потоку Потоцький, київський земський суддя і пограничний суддя з боку його королівської милості і Речі Посполитої. Дано у Вертикіївці, дня 27 листопада 1739 року. Цей лист після особистої подачі та прийняття і після прочитання з початку до кінця вписано до цих книг.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

33 ( 31-12-2016 14:10:44 змінене olyvd )

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1742 p. серпня 10(21). Тернопіль.— Універсал великого коронного гетьмана, київського воєводи Йосипа Потоцького до шляхти та всього населення Покуття і Підгір'я про боротьбу з опришками, очолюваними Олексою Довбушем
Józef z Potoka na Stanisławowie, Brodach, księstwie Zbarażskim i Niemirowie Potocki, wojewoda i generał ziem Kijowskich, hetman wielki koronny, leżajski, śniatyński etc. starosta. Wiadomo czynię, komu o tern wiedzieć będzie należało osobliwie jednak JW. JW. wielmożnym ich mościom panam dziedzicam, posesoram, dzierżawcam, dobra swoje na Pokuciu i Podgórzu mającym, tudzież jako komisarzam, ekonomam, gubernatoram i podstarościm, a najbardziej wszystkim gromadam i pospólstwu do wiadomości podaję. Głośna jest w całym kraju pokuckim i podgórskim złość i zuchwałość chłopa Dobo- szczuka21, który od lat trzech z kupą opryszków zebraną napadając miasteczka i wsie rabuje, zabija i niszczy, a lubo ludźmi mymi tak pieszymi, jako i konnymi nadwornymi, własnym moim groszem pro obsequio publico prześwietnej ziemi halickiej konserwowanymi, ustawicznie zachowuję i utrzymywać staram się w kraju pokuckim bezpieczeństwo, jednak gdy pomieniony Doboszczuk z opryszkami swymi po różnych wsiach ma swoje sekretne ochrony i przytulenia, wiec zalecam. Wszystkim moim i obcym gromadom, ażeby wszelką mocą i siła starały się pomienionego Dow- buszczuka i wszystkich opryszków z nim grasujących szlakować, zabierać i do Stanisławowa pro sumendis paenis odsyłać. Bo jeżeliby która czyjejkolwiek posesji gromada albo ochroniła, albo żywnością jaką opatrywała lub do schronienia sie przestrzegała Dobuszczuka i innych hultajów, takowa bez żadnej dyskrecji w pień wycięta będzie. Co, ażeby tym skuteczniej do sprawiedliwej całości i bezpieczeństwo publiczne kraju utrzymującej egzekucji przyszło, sam osobą ruszam w kraj pokucki do Stanisławowa, a ten mój uniwersał hetmański, ręką moją własną przy zwykłej pieczęci autoryzowany, ma być po wszystkich miastach i wsiach tak pokuckich, jako i podgórskich publikowany. Datum die 21-ma augusti 1742-do anno, w Tarnopolu. Locus sigilli. J. Potocki, wielki koronny hetman wojsk Korony.
ІДДІА УРСР у Львові, ф. 5, on. 1, т. 247, стор. 1363—1364. Засвідчена копія. бпубл.: Ю. Ц е л е в и ч. Опришки.— «Руська історична бібліотека», т. XIX. Львів, 1897, стор. 190—191.

Переклад

Йосип з Потока Потоцький, [пан] у Станіславі, Бродах, Збаразькому князівстві і Немирові, воєвода і генерал київських земель, великий коронний гетьман, лежайський, снятинський та інший староста. Подаємо до відома тим, кому про це належить знати, а особливо ясновельможним, вельможним їх милостям панам власникам, посесорам, орендарям, які мають свої маєтки на Покутті та Підгір’ї, а також комісарам, економам, управителям, адміністраторам і підстаростам, а особливо усім громадам. В усьому покутському та підгірському краї відома злість та зухвалість селянина Довбущука, який вже три роки нападає із зібраною ватагою опришків, грабує містечка та села, вбиває і руйнує, незважаючи на те, що я весь час тримаю і намагаюсь забезпечити безпеку у покутському краї за допомогою піших та кінних моїх придвірних людей, яких утримую на власні кошти через громадський обов’язок перед прекрасною Галицькою землею. І оскільки згаданий Довбущук із своїми опришками має свої тайники та притулки в різних селах, доручаю всім моїм і чужим громадам прагнути всіма силами стежити за згаданим Довбущуком та за усіма з ним бродячими опришками, ловити [їх] та відсилати для покарання у Станіслав. Коли якась і будь-кому приналежна громада буде переховувати або забезпечувати Довбущука та інших гультяїв якими-небудь харчами, вона буде без розбору вирізана в пень. Щоб швидше досягти справедливої цілості і [встановити] громадську безпеку в краї, я особисто вирушаю у покутський край до Станіслава, а цей мій гетьманський універсал, підтверджений моєю власною рукою із звичайною печаткою, має бути оголошений у всіх, як покутських, так і підгірських, містах та селах. Дано 21 серпня 1742 року у Тернополі. И. Потоцький, великий коронний гетьман військ Корони Місце печатки

