1 (08-11-2016 15:20:43 отредактировано kbg_dnepr)

Тема: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Вікі:

Єлизаве́тівка (Лисаветівка) — село в Україні, Петриківському районі Дніпропетровської області, центр сільської ради. Розташоване на лівому березі Дніпра на відстані 8 км від залізничної станції Дніпродзержинськ-Лівобережний на лінії Нижньодніпровськ-Вузол—Верхівцеве.

Площа села становить 10374 га.

Село Єлизаветівка налічує 1079 дворів. Кількість населення — 2549 осіб. День села — 23 вересня, збігається з днем визволення Єлизаветівки 23 вересня 1943 року.

Перші згадки про поселення людей на території сучасної Єлизаветівки відносять до 1554 року і пов'язують з ім'ям Дмитра Вишневецького.
Історично лежала над заплавою Солоний Ноздранак.

1886 року тут мешкало 2052 особи у 375 подвір'ях. Тут були волосна управа, православна церква, школа, земська поштова станція, 3 ярмарки. Слобода була центром Лисаветівської першої волості Новомосковського повіту.


Пов'язані теми:

Cудак http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=5483#p5483
Рекеда http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=662
Литвин http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=848
Кабаченко http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=952
Сосна http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=6797#p6797

Елизаветовка

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

2 (15-05-2014 09:06:16 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Викупна справа 1863 р. (СПб, РГИА 577-11-461)

Екатеринославской губернии
Жены Генерал-майора Княгини Олимпиады Владимировны Барятинской, Новомосковского уезда, села Елизаветовки и деревень: Куриловки, Николаевки, Поповки, Новоселки и Сотники.
Начато 13 октября 1862 г. Кончено: 7 декабря 1863 года. 50 листов.

Сотники в тексте называются Сотничье, Сотничи.

Лл.3-6об.
Копия выкупного договора от 10 октября 1862 г.
…Означенное имение досталось по купчей крепости, совершенной во 2м Департаменте С.-Петербургской палаты Гражданского суда 22 Декабря 1858 г. и состоит заложенным в Государственном Заемном Банке.
Крестьяне села Елизаветовки и деревень Куриловки, Николаевки, Поповки , Новосёлки и Сотничье, принадлежат Елисаветовской Волости и состоят в 5-ти мировых участках.

Крестьян по 10й ревизии 1697 душ.

По уставной грамоте предоставлено в надел крестьянам удобной земли 6788 дес., именно:
для села Елисаветовки 3104 д.,
деревень Куриловки - 1144 д.,
Николаевки - 1364 д.,
Поповки - 640 д.,
слободок: Новоселки -340 д. и
Сотничей 196 дес. Оброка же причитается за означенные 6788 дес. на основании 168 ст.п.3 Местного положения, для губерний Новороссийских, Великороссийских и Белорусских 9 руб.в год, а со всех 1697 наделов следует 15273 руб.
Крестьянами приобретается полный по уставной Грамоте указный надел, означенный для Екатеринославской губернии, в приложении к 15 ст. Местного положения, для Новороссийских губерний, 3й местности, т.е. по 4 десятины на каждую душу.
По капитализации следующего с общества крестьян оброка (15273 руб.), причитается выкупной ссуды, испрашиваемой от Правительства 203680 рублей. Ежегодный платеж крестьянами в Новомосковское Уездное казначейство составляет на основании ст.113й Положения о выкупе 12220 руб.80 коп.

Договор это учинен нами 19 Марта 1862 года. В чем и подписуемся:
временно-обязанные крестьяне Елисаветовской Экономии Елисаветовской волости, села Елисаветовки, в числе 272 душ,
деревень: Куриловки в числе 100 душ,
Николаевки в числе 136 душ,
Поповки в числе 59 душ ,
Новоселки в числе 35 душ и
Сотничей в числе 17 душ, а вместо их неграмотных по их рукоданной просьбе и на основании мирских приговоров 9 Марта 1862 г.состоявшихся росписался временно-обязанный крестьянин деревни Николаевки Семен Никифоров сын Бабенко.

Выкупной сей договор в Елисаветовском Волостном правлении был явлен и в книгу на сей предмет записан…
За исключением перечисляемых шести ревизских душ на Кавказ на основании Высочайшего повеления, а именно Никифора, Степана и Григория Лакосиных и пасынков последнего Павла, Зиновия и Луки Попович… - изменена сумма…

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Олексій "Махно" Семенуха1

Поделиться

3 (16-05-2014 11:32:54 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Лл.7-21
Копия Уставной Грамоты от 10 Марта 1862 года.
По 10й нар переписи мужеска пола душ:
Дворовых - 5
Крестьян - 1698
На волю отпущено после ревизии - 1.
Сверх сего проживают в слободке Новосёлки в своих усадьбах, записанные за мужем владелицы Князем Анатолием Ивановичем Барятинским, в Полтавской губернии, Золотопольского уезда при местечке Драбове крестьян 3, местечке Великом хуторе - 1, всего 4, из которых 2 души с местечка Драбова, отец с малолетним сыном, отпущены на волю до издания Высочайшего манифеста 19 февраля 1861 года, ныне имеющие при деревне Новоселки по дарственной записи владелицы имения княгини Барятинской собственный полный душевой надел земли 4 десятины, а остальные 2 души крестьян желают получить указной надел земли совместно с крестьянами слободки новоселки.

Всей земли состояло в пользовании крестьян до обнародования Положения о крестьянах до 9000 десятин.
Наделы:
В селе Елисаветовке. Начиная от могилы Шпирчиной, вправо понадболотами речки Протовчи, мимо урочища Свинюхового, до урочища Рябцево, чрез болото сухое, до песчаных кочугур урочища Бор, от Бору урочищем Кортенковым, далее по над этими болотами, до песка в конце озера Тимошиного, оттуда бороздной до песков урочища Мовчанового, потом по над теми песками до могилы Ткачевой, от могилы по над болотами Солоным и Вошывым и песками урочища Дурного, до болотца Крутенького, далее эти болотцем разграничивающим земли крестьян деревни Куриловки, по над урочищем Бардаковым, мимо Острой могилы, до земель села Паньковки, (оно же и Франково), потом межею вправо до болота урочища Большой Дубыни, возле могилы Грабовой, от этой могилы вправо по над болотом от урочища Лозоватого, в куток его возле урочища Мажариного, отсюда влево по над болотом от урочища Лозуватого же в урочище кутка, до Елисаветовской церковной руги возле слободки Сотничьей, от руги вдоль по ея границе до урочища Малой Дубыны, здесь понад лесной зарослью малой Дубыны, остающейся в левую руку, землемерскими ломаными бороздами в конец Дубыны до песков, далее по над песками такими же борозднами, ограничивающими удобную землю от неудобной песчаной, до дороги идущей с Елисаветовки на Старый ток, наконец этой дорогой до начального места возле могилы Шпирчиной.

В деревне Куриловке. Начиная от усадьбы крестьянина Корнея Кругляка, смежной с занимаемым господским домом и экономическими постройкамистолярной и кожевенным заводом, с берега Днепровых плавень, к кторым прилегают концы крестьянских огородов, понад плетнями до конца усадьбы крестьянина Ивана Михайлика, от этой усадьбы понад песчаными кочугурами, отграничивающими от удобной земли, землемерскими плуговыми бороздами, по направлению к хутору Бригадировке(?), и там мимо господского сенокоса, до болота именуемого Черным, отсюда влево, понад берегом Черного болота, до дороги идущей с Куриловки в село Елисаветовку, мимо могилы Собеской, от дороги вправо, бороздной проложенной плугом, разгораживающей крестьянскую землю от господской, до песчаных кучугур, именуемых урочищем Дурные, отсюда влево борозднами отграничивающими пески от удобной земли, до болотца именуемого крутеньким, далее берегом болотца Крутенького, смжного с урочищем Бордаковым и могилою Острого, до села Паньковки, оно же и Франково, помещика Струкова, потом влево прямым углом от межи понад балкою Крутой, прямой бороздною, протяжением до три четверти версты, здесь поворот вправо, полевой прямой дорожкой (з воротами), до болтца Девинького и этой же дорожкой (з воротами) до болотца Довгенького и этой же самой дорожкой понад болотцем, мимо урочища Луцево, чрез выгон, до бороздны разграничивающей этот выгон между крестьянским и господским, потом бороздной до угла начальной усадьбы Корнея Кругляка, и наконец понад плетнем усадьбы этой до начального пункта в берег плавень, возле кожевенного господского завода.


В слободке Новоселки. Начиная от усадьбы крестьянина Аврама Топчия, с берегового конца огорода прилегающего к граничной межи земель казенных крестьян местечка Петриковки, этой межою мимо усадьбы крестьянина Конона Ноздраня, по нправленрю в степь на протяжении полуверсты от деревни допоперечной линии или полевого обмежка(?), обозначающего экономические шести десятинные квадраты земли, отсюда вправо прямым углом означенной квадратной линией через пять продольных полевых дорожек (гопей) или шесть сот саженей, в конце крестьянских земель, здесь тоже вправо прямым углом полевой дорожкой (гопями), обратно по направлению к деревне через выгон до болота, тут через болото, по тому же самому прямому направлению чрез водопойное озеро Логвиновское, до могилы Шпирчиной и болота возле нея, отсюда вправо понад этим болотом до места разъединения его на два рукава, здесь влево через болото небольшой бороздной, до озерца Солененького и понад этим озерцом, до другой бороздны идущей идущей допесков леса Малой Дубыны, и понад песками, мимо экономической избы лесничего, правой стороной до церковной Елисаветовской руги, здесь вправо понад ругой до граничной межи Петриковской у могилы Гергеневой(?), от могилы вправо Петриковской межею прямо до поворотного угла ея, возeе могилы Сезьковой(?), отсюда наконец влево, этой же межею прмо до начального берегового пункта усадьбы крестьянина Аврама Топчия.

/Далее аналогично по другим населенным пунктам/.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

4 (17-05-2014 15:47:17 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

В описании деревни Николаевки упоминается усадьба Петра Белоноса (не Белоуса).

л.14
В слободке Новосёлки кроме водопоя, находящегося в слободке, предоставляется крестьянам другой водопой в озере Луцевом, на сторонах его, состоящих в черте их надела, часть же озера Луцевого, выдающаяся в экономическую смежную землю, помещица оставлет в исключительное свое использование, равно и прочие водопои болот пограничных с экономическими землями, остаются в непосредственном распоряжении помещицы, без разрешения ее, крестьяне не должны поить там свой скот.

/фамилии крестьян на лл.16-20об./

л.30
Екатеринославская Палата Гражданского Суда в Екатеринославское Губернское по крестьянским делам Присутствие (5 Июля 1862 года).
Семь запрещений, прописанных:
1859 г. №20 в ст.5219-5220-5223-5224 и 5225 на имении княгини О.В.Барятинской в селе Елизаветовке с деревнями Куриловкою, Сотничею, Новоселкою, Николаевкою и Поповкою крестьян и дворовых муж. пола 1703 душ по переводу на нее по случаю покупки ею этого имения у вдовы Действительного Тайного Советника Каблуковой, - запрещений, числящихся от Каблуковой за неплатеж денег жене Поручика Михалине Стаховской по заемному письму 2 Апреля 1851 г. 2000 р. с процентами и неустойкою. Коллежскому секретарю Платону Калимонову по заемному письму 2 Апреля 1851 г. 2204 р. 27 к. с процентами и неустойкою; гражданке Александре Пирожковой по контракту, заключенному поверенным Каблуковой на поставку в кирпичный завод работ людей и материалов неустойки 14965 р.17 к., Купцу Константину Попову по обязательству 2 Апреля 1851 г. 3000 р.с процентами и неустойкою, и по иску купца Михаила Шарапова ликвидационных 2286 р. 14 к., из коих на третью часть Каблуковой упадает 762 р. 4 к.
1860 года №12 в ст.2701 за выдачу 3 Апреля 1859 года за №1588 - 24 свидетельства на имение ея Барятинской Новомосковского уезда в селе Елисаветовке с деревнями Куриловкою, Николаевкою, Поповкою и слободками Новосёлки и Сотничею крестьян мужеска пола 1703 душ с принадлежащею к ним землею. И за произведенную по оному Государственным Заемным Банком 16го Декабря 1859 года на 33 года ссуду в высшем размере 195000 р.сер.
И 1860 года №105 в ст.27468 на имение ея Бартинской Новомосковского уезда в селе Елизаветовке с деревнми… за занятые ею Барятинскою, с Высочайшего соизволения, у дворянина Павла Демидова 180000 (180 тыс.) р.сер. за указные проценты, сроком на пять лет, по закладной во 2м Департаменте С.Петербургской Палаты Гражданского Суда 5 Декабря 1860 года совершенной.

