ЛИЗОГУБ Андрій Юхимович. Середульший син Юхима Яковича Лизогуба. Онук гетьмана Петра Дорошенка по матері. Народився 1673 р. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі (1691 р. спудей цього навчального закладу, відвідав Москву). Був одружений (1694) з донькою стародубського полковника М. А. Миклашевського Параскевою, за якою батько дав село Старий Почеп і з якою мав шестеро дітей. Через їхні шлюби породичався з Кулябками, Стороженками, Валькевичами, Піковцями, Требинськими, Журавками. У ВЗ займав уряди та мав звання: військовий товариш (1704-1708); значний військовий товариш (1708-1709); бунчуковий товариш (1710-1716); сотник Конотопської сотні Ніжинського полку (1716-1719); значний військовий товариш (1719-1724); бунчуковий товариш (1724-1737). Жив у Конотопі, де збудував храм Різдва Богородиці. Великий землевласник: успадкував та одержав на ранг значну нерухомість. Помер і похований у Конотопі 1737 р.
ЛИЗОГУБ Антон Андрійович. Син А. 10. Лизогуба та П. М. Миклашевської. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1704-1725). Помер 1725 р. в Гілянському поході, не лишивши нащадків.
ЛИЗОГУБ Василь Костянтинович. - Син Костянтина Семеновича Лизогуба та Гафії Іванівни Новицької. Народився 1753 р. На службі у ВЗ з 21 лютого 1773 р. Військовий товариш (1773-1774). Бунчуковий товариш (1774—1786). Колезький асесор (з 1786 р.). Жив у селі Бобровиця. Одружений (1782) з Ганною Іванівною Маркович, донькою бунчукового товариша. Мав п'ятеро дітей, які залишилися на його руках після смерті дружини у Петербурзі 24 серпня 1804 р.
ЛИЗОГУБ Василь Семенович. -Народився близько 1712 р. Син Семена Юхимовича Лизогуба та Ірини Іванівни Скоропадської. Онук гетьмана І. І. Скоропадського. Закінчив КМА (1727). Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1737-1763). Одружився (1742) з донькою полтавського полковника В. В. Кочубея Марфою (1719 р. н.). Мешкав (1760) у селі Андріївка. Тесть Лаврентія Якимовича Селецького (донька Уляна за ним), Григорія Йосиповича Закревського (Ганна) та генерал-майора Олександра Івановича Рігельмана (1720-1789) (Марфа), історика, інженера і топографа, який впродовж 1785-1789 рр. написав в Андріївні компілятивний історичний твір «Летописное повествование о Малой Россиии, ея народе и козаках вообще»
ЛИЗОГУБ Григорій Григорович. - Син Григорія Яковича Лизогуба. Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1746-1767). Помер бездітним 1771 р. Майно успадкували доньки брата, Якова Григоровича, Тетяна та Ганна.
ЛИЗОГУБ Григорій Іванович. -Син Івана (Яна) Кобизевича. Уманський полковник (1663; 1666). Генеральний осавул у П. Дорошенка (1674).
ЛИЗОГУБ Григорій Якович. Син Я. Ю. Лизогуба та Ф. І. Мирович. Закінчив КМА (1727 р. навчався в класі піїтики). Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1743-1751). Дружина: Анастасія Степанівна (1722 р. н.). Помер близько 1759 р. Сват полковника В. В. Кочубея.
ЛИЗОГУБ Іван Іванович [старший]. - Син Івана Семеновича Лизогуба та К. М. Кондратьєвої. Його бабуся (1760) Ганна Юріївна Кондра-тьєва. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1761-1767). Помер перед 1808 р.
ЛИЗОГУБ [Кобизенко] Іван [Ян] Кіндратович. - Уперше згадується у складі сотні Рашенка Канівського полку в реєстрі 1649 р. Згодом, як сотник Канівського полку (1658), їздив у складі посольства Григорія Лісницького до Москви. Неписьменний. Полковник Канівського (1659; 1660-1662) та Уманського (1659-1661) полків. Брав участь у Переяславській раді-2 та в ухваленні Переяславських статей (1659). 20 червня 1661 р. нобілітований як Кобизе-вич сеймом Речі Посполитої. Влітку
1662 року в містечку Піщане потрапив у полоп до Я. Сомка і перейшов до нього на службу. У грудні 1662 р., вже як посол Я. Сомка, розстріляний з наказу Ю. Хмельницького за перехід до незаконного гетьмана. За це Я. Сомко звелів стратити 18 полонених польських шляхтичів. Мав доньку Пелагею, яка вийшла заміж (1673) за ліплявського сотника Гната Гладченка, та сина Григорія, який у 1674 р. займав уряд генерального осавула у П. Дорошенка.
