1 (02-11-2015 10:57:51 отредактировано olyvd)

Тема: Берло / Бирло

Берло Андрій Іванович (молодший). - Син І. Д. Берла від шлюбу з Ганною Мазапетою. Народився у 1695 році у Воронькові. Бунчуковий товариш (1721). Не бажаючи йти у Перський похід звільнився з козацької служби і став священиком та протопопом у Переяславі за сприянням брата Арсенія (в миру Андрія Івановича (старшого) - архімандрита та єпископа, засновника (у 1738 р.) Переяславського колегіуму. Помер у 1755 році в селі Памфили.

Берло Василь Іванович. - Народився перед 1667 р. Син І.Д. Берло та П. Я. Сомко (онук Якима Сомка). Закінчив Киево-Могилянський колегіум. Впродовж 1715-1721 рр. займав уряд воронківського сотника. Одружений з донькою генерального хорунжого Івана Федоровича Сулими Анастасією (чи Євдокією?). Помер перед 1743 роком.

Берло Володимир Данилович. Народився близько 1720 року. Син Д. І. Берла та А. Носенко. На службі з 1750 р. Був у Воронькові возним Переяславського суду. У 1767-1782 рр. - переяславський полковий писар. Підписав наказ від шляхти Переяславського полку до Комісії нового Уложения (1767). Тесть І.І. Афендика. Помер до 1784 р.

Берло Данило Іванович. Згаданий між 1693-1725 рр. Бунчуковий товариш (1721-1725). Син І.Д. Берла від шлюбу з Т. Щуровською. Був одружений з Анастасією Петрівною Білецькою-Носенко. Помер близько 1725 року.

Берло Іван Андрійович. - Син протопопа А. І. Берла. На службі у ВЗ з 1747 р. у Переяславській полковій канцелярії військовим канцеляристом (1747-1767). Виконував функції підсудка Переяславського земського суду, слідчого магістратської канцелярії (1765-1767). З 24 серпня 1767 р. - військовий товариш. У цьому званні впродовж 1767-1773 рр. ніс прикордонний дозор проти морової язви у Київському полку. 13 березня 1773 р. вийшов у відставку у ранзі полкового судді. Дружина: Уляна Іванівна Булавка, донька бунчукового товариша. Сват Степана Афендика.

Берло Іван Васильович. - Народився перед 1691 роком. Син В. І. Берла та А. І. Сулими. Впродовж 1718-1730 рр. - вороньківськнй сотник. Від 21 лютого 1737 р. - бунчуковий товариш (1737-1762). Дружина: Марія Максимівна (1707 р. н.). Тесть Д. А. Волевача, С. Козловського та Г. М. Афендика. Помер на початку 1762 року.

Берло Іван Дмитрович. - Засновник старшинського роду Берл. Виходець із Волошини (Румунії"). Його батько прийшов з родиною на Переяславщину разом з полком Дмитрашка-Райчі. На початку 1663 р. одружився з донькою Якима Сомка Параскою. Здобувши родову підтримку, увійшов у коло місцевої козацької старшини. До того ж вдруге одружився з донькою переяславського полковника Панаса Щуровського Тетяною Рустанович. Відтак займав посади воронківського сотника Переяславського полку (1676-1682; 1696-1705), переяславського полкового судді (1706-1717). Знатний військовий товариш (1712-1715). Близько 1692 р. одружився втретє з Ганною Мазапетою, донькою коменданта Чернігова Костянтина Мазапета. Завдяки шлюбам та посадам накопичив значні маєтності у Переяславському полку. У 1717 р. написав заповіт. Помер 1721 р. у Переяславі, де й похований.
Його старший син від другого шлюбу Андрій став відомим церковним діячем, засновником Переяславського колегіуму, архимандритом та єпископом Арсенієм (помер 7 червня 1744 р. в Переяславі, де й похований). Тесть Є. І. Гулака, А. В. Володковського, А. В. Дуніна-Борковського.
Література: Лазаревский А. М. Из семейной хроники Берлов (1672— 1805) // КС. - 1899. - № 1. - С. 101-133. Берло Г. А. Арсений Берло, епископ Переяславський и Бориспольский: Биографический очерк. - К., 1904.

