1

Тема: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Александр Солженицын "Архипелаг ГУЛаг"
том 2, стр. 594

Есть у нас свидетельство о доблестном массовом случае стойкости, но ему бы требовалось второе подтверждение: в 30-м году на Соловки прибыли своим строем (не приняв конвоя) несколько сот курсантов какого-то из украинских училищ - за то, что отказались давить крестьянские волнения.

Share

2

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

О, как интересно было бы узнать подробности!.. Несколько сот!! Даже если это 150-200 чел. ...

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

3

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

А що означає "не приняв конвоя"?

Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37

Share

4

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Balymba пише:

А що означає "не приняв конвоя"?

Это значит без конвоя, сами прибыли в лагерь...

Share

5

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Алёна пише:

А що означає "не приняв конвоя"?

Это значит без конвоя, сами прибыли в лагерь...

Це для мене настільки дивне, що я навіть собі уявити не можу... Невже люди бувають наскільки різні?

Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37
Thanks: LuckyLuke1

Share

6

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Сами отказались выполнять приказ, сами прибыли в лагерь...

Вот ТАКИХ людей и уничтожала/-жила  система sad

Share

7

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Алёна, а давайте виділимо цей кусочок в окрему тему - в розділі "Репресії", скажімо "Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)" і спробуємо щось дізнатися, а?

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

8

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

kbg_dnepr пише:

Алёна, а давайте виділимо цей кусочок в окрему тему - в розділі "Репресії", скажімо "Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)" і спробуємо щось дізнатися, а?

Катерина, как будем искать?
в идеале - через архивные дела возможных училищ за 1930й год?

Share

9

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Мне уже лет 6, наверное, назад, в Саратовском архиве рассказывал коллега-генеалог в ожидании открытия читального зала, что на Соловках есть прекрасный музей и женщина-специалист, активно отзывающаяся на письма.

Вот как соберусь, как напишу...

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Алена1

Share

10 ( 25-09-2015 14:28:15 змінене kbg_dnepr )

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Ґро Вакар: ім'я з мороку Соловків
Сергій Шевченко 12 червня, 00:00

Першою і єдиною книжкою Ґро Вакара був його антиколоніальний роман "Поїзди підуть на Париж". Писав іще вірші в стилі Володимира Маяковського, оповідання й повісті, які книжками, на жаль, не стали... 

Арешт у червні 1934-го спрямував життя на іншу колію, де глухо стукотіли колеса "столипіних"... Московський паровоз летів у червону "комуну", а це — у протилежному напрямку від Парижа і від європейської цивілізації взагалі.

Із заяви в'язня Соловків Вакара Г.В. прокурору СРСР (23.06.1935, цитата мовою оригіналу): "Ни в чем не повинный человек, честнейший гражданин Страны Советов по какому-то невероятному стечению обстоятельств брошен в ад, в самую гущу подонков человеческого общества, в это сборище бандитов, руки которых обагрены кровью трудящихся, в эту озверевшую толпу, с подлинной яростью готовую броситься на растерзание всякого и каждого, не принадлежащего к его среде. Лучше погибнуть от топора палача, чем переносить эти жуткие испытания!" 

На біломорському архіпелазі тримали Вакара в камері табірного пункту з характерною назвою — Кремль. Після організованого більшовицькою владою Голодомору в Україні головний (московський) Кремль посилив репресивну політику. Українців масово відправляли за Урал, до Казахстану, Сибіру, на Далекий Схід і північні "ударні будови соціалізму", що перемелювали сотні тисяч душ на табірний порох... Ім'я письменника, як і багатьох знищених діячів культури, літератури, науки, десятиліттями не виринало зі свинцевих глибин ріки забуття. Проте і в Леті часом трапляються знахідки з пекельного минулого. До них у XXI столітті привели автора статті два ключових слова — Соловки і Сандармох.

Служитель одеської музи 

Прикро, але — факт: науково-документальний двотомник "Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 роках" (К:, Сфера, 2003) "загубив" прізвище Вакара у списку українців, який склали вчені на основі архівних "розстрільних" протоколів. Злого наміру тут не було. У протоколі трійки 1937-го чекісти не вказали національності в'язня, записали його прізвище як Вокор, а місце народження — "с. Мироно АМССР". Насправді Вакар Григорій Васильович (Ґро — це літературне ім'я) народився 1901 року в селі Мирони, що нині в Балтському районі Одеської області. Розгадати "ребуси" енкаведистських писарчуків упорядникам двотомника, мабуть, забракло часу... 

