Після жовтня 1917 року протягом п'яти років Фірсов — начальник губернського управління професійної освіти; наступні п'ять років (до квітня 1927-го) — головний механік заводу "Красная Этна" в Нижньому Новгороді. На початку літа 1927 року колектив заводу провів його на роботу в Миколаїв на Миколаївські об'єднані державні заводи ім. Марті і Бадіна (далі — МДЗ).
У Держархіві Миколаївської області зберігаються чотири облікові й особисті заводські картки О.Фірсова. З них ми маємо нехай і невелику, але цінну інформацію про період його роботи в Миколаєві.
24 червня 1927 року О.Фірсова прийняли на посаду помічника головного інженера й завідувача дизельного будівництва заводу з окладом 450 рублів на місяць. З 24 лютого 1928 року його призначають головним інженером з дизельного будування.
У Державному архіві Миколаївської області зберігається "Обвинувальний висновок у справі про контрреволюційну шкідницьку групу на Миколаївських об'єднаних суднобудівних заводах імені Андре Марті". З тих, хто проходив у справі Миколаївського окружного відділу ДПУ, 17 осіб було під слідством, і до суду передано справи на 10 осіб, зокрема й на О. Фірсова. У справі зазначено: "Більшість з них — колишні дворяни, офіцери, запеклі противники Радянської влади. Ось їхнє коротке соціальне минуле і політична фізіономія".
О.Фірсов потрапив під кампанію чисток серед представників старорежимного стану. До них Фірсова зарахували, бо він свого часу навчався за кордоном. Висунули йому безглузді звинувачення за сімома шкідницькими актами, у результаті яких "було зруйновано завод "Темвод", побудований 1916 року, вартістю 12 млн рублів, зруйновано завод "Ремсуд", обладнаний для будування підводних човнів, а також проводилася робота зі зриву й подовження строків будування військових та комерційних суден і перевитрачання коштів" тощо.
Щодо Фірсова у справі сказано: "...прибув на завод для розвитку робіт з випуску суднових дизелів потужністю 1400 сил фірми "Зульцер". Є учасником контрреволюційної шкідницької групи на Миколаївських державних суднобудівних заводах імені А.Марті, знаючи про те, що дизелі "Зульцер" можна... випускати з наявним інструментом, наполягав на тому, що для їх випуску необхідно замовити інструмент за кордоном, через що випуску дизелів не розпочали". У документах слідства зазначено: "для виконання замовлень було закуплено чотири пари дизелів на фірмі "Зульцер" вартістю 1,5 млн рублів золотом".
На 73-му аркуші справи читаємо: "У червні 1927 р. для організації робіт із виготовлення дизелів фірми "Зульцер" за укладеним з ними ліцензійним договором на МДЗ одночасно прибули головний інженер із дизелебудування Фірсов, його заступник Купріянов і нач. ливарних цехів Лясковський. Причому з моменту надходження було поставлено умову, за якою завод зобов'язаний був прийняти обов'язково всіх трьох на вищевказані посади, інакше жоден з них не погодиться залишатися.
Фірсов свого часу кілька років працював у Німеччині у фірмі "Зульцер" і близько був знайомий із Купріяновим і Лясковським".
Ставилися Фірсову у провину й інші факти, які є плодом фантазій слідчих. Так, ряд осіб, які проходили в справі, — вихідці з дворян, колишні офіцери царської армії. Але вони були освіченими фахівцями й відповідали всім вимогам, що необхідні для виконання професійних обов'язків.
Маючи досвід роботи на фірмі "Зульцер" за кордоном, О.Фірсов як ніхто знав увесь технологічний ланцюжок виробництва дизелів. Але хіба це мало значення, коли було відкрито гучну справу щодо "групи шкідників"? До того ж ряд свідків дав абсурдні показання проти Фірсова та його колег. Притягнуту за вуха "діяльність групи" видно зі схеми, складеної співробітниками ОДПУ. До неї було включено: колишнього директора-розпорядника заводу "Наваль" М.Дмитрієва, який проживає у Франції, Німецьке консульство в Харкові, посольство Німеччини в Москві, безпосередньо фірму "Зульцер" у Німеччині. Під час слідства О.Фірсов і П.Лясковський винними себе не визнали. Більшість "шкідників" отримали різні строки у в'язниці і таборах, у низці випадків — з конфіскацією майна.
