1 ( 23-07-2016 10:47:30 змінене kbg_dnepr )

Тема: Переселення та переселенці

Я, власне, хотіла процитувати дані з "Однокласників" відносно переселень з Росії на Україну у 30-і роки:

Як заселяли виморену голодом Україну. Статистика за 1933 рік:
Одеська область. З Горківської переселені в Одеську - 141 ешелон. З Білоруської СРСР - 68 ешелонів. Дніпропетровська область. Із західних областей РСФСР до Дніпропетровської - 125 ешелонів.
Харківська область, З центрально-чорноземного регіону Росії в Харківську область - 188 ешелонів.
Донецька область. З Івановської в Донецьку - 147 ешелонів.
Переселяли колгоспами. Переселяли з кіньми, коровами, вівцями, сільськогосподарським інвентарем. Переселяли російських вчителів. Переселяли сім'ями, зі старими й дітьми. Переселяли в порожні, вимерлі від голоду українські села.

Колеги підкажуть, наскільки достовірна статистика, та доповнять. Звісно, що тут важлива не тільки кількість ешелогів, а передусім кількість людей.


Я б хотіла запропонувати перейменувати розділ у "Міграція та мігранти" або "Переселення та переселенці" - або створити окремий для переселень у всі часи...

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

2 ( 07-10-2015 17:36:22 змінене kbg_dnepr )

Re: Переселення та переселенці

А це матеріал з сайту "Пращур":

Масові переміщення населення в історії України та їх сучасний вияв

Матеріал підготувала Людмила Пастушенко, яка відвідала зустріч у рамках Польсько-української дискусійної платформи за підтримки громадської організація «Подільська агенція регіонального розвитку» за участі Романа Кабачія. Зустріч проходила у Вінниці 23 вересня 2015 року в приміщенні Галереї «ІнтерШик», за пітримки Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці.

Міграції та переселення людей аж надто наповнюють сторінки історії. Процеси асиміляції та «розчинення» народів та народностей були і є важливими віхами у процесі існування держави. Аж надто їх багато і в історії багатонаціональної України. Якраз тема переселення та міграції людей і є актуальною і цікавою у наш час, коли після ВВВ діти і внуки переселенців з Польщі та України намагаються вивчити та пізнати свої корені, віднайти інформацію про своїх родичів, які були примусово переселені комуністичним режимом.

    Основні питання, що обговорювались на зустрічі:

    Чому масові переміщення в рамках «суспільної інженерії» були можливими: 1915, 1940-41, 1944-46, 1947, 1951 роки;
    Апатичність одних і спротив інших — причини і наслідки;
    Феномен «невидимого чужого горя»: приклад виселених з України поляків і українців з Польщі;
    Внутрішньо переміщені в Україні особи — переселенці чи біженці;
    Прецедент біженців з Близького Сходу: східноєвропейський вимір.

     

+ Читати більше

Слово для виступу надавалось Роману Кабачію – історику, публіцисту, журналісту-експерту ГО Інститут масової інформації (м. Київ). Народився і виріс на Херсонщині в родині вчителів. Закінчив Херсонський педуніверситет (історичний факультет) та аспірантуру Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні (Польща), як стипендист Європейського колегіуму польських та українських університетів. Захистив дисертацію на тему «Переселення української людності з Польщі на Південь України в 1944-1946 рр.».
   Після повернення в Україну працював редактором програми «Новий час» на «5 каналі» телебачення та редактором відділу історії та науки журналу «Український Тиждень». Співпрацює з часописами «Критика», «Країна» (Київ), «Nowa Europa Wschodnia» (Краків-Вроцлав) та «Український журнал» (Прага), газетою «Наше слово» (Варшава). Зацікавлення – автентичний пісенний фольклор східних слов’ян.

   На зустрічі також присутній Консул Республіки Польща, який є активним учасником платформи. У вступному слові Консул говорить про взаємозв’язки між українським та польським народами, спільне минуле та перспективи сучасних та майбутніх зв’язків (що цікаво – не погано розмовляє українською, з акцентом, але не погано, чомусь мені здавалось, що буде розмовляти польською, тому приємно здивувала його промова рідною для більшості присутніх українською мовою).

Чому масові переміщення в рамках «суспільної інженерії» були можливими: 1915, 1940-41, 1944-46, 1947, 1951 роки

1915 рік – з наступом військ Червоної армії велась цілеспрямована політика залякування місцевого населення німецькими військами, як наслідок – масові втечі з території Полочі, Підляшшя. До 200-тисяч поляків перебігли до Російської імперії (згодом багато повернулось назад) (вперше з’явилось слово «біженці»). Як наслідок – зменшилась кількість православного населення і збільшилась кількість греко-католиків. Російська імперія примусово насаджувала православ’я, скасовували греко-католицизм на землях, зайнятих переселенцями, почались міжусобиці між братніми родинами – території Холмщини, Підляшшя.

1940-41 рр. – після четвертого поділу Польщі між Сталіним та Гітлером, ще до 5 тисяч людей переїхали до Радянського Союзу, лемки переїжджали до Польщі (наразі лемки в Польщі вважаються окремою національною меншиною).

1944-46 рр. – глобальне переміщення: післявоєнна Україна – в рамках домовленості між польськими комуністами і Хрущовим – 1,5 млн. людей було переміщено – так званий «обмін народами»: біля 750 тис. українців і 750 тис. поляків, польських євреїв. Основна частина переміщених з України були з Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської областей та Волині. Суспільна інженерія – народи, що конфліктують краще розселити, щоб були мононаціональні держави, в ході війни українці і поляки дуже ворогували.

    В Україні з села було виїхати важче, ніж з міста. Для поляків був важливий культурний центр, тому переміщені швидко зводили сакральні споруди, об’єднувались в громади на нових територіях. Щодо німців, то в ході переселення їх було переміщено біля 10 мільйонів, тільки з Чехії розселити до 2-х мільйонів німців – така кара, мали звільнити свої території.

   Для захисту своїх кордонів – зокрема прикордонні території – українські, білоруські, литовські – Сталін казав – я не можу їх повернути, адже поляків там нема. На Волині – етнічна чистка з елементами геноциду, методи залякування поляків (Галичина, Волинь).

   Території Підляшшя, Лемківщини – там залишалось до 50 тисяч українців, для попередження переслідування домовлялись із греко-католицькими священиками, робили підробні метрики чи переховувались.

1947 р. – комуністична Польща проводить агресивну політику, під час акції «Вісла» Селезію, Вроцлав, Зелена Гура, Лешно тощо – землі, що були передані від німців, покидають українці, на цих територіях їх залишилось дуже мало. Переселялись в Чехословаччину, багатьох депортували назад.

1948 р. – з території сучасного Яворівського полігону виселили біля 30 тисяч українців (полігон наразі працює, завдячуючи таким переселенням полігон має такі великі масштаби для випробувань та навчань – зауважує спікер).

1951 р. – під тиском Москви відбувається обмін територіями – Белц, Червоноград передали Україні, Західна Бойківщина відокремили до Польщі. Близько 35 тис. бойків депортували на Південь України.
Апатичність одних і спротив інших — причини і наслідки



   Територія Холмщини – не сприймали радянських громадян, вони для нас запеклі москалі, переселялись на південь України – територія Запоріжської області, східні області України, а також Західна частина сучасної України згодом. В Центральну частину України (в т.ч. Вінницьку область не переселялись майже). Багато з Півдня втікали до Галичини і Волині (православні з Польщі).

   Супротив виникав там, де у людей була більша національна свідомість – виникали підпільні партії – біля Любачева, Ярочева… На княжих українських землях підпільники не хотіли переселятись, хоча деяких переселили аж за Сян. Операція «Вісла» – на північ Польщі переселяли українців, поляків – на південь України, в сухі степи, де переселенці змушені були жити в хатах-мазанках. В Польщі переселенці були більш організованіші – розвивали культурне життя – будували церкви, випускали газети.
Феномен «невидимого чужого горя»: приклад виселених з України поляків і українців з Польщі



   Із 150 тисяч депортованих українців на час перепису в 2001 році на території Польщі проживає близько 35 тисяч. В 2012 році число переселенців у Польщу з України зросло до 50 тисяч чоловік. Під час перепису люди зазначали подвійну тотожність – українець і поляк, чи лемківська, оскільки у Польщі лемки є окремою національно меншиною наразі. На території України проживає близько 500 тисяч поляків, під час перепису вони ідентифікували себе як поляки: «Мою бабку виселили з Польщі, я полька». За два останні роки близько 41 тисяча українців переїхала в Польщу за «картою побуту».

