Новини археології / Новости археологии (Страница 25 из 27)

У Єгипті розкопали "загублене золоте місто" віком 3 000 років
Відкриття міста віком понад 3 тис. років, загубленого в пісках Єгипту, вже визнали однією з найважливіших археологічних знахідок з часів могили Тутанхамона.
   Відомий єгиптолог Захі Гавасс оголосив про відкриття "загубленого золотого міста" поблизу Луксора в четвер.
   За його словами, йдеться про древнє місто Атон - найбільше стародавнє поселення, яке будь-коли знаходили у Єгипті.
   Його виявили за кілька тижнів після розкопок, що розпочались у вересні 2020 року.
   Місто датується царюванням Аменхотепа III, одного з наймогутніших фараонів Єгипту, який правив з 1391 по 1353 рік до нашої ери.
   Його також продовжували використовувати фараони Ай та Тутанхамон, чию майже неушкоджену гробницю виявив в Долині царів британський археолог Говард Картер в 1922 році.
   "Загублене місто є другим за значенням археологічним відкриттям з часів могили Тутанхамона", - сказала Бетсі Браян, професор єгиптології в Університеті Джона Гопкінса в Балтіморі, США.
   За її словами, місто "дасть нам рідкісну можливість зазирнути в життя древніх єгиптян" часів розквіту імперії.
   Під час розкопок виявили багато цінних археологічних знахідок - ювелірні вироби, кольорову кераміку, амулети у вигляді жуків-скарабеїв та цеглини з печатками Аменхотепа III.
   Роботи розпочали на захід від Луксора біля Долини царів, приблизно в 500 км на південь від Каїра.
   "За декілька тижнів, на велике здивування команди, почали виявляти конструкції з глиняної цегли на всіх напрямках", - розповів доктор Гавасс.
   "Те, що вони розкопали - територія великого міста, яке добре зберіглося, з майже цілими стінами та кімнатами, заповненими предметами повсякденного життя".
   За сім місяців після початку розкопок археологи виявили кілька кварталів, адміністративні будівлі та житловий район.
   "Багато місій шукали це місто, але так і не знайшли", - сказав доктор Гавасс.
   За його словами, на місці ведуться подальші археологічні роботи, і його команда "розраховує виявити недоторкані гробниці, наповнені скарбами".
   Єгипет прагне популяризувати свою давню спадщину, щоб відродити туристичний сектор, який постраждав після кількох років політичної турбулентності та пандемії коронавірусу.
https://www.bbc.com/ukrainian/news-56687882

"Золоте" місто в Єгипті: археологи представили свою сенсаційну знахідку
Археологи розкопали в Єгипті місто, вік якого - близько трьох тисяч років. Знахідку вже назвали одним з набільших археологічних відкриттів.
   Єгипетські археологи в суботу, 10 квітня, представили свої нещодавні знахідки, які вже назвали найбільшим стародавнім містом, що будь-коли було виявлене на території сучасного Єгипту. Вік міста, розкопаного неподалік від Луксора на півдні Єгипту, за даними археологів, становить приблизно три тисячі років - таким чином, воно було свідком золотого часу фараонів у Стародавньому Єгипті.
   Археологи віднайшли цегляні будинки, різні знаряддя та артефакти часів правління фараона Аменхотепа III.
   "Це справді велике місто, яке було втрачене. Напис, який був знайдений тут, вказує на назву цього міста: "Блискучий Атен" (Атен - бог сонця у стародавньому Єгипті. - Ред.)", - розповів під час презентації єгипетський археолог Захі Хавасс, цитує агенція AFP.
   Розкопки під Луксором, метою яких був пошук заупокійного храму фараона Тутанхамона, розпочалися восени минулого року. Однак упродовж наступних кількох тижнів науковці знайшли споруди з цегли, які в підсумку виявилися будинками стародавнього міста, що добре збереглося. У місті були знайдені печі, посуд та інші предмети побуту древніх мешканців міста. Також були виявлені й останки людей, які тут жили, а також тварин.
   За словами Хавасса, археологи виявили три основних райони міста: один - для адміністрації, інший - для ночівлі працівників, і ще один - для виробництва, зокрема, сушеного мя'са, одягу та сандалій, амулетів та невеличких статуй. "Ми знайшли лише частину міста, - наголосив Хавасс. - Воно простягається на захід та північ".
   На думку Хавасса, виявлення "втраченого золотого міста" є "найважливішим відкриттям" з часу знахідки гробниці Тутанхамона в Долині царів у 1922 році. Цю думку поділяють й інші дослідники. Зокрема, відома професорка-єгиптологиня з Університету Джонса Хопкінса у США Бетсі Браян назвала знахідку "другим найважливішим археологічним відкриттям після гробниці Тутанхамона".
https://www.dw.com/uk/zolote-misto-v-ye … a-57157452