ЛИЗОГУБ Іван Семенович. Старший син С. Ю. Лизогуба та І.І. Скоропадської (доньки гетьмана). Закінчив КМА (1727). Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1748-1752). Помер у 1753 р. Одружений був з донькою полкового обозного Сумського полку Михайла Кондратьєва Катериною (1732). Сват возного Івана Савича.
ЛИЗОГУБ Іван Симонович (Семенович). - Син Семена (Симона) Семеновича Лизогуба. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1754-1760). Народився близько 1734 р. Помер у травні 1760 р.
ЛИЗОГУБ Іван Якович. - Син Я. Ю. Лизогуба та Ф. І. Мирович. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1727). Одружився з донькою смоленського шляхтича Михайла Корсака Ганною. Мав сина Якова. Сват переяславського полковника Семена Сулими.
ЛИЗОГУБ Ілля Якович. - Народився 1722 р. Син Я. Ю. Лизогуба та Ф. І. Мирович. Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1751-1776). Малоросійський полковник (1776). Наказний полковник Прилуцького полку (1774). Помер 1 липня 1781 р. бездітним. Його першою дружиною була донька смоленського шляхтича Івана Рачинського Тетяна (1718 р. н.), а другою дружиною була (1761) донька генерального судді Якова Якубовича Катерина (померла 1805).
ЛИЗОГУБ [Кобизевич] Кіндрат Іванович [Янович]. - Син православного шляхтича з с. Велички на Канівщині Яна Кобизевича. Козакував на Січі, де дістав прізвисько Лизогуб. Став засновником роду Лизогубів. Козак Гельм’язівської сотні (1649) Переяславського полку. Сотенний старшина. Мав доньку Христину та трьох синів - Якова, Яна, Юхима.
ЛИЗОГУБ Костянтин Семенович. - Син С. Ю. Лизогуба та І. І. Скоропадської, доньки гетьмана. Народився близько 1717 р. Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1741-1763). 16 червня 1746 р. одержав універсал ГВК на звання бунчукового товариша. Одружений з донькою Івана Ілліча Новицького Гафією (1726 р. н.). Мешкав у селі Бобровиця. Сват Івана Марковича, Йосипа Лисенка, тесть Павла Якимовича Сахновича. Помер 18 серпня 1772 р.
ЛИЗОГУБ Петро Семенович. - Народився близько 1720 р. Син С. Ю. Лизогуба та І. І. Скоропадської, доньки гетьмана. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1748-1780). Служив у Чернігівській лічильній комісії (1773). Сват Михайла Марковича, тесть П. В. Савича та Д. Ф. Дарагана. Помер 1780 р.
ЛИЗОГУБ Петро Симонович. -Народився 1736 р. Син Семена [Симона] Семеновича Лизогуба. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку (1760-1773). Помер 1780 р.
ЛИЗОГУБ Семен [Симон] Семенович. - Народився близько 1708 р. Син С. Ю. Лизогуба та І.І. Скоропадської, доньки гетьмана. Закінчив КМА (1727). Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1742-1760). Мешкав у селі Бурівка. Одружений був (1742) з донькою переяславського полковника Василя Танського Ганною (1714 р. н.), - її третій шлюб після С. І. Сулими та С. Мировича. Його донька Тетяна, якій дісталися всі маєтки Семена Семеновича по заповіту від 25 червня 1781 р., була рідною бабусею письменника М. В. Гоголя (заміжня з 1776 р. за Панасом Дем’яновичем Гоголем-Яновським).
ЛИЗОГУБ Семен Юхимович. -Молодший син Ю. Я. Лизогуба, онук гетьмана Петра Дорошенка по матері, зять гетьмана І. Скоропадського. Народився близько 1680 р. У 1699 р. навчався в Києво-Могилянському колегіумі. У 1703 р. одружився з донькою І. Скоропадського від першого шлюбу Іриною (народилася 1682 р. і була жива у 1760 р. в с. Андріївні). Значковий товариш (1704-1708). Значний військовий товариш (1708-1715). Бунчуковий товариш (1715— 1734). Під час антимосковського повстання перебував у таборі І. Мазепи і здався з багатьма старшинами після Полтавської битви (червень 1709 р.). Завдяки підтримці тестя (І. Скоропадського) не підпав під репресії, але й високих посад йому не довіряли. Мешкав у селі Андріївка. В серпні 1727 р. у складі старшинської делегації їздив до Петербурга з подякою за дозвіл обрати гетьмана. Під час Поль-ського походу (в якому його старший брат Яків був наказним гетьманом) у 1734 р. дістав смертельне поранення і 19 квітня 1734 р. помер. Його поховали в Гродно в кляшторі отців Василівн (уніатів) у супроводі салюту та з відповідною церемонією. Мав восьмеро дітей (онуків І.І. Скоропадського по їхній мазері), через шлюби яких поріднився з сім’ями Кондра-тьєвих, Ганських, Судим, Афендиків, Стаховичів, Кочубеїв, Новицьких, Горленків. Залишив спадкоємцям величезні земельні володіння. На думку О. Оглобліна, саме він був автором «Лизогубівського літопису».