   Переселені лемки тримаються більш разом, намагаються зберегти свої традиції в Польщі. Хто мав не сильну національну тотожність – розчинився серед інших народів, намагались зняти з себе клеймо переселенця, вивчити дітей, але одружували їх з кимось зі свого оточення. Цілком польські села з Галичини виселяли на Польщу, на їх місце заселяли українців.
Внутрішньо переміщені в Україні особи — переселенці чи біженці



   Слово «переселенці» є образливим для людей, але коли в країні неоголошена війна – «біженців» немає, можуть бути лише «переселенці» (проблема сучасної дипломатії). Донбас заселявся штучно: вихідцями із західних і центральних регіонів (цікаво почитати Олексія Чупу «Бомжі Донбасу» про українізацію і впровадження).

    Під Луганським аеропортом є село Переможне, де проживають депортовані бойки і лемки, розмовляють українською і підтримували наших захисників за часів окупації Донбасу, намагались агітувати оточення, як наслідок – близько дев’яти сімей розстріляли російські окупанти і сепаратисти, інші сім’я втекли на Тернопільщину.

   Скандал виник після привітання «бендерівською» колядкою «луганських» лемків від «тернопільських» лемків (запис на телебаченні, коли заспівали пісню «В 46-му році сумний вечір», який швидко поширився інтернетом, згодом його видалили, боячись пошуки на насилля російських окупантів над тими лемками, які зараз живуть на окупованій території ДНР, ЛНР). Це усе наслідки депортації населення із західних регіонів України на схід, Донбас.

    Не усіх потрібно однією міркою міряти, «вішати ярлики» – як приклад того, що переселенці є різні, є депортовані колись і обжиті на Донбасі, але щирі українці. Вимушено переселені особи чи біженці має стосуватись конкретної особи чи родини.
Прецедент біженців з Близького Сходу: східноєвропейський вимір



     Процес міграції населення постійний у сучасному світі теж: турки переселяються в Німеччину, з Африки – до Франції, мусульмани – до Бельгії і т.д. Наразі від переселенців зі Сходу нервує Польща – православні сирійці втікають від армії Асада. Україна тут транзит чи спостерігач? Оскільки чимало вихідців зі Сходу (Сирія, Іран) ще з часів Радянського Союзу навчались в Україні, вони знають як живують в Україні, але країна у нас не така багата, як Європа та й міграційне законодавство досить жорстке, тому переселення до України може бути на перспективу. За даними прикордонної служби лише 0,2% переселенців пройшли до Європи через Україну.

   Європейський Союз виділяє Польщі 10-15 тисяч євро на одного біженця зараз. Поляки зацікавлені, щоб Україна була багатим, процвітаючим сусідом, щоб російські танки не перетинали наш і їх кордон, тому зараз Польща як адвокат України в ЄС.

    1954 року поляк Міхальський повіз поляків в українські села, збирати враження, історії – «зерна пам’яті». Отримані відомості обробляти і візуалізували. Як наслідок фото, де в покинутих хатах переселенці били консервацію, адже не знали, що це таке, що з нею робити; фото, де ліс, без вершків дерев – під час наступу стріляли і повисікали дерева. На березі Балтійського моря чоловік зробив у будинку музей, де зібрав усе українське, що зміг зібрати у переселених люднй з України. Ці життєві історії багато про що говорять…

     Спікер закінчив розповідь.

  Слово взяв чоловік, вже досить похилого віку, розмовляв російською, сказав, що сам переселенець, живе у Вінниці, йому тут подобається, не має бажання повертатись назад. Через політичні дискусії почався розкол України, штучний розкол, Донбас має індустріальний потенціал, але там живуть робітники «темні» люди, які управляти не зможуть, треба розумне керівництво звідси, з України, і складається враження, що Україна не має бажання звільнити Донбас…

    Важко не погодитись зі словами переселенця… Адже затягування військових дій на Донбасі є кризовим як для населення країни, так і для економіки загалом – рефінансування кредитів, позики на розвиток від зовнішніх інвесторів, які з часом треба віддавати з відсотками затягують нас у боргову яму, знижується рівень життя населення і, як результат, виїзд людей за кордон у пошуках кращої долі. Роботи і у нас досить, але, особисто для мене, дуже шкода, що рідне ми не розвиваємо, що своїх громадян не забезпечуємо гідним життям, шкода, бо з часом діти і внуки тих, хто виїжджає зараз будуть шукати своє коріння уже тут. Циклічний процес міграції у пошуках кращого життя.

Відповідь від Олега Левченка, засновника платформи, досить емоційний, відчувається його гаряча позиція українського громадянина, якому болить Україна і те, що наразі відбувається… Олег каже, що штучний поділ українців на «кращих» і «гірших», на Схід і Захід був політичним трюком, коли поширювались штучні міфи про бандерівців, гунту, впроваджувались і насаджувались стереотипи, коли одна з партій бачила, що вибори не виграє – легше було поділити і виграти їх на одній частині, щоб потім під владу потрапила вся інша територія – так почався розкол. Ми допустили це, ми не протистояли і заклюнули наживку…

    Початок діалогу – це процес оздоровлення народу, відмова від стереотипного бачення та пропаганди, об’єднання українського народу. Бо якщо цього не зробимо ми, то прийде Марічка Су чи Іван Чан, вони знають як робити, вони принесуть уже свою культуру, свої традиції. Маємо поки трохи часу.

    Від себе можу додати, вразили до сліз на очах і тремтіння рук слова переселенців, особливо похилого чоловіка, про якого було описано вище (була присутня ще одна жіночка досить похилого віку, що сиділа відособленого і кидала репліки типу «доборолись на Майдані, воює Донбас», про що я вже опустила і не описувала, що ще раз доводить – ярлики не треба вішати, не усі переселенці однакові, виходить, що деякі, навіть переїхавши в іншу частину України не змінили свого бачення та залишились про своїх переконаннях, що й мені дуже прикро). Після виступу Олег Левченко підіймає болючі питання сучасний процесів міграції в Україні і світі, тому обговорення стоїть насичене і цікаве.

   Багато є про що подумати. Такі зустрічі, перш за все, змушують аналізувати, дають можливість зустріти цікавих співрозмовників та обговорити болючі питання сучасності, згуртовують нас навколо спільних проблем та їх вирішення. Буду чекати наступних зустрічей, адже неодмінно будуть підійматись гострі болючі питання, будуть цікаві спікери та не менш зацікавлена аудиторія. Запрошую приєднуватись усіх бажаючих.

prashhur.com/blog/masovi-peremis … aselennya/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

3

Re: Переселення та переселенці

Нашлись сведения об одной из веток моих переселенцев из Черниговской в Томскую губернию. Из переписи 1917г. выяснилась губерния выхода и год внедрения - 1896. Есть и весь состав семьи, возраст и даже имена чл. семьи - в листах переписи в Тургайской губ. имена не указывались, только хозяина. Повезло даже больше - найдена в МК запись о рождении, в которой упоминается не только губ, а и волость и деревня выхода. smile smile smile такое большая редкость, и, со слов моей милой помощницы, в данном селе встретилось единственный раз.
Наводит на размышления вот что - внедрение состоялось в 1896г, а запись о рождении сделана 1907., т. е. 10 лет спустя. Но родители и восприемники еще указаны крестьянами Черниговской губ. и т.д.  А ведь уже должны быть приписаны к местной деревне! В чем может быть дело? Не было средств для приписки? Самовольное переселение? Мне повезло! А каково было им! кстати, зарегистрированный ребенок не выжил sad((

Share

4

Re: Переселення та переселенці

Тут, мне кажется, было какое-то правило. Например, в МК Новоселовки (Новомосковский у. Екатеринославской губ.) в 1876-1900 гг. указывается куча народу из разных мест, уже подолгу в ней живущего. Т.е. переселиться ты переселился, но продолжаешь считаться по исходному н.п. А вот когда и как это менялось??

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

5

Re: Переселення та переселенці

kbg_dnepr пише:

Тут, мне кажется, было какое-то правило. Например, в МК Новоселовки (Новомосковский у. Екатеринославской губ.) в 1876-1900 гг. указывается куча народу из разных мест, уже подолгу в ней живущего. Т.е. переселиться ты переселился, но продолжаешь считаться по исходному н.п. А вот когда и как это менялось??

Вот из моих находок http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=47343#p47343 в первой же записи упоминается козак Нежинского повета из Талалаевки, который "живет по пашпорту" и попросил приписать его к обществу... Вот таких переселившихся много, им разрешили, даже составили партии отправок, посчитали количество скота, повозок и прочего добра, выделили хлеба в дорогу, оценили остающееся неперевозимое имущество! И они пошли...
Позже более грамотные приписывались, подавая рапорты, прошения и другие челобитные, а кто так и не додумался оформиться. Думаю, что пропуски людей встречались часто, где подавали организованно, там все срабатывало четко, а где нет порядка - там и соответственно бардак!