З облікової заводської картки видно, що 30 серпня 1929 року О. Фірсов звільнився з заводу ім. А. Марті за власним бажанням. Він виїхав до сім'ї в Ленінград. Там його запросили на завод "Русский дизель".
1930 року розпочався процес у справі членів Промпартії. Серед обвинувачених був близький знайомий Фірсова, та ще була свіжа в пам'яті ОДПУ "миколаївська справа". Фірсова заарештували і засудили до ув'язнення в концтаборі на п'ять років.
Однак гострий кадровий голод на фахівців невдовзі вирішив питання на його користь. 18 вересня 1931 року Фірсову (рішенням комісії ОДПУ) строк ізоляції, що залишився, замінили умовою повної несвободи — роботою в одній з перших "шарашок", що з'явилися в Москві. Цим жаргонним словом називали НДІ й КБ тюремного типу НКВС/МВС СРСР, у яких працювали ув'язнені вчені, інженери, техніки. Через "шарашки" пройшло багато видатних учених, інженерів і конструкторів. Ув'язнені "шарашок" створили безліч нових моделей військової техніки й озброєння.
Саме тут Фірсов почав займатися проблемами танкобудування, звідси 1931 року під охороною його відправили до Харкова на завод ім. Комінтерну. Там тоді активно розвивався один із центрів танкобудування в СРСР.
У КБ заводу його зустрів сильний колектив конструкторів. Із Фірсовим справа пішла швидко. 6 грудня 1931 року він очолив спеціальне конструкторське бюро машинобудування — секретне танкове КБ. За свідченнями сучасників, О.Фірсов із головою поринув у роботу. Він перебував під цілодобовим контролем ОДПУ. Жив при заводі сам. Сім'я залишилася в Ленінграді.
Опанас Йосипович був інженером з енциклопедичними знаннями, умів добре й чітко організувати свою роботу і роботу підлеглих. Його акуратність була прикладом, і багато хто намагався перейняти цю рису. Стриманий, урівноважений у спілкуванні, як високий професіонал Фірсов прагнув свій безцінний досвід передати підлеглим. Він направляв конструкторів на курси механіків-водіїв: поєднував теорію з практикою. Разом із підлеглими вивчав технічні новинки іноземних фірм, заохочував вивчення іноземних мов тощо.
Під керівництвом О.Фірсова було створено танки БТ-5 і БТ-7. 1935 року його нагородили однією з найвищих на той час нагород — Почесною Грамотою ЦВК СРСР.
1935 року ХПЗ передав танк БТ-7 у серію. Завод нагородили орденом Леніна, О.Фірсова — орденом Червоного Прапора.
Велика дружба пов'язувала головного конструктора з керівником дизельного відділу заводу К.Челпаном, майже його земляком, уродженцем села Чердаклі Маріупольського повіту. Челпан неодноразово свідчив, що для створення нового дизельного мотора багато зробив О.Фірсов.
1936 року О.Фірсова звинуватили у шкідництві через вади в коробках передач танків БТ-7, відсторонили від керівництва КБ. За короткий час було розглянуто кілька рішень нової коробки передач, з яких у виробництво пішла конструкція, розроблена під керівництвом О.Фірсова О.Морозовим. Фірсов проектує встановлення вогнемета і димових приладів на танк, особисто зустрічає і вводить у суть справи нового керівника КБ М.Кошкіна.
Та "миколаївська справа" відіграла фатальну роль. 15 березня
1937 року О.Фірсова заарештовують. У групі "шкідників" з-поміж працівників заводу й військового приймання АБТУ РСЧА були директор заводу І.Бондаренко і К.Челпан. 10 грудня 1937 року вирок О.Фірсову виконали — його розстріляли. А 1956-го реабілітували "за відсутністю складу злочину". Але навіть після реабілітації його ім'я забули до кінця 1980-х.
Діти з гідністю й честю пронесли через усе життя прізвище батька і пам'ять про нього. Старший син Ігор під час Другої світової війни з перших днів пішов добровольцем на фронт і загинув, захищаючи Ленінград. Дочка Ольга як першокласна альпіністка 1941 року маскувала шпиль ленінградського Адміралтейства від нальотів німецької авіації, нагороджена орденами. Син Олег став інженером-дизелістом, головним конструктором суднобудівного заводу в Ленінграді, лауреатом Державної премії СРСР.