БЕРЛО (Бирло) Іван (Іоаникій, Іон, Іоаким, Яким) Дмитрович. - Народився і виріс у Волошині. Разом з батьком Дмитром та братами Дмитром і Олександром прийшов на службу у Військо Запорозьке. Очолював охочепіхотний полк (1666) та Мглинську сотню Стародубського полку (1671-1672). Підписувався під Глухівськими (1669) та Конотопськими (1672) статтями. Одружився з сестрою дружини стародубського полковника Тимофія Олексійовича. Помер у Стародубі.

Берло Матвій Володимирович. - Син В. Д. Берла. Переяславський полковий канцелярист (1780), засідатель Київського нижнього земського суду (1784- 1799). Помер після 1799 р.

Берло Михайло Данилович. - Син Д. І. Берла та А. Носенко. Служив у ВЗ. Полковий писар у відставці (1783). Тесть Михайла Ревера-Червінського по доньці Гафії. Свояк Матросів.

Берло Пантелеймон Володимирович. Службу розпочав канцеляристом у Другій Малоросійській колегії. В подальшому - губернський канцелярист (до 1784 р.). Помер після 1799 р. До його нащадків (праонука) належить Берло Ганна Львівна (1859-1942), - вчителька російської мови київських гімназій (1908), український історик, член УНТ. співробітник ВУАН (1920-ті рр.).

В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.

Post's attachments

Берли.jpg 159.66 Кб, файл не был скачан. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Поделиться

2

Re: Берло / Бирло

Берло, Андрій Іванович (чернече ім’я — Арсеній; кін. 70-х— поч. 80-х рр. XVII ст., с. Панфили Яготинського р-ну Київської обл. — 6/7.06.1744, м. Переяслав-Хмельницький, райцентрКиївської обл.) — викладач, єпископ Мстиславський, Оршанський і Могильовський, Переяславський і Бориспільський, засновник Переяславського колегіуму.
Народився в сім’ї сотника Вороньківської сотні Переяславського полку, судді Івана Івановича Берла, який походив із Волощини (тепер Румунія). У 1660-х рр. оселився в містечку Вороньки. Предок Берла одержав шляхетство, врятувавши від турків пораненого польського короля Владислава Ягайла (1440), за що дістав берло (скіпетр), звідки і походить, за родинними переказами, їхнє прізвище. Батько А. Берла мав родинні зв’язки з багатьма знатними українськими сім’ями. Першою його дружиною була Параскева Сомківна, дочка наказного гетьмана Лівобережної України Якима Сомка, страченого у 1663 р. гетьманом І. Брюховецьким. І. Берло у 1711 р. отримав від переяславського полковника С. Томари універсал на маєтності: сс. Жереб’ятин, Рогозів, Старе, Панфили й ін. Мав чотирьох синів і трьох дочок. Андрій Берло був сином І. Берла від другого його шлюбу. Освіту завершував у Львові. Закінчивши навчання, прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі (КПЛ). Деякий час був там трапезним. У 1709/10 навчальному році викладав граматику у Києво-Могилянській академії (КМА). Висвячений на архідиякона при Київському митрополичому домі (1717 р.). У 1722 р. їздив до Москви з ризницею на посвяту В. Ванатовича на архієпископа Київського, Галицького і всієї Малої Росії. Від 1722 р. до кінця 1728 р. — архімандрит і настоятель Київського Межигірського монастиря. У 1722 р. отримав від синоду грамоту на підтвердження ставропігії монастиря. Був у дружніх стосунках з Т. Прокоповичем, який у часи навчання та викладання А. Берла в КМА був професором і ректором, і користувався його покровительством. З початку 1729 р. А. Берла за сприяння Т. Прокоповича висвячено на єпископа Мстиславського, Оршанського і Могильовського (у межах тогочасної Речі Посполитої; нині Республіка Білорусь). У 1733 р. призначений єпископом Переяславським і Бориспільським, отримав грамоту як перший самостійний єпископ Переяславський і Бориспільський. Переїхав до Переяслава. До прибуття Берла архієрейський дім, монастирські та церковні приміщення були в жалюгідному стані. Духовенство єпархії перебувало в постійних сварках і чварах. Берло замінив членів Переяславської консисторії, навів лад у веденні документації. Встановив чіткі розміри податків та зборів коштів на ремонт і спорудження церков, на архієрейську кафедру тощо, вів записи всіх прибутків і витрат у спеціальних облікових книгах. У 1735 р. імператриця Анна Іоанівна затвердила подання Т. Прокоповича на призначення А. Берла архієпископом Бєлгородським і Обоянським. Велика заслуга А. Берла — заснування у 1738 р. Переяславського колегіуму, де навчалися діти представників усіх станів краю, і який став помітним навчальним закладом України. В результаті численних заходів Берла станом на 1738 р. у Колегіумі навчалося 123 учні. Колегіум утворений на зразок КМА з класами фари, інфими, граматики, синтаксими, поетики й риторики, згодом — філософії та богослов’я. На честь засновника Переяславський колегіум називали «Collegio Berliana», тобто Берліанський колегіум. Сучасники відзначали освітянську працю А. Берла з особливою шаною. Традиція батьківської опіки над Колегіумом, започаткована А. Берлом, успадковувалася його наступниками на єпископській кафедрі.

