1 ( 28-02-2020 15:16:31 змінене kbg_dnepr )

Тема: Варва́рівка, село Карлівського р. Полтавської обл.

Вікі:

Варва́рівка — село в Україні, в Карлівському районі Полтавської області. Населення становить 1912 осіб. Орган місцевого самоврядування — Варварівська сільська рада.

Село Варварівка знаходиться на лівому березі річки Орчик, за 50 кілометрах від міста Полтави, за 15 кілометрів на північний схід від райцентру та залізничної станції. Вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Білухівка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Попівка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Існує версія, що село було засновано в ІІ половині 30-их років XVIII століття генералом-фельдмаршалом Бурхардом-Христофором Мініхом, у якого другою дружиною була Варвара Елеонора Вольда. Коли вона померла, то на її честь було назване поселення Варварівка.

Перша відома документальна згадка про село Варварівка датована 14 квітня 1743 р. У ній говориться, що посполиті села Варварівки в кількості 23 дворів забрали свою худобу і, обравши отаманом Сиротенка, тікали в Ізюмський слобідський полк, їх перейняли, забрали худобу, але вночі худобу відбили і таки рушили з села.

У зв'язку з іменним указом імператриці Єлизавети Петрівни від 30 квітня 1743 року Варварівка у складі Карлівського маєтку переходить у власність її фаворита Олексія Григоровича Розумовського, а після його смерті 6 липня 1771 року успадковується молодшим братом, на той час уже колишнім останнім гетьманом Лівобережної України — Кирилом Розумовським. Загалом сімейство Розумовських володіло маєтком близько 106 років.

+ Читати більше

У 1752 році разом із першими населеними пунктами маєтку — Карлівкою і Федорівкою — Варварівка входить до складу Першої сотні Полтавського полку, а її жителі складають 78 сімей, що проживали у 44 дворах. У тому ж складі вона згадується і в Рум'янцевському описі 1765–1769 роках. У церковних документах говориться, що у 1776 році у Варварівці вже існувала церква з 1 священиком і 1 церковнослужителем, які обслуговували 53 двори і 12 бездвірних хат. У 1787 році Варварівка визначається як село, в якому проживало 368 чоловіків і 343 жінки.

У 1802 році Варварівка входила до Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Кріпацтво було скасоване Оленою Павлівною у 1859 році.

Коли стало зрозуміло, що дворянство не спішить виконати заклик царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна вирішила особисто продемонструвати, як можна вирішити селянське питання. Експеримент по звільненню селян тривав у карлівському маєтку великої княгині 12 років (1849-1861 рр.). У лютому 1859 р. цар затверджує проект Олени Павлівни і вона відпускає своїх селян на волю. Досвід, отриманий у результаті цього експерименту та практичні висновки були покладені в основу реформи 1861 року. Це дозволило селянам викуповувати частку землі, якою користувалися. На 1861 рік варварівська волость Костянтиноградського повіту мала 375 дворів, 1888 жителів, із них — 937 чоловіків та 961 жінку. У селі діяла православна церква. З 1863 р. варварівська волость Костянтиноградського повіту Полтавської губернії для тимчасово зобов'язаних. 1881 рік — Варварівка входить до Білухівської волості Костянтиноградського повіту (за єдністю церковних парафій).

У 1880-90-х роках у Варварівці заселялися вулиці Біланівки (сучасна Степова, Комсомольська та Халтуріна). У 1900 р. почала заселятися вулиця, що йде по Стовповику від кладовища на Попівку, що носить назву Кірова.

У 1890 році земство збудувало у селі Варварівка земську трьохкласну школу та будинок для вчителів. Першими учителями цієї школи стали: Шишков Г. Д., Ширкова Н. С., навчалося у ній 30 — 40 дітей.

