1 (15-08-2015 13:16:42 отредактировано kbg_dnepr)

Тема: Василівка, місто, Запорізької обл. / Васильевка Запорожской обл.

Вікі:

Васи́лівка — місто в Запорізькій області, адміністративний центр Василівського району.
Засноване 1784 року, статус міста — 1957 року.
Розташоване на березі Каховського водосховища, за 58 км від Запоріжжя

На околицях міста, біля підніжжя Лисої гори, розкопано могильник доби неоліту (V тисячоліття до н. е.), де виявлено понад 30 поховань. Поблизу могильника знайдено рештки поселення доби пізньої бронзи (І тисячоліття до н. е.).

У 1775 році після ліквідації Запорізької Січі почався процес розподілу Запорізьких земель у власність поміщикам.

Одним із перших у черзі на нові землі, особливо ті, що знаходились на колишній татарській території нижче річки Конки, був Василь Попов — правитель канцелярії Григорія Потьомкіна.

У 27 липня 1783 року Василь Попов отримав землі, які були розмежовані, видана межова книга і план. Всього Попов отримав 43 тисячі десятин землі. На ім'я власника з'являється слобода Василівка, поселення Янчекрак, Карачекрак, Скельки, Маячка, далі Еристівка та інші.

Поміщик переселив у Василівну чимало кріпаків з своїх маєтків на Катеринославщині, Чернігівщині, Полтавщині, а також кілька кріпацьких родин, куплених у Курській губернії. Одночасно йшло поступове покріпачення поселенців-старожителів. Поміщик примусив їх платити оброк, який згодом замінив відробітком. Селяни працювали на нього кожного третього, потім другого тижня, а далі — до 5 днів на тиждень. Василівці мали невеличкі земельні наділи — до 3 десятин на ревізьку душу, які обробляли вручну чи запрягаючи корів. Різниця між переселеними кріпаками і покріпаченими селянами швидко зникала. В 1837 році у Василівці, Янчекраку, Карачекраку і Скельках, що належали Попову, налічувалося 3782 кріпаки.

З 1791 року в слободі Василівка почалось активне будівництво.

У 1796 році після смерті Катерини II і приходом на престол імператора Павла I, Василь Попов направився у 1799 році у своє імення.

З кінця XVIII століття Василівка починає розростатися.

Порівняно з сусідніми селами Василівка розвивалася швидше, бо була розташована біля переправи через річку Карачекрак, на шляху до Криму. У 20—З0 роках XIX ст. поміщик збудував тут кілька заводів — цегельний, винокурний і по випалюванню вапна. У Василівці, яку 1831 року було переведено до розряду містечок, містилася головна контора управління всіма маєтками Попова. Економія поступово перетворювалася на велике феодально-кріпосницьке господарство. Провідними галузями були вівчарство і зернове господарство. Вироблювану продукцію вивозили до Криму, а звідти — за кордон. 1847 року тільки вовни було продано 1850 пудів.

Поміщик швидко багатів. Напередодні скасування кріпосництва нащадки Попова володіли в Мелітопольському повіті 14 тис. десятин землі. У Василівці тоді було близько 300 селянських дворів, проживало 1,9 тис. чоловік. За реформою 1861 року крипіаки дістали «голодну волю». Селяни втратили майже З0 проц. землі, якою користувалися до 1861 року. Значна кількість ревізьких душ одержала т. зв. дарчі наділи — 1,5 десятини. За повний подушний наділ, тобто 6,5 десятини, селянин мусив за 2 роки сплатити поміщикові 30 крб., а потім протягом 49 років вносити в казну по 7 крб. 20 коп. Отже, наділ коштував 382 крб. 80 коп.— майже по 60 крб. за десятину, тоді як її ринкова ціна не перевищувала 14—15 крб. Не маючи коштів на сплату поміщикові викупних платежів, більшість селян мусила відробляти панщину. Попов сам визначав, скільки днів вони мали працювати на його ланах, і встановлював плату за робочий день.

19 лютого 1863 року василівці припинили виконання повинностей в економії, хоч і не змогли розрахуватися з поміщиком. На умовляння і погрози мирового посередника вони заявили, що не підуть більше на панщину. Тільки за допомогою поліції, солдатів Попову вдалося зламати опір колишніх кріпаків.

У 1874 році, з відкриттям Лозово-Севастопольської залізної дороги, яка пройшла через Василівку, і появою станції «Попово», товарність і прибуток імення значно збільшилося.

