1

Тема: Явтушенко

ЯВТУШЕНКО Павло Афанасійович, 1898 р., с. Комісарівка П'ятихатського р-ну Дніпропетровського округу, українець, селянин, позапартійний, освіта початкова, селянин-одноосібник. 30.03.1931 р. звинувачений в а/рад. агітації, засланий до Північного краю на 3 р. Реабілітований 10.08.1998 р.

Реабілітовані історією. Дніпропетровська область

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

2

Re: Явтушенко

ЯВТУШЕНКО Володимир Семенович народився 1883 р. у с. Коломак Валківського пов. Харківської губ. Українець, із селян, неписьм., позапарт. Проживав на хут. Кущов Коломацького р-ну Харківського окр. Селянин-одноосібник. Заарештований 12 червня 1930 р. за ан-тирад. агітацію, складення і передачу до Харківського окрвідділу ДПУ декларації про своє ставлення до рад. влади (ст. 5410 КК УСРР), направлений на експертизу до Українського інституту психіатрії, якою 19 серпня 1930 р. визнаний психічно хворим. Справу закрито Харківським оперсектором ДПУ 22 жовтня 1930 р. (статті 196, 197 КПК УСРР) зі звільненням з-під варти.

ЯВТУШЕНКО Микола Порфирович народився 1912 р. у с. Солоницівка Харківського пов. Харківської губ. Українець, з робітників, освіта середня, позапарт. Проживав у Харкові. Учень Харківського будівельного технікуму. Заарештований 30 березня 1931р. за участь у к.-р. організації та антирад. діяльність (статті 5410, 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 28 липня 1931 р. (ст. 5410 КК УСРР) висланий до Північного краю на 5 років. У 1989 р. проживав у Харкові. Реабілітований 18 жовтня 1989 р.

Реабілітовані історією. Харківська область. Книга 1. Частина 2.

Share

3

Re: Явтушенко

ЯВТУШЕНКО Симон Тимофійович. 1890 р. н., уродженець х. Корченки Богодухівського повіту Харківської губернії, українець, із селянської родини, освіта незакінчена вища. Батько – Тимофій Йосипович, 1852 р. н.; мати – Марфа Іванівна, 1855 р. н.; брат – Олександр, 1897 р. н.; сестри – Наталя, 1887 р. н., та Мотрона, 1889 р. н. Дружина – Антоніна Михайлівна, 1903 р. н. Колишній офіцер царської армії. Навчався у музично-драматичному інституті (за іншими даними – на педагогічному факультеті Харківського університету). У 1922 р. висвячений у священики. Настоятель Воскресенського собору м. Миргорода на Полтавщині, протоієрей УАПЦ (1924 р. Явтушенко С. Т. зрікся церковного сану). Як колишній офіцер перебував на обліку та неодноразово заарештовувався органами ДПУ УСРР. Так, восени 1922 р. у м. Миргороді заарештований на тиждень. У травні 1923 р. заарештований уповноваженим Лубенського відділу ДПУ УСРР у м. Миргороді, переведений до Полтави, спочатку обвинувачувався за ст. 84 КК УСРР, а згодом за ст. 119. Під арештом знаходився півтора місяця. 15 грудня 1923 р. знову заарештований Лубенським відділом ДПУ УСРР. Під арештом перебував два з половиною місяці. Наприкінці червня 1925 р. заарештований Київським окружним відділом ДПУ та відправлений до ДПУ УСРР у м. Харків, обвинувачувався за ст. 69 КК. За недоведеністю обвинувачення слідство припинено, з-під варти звільнений. 7 березня 1927 р. заарештований Лубенським окружним відділом ДПУ УСРР. На час арешту мешкав у м. Миргороді по вул. Шевченка, 6. 6 серпня 1927 р. постановою особливої наради при колегії ДПУ УСРР порушено клопотання перед особливою нарадою при колегії ОДПУ щодо вислання за межі УСРР терміном на 3 роки. 23 вересня 1927 р. постановою особливої наради при колегії ОДПУ засуджений за ст. 58-10, ч. 1 КК РРФСР до 2 років концтаборів. Покарання відбував у Соловецьких таборах особливого призначення. Після закінчення терміну ув’язнення справу було переглянуто; постановою особливої наради при колегії ОДПУ від 29 березня 1929 р. був засуджений до заслання на Урал терміном на 3 роки. У 1933 р. повернувся в Україну, мешкав у Донбасі. У 1941–1942 рр. – організатор церковного життя на Дніпропетровщині. Настоятель парафії у смт Велика Лепетиха Херсонської області. У березні 1944 р. виїхав на Захід. Насильно репатрійований до СРСР. Помер на Харківщині. 9 серпня 1989 р. реабілітований.

Бухарєва І. В., Даниленко В. М., Окіпнюк В. М., Преловська І. М. Репресовані діячі Української Автокефальної Православної Церкви (1921–1939): біографічний довідник. – К.: Смолоскип, 2011. – 182 с.

Принципово пишу (і відповідаю) українською, бо для мене це важливо.

Share