Вкладаючи у створене училище всі свої особисті кошти, А. Берло не забував і КПЛ, з керівництвом якої так тісно співпрацював у влаштуванні Колегіуму. У 1741 р. він пожертвував КПЛ тисячу червінців на позолоту бані лаврської дзвіниці, а також великі срібло-позолочені панікадила, 1200 руб. на поминання в приписні до КПЛ монастирі та 600 руб. на поминання в КПЛ. У свою чергу, Києво-Печерська лавра вшанувала пам’ять свого благодійника портретом, який тривалий час зберігався в монастирській бібліотеці. В окремих населених пунктах України до цього часу знаходяться книги з власної бібліотеки А. Берла, які він дарував парафіяльним церквам. Зокрема, на «Канонах богородичных» (XVIII ст.) з бібліотеки Чернігівської семінарії зазначено: «Дается до церкви святителя Николая в Лозовій Яр за благословеніем преосвященнаго архиерея Арсенія Берло», а в церкві с. Панфили, де проживали його родичі, зберігається Євангеліє з власним підписом А. Берла: «от книг Преосвященого Арсенія єпископа Переяславскаго и Бориспальскаго». Після тривалої й важкої хвороби А. Берло помер у Переяславі, де й похований.

Джерело: Проект "Українці в світі"