Share

6

Re: Переселення та переселенці

У меня переселенцев много во все края smile пришлось поинтересоваться. Документов по месту выхода (Черниговская губ) пока не нашлось ни одного. По месту внедрения проще, т.к. там начиналась обыденная жизнь и соответственно записи в МК. В Тургайской обл. переселенцы уже в год внедрения писались крестьянами нового местожительства. Переселенческие участки готовились властью заранее, ходоки от общества приезжали, осматривались, и только потом переселенцы отправлялись в путь. Именно туда, куда было намечено, и только те семьи, которым это разрешили. По местным условиям на новом месте им выделяли землю (доли) по числу мужчин в семье. Я поняла так, что если поселение новое, то приписывали без проблем. Если же собирались подселится к уже существующей деревне, необходимо было заплатить определенную сумму сельскому обществу. Обстоятельства бывали разные, не у всех были деньги. Этим несчастным не разрешали строится в селе, не выделяли земли. Они незаконно на негодных землях лепили хибары, шли в батраки или побирались. Если же кто-то переселился самовольно, это еще хуже. Шансов приписатся к обществу и получить землю практически не было. Многим переселенцам пришлось хлебнуть горя!
  Что касается моих - это пока загадка. Возможно, в переписи 1917г. не правильно указан год внедрения, а возможно, не было возможности заплатить обществу. Может быть, еще узнаю...

Share

7

Re: Переселення та переселенці

Татьяна, большое спасибо за интересную информацию.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

8 ( 27-10-2015 18:47:24 змінене Ярематойсамий )

Re: Переселення та переселенці

Переселення на Кубань - на Чорноморію, Лінію та Закубання було майже все організованим, документованим. Легенди про те, що в козаки приймали різного штибу втікачів та голоту - не про 19 століття й не про Кубань. Моїй станиці взагалі пощастило - відомі поіменно всі переселенці і звідки вони прийшли. Оскільки  першопоселенці на 90% були україномовні, то десь до 1930-х років українізувалися всі і більшість прізвищ. З 1930-х рр. почався зворотній процес. Документи, які я бачив у Державному архіві Краснодарського краю, добре збережені, легко читаються. Більше проблем у доскіпливих шукачів роду з тим, звідки їхні предки прийшли у старі чорноморські станиці протягом 1793-1864 рр. Але й про це є чимало документів. Щодо історії заселення станиці, треба ще відзначити, що до останнього часу жило чимало людей, які знали перекази. Я про те вже розповідав - майже все збігається з документами.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону
Thanks: kbg_dnepr1

Share

9

Re: Переселення та переселенці

Т.В. пише:

Наводит на размышления вот что - внедрение состоялось в 1896г, а запись о рождении сделана 1907., т. е. 10 лет спустя. Но родители и восприемники еще указаны крестьянами Черниговской губ.

Здравствуйте!
У меня все четыре прямых предка - переселенцы из центральных губерний России. Поэтому вопрос изучаю уже давно. В указанном случае это означает, что несмотря на такой большой разрыв по времени, семья все еще не приписана к новому сельскому обществу. Причины м.б. самые разные.
У себя в дневнике собираю сведения о переселенцах, правда там в основном упоминаются   Рязанская, Тамбовская, Воронежская губернии, но экономические причины и подробности переселения были схожими и у украинских переселенцев.
fоrum.vgd.ru/pоst/929/38826/p108 … #pp1080502
fоrum.vgd.ru/pоst/929/38826/p159 … #pp1598976
fоrum.vgd.ru/pоst/929/38826/p188 … #pp1882976
Кстати, предки мужа как раз из последних. Они переселились на Алтай из Полтавской губернии. Сейчас ищу их место выхода с полтавщины.

Share

10

Re: Переселення та переселенці

KarLa

"Кстати, предки мужа как раз из последних. Они переселились на Алтай из Полтавской губернии. Сейчас ищу их место выхода с полтавщины."

Лариса, найдёшь место выхода, будем помогать искать дальше!

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Thanks: KarLa1

Share

11

Re: Переселення та переселенці

KarLa пише:
Т.В. пише:

Наводит на размышления вот что - внедрение состоялось в 1896г, а запись о рождении сделана 1907., т. е. 10 лет спустя. Но родители и восприемники еще указаны крестьянами Черниговской губ.

Здравствуйте!
У меня все четыре прямых предка - переселенцы из центральных губерний России. Поэтому вопрос изучаю уже давно. В указанном случае это означает, что несмотря на такой большой разрыв по времени, семья все еще не приписана к новому сельскому обществу.....

  Вот именно это, что 10 лет не приписаны к сельскому обществу, и как минимум 2 семьи (еще и восприемники) и наводит на размышления. И такая запись в селе единственная!
Спасибо, Лариса, за внимание, обязательно посмотрю Ваш дневник.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

12

Re: Переселення та переселенці

KarLa пише:

... предки мужа как раз из последних. Они переселились на Алтай из Полтавской губернии. Сейчас ищу их место выхода с полтавщины.

Так надо для начала фамильную тему создать и посмотреть современное распространение фамилии.

Или сдать ДНК-тест - половина Полтавщины уже протестирована! http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=701 wink

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: KarLa1

Share

13 ( 29-10-2015 04:13:21 змінене KarLa )

Re: Переселення та переселенці

Т.В. пише:

 Вот именно это, что 10 лет не приписаны к сельскому обществу, и как минимум 2 семьи (еще и восприемники) и наводит на размышления. И такая запись в селе единственная!

Не зная места причисления трудно о чем либо говорить с уверенностью, все-таки везде были свои нюансы в переселенческой политике государства. Все ответы на вопросы - в переселенческом фонде соответствующего архива. Можно наверное что то найти и в землеустроительных фондах, т.к. понятно, что причисление крестьян на новом месте всегда было связано с земельными наделами.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

14

Re: Переселення та переселенці

kbg_dnepr пише:

Так надо для начала фамильную тему создать и посмотреть современное распространение фамилии.

Здравствуйте Екатерина Борисовна! Спасибо за отклик.
smile распространение фамилии уже смотрено-пересмотрено, проблема в распространенности самой фамилии (Карпенко). Пока коплю материал и рою МК в своем архиве, жаль только, что нечасто туда удается вырваться.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

15

Re: Переселення та переселенці

Лариса, спасибо на добром слове.
Я согласна, что искать "родовые гнезда" Шевченко-Коваленко сложно, да и для Вашей фамилии непросто - по данным Вики. она 37-ая по распространенности, больше 44 тыс. носителей. И все же, не мне Вам рассказываать, что тема на генеалогическом форуме - это тот "лотерейный билетик", который увеличивает шансы выигрыша. Ну вдруг у нас тут уже есть какие-то полтавские Карпенки, или мы Вам накидаем в тему совершенно посторонних Карпенок, но это поможет увидеть ее кому-то из Ваших?

Вон Никита очень даже успешно раскрутил свою тему по Колодяжным...

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

16

Re: Переселення та переселенці

kbg_dnepr пише:

это тот "лотерейный билетик"

Вот я и пришла за этим билетиком  :)
А тема обязательно будет, но попозже...у меня сейчас по другой ветке прорыв, не хочу раскидываться. А пока осмотрюсь на новом месте

Share

17

Re: Переселення та переселенці

Мабуть, тему варто приєднати до цієї http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1011

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

18

Re: Переселення та переселенці

Подскажите, где хранятся документы о переселении жителей Глинского уезда Черниговского наместничества в 1796 году в Таврическую губернию ? Они основали село Балки Мелитопольского уезда, в котором, предположительно, жили мои предки по отцовской линии - Воропаи.

Share

19

Re: Переселення та переселенці

Воспоминания кнж. О.И. Друцкой-Соколинской http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=86765#p86765 (пост № 6):

Тут же в конюшне нам рассказывали,  как вскоре после свадьбы дед мой ездил с женой принимать переселенцев, переправляемых из его имения в Киевской губернии в Саратов, где он купил большие земли, лежавшие еще необработанными. Там было устроено село по малороссийским обычаям с мазаными хатами, огородами кругом, колодцами и прудом. Место было очень удачно выбрано. Посланные заранее люди выстроили хаты и посеяли огороды. Переселенцы явились уже на все готовое, даже обед был сварен. Скот тоже был куплен. Поселение это удивительно разрослось; оно кажется называлось Райгород, но был и хутор Лозановка.  В Малороссии любили переезжать на новые места, переселялись целыми семьями. В тех местах, много позже, в 1905 году, было имение, принадлежавшее Графу Игнатьеву; земля была продана крестьянам, которых в это время бунтовала наша всезнающая и всемогущая интеллигенция. Несколько лет после того, как вызвала бунт и неудовольствие, должна была признаться, что земля, перешедшая в руки крестьян, перестала давать доходы, а купившие ее не разбогатели, а напротив. Про переезд крестьян в Саратов нам рассказывал старик, который там побывал. Он очень интересно, великолепно рассказывал и пел украинские песни.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

20

Re: Переселення та переселенці

3-5 червня в Києві відбудуться III Українські Генеалогічні читання
Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, м. Київ, вул. Панківська, 9
5 червня
09.30–13.30 – тема: Джерела до генеалогії окремих родів та соціальних груп

Анатолій Дзагалов
(Санкт-Петербург, Російська Федерація, кандидат історичних наук)
Посемейные списки селений Нальчикского округа конца XIX века, как исторический источник для изучения генеалогии украинских переселенцев на Северном Кавказе

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

21

Re: Переселення та переселенці

1653 г., июля 16. Москва. — Грамота Алексея Михайловича чугуевскому воеводе Федору Пушкину о доплате жалованья и устройстве в Чугуевском уезде 25 семей переселенцев с Украины

От ц[а]ря и великого ки[я]зя Алексея Михайловича всея Русии в Чюгуево воеводе н[а]шему Федору Володимеровичю Пушкину.