В Єгипті археологи знайшли «Золоте місто», якому 2600 років
Поблизу єгипетського міста Луксор дослідники відкрили руїни загубленого «Золотого міста», яке існувало 2600 років тому. Припускають, що це може стати сенсаційним археологічним відкриттям століття.
   «Відкриття цього загубленого міста є другим за значущістю археологічним відкриттям після гробниці Тутанхамона (1922 року – ред.)», – заявила професор єгиптології американського Університету Джона Гопкінса і члена місії Бетсі Браян.
   Вчені припускають, що знайдене місто йменувалося Атен і було засноване фараоном Аменхотепом III, який правив Стародавнім Єгиптом в XIV столітті до нашої ери. Свідченням цьому називають печатки фараона на глиняній цеглі, з якої побудовані місцеві будинки. Атен вважається найбільшим адміністративним і промисловим поселенням на західному березі Луксора того часу.
   Археологи переконані, що нове відкриття дозволить «заглянути в життя стародавніх єгиптян» за часів розквіту Стародавнього Єгипту. Адже в місті збереглися стіни будинків і цілі кімнати, заповнені предметами повсякденного вжитку. Вже вдалося визначити майстерню, пекарню з печами та глиняним посудом для зберігання їжі, адміністративний і житловий район.

На Тернопільщині знайшли поховання ІІІ тисячоліття до нашої ери
   Поховання приблизно ІІІ тисячоліття до нашої ери знайшли поблизу села Білий Потік на Чортківщині. Про це розповів археолог Василь Ільчишин.
   За його словами, там знайшли останки трьох людей, 11 горщиків, кістяну прикрасу, крем’яні сокири, долото та ножі.
   Саркофаг з червоного пісковику знайшов у полі тракторист Олег Когут.
   "Приблизно тиждень тому приїхав на поле працювати. Дивлюся – дірка. Повідомив директора. З ним оглянули, побачили, що там щось обкладене плитами, то подзвонили в поліцію", – каже Когут.
   Розкопували саркофаг більше трьох годин. На дні знайшли останки трьох людей, горщики та амфори, каже археолог Василь Ільчишин:
   "Бачимо тут залишки трьох скелетів. Біля них є кераміка поховальна. Тут є залишки ще одного горщика і якась кістяна прикраса, швидше за все, з ікла кабана".
   Директорка обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини Марина Ягодинська каже, поховання цієї культури знайшла вперше:
   "Чесно кажучи, ми тут чекали знайти зовсім інше поховання, бо недалеко звідси є могильник комарівської культури білопотоцького типу. В даному випадку, коли ми розкопали дно, побачили, що то культура кулястих амфор. Носії цієї культури існували в кінці доби енеоліту. Точно сказати зараз не можемо, бо ще не дослідили. Але поки що вважаємо, що це десь кінець третього тисячоліття до нашої ери".
   Коли розкопки завершать – скелети та інші знайдені речі відправлять до Київського інституту археології для досліджень. Після цього їх планують віддати в Чортківський відділ національного заповідника "Замки Тернопілля", розповіла Марина Ягодинська.
   Історик Володимир Добрянський розповідає, востаннє такі поховання на Чортківщині знаходили ще в 19 столітті:
   "За старим адміністративним поділом на території Чортківського району відомі поховання культури кулястих амфор з села Улашківці та села Великі Чорнокінці, це було в урочищі Глуха Долина. Там були поховання сімейного типу та кераміка, як супроводжуючий матеріал".
   Культура кулястих амфор – це археологічна культура, що існувала на території Дніпровського Правобережжя та межиріччі Пруту та Серету в IV—III тисячоліттях до нашої ери. Носії цієї культури були кочівниками, які займалися скотарством, каже Володимир Добрянський.
https://suspilne.media/122207-na-ternop … nasoi-eri/

Про вкрадене московитами...

