1 (15-11-2015 20:48:09 отредактировано D_i_V_a)

Тема: Кудрицький, Кудрицкий

Клировая ведомость 1867, ЦГИАК, Златоустовская церковь с. Пивни ( (в приход входят село Пивни, днрнвня Дмитровка, деревня Волица)

Діакон Алексій Иванов Кудрицкій. Сын священическій. В училищах необучался, 1832 года посвящен во стихарь на дьячковскую должность в село Выдибор Радомышскаго уезда к Церкве Крестовоздвиженской. 1837 года рукоположен во Діакона тогоже уезда в село Стечанку к Церкве Успенской. 1838 года 8 декабря Указом Консистории переведен на настоящее Діаконское место, а 1844 года при приведении в действие Высочайше новоутвержденных штатов, оставлен на Дьячковской должности. Грамоту и перехожий указ имеет. - 56(1811)
В семействе у него:
Жена Елисавета Даніилова - 50(1817)
Дочь Марина (обведена и нет возраста. Девочка наверное умерла)
Сын Тимофей приготовляется в доме к поступлению в училище - 13(1854)

Алексий Кудрицкий был переведен в эту церковь скорее всего, т.к. в ней священником в то время служил его брат Тимофей Кудрицкий. Потом Тимофей Кудрицкий был переведен в Фастов, а Алексий остался. Вся дальнейшая его жизнь прошла при церкви. Женат был на Елисавете Даниловне урожденной Суский
К сожалению все его дети умерли - еще был сын Дометий 1842 г.р.
В следующем 1868 году о сыне Тимофее пишется следующее - Сын Тимофей обучается в низшем отделении Кіевософійских Духовных Уездных Училищ на взносной сумме - 14
Но в следующем году из-за болезни учебу пришлось прекратить.

Дорогие Кудрицкие и не только оставляйте здесь ваши сообщения

Поделиться

2 (15-11-2015 13:36:26 отредактировано D_i_V_a)

Re: Кудрицький, Кудрицкий

Чудовий ПДФ-файл знайшовся в мережі. dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstre … sequence=1

Руслан КОНДРАТЮК
МАТЕРІАЛИ ДО ГЕНЕАЛОГІЇ СВЯЩЕНИЦЬКОГО РОДУ
КУДРИЦЬКИХ

Ще з радянських часів ми звикли до ідеологічного кліше на зразок того, що духовенство складалося майже з самих неосвічених п’яниць та розпусників, і взагалі було опорою царизму і реакційної буржуазії. В той же час виходило, що ледве чи не кожен другий класик української літератури, твори яких заучувались нашкільних уроках, походив з духовної родини. Згадаємо лише декілька прізвищ: Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Анатолій Свидницький, Павло Грабовський та ще багато інших. Чи насправді безликою сірою масою було старе дореволюційне духовенство, якщо спромоглося виростити у своєму середовищі такі яскраві постаті?!
Згаданими прізвищами перелік талановитих священицьких та дячківських синів, що навіки прославилиУкраїну, далеко не вичерпується, їх можна зустріти у будь-якій сфері людської діяльності. Однією з таких родин були й священослужителі з Київщини – Кудрицькі. Загалом, генеалогічні дослідження українського духовенства тема досить благодатна, яка таїть в собі ще масу нових відкриттів, і родовід Кудрицьких є лише невеликою ілюстрацієюдо цього твердження.
Пропонована читачеві публікація звичайно ж не є повним і вичерпним дослідженням родоводу, і побудована переважно на джерельній базі Житомирського державного обласного архіву.
Вперше, прізвище Кудрицьких, як представників духовенства ми зустрічаємо у протоколах Київської уніатської духовної консисторії за 1786 р. В них міститься зокрема, так званий Декрет промоції (опитування кандидата на духовний сан та перелік представлених ним документів) Івана Кудрицького – аспіранта на посаду пароха св. Дмитрівської церкви с. Чернятин Прилуцького деканату. З документу дізнаємося, що він народився 30 червня 1762 р. в родині чернятинського пароха Івана Кудрицького та його дружини Одарії. Навчався у Вінницьких базиліанськихшколах, по класу риторики. Одружений на доньці самгородоцького міщанина Іллі Волковинського Евфимії. Тут ми бачимо типове для старосвітського духовенства явище – наслідування парафій найближчими родичами [1]. У генеральній візиті Прилуцького деканату за 1791 р. Іван Кудрицький значиться вже як самостійний, діючий священик. Тут же записано, що його було ординовано та
інституйовано, тобто висвячено і поставлено на парафію 18 липня 1786 р. митрополитом київськимЯсономЮноша-Смогоржевським. Має дружину – “доньку обивателя самгородецького та двох синів малолітніх” [2]. Одночасно ІванКудрицький наглядав і за вакантною парафієюсусіднього с. Псярівка [3].
У тій же візиті, в описі св. Михайлівської церкви с. Овечача парохом є Григорій Кудрицький, 35 років. “Презентований 26 червня 1776 р. підстолі єм коронним Александром Борженцьким. Ординований 8 липня 1778 р. митрополитом Ясоном Смогоржевським. Жону має статечну, синів п’ять, найстарший Миколай, 12 років, навчається в школах Вінницьких, решта
науки руської на дому” [4].