Як же потрапив письменник на Біле море, а згодом до розстрільної ями? Погортаймо справу №50362-фп, що зберігається у фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України. 

...Наприкінці 1920-х безшабашного й безпартійного служителя муз, учорашнього студента з Одеси, взяли під крило літературного об'єднання "Нова ґенерація" письменники-авангардисти Михайль Семенко і Гео Шкурупій. То була творча група, яка м'яко кажучи, без пієтету сприймала "ленінські настанови" майстрам культури. Лідери прихильників футуризму бачили своїм однодумцем і поета-початківця, не позбавленого Божої іскри, веселої вдачі й жаги творити нове слово для нової доби.

gazeta.dt.ua/history/gro-vakar-i … kiv-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: litar Л, Doly7772

Share

11 ( 30-06-2015 13:24:09 змінене parus )

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

«Не трогай молодого! Убей меня»: как украинские поэты гибли за родной язык

Парусимов, Найда, Гудко, Дороновский, Витко[ченко], Сидько, Варяник, Слушний, Спивак, Чупик, Сидорчук, Коломиец,  Корниенко, Билик, Рудой, Клищенок, Божок, Павлюк, Прядка, Загний, Понька, Горбач, Ворона, Дяченко, Войташевский, Примак, Руденко, Кот, Максименко, Коваленко, Сирик, Мартыненко, Бутко, Кобизский, Колесник, Ильенко, Лемешенко, Бойко, Карпенко, Братчик, Самохвал, Святина, Панасенко

Share

12

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Необычайно современный "Соловецкий реквием"
Юрий Серов 17 октября 2014, 21:40

Международный некоммерческий образовательный проект "СоловкиЭнциклопедия" через три года отметит свое 20-летие. Этот огромный ресурс, находящийся в Канаде и посвященный истории Соловков и Русского Севера, работает для англо-, русско-, украинскоговорящей аудитории более чем 25 стран. Среди пишущих о Соловках — граждане (либо подданные) Австралии, Беларуси, Великобритании, Германии, Израиля, Казахстана, Канады, Китая, Польши, России, Словакии, США, Украины... Причина такого интереса — трагическая роль, которую в ХХ в. сыграли Соловки в судьбах многих народов мира.

Ряд авторов — Василий Овсиенко, Вахтанг Кипиани — люди, хорошо известные в Украине. Более 10 лет мы публикуем также работы киевского журналиста и писателя Сергея Шевченко, посвященные самому трагическому периоду истории украинского и российского народов — Голодомору, Большому террору 1937–1938 гг. и СЛОНу — Соловецкому лагерю особого назначения.

+ Читати більше

Уникальность Соловков в современной истории Украины очевидна. Достаточно упомянуть жертвы Сандармоха — это казненный в соловецких этапах цвет украинской нации, потерю которого народ ощущает до сих пор...

Работы С.Шевченко об истории Соловецкого лагеря особого назначения совершенно уникальны — они написаны не только по воспоминаниям очевидцев тех событий, но и с использованием рассекреченных документов и архивных материалов спецслужб двух стран. Этот подход позволил автору выработать собственный, особый стиль повествования, отличающийся от других публикаций о Соловецком концлагере и системе ГУЛАГа. Это наглядно проявилось в статьях и очерках, опубликованных в периодических изданиях (в том числе и в ZN.UA) и его сборнике 2013 г. "Соловецкий реквием". 

"Классика" ГУЛАГа, книги Александра Солженицына, Варлама Шаламова, Юрия Домбровского основаны на реальных событиях. Тем не менее, это художественные произведения. В советские времена КГБ строго исполнял постановления ЦК КПСС (например, совершенно секретное №108сс), скрывая факты репрессий и данные о заключенных. Переписывались "дела", подделывались документы, уничтожались опасные улики. Архивы были закрыты. В научных трудах историков Юрия Шаповала и Владимира Пристайко впервые появились документы СЛОНа — выписки из "дел", копии приказов, расстрельные протоколы. В статьях С.Шевченко литературный язык и художественные приемы публицистики объединились с аналитическим обзором сухих цифр архивных документов. Возник свой, особый, авторский стиль — спокойный, аргументированный и вместе с тем пронзительно эмоциональный.