ЛИЗОГУБ Юхим [Єфим] Якович. Єдиний син Якова Кіндратовича Лизогуба, від якого власне і розмножився цей рід. Зять гетьмана Петра Дорошенка. Народився близько 1650 року в Гельм’язові. Освіту здобув, ймовірно, у Києво-Могилянському колегіумі. На службі у ВЗ з 1674 року. Значний військовий товариш (1674 1687). Брав участь у відсічі Чигиринських походів турецько-татарського війська, в Кримських (1687 і 1689) походах, в Азово-Дніпровській кампанії (1695-1698). Учасник Коло-мацького перевороту, після якого дістав уряд генерального бунчужного (1687-1694) на місце К. І. Голуба. Згодом - генеральний хорунжий (1694-1698). У 1688 р. їздив до Москви у складі делегації І. Мазепи. Чернігівський полковник після смерті батька (1698-1704). На чолі полку здійснив два походи у Прибалтику (під час Північної війни) в 1700-1701 та 1701-1702 рр. Брав участь у боях за Печору, Орєшок, на Іжорі. Після повернення з другого походу тяжко занедужав і 30 травня 1704 року помер у Чернігові. Похований архієпископом Іоанном [Максимовичем] біля батька в Успенському соборі Слець-кого монастиря. У січні 1673 року в Каневі одружився з донькою гетьмана Петра Дорошенка (від першого шлюбу з Половець) Любов’ю (їздив з нею та дітками у 1686 році в село Ярополче під Москвою провідувати тестя; померла у грудні 1708 р. в Чернігові). Мав з нею трьох синів: Андрія (одружений з Параскевою Михайлівною Миклашевською), Якова (одружений з Феодорою Іванівною Мирович) та Семена (одружений з Іриною Іванівною Скоропадською). Від них іде рід Лизогубів, шо жили у ХVІІІ-ХХ ст. Тоб то, це нащадки гетьмана П. Дорошенка по жіночій лінії.
ЛИЗОГУБ Яків Григорович. -Син Григорія Яковича Лизогуба. Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1745-1756). Одружений з донькою полтавського полковника В. В. Кочубея Анастасією (1743). Помер близько 1760 р. Тесть Якова Михайловича Лукашевича.
ЛИЗОГУБ Яків Іванович. - Син Івана Яковича Лизогуба та Г. М. Корсак. Народився близько 1720 р. Бунчуковий товариш (1752-1771). Мешкав у Седневі (1763). Одружений з донькою переяславського полковника Семена Сулими Марією (молодшою) (1763). Сват Йосипа Лисенка, Василя Дуніна-Борковського. Тесть Івана Дем’яновича Бутовича та Василя Леонтійовича Булавки. Портрет його онука Іллі Івановича Лизогуба (1785— 1867) у 1839 р. намалював Т. Г. Шевченко. Зберігся і портрет другого онука - Віталія Івановича Лизогуба (1791-1869).
ЛИЗОГУБ Яків Іванович. - Народився близько 1720 р. Син Івана Семеновича Лизогуба та Катерини Михайлівни Кондратьєвої. Бунчуковий товариш Чернігівського полку (1750-1771). Жив (1763) у м. Сед-нів. Був одружений (1763) з донькою переяславського полковника Семена Сулими Марією-молодшою (1737 р. н.).