Июля в 30 д[е]нь писал еси к нам с чюгуевцом с Тренькою Семаковым, что в н[ы]нешнем во 161 году в розных числех вышли в Чюгуево из Литовские стороны на н[а]ше ц[а]рское имя на вечное житье черкасы Фетька Дмитреев с товарыщи двадцать пять ч[е]л[о]в[е]к з женами и з детьми и з животы, и нам великому г[о]с[у]д[а]рю кр[ес]т целовали что им жити навеки. И по отпискам из Яблонова боярина н[а]шего и воеводы кн[я]зя Григорья Семеновича Куракина велено тех нового выезду черкас устроить в Чюгуеве на посаде дворами и огороды и пашнями и сенными покосы и всякими угодьи. И те черкасы в Чюгуеве устроены ль или нет тово в отписке не написано.

А на Москве в Розряде черкашенин Тимошка Михалев сказал: стоят де они н[ы]не и поселитца хотят на реке на Удах от Чюгуева верстах в десяти и болши. И в том месте им поселитца непристойно, потому что от города в дальнем месте и от приходу воинских людей не к заступе; а что им дано н[а]шего жалованья и на дворовое строенье не против их товарыщей.

И мы великий г[о]с[у]д[а]рь их черкас пожаловали для их иноземства и новые селидьбы, велели им н[а]шего денежного жалованья дадать против их товарыщей нового выезду черкас. А кому имяны и по чему и[а]шего денежного жалованья дати и тому послана х тебе роспись под сею н[а]шей грамотою. А на жалованья тем черкасом послано с Москвы н[а]шие денежные казны чюгуевские приказные избы с подьячим с Кирюшкой Ларионовым сто пять рублев за ево счетом. И как к тебе ся н[а]ша грамота придет, а подъячей Кирюшка с н[а]шею денежною казною приедет, и ты б у нево ту н[а]шу денежную казну сто пять рублев взял, а черкасом сказал, что мы великий г[о]с[у]д[а]рь их черкас пожаловали для их иноземства и новые селидьбы, велели им н[а]шего денежного жалованья додати против их товарищей. И они б нам великому г[осу]д[а]рю служили, н[а]шего г[о]с[у]д[а]рьства от татар и ото всяких воинских людей оберегали, и дворами на вечное житье строилися и указные свои земли пахали и хлеб сеяли и жили смирно; дурна б от них никакова не было б, а вина и табаку на продажю не держали, и за рубеж бы от них нихто никакое ч[е]л[о]в[е]к в Литовскую сторону не ходил, чтобы между г[о]с[у]д[а]рствы ссоры не учинить. А сказав, устроил их в Чюгуеве где пригож, в крепких местах, чтобы они были к городу к заступе и к ним бы воинские люди без весно не прошли и их не побили и в полон не поимали. И дал им под дворы и под огороды места и на пашню земли и сенных покосов и всяких угодей по н[а]шему указу, и роздал им н[а]ше жалованье по сему н[а]шему указу сполна без вычету.

А в которых местех и урочищах черкас устроит, и по скольку чети 11 на пашню земли и сенных покосов и всяких угодей даш, и ты б ту дачу велел написать в строелные книги, да о том к нам отписал и строелные книги за своею рукою прислал к Москве. А другие таковы ж книги держал в Чюгуеве в приказной избе за своею рукою.

Писано в Москве, лета 7161 июля в 16 д[ень].

Пометы на л. 16 об.:

1. В Чюгуево воеводе н[а]шему Федору Володимеровичю Пушкину.

2. 161 году августа в 1 д[ень] подал г[о]с[у]д[а]р[е]ву грамоту приказной избы подъячей Кирило Ларионов

Переселение украинцев в Россию в период освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов // Советские архивы, № 3. 1979
ЦГИА УССР, ф. 1791, оп. 2, стб. 29, лл. 16-21. Оригинал.

Шукаю предків - Коритько, Гащенко, Бунак, Кононенко, Бутрим, Шабранський (Szabranski) Шапранський), По(е)рвенко, Малявко, Прачик (Praczyk), В'язовик, Білодід, Шурига, Юрченко, Голиш, Жура, Пророк, Стариченко, Бикус, Школьний, Слизький, Кондратенко (Почекайло), Розум, Козел, Комоса, Наумець, Лисий (Лисиця)
Сасноўскі, Сіткевіч
Gerulis, Пагодіс
R1 M173

Share

22

Re: Переселення та переселенці

1653 г., октября 24. Москва. — Грамота Алексея Михайловича чугуевскому воеводе Федору Пушкину о выдаче жалованья и устройстве в Чугуевском уезде 58 семей переселенцев с Украины

От ц[а]ря и великого кн[я]зя Алексея Михайловича всея Русии на Чюгуево воеводе н[а]ш[е]му Федору Володимировичю Пушкину

В н[ы]нешнем во 162 году в октябре м[еся]це в розных числех писал еси к нам: пришли на Чюгуево из Литовские стороны черкасы Ивашко Федоров да Филька Кондратьев с товарыщи пятьдесят воем ч[е]л[о]в[е]к з женами и з детьми на вечное житье, и те де черкасы на Чюгуеве ко кр[ес]ту приведены.

И ис тех черкас присланы к Москве челобитчики черкаской поп Иван Прохоров, черкасы Гаврилко Мальков, Ивашко Иванов, Ивашко Родионов, и дано им на Москве н[а]шего денежного жалованья: попу Ивану десять рублев да на однорядку сукно англинское доброе пять аршин, черкасом Ивашку Иванову, Ивашку Родионову по осми рублев ч[е]л[о]в[е]ку, Гаврилку Малькову сем рубл[ев], и отпущены с Москвы...

A которые черкасы на Чюгуеве, Ивашко Федоров да Филька Кондратьев с товарыщи, и тем черкасом для их иноземства и новые селидьбы велено дати н[а]шего денежного жалованья на дворовое строенье: семьянистым по осми рублев, а иным но семи и по шти и по пяти рублев. А на жалованье тем выезжим черкасом н[а]шие денежные казны триста осмнадьцать рублев и список имян их за дьячею приписю посла... с чюгуевцы детьми боярскими с Ор[ехом] Истоминым с товарыщи. А как чюгуевцы, дети боярские Орех Истомин с товарыщи, на Чугуево приедут и ты б у них н[а]шу денежную казну взяв, устроил где пригож и береженье к н[а]шей денежной казне держал большое, чтоб н[а]шей денежной казне какая поруха не учинилась. А черкас пересмотрел всех на лицо и сказал им всем вслух, что мы их пожаловали для их иноземства, велели им дати н[а]шего денежного жалованья для их новые селидьбы, да их ж, по их челобитью, велели устроить на вечное житье в Чугуевском уезде на Дону от города в пяти верстах на Печенежском на Катковском поле. И они б черкасы видя к себе н[а]шу ц[а]рскую м[и]л[о]сть, и помня крестное целованье, нам великому государю служили: от крымских и от нагайских и ото всяких воинских людей н[а]шие украины оберегали, и к службе были готовы с ружьем, и в приход воинских людей с ними бились, и в указных местех на вечное житье строились, и летнее время пашни свои пахали и хлеб сеяли, и на н[а]ше жалованье лошади к службе и для пашни держали и скотину всякую заводили. И жили б смирно, и вина и табаку па продажу не держали, и зернью не играли, и никакова дурна в них не было. А в которых черкасех чаять какова воровства и всяково дурна и они б про тех сказывали тебе и воров не покрывали.

А сказав, черкасом н[а]ше денежное жалованье дал по списку всем налицо сполна, без вычету, с порукою, и от них ничем сам не покорыстовался. А на пашню земли и сенных покосов и под дворы и под огороды места дал бы еси им против прежних чугуевских черкас. И велел им на вечное житье в указном месте строится, и в летнее время велеть им пашни пахать и хлеб сеять.