Скипетры эпохи викингов пролежали в музее с середины XX века как остатки копья и жертвенный нож
   Российские археологи обнаружили несколько артефактов из самого известного кургана средневековой Руси – Черной могилы (конец X – начало XI века), которые ранее неверно определялись как плохо сохранившийся наконечник копья и жертвенный нож. Старая ошибка реставраторов, допущенная, видимо, не позднее конца 1940-х годов, привела к объединению несвязанных между собой объектов. Исследование, вероятно, стало открытием ранее неизвестной категории артефактов – скипетров, выполненных в скандинавском стиле Маммен. Ученые предположили, что эти находки можно трактовать как символы власти – «варварские скипетры». Об открытии сообщается в журнале Journal of Archaeological Science: Reports.
   Черная могила представляет собой один из центральных археологических памятников Древней Руси, исследования которого начались около 150 лет назад. Еще в 1872–1873 годах профессор Дмитрий Самоквасов провел здесь раскопки, передав впоследствии свою коллекцию древностей Русскому историческому музею. Недавно выполненная радиоуглеродная датировка показала, что захоронение относится к 980–1025 годам. Оно включает в себя сожженные трупы, вероятно, двух мужчин (есть предположение, что отца и сына) и одной женщины, а также богатую могильную утварь, в том числе небольшую бронзовую статую, два меча, несколько наконечников копий с инкрустированными гнездами, две сабли, два комплекта стремян. Самые известные находки – это украшенные серебром рога для питья.
   Вероника Мурашева (Veronica Murasheva) из Государственного исторического музея совместно с рядом российских исследователей изучила несколько артефактов из средневекового кургана Черная могила, расположенного в Чернигове. Визуальный осмотр предметов из музейной коллекции позволил ученым предположить, что в ходе реставрационных работ, проведенных, по-видимому, не позднее конца 1940-х годов, части различных находок были склеены между собой неверно. Разумеется, такой непрофессионализм привел к многолетним ошибочным интерпретациям назначения этих объектов.
   Исследователей заинтересовали два объекта. Первый – плохо сохранившийся наконечник копья, составленный из двух наконечников копий и странного предмета с зубчатыми краями. Второй – жертвенный нож, осмотр которого показал, что предмет собран из трех частей. Бывшая часть наконечника копья и часть ножа оказались украшены схожим орнаментом из инкрустированной серебряной проволоки и зубчатыми краями. Эти факты указали ученым на то, что когда-то упомянутые части были одним объектом в виде массивной продолговатой пластины, в узкой части которой находятся предполагаемые следы от отломанной ручки. Две части бывшего жертвенного ножа соединены верно и крайне схожи по форме с первым объектом, но без украшений на поверхности.
   Узор на первом объекте выполнен в виде асимметричной цепочки переплетений с узлами, кругами и крестом. Внутреннее пространство фигур, образованных переплетениями, заполнено точечным орнаментом. Линия вдоль края пластины подчеркивает форму объекта. Общая композиция замкнута и логически завершена в обоих концов. Такой орнамент, по мнению ученых, явно указывает на скандинавское происхождение и относится к стилю Маммен (около 960–1025 годов), что характерно и многим другим артефактам из Черной могилы. Это и позволило реконструировать недостающие части.
   Исследователи отметили, что эти ранее неизвестные артефакты оказались уникальными, так как никаких сопоставимых объектов им неизвестно. В то же время они указали на отсутствие четких функций у этих предметов, если они вообще были. Ученые предполагают, что, вероятно, это "варварские скипетры" – древние символы власти, используя этот термин аналогично находкам, сделанным в британском курганном некрополе Саттон-Ху рубежа VI–VII веков. Открытым остался вопрос и относительно функциональной разницы между двумя скипетрами. К сожалению, ни письменные источники, ни дошедшая до нас материальная культура эпохи викингов не дают никаких четких подтверждений и ответов на высказанные предположения, заключают авторы.
   Это не первый случай, когда в могилах эпохи викингов найдены уникальные объекты. Ранее мы писали, что в Норвегии обнаружен меч викинга с христианскими символами, а часть кельтского украшения конской сбруи стала брошью жены викинга.
   Михаил Подрезов
https://nplus1-ru.cdn.ampproject.org/c/ … QwqS9SDfUE

У селищі на Рівненщині почались розкопки. Що уже знайшли археологи
   На Рівненщині стартував сезон археологічних розкопок. Першою досліджують приватну ділянку у селищі Млинів, власник якої сам запропонував провести на ній розкопки. Там вже розкопали п'ять об'єктів часів від доби бронзи до 12-го століття.
   Цьогорічний археологічний сезон на Рівненщині відкрила розвідкова експедиція у Млинові. Там власник ділянки запропонував археологам її дослідити.
   "Місцева назва цієї ділянки урочища Огрудок, тобто це територія, яка мала бути пов'язана з укріпленнями. Велика надія була, що ми натрапимо тут на литовську добу: якщо не залишки укріплень, то хоча б якісь житлові чи господарські об'єкти 15-17-го століть", – розповів Суспільному керівник археологічної експедиції Олексій Войтюк.