На главные вопросы — почему в ХХ в. стали возможны массовые убийства и невиданное насилие, как возник, вырос и стал перемалывать людей в лагерную пыль СЛОН — С.Шевченко пытается ответить на примере драматических людских судеб. Мыкола Зеров, Мыкола Кулиш, Лесь Курбас, Валерьян Пидмогильный, Степан Рудницкий, Матвей Яворский, Всеволод Ганцов и др. прошли через Соловки. Исследуя судьбу каждого, сверяя документы, сравнивая даты, анализируя мотивы лагерного поведения каждой жертвы, С.Шевченко рассказывает о новом большевистском феномене — "соловецкой лагерной биографии", последней строчкой которой всегда был расстрел. "Потерянное поколение" — термин, ставший всемирно известным с легкой руки Гертруды Стайн, на Соловках приобретал предельно трагическое звучание — "расстрелянное поколение".

Когда в управлении коммунистов оказались народы Российской империи, началась невиданная трагедия, растянувшаяся почти на 70 лет и приведшая к тяжелейшей деградации населения огромной страны. На Соловках уничтожались люди всех национальностей — строился бандитский коммунистический интернационал. Но помнить надо обо всех. В работах С.Шевченко исследуется национальная трагедия украинского народа. Почему украинцы и русские стали главной мишенью большевизма? Была ли в гулаговских Соловках "война" двух народов? С.Шевченко от ответов не уходит. Современная и весьма болезненная тема обсуждается искренне, прямо и вместе с тем деликатно и тактично, без конфронтации и ненужных эмоций.

Шесть веков духовной, государственной и общественной жизни Соловков привели к появлению т.н. "соловецкого мифа" — неких представлений о Соловках, далеких от реальных событий. Строгий документализм, требовательность в отборе фактов, предельная точность изложения, отсутствие "украшательства и очернительства" делают работы С.Шевченко уникальными. Излагаются и новые, ранее неизвестные факты соловецкой истории формирующие и сохраняющие национальную память (например, судьба и.о. начальника островной тюрьмы Петра Раевского, не расстрелянного, а реабилитированного коммуниста, счастливо дожившего до пенсии и тихо умершего в 1967 г. в России).

"Нынешнее бурное время возмужания гражданского общества в Украине невольно вызывает аналогии с "политической школой", существовавшей в 20–30-х гг. на Соловках", — написал однажды Сергей. Очень верная параллель. Вот что говорит профессор Александр Минкин: "У нас под Москвой есть Бутовский полигон... Там расстреляли десятки тысяч человек... Они расстреляны в 1937–1938 — в годы "большого террора". Это самое большое (во всяком случае, в нашем регионе) захоронение расстрелянных невинных людей. Так вот, никого там нет. Сколько раз я туда приезжал — два человека, четыре человека... Если бы туда возили школьников... вопрос о сталинизме вообще бы не стоял".

Благодаря тому, что в Украине последние два десятилетия постоянно звучит "Соловецкий реквием", духовно воспрянули, поднялись люди, стал возможным Майдан — мирная антикриминальная революция. И в этом свою, пусть и малую роль, сыграли работы С.Шевченко. Когда в Украине "падают Ленины", в России требуют восстановить памятник Дзержинскому. Честный и полный рассказ о ГУЛАГе и политических репрессиях в СССР невероятно важен для становления национального сознания украинского народа именно сейчас.

Об актуальности "Соловецкого реквиема": сильной стороной публицистических произведений С.Шевченко являются исторические параллели, ассоциации, позволяющие читателям разобраться в современных событиях, правильно расставить акценты и сделать выбор.

В России тема ГУЛАГа давно замалчивается, "...ничто не проговаривается окончательно. Никто же не говорит: "Надо забыть о Соловецком лагере". Никто этого никогда не скажет. Но есть понятие атмосферы, есть понятие каких-то веяний в воздухе, и это все чувствуют...", — написал Петр Вайль в 2001 г. А это уже режиссер и сценарист Алексей Герман-младший, 2014-й: "Теперешняя атака на Солженицына, составной частью которой является ложь о тесном сотрудничестве писателя с ЦРУ, ложь о преувеличении им масштабов террора, ложь о его ненависти к своей стране — это не только и не столько попытка пересмотра места Солженицына в истории, сколько сознательная и просчитанная подготовка для морального оправдания будущего витка террора... реальная подготовка к оправданию будущих массовых репрессий".

