Хронологічні дати поселення Варварівки
Кін. XVI – XVIII ст. – на землях Варварівки зимівники запорозьких козаків,
XVIII століття
1776 – перша писемна згадка про родину запорожця Одновола, згодом жителів слободи Варварівка,
1780 - 1783 р.р. - в складі Херсонської провінції Новоросійської губернії в «Ингульскомъ уезде воинскомь селеніи Варваровка 9000 десятин земли»,
1782 - згідно 4-ї ревізії в слободі Варварівці проживає 27 осіб, 17 з них чоловічої статі і 10 – жіночої,
1783 - 1795 р.р. – в складі Єлисаветградського повіту Катеринославського намісництва,
01.1795 - 12.1796 р.р. - в тому ж повіті в складі Вознесенського намісництва,
1798 – закладання церкви Різдва Пресвятої Богородиці, початок ведення церковних служінь і відповідного діловодства – перша метрична книга тощо, перший священик — ієрей о. Олексій Угринович,
1797 - 1802 р.р. в тому ж повіті в складі Новоросійської губернії.
ХІХ століття
1800 - «Ведомства Александрийского духовного правления 4-й части благочиния в казенном селении Варваровки деревяная, именованая Рождествобогородичная церковь выстроена населенными поселянами и околичными прихода ее господами; в 1798-м году июля 25-го Митрополитом Гавриилом позволено строить, а 1800-м году февраля 4-го дня окончена и освящена». Прихід - 143 дворів і 1080 осіб, ктитор — Петро Шеремет,
1801 - до церковного приходу приєднується слобода Дубровина,
з 1802 – в складі Єлисаветградського повіту Миколаївської губернії
з 05.1803 – в тому ж повіті Херсонської губернії,
з 03.1806 - в Олександрійському повіті тої ж губернії,
1810 - спалах смертності (83-є померлих) через епідемію оспи,
1811 - «4-й части благочиния Александрийского уезда казенного селения Варваровки церков Рождествобогородицкая выстроена деревяная, ветхости неимеет, ограждена; в ней сосуды сребренныя, вызолоченные, ризницею посредствена. Ктитор – Лукиян Шеремет. Дворовь – 160, жителей муж.полу – 640, жен.полу – 622, земли 33 дес.»,
07.08.1812 помер найстаріший житель Каленик Кротовський у віці 105 років,
з 1814 – початок служби священика о. Івана Любинського, прихід переселенців з Полтавської губ., Золотоноського пов., с. Москаленок,
1815 - спалах епідемії оспи — 97 померлих,
з 1816 - додається кількість служителів в церкві — 2 священика, дяк і 2 пономаря, в т. ч. Олександр Угринович (син о. Олексія),
з 12.1821 - в окрузі Новоросійського полку 3-ї Кірасірської дивізії Новоросійських військових поселень, «4-го поселеннаго кавалерійскаго округа, селеніе 3-й волости», розміщення «резервной батареи 1 и 3 взводы 6-й конно-артилерийской бригады», 1257 жителів чоловічої статі і 1181 ж.с., в т. ч. – «72 хозяина 1-го разряда, 160 хозяевь 2-го разряда, 280 нехозяевь, 572 детей военніх поселян муж. пола, 1 непоселенний из нижнихь чиновь, 26 служащихь инвалидовь, 144 действующихь (резервніхь і запасніхь), по 1 среднего и малого военніх кантонистовь, 92 лошадей, 660 воловь, 1243 нерабочего скота, 3139 овець». Будівель – «1 церковь, 303 домовь, 31 ветряная мельница»,
1824 - церква знищується пожежою, будується нова деревяна, епідемія оспи та кору - 85 померлих,
з 1833 – служить священик о. Микола Ілліч Григорович, чергова епідемія оспи - померло 120 селян,
1834 - духовних людей – 8 чоловік і 8 жінок в 2-х дворах, військових поселян – 889 чол., 811 жін. в 222 ¼ дворах,
1845 - служить священик о. Григорович,
з 10.1852 - служить священик о. Олександр Пилипович Голоскевич, продовжує о. Григорович,
1858 - 10-та ревізія - 1.115 душ чоловічої статі і 1.118 жіночої,
1860 - сільський староста Матвій Мусієнко, «отдатчики* Иоанъ Терещенко , Устимъ Артеменко , Дементій Школа», «до приезда Государя в Елисаветградъ съ каждого селенія делегировалось 2 человека… съ Варваровки – Дементій Школа , Наумъ Павлюкъ…»,
1863 – капітальний ремонт церкви Різдва Пресвятої Богородиці,
1864 - відомості про священника о. Іоана Полянського,
01.01.1865 – 1.151 поселян чол.ст. і 1.115 ж., а також на льготах – 3 людини, солдат у відставці і їх дітей – 20 душ, відпускних содат – 4 чол. і 3 жінки при них, духовенства – 6 чол. і 7 жінок, дворян – 1 особа, жидів – 8 чол. і 12 жін., а також декілька осіб не православної віри, всього – 1221 чол. і 1209 жін. ст.,
1876 - військові поселення ліквідуються, Варварівка знову отримує статус державного села,
1880 - 1899 р.р. – роки служби священника о. Василя Рибалченка,
на 1886 – в складі Боковської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 2995 осіб, налічувалось 543 дворових господарства, існували православна церква, школа та 2 лавки, відбувались базари по неділях,
1892 - «Варваровский сельской староста - Семенъ Горбенко», служив «священикь Иоанъ Полянский»,
з 1897 - священик о. Георгій Селецький,
1898 – святкування 100-річчя храму,
з 1899 - священик о. Серафим Купчевський.