+ открыть текст

Згадані в цих документах Іван та Григорій Кудрицькі з великою долею
вірогідності можуть бути рідними братами. На цей висновок наводить
близьке географічне розташування всіх трьох названих парафій. Села Чер-
нятин, Овечача (тепер Дружбівка), та Псярівка (тепер Кіровка) лежать на
відстані декількох кілометрів одне від одного і нині входять до складу Ли-
повецького таКалинівського районів Вінницької області. Неподалік від них
знаходиться і містечко Самгородок нинішньогоПогребищенського району.
Однієюз характерних рис життя та побуту духовенства XVIII – ХІХ ст. бу-
ло розселення на парафіях, які знаходились приблизно в одній місцевості,
що пояснювалось практикою їх успадкування шляхом одруження на донь-
ках сусідніх священиків.
Дещо складніше, через відсутність необхідних джерел, встановити без-
посередній родинний зв’язок ЄвгенаМихайловича Кудрицького з одним із
вищезгаданих братів. Враховуючи принцип генеалогічного рахунку можна
припустити, що хтось із дітей Григорія або Івана Кудрицьких, зазначених у
візиті без імені, міг бути його прадідом. Про це опосередковано свідчить да-
та народження діда – ПетраМихайловичаКудрицького, а саме 1821 р. З різ-
них джерел відомо, що він понад сорок років обіймав посаду настоятеля
церкви св. Параскеви в с. Огіївка Бердичівського повіту (тепер Ружинський
районЖитомирської області), куди був висвячений очевидно не пізніше се-
редини 40-х рр. ХІХ ст. Місце його народження наразі не відомо, але не ви-
ключено, що він міг походити з уже згаданого нами містечка Самгородок.
В одному з документів з приватного архіву Є.М. Кудрицького (надано
М.Ю. Кострицею) датованому 20-ми рр. ХІХ ст., згадується саме цей насе-
лений пункт, а також імена ще кількох представників роду – священиків
містечка Самгородка Михайла, Федора і Родіона Кудрицьких, та сиріт
останнього Івана таАфанасія. В іншому документі цієї збірки згадується та-
кож відставний підпоручик Низовського піхотного полку, згодом вчитель
церковно-парафіяльної школи Василь Михайлович Кудрицький, який по-
мер 6 вересня 1872 р.
Колишнє містечко Самгородок розташоване відОгіївки всього лише за
якихось двадцять кілометрів, і томуМихайлоПетровичКудрицький міг за-
йняти тамтешню парафію знову ж такишляхом одруження на місцевій по-
півні. З документів, опрацьованих нами, відоме її ім’я – Параскева Олек-
сандрівна. Тотожність імені та назви церкви, св. Параскеви, такождо деякої
міри служить підтвердженням того, що вона була уродженкою саме цього
села. УшлюбіПетраМихайловича зПараскевоюОлександрівноюнароди-
лося, щонайменше шестеро дітей, серед яких відомі Михайло (1856 р.н.),
Григорій, Олександр, Федір Людмила та Надія. Остання, очевидно, була
наймолодшою дитиною, бо народилася 11 вересня 1877 р., коли батько пе-
ребував уже у досить солідному віці: 56 років [5]. Біографія Михайла Пет-
ровича Кудрицького, відомого метеоролога та педагога, вже достатньо ви-
вчена, тому ми не зупиняємось на ній. Доля Григорія не відома, очевидно,
він помер молодим, тому й у документах більшпізнього часу не згадується.
Руслан Кондратюк. Матеріали до генеалогії священицького роду Кудрицьких.
Олександр Петрович у 1890-х рр. служив старшим діловодом Седлецького
губернського правління у чині колезького асесора [6]. Молодший брат –
Федір – єдиний, хто продовжив священицьку традицію у родині. З 1890 р.
після виходу у заштат батька зайняв його місце на огіївській парафії. Був
одружений зЄлизаветоюЮхимівноюз домуКрижановських. Вметричних
записах про народження їх дітей в ролі хрещених матерів досить часто зга-
дуються доньки священика сусіднього с. ГолубівкаЮхима Крижановсько-
гоЛюбов таЮлія.
ФедірПетрович також мавшестеро дітей, про імена та дати народжень
яких ми дізнаємося з метричної книги св. Параскевівської церкви с. Огіївка.
ЦеВіктор (06.08.1890) [7], Сергій (16.03.1892) [8], Катерина (10.04.1894) [9],
Валентина (29.06.1897) [10], Сергій (24.06.1899) [11] та Євген (06.01.1901)
[12]. Уважно вивчаючи метричні записи, ми ще раз переконалися у тісних
сімейних та дружніх зв’язках багатьох священицьких родин. Так, хреще-
ною матір’ю Катерини була вчителька церковно-парафіяльної школи с.
Дерганівка Віра Іринеївна Немоловська – представниця відомого роду во-
линських священиків Немоловських. Її рідний брат Пилип Іринейович на
початкуХХ ст. був відомим уЖитомирі лікарем, до якого приїздила на ме-
дичні консультаціїЛесяУкраїнка.
ФедірПетрович Кудрицький прослужив вОгіївці близько десяти років.
Вже з 1903 р. ми зустрічаємо його в документах як священика с. Єленівка
Васильківського повіту Київської губернії. Про причини, що змусили його
залишити родинне гніздо, ми можемо лише здогадуватись. Вочевидь, це не
було звичайним службовим переміщенням, а швидше за все, «перевод по
собственному прошению». Річ у тім, що менше ніжза рік він поховав семи-
місячного сина Євгена та батька, який помер 17 листопада 1901 р. [13] Ще
один син Сергій також помер у ранньому віці. Смерть близьких людей, на-
певно, й змусила його змінитимісце служби.
Звернемося тепер до безпосередньої лінії Євгена Михайловича Куд-
рицького. Точна дата його народження відома і не підлягає сумніву – 18 лю-
того 1894 р. Проте й досі в літературі є розбіжності у місці народження.
Спробуємо розібратися в цьому і, нарешті, встановити істину. Як відомо,
його батько Михайло Петрович довгий час викладав у Коростишівській
вчительській семінарії та очолював цей учбовий заклад. Тому вУкраїнській
Радянській Енциклопедії місцем народження Євгена Кудрицького значить-
ся м. Коростишів. Цей же населений пункт ми зустрічаємо і в ряді інших
джерел. Сам Євген Михайлович зазначає Коростишів місцем свого наро-
дження і в особовому листку кадрів, що зберігається в архівіЖитомирсько-
го обласного інституту післядипломної перепідготовки вчителів. Проте по-
руч підшито ще один цікавий документ, який свідчить протилежне. Це ко-
пія свідоцтва Київського університету св. Володимира, в якій місцем наро-
дження студента Кудрицького є село Піски Житомирського повіту Волин-
ської губернії (тепер селоЖитомирського району). Тому попередні пошуки
метричного запису у церковних книгах коростишівських парафій не вияви-
лись, і не могли виявитись, результативними. Свідчення університетського
свідоцтва повністюпідтвердиламетрична книга Георгіївської церкви с. Піс-
ки, за 1894 р., в якій міститься запис про те, що «18 февраля родился, а 19
апреля крещен младенец Евгений. Родители – преподаватель Коростышев-
ской учительской семинарии коллежский советникМихаил Петрович Куд-
рицкий и жена его Елена Феофиловна. Воспреемники – поручик 125-го
Курского пехотного полкаФедорИгнатьевич Боцяновский и священничес-
кая дочь Людмила Петровна Кудрицкая»14. Виникає логічне запитання –
чомуМихайлоПетрович Кудрицький хрестив свого первістка у селі досить
віддаленому від Коростишева – його постійного місця служби і проживан-
ня. Відповіддю на це є все та ж родинна спорідненість духовенства. Варто
було перегорнути метричну книгу на рік назад, і з’ясувалося, що «29 января
1893 г. в Георгиевской церкви с. Писки венчались наставник Коростышевс-
кой учительской семинарии коллежский советник Михаил Петрович Куд-
рицкий, 36 лет, вторым браком и священническая дочь Елена Феофиловна
Боцяновская, 19 лет».15 Рід волинських священиків Боцяновських, з якого
походиламатиЄвгенаМихайловича, такождав чимало визначних культур-
них та громадських діячів, зокрема відомого бібліографа та літературознав-
ця ВолодимираФеофіловича Боцяновського, який доводиться рідним дядь-
ком головному герою нашої розповіді. Зрештою, родинні зв’язки Кудриць-
ких і Боцяновських не становлять якогось особливого відкриття, про цеще
у 60-х рр. розповідала житомирянка Соболевська, далека родичка Боцянов-
ських. Відтеперже цейфакт підтвердженоще й архівнимдокументом.
Проте запис про охрещенняще не гарантує того, що дитина народилася
саме там, де його зроблено. Ми схиляємося до тієї думки, що свідчення Єв-
гена Михайловича про Коростишів, як місце свого народження, не безпід-
ставні. Якби він дійсно народився уПісках, то його б охрестили, за звичаєм,
щонайбільше, за два три дні, а не через два місяці. Зрештою, дід священик
просто не допустив би випадку порушення релігійних канонів. Чому батьки
не здійснили обряд хрещення в одній з коростишівських церков, нам не ві-
домо, а досить пізнє його виконаннямабуть пояснюється зимовими холода-
ми, що не давали змоги брати в дорогу новонароджене немовля.
З тих же невідомих причин Михайло Петрович Кудрицький, вже пра-
цюючи на посаді викладачаЖитомирської чоловічої гімназії, продовжував
хрестити дітей на батьківщині своєї дружини, про що свідчать відповідні
метричні записи про народження братів ЄвгенаМихайловича, Бориса, Пав-
ла, Сергія таДмитра, відшукані у згаданій книзі. Таких загадок та нез’ясова-
них фактів ще багато в історії сім’ї Кудрицьких. Саме тому пропонована
публікація й названаматеріалами до родоводу, прогалини в якомуми споді-
ваємося заповнити за допомогоюнових архівнихматеріалів.
1.Державний архів Житомирської області
(далі ДАЖО). – Ф. 178. – Спр. … –
Оп. 53. – Арк. 378 зв., 379.
2.Тамсамо. – Спр. 61. – Арк. 23.
3.Тамсамо. – Арк. 106 зв.
4.Тамсамо. – Арк. 89.
5.Там само. – Ф. 1. – Оп. 77. – Спр. 2055. –
Арк. 63 зв., 64.
6.Тамсамо. – Спр. 1089. – Арк. 205 зв., 206.
7.Тамсамо. – Спр. 1084. – Арк. 51зв., 52.
8.Тамсамо. – Арк. 331 зв., 332.
9.Тамсамо. – Арк. 397 зв., 398.
10. Тамсамо. – Спр. 1089. – Арк. 205 зв., 206.
11. Тамсамо. – Спр. 1091. – Арк. 13 зв., 14.
12. Тамсамо. – Спр. 1093. – Арк. 4 зв., 5.
13. Тамсамо. – Арк. 26 зв., 27.
14. Тамсамо. – Спр. 405. – Арк. 283 зв., 284.
15. Тамсамо. – Спр. 395. – Арк. 259 зв., 260.

