НОВИЦЬКИЙ Андрій. - Козак Старосанжарської сотні (1731). Значковий товариш Полтавського полку (1738-1762). Сотенний отаман (1746-1751). Житель Старих Санжар.
НОВИЦЬКИЙ Андрій Іванович [старший]. - Син І. І. Новицького та А. Л. Жураковської. На службі у ВЗ з 1739 р. Військовий канцелярист ГВК (1739). Бунчуковий товариш (1745-1767). Військовий товариш (1770). Підкоморій Роменського повіту (1772). У відставку вийшов 1783 р. у званні полковника. Бригадир (28 червня 1783). Жив у с. Литвяки Лубенської сотні. Одружений з Марією Семенівною Судимою, донькою переяславського полковника (померла 18.ХІ.1798). Помер у селі Ісачки 20 лютого 1789 р. Його донька Ірина стала дружиною генерал-майора Георгія [Юрія] Івановича Хорвата.
НОВИЦЬКИЙ Андрій Іванович [молодший]. Син Івана Яковича Новицького. Народився близько 1742 р. Служив з 1759 р. полковим канцеляристом. Військовий канцелярист ГВК (1763-1765). Військовий товариш (1765-1797). Мешкав у селі Окоп (1797), де й помер 1807 р. Був двічі одружений. Уперше з донькою переяславського полкового сотника Семена Копцевича Пелагеєю (померла 1781), а вдруге (з 1782) - з донькою військового товариша Якова Мартоса Ганною (1756-1827).
НОВИЦЬКИЙ Андрій Якович. -Народився 1723 р. Син Я. І. Новицького та А. Д. Дмитрашка-Райчі. Брав участь у Дніпровському поході. Бунчуковий товариш у Лубенському полку (1745-1787). З 1757 р. перебував у відставці.
НОВИЦЬКИЙ Антон Якович. - Народився 1725 р. Син Я. І. Новицького та А. Д. Дмитрашка-Райчі. Па службі у ВЗ з 1741 р. Військовий канцелярист ГВК (1741-1745). Бунчуковий товариш Лубенського полку з 30 червня 1745 р. Згадується також у цьому званні і в 1770-х рр.
НОВИЦЬКИЙ Григорій Ілліч. -Син Іллі Федоровича Новицького від першого шлюбу. Народився 1676 р. Випускник КМА (1696), префект її конгрегації (1699). Канцелярист ГВК (1696-1700). Компанійський полковник (1700-1709). Одружився з донькою полтавського полковника Христиною Павлівною Герцик. Резидент І. Мазепи при коронному гетьманові Синівському (1708-1709). Брав участь у виступі І. Мазепи, за що заарештований як «изменник» і відправлений до Москви, а потім у Сибір (з 1712р.) до Березова. Там у 1715 р. написав «Короткое описание о народе остяцком». Розлучившись із Христиною Ґерцик, одружився з донькою місцевого купця, з якою мав численне потомство. У 1727 р. під час місіонерської поїздки митрополита Філофея Лещинського по наверненню в християнство остяків був ними убитий. За свідченнями М. Стороженка, численні нащадки Григорія Новицького мешкали на початку XIX ст. біля містечка Березова в селі Шаркавинське і пригнічували місцевих остяків.
НОВИЦЬКИИ [Новитчонок, Новиченко] Григорій Юрійович. -«Служитель дому рейментарського», мажордом гетьмана Д. Апостола у 1731 р. Освіту здобув за кордоном (1728).
НОВИЦЬКИЙ Григорій Якович. Народився 1734 р. Син Я. І. Новицького та А. Д. Дмитрашка-Райчі. На службі у ВЗ з 24 травня 1749 р. Бунчуковий товариш у Лубенському полку (1749-1784). Власник села Білогорілки, яке купив у вдови полковника Малами. Одружений з донькою лубенського полковника Івана Кулябки Марфою.
НОВИЦЬКИЙ Данило Антонович. - Син Антона Яковича Новицького. Народився близько 1753 р. На службі у ВЗ з 1770 р. в Другій Малоросійській колегії (1770-1772). Військовий товариш (1772-1774). Бунчуковий товариш (1774-1787). Депутат київського дворянського зібрання (1784). Колезький асесор (1796). Маршалок лубенського дворянства (1789-1797). Підкоморій Лубенського повіту (1797-1803). Надвірний радник (1803-1808). У 1772 р. керував караул-постами на кордоні з Річчю Посполитою, спрямованими на попередження поширення моровиці (язви). Був одружений з донькою полкового касира Павла Ороновича Тетяною.