Лл.32-33 об. - доверенность Коллежского секретаря Павла Павловича Демидова на имя ДСС Семена Михайловича Добровольского практически на всё имущество для ведения разных дел. 7 Ноября 1862 года.
(Колл.секретарь Павел Петрович Демидов - сын покойного Действительного Статского Советника Павла Николаевича Демидова, его дядя - Анатолий Николаевич Демидов, мать Аврора Карловна).

Лл.48 с об.
Справка.
Жена Полковника Княгиня Олимпиада Владимирова Барятинская должна по займам 1859 года Декабря 16 на 33 года из оборотного капитала 119210 р. и из резервного 75790 р. под залог упоминаемого в запросе Канцелярии Главного Выкупного при С.Петербургской Сохранной казне Учреждения имения с 1703 крестьянами и землею 26386 дес.2054 саж. по свидетельству от 3 Апреля 1859 года за №1588/24, с коего копии не дано.
Это имение, с Высочайшего разрешения, изъясненного в предложении Г.Товарища министра Финансов от 6 Июня 1860 г. за №5155, заложено, сверх помянутого долга, дворянину Демидову в 180 тыс.руб. по закладной, совершенной… 5 Декабря 1860 г., с преимущественным удовлетворением долга по вышеозначенному займу и принятием мужем заемщицы, князем Анатолием Ивановым Барятинским ответственности за долги, какие могут оказаться на имении ее.
При деле о займе Князя Анатолия Иванова Барятинского 1858 г. Декабря 5 на 33 г. из оборотного капитала 193980 р. и из резервного капитала 123320 р. под имение в Полтавской губернии Пирятинского уезда в деревне Кантакузовке и хуторе Коховщина 414 крестьян и 2322 дес. 851 саж. земли и Золотоношского уезда в местечке Драбове, слободе Дукиновке, деревне Олимпиадовке, местечке Великом Хуторе и слободке Великохуторянской 2819 крестьян и 18225 дес.1446 саж. по свидетельству от 26 Июня 1858 года за №7667, с коего копии не дано, имеется отношение Кредитной Канцелярии Министра Финансов от 15 Февраля 1862 года за №1026, которым сообщено Сохранной казне о выданных Князю Анатолию Барятинскому на основании Высочайшего повеления из Гос. Казначейства 15 Января 1862 года в ссуду 275000 р. на 37-летних правилах; обеспечением этой ссуды должны служить имения, заложенные как по упомянутому займу его, так и по займу 16 Декабря жены его с тем, чтобы этот долг Главному Казначейству иметь в виду и никаких льгот по займам Князей Барятинских, а также ни выкупа, ни продажи заложенных по оным имений не допускать без предварительного сношения с Кредитною Канцеляриею.

На листе 46 - один из бухгалтерских расчётов, по которому причитается за землю выкупной ссуды 202920 руб., из которой следует удержать (долгов кн.Барятинской) 201388 руб.98 коп. То есть к выдаче княгине остаётся 1531 руб.2 коп.
На погашение выкупной ссуды 202920 руб. надлежит взимать с крестьян в течение 49 лет по 6%, т.е. по 12175 р.20 к. ежегодно.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

5

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Крестьяне с. Елизаветовки по алфавиту:

Бажан, Евстафий
Бажин, Иван
Барабаш, Корней
Бедный, Нестор
Бедный, Григорий
Белоус, Василий
Берковский, Иван
Брехаренко, Яков
Брихаренко, Никита
Булыкишка, Емельян
Василенко, Антон
Василенко, Андрей
Василенко, Лукьян
Василенко, Лука
Василенко, Емельян
Васыленко, Яков
Вербило, Зеновий
Вербыло, Стефан
Верещака, Иван
Верыщака, Павел
Гаркавий, Петр
Гаркавый, Виктор
Гармаш, Никита
Гарькавый, Вокул
Гарькавый, Афанасий
Герасименко, Денисий
Гершун, Потап
Гладушко, Прокофий
Гончаренко, Фадей
Горденко, Петр
Гордено, Аксентий
Гребенник, Кирил
Данченко, Даниил
Данченко, Тымофей
Данченко, Иван
Демченко, Григорий
Демченко, Фадей
Деркач, Василий
Довбун, Иова
Довбун, Каленик
Драгаль, Артем
Дудник, Антон
Дяченко, Кирыло
Жучко, Трофим
Завгородний, Стефан
Зарудний, Григорий
Здор, Иван
Здор, Козма
Зербыло, Фома
Иванченко, Трофим
Кабаченко, Роман
Кабаченко, Иван
Кабаченко, Степан
Кабаченко, Антон
Кабаченко, Моисей
Кайданный, Онохрий
Каплунский, Онохрий
Каплунский, Степан
Качупурный, Иван
Кимченко(?), Андрей
Кирыченко, Корнилий
Коверник, Иван
Козенко, Макар
Колисник, Дорофей
Колисник. Деомид
Колиснык, Петр
Кольчинский, Мойсей
Конданный, Семен
Корниенко, Василий
Корниенко, Федор
Корниенко, Яков
Корниенко, Стефан
Корниенко, Андрей
Корниенко, Андрей
Корниенко, Осып
Крамин, Мирон
Кремень, Кирыл
Кремень, Илия
Кремень, Михайло
Кремень, Спиридон
Крицкий, Владимир
Крицкий, Емельян
Куприенко, Митрофан
Куприенко, Стефан
Кущ, Леонтий
Лакоця(?), Борис
Лаптев, Трофим
Лаптев, Лаврентий
Лекарь, Лука
Лекарь, Павел
Лигна(?), Пентелеймон
Литвин, Михайло
Лиша, Лука
Майдюк, Аврам
Малой, Владимир
Малюк, Григорий
Малютенко, Григорий
Малявка, Федор
Маршавка Григорий
Медведенко, Андрей
Медведенко, Василий
Мела, Прокофий
Меленко, Василий
Мельник, Клим
Мельник, Иван
Мена(?) Григорий
Мецной(?), Фома
Миненко, Михайло
Миршавка, Данило
Мовчан, Роман
Мовчановский, Пантелеймон
Мулявка, Аким
Мыхалютенко, Василий
Невгамонный, Иван
Невстакай, Козма
Невстакай, Данило
Невстакай, Семен
Нежумиря(?), Ермоген
Некрик, Кондрат
Непокрытый, Евлампий
Непокрытый, Алексей
Нетребка, Петр
Нетребка, Яков
Ноздрань, Борыс
Павленко, Алексей
Павленко, Деонисий
Павленко, Павел
Павленко, Сафрон
Паталамченко(?) Петр
Пидстолет(?), Иван
Потапенко, Марк
Потапенко, Семен
Прожуган(?), Максим
Прожуган, Артем
Прожуган, Иван
Прудченко, Савва
Ратушный, Васылий
Рекида, Петр
Рекида, Митрофан
Рыбалченко, Антон
Рыбалченко, Иван
Савченко, Аверьян
Савченко, Вакул
Седотченко(?), Игнат
Сердюк, Козма
Сердюк, Федор
Сероштан, Тыхон
Ситник, Степан
Скляр, Матфей
Скочко, Илия
Скочко, Иван
Смаль, Василий
Смаль, Прокофий
Смаль, Трофим
Смелка, Герасим
Соляник, Ефим
Сосна, Алексей
Сухий, Васылий
Сухий, Никита
Сухий, Яков
Тараненко, Онисим
Ткач, Андрей
Ткач, Иван
Ткаченко, Карп
Ткаченко, Савва
Ткаченко Матерян
Товстопят, Сергей
Товстопят, Евтихий
Толстопят, Онуфрий
Топчий, Онохрий
Топчий, Никита
Трофименко, Елисей
Тупчий(? Яков
Улад, Николай
Устенко, Михайло
Устенко, Трофим
Устенко, Петр
Фабриченко, Алексей
Фабричено, Максим
Фабрыченко, Тарасий
Халявка, Евтноим(?)
Хвабрыченко, Давид
Хежевой, Максим
Хижевой, Илия
Чепурко, Евдоким
Чепурко, Мойсей
Чепурко, Яков
Черненков, Николай
Чехлатый, Мойсей
Чехута(?), Марк
Чехута, Федор
Чечинас(?), Роман
Чипурко(?), Тимофей
Чипурко, Петр
Чипурко, Прокофий
Чихута, Козма
Чухута(?), Ефрем
Ша..яненко, Иван
Шапаренко, Дмитрий
Шапаренко, Гаврило
Шевченко, Григорий
Шевченко, Евдоким
Шиндя, Евдоким
Шкуренко, Илья
Шлянк, Емельян
Шматченко, Гаврило
Шматченко, Яков
Шостаченко, Семен
Шпорхун, Павел
Шпорхун, Никита
Щербак, Савва
Ярмаченко, Корнелий

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: sashko.rubalra1

Поделиться

6 (21-05-2014 08:46:01 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

А это жители Николаевки по алфавиту:

Бабенко Васылий
Бабенко Семен
Бажан Яков
Барабашенко Яков
Бараниченко Филип
Беложенко Гаврило
Белявский Степан
Берковский Сидор
Бовтвин Никита
Бовтвин Гаврила
Бунко(?) Сергей
Бурдиенко Иов
Буряк Потап
Валовый Фома
Воробей Константин
Воробей Андрей
Высочин Фадей
Высочын Федор
Гарчич Павел
Герасименко Иван
Глущенко Петр
Голованный Яков
Голованный Агафон
Горбачев Алексей
Гречановский Конон
Гунька Иван
Демченко Стефан
Довбун Савва
Долгий Харитон
Долгий Сыдор
Ефименко Петр
Ефименко Дионисий
Жижевой Петр
Здоренко Стефан
Зубриченко Елесей
Зубрученко Яков
Зубрученко Павло
Капуста Емельян
Капуста Константин
Капуста Леонтий
Кирыченко Петр
Книшевский Деонисий
Книшевский Петр
Козерог Каленик
Козорог Самсон
Коноваленко Пантелимон
Коноваленко Максим
Коноваленко Самойлов
Корда Иуда
Корниенко Анисим
Корниенко Васылей
Короленко Евстафий
Коротенький Прокофий
Короткий Прокофий
Кремень Александр
Кривошея Леонтий
Кривошея Михайло
Кротик Феоктист
Кругляк Александр
Кругляк Грыгорий
Кругляк Прокофий
Кругляк Трохвым
Кругляк Андрей
Крывой Осип
Куриленко Павел
Куриленко Иван
Курилинко Фола
Курило Павел
Лаптев Парамон
Лаптев Филип
Ластун Стефан
Лисниченко Мойсей
Лисовенко Антон
Лисовенко Евтихий
Лисовенко Григорий
Лисовенко Роман
Лисовенко Пантелимон
Лисовенко Иван
Лисогор Павел
Лиша Самойло
Лябах Яков
Миршавка Федор
Миршавка Василий
Михалютенко Аксентий
Мишенко Васылий
Невкипелый Евсевий
Непокрытый Евдоким
Огородний Яков
Павленко Сыла
Перехрестенко Федор
Пивоваренко Логин
Потапенко Иван
Прожуган Онисим
Пуня(?) Михайло
Пуха Егор
Ратушный Андрей
Ротатий Тимофей
Ротатый Иван
Рученко Борис
Ряднынка Аммос
Савронец Емельян
Сокуренко Фома
Соляник Григорий
Стовбун Никифор
Стовбун Денис
Судаченко Клим
Судаченко Михайло
Судаченко Марко
Судаченко Кондрат
Судаченко Стефан
Ткач Емельян
Ткаченко Феоктис
Чернуха Емельян
Чехлатый Моисей
Чехлатый Антон
Чехута Наум
Чехута Стефан
Чехута(?) Мина
Шаховенко Максим
Шаховой Прокофий
Шаховый Иван
Шаховый Гордей
Шаховый Питро
Шаховый Фома
Шаховый Сыдор
Шевченко Осип
Шевченко Митрофан
Шевченко Данило
Шиян Онохрий
Шиян(?) Мойсей
Шостаченко Федор
Шпораун(?) Тимофей
Якуленко Данило
Якушенко Емельян
Якушенко Наум

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: Lisovichok1

Поделиться

7

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Фамилии по Куриловке:

Бажан, Архип
База, Иосиф
База, Дорофей
Белявский, Ефим
Белявский, Иван
Беркут, Федор
Беркут, Федор
Беркут, Аким
Беркут, Аксентий
Билявский, Михайло
Бондарь, Петр
Бондарь, Михайло
Бондарь, Иван
Бондарь, Константин
Буряк, Павел
Буряк, Иван
Буряк, Карп
Буряк, Леонтий
Буряк, Ефим
Высочин, Архип
Гарбуз, Михайло
Гершун, Иван
Гречановский, Денис
Дружиненко, Петр
Дружиненко, Леонтий
Жученко, Тимофей
Зарудный, Фадей
Зледенный(?), Яков
Иванченко, Ефим
Книшевский, Павел
Кнышевский, Иван
Кострыуя(?), Терентий
Кравец, Феодот
Кривонос, Корнилий
Кривонос, Игнат
Крицкий, Дмитр
Кругляк, Алиявер
Кругляк, Григорий
Кругляк, Корни
Крыцкий, Петр
Куличенко, Каленик
Кучер, Иван
Кучер, Максим
Лакоця(?), Никифор
Лакоця. Иван
Лантух(?), Наум
Лантух, Семен
Лантух, Ефим
Лантух, Аврам
Лаптев, Максим
Литвин, Трияван
Литвин, Иван
Литвин, Харытон
Лиша, Николай
Малюк, Зиновий
Малюк, Гаврило
Маляренко, Трифон
Мельник, Василий
Мирошниченко, Пантелимон
Миршавка, Яков
Миршавка, Павел
Михайлов, Иван
Михайлык, Игнат
Михайлык, Василий
Михалютенко, Евстафий
Мыршавка, Филып
Мыршавка, Иван
Мыхалютенко, Грыгорий
Павлюк, Роман
Попович, Тымофей
Попович, Василь
Попович, Иван
Попович, Петр
Попович, Михайло
Потапенко, Вукол
Поцелуйко, Архип
Поцылуйко, Стефан
Поцылуйко, анило
Поцылуйко, Макар
Прожуган(?), Прокофий
Рызныченко, Стефан
Седанченко, Савва
Седанченко, Петр
Сикуренко (Сокуренко?), Семен
Скрыпник, Григорий
Скрыпник, Василий
Сокуренко, Тимофей
Степанченко, Григорий
Степанченко, Алексей
Степанченко, Матфей
Ткач, Стефан
Ткаченко, Прокофий
Чачлатый(?), Максим
Черыднык(?), Никита
Чехлатый, Емельян
Чехлатый, Борис
Чоненко, Трофим
Шкуренко, Денис
Якушенко, Василий

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

8

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Жители Поповки в 1963 г.:

Демченко    Мартин
Демченко    Иван
Зозуля    Кондрат
Зозуля    Корнилий
Коноваль    Евфим
Кремень    Кирило
Крицкий    Никифор
Леходей(?)    Емельян
Литвин    Михей
Лиша    Семен
Миршавка    Герасим
Михайлютенко    Яков
Непокрытый    Илия
Огородий    Мина
Огородний    Роман
Павленко    Трофим
Павленко    Василий
Перепелица    Григорий
Погореленко    Федор
Погореленко    Дорофей
Погребняк    Марк
Погребняк    Афанасий
Ратушний    Петр
Рижка(?)    Петр
Рученко    Елисей
Синявка    Дмитрий
Скочко    Трофим
Скрипник    Игнат
Скрипник    Илия
Скрипник    Григорий
Соломка    Леонтий
Соломко    Алексей
Ткаченко    Карп
Ткаченко    Семен
Холод    Корней
Черненко    Федор
Черненко    Петр
Чехлатый    Владимир
Чехлатый    Сильверст
Чуприна    Фокий
Чуприна.    Петр
Шапаренко    Терентий
Шматченко    Дмитрий

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

9

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Жители д. Новоселки(1863):

Кучер    Петр
Кишченко   
Недилька    Деомид
Чехута    Петр
Топчий    Аврам
Солодовник    Павел
Куприй    Вокул
Дробот    Карп
Ратушный    Тарас
Матюшенко    Иван
Солодовник    Ефим
Потапенко    Семен
Гершун    Семен
Кучер    Емельян
Песковый    Максим
Кучер    Самсон
Крицкий    Михей
Верещака    Иван
Кишченко    Трофим
Лантушенко    Константин
Куприй    Михайла
Буча    Сидор
Неделька    Алексей
Лаптушенко    Сергей
Кильчинский    Андрей
Кильчинский    Иван
Кишченко    Иван
Василенко    Антон
Матвеенко    Мартин
Барабаш    Евдоким
Белоусенко    Василий
Коротеньький    Иван
Шматченко    Сергей
Погибель    Данило
Ноздрань    Конон

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

10

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Сотничья (Сотники):

Биденко    Федор
Биленко    Иван
Биленко    Назарий
Биленко    Василий
Галенко    Федор
Гойда    Иван
Гойда    Семен
Кабаченко    Тимофей
Кабаченко    Филип
Кабаченко    Леонтий
Крышка    Иван
Лантух    Афанасий
Маляренко    Игнат
Маляренко    Корней
Нетребка    Евсей
Стеблевский    Оникий
Черненко    Федор

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

11

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Завершение Уставной грамоты:

а вместо их всех неграмотных расписался временнообязанный крестьянин деревни Николаевки Семен Никифоров сын Бабенко.

Свидетельствуют соседние посторонние жители временно-обязанные крестьяне:
села Паньковки:
Иван Голован,
аврило Литвиненко,
Емельян Опелат(?),
Яким(?) Пидлевка,
Афанасий Забора,
Трофим Якоцуц,
Афанасий Завгородний,
Федор Гусак;

дер.Судьевки:
Логин Сеньченко,
Григорий Евтушенко,
Федор Сезько(?),
Семен Коновал;

дер.Леонтьевки:
Иван Овчаренко,
Василий Мокрий;

дер.Федоровки

Подписанная грамота была проверена 1862 года Марта 25, 26 и 27... при крестьянах…
Села Елисаветовки и деревень и:
Иван Кишченко,
Яков Резниченко;

дер.Михайловки:
Яков Корж,
Максим Пелипенко,

дер.Варваровки:
Евсевий Лебедев,

дер.Веселой:
Никита Таран,
Сизон /так написано/ Бескровный,
Трифан Гноевый(?);

Петриковские государственные крестьяне:
Петр Голубицкий,
Клим Ткаченко,
Федот Ткаченко,
Андрей Козир,
Семен Баламут.
Вместо их неграмотных и за себя руку приложил Петриковский государственный крестьянин Иван Геймур.

Подписанная грамота была проверена 1862 года Марта 25, 26 и 27... при крестьянах…
Села Елисаветовки и деревень Николаевки, Куриловки, Сотничьей, Новоселки и Поповки при временно обязанных крестьянах Ермолае(?) Онуфриенко,
Данииле Миршавке,
Тите Сухом,
Иване Скочке,
Петре Колеснике,
Петре Василенко,
Филиппе Миршавке,
Тимофее Поповиче,
Трофиме Кругляке,
Науме Чухуте,
Петре Ефименке,
Николае Буряке,
Петре Ратушном,
Владимире Чехлатом,
Петре Кучере,
Мартине Матвеенке и
Семене Гайде.
При посторонних свидетелях временно обязанных крестьянах деревень
Николаевки:
Кондрате Бойко,
Иване Титеренке,
Михайловки: Григорие Музыке;
Федоровки: Иване Терешкове,
Дру…бовки: Николае Типаненке,
Веселой:
Захарие Лисковщенке,
Никите Таране,
Сезонте/Созонте(?) Безкровном,
Трифоне Гнаевом,
Села Пеньковки:
Емельяне Опилате(?),
Афанасие Завгороднем,
Якиме Пидиско(?),
Трофиме Пидиско(?),
Иване Головеме(?) (Гоновеме?),
и казенных села Петриковки
Федоте Бойко,
Михаиле Белане и
Аврааме Партресным(?).

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

12 (19-06-2014 17:19:35 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

З Єлизаветівки походить член Спілки письменників України Микола Степанович Литвин. Він написав книжечку про своє рідне село.

Литвин М.С. Рідна земле моя: Історичні нариси. Вірші: - Дніпропетровськ: Пороги, 2006. – 115 с.
Автор використував матеріали О.Ф. Миршавки та Г.П. Нетребко.

Почалось усе з Бригадирівки
Три століття тому від північного кордону безмежних причорноморських рівнин до Тясмину, до тих місць, де Псьол, Ворскла і Оріль вливаються своїми водами у Дніпро, розкинулися дрімучі ліси. Раз у раз ліс переходив у степ.
Польська шляхта після Люблінської унії 1569 року, якою було оформлено остаточно об'єднання великого князівства Литовського з Польщею в єдину Річ Посполиту, посилено почала проникати на українські землі. Захоплення польською шляхтою українських земель вело до повного закріпачення українських селян. Жорстокий соціальний гніт поєднувався з не менш жорстоким національним та релігійним становищем. Одне за одним спалахували народні повстання. Найбільш мужні, рішучі люди йшли у степи південної України й ставали козаками. Центром українського козацтва була Запорізька Січ, перенесена в 1554 році Дмитрієм Вишневецьким із річки Самари за дніпровські пороги. Войовниче козацтво вело активну боротьбу з Кримом та Туреччиною і служило захистом південного кордону. Близькість татар, віроломство і підступність ворога вимагали від козаків особливої пильності. Щоб запобігти віроломному нападові, створювалися сторожові пости. Біля цих постів часто оселялись козаки і навколишні селяни, де вони й вели своє господарство. Особливо великі господарства засновувала козацька старшина. Тому що весною і влітку козаки були на Січі, в походах,а взимку займались господарством, їх поселення так і називалися - зимівники.
Один із таких зимівників виник на місці теперішнього села Курилівки в кінці XVI ст. Відомо, що Курилівка - дуже давнє запорізьке поселення. Володарі його Куриловичі, які були в близьких стосунках із Завадовськими, яким ця місцевість почала належати у XVIII ст. У першій половині XVIII ст. власником земель на лівобережжі Дніпра був Яків Васильович Завадовський. Він називав дану місцевість своєю вотчиною, що вказує на володіння цією землею здавна. Завадовський турбувався про подальше розширення своїх земель, свого господарства і в середині XVIII ст. поряд із Курилівкою почало швидко зростати друге поселення - Бригадирівка. Воно називалося так тому, що Завадовський був військовим і мав чин бригадира. Це село було вже загальновідомим до 1767 року, про що свідчить наявність своєї церкви Покровської. В дрібних селах і слободах своїх церков не було. Бригадирівка стояла при самому Дніпрі на низькому і сирому місці. Навесні при розливах Дніпра село заливало водою. Це ж траплялось і восени, коли йшли великі дощі. Також село було оточене пісками і в суху погоду землі засмічувались пісками. Все це створювало значні труднощі і непевність у веденні господарства. У зв'язку з цими несприятливими для життя умовами, селяни поступово залишали старі місця і відходили далі від Дніпра. За рахунок переселення людей з Курилівки та Бригадирівки до річки Чаплинки, там швидко зростала слобода Петриківка.