А кому имяны чюгусвским черкасом н[а]ш[е]го денежного жалованья даш, и хто по ком в н[а]ш[е]м жалованьи и в службе порука, и что у ково лошадей служилых и пашенных, и что у ково какова ружья, и что у ково детей мужсково и женсково полу и скольких лет которые дети, и по скольку чети черкасом под дворы и под огороды и под гумны и на пашню земли и сенных покосов и всяких угодей даш, и в которых урочищах, и далеко ль от города, и с какими местами та их дача в межах, и какие признаки меж черкаских земель учиниш; и ты б то все велел написать в тетрати подлинно, по статьям, и тетрати прислал к нам к Москве за своею рукою.

Писано на Москве, лета 7162 октября в 24 д[ень].

Помета на л. 9 об.:

1. На Чюгуево воеводе н[а]шему Федору Володимировичю Пушкину.

2. 162 году ноября в 15 д[ень] подал г[о]с[у]д[а]р[е]ву грамоту с[ы]н боярской Ареф Истомин.

Переселение украинцев в Россию в период освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов // Советские архивы, № 3. 1979
ЦГИА УССР, ф. 1791, оп. 2, стб. 28, лл. 9-15. Оригинал.

Шукаю предків - Коритько, Гащенко, Бунак, Кононенко, Бутрим, Шабранський (Szabranski) Шапранський), По(е)рвенко, Малявко, Прачик (Praczyk), В'язовик, Білодід, Шурига, Юрченко, Голиш, Жура, Пророк, Стариченко, Бикус, Школьний, Слизький, Кондратенко (Почекайло), Розум, Козел, Комоса, Наумець, Лисий (Лисиця)
Сасноўскі, Сіткевіч
Gerulis, Пагодіс
R1 M173

Share

23

Re: Переселення та переселенці

1654 г., февраля 2. — Память из Разрядного приказа чугуевскому воеводе Федору Пушкину о выдаче жалованья и отправке в Чернавский уезд 20 семей переселенцев с Украины

Лета 7162 февраля 2 д[ня]. По г[о]с[у]д[а]р[е]ву ц[а]р[е]ву и великого ки[я]зя Алексея Михайловича всеа Русин указу намять Федору Володимировичю Пушкину.

На Москве в Розряде черкашеннн Ивашко Федоров сказал: в н[ы]нешнем де во 162 году вышли они в Чюгуево из Литовские стороны па г[о]с[у]дарево имя дватцеть ч[е]л[о]в[е]к з женами и детьми и со всеми животы. И ты о том к г[о]с[у]д[а]рю не писал и росписи имян их не прислал, и ты то учинил негораздо.

И г[о]с[у]д[а]рь ц[а]рь и великий ки[я]зь Алексей Михайлович всеа Русин указал: тех перехотцов Ивашка Федорова с товарыщи всех дватцеть ч[е]л[о]в[е]к с Чюгуева отпустить в Чериавской з женами и з детьми и со всеми животы, и устроить на вечное житье. А в Чернавской к Ондрею Шишкину о том г[о]с[у]д[а]рев указ послан. Да им же велено дати г[осу]д[а]рева жалованья для их иноземства деветннатцети ч[е]л[о]в[е]ком по полтора рубли ч[е]л[о]в[е]ку из чюгуевских не таможенных и из мелничных доходов. А челобитчику Ивашку Федорову г[осу]д[а]рева жалованья два рубли дано на Москве.

И как челобитчик Ивашко Федоров в Чюгуев приедет и ты б г[o]с[у]д[а]рево жалованье черкасом дал по полтора рубли ч[е]л[о]в[е]ку из чюгуевскнх ис таможенных и из мелничных [доходов], а таможенным и мелничным целовальником дал опись за своею рукою. А челобитчику Ивашку Федорову д[е]н[е]г не давал, для того что ему г[осу]д[а]рево жалованье дано на Москве. И отпустил их в Чернавской с провожатыми с кем пригож тот час, безо всяко[го] задержания.

Диак Иван Северов.

Помета в конце документа:

162 году февраля в 20 д[ень] подал память черкашенин Ивашко Фе[доров].

Переселение украинцев в Россию в период освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов // Советские архивы, № 3. 1979
ЦГИА УССР, ф. 1791, оп. 2. стб. 30. лл. 1-2. Оригинал

Шукаю предків - Коритько, Гащенко, Бунак, Кононенко, Бутрим, Шабранський (Szabranski) Шапранський), По(е)рвенко, Малявко, Прачик (Praczyk), В'язовик, Білодід, Шурига, Юрченко, Голиш, Жура, Пророк, Стариченко, Бикус, Школьний, Слизький, Кондратенко (Почекайло), Розум, Козел, Комоса, Наумець, Лисий (Лисиця)
Сасноўскі, Сіткевіч
Gerulis, Пагодіс
R1 M173

Share

24

Re: Переселення та переселенці

1655 г., февраля 23. Москва. — Память из Разрядного приказа Григорию Спешневу об устройстве в Чугуевском уезде 800 семей переселенцев с Украины

[Лет]а 7163 февраля 23 д[ня]. По г[о]с[у]д[а]р[е]ву ц[а]ря и вел[икого] [кня]зя Алексея Михайловича всея Великия и Малый Росии самодержца указу намять Григорью Спешневу.

Били челом г[о]с[у]д[а]рю ц[а]рю и великому кн[я]зю Алексею Михайловичю всея Великия и Малыя Росии самодержцу чюгуевскне нововыезжие черкасы Максимка Тимофеев с товарищи восмь сот ч[е]л[о]в[е]к, а в челобитной их написано, приехали де они черкасы на Чюгуево его ц[а]рского величества Запорожского Войска из розных городов з женами и з детьми на вечное житье. А на Чюгуеве де они пашнею и сенными покосы не устроены. И г[о]с[у]д[а]рь бы их черкас пожаловал, велел их на Чюгуеве устроить землями в сенными покосы против их братьи прежних чюгуевских черкас в Чюгуевском же уезде в урочище меж Лопина и Харькова.

И г[о]с[у]д[а]рь ц[а]рь и великий кн[я]зь Алексей Михайлович неся Всликия и Малыя Росии самодержец пожаловал чугуевских черкас Максимка Тимофеева с товарыщи осми сот ч[е]л[о]в[е]к. велел их устроить в Чугуевском уезде в урочище меж Лопина и Харькова. Под дворы им и под огороды и под гумна места велел дати против чюгуевскнх черкас, а на пашню земли по десяти чети и поле а в дву потом уж. А будет и тех урочищах землею скудно, им черкасом дать по осми чети /л. 4/ ч[е]л[о]в[е]ку в поле а в дву потомуж. А сенных покосов дать им же черкасом против земель их вполы.

И по г[о]с[у]д[а]р[е]ву ц[а]р[е]ву и великого князя Алексея Михайловича всея Великия и Малыя Росии самодержца указу, Григорью Спешневу чюгуевским нововыезжим черкасом Максимку Тимофееву с товарыщи осмисот ч[е]л[о]в[е]ком в Чюгуевском уезде в урочище меж Лопина и Харькова под дворы и под огороды и под гумна места, и на пашню земли и сенных покосов и всяких угодей, дать им против сево г [о]с[у]д[а]р[е]ва указу. И устроить их на вечное житье з женами и з детьми безо всякова мотчанья, не дожидаясь о том инова г[о]с[у]д]а]р[е]ва указа, чтоб им черкасом в н[ы]нешнее в вешнее время без пашен и в лето бесхлебными не быть. И чтоб впредь от них о том к г[о]с[у]д[а]рю челобитья никакова не было.

А ково имяны черкас Максимка Тимофеева с товарыщи осми сот ч[е]л[о]в[е]к землями и сенными покосы и всякими угодьи устроиш, и в которых местех, и что около их каких крепостей будет, и что у ково детей мужсково полу и женскова и кольких лет которые дети, и тому всему кн[и]ги за своею рукою прислал ко г[о]с[у]д[а]рю к Москве в Розряд.

Иван Северов.

Помета в конце документа:

Марта в 8 д[ень] подал память челобитчик Максимка Тимофеев.

Переселение украинцев в Россию в период освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов // Советские архивы, № 3. 1979
ЦГИА УССР, ф. 1791, оп. 2, стб. 32, лл. 2-5.