Очевидно, что цикл работ последних лет и новый сборник С.Шевченко "Соловецкий реквием" стали серьезным событием для всех, кто изучает историю коммунистических репрессий в СССР не только в Украине, но и прежде всего в России. Книга необычайно современна. Поэтому мы с одобрением и поддержкой узнали о недавнем решении секретариата Национального союза журналистов Украины выдвинуть на соискание Шевченковской премии-2015 в области журналистики и публицистики автора "Соловецкого реквиема".

gazeta.zn.ua/history/neobychayno … iem-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

13 ( 06-09-2015 12:27:22 змінене kbg_dnepr )

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Паршива вівця серед католицьких мучеників

Сергій Шевченко 12 грудня 2014

+ Читати більше

Прізвище соловецького в'язня Болеслава Лася, який писав чекістам доноси на католицьких священиків, нині можна знайти у списку жертв репресій на веб-сайті "Католическая Россия". Є воно й на сторінках опублікованого 2000 р. у Москві мартирологу Католицької церкви в СРСР (текст відповідної "Книги пам'яті" вміщено на сайті "Католические новомученики России"). А насправді цей в'язень у доносах заявляв, що для нього ксьондзи — "негідники", "мерзенні гади" і "класові вороги". І навіть мріяв їх власноруч "порозстрілювати"! 77 років тому, а саме 8–10 грудня 1937-го, чекісти стратили 509 соловецьких в'язнів. Серед них були співтабірники Лася ксьондзи Станіслав Ганський-Ганький, Петро Мадера, Йосип Міодушевський, Гнат Опольський, Максимільян Туровський, Вацлав Шиманський, Річард Шишко...

Цікаво, що свідчення аморальності Болеслава Лася є в самій же Росії — в архівних справах колишньої Соловецької тюрми, чимала частина яких нині зберігається в регіональному управлінні ФСБ РФ по Архангельській області.

Свого часу я побував у Біломор'ї, де ознайомився з більш як сотнею розсекречених табірних справ радянських спецслужб. Серед фігурантів тих пожовклих томів є Йосип Ковальський — репресований фастівський ксьондз. В ув'язненні на Соловках він навесні 1936-го написав листа Генріху Ягоді — просив головного енкаведиста розшукати двох дітей свого брата-селянина, заарештованого на Вінниччині й висланого з сім'єю до Сибіру (там і брат, і його дружина згодом померли, а сироти згинули). До справи ксьондза Ковальського чекісти долучили копію розлогого "пояснення", яке написав 30 серпня 1937 р. в'язень Болеслав Лась.

Останній повідомляв начальникові Соловецької тюрми старшому майорові держбезпеки Іванові Апетеру таке (мову і стиль документів збережено).

"До 1932 года я находился вместе с ксендзами в Ярославском политизоляторе... эта целая свора ксендзов вела враждебную, провокационную работу против тюремного начальства, устраивали бунты вместе с другими заключенными... Занимались нелегальной передачей писем на свободу. В Ярославском изоляторе был такой заключенный Колосков, который имел свидания со своей женой и ксендзы ему передали письмо, чтобы он его передал своей жене на свидании, но этот номер им не прошел, так как я об этом немедленно донес начальнику изолятора гр-нину Федорьян[у]... 15 июня 1936 года (так у документі. Правильно — 1937. — С.Ш.) меня соединили вместе с ксендзами в одну камеру в Савватьевском изоляторе, где я много узнал от них новостей...

Гр-нин Старший майор! Все эти мерзкие гады Ксендзы: Дземян, Кобец, Карпинский, Опольский, Ганский, Ковальский, Шишко, Туровский, Майдера (правильно — Мадера. — С.Ш.)... от роскоши и жиру бесились и из тюремной камеры они сделали костел...

В камере находился Ковальский, которого высвятили на ксендза при Советской власти. Он на свободе не сумел пройти науку по их теологии и каноничные права, они его каждый день учили... так что имейте в виду, что они в тюремной камере не только делали костел, но и духовную семинарию. И после всего этого они выступают и доказывают, что не[т] права религии в СССР. Это разве не провокация с их стороны? Сколько они раз поднимали этот вопрос перед нашим заведующим корпусом гр-ном Горячевым о нарушении Конституции, о лишении их молитвенников, крестов, четок и прочей ерунды, которую они прятали от обысков, но я гр-нину Горячеву сказал место, где все лежало".