Але значна частина населення Бригадирівки і Курилівки обрали собі місце проживання далі від Дніпра на більш підвищеній і зручній місцевості. Перші селянські хати витягнулись довгою лінією над річкою Бовтівкою. А далі широко розкинулась болотиста місцевість Чарикомиші. Сам Завадовський, поребуваючи в діючій армії, зайнятий службою, доручив управління вотчиною своєму підданому Олексію Виноградському, Виноградський закінчив церковно-приходську школу в селі Курилівка і взагалі відзначався спритністю.
Ставши прикажчиком, він звернув головну увагу на заселення в «завадовщині» нової слободи. Побудувавши нову слободу, заселив її осілим населенням. Затим звернувся до Завадовського з проханням дати назву заснованій у 1772 році новій слободі, а також дозволити йому побудувати церкву, перенісши її з покинутої Бригадирівки. Завадовський побажав, щоб село було назване Єлизаветівкою. Очевидно, на честь імператриці Єлизавети, за правління якої він зробив кар'єру.
Після закінчення військової служби, Завадовський продовжував цивільну службу в Катеринославі на посаді голови громадянської палати катеринославського намісництва. Тепер він частіше відвідував своє володіння, більше приділяв уваги впорядкуванню свого господарства, Саме в цей час відбулись значні зміни в українському селі. В 1763 році в Україні було запроваджено подушний податок і в зв'язку з цим проведено загальний перепис населення. З травня 1783 року вийшов указ, за яким кожен селянин залишався на місці проживання і в тому званні, де і як записаний за останньою ревізією. Цей указ вводив кріпосне право в Україні, яке вже до цього оформилось по всій російській державі. Розуміючи необхідність постійного духовного впливу на селян, Завадовський в 1785 році закінчив будівництво церкви в селі (зруйнована у 30-ті роки комсомольцями). Таким чином, у другій половині XVIII ст. село Єлизаветівка перетворилось на типовий кріпосницький маєток. І селяни змушені були виконувати тяжкі повинності на користь поміщи¬ка і церкви. Кінець XVIII ст. і перша половина XIX ст. - період найжорстокішої кріпосницької експлуатації селян в Україні.
Феодально-кріпосницький лад уже розпадався, але поміщики-кріпосники ще міцніше тримались кріпосного права. І більшість із них не хотіла й слухати про його скасування. Кріпосницький гніт ставав все тяжчим і для єлизаветівських селян. Чимало їх тікало з Єлизаветівки до Петриківки, яка була вільним державним поселенням. Втечі селян-кріпаків викликали велике невдоволення в місцевих поміщиків - Завадовського, князя Урусова, Хреннікова, Черткова та інших. На петриківську общину, яка приймала втікачів, посипались скарги генерал-губернатору і властям.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

13 (18-06-2014 07:51:38 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

У відповідь на скарги поміщиків князь Потьомкін заборонив приймати в общину прийшлих людей. Поміщики вдавалися до насильства. Завадовський захопив силою родючі чорноземні ґрунти на схід від Петриківки, збільшивши свої володіння. В першій половині XIX ст. селяни Єлизаветівки потрапили до нових власників Барятинських. Невідомо, чи Завадовські продали цю землю Барятинським, чи останні, можливо, були їх родичами і одержали землі спадково. Невідомий і рік переходу села до Барятинських.
У 50-х роках XIX ст. маєток належав Олімпіаді Барятинській. Володіння Олімпіади Барятинської в Новомосковському повіті Катеринославської губернії включало такі села: Єлизаветівку, Курилівку, Миколаївку, Попівку (тепер Попово-Балівка), Сотичі (тепер Сотницьке). Найбільшим селом була Єлизаветівка. Тут знаходився центр управління маєтком. Всього в цих п'яти селах нараховувалось близько двох тисяч ревізійних душ, тобто селян чоловічої статі, на яких накладався подушний податок. Збереглися відомості про кількість жителів Єлизаветівки на 1859 рік, які свідчать про зростання населення і розширення села.
Якщо на 1783 рік в селі нараховувалось 163 двори і 614 чоловік населення, то в 1859 році було 284 двори і 1616 жителів. Таким чином, володіння Барятинських були досить великі як за кількістю належних їм людей, так і кількістю земель та різних угідь.

Головною формою експлуатації селян у маєтку Барятинської була панщина. Становище єлизаветівських селян ставало нестерпним. Панщина досягла 4 і навіть 5 днів на тиждень. Крім цього, необхідно було платити оброк та виконувати різні натуральні повинності - перевозити своїм тяглом дрова, камінь, ремонтувати мости, церкву тощо. Селяни платили церкві десятину, обробляли 120 десятин церковної землі. За найменшу провину селян сікли різками, заковували в кайдани, віддавали в солдати, а служба в армії тривала 25 років. Сама Барятинська в маєтку не жила, а лише наїжджала час від часу. Вона постійно мешкала в Петербурзі, а селяни були віддані на повну сваволю управляючого, німця Гофмана, ганебної слави заслужив жорстокими розправами над селянами помічник управляючого Ковальов. Безпосереднім виконавцем їхньої волі у селі Єлизаветівка був сільський староста Деркач, який розправлявся з селянами. Старші жителі села пригадували, що в селі була катівня, де селян, які не вийшли на анщину чи не сплатили своєчасно оброку, піддавали тортурам. Там катували також селян Миколаївки, Курилівки та Сотичів. Жорстокість і сваволя у ставленні до селян та членів їх сімей, вкпючаючи дітей, не мала меж. Селяни ж не мали права поскаржитись на сільського старосту, Гофман не приймав таких скарг і наказував тому ж Деркачу розправитися з позивачами. Всяка скарга, навіть на відверто злочинні дії управляючого та прикажчика, розглядалася адміністрацією повіту га губернії як «бунтарство», непокора місцевій владі, «святій» церкві і викликала покарання різками або ув'язнення в «холодну». Але у селян не було вибору. Незважаючи на покарання, доведені до безвихідного становища, селяни чинили опір, викривали злочини, насильство, сваволю поміщиків. Прояви класової боротьби, її загострення були тим сильніші, чим більше селяни розорялися панщиною, роботою, непомірними поборами, здирством поміщиків та чиновників.
В Україні масового характеру селянські заворушення набули в 1855-1856 роках, які відомі під назвою «Київська козаччина» та «Похід у Таврію за волю».

У маєтку Барятинської класові протиріччя теж надзвичайно загострилися і селяни були готові до повстання. Цим пояснюється сила і довготривалість селянського руху в маєтку Барятинської і, зокрема, в селі Єлизаветівці проти кріпосницьких пережитків під час реформи 1861 року і в пореформені роки.
З травня в Єлизаветівку, Курилівку, Попівку було введено дві роти Люблінського попку. До Єлизаватівки прибув Катеринославський губернатор Сівера та флігель-ад'ютант царя Рейтерн. Ватажки були заарештовані. Майже весь день тривала екзекуція селян. Проте селяни все ж досягли того, щоб ненависний їм Деркач був зміщений. У маєтку була утворена Єлизаветівська волость, старшиною якої селяни обрали Д. Миршавку, а його помічником П. Колісника.
Але восени становище в селі знову загострилося. Управляючий маєтком Гофман добився перед властями позбавлення селянських обранців їх посад. Волосним старшиною знову став Деркач, який, аби помститися селянам, знову почав безбожно штрафувати, обраховувати, карати. В маєтку вперто поширювалася чутка, що цар незабаром забере землю у панів, а потім без викупу віддасть її селянам.
Близько трьох тисяч селян на чолі з Четвертаком вирішили не чекати «цього часу» і відмовились виходити на панщину, на панське поле. Поліція заарештувала Четвертака і влаштувала масове покарання селян різками. Земля, яку виділила Барятинська під викуп селянам, являла собою суцільні піски, але викуп за неї був високий. За наділ у чотири десятини селяни повинні були сплачувати щорічно 9 крб. аж до 1900 року. Селяни з обуренням зустріли ці умови і категорично відмовились їх приймати. Протягом 1862-1864 років економічне становище селян погіршилося. Вони розорювались, недоїмки швидко зростали, але ні умовляння, ні погрози не змогли змусити селян визнати викупний договір.

Оскільки селяни княгині Барятинської були настільки розорені, що не могли викупити наділ, вони мусили ще понад три роки відбувати панщину. Єлизаветівські селяни не знайшли в законодавчих актах від 19 лютого своїх споконвічних мрій і прагнень. Вони відмовилися виконувати будь-які роботи на користь поміщиці. І всі намагання сільського старости Деркача примусити їх до цього були марними. Серед населення маєтку почала поширюватися думка про необхідність громадського суду і знищення всієї старої влади. До Єлизаветівки приїхали селянські посланці з Курилівки і Сотичів. 12 квітня 1861 року почалось відкрите повстання. Група селян на чолі із відставним солдатом Демидом Невстаном ввірвалися до хати Деркача, побили його, запечатали скриню з податними грішми, знищили всі документи, які потрапили їм у руки. Після цього всі селяни зібралися на сход, на якому на місце старости, соцьких, виборних, збирачів податків призначили своїх обранців. Коли в маєток прибув повітовий справник із чиновниками, селяни не виконали його наказів. Чинили опір під час арешту Невстана. Тоді повітові власті звернулися до губернатора.
У 1865 році відбувся новий сильний виступ селян, під час якою було вбито помічника управляючого маєтком Ковальова. Повітові та губернські власті добре розуміпи, яку небезпеку являє собою рук селян в Єлизаветівській волості та в багатьох селах повіту. На кінець 1865 року хвилювання селян охопили значну територію, на якій нараховувалось близько 10.000 ревізьких душ селян. Втративши реманент, худобу, продані за недоїмки, переконані в тому, що виконання викупного договору призведе до остаточного розорення і зубожіння, селяни не припиняли боротьби. А коли губернатор розпорядився провести новий продаж селянського майна за недоїмку, селяни озброїлись, чим могли, і не допускали до села чиновників, які приїхали для опису майна.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

14 (19-06-2014 17:21:53 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Після реформи в селі міцніше пускали коріння капіталістичні відносини, які вели до крайнього зубожіння селян і до так званого «розселянювання», тобто перетворення селян-власників у неімущих чи малоімущих батраків. Садиба і польовий наділ землі становили в середньому три десятини в той час, коли селянській сім'ї для більш-менш терпимого життя потрібно було б п'ять десятин землі. Отже, найтяжчим злом для селянина було малоземелля.
Багато поміщиків не могли пристосуватись до потреб капіталістичного розвитку, який вимагав інтенсивного сільськогосподарського виробництва, застосування машин і вільно-найманої робочої сили.
Вони продавали свої землі. Так, у 1839 році було оголошено про продаж понад З0 тисяч десятин землі поміщика Завадовського. Для купівлі або оренди поміщицької землі часто створювались товариства. Якщо земля купувалась великим масивом, то десятина коштувала 100-150 крб. Але якщо селянин намагався купити одну або декілька десятин (особливо родючої землі), то ціни піднімались до 250-300 крб. за десятину. До товариств по купівлі землі входили, звичайно, заможні селяни. До таких у селі належали Онуфрієнки, Скічки. Та, як правило, до товариства входило більше селян із сусідніх сіл, особливо з петриківської общини.
Єлизаветівські селяни в переважній більшості були надто бідні, щоб прикуповувати чи навіть орендувати поміщицьку землю. Гостра нужда, безсилля і безнадійність становища гнали селян із села. Вони ставали робітниками. Дуже багато єлизаветівських селян ішли працювати на заводи в село Кам'янське.

Шлях селян, що ставали робітниками і піднімались на боротьбу проти капіталістичної експлуатації, можна простежити на прикладі Петра Миколайовича Бажана, майбутнього засновника першої партійної організації в селі.
П.М. Бажан народився в 1884 році в сім'ї селянина-бідняка. Дітей у сім'ї було багато і тому йому вдалося провчитися в церковно-приходській школі лише 2 роки. Нужда змусила його із дванадцяти років почати тяжке трудове життя. Спочатку хлопець працював пастухом у місцевих куркулів. Робота була важка, заробіток мізерний У 16 років Бажан залишив село і пішов працювати до Кам'янського. Йому вдалося влаштуватись у доменний цех Дніпровського металургійного заводу на розбивку руди. Задовго до революції П.М. Бажан примкнув до більшовиків.

Почалася Перша світова війна. Багато селян змушені були одягти сірі солдатські шинелі і йти захищати чужі інтереси. Серед них був і Йосип Лантух, який ще підлітком працював у єлизаветівських хазяїв батраком. З 1914 до 1917 року не виходив він із жорстоких боїв. Восени 1917 року Йосип Лантух став більшовиком.
Після лютневої революції в Єлизаветівці селяни розігнали волосне управління. З великим піднесенням вони зустріли звістку про повалення династії Романових. У березні 1917 року створено тимчасовий селянський комітет. Єлизаветівські селяни швидко перейнялись революційними більшовицькими настроями. Це пояснювалось тим, що багато селян були робітниками Дніпровського металургійного заводу в Кам'янському і частина з них, виконуючи доручення більшовицької організації Кам'янського, вела пропаганду серед селян. У селі на зустрічах часто виступали агітатори з Кам'янського.
Член комітету більшовиків Кам'янського Тржасковський з іншими більшовиками агітували селян голосувати на виборах в установчі збори за їхній список і зустріли повну підтримку єлизаветівських селян. П.М. Бажан, який був членом більшовицької партії з 1916 року, призначений завідувачем продовольчого відділу і обраний членом ревкому Кам'янського, в 1917 році направляється для роботи із селянами в Єлизаветівку. В результаті проведеної роботи восени 1917 року в Єлизаветівці було створено об'єднану партійну організацію сіл Єлизаветівки, Курилівки, Миколаївки, Паньківки і Попово-Балівки. До її складу увійшли: П.М. Бажан, Я.Г. Сосна, А.І. Сосна, Т.С. Невстакай, П.Н. Кремінь, Н.П. Кругляк. Всього в організації налічувалося 15 комуністів.
Спираючись на це ядро, Петро Миколайович Бажан створив основи партизанського загону, де до прибуття майбутнього командира Лантуха уже нараховувалось близько 120 партизанів. Швидко до Катеринослава донеслась звістка, що в Петрограді 25 жовтня 1917 року перемогла соціалістична революція, що новостворений радянський уряд очолив В.І. Ленін, який на II Всеросійському з'їзді Рад проголосив більшовицькі декрети про війну і мир.
27 жовтня пленум катеринославської Ради робітничих і солдатських депутатів ухвалив резолюцію із закликом до повсталих робітників і солдатів приєднатися до повсталих робітників і солдат Петрограда. Але владу в Києві та інших містах і селах України захопили українські буржуазні націоналісти, які формували націоналістичні військові з'єднання - гайдамаків.