Поделиться

3 (13-11-2015 17:53:08 отредактировано AppS)

Re: Кудрицький, Кудрицкий

Одне з моїх сіл якраз згадане Овечаче (а не Овечача), яке зараз не Дружба, а Дружне. Самгородок Козятинського району, а не Погребищенского.

взагалі Руслан Кондратюк, працівник і чудовий знавець фондів ДАЖО, але в його роботах традиційно забагато авторських припущень.

Поделиться

4

Re: Кудрицький, Кудрицкий

AppS пишет:

Одне з моїх сіл якраз згадане Овечаче (а не Овечача), яке зараз не Дружба, а Дружне. Самгородок Козятинського району, а не Погребищенского.

взагалі Руслан Кондратюк, працівник і чудовий знавець фондів ДАЖО, але в його роботах традиційно забагато авторських припущень.

Ну а Ви на що? От швиденько помилочки й повиправляли smile
Головне, що напрямок пошуку встановлено. Мені, наприклад, цікаво чи наші Тимофій (по батькові не відомо) та Олексій Іванович Кудрицькі від 1830-х років були родичами з тими про яких йдеться у статті?

Поделиться

5 (20-11-2015 20:45:14 отредактировано D_i_V_a)

Re: Кудрицький, Кудрицкий

1852 рік, ЦДІАК, Васильківський повіт, МК, 3 частина
22/24 марта, села Мотовиловки Диякона Стефана Григориева Кудрицкаго дочь Софія - 1, от сухот. Погребена на отведенном кладбище

Поделиться

6 (21-11-2015 13:13:11 отредактировано D_i_V_a)

Re: Кудрицький, Кудрицкий

А ось зовсім ексклюзивна розповідь про ще одного Кудрицького який став святим у ХХ столітті...