НОВИЦЬКИЙ Данило Юрійович. Шляхтич. Син шептаківського старости. Освіту здобув за кордоном. Бунчуковий товариш у Стародубському полку (1717-1728). Одружений з донькою топальського сотника Клима Янджула Марією (1708 р. н.). Помер до 1740 р.
НОВИЦЬКИЙ Дмитро Антонович. Син Антона Яковича Новицького. Народився 1750 р. Військовий товариш Лубенського полку (до 1774). Бунчуковий товариш (1774-1791). Прем’єр-майор (1791-1797). Разом з дружиною Варварою Костянтинівною (1761 р. н.) мешкав у селі Литвяки Лубенського повіту (1797), де й номер у 1798 р.
НОВИЦЬКИЙ Іван Ілліч. - Син полковника І. Ф. Новицького від другого шлюбу. Народився 1690 р. Вихованець КМА (1708). Військовий товариш. Бунчуковий товариш (1726-1745). Брав участь у Сулацькому (1726-1727) поході. Звільнився зі служби 25 грудня 1737 р. за станом здоров’я (через параліч та хворі нирки). Виконував обов’язки прилуцького полкового комісара (1741). Одружений з донькою ніжинського полковника Лук’яна Жураковського Анастасією (небогою гетьмана Д. Апостола). Мав синів Петра та Андрія. Сват Семена Безбородька та Семена Капцевича. Жив у Лохвиці. Помер після 1745 р.
НОВИЦЬКИЙ Іван Петрович. -Народився близько 1723 р. Служив з 1742 р. Значковий товариш Переяславського полку (1751-1764). Возний (з 1764). Військовий товариш у абшиті з 7 лютого 1768 р. (1768-1782). Одружився з донькою козака Лубенського полку Зиновією. Мав підданих в Старій Басані.
НОВИЦЬКИЙ Іван Федорович. - Київський полковник (1674-1679). Ймовірно, брат Іллі Новицького.
НОВИЦЬКИЙ Іван Якович.-Народився 1721 р. Старший син Я. І. Новицького та А. Д. Дмитрашка-Райчі. Військовий товариш (1741-1745). Бунчуковий товариш у Лубенському полку (30 червня 1745-1763). Наказний сотник Басанської сотні Переяславського полку (1758). Разом з дружиною Марією Іванівною мешкав у с. Окоп Лубенської полкової сотні (1747). Помер 1782 р.
НОВИЦЬКИЙ Іван Якович. -Єврей-вихрест. Значковий товариш Прилуцького полку (1729-1753). Полковий закупник (1749). Сотник Ічнянської сотні (1753-1763). Мав судові тяжби з прилуцької старшиною через самоуправство.
НОВИЦЬКИЙ Ілля [Ілляш, Геліяш] Федорович. - Народився перед 1630 роком. Походив з білоруського роду Новицьких, серед представників якого напередодні 1648 р. були дрібні урядовці, міщани, шляхта, козаки, представники духовенства. Батьком Іллі був Федір, це відомо достеменно. Що ж до того, який з відомих у 30-40-х рр. XVII ст. Федорів Новицьких, - думки вчених розходяться. Знаємо Федора Новицького - суддю Київського магістрату (1617), Федора Новицького - козака Чигиринського полку (1649), Федора Новицького -польського чашника (1628). Може бути, що це одна й та ж особа. Уперше ім’я Іллі Федоровича Новицького зустрічається в документі від 23 червня 1671 р., коли він був «комендантом його королівської милості димєрським». Коли і де розпочав службу, невідомо. Хоча гетьман Іван Самойлович у своєму універсалі називає Іллю «людиною, яка з юних літ присвятила себе військовій справі». Був довіреною особою у Михайла Ханенка та в Євстафія Гоголя. Перші відомості про нього стосуються часу, коли він посідав уже високу посаду компанійського полковника. В листах за 1671-1673 роки він іменується комендантом містечка Димер на Київщині, котре у 1674 р. стало центром правобережного козацтва, що визнало верховенство короля. У цей час він веде жваве листування про події в Польщі з київським воєводою князем Трубецьким. В архіві Малоросійського приказу в 334 книзі збереглися також листи І. Новицького до київського воєводи князя П. Козловського про стосунки з поляками та татарами (від 18 травня і 27 липня 1672 р.) та інструкція коменданту від полковника Яна Пива-Запольського при відправці його до князя Олексія Трубецького 16 липня 1673 року як посла від гетьмана М. Ханенка. Мабуть, поїхавши до Трубецького, І. Новицький не став повертатися до поляків, а перейшов на службу до росіян, бо вже у січні 1674 р. архимандрит Інокентій Гізель у листі називає його охочекомонним полковником. Саме в цей час у Димері угніздився польський гетьман Євстафій Гоголь. Проте лише 16 липня 1676 р. Новицький дістав від Самойловича остаточне затвердження на посаді полковника. Квартирував з товариством у Лубенському полку. Сім’я мешкала в Димері аж до вересня 1677 р., коли, одержавши охоронну грамоту від гетьмана, Софія Новицька з сином Григорієм і донькою переїздять