Шукаю предків - Коритько, Гащенко, Бунак, Кононенко, Бутрим, Шабранський (Szabranski) Шапранський), По(е)рвенко, Малявко, Прачик (Praczyk), В'язовик, Білодід, Шурига, Юрченко, Голиш, Жура, Пророк, Стариченко, Бикус, Школьний, Слизький, Кондратенко (Почекайло), Розум, Козел, Комоса, Наумець, Лисий (Лисиця)
Сасноўскі, Сіткевіч
Gerulis, Пагодіс
R1 M173

Share

25

Re: Переселення та переселенці

Питання з нашої групи у ФБ:

Хто допоможе в пошуку списків 184 сімей села Сичівка Уманського району Черкаської області, що переселилися в1893 році на околиці села Немовичі (Катеринівка) Рівненського Полісся з мнтою вибитися зі злиднів та викупили під Сарнами в поміщиці Катерини Баркової 1200 десятин землі?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

26

Re: Переселення та переселенці

Информация с ВГД (К44, тема "Ревизские сказки Екатеринославской губернии"):

Сохранились РС за 1795 год екатеринославских казаков Боровенки, Райгородки, Ново-Айдаровой. Старо-Айдаровой, Спеваковой, Бахмутской. Судя по всему это были бывшие валуйские казаки впоследствии причисленные в ланд-милицию и значились однодворцами а затем переименованы в екатеринославские казаки. Значителльная часть из них в первой четверти 19 века была переселена на Кавказскую Линию в район станицы Тифлисская. Докуменеты по екатеринославским казакам периода второй половины 18 века находятся в Воронеже.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

27

Re: Переселення та переселенці


http://data10.gallery.ru/albums/gallery/183231-a94b9-93754042-m750x740-u44f24.jpg

Молебен перед отправлением 1400 полтавских крестьян-ходоков 

в Тобольскую и Оренбургскую губернии.



На месте переселенец освобождался от казенных и земских денежных сборов на 5 лет, а

последующие 5 – платил их в половинном размере. Он выплачивал только натуральные 

повинности* и мирские сборы. Бесплатный лес получали как переселенцы на Алтае, так 

и на казенных землях – последние в рамках обычного законодательства.

Имелись домовые ссуды. 

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share

28

Re: Переселення та переселенці

Цікаво, що селяни попадали навколішки, а пани стоять, лиш шапки скинувши.

Прізвища українські та народів чорноморського регіону

Share

29

Re: Переселення та переселенці

Дальневосточная Украина
Век назад украинцы составляли две трети населения Дальнего Востока, и в годы Гражданской они совершили безуспешную попытку создания там собственной государственности

В конце XIX столетия первыми крестьянами, поселившимися в Приморье, стали выходцы из Черниговской и Полтавской губерний. Накануне 1917 года украинские села окружали Владивосток, переписи показывали в регионе 83% украинского населения... полный текст: mamlas.livejournal.com/3565457.html?page=
http://www.culturemap.ru/upload/img/69_88.1106569494.47422.jpg

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share

30

Re: Переселення та переселенці

Сестри. с.Золотоношка Стерлітамацького р-ну БАРСР (Башкортостан), 1935-1940. В цьому селищі 80 % жителів ‒ українці
https://pbs.twimg.com/media/COUAwZeWUAAbpG1.jpg

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share

31

Re: Переселення та переселенці

Українська хата у Білоглинці в Башкирії. Хутір було заснов 1910 р. українськими переселенцями з Харківської губернії
https://pbs.twimg.com/media/CQIneSuWUAAlbQ6.jpg

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share

32

Re: Переселення та переселенці

Добрый день.  Ищу любую информацию о переселенцах в начале 1900 годов из Киевской губернии ( Сквирский и Таращанский уезды) в Башкирию ( Уфимская губерния). Если ли где-то  списки  переселенцев, прошения и  разрешения на  переселение? Буду благодарна за любую информацию.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

33

Re: Переселення та переселенці

Нашого цвіту — по всьому світу
Володимир Олійник
17 березня 2017

Українська еміграція кінця XIX — першої половини XX століття.

До наймандрівніших у світі націй можна віднести щонайменше п'ять: євреї, вірмени, поляки, українці та цигани. 

Важко знайти на світовій мапі країну, де б ви не зустріли громадян українського походження. Українці є однією з найчисельніших національних діаспор. За найскромнішими підрахунками, осіб, які за своїм етнічним походженням частково чи цілком є українцями, проживає на теренах колишнього СРСР (без України) від 6 до 10 млн і понад 5 млн в Австралії, країнах Америки, Африки, Західної та Східної Європи. В умовах багатоетнічного оточення вони значною мірою зуміли зберегти свою національну самобутність: українську мову, народні звичаї, релігійні, культурні, побутові традиції. Хоча в умовах глобалізації процес асиміляції українців в іншомовному середовищі, схоже, дедалі стає невідворотнішим. Насамперед це стосується країн Північної та Південної Америки, багатьох регіонів Російської Федерації. 

+ Читати більше

Найбільше українців (за різними оцінками, від 2 до 5 млн) проживає на території саме Російської Федерації, понад 400 тис. — у Молдові (разом із Придністров'ям), близько 400 тис. — у Казахстані, близько 160 тис. — у Білорусі, близько 100 тис. — у Прибалтиці... Ще на початку 1990-х рр. у Магаданській області українці становили 16% усього населення, в Ямало-Ненецькому національному окрузі (нині — Ненецький автономний округ РФ) — близько 18%, у м. Кишиневі — близько 14%, у Кустанайській області Казахстану — 17%. Лише в Тюменській області РФ нині проживає понад 200 тис. українців. А як не згадати, що в 1926 р. у Шмаковському районі Владивостоцького округу українці становили 67%, Чернігівському — 70%, Калінінському районі Хабаровського краю — 75%, а на Північному Кавказі їх проживало 3 106 852. Проте більшість росіян українського походження на сьогодні не визнають свого родоводу і стали за переписом росіянами. Це особливо стосується Кубані, Далекого Сходу й Сибіру, а також великих міст неозорої Росії.

А що вже казати про далекі Сполучені Штати Америки, де, за неофіційними даними (публікаціями американських учених), налічується близько 2 млн українців. Це становить майже один відсоток населення країни. Понад 1,2 млн українців проживає в Канаді, що поставило їх за чисельністю на п'яте місце. Кількісно в цій країні українців переважають лише канадці британського (англійці, шотландці, валлійці, ірландці разом узяті), французького, німецького та італійського походження.

Зазначимо, що еміграція є феноменом, який властивий історії багатьох народів, а українська еміграція є частиною світового процесу.

Що ж змушувало українських селян, міщан, ремісників залишати рідні землі і йти світ за очі шукати кращої долі? До переселення їх спонукала низка чинників, які часто-густо перепліталися. Та найголовнішими були соціально-економічні: саме через скруту люди залишали домівки і подавалися в далекі краї.

Масова еміграція українців за кордон — переважно до Північної та Південної Америки — розпочалася в другій половині ХІХ століття. Переселення охопило передусім ті українські землі, що входили до складу Австро-Угорщини (Галичина, Буковина і Закарпаття). Як уже зазначалося, безземелля й низький життєвий рівень селян були головним чинником масової еміграції, а наявність вільних земель на Американському континенті, сприятливі умови для їх освоєння, державна матеріальна підтримка переселенців визначили її головний територіальний напрямок. 

США можна вважати найпершою країною, до якої в 1870 р. подалися кілька десятків українців із Закарпаття працювати на вугільних копальнях Пенсільванії. За ними рушили галицькі селяни, бідняки з Лемківщини. Сюди ж потягся потік (хоча й значно менший) переселенців і зі Східної України.

У 1880-х рр. на першому місці серед привабливих для поселення країн були Бразилія й Аргентина. Із середини 1890-х найбільш принадними для поселення вважалися США і Канада. Далі — Австралія, Нова Зеландія, Гавайські острови, інші райони Тихого океану та Далекого Сходу. "Якщо в 1890—1900 рр. з Галичини емігрувало 78000 чол., то за перше десятиріччя XX ст. виїхало понад 224000 чол. Еміграція полегшила становище селян, оскільки вона дещо пом'якшила проблему аграрного перенаселення. Підраховано, що з 1890 по 1913 р. число емігрантів дорівнювало майже третині всього приросту населення за цей період", — зазначає український історик Ярослав Грицак.

Оскільки уряди Канади, США, країн Латинської Америки виявляли зацікавленість в іммігрантах, то й транспортні компанії всіляко рекламували вигоди переселення на нові місця. Лише на західноукраїнських теренах діяли понад п'ять тисяч їхніх агентів, які розповсюджували серед місцевого населення численні листівки з рекламою принад заокеанського життя. Позаяк ці агенти отримували за кожного завербованого дорослого по 5 дол. і 2 дол. за кожну дитину (а це величезні гроші як на той час — кінець XIX cт.), то вони "зі шкіри пнулися", щоб загітувати якнайбільше довірливого люду.