Сестра Євгенія (народжена Орлівська) була дружиною священика Всеволода Антоновича Кудрицького. З 1910 року він був при Ржищевському монастирі старшим священиком. Деякий час завідував там школою.
  У 1931 році Ржищевський монастир був закритий, та родина переїхала до Канева де він був священиком церкви. У листопаді 1937 року був заарештований та пересланий у Київ на Лук'яновку. У березні 1938 року його розстріляли.
Про сім'ю  Євгенії сімейні легенди розповідають, що радянська влада все забрала і вони переїхали жити в Київ.
За часів незалежної України Всеволод Кудрицький  серед інших 104 закатованих радянською владою священиків був причислений до Черкаських новомучеників, які були канонізовані Руською Православною Церквою (РПЦ) на Архиерейському Соборі у 2000 році.
   Неподалік Черкас у селі Хутори був споруджений храм та намальована ікона з образами великомучеників. Всеволод Кудрицький був єдиним світлини кого не було знайдено, тому художник намальував його образ по своїй уяві.
   Але у родичів збереглася єдина фотографія на якій його зображено з дружиною та ми також маємо її копію.
   До 2014 року  ніхто в родині й не підозрюваву про те що Всеволод став святим. Коли таке з'ясувалося, вони завезли копію світлини до храму села Хутори.
Ми будемо досліджувати, чи не був Всеволод Кудрицький родичем священика Тимофія Кудрицького, який працював у нашій церкві у 1830-х роках та його брата диякона Олексія Кудрицького, що також працював у нашій церкві у 1840-80-хх роках.

Повна розповідь про родину Орлівськийх zolotoustivska-zerkva-pivni.com/ … age-5.html
А ще від себе хочу сказать, що це велике задоволення, а також гордість бути беспосередньо причасним до перебігу подій по віднаходженню інформації. Так й хочеться сказать - відшукаємо нашу історію разом...

Post's attachments

Кудрицкие Всеволод и Евгения после свадьбы.jpg
Кудрицкие Всеволод и Евгения после свадьбы.jpg 206.52 Кб, файл не был скачан. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Поделиться

7

Re: Кудрицький, Кудрицкий

КУДРИЦЬКИЙ  Євлампій Іудовнч,
1894, с. Гаврилівка (Чкалове) Веселівського р-ну, українець, хлібороб. Заарештований 7.04.21 р. Звинувачення: запеклий і невиправний білогвардієць. "Трійкою" Запорізької НК 21.05.21 р. засуджений до розстрілу. Дата виконання вироку невідома. Реабілітований у 1991 р.   3т

Коли добром ніхто не дасть нам світла, – Його здобути треба – не молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не запалила.