26 грудня в Катеринославі почалось повстання проти військ Центральної Ради. 27 грудня загін кам'янських робітників розгромив гайдамаків. Цього ж дня в Єлизаветівці також спалахнуло повстання. Націоналістичне волосне правління було розігнане, гайдамаки розбіглися. 27 грудня 1917 року над селом було піднято червоний прапор на знак встановлення радянської влади в селі.
Загін єлизаветівських партизанів брав активну участь у роззброєнні контрреволюційних козачих частин, які йшли з фронту через Катеринослав на Дон і Кубань взимку 1918 року. В цей час Центральна Рада звернулась за допомогою до німецького імперіалізму і австро-німецька армія вступила на Україну.
Партизанський загін разом з іншими червоногвардійськими частинами відступив на лівий берег Дніпра.
В Амур-Нижньодніпровському він поділився на дві частини. Одна з них на чолі з Лантухом продовжувала вести здержувальні бої проти німців, а друга направилась в Єлизаветівку для організації партизанської боротьби в тилу окупантів. У боях із німцями, гайдамаками, білокозаками загін Лантуха разом із червоногвардійцями Донбасу, Катеринослава, Харкова здійснив героїчний перехід через Дон, Сальські степи на Волгу до Царицина, де він влився в регулярні частини Червоної Армії.


Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

15 (21-06-2014 14:56:52 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

У селі для організації підпільної роботи було залишено П.М. Бажана. У квітні 1918 року Катеринославщина була окупована німцями. Великий німецький загін вступив у село. Окупанти реквізували у селян 250 коней, багато худоби, зерна і примусили везти все це до Катеринослава для відправки в Німеччину. Німці намагалися знайти сліди партизанів, аби знищити партизанський загін. Німцям вдалося захопити молодих партизанів - Корнієнка і Мельника. Але вони нікого не видали, не видали ворогам своїх товаришів і загинули як герої. Після свого відступу німці залишили в селі гайдамаків, так звану варту.
Партизанський загін базувався в дніпрових плавнях, де готувався до вирішальних боїв за звільнення села. Партизани мали міцні зв'язки з підпільниками Катеринослава, і особливо Кам'янського.
Явочною квартирою була хата Ф.К. Данченка - члена ревкому. Данченко за професією був швець. І те, що його відвідувало багато людей, не викликало особливої підозри. Ця явочна квартира використовувалась для здійснення зв'язку з Харковом І Донбасом, де в цей час перебувала реввійськрада фронту. Шлях через Катеринослав був дуже небезпечним. Влітку 1918 року Лантух був відкликаний з діючої армії до Москви. Там він отримав завдання добратись на Катеринославщину і очолити дії партизанського загону проти окупантів. З великою небезпекою для життя пробирався Йосип Лантух до Придніпров'я крізь німецькі та гайдамацькі пости. На одному з Дніпрових островів Лантух зустрівся з Бажаном, Данченком. Було організовано ревком, який очолив Ф.К. Данченко, та намічено план дій проти гайдамаків, їх нової варти в Єлизаветівці. Гайдамацький загін очолював куркуль Ярошенко, а в Петриківці - Дашівець.
Для зв'язку з підпільною більшовицькою організацією Кам'янського було послано партизанів Кругляка і Невстакая. Єлизаветівські партизани одержали з Кам'янського зброю, боєприпаси і, виконуючи наказ катеринославського губревкому, почали рішучі воєнні дії проти варти.
На початку листопада 1918 року гайдамаки були розгромлені і вигнані з Єлизаветівки І Петриківки. Загін Лантуха продовжував боротьбу проти німців. До партизанів весь час приходило поповнення з усього Новомосковського повіту. Становище ворога ставало безнадійним, приходив кінець окупації. До того в листопаді в Німеччині відбулась революція, яка мала свій вплив на німецьких солдатів. Фактично було відновлено радянську владу. Але в Кам'янському ще були німецькі частини і треба було допомогти виділив кам'янським більшовикам їх розгромити, роззброїти. Загін швидко зростав, зброї не вистачало. Губревком нову партію зброї і вона Дніпром була доставлена до місця базування загону. Партизани включились у серйозну підготовку до вирішальної зустрічі з ворогом. У день виступу відбулися партійні збори, а також мітинг партизанів і мешканців Єлизаветівки, на якому виступив П.М. Бажан. Він від імені населення побажав успіху в наступному бою, закликав бійців бути сміливими, стійкими і мужніми.

Бій із німцями відбувався на підступах до станції Баглій. Опір ворога було зломлено і він склав зброю. Тяжкий був 1919 рік в Україні...
Добровольча армія Денікіна, захопивши більшу частину України, наступала на Москву. На Катеринославщині, зайнятій денікінцями, в червні 1919 року розгорілась партизанська війна. На території колишнього Новомосковського повіту лютував каральний загін білогвардійця Чернова. Йому допомагала куркульська банда Матвієнка. Білогвардійці, при активному сприянні куркулів, відновлювали дореволюційні порядки. Нещадно розправлялися з селянами-бідняками, які підтримували радянську владу. Загін Лантуха, ведучи спільні дії з новомосковськими робітниками, їхнім загоном на чолі з Турченком, у грудні 1919 року розгромили банду Матвієнка. Партизани також завдали ряд відчутних ударів карателям, які були змушені відступити з району партизанських дій. В Єлизаветівці знову було відновлено радянську владу. 30 грудня 1919 року від денікінців було звільнено Катеринослав. У звільненні міста брав участь і загін єлизаветівських партизанів. Країна переходила до мирного будівництва. Треба було заліковувати рани, завдані роками світової та громадянської війн та іноземної інтервенції. Люди стали до відбудови народного господарства. Партія послала П.М. Бажана на відповідальну роботу голови районного виконавчого комітету. Радянська влада на селі забезпечувала перетворення в життя декретів радянського уряду, організовувала перехід села до нового життя. В центрі уваги постало питання про конфіскацію поміщицької землі та передача її селянам.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

16 (21-06-2014 14:58:10 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Декрет про землю було впроваджено в життя протягом 1921-1922 років. Землі Урусова, Завадова було передано малоземельним селянам. Застосовувалися деякі заходи по обмеженню куркульства, яке завжди прагнуло поживитись за рахунок як конфіскованих, так і селянських земель. Першим помічником комуністів був комсомол. Ще у 1919 році Петро Миколайович Бажан зібрав кращу частину бідняцької молоді і створив комсомольську організацію. Перші комсомольці Ф.Чепурко, Оксана Товстоп'ят і їхній товариш I.A. Литвин були активними борцями за нове життя на селі. П.М. Бажан та заступник голови волосного виконкому П.Ю. Корнієнко прагнули прищепити селянам принципи колективізму і перебороти в них дух приватновласництва і відокремленості. З метою згуртування селян і поступового переходу їх до соціалістичних принципів життя в 1923 році була створена споживчозбутова кооперація. В 1925 році було створено піонерську організацію, над якою взяли шефство комсомольці. З ініціативи П.М. Бажана будинок, збудований у 1900 році, де розміщалось волосне управління, в 1926 році передано середній школі (9 грудня 2000 року школа відзначила 100-річчя). У середині 20-х років село стояло на порозі великих змін. Єлизаветівські селяни завжди відзначались бідністю. Особливо гостро страждали від малоземелля. І тому абсолютна їх більшість підтримала колективізацію. Перший колгосп на селі організувався в 1927 році - колгосп імені Фрунзе. Це був один із перших колгоспів на території Петриківського району. Активним організатором колгоспу був П.Ю. Корнієнко. Перший колгосп розпався. В 1929 році почалася масова колективізація і на початку 1930 року було створено колгосп «Правда». Але достатньої підготовки не було і об'єднання селян виявилося не міцним. Сільські комуністи, представники радянської влади посилили роз'яснювальну роботу. Велику допомогу в цьому надавали комсомольці Я. Сухий, Д.В. Лікар, І.П. Чехута. Вже восени 1930 року в селі було створено два колгоспи - «Комінтерн» і «Комунар». Певно під впливом тієї агітації молода ще жінка Параска Федорівна Сіданченко, пізніше за чоловіком - Литвин, самоправно взяла батькову коняку і разом із нею записалась до колгоспу «Комінтерн», де й працювала до кінця свого життя: один стаж у рільництві, а другий - у тваринництві, яку б назву колгосп не змінював.

Створення мережі машинно-тракторних станцій в області підвищило рівень механізації всіх видів сільськогосподарських робіт. Якщо в 1931 році тривалість весняної сівби колгоспу «Комунар» становила понад два місяці, то в 1934 році ця робота виконувалась за 28-30 робочих днів. На 1937 рік комбайнами збиралось понад 75% зернових, а озимої пшениці - понад 90%. Велике значення в справі організаційно-господарського зміцнення колгоспів мав Примірний «Статут сільськогосподарської артілі», прийнятий у лютому 1935 року. Це дало можливість ліквідувати порушення і помилки, які допускались. Наприклад, Єлизаветівська сільська рада винесла постанову, якою визначила присадибні ділянки робітникам і службовцям у розмірі одного метра навколо хати. Збори колгоспників піддали критиці порушення статутних норм. Взагалі, прийняття статутних норм значною мірою сприяло розвитку внутрішньопартійної демократії, підвищенню трудової дисципліни і продуктивності праці в колгоспі.
Але мирне життя радянських людей було порушено німецьким фашизмом. З перших днів війни доросле чоловіче населення Єлизаветівки було призвано в армію. Багато єлизаветівців пішло на фронт добровільно. Не покладаючи рук, працювали для фронту жінки І підлітки, все ближче до села наближалась лінія фронту. Щоденно жителі села виходили працювати на спорудження оборонної пінії на лівому березі Дніпра. У вересні бої відбувались зовсім поруч сила. 26 вересня 1941 року Єлизавоіівка тимчасово окупована німцями. Настав час свавілля окупантів ти їх прислужників - поліцаїв. У спогадах односільчан найжорстокішим був поліцай Немазаний. У фашистську Німеччину почали забирати молодь - хлопців і дівчат. Зі спогадів Галини Петрівни Нетребко: «Вже на початку весни 1942 року німці почали відправляти хлопців і дівчат на батрацькі роботи. Всіх, кому вручили повістки, везли бричками, запряженими кіньми, в Дніпропетровськ на залізничну станцію. Але перед цим усих завозили в Петриківку на медогляд. Я отримала п'ять повісток, але кожного разу дорогою до Дніпропетровська втікала. Одного разу по дорозі з Балівки втекли з Гришою Горденком. Ховались у бур'янах за селом. Мене поліцаї жодного разу не знайшли, бо я ховалася, як вони заходили, в димоході печі. Ховалась і у сусідів у шалаші, де вони зберігали сіно та солому. Переховувала мене і сім'я Кременів. Гришу Горденка поліцаї впіймали. Він зник і ніхто не знає, де він подівся. Отримала я шосту повістку. Домовилися з Марією Василенко утекти з поїзда, якщо вдасться. На станції у Дніпропетровську з воза усіх відправили у вагон. Наш їздовий поїхав з вокзалу. Німець стояв на землі біля дверей вагона. Я і Василенко вийшли з вагона. Всі свої речі лишили у вагоні. Поліцай побачив і закричав: «Wohin?» Ми показали, що хочемо в туалет. Німець відвернувся. На наступній колії стояв поїзд. Ми швидко пролізли під вагоном цьо¬го поїзда, там ще один, ми під ним знову проскочили і вперлись у кам'яну стіну, якою обгороджено вокзал. Нас побачив чоловік, який щось там робив. Він до нас: «Дівчата, скоріше ідіть сюди, бо побачать німці і постріляють вас!» Показав нам замаскований отвір у стіні і ми опинились на привокзальній площі поміж багатьох людей. Ми були в безпеці... Пішли ми до брата Василенко, який жив у гуртожитку. Той дав нам грошей і провів до поїзда. Приїхали в Кам'янське, а далі уже все знайоме... Так добрались до села. Отримала я і сьому повістку. Цього разу я скористалась порадою одного чоловіка. Викопала корінь хрону, натерла на тертушку. Потім лягла на підлогу на живіт. Менший брат сів на спину, а старший дряпав мені шкіру на лівій нозі. А як там шкіра була подряпана, поклала потертий хрін на чисту ганчірку і приклала до подряпаної литки, та й зав'язала. Біль був настільки нестерпний, що не змогла заснути ні на хвилину, але терпіла до ранку. Нога за ніч розпухла, а на місці проколених пухирців з'явились великі нариви, повні гною. Коли привезли на медогляд, на ноги не могла нічого взути, то одягла галоші. Ліву ногу обмотала марлею. Зайшла в кабінет до лікаря. В кабінеті їх двоє-німець і український лікар. Німець глянув на обмотану ногу і запитав: «Was?» Я розв'язала і показала ногу. Німець глянув і голосно закричав: «Wek!» Петриківський лікар звелів підійти до нього. Він оглянув ногу і написав лікареві в Єлизаветівку, як її лікувати. Той чоловік, що радив як зробити хворобу, сказав, як і вилікувати її. Треба було рани змащувати соняшниковою олією. Нога загоїлась». Більше до Німеччини дівчат не брали.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