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

34

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1745 р. травня 2(13). Букачівці.— Лист теребовельського хорунжого Франциска Лущовського до варшавського каштеляна Беное, в якому він повідомляє чутки про появу оприш- ківських загонів Олекси Довбуша в шумлянських і стратинських лісах

Jaśnie wielmożny mój kochany dobrodzieju! Od kilku niedziel słabością znaczną zdrowia złożony, gdy nie mam sposobu ad coram służenia wielce miłościwemu panu i widzenia się z nim, exhibeo to praesenti calamo z wyrażeniem submisji mojej wielce miłościwemu panu dobrodziejowi. Divulgata fama o Doboszczuku czyli jakisich swawolnych kupach najdujących się po lasach szumlańskich, stratyńskich etc. incussit metum wielu z ich mościów ziemian naszych do ruszenia się z domów swoich i zgromadzenia do Rohatyna, o czym recentissime przez umyślnego miałem wiadomość od imć pana Wisłockiego, którego posłaniec i to retulit, że koło Junaszkowa dwunastu z tychże swawolnych kup widziano ludzi. Co jeżeliby in asse być miało niepodobna, żebyś wielce miłościwy panie doskonalszej w tym punkcie nie miał wiadomości. W czym upraszam chciej i mnie certificare. Kursor mój z pocztą wczorajszą nie powrócił, bo pieszy chodzi, ale i ten tyle mi przynieść nie może, ile jaśnie wielmożny pan z większych mieć możesz korespondencji. Czego żebyś i mnie participem enixe upraszam, i jestem immutabili voto et obligatione jaśnie wielmożnego wielce miłościwego pana kochanego dobrodzieja życzliwym szczerze bratetm] i uniżony[m] sługą. F. Łuszczowski, manu propria Datum w Bukaczowcach, die 13 mai 1745 anno.

Наукова бібліотека Академії наук УРСР у Львові, відділ рукописів, ф. Яблоновських, архів Бурштинського замку. Листування П. Беное, № 8, розд. 2, арк. 103. Оригінал.

Переклад
Ясновельможний мій любий добродію! Протягом кількох тижнів я тяжко хворію. Оскільки не маю можливості особисто служити вельмимилостивому панові і побачитись з ним, передаю цим листом вельмимилостивому панові добродієві висловлення моєї покірності. Поширена чутка про Довбущука та якісь свавільні ватаги, які перебувають в шумлянських і стратинських лісах і т. д., викликає переляк серед багатьох їх милостей землевласників. Вони залишають свої домівки і втікають до Рогатина, про що мені знову повідомив посланець його милості пана Віслоцького. Посланець останнього повідомив, що біля Юнашкова бачили дванадцять чоловік з цих свавільних ватаг. Можливо, вельмимилостивий пан має докладніші відомості щодо цієї справи. Прошу ласкаво і мене про це повідомити. Мій кур’єр не повернувся з вчорашньою кореспонденцією, оскільки ходить пішки, але й він стільки мені не може принести, скільки ясновельможний пан може взнати з листування. Тому дуже прошу, щоб і мене повідомити [про це], за що з незмінною відданістю та обов’язковістю буду щирим братом і покірним слугою ясновельможного, вельмимилостивого, любого добродія. Ф. Лущовський, власноручно Діялося в Букачівцях, дня 13 травня 1745 року.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

35 ( 31-12-2016 14:23:25 змінене olyvd )

Re: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст

1745 р. серпня 27 (вересня 7). Яблунів.— Лист овруцького стольника Йосипа Колендовського до варшавського каштеляна Павла Беное, в якому описуються подробиці смерті Олекси Довбуша та посмертного fioeo четвертування