Поделиться

8

Re: Кудрицький, Кудрицкий

Кудрицький Евген Михайлович
лютий, 18, 1894 – ?
Впродовж десятиліть існування радянської влади в Україні поняття «український «бур- жуазний націоналізм», «український сепаратизм» були невід’ємними складовими здійсню- ваної національної політики. Остання мала забезпечувати монолітність багатонаціональної держави – СРСР, що згідно з більшовицькою доктриною, повинно було стати запорукою побудови комуністичного суспільства. Вульгаризоване трактування цих понять та їх ши- роке застосування у карально-репресивній практиці більшовицького режиму зламало долі мільйонів українських патріотів, у першу чергу представників наукової і творчої інтеліген- ції. Серед них був і Євген Михайлович Кудрицький. Період його трудової діяльності у Пол- тавському педагогічному інституті співпав з посиленням репресій у республіці кінця 30-х років XX ст.
До гіпертрофованих масштабів зросла роль Державного політичного управління (ДПУ) (з 1934 р. – Головного управління державної безпеки) НКВС. Спецслужби мали величезний вплив на партійно-державний апарат через надання йому всебічної інформації і нерідко фор- мували певні тенденції державної політики. Так, циркулярні листи «Про українську громад- ськість» від 30 березня 1926 р. та «Про український сепаратизм» від 4 вересня 1926 р., які були підготовлені в Секретному відділі ДПУ, орієнтували місцеві органи влади в питаннях про «сутність, історію і тактику українського сепаратизму», а також висували конкретні за- вдання, що їх мали розв’язувати органи ДПУ. Зазначаючи, що «новий національний курс» після XII з’їзду ВКП(б) зробив неможливим продовження збройного спротиву більшовиць- кій владі, документи наголошували, що українські націоналісти перенесли вістря своїх зу- силь на «культурний фронт», використовуючи легальні можливості для протидії. У складі Секретно-політичного відділу ДПУ, створеного 4 квітня 1931 року, існував спеціальний 2-й відділ, який займався «українською контрреволюцією», в тому числі і «наркоматом освіти з усіма його органами». У 1937 р. у 500 разів порівняно з 1934 р. зросла кількість притягну- тих до карної відповідальності по «буржуазно-націоналістичних угрупованнях» [1].
У цій політичній атмосфері доля Є.М.Кудрицького виявилася фактично приреченою на суворі випробування. Загальна істерія навколо питання загрози націоналізму та бороть- ба з залишками українізації робили небезпечною для життя галузь його професійної діяль- ності – викладання української мови у педагогічному вузі.
Євген Михайлович Кудрицький народився 18 лютого 1894 р. у містечку Коростишів Житомирської області в родині вчителя. Середню освіту здобув у Житомирській другій гімназії, вищу – в Київському університеті (відділ класичної філології історико-філологіч- ного факультету). У 1917 р. розпочав педагогічну діяльність, спочатку на курсах вечірнього профуніверситету, а з 1918 р. – в середніх школах міста Житомира викладачем української та латинської мов. У 1919 р. місцеву вчительську семінарію було реорганізовано в педагогічний технікум, і Є.М.Кудрицький викладав у ньому українську мову і літературу до 1928 р., поки не був запрошений у Житомирський інститут соціального виховання. Впродовж 1931 – 1933 рр. він – викладач мовознавчих дисциплін у Запорізькому педагогічному інституті про- фосвіти і одночасно – керівник кафедри мовознавства. У 1933 р. Є.М.Кудрицький розпочи- нає науково-педагогічну діяльність у Полтавському педагогічному інституті, про що свідчить копія наказу наркома освіти від 22 вересня 1933 р., згідно з яким «тов. Кудрицького переве- дено до Полтавського педінституту доцентом мовознавства». Фрагментарні архівні дані [2], матеріали слідчої справи [3], коротка біографічна довідка та згадки у контексті історії філо- логічного факультету [4] складають уявлення про нього як цілісну особистість з розвиненим почуттям власної гідності, стійкою системою моральних цінностей, талановитого педагога і вченого-дослідника. Як зазначав він сам, найбільшу фахову зацікавленість становила іс- торія української мови. У цьому напрямі розвивалися й наукові пошуки, хоча більшість ста- тей і розвідок довоєнного періоду залишилися у рукописах, зокрема «До питання про поход- ження української мови», «До питання про розвиток української літературної мови 40 – 60-х років XIX ст. (Шевченко, Куліш)», «Значення М.П.Старицького у розвитку української лі- тературної мови в 70 – 80-х роках XIX ст.», «До питання про формування стилів української літературної мови в 70-х роках XIX ст.». На часі були проблеми марксистсько-ленінських принципів методології у науці та освіті, про що свідчить тематика різноманітних семінарів, зборів, засідань кафедри тощо. Один з виступів доцента Кудрицького мав назву «Енгельс і питання мовознавства». Євген Михайлович знав грецьку, латинську, англійську, німецьку, французьку, польську, російську мови, вирізнявся глибокою ерудованістю, інтелігентністю, чим викликав роздратування певної частини пролетарсько-селянського студентського зага- лу та окремих колег [5].
Призначення Є.Кудрицького в Полтавський педінститут співпало з «викриттям скрип- никівського ухилу» в Народному комісаріаті освіти. Наркома Миколу Скрипника звільнили з посади, а за рішенням загальних зборів НКО у лютому 1933 р. розпочалася чистка кад- рового складу наркомату. Новопризначений перший секретар ЦК КП(б)У П.Постишев на червневому пленумі 1933 р. наголошував, що «наркомосвіта і вся система органів освіти на Україні» виявилася ділянкою «найбільш засміченою шкідницькими, контрреволюційними, націоналістичними елементами», «шкідники в наркомосвіті розставили своїх людей по всій системі органів освіти». Розгорнута у пресі критика стосувалася насамперед нового українсь- кого правопису, який нібито «відривав українську наукову термінологію від інтернаціональ- ної», вихолощував «спільне для української і російської мови». Боротьба з «українським на- ціоналізмом» набирала обертів.
Посилення репресій таборотьба зпроявами націоналізму вреспубліці необминули й педінститут. Під арешт потрапили його директор І.Онісін та викладачі П.Колясинський, П.Маслик, О.Панкратьєв. Це був сигнал допочатку цькування оточення опального керівника, яке мало засвідчити перед партійно-державними структурами класову пильність і більшовицьку принциповість нового керівництва вузу. Кудрицький не випадково був обра- ний об’єктом осуду й таврування. У 1929 р. він уже підлягав арешту в зв’язку зі справою СВУ і впродовж місяця перебував під слідством, але був звільнений і наступного ж дня повернув- ся до викладацької роботи. Однак, як зазначав пізніше у бесіді заступник наркома освіти, «ця темна пляма у житті» компрометувала його «як викладача інституту», робила уразли- вим щодо політичної благонадійності. З іншого боку, видавалися підозрілими будь-які ділові стосунки з репресованим колишнім директором. Навіть відзначення Євгена Михайловича дирекцією і профспілковою організацією інституту «як відмінника учбового процесу», вине- сення подяки і грошової премії в сумі 245 крб. (наказ No 37 від 3 липня 1936 р.) спрацювало проти ньогоВиконання безпосередніх професійних обов’язків викладача кафедри української мови, принциповість Кудрицького в оцінюванні знань студентів послужили підставою для роз- гляду на зборах «інститутського активу» 19–20 вересня 1937 р., на яких були присутніми 500 осіб. Сигналом доскликання зборів стала стаття «Націоналістичне кубло вПол- тавському педінституті», опублікована вгазеті «Соціалістична Харківщина». Вона за- кликала «врешті покласти край діям розпоясавшогося троцькістсько-бухарінського буржуазно-націоналістичного охвістя». Секретар парткому у своєму виступі звинуватив Є.М.Кудрицького вкупі з деканом мовно-літературного факультету Самійленком, колишнім директором Онісіним, завідувачем кафедри Москаленком, як таких, хто «навмисно розвали- ли роботу факультету і 40 % випускників не витримали державних іспитів».
Ще до зборів ряд студентів, які отримали незадовільні оцінки, звернулися в партком інс- титуту з скаргою на неякісне викладання курсу сучасної української мови. Вони звинувачува- ли Є.М.Кудрицького в тому, що нібито він приходив на лекції непідготовленим, відмовлявся розтлумачувати матеріал на їх прохання, упереджено ставився до студентів-активістів тощо. «Зловісна роль» Кудрицького полягала також і в тому, що він, не погоджуючись з низькою якістю підготовки майбутніх вчителів-словесників, запропонував не допускати до держав- них іспитів студентів, які в контрольному диктанті припустяться більше трьох помилок. До- повідач підсумував свою оцінку так: «Кудрицький, цей взяв собі за метод провадити свою націоналістичну ворожу роботу на мовному фронті, викривляючи навмисно по-ворожому і те, що творили студенти». Правда, вже після звільнення з посади з’ясувалися деякі при- чини низької успішності студентів, до яких Євген Михайлович не був причетним. У 1935– 1936 навчальному році до Полтавського інституту були переведені шість груп студентів 2-го курсу історичного та економічного факультетів Кременчуцького, Лубенського, Черкаського та Сумського педагогічних інститутів і технікумів на 3-й курс мовно-літературного факуль- тету. З представлених при переведенні екзаменаційних відомостей видно, що курс українсь- кої мови вони раніше не вивчали і в новому вузі їх знання з мови не перевірялися.