17

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Відома доля ще одного юнака села, котрий від відправки в Німеччину втікав п'ять разів по дорозі до Дніпропетровська, а шостий раз уже з поїзда. На час звільнення села йому вже виповнилось 18 років і його взяли до лав Червоної Армії. Це Іван Федорович Сіданченко. Серед моїх ровесників - Іван Щипка. На прикладі цих двох юних людей - Галини та Івана видно, що єлизаветівська молодь їхати до Німеччини не бажала. А в застінках гестапо в 1942 році загинула перша комсомолка села Оксана Григорівна Товстоп'ят. Але в селі усі вірили в перемогу. На різних фронтах билися з ворогом земляки-односельчани. Обороняючи Москву, загинув І.Н. Чехута. У битві на Волзі під Сталінградом брав участь О. Бажан. У битві за Дніпро смертю героя загинув Г.П. Шкуренко На дорогах війни загинули всі дорослі чоловіки з родини Литвинів: Степан Корнійович Литвин, його племінники, сини брата Макара – Федір, Юхим, Іван та двоюрідний брат Яків Сергійович Литвин.
25 вересня 1943 року було радісним для жителів Єлизаветівки, вони зустрічали воїнів Червоної Армії, які звільнили село від окупантів.
Разом із бійцями на фронт ішли жителі сели. Серед них і вищезгаданий Іван Щипка та сімнадцятирічний комсомолець Василь Потапенко. В складі військового підрозділу Потапенко форсував Дніпро, загинув у бою за село Романкове. На Аульському плацдармі загинув і Іван Сіданченко. Багато єлизаветівців полягло в боях за час війни. Та дехто дійшов і до Берліна.

На фронтах війни боротьбу з ворогом вели і єлизаветівці. 427 з них загинули. 250 воїнів удостоєні урядових нагород за мужність у боротьбі з ворогом.
У1966 році на зборах колективу педагогів в Єлизаветівській школі (керував зборами М.Д. Самойленко), обговорювалось питання про підготовку зустрічі 50-х роковин Жовтня. На зборах М.М. Товстоп'ят запропонувала увічнити пам'ять полеглих, збудувавши їм пам'ятник. Учителі звернулись до членів сільської ради, керівництва колгоспу. Створили комісію. До неї увійшли: М.Д. Самойленко, О.Ф. Миршавка - директор школи, В.Т. Гречка - голова колгоспу, М.Ф. Пікуш - завідувач пошти, М.М. Товстоп'ят - вчителька.
Створили групи вчителів та учнів, які обходили жителів села, розповідали про задум спорудження пам'ятника загиблим воїнам. Обговорювали списки полеглих, організували збір коштів на спорудження пам'ятника. Класні керівники провели розмову з учнями свого класу, розподілили вулиці між учнями, які належало обійти і записати прізвища, імена та по батькові воїнів, які загинули. Було складено списки. Члени комісії звернулись у Дніпродзержинську до Будинку народної творчості.
Скульптор Жирадков зі своїм сином виготовили пам'ятник Скорботної матері. На плитах пам'ятника вписано 418 прізвищ воїнів. В.М. Смаль (заступник директора Дніпровського металургійного заводу) виготовив підпис «Від живих - безсмертним». Гроші для оплати за виготовлення пам'ятника були зібрані мешканцями села. Пам'ятник відкрито 9 травня 1968 року. А 7 листопада 1983 року до пам'ятника підведено газ і запалено Вічний вогонь.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

18 (20-06-2014 09:38:12 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Тяжкою була перша післявоєнна весна 1944 року. Але колгоспники долали труднощі. Вся робота по відбудові господарства лягла на плечі жінок, підлітків і пристарілих мешканців села. Поступово в селі відновлювалось нормальне життя. Вже 7 листопада 1943 року на день 26-х роковин Жовтня діти знову сіли за парти. До першого класу записані діти 1934-1935 і 1935-1936 років народження. Дітей прийняла вчителька Марія Давидівна Черниш, а після початкових класів класним керівником у них була Марія Леонтіївна Чехлата. Учні, за відсутністю зошитів, писали на газетах і папері з паперових мішків. Але навчились писати і читати... Вчились далі і з них вийшли люди, а саме: Ліда Данченко стала журналістом, співробітником обласної газети «Зоря», доки з чоловіком своїм не виїхала до Східного Сибіру. Надя Дубина і Ліна Литвин (Степанівна) стали медиками. Перша попала в Павлодар Казахської PCR а друга - в Західну Україну. Валя Кабаченко (Василівна) вивчилась на педагога. В рідній школі викладала українську мову і літературу. З цього післявоєнного класу вийшли і інженери для народного господарства різних профілей, ними стали Петро Бажан, Вітя Литвин (Мусійович), Михайло Брехаря, я, Толя Козурман. А Коля Дробіт  інженером-гірником. Шахтарській справі присвятив себе. Шура Кабаченко (Пимонович) професійним військовим став, полковник. Село багате талановитими людьми, бо в різні часи країні дало і артистів, і письменників, як-то: Валерій Михайлович Шапаренко - артист (Росія); Любов Петрівна Самохліб - артистка (Миколаїв); Павло Андрійович Оровецький - письменник (1905-1976). Нині член Національної Спілки письменників України - Раїса Лиша (uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0% … 0%BD%D0%B0). А оскільки в Єлизаветівці прізвище Лиша досить поширене, то варто б уточнити, з яких Лишів прийшла в літературу Раїса Лиша... На комінтернівській (західній) половині села, на узвишші, недалеко від ферми стоїть обійстя Сави Титовича Лиші. Так наша Раїса з цієї родини. Донечка Сави Титовича. Виростала собі тихесенькою, сором'язливо-скромною, з тихесеньким голоском, з кучериками над чолом і на скронях, з пишною косою дівчинкою. Далеко видно в степ від її хати. А там і Сотницьке (Сотичі), і Петриківка розташовані. Тихо жила...
Пригадується шкільне свято десь після 1955 року, за участю шкільної самодіяльності. Школа маленька, актової зали немає, тож зібрались у коридорі школи. Аудиторія притихла... Під тихесенький супровід баяна школяра-баяниста, теж Лиші, але вже з другої, комунарівської (східної) половини села - Миколи Івановича, дівчинка речитативом читає уривок із твору Миколи Гоголя: «Чуден Днепр при тихой погоде».
Дівчина серцем відчувала красу рідної України і зворушливо несла її до сприйняття слухачами. Певно, вже тоді прокинувся в ній поет-лірик, але треба було лише дозріти...
До сільських хлопців Сава Титович ставився суворо. Вони аж побоювались його. Хата стояла високо, а внизу, край городу, в уже висохлому березі у господаря ставочок під вербою. Невеличкий, але повний чистесенької водиці. І водорості красиві в ньому видно аж до дна. Бувало, зупинишся і милуєшся ними. А то і рибинка боком виблисне під сонцем з товщі води. Попри ставочок стежинка, котрою ми, хлопчури, бігали крізь ферму до Великої Дубини. По весні бігали конвалій свіжих нарвати, це вже коли проліски відійдуть. А восени знову біжимо до гаю, аби там грушок-дичок, чи ягід терну і кисличок (барбарис), набрати. Такими щедротами пригощав нас дубовий гай - Велика Дубина. І щоразу, ідучи повз той ставочок, зупинялися, милуючись. Хотілось хлопцям і порибалити в ньому та пильне око Сави Титовича не допускало такого неподобства. Не риби чоловік шкодував - ні! її там - кіт наплакав... Порушити рівновагу в ставочку не дозволяв. Бо знищили б рослинність. І береги позсували б, спричинили його замуленню. Адже ж рибальські знаряддя в хлопців відомі - це підсака і сапетка-корзина... Розумів це Сава Титович, того й відганяв. Але на колядки й посівання, на Василька, радо зустрічав хлопців і щедро обдаровував їх. А Раїсочку свою любив, уважним був до неї. Та й викохав поетку для України. Патріотку. Бо колегує вона в Києві нині з великим патріотом, дисидентом, політв'язнем радянських таборів, письменником-Євгеном Сверстюком. Співпрацюють в одній газеті - «Наша Віра». Він редактор, а Раїса - заступник. Дніпродзержинська (Кам'янська) «Просвіта» підтримує зв'язок із Раїсою Лишею, знають про неї. А мені нагадують, що Раїса Лиша - «твоя землячка». Приємно усвідомлювати, що єлизаветівських знають і поважають. Багате село на відомих людей... В уряді України працював віце-прем'єром з питань економіки виходець з Єлизаветівки - Олег Дубина. Нині він генеральний директор ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського». Якось на місцевому радіо чути було інтерв'ю Олега Дубини, в якому він говорив, що на Іллічівському металургійному заводі залишив свою шкіру, на «Криворіжсталі» - душу. А на Дзержинку своє серце приніс. Тут він починав свою трудову діяльність, тут працював його батько начальником ковальського цеху. І прийшов він сюди, щоб разом з усіма розбудовувати рідний завод. Не раз у заводській багатотиражці доводилось читати відгуки заводчан і пенсіонерів заводу слова вдячності директору за його чуйність і доброзичливість. І знову приємно за єлизаветівців...

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

19

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Та повернемось до післявоєнного часу в Єлизаветівку... Поступово рік за роком село піднімалось із руїн. Розбудовувалось. Будівельним матеріалом для степової частини України є в основному глина, солома і рослинність боліт - це рогіз і очерет. Оскільки Єлизаветівка розташована в придніпровській низині, то навколо села існують природні болота, де панує ця рослинність. Хати в цей час будувались глиняні, із саману. А саман виробляли з глини і соломи. Технологія вироблення саману досить проста, а саме: на рівний майданчик господар навозить рудої глини з відкритого глинища. І розправляє її рівномірно в круг необхідної кількості стільки, скільки планує виробити саману. Ця глина заливається водою і застеляється соломою. Беруть пару коней, а як немає, то група людей беруться в «замки» руками до плечей і топчуть цю глину з соломою, доки не змішають її до однорідної маси, періодично додають води і соломи, аби довести заміс до необхідної густини. Затим господар загадує своїм друзям та знайомим на який день і час вийти на толоку, тобто громадянський сход, аби гуртом виробити саман. У форми з дерев'яних дощок накладають заготовлену глину із замісу, ущільнюють її і знімають форму. На землі лишається сформований сирий саман. Через деякий час, як цей виріб затвердіє на сонці і вітрі, його ставлять на руба, аби з усіх боків сох. Так він на сонці і вітрі висихає до міцного стану. Затим його забирають до двору майбутньої садиби, де вже господар буде ставити собі хату. Стіни із саману кладуть на розчині глини. Як виведуть стіни, то починається наступна стадія будівництва. В роботу йде заздалегідь заготовлений ліс. Через всю хату з причілка на причілок кладуть сволок, а з нього на стіну перекладають коротші дерев'яні бруси-балочки. Так звані слижі. А потім слижі, як тин переплітають заготовленою лозиною з шелюгу, або лози. І вийшло переплетене мереживо перекриття. Готується черговий глиняний заміс глини з соломою. І знову господар запрошує людей на толоку. Люди зійдуться і гуртом з того замісу подають глину на перекриття - накладають горище... Обмазують рівно знизу і на горі. Господар має приготувати смачний обід і дати людям після роботи того обіду і горілки. Люди миються, обідають, співають, жартують і зичать господарю добре облаштуватися, щастя, удач. А в господаря нові клопоти - треба крити хату, щоб дощі не змили перекриття і не змарнували роботу. Для цього загодя вже приготовлено ліс, очерет, чи солома - усе, чим планує господар вкривати. Якщо очеретом, то ця методика має назву - «під парки», бо вкладаються закріплені до лати зв'язані попарно два не досить товсті пучки очерету в один снопик спарені.
А якщо криють рогозом, то така методика називається -«під коришки». Певно тому так, що рогіз кладуть зрізаними коришками вниз, підбивають так, що вони на скаті утворюють рівну площину з одних коришків. Красива, тепла, міцна покрівля виходить. Кожен сніп, приготовлений з очищеного рогозу, називається кулик. Його розправляють, розстеливши і придавивши, поперечиною кріплять до лати - так називається зв'я-зуюча крокви деревина. А кріплять довгою лозиною, скрученою вздовж осі. Поздовжні волокна скручено, зрушено і виходить, як міцна мотузка. А якщо криють соломою, то технологія подібна до рогозяної, тільки сніп має назву - околот. Вже після того, як зведено стіни і вкрито, починаються оздоблювальні та опоряджувальні роботи. Ще перед початком будівництва, господар уже заклав сад. Весь час побудови садиби може бути декілька сезонів - залежно від статку господаря. А сад уже росте!