Обтяжені платежами, численними податками, бідняцько-середняцькі маси села розорялися, убожіли. За даними перепису 1884 року, з 371 селянського господарства 45 не мали посівів, стільки ж засівали від 1 до 5 десятин, 95 дворів — від 5 до 10 десятин. Отже, 50 проц. господарств були бідняцькими. Третина з них не мала тягла і майже всі були без інвентаря. В той же час 39 дворів засівали близько 50, а 7— понад 50 десятин кожний. Вони ще й орендували 1630 десятин землі.

Станом на 1886 рік в містечку, центрі Василівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 1910 осіб, налічувалось 325 дворів, існували православна церква, синагога, школа, лікарня, 7 лавок, завод сельтерської води, спиртовий склад, постоялий двір, ренський погріб, відбувалось 3 ярмарки на рік: 21 березня, 20 червня та 26 вересня, базар по неділях. За 5 верст — постоялий двір. За 18 верст — школа. За 20 верст — школа.

У 1889–1894 рр. один із нащадків Попова витратив 1,5 млн крб. на спорудження великої кам'яниці, яка мала вигляд середньовічного рицарського замку з гостроверхими баштами, банями і зубчастими стінами. У парку, закладеному ще кріпаками, було збудовано двоповерхову дачу, оранжерею. Парк пильно охоронявся, селянам було заборонено навіть наближатися до нього, «аби не псували пейзажу».

Після повалення самодержавства селянський рух у Василівці значно активізувався. Великий вплив на бідноту справили масові виступи проти Тимчасового уряду робітників Олександрівська, Мелітополя, Бердянська, Великого Токмака. Звідти до Василівки було направлено кількох більшовиків, зокрема М. І. Пахомова, які в серпні—вересні 1917 року проводили революційну агітацію в містечку. Тут організовано групу співчуваючих більшовикам, до якої входили С. В. Величко, П. Ф. Давидков, Т. А. Міщенко, Я. М. Смішко та інші.

Після перемоги петроградського пролетаріату в Жовтневому збройному повстанні розгорнулася боротьба за Радянську владу і в Мелітопольському повіті. На початку грудня у Василівці створено волосну Раду селянських депутатів. До неї увійшли П. І. Мягкий, М. Ф. Малахов, Я. В. Стовба та інші. Проте поряд з Радою ще діяла волосна управа.


Пов'язані теми:

Попов  http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=41333#p41333

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться

2

Re: Василівка, місто, Запорізької обл. / Васильевка Запорожской обл.

В Запорожской области в плачевном положении оказался знаменитый Васильевский историко-архитектурный музей-заповедник «Усадьба Попова», более известный как замок Попова.

Еще в конце сентября прошлого года часть его строений пострадала от сильного урагана. Как нам рассказал директор комплекса Валерий Стойчев, на тех объектах, где были разбиты два–три листа шифера, сотрудники усадьбы провели ремонт сами с помощью волонтеров. Но вот сильно пострадавшее здание конюшни самостоятельно они спасти не могут.

Большие надежды дирекция памятника архитектуры возлагает на меценатов и рядовых запорожцев, которым небезразлична судьба уникального замка. По словам Валерия Стойчева, это единственный замок, сохранившийся в регионе. Дворцово-парковое имение генерала Василия Попова было построено в 1884 году по проекту финского или шведского архитектора Стюнкля. Кроме того, есть сведения, что автором проекта дворцового комплекса и многих его элементов являлся всемирно известный российский архитектор Николай Бенуа.

«Все здания комплекса — памятники истории и архитектуры. Они являются культурным наследием Украины. Невзирая на ситуацию в стране и то, что туристы в Украину не ехали в этом году, у нас на четверть увеличилось количество экскурсантов. Соответственно, у нас выросла прибыль в полтора раза по сравнению с 2013 годом. Но это копейки в деле спасения зданий. Ремонт крыши любого из них стоит сотни тысяч гривен», — рассказал нам Валерий Стойчев.

vesti-ukr.com/pridneprove/84368- … mok-popova

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться

3

Re: Василівка, місто, Запорізької обл. / Васильевка Запорожской обл.

Вікі:

Садиба Попова — відома пам'ятка архітектури 2-ї половини XIX століття, палацово-парковий ансамбль в Запорізькій області, нині Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова». Збереглася частково, в збереженій частині — музейна експозиція.