Арсений (Берло, Андрей Иванович; 70-80-е гг. XVII в., с. Панфилы, территория Переяславского полка - 6.06.1744, Переяслав (совр. Переяслав-Хмельницкий, Украина)), еп. Переяславский и Бориспольский.
Сын полкового судьи. По фамильному преданию, один из предков А. спас кор. Владислава IV во время битвы от смерти, за что был награжден золотым берлом, т. е. скипетром. Получив образование в Львовской католич. академии и в правосл. Киевской академии, Берло принял постриг в Киево-Печерском мон-ре с именем А., нес послушание трапезного, неск. лет был учителем в грамматическом классе КДА. В 1717 г. состоял архидиаконом при Киевском митр. Иоасафе (Кроковском), в 1722 г. сопровождал на хиротонию буд. архиеп. Киевского Варлаама (Ванатовича). В том же году А. был рукоположен во иеромонаха, 1 июня возведен в сан архимандрита киевского Межигорского в честь Преображения Господня мон-ря. Добился разрешения Синода собирать милостыню на восстановление Межигорской обители, пострадавшей от пожара 1717 г. Активно защищал монастырские земли от незаконных посягательств как киевских мещан, так и Флоровского жен. мон-ря, обращаясь за покровительством даже к имп. Петру I. В 1724 г. указом Святейшего Синода ему было поручено проведение следствия по делу о жалобе свящ. Яновича на архиеп. Варлаама (Ванатовича). В 1726 г. А. получил разрешение Синода на постриг в мон-ре "ученых людей", одним из его пострижеников был Сильвестр (Кулябка), впосл. архиеп. С.-Петербургский. В 1727 г. в Москве А. участвовал в церемонии коронации имп. Петра II.
В дек. 1724 г. кандидатура А. рассматривалась Святейшим Синодом в качестве запасной для представления на одну из вакантных архиерейских кафедр. 8 сент. 1729 г. А. был назначен и 30 янв. следующего года хиротонисан во епископа Могилёвского и Мстиславского. В Варшаве А. был представлен польск. министрам, но королевского привилея на Могилёвскую кафедру не получил. Польск. правительство поддержало притязания на Могилёвскую кафедру униатского Полоцкого еп. Флориана (Гребницкого). Несмотря на неоднократные ходатайства российских властей, 29 июля 1730 г. кор. Август II отказался признать А. как рус. ставленника. Подвергаясь постоянным притеснениям со стороны польск. властей, А. получил из России неск. предписаний покинуть пределы Речи Посполитой, однако вынужден был оставаться там более 2 лет, ожидая исхода переговоров между Варшавой и С.-Петербургом. О своем положении А. сообщал в письме императрице Анне Иоанновне: "Шляхта белорусская продолжает отторгать церкви православные к унии; меня, бедного, нестерпимым ругательствам поносят и архиерейским вотчинам, в которых лишь 30 мужиков имеется, превеликую обиду и разорение чинят".
28 янв. 1733 г. А. был перемещен на Переяславскую и Бориспольскую кафедру с поручением быть коадъютором Киевской епархии. Уже в первый год пребывания на Переяславской кафедре А. удалось добиться фактической независимости от Киевского митрополита. В 1735 г., сетуя на крайнее оскудение архиерейского дома, А. просил Синод о пожаловании ему вотчин, принадлежавших ранее С. Мировичу. Указом от 17 сент. 1735 г. А. был перемещен на Белгородскую кафедру, но остался в Переяславской епархии, сославшись на болезнь; 3 янв. следующего года Синод отменил решение о перемещении. В 1736 г. А. присоединился к просьбе малороссийского духовенства о разрешении мон-рям приобретать недвижимость по духовным завещаниям и куплям. Устроил по образцу Киевской академии Переяславскую ДС, в к-рой открыл шесть классов: фара, инфима, грамматика, синтаксима, поэтика и риторика, позднее классы философии и богословия. В семинарии преподавали Анастасий (Братановский-Романенко), Варлаам (Шишацкий), Г. Сковорода, И. Леванда.
А. проявлял неустанную заботу об улучшении нравственного и материального положения своей паствы.
Ист.: РГИА. Ф. 796 (Канцелярия Синода); ОДДС. Т. 4, № 277, 547; Т. 5, № 223, 284; Т. 6, № 243; Т. 7, № 318; Т. 8, № 550; Т. 10, № 6, 139, 352, 409; Т. 11, № 6, 170, 336; Т. 14, № 184, 319, 350; Т. 15, № 68, 154, 160; Т. 16, № 18, 307; Т. 18, № 501, 521; Т. 19, № 137, 185, 526; Здравомыслов. Словарь иерархов.
Лит.: РБС. Т. 2. С. 310; Лебедев А. С. Белгородские архиереи и среда их архипастырской деятельности. Х., 1902. С. 49-54; Арсений Берло, еп. Переяславский и Бориспольский: Биогр. очерк. К., 1904; Пархоменко В. Еп. Переяславский Арсений Берло, его личность и среда архипастырской деятельности. Полтава, 1911; Блажейовський Д. Iєрархiя Киïвськой Церкви (861-1996). Львiв, 1996. С. 380, 382.

А. И. Алексеев Источник: pravenc.ru

Post's attachments

Берло Арсений.jpg
Берло Арсений.jpg 34.44 Кб, файл не был скачан. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Поделиться

3

Re: Берло / Бирло

Распределение носителей фамилии Берло в Украине:

ВСЕГО: 104

ДОНЕЦЬК    13
ПЕТРОПАВЛІВКА    11
МАКІЇВКА    11
ПУШКІНЕ    9
ПЕРШОТРАВЕНСЬК    5
РЕВНЕ    5
БРОВАРИ    5
ДОЛІШНІЙ ШЕПІТ    4
БЕРЕГОМЕТ    4
ЧЕРНІВЦІ    4
РОЗТОКИ    3
МИКОЛАЇВКА    3
ЄВПАТОРІЯ    3
ГОРЛІВКА    3
ВОСХОД    3
КРАСНОАРМІЙСЬК    2
УКРАЇНСЬК    2
ЗУГРЕС    2
СІМФЕРОПОЛЬ    2
М.КИЇВ    2
СЛОВ'ЯНСЬК    1
ШЕПІТ    1
КРИВИЙ РІГ    1
СРІБНЕ    1
ПЕРВОМАЙСЬКЕ    1
КОСТЯНТИНІВКА    1
ЛЬВІВ    1
СТОРОМИХАЙЛІВКА    1

https://docs.google.com/spreadsheets/d/ … edit#gid=0

Ищу предков Чуркины (г. Бобров Воронежская обл., Балашовский р-н, Саратовская обл.), Копейкины(Саратовская обл.),   Лубенские, Полуян, Британ (Украина, Днепропетровская область), Болдыревы, Кандаковы (Россия, Ростовская обл), Васильчик (Рівненська обл)

Поделиться