ХХ століття
1905 - розгром сусіднього маєтка Буцького В.Р., каральна експедиція влади, 20 учасників заарештовані і вислані на каторгу,
поч. ХХ ст. – будівництво нового мурованого храму (за спогадами жителів - церква Святої Варвари),
1914 – 1918 р.р. – участь чоловіків в І-й світовій війні, відомо про 19 учасників вбитих і поранених,
1916 – сільський староста Петро Москалець, жителів – 5 748 осіб (з Котівкою і хуторами),
з 1917 – участь жителів села в війні за незалежність України,
12.05.1920 – Варварівка – один з центрів формування Степової Дивізії на чолі з отаманом Костем Пестушко (відомий, як Кость Степовий-Блакитний),
24.09.1920 - знищення об’єднання загороджувальних загонів Криворізької та Єлисаветградської ЧК та двох полків бригади Котовського біля Варварівки,
19.12.1922 - в с. Варварівка в бою з ворогами загинув український повстанець Манько Корній - старшина Запорозької дивізії Армії УНР, отаман, підпорядковувався Чорному Ворону (Черненку),
1922-1923 – голод, викликаний конфіскацією хліба більшовиками,
з 10.01.1923 – окупація більшовиками, арешти і розстріли жителів села, знищення сільської інтелігенції і церковнослужителів, конфіскація церковних коштовностей, перерозподіл власності на землю,
з 04.1923 по 02.09.1930 – в Криворіжському окрузі,
1929 – 1931 р.р. – руйнація нової церкви, насильницька колективізація, конфіскація майна, арешти і етапування до Сибіру кращих господарів, в т.ч. родини Саєнко (див. Персоналії),
з 27.02.1932 в складі Долинського району, Дніпропетровської обл.,
1932 – 1933 р.р. – конфіскація всіх харчових продуктів і худоби, Голодомор, сотні померлих,
з 22.09.1937 в тому ж районі Миколаївської області,
1937 – 1938 р.р. – новий спалах репресій – арешти, розстріли інтелігенції і селян,
з 10.01.1939 – в тому ж районі Кіровоградської області,
з 07.1941 – масова мобілізація чоловіків в армію,
09.08.1941 - 08.03.1944 – період німецької окупації, вивіз частини молоді на примусові роботи в Німеччину,
1943 – 1944 р.р. – розташування лінії фронту неподалік села, постійні обстріли села «Червоною» армією, загибель багатьох жителів, в т.ч. дітей і старих людей,
з 08.03.1944 – знову в СРСР - нові репресії, арешти, злидні і політика зневаги до людей – робота за трудодні, величезні податки тощо,
1947 – голод,
1960-ті – знищення будівлі старої церкви,
1970-80-ті – полегшення життя селян, завершення будівництва вівцекомплексу, прокладання 25 км доріг з твердим покриттям,
з 1991 – в складі незалежної України,
1998 – вихід фільму про Варварівку; розпаювання колгоспів, початок занепаду села і господарства.
ХХІ століття
2004 - вихід книги Шеремета М.С. "Осінні мотиви"
2009 – вихід 2-х томника Шеремета М.С. «Я родом з Варварівки»,
09.05.2014 - встановлення памятного знаку на честь зруйнованої більшовиками церкви Різдва Пресвятої Богородиці,
03.2016 – вихід книги Чорномаза О.Д. «Спогади з життя прожитого».
Херсон губ Сердюк Задорожний Москалець С(Ш)ушко Білий; Піщане Переяслав полк Шарата Чмир Прилипко; Галичина Ільків Ilkow Рабик Гавриляк Келлер Keller Боднар Кохан Щавинський Червинський Чайкі[о]вський Папп; Могильов губ Тве[a]рдовский Немиленцев Шпаков; Моринці Артеменко Філіпович А(Га)ркуша; Новосілки Київ пов Кучер Ігнат'єв Кошевий Михайлов Малишенко Федоров; Київ Коноваленко R1A1A/T2B5