У 1895 році побудовано церковно-приходську жіночу школу. Сприяло побудові школи Полтавське духовне відомство. Коли велика княгиня Олена Павлівна у 1859 році звільнила своїх селян від кріпацької залежності. На кожну душу населення припало по 4 десятини землі, на садибу — ¾ десятини, що було удвічі більше, ніж по Полтавській губернії у 1861 році. 1900 року Варварівка мала 601 двір з 3965 жителями. У селі знаходилися земська та церковнопарафіяльна школи, відбувалося 4 ярмарки на рік, був шпиталь, працювало 50 вітряків на околицях села. Малоземелля селян, батрацьке становище примушувало їх задумуватися над своїм злиденним життям. На них впливали численні страйки робітників у містах.

З 1902 року у селі працювала жіноча школа грамоти і земське однокласне училище.

1904 року Варварівка входила до Білухівської волості. На той час у селі нараховувалося 604 двори, 649 домогосподарів, ревізьких душ — 951 чоловік, чоловіків — 968, жінок — 997. 1905 року Міністерство народної освіти відкрило двокласну школу, керівником і учителем якої став Котлік Г. Ф. та його дружина Котлік Г. І. Учителем цієї школи працював Орловський Г. І. Першими учнями школи були Гурин Павло Олексійович, Бегмат Максим Данилович, Кабак С. К., Зінченко П. Л., Хміль Г. І., Яковенко Н. Г., Милашенко М. Л.

До 1908 року у селі працював один фельдшерський пункт і усе населення обслуговував один фельдшер. Цього ж року відкрилася Варварівська лікарня. Першим її лікарем став Сапунов Олексій Іванович, який працював до 1912 року.

Уже 1910 року Варварівка мала 701 господарство, 1 — козацьке, 690 — селянських. Усього населення складало 4513 чоловік, за родом занять жителі розподілялися так: плотники — 13, портні — 5, сапожники — 6, столяри — 10, ковалі — 5, слюсарі — 1, ткачі — 8 (2 — чоловіки і 6 — жінок), поденщиків — 34, інтелігентні заняття — 24 чоловіки, 3 жінки, інші — 102 чоловіки, 75 жінок.

З 1912 по 1919 рік у лікарні працював лікар Радевич Леонід Васильович, чиє ім'я носить Карлівська центральна районна лікарня.

1932–1933 рр. — роки страшного голодомору. Не оминув цей жах і Варварівки. Чимало жителів померло від голоду. Для підтримки дітей — сиріт створюються три патранати у: «Сталінському шляху», «Орачі» та колгоспі ім. Тельмана. Для працюючих у колгоспах варили затірку. Жінки, у яких були вдома діти, з'їдали юшку, а гущу зав'язували у вузлик та несли дітям.

У 1937 році до складу Варварівської сільської ради входили село Варварівка (4977 чол.), висілки Володимирівка, Тарасівка, хутори Лопатинів, Калюжні, Молочні, Млинська дача. У селі Варварівка існувало кілька шкіл, із них : 3 — початкові (у Сталінському, Орачі, Слободі), 2 семирічки (у Центрі на вигоні — директор Кущ, завуч Хиляй, зараз тут знаходиться школа — інтернат, та по сучасній вулиці Степовій). У приміщенні червоної школи, збудованій земством із червоної цегли, розташована середня школа 8 — 10 класи. Першим директором середньої школи був Солдатенко, пізніше Рудь Кость Григорович. Відвідувало школу у 1941 році 987 дітей. 1940 року учасником Всесоюзної виставки народного господарства став Шпак Андрій Іванович.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Relic hunter1

Share

2

Re: Варва́рівка, село Карлівського р. Полтавської обл.

Перед Первой мировой, похоже, довольно много народу из Варваровки переселилось в Сызранский у. Симбирской губ. Во всяком случае, в метрических книгах села Новой Лавы (Канадейская вол.) 1911-1914 гг. фигурирует много крестьян села Варваровки:

Белан
Витовский
Головко
Дейнега
Кабак
Кизенко
Курочка
Кущ
Манжос
Михайленко
Платонов
Погрибный
Родик

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Relic hunter1

Share