Jaśnie wielmożny mości dobrodzieju! Baranów dwadzieścia wybranych z gorszczyny odsyłam do Bursztyna na próbę. Jeżeli rzeźnicy spodobają sobie, to i więcej będę wybierać. Pstrągów także posyłam 350 do Bursztyna. Pieniędzy jeszczem nie odsyłał dotychczas, ale da pan bóg, z niedzielą odeślę. Nie wiem, jeżeli list mój doszedł do jaśnie wielmożnego pana dobrodzieja, pisany die 26 augusti, żem doniósł o śmierci Doboszczuka, którego zabił na Kosmaczu na imię Stefan Dzwinczuk, do którego Dzwinczuka dobywał się do chałupy. Pierwszy raz drągiem ważył drzwi, a dalej, podparłszy sobą drzwi i trochę usunęły się. Wtenczas Dzwinczuk przez rękę przestrzelił. Wten na razie postrzelony Doboszczuk tylko od chałupy odbiegł jak na dziesięć kroków. Tam upadł i krew poczęła z niego lać się. Towarzystwo, dwóch tylko z nim było, ci pouciekali od niego. On, porwawszy się, za nimi uchodził przez ogród aż do lasu, jak na czworo strzelenia z łuku, tam zaszedł. Gromada obawiała się, że noc była ciemna, nie szli za nim. Ale aż drugi dzień zebrawszy, arendarz, gromada, poszli śladem do lasu i naleźli w krzaku jego leżącego, ale już mało co żyw. Broni żadnej przy nim nie naleźli, ani żadnych splendorów, tylko ładownicę na nim z blachy, i karawakę  pozłocistą, i skaplerz, i medalików dwa, i flaszeczkę, w której było olea sacra, i w puszce agnus dei, i kawałek srebra mały, i igliczki dwie srebrne, i spaski ruski krzyż wyrżnięty, i przenicy dziewięć ziaren [w] węzełku, i pierze z różnych ptaków. To wszystko w mieszeczku miał skórzanym. To pop kosmacki i z arendarzem jak odebrali, do cerkwi zanieśli i w cymborią krzyż włożyli. Tego Doboszczuka wzięli z lasu mało co żywego i przynieśli go przed karczmę. Tam Żyd rany zawijał i napuwał go, chcąc żeby mógł był żyć dłużej, aby się wypytać mogło co u niego. Ale już mało gadał. Pytali się go: „Gdzietśl skarby podział, 01ekso“. On odpowiedział: „W Czornogory, to jest u Swidowy“. Także mnie dała gromada znać gdziem tego momentu pobiegł do Kosmacza, ale jużem go żywego nie zastał. Tak wziąwszy na wóz i prowadziłem do Stanisławowa, do jaśnie wielmożnego pana hetmana. Przyprowadziwszy go do Kołomyi, a pan łowczy, będąc w Zabłotowie natenczas, dowiedział się o zabiciu tegoż Doboszczuka, pisał do mnie, aby zostało to ciało w Kołomyi, doki przyjdzie dyspozycja jaśnie wielmożnego pana hetmana, aby był ćwiertowany. Którego ćwiertowano na dwanaście ćwierci i rozwieziony po palach w Kutach, w Kosowie, Krzyworówni, w Kosmaczu, na Luckach [?], na Mikuliczynie, w Czarnym Potoku, w Zielonej, Wierbiążu, w Kołomyi wystawić. Niejaki pan Wasylkowski, pisarz jaśnie wielmożnej k(s)iążecej mości ukratrzy od nas w Kołomyi tegoż Dzwinczuka poprowadził do jaśnie wielmożnego pana hetmana, chwaląc się, że to za jego staraniem ten Dzwinczuk, zabił Dobosza, a to jako żywo, nie było, bo pan Wasylkowski na Kosmaczu nie był, tylko na drodze potkał nas. A stamtąd wziąwszy znowu tegoż Dzwinczuka, poprowadził do księżny jej mości, którego jeszcze dotychczas niemasz Dzwinczuka. Dowiedziawszy się pan Romanowski, wojski, o zabiciu tego Dobosza, przysyła do mnie człeka swego, abym uczynił inde- gację między gromadą o rzeczy, które zabrano w skarbcu w Bohorodcza- nach. Gdzie ja te rzeczy, które pop do cerkwi był odebrał, prezentowałem temuż panu Żurakowskiemu. To poznał, że ta pasyjka alias karawaka pana Romanowskiego jest i skaplerz nieboszczyka jest, i te kawałki sreb- ratoto wszystko oddałem do rąk tegoż przysłanego pana Żurakowskiego. Ale pan Romanowski pisze, że jako by towarzystwo tego Dobosza przyznali [na] Węgrach, na konfesatach, kiedy ich tracono. Że, jakoby, ten Dobosz nosił krzyżyk diamentowy, który wziął ze skarbcu w Bohorodczanach Dobosz. Gdzie z tej racji ma suspicję pan wojski na gromadę kosmacą, że, jako był postrzelony Doboszczuk, to jak przyszła gromada brać Doboszczuka, to naleźli podle niego konewkę z mlekiem, powiadając, że to skąd inąd nie przynoszono jemu, ani on też nie nagotował, bo nie wiedział, żeby na tym miejscu miał zginąć. Jam bednarzów zwoływał, pytając, czyj aby konewka była — nikt się przyznać nie chciał. Co doniósłszy, jaśnie wielmożnemu panu i dobrodziejowi najniższy sługa i podnóżek. J. Kolendowski Die 7 septembris, 1745, to anno, w Jabłonowie.