на помешкання до містечка Короп, а згодом - до подарованого полковнику за службу села Нехаївки. Він займався переважно службою, виконував найважливіші доручення гетьманів, здійснював управлінські функції у своєму господарстві, полку, дбав про охорону кордонів від татар. У 1674 році в сутичці з татарами він був тяжко поранений. У жовтні 1676 р. Іван Самойлович доручив йому і компанійському полковнику Якову Павловському охорону стольника В. Тяпкіна, котрий їхав до Чигирина за Петром Дорошенком. У середині жовтня 1676 р. разом з московським ротмістром Братцовим везе до Москви клейноди взятого Дорошенка, потрапляє на прийом до царя, одержує його подарунки. У сутичці з татарами у 1674 р. був тяжко поранений. Згодом брав якнайдіяль-нішу участь у відсічі Чигиринських походів турецько-татарського війська 1677-1678 рр., у Кримських походах В. Голіцина в 1687 і 1689 роках, у Нижньодніпровській кампанії 1695— 1698 рр., охороняв з полком українські рубежі від вторгнень татарських чамбулів. У військовій службі він набув такого великого досвіду, що спеціальним універсалом у липні 1696 року гетьман Іван Мазепа призначив його головним начальником усіх прикордонних міст і містечок з боку кримських татар. Стараннями Іллі Новицького і під його безпосереднім керівництвом була створена система охоронної і розвідувальної служб по Дніпру і Ворсклі, спрямованих проти турецько-татарських нападів на Лівобережну Україну. За роки служби накопичив значний службовий архів, котрий дійшов до наших днів і перебуває на зберіганні в Інституті рукопису бібліотеки ім. В. Вернадського НАН України. Новицький був двічі одружений. У 1685 р. померла Софія і він одружився вдруге, ймовірно, із вдовою Івана (першого) Петровича Забіли Меланією Василівною (Дуніною-Борковською ?) (востаннє згадана у квітні 1717). Від першого шлюбу Ілля мав сина Григорія, котрий здобув освіту в Києво-Могилянській академії. У 1696 р. Ілля Федорович одержав звання «значного військового товариша» і незабаром пішов у відставку. У листі І. Мазепи до царя від 20 липня 1697 р. він названий як «бувший полковник». У відставці Ілля жив у своєму маєтку Нехаївці, господарював, виховував дітей. 1702 р. ще згадувався як «значний військовий товариш» і помер десь на початку 1703 р. 7 квітня 1703 року вже згаданий як «небож-чик». За свого життя на Лівобережжі Новицький встиг породичатися сво-ячництвом чи обрядово майже з усіма представниками найвищої козацької старшини, у тому числі і з гетьманом Іваном Мазепою. Старший син Григорій був одружений з Христиною Павлівною Герцик, донькою полтавського полковника і рідною сестрою дружини Пилипа Орлика; Іван Ілліч з Анастасією Жураковською, донькою ніжинського полковника; Яків Ілліч з Анастасією Дмитрівною Дмитрашко-Райчею, донькою вну-чатого племінника переяславського полковника Родіона Раїча; донька Марія стала дружиною Михайла Тарасовича Забіли, представника однієї з найвпливовіших у Гетьманщині родин; Ганна - за небожем І. Мазепи Степаном Трощанським. Ілля Федорович був кумом гетьманича Семена Самойловича (1680) та майже всіх полковників і генеральних старшин, а також великим другом Василя Леон-тійовича Кочубея, з яким часто листувався. Нащадками полковника по жіночій лінії стали князі Олександр Безбородько та Віктор Кочубей. Його численні родичі в кінці XIX ст. жили на Полтавщині, а одному з них належав портрет полковника, вміщений М. Стороженком у «Київській старовині». Прямим нащадком полковника є також відомий український історик, етнограф та фольклорист Яків Павлович Новицький. З часів Іллі Федоровича Новицькі мали шляхетне звання і відповідний герб. Новицький володів 500 душами селян, численними грунтами, озерами, лісами, сіножатями, млинами, орними полями, левадами, луками, садами. В Лубенському полку йому належали у Снітинській сотні містечко Снітин, села Щоки, Литвяки, Окоп, Хорошки, Ісачки, в Чигирин-Дібровській сотні - села Кліщинці, Горби (Горбище), Галицьке, а в Ніжинському полку у Новомлинській сотні за універсалом І. Самойловича він мав першу свою маєтність на Лівобережжі - село Нехаївку. Нехаївка і Кліщинці перейшли у спадщину Григорію Новицькому, а після полтавської катастрофи були конфісковані у нього Петром І та передані Гаврилу Милорадовичу (Нехаївка) і Федору Лисенку (Кліщинці). Саме проти нащадків Лисенка повставали жителі Кліщинців у 1767-1770 рр.