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

20 (22-06-2014 15:04:40 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

...Набирало потужності і колгоспне життя. Колгоспники досягли непоганих успіхів у розвитку виробництва сільгосппродукції. Варто віддати належне солдатським удовам, котрі складали основну робочу силу в рільництві і тваринництві. В 6-й бригаді колгоспу «Комінтерн» основний склад рільничих ланок складався з (називаю так, як їх називали в селі на той час, а не як писалися), удів: ланкова-передовик- Ганна Радивонка, члени її ланки: Марфа Коп'ячка, кума Параска Литвинка, Настя Синявська, Домаха Черниха, Оришка Кирейка, Настя Кривов'язка, Санька Галінуска, Танина Грановська, Христя Забарка. Безпосереднім їхнім організатором був чоловік у літах, зразковий сім'янин, чуйний, уважний до проблем жінок-удовиць, спокійний чоловік - Федот Демидович Невгамонний. Вічна їм пам'ять, хліборобам щирим, відданим. Очолював колгосп колишній фронтовик, не знімаючи гімнастерки і галіфе, хороший організатор, чоловік веселої вдачі, жартівник- Кирило Якович Данченко. Він зумів знайти порозуміння з жіноцтвом, обділеним чоловічою увагою. Своєю веселою вдачею він зумів їх підтримати в скрутну для них хвилину. А жінкам було ой як нелегко! З ранку до ночі вони в полі і на фермах, а діти полишені самі на себе, на вулицю. І домашнє господарство стоїть, чекає рук господині, котра і за господаря, і за себе має дбати. Часто жінки брали дітей із собою в поле. «Хоч поїсть свіжозвареної страви з казана колгоспного». І діти за один трудодень допомагали колгоспникам. Працювали водоносами, а хто умів правити кіньми, тому бригадир гребками гребти сіно довіряв. Такий хлопчук пишався собою, бо вже заробляв за літо певну кількість трудоднів і допомагав цим мамі. Так діти допомагали своїм мамам, а виходило - колгоспу і всій країні в її скрутну хвилину. Певно, за це і мають нині статус: «Діти війни». У1958 році колгоспи «Комунар» і «Комінтерн» об'єднались в один колгосп «Правда» - велике багатогалузеве господарство. Воно мало 8330 га землі, з них 3718 орної, 81 га саду, а решта - угіддя. На той часу колгоспі було 2300 голів великої рогатої худоби, з них корів - 870; колгосп мав 660 голів свиней, 2100 - овець. Природна місцевість сприяла для розвитку птахівництва, як для курей, так і для водоплаваючої птиці. Село оточене болотистими місцинами, як-то: Дякове, Ніздранька, Бовтівка, Квисонівка, Солоне та ін.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

21

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Великі плани будував колгосп собі на зростання збіжжя за семирічку, котра прийшла на зміну п'ятирічкам. На 1959 рік цифра мала би зрости до 53195 ц. Виробництво м'яса в 1959 році становить 31,2 ц на 100 га угідь. А на 1965 рік має становити вже 116 центнерів на 100 га угідь.
У1960 році по праву завоювали доброї слави кращих трудівниць колгоспних ферм комсомольці Надя Брой і Ліда Лиша. Активні колгоспники поповнюють партійну організацію села, яку з 1945 до 1955 року очолював Семен Васильович Ганжа. На 1962 рік комсомольська організація села налічувала вже 46 комсомольців, які організували при клубі (художній керівник-завідувач клубом Анатолій Наумович Довбиш) самодіяльність. Певно, продовжуючи започатковану ще першим завклубом, шанованим загальносільським улюбленцем з чапаєвськими смоляними вусами Антоном Демидовичем Халявкою традицією. Тоді, до 1950-х, при А.Д. Халявці у клубі сільські аматори ставили навіть «Назара Стодолю» за Т.Г. Шевченком. Активною «артисткою» була Марія Гаврилівна Василенко. А як навідувались у село, завітавши до клубу, брати Іван і Дмитро Кабаченки, та зі сцени клубу заспівають, то для селюків - свято. Любило село своїх хлопців, відважних фронтовиків, співаків, машиністів паровозів «Дзержинки».
Зі своїми концертами самодіяльність виступала на фермах, на польових станах. А як обмін, то і в сусідніх селах. Влаштовувались суботники по вивозу силосу, зерна на хлібоздачу. Солістами художнього колективу були Люся Бажан і Галя Нетребко, котра і нині, вже Галина Олексіївна Сіданченко, бере участь у самодіяльності, вчитель-пенсіонер. Функціонувала сільська бібліотека.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

22

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Десь у 1958 році за розподілом приїхала бібліотекарем малесенького зросту молоденька блондиночка - красуня Ліда Олексіївна Голуб. Сільські парубки заметушились, але «Голубонька» дала всім одкоша, бо вподобала собі одного - скромного пишночубого красеня Вітю Дубину. І всі заспокоїлись... А Ліда і Вітя покохались, побрались. А вже в 1959 році народили синочка Олежка. Затим перебрались до міста. А бібліотеку прийняла Люся Бажан. І вже з 1961 до 1996 року незмінним бібліотекарем у селі була Галина Гордіївна Кищенко, а нині бібліотекар - Ніна Федорівна Іщенко. Сільським лікарем в 1958 р. була Марія Петрівна Штефан, а її чоловік, Пилип Арсентійович - сільським стоматологом.
В Єлизаветівці здавна функціонує школа. Після війни педколектив школи очолив математик Павло Панасович Чубинець, чоловік вищезгаданої Марії Леонтіївни Чехлатої. Найповажнішим за віком учителем школи був Петро Кузьмович Виниченко, історик, батько вчительки української та німецької мов - Галини Петрівни Нетребко, спогади якої наводились вище. Тоді російську мову читала Поліна Яківна Нежутиря, а їй на зміну прийшла Добровольська. Ніні Біла Тетяна Федорівна.
Десь у 1954-1955 роках минулого століття навколо села на непридатних для землеробства землях лісництво висаджувало сосну. До цих робіт залучали і школу. Вчителька української мови і літератури Ольга Давидівна Чехута, уродженка сусідньої Миколаївки, отримала зі своїм 5-м класом ділянку аж під своїм селом. Двічі виїздили вони, але відведену ділянку саджанцями сосни обсадили. Немає вже Ольги Давидівни Семенчі (за чоловіком, Андрієм Полікарповичем, фізиком, фронтовиком). Не стане і колишніх п'ятикласників. А ліс, ними висаджений, шумітиме, як пам'ять про минуле покоління школярів.
Подружжя післявоєнних вчителів - хіміка В'ячеслава Йосиповича Чумака і географа Зінаїди Яківни Затернянської своєю любов'ю до дітей-сиріт стали, як другі батьки. Тільки ця школа могла мати такого вчителя математики, як Григорій Юхимович Пацьора! Учитель від Бога... Його уроки для учнів - свято. Не урок, а гра на кмітливість. Учні ставали сильними в математиці. Нині нове покоління учнів і вчителів. Та люди живуть в усі часи. Наука не зупиняється, як не зупиняється життя. Віриться, що село матиме і нову школу, омолодіє, розквітне молодими талантами...
З 20 грудня 1962 року, рішенням Петриківського райкому КПУ, головою колгоспу «Правда» рекомендовано молодого спеціаліста, за освітою агронома, 25-річного Василя Тихоновича Гречку, який, незважаючи на молодий вік, закінчив річну школу керівних кадрів, працював інструктором райкому партії і навчався в сільськогосподарському інституті. Син колгоспниці. Працював у колгоспі «Заповіт Ілліча» Петриківського району причіплювачем.

Елизаветовка, Петриковский р-н, Днепропетровская обл

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

23

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Деякі згадувані прізвища:
І.П. Бажан
М.Д. Бельмас
М.Л. Біловус
А.Г. Бородін
М.Є. Василенко
К.І. Глухенька
В.Т. Гречка
К.Я. Данченко
А.Н. Довбиш
К.І. Дробіт
М. Здор
Ф.І. Кабаченко
Р.С. Кілеса
В.І. Кістриця
Г.Т. Кищенко
М.Г. Козир
А.М. Корнієнко
О.М. Кремінь
О.О. Крицький
О.П. Лакоця
В.О. Лікар
І.П. Лиша
А.К. Місний
Я.І. Миколенко
В.Д. Нежумиря
Я.К. Нетребко
О.Ф. Патлаха
М.С. Ратушний
І.В. Савченко
О.М. Скічко
М.А. Фабриченко
Л.О. Халявка
В.Ф. Чепурко
П.П. Чехута
С.Г. Шакіна
Г.Т. Шкуренко

Є фото

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

24

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Придбання землі селянами в кінці Х1Х ст. у нащадків Демидова Сан-Донато http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=20

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

25

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

ЕЛИЗАВЕТОВКА (Завадовского) - вл. с., она же Бригадировка, Завадовщина, Елисаветовка. Названа помещиком Я. В. Завадовским в честь своей жены – Елизаветы Павловны (ур. Семе¬новой).
Поселено в 1-м стане ок. 1778 г. на даче № 90 ПГМ, на р. Протовче справа, у озера Ковале¬вого, с сельцом Куриловкой у левого берега Днепра, хуторами Логвиным и Сотничим. От Екатеринослава 47 в., от Петриковки 12 в. Местность низменная, нездо¬ровая. К 1780 г. в селе уже была Свято-Георгиевская церковь.
По 4-й ревизии 1782 г. имение бригадира Якова Васильевича Завадовского, за которым 12.000 уд., 6.988 неуд., 1.650 кв. саж. зем., 500 м. и 450 ж. пола душ, винный завод. На 1785 г. 518 м. и 466 ж. пола душ. В описании 1787 г. указано 523 м. и 408 ж. пола душ (с. Елизаветовка с д. Ку¬риловкой).
В селе на средства помещика Я.В. За¬вадовского на месте Георгиевской была построена и 21.02.1786 г. освящена новая деревянная однопрестольная Покровская церковь. На 28 апреля 1831 г. – влад. генерал-майорши графини Елизаветы Павловны Завадовской (ур. Семеновой). За ней со¬стояло 20.562 дес. и 1.136 кв. саж. зем.
По ревизии 1858 г. здесь было 284 двора, 816 м. и 800 ж. пола душ, 1 церковь, больница, 7 заводов, 4 ярмарки в году. На 1859 г. поместье Александра Петровича Завадовского, за которым в с. Елизаветовке и еще 5 деревнях состояло 1.698 крепостных, 5 дворовых, 605 дворов, 14.990 удоб. и 5.223 неуд. дес. зем.
В 1862 г. – имение племянницы А. П. Завадовского, княгини Олимпиады Владимировны Барятинской (ур. Каблуковой), за которой также соседние де¬ревни Куриловка, Николаевка, Поповка, Новоселки и Сотничье. Она же подписала с местными крес¬тьянами выкупные соглашения, выделив на 776 душ по 4 дес. зем. (всего 3104 дес). Земля перешла на выкуп в ноябре 1864 г. На 1886 г. село Елиса-ветовской 1-й вол. у болота Соленый Ноздранок, 50 в. от Новомосковска, 2.052 жит., 375 дворов, церковь, земская школа, почтовая станция, 3 ярмарки в году. По переписи 1897 г. село Елисаветовской вол., во¬лостной центр, крестьяне – бывшие помещичьи, украинцы, 524 двора, 1.660 м. и 1.610 ж. пола жи¬телей.
В начале 1906 г. в селе Покровская церковь 4-го благочиния. От Екат-ва 40 в., от благочинного 35 в. Приходских дворов 467, прихожан 1.871 м. и 1.811 ж. пола душ. В приходе деревни Куриловка и Сотничья. К 1911 г. 673 двора и 4.466 чел. (2.441 м. и 2.025 ж.). Действовали Елисаветовское сельское общество и церк.-прих. школа (60 учащихся). На 1914 г. при Покровской церкви прихожан 2.946 м. и 2.395 ж., церковной земли 123 дес, в приходе д. Сотничева (3 в.). Три школы: 2 земские и 1 церк.-прих. Проживали также евангелисты. Село Елизаветовской вол., волостной центр.