Підігрівали емігрантську лихоманку й місцеві ентузіасти. Професор Львівської вчительської семінарії Йосип Олеськів за сприяння Товариства "Просвіта" 1895 року відвідав Канаду, після чого видав дві агітаційні брошури "Про вільні землі" та "О еміграції". Ці матеріали й усні виступи автора стали потужним засобом стимулювання еміграції до Канади. Еміграція "несподівано обернулася доброю стороною. Й американські емігранти, й європейські сезонні робітники велику частину заощадженого заробітку переказували додому. В результаті вперше у галицьких селян з'явилися гроші, на які вони почали скуповувати головне багатство — землю. Як правило, це була земля польських поміщиків, які після ліквідації панщини не могли пристосуватися до нових умов господарювання", — зазначає Я.Грицак. 

З кінця ХІХ ст. до 1920 р. до США переселилося 256,1 тис. українських емігрантів, у тому числі з Австро-Угорщини — 235 тис. та Російської імперії (переважно з Волинської, Подільської, Київської, Катеринославської та Херсонської губерній) — 5,4 тис. людей. За цей же період з Галичини й Буковини виїхало до Канади 135 тис. українців, до Бразилії — 47,3 тис., до Аргентини — 15 тис. За даними канадського дослідника Петра Кравчука, протягом 1895—1914 рр. лише зі Східної Галичини емігрувало понад 302 тис. людей.

Водночас українці, які проживали на території Російської імперії, майже не переселялися до Америки. Влада їх спонукала освоювати південні й східні регіони "єдіной і нєдєлімой".

У ХІХ ст. було здійснено кілька переселень українців на Кубань. Утім, цей рух мав циклічний характер і залежав від щорічних урожаїв. 1868 року газета "Кіевлянинъ" писала: "Говоря о тамошнем неурожае (йдеться про м. Прилуки Полтавської губернії. — В.О.), стремление к переселению до такой степени сильно между крестьянами и казаками, что они только об этом и мечтают. Во многих местах уезда целые села изъявили готовность. Общества избрали из среды своей по нескольку расторопных человек, снабдив их деньгами, и отправили для разведывания и узнания удобных мест для поселения, преимущественно на Кавказ, куда года два тому назад выселилось уже не малое число семейств вследствие вызова, разрешенного наместником Кавказа. Они-то извещают своих родственников и знакомых о привольном житие на местах, щедро одаренных природою. Желание к переселению обнаружилось не в одном только Прилукском уезде: оно существует и в других уездах и губерниях... Увлечение переселением до такой степени сильно, что многие зажиточные казаки и мещане желают продать свои хозяйства и идти на Кавказ… "Куда люди, туда и мы".

Переселенці, утворюючи поселення, брали назви тих місцевостей, з яких вони приїхали. На Кубані, де й так здебільшого проживали нащадки запорозьких козаків, з'явилися станиці Канівська, Кримська, Полтавська, Уманська, Батуринська, Березанська та інші. Особливо масові переселення на Кубань відбувалися після ухвалення 20 квітня 1868 р. закону, за яким на територіях Кубанського війська (утворене 1860 року в результаті злиття Чорноморського і частково Кавказького (Донського) лінійного козацтва) було надано право селитися і набувати майно без дозволу військового керівництва та станичної громади.

За даними першого Всеросійського перепису населення 1897 року, на Кавказі проживало 1305,5 тис. українців (за мовою спілкування; при переписі не враховувалися показники національної самосвідомості та походження населення), у тому числі на Північному Кавказі — 1270,6 тис., з них у Кубанській області — 908,8 тис. (47,7% усього населення), Ставропольській — 319,8 тис. (36,6%), Терській — 42 тис. (4,5%).

Коли було видано царський указ про розробку соляного озера Ельтон у Нижньому Поволжі, як фахівців у цій галузі "запросили" українських "чумаків" — кріпаків-утікачів, які з 1747 р. тут почали видобувати осадову сіль і доставляти її в міста Поволжя. 1889 року в 3-му випуску альманаху "Труды Саратовской архивной комиссии" про ці події повідомлялося: "Волости Саратовской губ. заселялись в основном беглецами от помещиков с Украины и Волыни в конце 18 века. Землями овладевали они по праву заимки, а с зачислением их в 1795 году в казенное ведомство, им было наделено по 15 десятин на душу и по столько же на пару волов. Такой прием надела объясняется родом возложенной на беглецов единственной повинности: они обязаны были чумацкою службою возить соль с Эльтонского озера в Саратов (за плату по 13 коп. меди с пуда) и в Камышин (по 7 коп.). У кого волов не было, те работали по добыче соли на озере (по 3 коп. за пуд). Такой порядок вещей продолжался до 1820-х годов, когда возка соли была прекращена, поселенцы уравнены с прочими казенными крестьянами, а земли, на которых стали селиться рядом и великороссы, приказано разверстать только по душам".

Уздовж "чумацьких" шляхів виникає багато українських слобод: Покровськ (нині — м. Енгельс), Миколаївка (нині — м. Ніколаєвськ), Красниківка та інші. 1797 року соледобуванням на озері Ельтон займалися жителі 17 українських слобід, а всього українці в Нижньому Поволжі заснували понад 60 населених пунктів із населенням 200,5 тис. 

З другої половини ХІХ ст. спостерігається значне зростання кількості українських мігрантів до Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану і Середньої Азії. За оцінками української дослідниці Олени Ковальчук, протягом 1895—1897 рр. лише до Сибіру з дев'яти українських губерній переїхала на місця постійного проживання 161 тис. людей, з яких повернулися з різних причин на рідну землю 22,5 тис. За ревізією 1910—1917 рр., кількість українців у Сибіру сягнула 472,3 тис., у тому числі в західній його частині (Тобольська і Томська губернії) — 375,9 тис. українців (5,7% усього населення).

Попервах селяни, які мали намір оселитися в необжитих околицях імперії, отримували певні пільги. Вони звільнялися на 2—3 роки (залежно від регіону переселення) від сплати податків, на такий самий термін особи призивного віку — від служби у війську. Переселенці мали право на пільговий проїзд до місця переселення, їм надавалися позики й безоплатно земельні наділи.

1 червня 1882 р. державна рада Російської імперії затвердила постанову про організацію переселення до Південно-Уссурійського краю, згідно з якою передбачалося протягом 10 років переселити з південних губерній імперії на Далекий Схід 2500 родин (по 250 родин щороку). Водночас тимчасовому одеському генерал-губернатору Йосипові Ромейко-Гурку доручалося організувати заготівлю харчів, посівного матеріалу, сільськогосподарського реманенту, будівельних матеріалів, інших необхідних для переселенців предметів. Для влаштування побуту переселенців на місці було створено спеціальне переселенське управління під головуванням Федора Буссе — засновника Товариства вивчення Амурського краю.

Також складено кошторис: "За перевозку 250 семейств из Одессы до Владивостока, принимая за основание, что каждая семья состоит из 5 человек, по 60 руб. за каждого — 75 000 руб. На покупку 250 четвертей овса, 125 четвертей гороха, 500 четвертей пшеницы и 150 четвертей проса, а также огородных семян (все для посева) — около 10 000 руб. Заготовление продовольственных припасов для переселенцев в течение первых полутора года по прибытии на место: муки 1½ пуда на душу в месяц, всего 33 750 пудов; крупы по 10 фунтов — 5 625 пудов и соли — обошлось около 75 000 руб. Для земледельческих орудий, а также чугунной посуды, кос, серпов ассигновано по смете 10 000 руб. и на покупку таких же предметов, а равно плотничьих и столярных инструментов для устройства во Владивостоке склада для переселенцев назначено 10 000 руб. Для постройки жилищ переселенцам (по 1000 руб. на каждого) определен кредит в 25 000 руб. Кроме того, для переселенцев заготовлено 2 000 колес для повозок, 40 мельничьих жерновов, обувь и платье. Таким образом, общий расход на 250 семей будет простираться от 175 тыс. до 200 тыс. рублей".

Крім того, уряд виділяв кожній родині робочу худобу та безвідплатно 15 десятин землі "по выбору ходоков от переселенцев". Уряд попіклувався і про дрібниці: "На каждую семью положено по 5 пудов разного железа, 20 фунтов листовой стали, по 5 кос и 5 серпов, по 3 топора, по 2 рубанка, 2 долота, дверные петли, заслонки к печам и пр." Автор постанови реально оцінював перспективи далекої подорожі, тому в кошторисі врахував природні людські втрати під час транспортування: "Принимая во внимание, что значительная часть этих переселенцев состоит из женщин и особенно детей, которые едва ли с успехом выдержат трудности пути, можно с уверенностью сказать, что на новом месте поселятся не больше двухсот семейств. Следовательно, поселение каждой семьи обойдется правительству в 1000 рублей". Зауважимо, що за 200 тис. руб., які уряд планував витрачати щорічно на переселенців, у ті часи в Південно-Західних губерніях можна було придбати 4 тис. десятин орної землі.