З різкою критикою опального викладача рідної мови виступали й інші учасники зборів. Взявши слово, педагог спробував захистити себе та розставити крапки над «і»: «Минулого року у вересні була методологічна помилка, яку я допустив у читанні своїх лекцій. Цю помил- ку я засудив і зараз цієї помилки не забуваю. Я чув ряд заперечень щодо моїх помилок. Я чую докори лише від студентів 4-го курсу, які говорять, що на лекції я приходжу непідготовленим. Я дуже перевантажений, читаючи по 12 лекцій в день. Товариш «X» (з етичних міркувань тут і далі прізвища викладачів і студентів не називаються – Л.Б.) вказує мені, що я сказав : «Вороги, чи як ви їх там величаєте». Насправді я говорив так: «Збірник «Синтаксичні впра- ви», де написано ім’я ворога народу Кулика та Первомайського, але за останнього ще немає ніяких відомостей».
Вочевидь, виступ потонув у несхвальній реакції залу і президія зборів позбавила оратора слова, записавши до протоколу: «За замазування своїх помилок тут же на зборах активу й ухиляння від видимих обвинувачень, поданих у газеті «Соціалістична Харківщина», й зок- рема тут виступаючими товаришами, слова, за постановою загальних зборів, Кудрицький позбавляється». У заключному виступі секретаря парторганізації у зневажливому тоні на- голошувалося : «Наші завдання полягають у тому, щоб всі сили спрямувати на викорінення шкідницької діяльності Онісіних, Самійленків, Крупеннікових, Кудрицьких і других у нашо- му інституті» (в оригіналі протоколу прізвища написані з малої літери – Л.Б.).
Викорінення стало доконаним фактом уже через тиждень. У службовій характеристиці зазначалося, що, пропрацювавши на посаді викладача української мови з 1932 по 1937 рр., Євген Михайлович «звільнений за наказом No 122 від 26.09.1937 р. за протягування ворожо- націоналістичних поглядів, за неодноразове застосування ворожих прикладів, що подавали- ся студентам під час лекцій з української мови»Підсиленню вакханалії цькування сприяла опублікована 10 січня 1938 р. в газеті «Біль- шовик Полтавщини» невелика стаття «Вороже кубло в Полтавському педінституті» за під- писом трьох студентів-комсомольців, де знову в числі «ворогів» згадується Кудрицький.
Деморалізуючим ударом по педагогічному колективу стала довідка комісії міськкому КП(б)У «про наслідки перевірки роботи секретаря партійної організації Полтавського пе- дінституту». Члени комісії рекомендували розпустити партком, позаяк він «не забезпечив керівництво парторганізацією <...>, де довгий час працювали вороги і не були викриті». До складу ворогів були залічені ледве не всі викладачі і співробітники вузу на чолі з його дирек- тором І.М.Онісіним. Звертає на себе увагу брутальний характер та беззапеляційна тональ- ність документу, автори якого дозволяють образливі випади на адресу викладачів. Так, фізи- ка Гаутерманса називають «фашистом», астронома Язєва – «лжевинахідником», звинуваючи останнього в тому, що за його рекомендацією в інститут приймається на роботу «піаністка Горовенко – дружина диверсанта» тощо. Є.Кудрицького звинувачують за «протаскування націоналізму у викладанні», а декана філологічного факультету Самойленка – «за протас- кування контрреволюційних прикладів, таких як «армія», «банда», «орда», «міліціонер», «поліція», «держиморда». Пильні й необтяжені знаннями з філології партійні чиновники, очевидно, ці приклади сриймали як синонімічний ряд, а не антоніми. Довідка, текст якої становить дев’ять сторінок машинопису, перекреслювала здобутки колективу педінституту і ставила його під удар системи [6].
Упереджене ставлення та несправедливе звільнення спонукали скривдженого викла- дача звернутися іззаявою дозаступника наркома освіти УРСР Льовшина зпроханням розібратися у його справі. Автор заяви додав до неї характеристику за підписом завідувача кафедри А.Москаленка, уякій відзначається високий теоретичний рівень викладання курсів історії української мови та сучасної української мови, довідку, що засвідчує його прикріплення доКиївського державного університету для роботи над кандидатською дисертацією, тези з теми дослідження «Процес формування української літературної мови середини XIX сторіччя: лексика, граматика, мовна теорія і практика П.Куліша», а також вказав, що «свою наукову і академічну роботу тісно пов’язував з громадською, завжди пра- цюючи на виборних посадах». Результатом вивчення комісією обставин звільнення стала всього лише словесна еквілібристика у формулюванні наказу No 2131: « <...> звільнити як невідповідаючого вимогам Полтавського педінституту». Повторне звернення з проханням про поновлення на роботі у грудні цього ж року керівництво інституту відкинуло. Нарко- мат освіти направляє Є.М.Кудрицького на посаду виконуючого обов’язки доцента кафедри української мови Київського педінституту, де склалася критична кадрова ситуація – не ре- пресованим лишився тільки один викладач. Попрацювати тут вдалося всього 3 місяці.
Тим часом уПолтаві, зпризначенням напосаду начальника обласного управління НКВС О.Волкова, без достатніх аґентурних таслідчих матеріалів фабрикувалися нові гучні кримінальні справи по викриттю організованого і розгалуженого «націоналістичного підпілля», які потребували фігурантів. Є.М.Кудрицький невипадково опинився уполі зору полтавських чекістів, беручи доуваги створену йому репутацію «буржуазного націоналіста».
9 квітня 1938 р. 4-й відділ Управління державної безпеки Полтавського облуправління НКВС приймає постанови про початок слідства у справі Кудрицького та запобіжний засіб щодо його утримання в тюрмі з формулюванням: «<...> є активним учасником антирадянсь- кої націоналістичної організації, за завданням якої проводить антирадянську діяльність». Приїзд Євгена Михайловича до сім’ї, що залишилася проживати в Полтаві, 2 травня був ви- користаний для його арешту. Вивчення матеріалів архівно-слідчої справи Кудрицького пе- реконує, що це була типова штучно сфабрикована справа, побудована на показаннях свідків, які часто оперують випадковими непереконливими фактами, почувши про них від інших,не будучи знайомими особисто з обвинувачуваним. На допитах слідчі вперто домагалися визнання обвинуваченим належності до «військово-повстанської націоналістичної організа- ції», застосовуючи методи морального і фізичного тиску і не володіючи бодай найменшими доказами провини; Кудрицький категорично відкидав безглузді звинувачення.
Які ж факти, зафіксовані в протоколах, використовувалися проти Кудрицького? Вони, доречі, проливають світло напередумови влаштованої у1937р. обструкції інаступного звільнення. Колеги і студенти, залучені до слідства як свідки, вказували, що на заняттях він приводив приклади словотворення за допомогою суфіксів «ізм», «іст», «ина» – фашизм, фа- шист, націоналізм, націоналіст, скрипниковщина (інших ніхто назвати не зміг), зводив на- клеп на радянську дійсність фразою: «Робітники-будівельники не мають житла», вихваляв капіталістичний лад: «Немає кращої в світі країни, ніж Франція» (як виявилося, ці слова належали іншому викладачеві), рекомендував студентам заборонену літературу репресова- них авторів та поширював її (однак, на той час їх прізвища ще не були вилучені з навчальних програм, а книг катастрофічне не вистачало). Окремі протоколи при зіставленні є абсолют- но ідентичними, хоча допитувалися різні свідки – при О.Волкові набула поширення прак- тика масового складання «липових» протоколів аби прискорити доведення справи до завер- шення.