Заруба В.М. Історико-статистичні описи поселень Новомосковського та Павлоградського повітів. - Дніпро: ЛІРА, 2018. - 278 с.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

26

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

kbg_dnepr пишет:

Жители д. Новоселки(1863):

Кучер    Петр
Кишченко   
Недилька    Деомид
Чехута    Петр
Топчий    Аврам
Солодовник    Павел
Куприй    Вокул
Дробот    Карп
Ратушный    Тарас
Матюшенко    Иван
Солодовник    Ефим
Потапенко    Семен
Гершун    Семен
Кучер    Емельян
Песковый    Максим
Кучер    Самсон
Крицкий    Михей
Верещака    Иван
Кишченко    Трофим
Лантушенко    Константин
Куприй    Михайла
Буча    Сидор
Неделька    Алексей
Лаптушенко    Сергей
Кильчинский    Андрей
Кильчинский    Иван
Кишченко    Иван
Василенко    Антон
Матвеенко    Мартин
Барабаш    Евдоким
Белоусенко    Василий
Коротеньький    Иван
Шматченко    Сергей
Погибель    Данило
Ноздрань    Конон

скажите, Вы имеете ввиду ту часть села до Днепродзержинского поворота, которая сейчас называется Лобойковка?

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

27 (03-10-2019 18:17:09 отредактировано nova)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Много нашла знакомых в д. Новосилки... до сих пор живут некоторые. Своих не нахожу в списке , но не важно. Я тоже есть , в шестом поколении. cool  :) И в Елизаветовке . cool

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

28

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

nova пишет:

скажите, Вы имеете ввиду ту часть села до Днепродзержинского поворота, которая сейчас называется Лобойковка?

Пані nova, я просто опублікувала документ, з яким працювала вже досить багато років тому. Мене цікавила тільки Єлизаветівека, тому про інші села нічого не можу сказати.

Ось якщо Ви щось про це знаєте, то варто створити в Географічному покажчику тему "Лобойківка", зібрати там все, що про село відоме - тоді туди можнап скопіювати і ті списки зі спррави 1863 р. Це було б дуже цікаво.

Ви пишете, що не знайшли своїх - то вони, мабуть, ще там не жили у 1863 р.? Було б цікаво дослідити, звідки і коли прибули. Чи про це щось відоме в родині?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: nova1

Поделиться

29

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Первые поселенцы Новосилки, это русские заселявшие окраины, украинцы smile затем на этой слободке шли боевые действия, шло войско на Полтаву.
В селе две больших могилы козакам, пройдя битвой до Полтавы, похоронили своих атаманов и вернувшись  поселились возле их могил, дальше заселялись бывшие крепостные.
У меня то и другое и третье, бабушка  моя из Елизаветовки крепостные козаки, прадед русский окраинец...
А список отражает не все население.
Спасибо вам что вы затронули историю этих сел.

Поделиться

30

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Покрова Пресвятой Богородицы престольный праздник с. Елизаветовки в давние времена и не очень smile Жители Новоселовки ходили в гости в Елизаветовку,  праздновали...


С праздником  Православных.
С Днем Козачества!

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

31 (22-11-2019 15:57:25 отредактировано kbg_dnepr)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Чепурко з Єлизаветівки http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 57#p224657

Миршавка http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 02#p224702

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

32

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

А це сучасні жителі села збирали гроші на памятник директору школи elpetra.ucoz.ru/news/vin_zhiv_sh … -12-30-345

+ открыть текст

83. Барабаш Микола 100 грн.
87. Бельмас Леонід 100 грн.
111. Бідна Ніна Іванівна 100 грн.
102. Бідна Ніна                 100 грн.
9. Бідний Олександр Іванович                                                               100 грн.
92. Біленко (Онуфрієнко) Тетяна 100 грн.
104. Білоус Раїса             30 грн.
36. Брехаря Микола Семенович                                                            100 грн.
25. Бут Микола Олексійович вчитель-пенсіонер                                   100 грн.
2. Василенко Григорій Миколайович                                                     100 грн.
91. Василенко Лідія 50 грн.
35. Василенко Ніна Михайлівна                                                                25 грн.
47. Василенко Сергій Павлович                                                              100 грн.
105. Василенко Наталія    50 грн.
109. Василенко Петро    100 грн.
44. Верещак Микола Васильович                                                           150 грн.
37. Губеня Раїса Олексіївна                                                                   100 грн.
52. Губський Вадим Миколайович                                                           100 грн.
117. Гук Віктор Анатолійович 100 грн.
49. Денисюк Тамара Григорівна                                                                50 грн.
78. Дімітрова Тетяна 50 грн.
32. Дробот Тамара Віталіївна                                                                  100 грн.
61. Забара Володимир 100 грн.
60. Завадовська Наталія 100 грн.
1. Завгородній Михайло Григорович                         1978 рік випуску 100 грн.
70. Загній Надія 100 грн.
56. Захаренко Леонід 100 грн.
27. Земляний Василь                                                                                 50 грн.
100. Зотенко Леонід       100 грн.
57. Кабаченко Марія 100 грн
30. Кищенко Григорій Григорійович                                                        100 грн.
89. Кищенко Віталій 100 грн.
15. Кільчинська Тамара Іванівна                                                             20 грн.
20. Кіян Любов                                                                                        100 грн.
10. Кістриця Микола Іванович                                                                100 грн.
16. Книш Тамара Іванівна                                                                        20 грн.
11. Колісник Валентина Павлівна                                                            50 грн.
50. Колісник Василь Пилипович                                                              150 грн.
39. Колісник Юрій Федорович                                                                 200 грн.
13. Колісник Лариса Миколаївна                                                           100 грн.
58. Корабеля Валентина Василівна вчитель-пенсіонер 100 грн.
33. Корнієнко Вячеслав Іванович                                                           100 грн.
48. Корнієнко Михайло Іванович                                                               50 грн.
66. Кремінь Михайло Іванович 100 грн.
108. Кремінь Андрій          50 грн.
110. Кремінь Надія Іванівна   100 грн.
59. Лиша Тетяна Григорівна 100 грн.
14. Лобунський Анатолій Васильович                                                     50 грн.
77. Лукова Людмила 100 грн.
29. Мажара Тетяна Іванівна                                                                    100 грн.
112. Медведенко Іван 100 грн.
101. Медведенко Іван     100 грн.
65. Медведенко Лідія 100 грн.
75. Місна Любов 100 грн.
71. Молодиченко (Миршавка) Валентина 100 грн.
64. Мулявка Валентина 100 грн
76. Мулявка Валентина 100 грн.
81. Мулявка (Шмалій) Ніна 100 грн.
5. Нестеренко Володимир Анатолійович                                              100 грн.
6. Нестеренко Олександр Анатолійович                                               100 грн.
34. Ніздрань Андрій Петрович                                                                100 грн.
97. Ніздрань Вячеслав    70 грн.
98. Ніздрань Світлана      70 грн.
84. Ніздрань Олександр 100 грн.
85. Ніздрань Юрій 100 грн.
86. Ніздрань Тамара 100 грн.
38. Ноздрань Валентина Іванівна                                                          100 грн.
31. Новіков Юрій Володимирович                                                          100 грн.
99. Обревко Людмила      70 грн.
116. Онуфрієнко Людмила 100 грн.
106. Онуфрієнко Ольга     50 грн.
28. Онуфрієнко Любов Іванівна                                                              100 грн.
63. Онуфрієнко Наталія 100 грн.
94. Онуфрыйчук Наталія Іванівна 50 грн.
62. Падалка Антоніна 100 грн.
26. Паталашка Валентина Іанівна                                                          100 грн.
68. Прожуган Михайло 100 грн.
96. Ротатенко Володимир Іванович 100 грн.
69. Савченко (Загній) Галина 100 грн.
74. Самойленко Ольга 100 грн.
55. Сіданченко Галина Олексіївна                                                            100 грн.
90. Скічко Анатолій 100 грн.
21 Скічко Сергій Васильович                                                                 100 грн.
22. Скічко Валентина                                                                              100 грн.
43. Скічко Раїса Йосипівна                                                                      100 грн.
88. Скрипай Людмила 100 грн.
114. Солошенко Любов 100 грн.
115. Солошенко Олена 100 грн.
54. Сторчак Віктор Валентинович                                                            100 грн.
72. Танасійчук Володимир 100 грн.
93. Танасійчук Любов 100 грн.
67. Танасійчук Марія 100 грн.
51. Тилик Людмила Миколаївна                                                              100 грн.
82. Товстопят Зоя 100 грн.
113. Топчій Ніна Яківна 100 грн.
19. Трофименко Антоніна Полікарпівна                                                 45 грн.
18. Трофименко Олександр Іванович                                                     45 грн.
40. Уралбаєва Галина Панасівна                                                           100 грн.
95. Ференець Раїса Іванівна 100 грн.
17. Цимбал Людмила Миколаївна                                                           20 грн.
53. Чепурко Валентина Павлівна                                                              100 грн.
7. Чепурко Віктор Миколайович                                                             100 грн.
3. Чепурко Леонід  Іванович                                                                   100 грн.
8. Чепурко Тетяна Леонідівна                                                                100 грн.
80. Чепурко Наталія 100 грн.
107. Четверик Михайло     50 грн.
45. Чехута Василь Йосипович                                                                  100 грн.
103. Чубенко Люда          20 грн.
4. Шкуренко Ліна Леонідівна                                                                 200 грн.
41. Шкуренко Людмила Володимирівна                                                100 грн.
73. Шкуренко Людмила 100 грн.
79. Шкуренко Юрій 100 грн.
23. Шостак Василь Гордійович                                                               100 грн.
24. Шостак Валентина Миколаївна                                                        100 грн.
42. Шостак Любов                                                                                    100 грн.
46. Шпорхун Петро Трофимович                                                             100 грн.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Поделиться

33 (01-12-2019 15:36:55 отредактировано oksana-sana77)

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Добрый день. Я ищу родственников своего деда Куприй Ивана Арсентьевича,он родился и жил в селе Елизаветовка, у него были два брата Демьян и Каленик,и две сестры,которые остались жить в Елизаветовке. Дед в  мой менял и фамилию и отчество почему то он был Решетняк Иван Артемьевич, с чем была связана смена фамилии и отчества, я не знаю.В метриках церкви, когда он женился на моей бабушек было записано, что в Елизаветовке он был "власник земель".Потом все эти три брата жили уже в Таромском. Если кто-то знает о Куприй или Решетняк напишите, интересна их история.


Сестер звали Олена й Мария,их фамилии после замужества я не знаю, но узнать хотелось бы.

Ищу родственников, Чорный-село Кархуторы( Николаевка 1 Солонянский район) Куприй,Решетня-Елизаветовка (Петриковский район Днепропетровская область, Таромское, Саранчук -Павло-Григорьевка (Верходнепровск)
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна2

Поделиться

34

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

Оксана, приветствуем Вас на форуме!

Основные принципы генеалогического исследования изложены здесь http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=4083 и в других темах раздела для начинающих http://forum.genoua.name/viewforum.php?id=275

Вкратце они состоят в следующем:
1. Собираете всю информацию о предках, доступную в семье (документы, рассказы родни);
2. Обозначаете свой интерес в существующей фамильной теме, указав самого дальнего известного предка (ФИО, место и время рождения (жизни), семья, важне детали биографии) http://forum.genoua.name/viewtopic.php? … 40#p196740
3. Собираете в ней всю информацию, доступную в Интернете - например, так http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=811
4. Задаете конкретные вопросы, возникающие в ходе ВАШЕГО исследования, в соответствующих разделах форума (см. Путеводитель http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=25468).

Успехов Вам!

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: oksana-sana771

Поделиться

35

Re: Єлизаветівка, Миколаївка, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл.

У нас на форуме уже есть тема по фамилии Куприй http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=25188 - и упомянутый в ней репрессированный вполне может быть из той Новоселовки, которая недалеко от Елизаветовки и которую недавно вспоминали в этой теме.

Я бы Вам посоветовала продублировать Ваше сообщение там.

Пользуетесь ли вы какой-нибудь генеалогической программой? лично мне дерево очень помогает.

Почему кто-то из Ваших предков упоминается под разными фамилиями, можно понять, только покопавшись в его биографии.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: oksana-sana771

Поделиться