Потік переселенців з України на Далекий Схід проходив до 1883 р. через Сибір — де залізницею, де возами, а де і пішки. Багато людей не витримували сибірських морозів, злигоднів у дорозі і поверталися на Батьківщину. З 1883 р. переселенців почали відправляти з Одеси до Владивостока морським шляхом навколо Азії. Ось як описує в січні 1890 р. кореспондент "Кіевлянина" морські митарства переселенців на шляху до Владивостока: "На зафрактованном земским отделом министерства внутренних дел при посредстве Добровольного флота на французском пароходе "Кантон" прибыло во Владивосток 967 переселенцев из Черниговской и Полтавской губ. Из Одессы их отправили 1027. Дорогою умерло 63, родилось 3. Умирали дети до 5-летнего возраста включительно, страдая корью, развившейся от скученности и вообще от плохого санитарного состояния парохода во время пути. Умирают и теперь в переселенческих бараках. Уже во Владивостоке умерло более 40 детей. Не первый раз опыт показывает, что при таком огромном расстоянии (более 10 тыс. морских миль), которое пароход совершает лишь в 42—45 суток, проходя местности с разнообразными климатами, а главное — нездоровое Красное море — отправка на одном пароходе крупных партий невозможна без больших потерь. Да и сам пароход, несмотря на приспособления к перевозке пассажиров, в настоящем случае не был способен выполнить многих санитарных условий. Так, например, переселенцы жаловались на недостаток воды. Пароход едва мог давать опреснителями условное количество воды (1—2 литра в день на человека, из которых 1½ литра кипятку), а всякий знает, что в семействе, в особенности в дороге, при такой обстановке и употреблении солонины, такого количества воды далеко не достаточно. У некоторых из прибывших на "Кантоне" появляется уже желание отправиться обратно в Россию. Многих удерживает от этого перспектива ссуды. Переселенческое движение в Приморскую область в настоящем году выразилось цифрой 2 240 душ, в числе которых 30 семей кубанских крестьян, поселившихся в долине реки Леву".

1905 року було споруджено Транссибірську магістраль від Челябінська до Владивостока, і потоки переселенців на Далекий Схід перемістилися на залізничний транспорт. За оцінками члена-кореспондента НАНУ Федора Заставного, упродовж 1906—1917 рр. у Примор'я прибуло з України 102,6 тис. переселенців, у Приамур'я — 64,2 тис., що становило відповідно 61,2 і 49,8% від усіх переселенців у ці регіони. На нових землях українці засновують низку поселень і за традицією дають їм назви зі своєї Батьківщини, які збереглися й донині: Архипівка, Березівка, Грибівка, Іванівка, Ромни, Петропавлівка, Чернігівка, Слов'янка, Константинівка, Покровка, Кам'янка та ін.

Охочих шукати кращої долі виявилося так багато, що в невдовзі уряд був змушений відмовитися від будь-яких пільг для переселенців. Але від ідеї освоєння нових земель імперія відмовлятися не бажала. Наприкінці липня 1890 р. "Черниговскіе губернскіе ведомости" повідомляли: "Черниговский губернатор объявляет населению Черниговской губернии, что в 1891 г. предположено министерством внутренних дел переселить в Южно-Уссурийский край 500 душ крестьян и казаков. Желающие переселиться должны иметь: по 100 руб. на душу без различия возраста на уплату за переезд от Одессы до Владивостока, по 600 руб. на семью для первоначального обзаведения имуществом на месте и по 1 руб. 8 коп. на каждый пуд багажа. Прошения о переселении подаются на имя начальника губернии по почте или через земского начальника, от которого можно получить все самые подробные сведения об условиях переселения и которому можно и словесно... сообщать о желании переселиться. Прошения подают на простой бумаге без оплаты их гербовым сбором. После 1 ноября 1890 г. прошения принимаемы не будут. Все деньги на переезд и обзаведение должны быть внесены не позже 1 декабря 1890 г., а к 1 февраля 1891 г. желающие переселиться должны быть вполне готовы в путь".

Після встановлення в Україні радянської влади на українців чекало чергове випробування — заселення "колонізаційного фонду". У Постанові ЦВК СРСР від 30 липня 1926 р. зазначалося, що найважливішим завданням переселенських заходів має стати розвантаження перенаселених районів України і заселення Далекого Сходу, Сахаліну, Сибіру та Карело-Мурманського краю.

Планувалося протягом 1925—1931 рр. переселити з України 177 тис. дворів. З різних причин виконання цього задуму розтяглося на 15 років, а в звітах вже фігурували не "двори", а "особи". Упродовж 1926—1940 рр. з України було переселено на Далекий Схід, Північний Кавказ, Південний Урал, Поволжя та Карело-Фінську РСР понад 2885 тис. осіб. Натомість в Україну переселено з Білорусії, Горьковської, Західної, Івановської та Центрально-Чорноземної областей 221 464 особи.

Під час колективізації в 1930—1931 рр. у позасудовому порядку, за рішенням вищих державних органів, на заслання до Уралу, Східного та Західного Сибіру, Далекого Сходу, Якутії було примусово виселено з України понад 63 тис. родин заможних селян — так званих куркулів і підкуркульників.

Увесь повоєнний період в історії України можна охарактеризувати як друге "вселенське переселення народів", коли значна частина українського люду не з власної волі опинилася поза межами своєї Батьківщини, а ледь не кожний третій житель дістав статус спецпоселенця. Тільки з території західних областей наприкінці та після закінчення Другої світової війни до 1952 р. було вислано у віддалені райони СРСР 203 662 особи, у тому числі сімей учасників "банд націоналістичного підпілля", "бандпособників" (до них зараховували й духовенство УГКЦ) та членів їхніх родин — 182 543, куркулів та членів їхніх родин — 12 135, єговістів з родинами — 8 984 особи.

Масові міграції ХІХ — початку ХХ ст., Перша світова та громадянська війни, голодомори 1921—1922, 1932—1933, 1946—1947 рр., розкуркулення під час колективізації, сталінські репресії, німецько-фашистська навала, голокост, депортація членів ОУН—УПА та їхніх сімей, депортація поляків, німців, кримських татар, греків, болгар, вірмен, італійців, зрештою й українців, переселення на будови соціалізму, освоєння цілинних і перелогових земель, нафтородовищ, інших природних ресурсів Півночі, Сибіру та Далекого Сходу тощо докорінно змінили етнічний склад України. Місце депортованих народів зайняли здебільшого росіяни, що радикально вплинуло на демографічну ситуацію, відлуння якої ми відчуваємо й нині.

gazeta.dt.ua/HISTORY/nashogo-cvi … tya-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Т.В., Doly7772

Share

34

Re: Переселення та переселенці

ОПЕРАЦІЯ "ВІСЛА": ОПУБЛІКОВАНО ЕКСКЛЮЗИВНІ ДОКУМЕНТИ ПРО МАСОВУ ДЕПОРТАЦІЮ УКРАЇНЦІВ КОМУНІСТАМИ ПОЛЬЩІ

Цьогоріч на 28–29 квітня припадає сімдесята річниця акції "Вісла" — військово-політичної операції польської комуністичної влади з депортації українців з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель.   

Історики зазначають, що операція "Вісла" 1947 року стала інструментом етнічної чистки: українців примусово переселяли, позбавляючи права власності на колишні господарства і майно. Лише за три місяці (квітень–липень) 1947 року було силоміць переселено понад 140 тисяч українців. Вони в цей період зазнавали насильства, їх арештовували та розстрілювали.

Загалом у період 1944–1951 років комуністичним режимом СРСР та її сателітом Польською Народною Республікою було переселено або депортовано понад 700 тисяч українців. 

Що ж до "Вісли", то за кілька днів до 70-ї річниці операції на сайті Українського інституту національної пам'яті з'явилося звернення науковців та громадських діячів до Верховної Ради та Сейму Республіки Польща із закликом засудити акцію "Вісла" як злочин польського комуністичного режиму проти власних громадян, українців за національністю.

Між тим, ТСН.ua спільно з Центром досліджень визвольного руху і Архівом СБУ у проекті Електронний архів визвольного руху avr.org.ua публікує повнотекстові копії деяких документів, що безпосередньо стосуються операції "Вісла" та підтверджують депортацію українців з південно-східних регіонів Польщі. Більше читайте тут: https://tsn.ua/ukrayina/operaciya-visla … 19772.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

35 ( 22-05-2017 15:57:35 змінене notizia )

Re: Переселення та переселенці

Главные маршруты следования переселенцев по железным дорогам:
Источник - Рассказы о Западной Сибири или о губерниях Тобольской и Томской и как там живут люди

Share