Повернемося до наших паничів.
Василь, судячи з всього, був жорстокою та нестриманою людиною.
8 серпня 1826 року він забив на смерть свою кріпачку Акилину Корнієнко за те, що вона не встигла вчасно приготувати обід.
Наказ ій був спочатку рибу наловити, а потім її приготувати.
Пан спершу вдарив її по голові, так, що вона впала на землю, потім почав бити воловим батогом, зложеним вдвічі.
Коли притомився, наказав нарізати лозин з палець товщиною та висікти її, причому лозини брати не по одній, а скільки в руку візьметься. Коли вона перестала подавати ознаки життя, вирішив, що вона придурюється і став поливати її горілкою по висіченому тілу. Потім її ще прив'язали до стовба.
Після благань чоловіка Акилини, її відв'язали та віднесли до кухні, де вона до вечора й померла.
Здавалося б, для того часу це доволі звична ситуація. Аде для мене її продовження стало великою несподіванкою.
Наступного дня чоловік Акилини з іншими селянами прийшли в Єлисаветградський земський суд та подали позов на Василя Косогорова за вбивство Акилини.
Місцевий лікар, оглянувши тіло померлої, виніс висновок, що вона померла від апоплектичного удару і те, що її сікли лозинами, до її смерті не має ніякого відношення "ибо таковые удары никогда не бывают причиною даже случайной смерти".
Повітовий суд признав Косогорова невинним у смерті кріпачки, але зважаючи на те, що в 1821 році він встиг двічі побувати під судом, вірішив забрати в нього право розпоряджатися маєтком, та передати його у власність дітям.
В 1821 році Косогорова судили перший раз за напад на двір свого зятя Курдюгова, а другий, разом з дружиною, - за тиранство та жорстокі побої селян. По рішенню суда обидва рази він відбувся лише грошовим штрафом в 50 та 25 карбованців, відповідно, та наказом не карати селян без дозволу земської поліції.
Здавалося б, знову рішення на боці пана, але справа потрапляє на розгляд до херсонської палати кримінальної справи.
Штаб лікар переглянувши звіт земського лікаря, свідчить, що той був предвзятим і зменшив ушкодження, та поставив помилкову причину смерті.
Палата, переглянувши справу, признає Косогорова винним, та виносить вирок: позбавити подпоручика Косогорова чинів та дворянства та вислати до Сибіру на поселення, а земському лікарю винести догану.
Але це ще не все.
Справа попадає до керуючого Новоросійською губернією, який представив її в Сенаті.
Він вимагав Косогорова не тільки вислати до Сибіру, а відправити на каторжні роботи, передати на розгляд кримінальному суду земського лікаря, членів та секретаря повітового суду за покривання Косогорова.
Остаточний вирок Сената виглядав так:
1. Косогорова позбавити чинів та дворянства та вислати до Сибіру на поселення, маєток його залишити під Дворянською опікою до повноліття дітей.
2. Передати на розгляд суду земського лікаря, членів та секретаря повітового суду за покривання Косогорова.
От така майже нереальна історія. Коли за вбивство власного кріпака дворянина вислали до Сибіру з позбавленням всіх чинів та дворянства.
Дзюман, Замула, Иващенко, Лабыш, Черненко - крестьяне Васильковского, Сквирского уездов Киевской губернии;
Берегуленко, Гречаный, Притис, Сорочан - крестьяне Елисаветградского (Бобринецкого) уезда Херсонской губернии;
Кавур, Кавуров - крестьяне Могилевского уезда Могилевской губернии;
Бляхер, Бурштейн, Каменецкий - евреи Богуславского, Шполянского и Матусовского обществ Киевской губернии.