Мій приватний випадок, та все ж...
Єрмаков/Ярмаков - давнє та розповсюджене прізвище в Старій/Новій Збур'ївці Голопристанського р-ну Херсонської обл. (с.Збур'ївка Дніпровського пов. Таврійської губ.), яке часто зустрічається в метричних книгах цих сел. Проте коли на ОБД-Меморіал випадково знайшов персональну карту військовополоненого Єрмакова Володимира Павловича, не повірив очам.
https://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=300073687
https://www.obd-memorial.ru/html/info.h … amp;page=2
На той час вже більш-менш дослідивши в архіві життєвий шлях свого діда - Гринька Терентія Тимофійовича під час війни та полону, мав змогу порівняти їх долі:
Володя Єрмаков народився того ж місяця й року в тому ж селі, що й мій дід; ймовірно, в школі вони ходили до одного класу; у жовтні 1940-го Голопристанським РВК разом призвалися до РСЧА та в одній команді направлені до 106-го мсп 29-ї моториз. див. (тієї самої, в якій на той час служив батько В.А. Ющенка) 6-го мех. корпусу 10-ї армії ЗОВО, дислокація м. Слонім, БССР. Разом зустріли війну у польовому таборі під Ломжею, разом відступали, дивом вижили в Білостоцькому котлі та практично одночасно 5-6.07.1941 потрапили в полон вже у Мінському. Етаповані до Німеччини в шталаг VІ С Баторн на кордоні з Нідерландами (т.зв. шталаг смерті), де "пронумеровані" через десяток (у Єрмакова номер полоненого - 33785, у діда - 33795). Далі - спільна "подорож" шталагами, яка для Володі тривала недовго - 16.01.1942 він помер у лазареті Хеппенгайму шталагу ХІІ F (Форбах), коли йому не виповнилося ще й 21-го року.
До слова, діду судилося пройти всі кола пекла та дочекатися 20.03.1945, коли його, чорноробочого на залізничній колії Кайзерслаутерна (цей стратегічно важливий вузол на пд.зх. Німеччини союзники бомбардували нещадно), звільнили американці з 319-го пп 80-ї пд 3-ї армії США під командуванням Паттона-мол. Після передачі радянській стороні та проходження фільтр. перевірки НКВС його направлено для подальшого проходження строкової служби, на думку радянської влади, перерваної війною у такому вже далекому липні 1941-го... Демобілізований у червні 1946-го. З його 106-го полку в 3 тис. солдат вижили одиниці...
...Дід ніколи не згадував свого товариша - однолітка, Володю Єрмакова, якому не судилося повернутися додому (він взагалі майже ніколи й нічого не розповідав про полон). Пошук нині живих родичів Єрмакова В.П. в Н.Збур'ївці поки результатів не дав, проте його прізвище на стелі загиблих під час війни новозбур'ївчан у селі присутнє.
Гринько, Черкащів (с.Юсківці Сенчанські та Лохвицький повіт - с.Збур'ївка, Дніпровський повіт)
Власенко (с.Кардашинка, Дніпровський повіт)
Ткаченко, Кушнір (с.Кізий Мис - острів Бакай, Херсонський повіт)
Рудий, Химич, Черватюк (с.Жван, Могилівський повіт)