НОВИЦЬКИЙ Ілля Федорович. Син Федора Яковича Новицького. Бунчуковий товариш Лубенського полку (до 1784). Депутат лубенського дворянського зібрання (1784). Прем’єр-майор (1795). Хорунжий Лубенського повіту (1801).
НОВИЦЬКИЙ Кирило. - Значковий товариш.
НОВИЦЬКИЙ Матвій Данилович. - Народився 1725 р. Дворецький у бунчукового товариша Павла Ми-клашевського (1754—1761). Військовий товариш (з 1761). Одружений з Анастасісю Олексіївною (1738 р. н.).
НОВИЦЬКИЙ Петро Іванович. Народився 1722 р. Син Івана Ілліча Новицького та А. Л. Жураковської. Військовий канцелярист Г’ВК (1739-1745). Бунчуковий товариш (1745-1776). Шляхтич Лубенського повіту (1767). Полковник (1776). Одружений (1775) з донькою переяславського полкового обозного Оленою Семенівною Безбородько, кузиною канцлера князя О. А. Безбо-родька. Мав синів Семена та Миколу і доньку Марфу, яких виховував дід (С. Безбородько).
НОВИЦЬКИЙ Петро Іванович. Народився 1756 р. Син значкового товариша. Канцелярист Переяславського гродського суду (1775). Значковий товариш (1777-1782). Дружина: Плакса Євдокія Семенівна, донька сотенного отамана.
НОВИЦЬКИЙ Семен Петрович. Син П. І. Новицького та О. С. Безбородько. Виховувався дідом, Семеном Безбородьком, переяславським полковим обозним. Значковий товариш Переяславського полку (1766). Військовий товариш Переяславського полку (1766-1782). Помер 1782 р.
НОВИЦЬКИЙ Степан Федорович. - Козак. Полковий старшина Чигиринського полку (1674). Взятий у полон до Москви у бою під Лисянкою разом з Григорієм Дорошенком (1674). Сотенний старшина (1677). Брат Іллі Новицького.
НОВИЦЬКИЙ Степан Якович. Син Я. І. Новицького та А. Д. Дмитрашко-Райчі. Бунчуковий товариш (1735-1760). Учасник Польського походу 1734-1735 рр. Жив у с. Кропивиниці Роменської сотні (1747).
НОВИЦЬКИЙ Федір Степанович. - Син Степана Яковича Новицького. Народився між 1742-1746 рр. На службі у ВЗ з 1763 р. Сотенний осавул (1768) компанійського полку. Сотник П’ятої сотні Третього компанійського полку (1768-1776). Прапорщик Чернігівської© легкокінного полку (1776-1778). 1778 р. вийшов у відставку підпоручиком. Учасник війни з Туреччиною у 1768-1774 рр. Помер після 1798 р.
НОВИЦЬКИЙ Федір Якович. - Народився 1726 р. Син Я. І. Новицького та А. Д. Дмитрашко-Райчі. Разом з братами 30 червня 1745 р. одержав чин бунчукового товариша Лубенського полку (1745-1765). Мав підданих у селах Окоп та Снітин.
НОВИЦЬКИЙ Юрій. - Дозорця (староста) Шептаківської волості, рангової маєтності ВЗ. Польський шляхтич. У ВЗ служив 30 років (1686-1716). Тесть р. І. Янченка по доньці Ірині.
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
Post's attachmentsНовицький Ілля Федорович.JPG
Новицький Ілля Федорович.JPG 47.83 kb, file has never been downloaded.
You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников, Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко
mtDNA - J1c5