Землі поблизу майбутнього міста Запоріжжя, в минулому Олександрівська були даровані імператрицею Катериною II генералу Попову Василю Степановичу. Він і став засновником поселення, що пізніше стало містом Василівка. Раніше місцевість використовувалась для зимовників козаків і мала декілька хуторів.

Велике будівництво фундував онук генерала — Василь Павлович Попов у 2-й половині 19 ст. Родина Попових володіла садибою і замком до більшовицького превороту 1917 року.

Встановити автора проекту не вдалося. Швидше за все їх було декілька, що і спричиняє проблеми для дослідників. Серед імен архітекторів слід назвати і місцевого — Олександра Агеєнко. За їхніми стилістичними ознаками міг бути архітектор із Петербурга Бенуа Микола Леонтієвич (1813–1898).

Будівництво комплексу замку тривало 20 років (1864–1884) і він став найбільшим серед замків Східної України. Побудований в історичних стилях 19 століття, замок має готичні, північно-італійські і мавританські риси. Матеріалом стала цегла, бо Попов володів трьома цегельними заводами в Василівці.

Замок, опис поруйнованої споруди
Головна споруда палацово-паркового комплексу — замок. Проект створив архітектор Стюнкл. Побудований з цегли, двоповерховий, в первісному вигляді, замок мав п'ять веж, три з яких мали дахи-шатро. Розміри будівлі 42 на 45 метри, на підмурках, в яких розміщалися льохи для вина. Замок мав лазні (фінські, римські, російські тощо), бальну залу, вітальні, картинну галерею, бібліотеку, колекцію старовинної зброї. З 1907 року тут розмістили етнографічний музей, де були експонати 15 різних національних культур.

На початку 20 ст. в замку обладнали метео- та електростанцію. Метеостанція замку Попова була зарахована до мережі метеослужб Російської імперії. На даху замку обладнали і астрономічну обсерваторію з телескопом. Тераса з телескопом була прикрашена скульптурами італійського майстра Лангобарді.

Окрім замку ансамбль доповнювали стайні, службові приміщення, пейзажний парк і фонтани. Останній володар садиби Юрій Попов організував тут симфонічний оркестр.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Спасибо сказали: litar Л1

Поделиться

4 (27-09-2017 12:56:53 отредактировано PetrEka)

Re: Василівка, місто, Запорізької обл. / Васильевка Запорожской обл.

на 1884 год:
Васильево—въ гористой, доводьно живописной местности: къ северу виднеется холмистая степь, къ югу—обширная равнина, къ западу—плавня подъ названіемъ Великій Лугь, весною наполняемая водою верстъ на 25, до самаго Днепра, и при томъ такъ глубоко, что по ней ходятъ суда и пароходы; по убыли же воды, только речки и озера остаются въ своихъ берегахъ, а на плавняхъ открывается роскошная растительность, и кипит  работа: кто  коситъ траву, кто рубитъ лозу и т. п. Местность эта подарена была Императрицею Екатириною II действит. тайному  советнику Василію Стефановичу Попову, а онъ переселилъ сюда своихъ крестьянъ изъ Малороссіи,— и село названо его именемъ: Васильево.
Церковь, каменная, съ такою же колокольнею, построена въ 1843 г. вдовою генералъ-майора Еленою Александровною Поповою, урожденною княжною Эристовою (+ 21 октября 1882 г.), надъ прахомъ своего мужа Павла Васильевича Попова.
Церковь имеетъ три придела: св. апостоловъ Петра и Павла, св. Богоотецъ Іоакима и Анны и св. Василія Великаго. Но первая церковь, деревянная, построена была самимъ В. Поповымъ въ 1796 году.
Причтъ: 2 священника и 2 псаломщика. Содержаніе: отъ казны 223 р. 40 к. и отъ помещика Попова 120 д. земли. Священники помещаются въ церковныхъ домахъ, а псаломщики — въ собственныхъ.
Приходъ—селеніе Васильево и деревни: Карочокракъ, Эристовка и Бурчакъ. Прихожанъ 2618+2671=5289. Дух. 9+ 14.—Прихожане—малороссы и занимаются хле бопашествомъ и рыболовствомъ.

Значенко (Полтавская губерния), Петренко (Константиноградский уезд Полтавской губернии), Гашута, Колесник (с.Криничное, Ахтырский уезд, Харьковская губерния), Колесник, Сл(е)исаренко, Ложечник (с. Тростянец, Ахтырский уезд, Харьковская губерния)
Спасибо сказали: litar Л, kbg_dnepr2

Поделиться