   За доби бронзи поширюються поховання майстрів-ремісників різноманітних професій з виробничими наборами. Найяскравіше вираженими такі поховання були у катакомбній культурі, в якій підкреслювалася соціальна значущість професії померлого.
   Серед тогочасних професій відомі зброярі-стрілочники, теслярі-стельмахи, ткачі, можливо, навіть існували жерці-бальзамувальники, художники та музиканти. Проте найбільшу увагу дослідників привертають ливарники. Адже обробка металу була найпрогресивнішою технологією того часу. Комплекси поховань з наборами ливарного та ковальського виробництва є доволі рідкісними, загалом у катакомбній культурі їх нині досліджено близько тридцяти.
   Одне з таких поховань, що належить до інгульської катакомбної культури (друга половина ІІІ – початок ІІ тис. до н. е.), було знайдене у 1981 р. під час Краснознаменської експедиції ІА НАНУ під керівництвом Геннадія Євдокимова поблизу с. Первомаївки Верхньорогачицького району Херсонської області (курганна група І, курган 2, поховання 1).
   У поховальній камері лежав чоловік 25–35 років, череп якого було посипано вохрою. Праворуч від черепа стояла глиняна посудина, оздоблена заглибленим орнаментом. Біля входу до поховальної камери лежав гранітний товкач конічної форми із відшліфованою поверхнею. Ливарники могли використовувати товкачі як ковальський інструменті або як приладдя для розтирання руди. Біля товкача лежало прямокутне гранітне ковадло, торцеві стінки якого були оформлені рельєфом. Такі кам’яні плитки могли призначатися для первинної обробки металевих предметів.
   Рельєфні частини могли слугувати для розкочування листового металу та детальнішої обробки металевих виробів, зокрема, формування вигинів. Неподалік знаходилося скупчення знарядь ливарного виробництва: однобічна глиняна форма для відливання теслоподібного знаряддя або вагового зливку; глиняний ківш для розливання металу, внутрішня поверхня якого вкрита залишками шлаку та окисненої бронзи зеленого кольору. Крім того, були знайдені конусоподібне глиняне сопло та фрагмент більшого сопла, оздобленого заглибленим орнаментом. Сопла – це наконечники пристроїв, призначених для примусового подавання повітря до плавильної печі, від якого залежав температурний режим під час плавлення металу.
   Біля кисті правої руки знаходився невеликий точильний камінь. Різноманітні абразиви часто використовували у ливарному виробництві для шліфування поверхонь готових виробів. Біля ліктя лівої руки лежав скребок. Крем’яні знаряддя часто зустрічаються в похованнях ливарників– їх також могли використовувати під час металообробки.
   Розташування предметів у похованнях окремими скупченнями може відповідати різним циклам виробництва: подрібненню і розтиранню руди, відливанню та шліфуванню-заточуванню.
   Поховальний інвентар підкреслював значимість професії коваля-ливарника, і міг мати сакральний зміст та використовуватися у ритуалах, пов’язаних з обробкою металу.
   У 2010 р. комплекс був представлений на виставці «Золотий горизонт: 4 тисячі років кочовиків України» у м. Лінці (Австрія). Нині комплекс поховання ливарника представлено в експозиції НМІУ.
 
   Черных Л.А., Николова А.В. Курганы эпохи энеолита-бронзы у с. Первомаевка на Херсонщине // Донецький археологічний збірник. – 2016. – № 20. – С. 103–161.

   Трипільська культура – найпопулярніша археологічна культура з території України. Її знають, люблять і навіть називають цивілізацією. Її носіїв намагаються ототожнити із сучасними українцями, адже глиняний посуд “трипільців” та їх глинобитні будинки так схожі на наші сільські хати-мазанки.
   Чому вони з’явилися на наших землях? Куди зникли та чи справді зникли? У подкасті #туди_сюди розповідає Олександр Дяченко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу енеоліту-бронзової доби Інституту археології НАН України.