Наукова бібліотека Академії наук УРСР у Львові, відділ рукописів, ф. Яблоновських, архів Бурштинського замку. Листування Й. Колендовського, № 5, розд. III, арк. 12—13 Оригінал Опубл.- В. В. Грабовецький. Новий документ про загибель Олекси Довбуша.— «Український історичний журнал», 1957, № 3, сюр. 97—98

Переклад
Ясновельможний милостивий добродію! Я відсилаю до Бурштина для проби взятих з полонини двадцять баранів. Якщо вони сподобаються різникам, то я більше буду відбирати. Також посилаю до Бурштина 350 форелей. Грошей до цього часу я ще не вислав, але, як господь бог дасть, вишлю у неділю. Не знаю, чи дійшов до ясновельможного пана добродія мій лист, написаний дня 26 серпня, в якому я повідомив про смерть Довбущука. Його убив у Космачі Степан Дзвінчук, [коли] той добивався до хати цього Дзвін- чука. Спершу він підважував дрючком двері, а потім підпер їх, і вони трохи подалися. В цей момент Дзвінчук простріляв [йому] руку. Тоді поранений Довбущук відбіг від хати спочатку не більше як на десять кроків. Там упав і почала з цього литися кров. Разом з ним було лише два, які від нього повтікали. Він, піднявшись, відходив за ними через город аж до лісу і зайшов туди на [віддаль] чотирьох пострілів з лука. Громада боялася, не йшла за ним, бо була темна ніч. Тільки на другий день, зібравшись, орендар і громада пішли по сліду до-лісу і знайшли його під кущем, однак ледве живого. Ні зброї, ні дорогоцінностей у нього не знайдено, лише бляшаний підсумок, позолочену караваку, ладанку, два медальйони, пляшечку, в якій була свята олія, у коробці агнець, малий шматок срібла, дві срібні голочки, вирізаний спаський руський хрест, дев’ять зернин пшениці у вузлику та пір’я різних птахів. Усе це він тримав у шкіряному мішечку. Це взяли космацький піп з орендарем, віднесли у церкву і хрест поклали у кивот. Самого Довбущука забрали з лісу ледве живого і принесли до корчми. Там єврей перев’язував йому рани і давав пити, щоб він довше жив і можна було у нього що-небудь випитати. Але він вже мало говорив, його питали: «Де'ти скарби подів, Олексо?» Він відповів: «В Чорногорі, біля Свідови». Коли повідомила мене про це громада, я негайно прибіг у Космач, але вже його в живих не застав. Тоді, поклавши [його] на віз, я супроводжував до ясновельможного пана гетьмана у Станіслав. Коли довіз його до Коломиї, пан ловчий, який був тоді у Заболотові, довідавшись про вбивство цього ж Довбущука, написав мені, щоб його тіло залишити в Коломиї до розпорядження ясновельможного пана гетьмана щодо четвертування. Його розтято на дванадцять частин, які розвезено і виставлено на стовпах у Кутах, Косові, Криворівні, Космачі, Лучках, Микуличині, Чорному Потоці, Зеленій, Вербіжі і Коломиї. Якийсь пан Васильківський, писар його милості ясновельможного князя, викравши у нас,-в Коломиї, цього ж Дзвінчука, повів до ясновельможного пана гетьмана, нахваляючись, що це за його проханням Дзвінчук убив Довбуша. Однак було зовсім не так, бо пан Васильковський не буз у Космачі, а лише-нас зустрів по дорозі. Після цього, взявши знову цього ж Дзвінчука, [вік] повів до її милості княгині. Дзвінчука дотепер ще немає. Пан войський Романов- ський, дізнавшись про вбивство Довбуша, присилає до мене свою людину, щоб я довідався у громади про речі, які забрали а скарбниці в Бо- городчанах. Тоді я ці речі, які піп забрав до церкви, показував цьому ж пану Жураковському. Той пізнав, що ця пасийка, інакше каравака, належить пану Романо'вському, ладанка і шматки срібла — небіжчику. Усе це я віддав в руки цьому ж присланому пану Жураховському. Але пан Романовський пише, що нібито на допитах товаришів, яких страчували в Угорщині, було вказано на Довбуша, ніби цей Довбуш носив алмазний хрестик, який взяв із скрабниці в Богородчанах. Коли Довбущук був поранений і громада прийшла його забирати, то знайшли біля нього глечик з молрком. Через це пан войський запідозрює космацьку громаду, говорячи, що хтось сторонній приносив йому [глечика], він [сам] не приготував, тому що не знав, що загине на цьому місці. Я скликав бондарів і запитав, кому належить цей глечик — ніхто не хотів признатися. Про що повідомляю ясновельможного пана і добродія. Найнижчий слуга і підніжок И. Колендовський Дня 7 вересня 1745 року у Яблунові.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share