19 липня 1938 р. слідство завершується ухвалою постанови про направлення справи Куд- рицького на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР, але вона повернулася на додатко- ве розслідування у грудні цього ж року. Було враховане його прохання: для спростування брехливих звинувачень з’ясувати ряд моментів, зокрема, розшукати студентів, які навчали- ся на 3-му курсі у 1936 р. і додати до справи їх конспекти з «фатальними суфіксами» та тези до теми дисертаційного дослідження нібито націоналістичного змісту, провести очну ставку з колишнім директором Онісіним, долучити документи, що характеризують позитивно тру- дову діяльність тощо. Проте для слідства це була звичайна процесуальна формальність, тому що оперуповноважений 2-го відділення 4-го відділу УДБ УНКВС Савельєв зробив висновок, що зазначені студенти закінчили вуз у 1937 р., «тому виявити і долучити будь-які конспек- ти неможливо; запросити матеріали від комісії НКО УРСР неможливо, так як це пов’язано з затягуванням слідства з одного боку і відсутністю необхідності для слідства з іншого боку; неможливо також долучити до справи показання Онісіна або допитати його у справі Кудри- цького, так як Онісін засуджений за антирадянську діяльність». Отже, доля людини мало важила в інтересах слідства, до того ж вона вже була фактично визначеною. Про це свідчить один цікавий документ у справі – довідка про стан здоров’я Кудрицького, видана начальни- ком санчастини УНКВС: «Ув’язнений Кудрицький інфекційних захворювань не має і за ста- ном здоров’я може бути направлений в будь-яке місце Радянського Союзу. Має правосторон- ню пахову грижу, яка цьому не перешкоджає». Відкривалася реальна перспектива поповнити шеренги працюючих політв’язнів на ударних новобудовах Півночі чи Далекого Сходу.
У звинувачувальному висновку від 11 січня 1939 р. констатувалося: «<...> на території Полтавської області викрита і ліквідована антирадянська націоналістична військово-повс- танська організація, яка готувала збройне повстання проти Радянської влади з метою її пова- лення <...> Розслідуванням встановлено, що Кудрицький є учасником антирадянської повс- танської організації, ліквідованої УДБ ПОУ НКВС в 1938 році <...> ». Справа передавалася до Полтавського обласного суду, вирок якого виявився надзвичайно суворим, незважаючи на абсурдність звинувачень та відмову підсудного визнати себе винним – 10 років виправно- трудових таборів і 5 років ураження в політичних правах.
Є.М.Кудрицький вирішив продовжити боротьбу за справедливість і, як це не парадок- сально, переміг у боротьбі з системою. Подання першої касаційної скарги до Верховного Суду УРСР закінчилося переглядом справи і висновком, що «Неправильна кваліфікація злочину Кудрицького вплинула на обрання для нього надмірно суворої міри покарання, ізо-лювати його від суспільства на такий довгий строк немає потреби». 26 квітня 1939 р. попе- реднє покарання замінили на 4 роки таборів і 2 роки ураження в правах. Наступна касаційна скарга була адресована вже Верховному Суду СРСР. Велику наполегливість виявив адвокат звинувачуваного Рижков, а М.І.Степаненко, покликаючись на спогади відомого вченого-мо- вознавця М.І.Жовтобрюха, вказує, що рятівницею стала дружина Олександра Михайлівна, яка їздила в Москву на прийом до К.Є.Ворошилова. Останній дав розпорядження втрутитися у розгляд скарги. В ухвалі Судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду СРСР від 26 січня 1940 року нарешті акцентувалася увага на формалізмові слідства і надуманості звинувачень. Попередній вирок скасовувався, справа за відсутністю складу злочину припи- нялася, а Євгена Михайловича належало звільнити з-під варти. Проте постанова слідчого відділу про звільнення вийшла аж 3 липня 1940 р. У документі полтавські чекісти змушені були визнати: «Перевіркою матеріалів слідчої справи встановлено, що злочини, які інкримі- нуються Кудрицькому за ст. 54-10 ч. І КК УРСР слідством не доведені, а тому рішення Коле- гії Верховного суду СРСР є правильним».
У контексті дослідження долі репресованого вченого і педагога варто заакцентувати ува- гу на найбільш широко вживаних статтях Карного кодексу УРСР щодо представників ін- телігенції. Сумну пальму першості тримала стаття 54-10, ч. 2, що передбачала покарання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Як правило, вона застосовувалася разом зі статтею 54-11, яка карала за «організовану контрреволюційну діяльність». У сукупному застосуванні вони дозволяли виносити вирок від 5 років виправно-трудових таборів з наступним уражен- ням у політичних правах і аж до вищої міри покарання. У практиці карально-репресивних органів середини – другої половини 1930-х рр. мало місце й застосування статей 54-8 («теро- ристична діяльність») та 54-12 («недонесення про антирадянську діяльність«).
Заслуговує на увагу також питання про форми репресій, яких зазнавала науково-педа- гогічна інтелігенція, та критерії їх визначення. Репресії перших двох десятиліть радянської влади мали системний характер, тому відзначалися неабиякою різноманітністю. Якщо від- штовхуватися від словникового тлумачення поняття «репресія» як покарання, утиски, що їх використовує влада для збереження встановленого порядку в державі, то, на наш погляд, репресіями слід вважати ідеологізоване втручання у зміст навчальних дициплін, встановлен- ня тотального стеження за поведінкою, висловлюваннями та взаєминами викладачів, спеку- лятивне використання громадської думки для тиску на особистість, звільнення з роботи за підозрою в політичній неблагонадійності, за політичні переконання, членство в дореволю- ційних культурно-освітніх чи громадсько-політичних організаціях, а то й просто звільнення з такою мотивацією: «за читання троцькістської літератури», «за прояви в роботі націоналіз- му», цькування та моральний остракізм у колективі, партійні чистки за класовою і політич- ною ознаками, виключення з партії, шельмування на масових зібраннях тощо.
Педагоги були позбавлені стабільності у своїй професійній діяльності, необхідної з огляду на її специфіку, що видно на прикладі Є.М.Кудрицького. Знайомство з анкетами демонструє досить строкату картину місць роботи, тривалість якої внаслідок вимушени хпереміщень по- декуди становить один-два роки, а то й кілька місяців.
Вважаємо, що до жертв репресій слід зарахувати не лише тих, хто давав свідчення на допитах, як звинувачуваний, але й значну кількість свідків. Ця категорія опинялася в стані заручників – відмова надавати потрібну слідчим інформацію оберталася, як правило, загро- зою власній безпеці. Часто свідки навіть не здогадувались, що незначні подробиці особисто- го життя або професійної діяльності підозрюваного трактувались слідчими у потрібному їм контексті [7].
Неминуче постає питання про відповідальність більшовицької партії за розгортання і ес- калацію в галузі освіти терору, позаяк він здійснювався під безпосереднім контролем партій- них органів та за їх вказівками. Так, тодішній начальник міського відділу освіти С.О.Данішевсвідчив: «У перших числах березня 1935 року я був викликаний у міськком КП(б)У до полі- тичного секретаря Олефіра, який передав список вчителів і запропонував мені зняти цих учителів з роботи як націоналістів <...> Таких учителів було близько 50 осіб». Звільнивши на виконання вказівки міськкому вчителя Я.Постольника, Данішев пояснював: «Конкретних фактів націоналістичних проявів Постольника як викладача не було відомо, а в наказ я це мотивування включив, керуючись тим, що з чуток він за переконаннями петлюрівець і двічі арештовувався за звинуваченнями в націоналізмі» [8].
Отже, роки «великого терору», який знекровив ряди освітян, стали для Євгена Кудриць- кого і його родини тяжким випробуванням.
У вересні 1940 р. Євген Михайлович повертається до викладацької роботи у Полтавсь- кому педінституті, успішно працює над дисертацією, робить доповіді з окремих її розділів на засіданнях кафедри, готується до здачі кандидатських іспитів. Та на заваді науковій праці стали війна і окупація. Як пояснює він сам, вчасно евакуюватися не встиг, оскільки дозвіл на виїзд отримав занадто пізно – 17 вересня. Разом із сім’єю довелося працювати на громад- ському дворі у с. Бречківка, створеному німецькою окупаційною владою. Щоб покращити матеріальні умови сім’ї, у січні 1942 р. погодився зайняти посаду керівника відділу мистецтва в міській управі, а пізніше – інспектора господарських справ у відділі освіти. «З німецькими або пронімецькими службовими колами не мав близьких дружніх зв’язків і всіляко уникав їх на якому б то не було ґрунті,» – вказував у одному з документів Є.М.Кудрицький.
Після відновлення навчального процесу в1943 р. викладач збагаторічним стажем призначається виконуючим обов’язки завідувача кафедри української мови, про що кло- потав перед Наркоматом освіти директор інституту Ф.Редько. На цій посаді він перебував до 1946 р.
З часом Євген Михайлович Кудрицький повернувся на свою батьківщину – до Жито- мира, де працював на викладацькій роботі до кінця свого життя, користувався заслуженим авторитетом у наукових філологічних колах республіки. Полтавський період, сповнений тяжких випробувань, принижень, завданих політичним режимом, не зламав духу, прагнення до творчої праці, не змусив відмовитися від улюбленої справи та спілкування з молоддю, яка, як і її вчитель, мала непереборну любов до рідної мови.
1. Реабілітовані історією. – К.-Полтава, 1992. – С. 21
2. Особова справа Кудрицького Є.М. // Архів Полтавського державного педагогічного університету імені
В.Г.Короленка.
3. Архів УСБУ в Полтавській області. – Спр. 639