ЛИЗОГУБ [Кобизенко] Яків [Яцько] Кіндратович. - Народився близько 1629 р. в містечку Гельм'язові в родині Кіндрата Івановича Лизогуба. Уперше згаданий в реєстрі 1649 р. як козак Гельм’язівської сотні Переяславського полку. Учасник боїв Визвольної війни 1648-1657 рр. В цей же час одружився з козачкою Гафією Баран з Гельм’язова. В 1661 р. нобі-літований шляхтичем герба «Погоня польська». Був сотенним старшиною в Канівському полку. Підтримуючи різних гетьманів, часто змінював політичну та зовнішню орієнтацію. Полковник Канівського полку (1662; 1665; 1666-1669; 1674) у Ю. Хмельницького, Я. Сомка, І. Брюховецького та П. Дорошенка. Генеральний осавул у І. Брюховецького (1665), з яким у 1667 р. їздив до Москви, де одержав грамоту на дворянство (3 лютого 1667 р.). Генеральний осавул у П. Дорошенка (1669-1674). Наказний гетьман у П. Дорошенка (1670-1673). У 1673 році московський уряд пропонував обрати Якова Лизогуба гетьманом Правобережної України. Після Переяславської Ради (1674) у лютому 1674 р. здав Канів Г. Ромодавському і перейшов з родиною на Лівобережжя, на службу до І. Самійлови-ча. Поселився в Конотопі. Наказний чернігівський полковник (1680). Брав участь у Чигиринських походах (1677 і 1678), Першому Кримському поході (1687) та в Коломацькому перевороті (один з кандидатів у гетьмани), підтримавши І. Мазепу (1687). Від нього ж дістав поважний уряд полковника Чернігівського полку (1687-1698). Визначний полководець та воїн. На чолі полку брав участь у Другому Кримському поході (1689), у Першому Дніпровському поході (1695) та, як наказний гетьман над українським корпусом, у Другому Азовському поході (1696). За взяття Азова щедро нагороджений Петром І. Користувався довір’ям та прихильністю Івана Мазепи. Був великим землевласником та власником значних нерухомостей на Чернігово-Сіверщині. Помер 9 (19) серпня 1698 р. у Чернігові. Похований в Успенському соборі Єлецького монастиря (м. Чернігів). Мав єдиного сина Юхима, якого одружив з Любов’ю Петрівною Дорошенко, від якого, власне, і походять Лизогуби XVIII -XIX ст. (по жіночій лінії нащадки П. Дорошенка). А також п’ять доньок, з яких відомі Марія (за Степаном Івановичем Бутовичем), Домна (за Андрієм Федоровичем Кан-дибою), Пелагея (за Стефано.м Івановичем Томарою) та Гафія (за Хомою Івановичем Манджосом).
ЛИЗОГУБ Яків Юхимович. Старший син Юхима Яковича Лизогуба, онук гетьмана Петра Дорошенка (по матері). Народився 22 жовтня 1675 р. в Каневі (чи Гельм’язові). Закінчив Києво-Могилянській колегіум: 1691 р., як спудей цього закладу, їздив разом з братом Андрієм та небожем І. Мазепи І. Обідовським (теж спудеями) до Москви вітати царів Петра та Івана. Після закінчення колегіуму, як бунчуковий товариш, служив у гетьманській канцелярії (1692-1700), виконував кур’єрські доручення І. Мазепи. З початком Північної війни у складі Чернігівського полку брав участь у боях у Прибалтиці (1700-1702 рр.), у Польському поході (1707). Значний військовий товариш (1704-1708), виконує дипломатичні доручення гетьмана. У жовтні 1708 р. у складі Чернігівського полку опинився в таборі росіян. У 1695 р. одружився з донькою переяславського полковника І.І. Мировича Феодорою, з якою мав семеро дітей. Допомагав родичам дружини, які були репресовані у справі антимос-ковського повстання І. Мазепи. Новий гетьман І. Скоропадський сприяв старшині (своєму родичеві), призначивши його генеральним бунчужним (1710-1728). У 1719, 1721рр. - наказний полтавський полковник. 1721 р. - наказний стародубський полковник. 30 травня 1723 р. за наказом Петра І, разом з генеральним осавулом В. Жураховським та миргородським полковником Д. Апостолом заарештований у справі Коломацьких чолобитних (1723) П. Полуботка і ув’язнений у Петропавлівській фортеці. Навесні 1725 р. звільнений, але ще деякий час утримувався у Петербурзі. За Д. Апостола обійняв другий за значенням у ВЗ уряд генерального обозного (1728-1749), а після смерті гетьмана входив до складу Правління гетьманського уряду (1734-1749). 18 жовтня 1733 р. одержав іменну грамоту імператриці Анни Іоанівни на потомственне дворянство. Впродовж 1733-1734 рр., як наказний гетьман, очолював 10-тисячний український козацький корпус у Польському поході (проти прибічників С. Лещин-ського). Брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. Зокрема у 1736 р., як наказний гетьман над козацьким корпусом у складі армії Б.-Х. Мініха, брав штурмом Перекоп (20 травня), Гезлєв (5 червня) та Бахчисарай (17 червня). Під його керівництвом впродовж 1728 1744 рр. працювала Кодифікаційна комісія, яка підготувала кодифіковане зведення законів - «Права, за якими судиться малоросійський народ». На думку більшості вчених-джерелознавців, саме Я. Ю. Лизогуб є автором «Ли зогубівського літопису». У складі старшинської делегації добивався від Єлизавети Петрівни у 1745-1749 рр. відновлення уряду гетьмана і розширення автономії Гетьманщини. Помер 24 січня 1749 р. в Петербурзі. Похований в Олександро-Невській лаврі. Через шлюби дітей породичався з родинами Корсаків, Рачинських, Яку-бовичів, Рубців. Покорських, Соло-
нин, Дуніних-Борковських, Бороздн. Один з найбільших землевласників Гетьманщини.