Поделиться

9

Re: Кудрицький, Кудрицкий

КУДРИЦЬКИЙ
Семен
Пилипович,
1890 р.н., народився і проживав у с. Воргол,
українець, освіта початкова, колгоспник.
Арешт 21.12.1932, звинувачення за ст. 54-10 КК
УСРР. Прокурором Глухівської дільниці
8.03.1933 справа закрита. (ГДА УСБУ в СО,
спр. П-7747).

Поперека, Сенько, Сердюк, Дорошенко, Нужний, Калюжний (село Іваниця,  Сумська обл), Фесенко(с.Деркачівка)

Поделиться

10

Re: Кудрицький, Кудрицкий

Кудрицький Олександр Мефодійович, 1892 року народження, Білоцерківський район Київської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав: м. Макіївка Донецької області, вул. Сталіна, буд. № 102. Бригадир котельників коксохімзаводу. Заарештований 25 вересня 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок приведено до виконання у м. Сталіно (м. Донецьк) 27 січня 1938 року. Реабілітований у 1959 році.

Кудрицький Федір Андрійович, 1884 року народження, с. Павлівка Калинівського району Гомельської області, білорус, освіта початкова, до 1933 року член ВКП(б). Механік заводу ім. Кірова. Проживав: м. Макіївка Донецької області, Соцмістечко, буд. № 52. Заарештований 26 вересня 1936 року. Спецколегією Донецького облсуду 15 січня 1937 року засуджений на 4 роки ВТТ з позбавленням прав на 2 роки. Реа-білітований у 1990 році.

Реабілітовані історією. Донецька область. Книга п’ята.

Цікавить інформація:
Махиньки с. Тростинка і с. Шевченківка Васильківського р-ну Київської обл.;
Гарник, Бадьорко, Лисий, Яненко Бершадського р-ну Вінницької обл.;
Шапран, Піскаленко, Григоренко с. Тростинка Васильківського р-ну Київської обл.

Поделиться