До слова, ксьондз Ковальський був людиною культурною, освіченою, знав іноземні мови. Його, як і декотрих згаданих у доносі священиків, звинувачених у шпигунській діяльності (Йосип Карпинський, Йосип Дзем'ян), за рішенням особливої трійки розстріляли 3 листопада 1937 р. в карельському урочищі Сандармох. А от прізвища Лась у списках в'язнів, етапованих до Карелії для страти, немає...

З матеріалів Католицької церкви в Росії, та й з інших доступних джерел, можна дізнатися, що Болеслав Володимирович Лась народився 1905 р. у Нью-Йорку (США). У 1910-му батьки привезли його в село Гнівань, що під Вінницею. Згодом юнак закінчив римо-католицьку духовну семінарію в Польщі і був висвячений. Заарештований 1 грудня 1927 р. за спробу нелегально перетнути кордон. Після звільнення вдруге заарештований 15 лютого 1929-го в груповій справі католицького духовенства.

Лася могли розстріляти, але 20 вересня виконання вироку призупинили — через підготовку списків для обміну на ув'язнених у Польщі. Того ж місяця до Польського Червоного Хреста надійшла телеграма смертника Вінницького бупру з проханням перевести його до Москви. Потім цей в'язень іще не раз просив допомоги у відомої громадської діячки Катерини Пєшкової (уродженка м. Суми, перша дружина пролетарського письменника Максима Горького, від 1922 р. очолювала організацію допомоги політв'язням, що функціонувала аж до початку Великого терору). Отож у грудні 1930-го, завдяки клопотанню Пєшкової, розстріл Ласю замінили на 5 років таборів. Транзитом через московську Бутирку він спочатку відбув до Ярославського політізолятора, а в листопаді 1932-го — далі на Північ.

До Білого моря слався шлях і групі ксьондзів, репресованих на теренах радянської України за "контрреволюційну" діяльність. Витяги з пояснень начальникові тюрми багато чого розповідають і про побут, настрої та поведінку невільників, і про особу самого Лася (копії згаданих документів підшито й у справі соловецького в'язня Петра Мадери №П-13408). Можливо, цитати з архівних матеріалів здадуться читачам занадто розлогими, але вони мають довести: Лась — не "заблудшая овєчка", він підлий донощик і віровідступник!

"Хотів би порозстрілювати їх..."

"<15 августа 1937> Находясь около двух месяцев вместе с этими святыми гадами ксендзами, мне приходится смотреть и терпеть их гадкую провокационную жизнь, которую они ведут по настоящий день. В последнее время создалось такое положение, что я обязан заявить Вам о всем, что меня принудило отказаться от пищи и просить вас убрать от меня этих проклятых ксендзов. А именно: я в настоящее время заболел и страдаю припадками астмы и туберкулезом легких... Оказалось, что мне врач в лечении помочь не может, ибо я не ксендз, а рабочий, а для этих негодяев ксендзов врач находит возможность давать диетпайки, ибо это старые друзья. Петлюровец с ксендзами заодно и им помогает.

Гр-нин Начальник! Разве это справедливо?.. Дошло до того, что они мне пригрозили, чтобы я в то время, когда они молятся, не ходил по камере и не читал книг... Оказывается, что я нахожусь не в тюремной камере, а [в] костеле. Что все это значит? Что это за издевательства этих гадов? Я через них провел всю свою молодость в тюрьме. Будучи молодым юношей, они меня втянули в свою контрреволюционную организацию, сделали из меня преступника и здесь в тюрьме принуждают меня стать на путь преступления. Эта Ватиканская свора ксендзов ежедневно здесь читает молитвы, которые записываются у них с тетради, и совместно устраивают богомоления на гибель рабочего класса, коммунизма..."

Незабаром Лась знову написав начальникові тюрми й зазначив у своєму поясненні від 30 серпня 1937-го таке.

"Гражданин старший майор! Я начну с делового и постараюсь подробно объяснить Вам о всей деятельности этих мерзких ксендзов в индивидуальном порядке.

В нашей камере возглавлял и был первым инициатором такой садист кс[ендз] Дземян. Он вел всегда речи в контрреволюционном духе против рабочего класса, советского правительства и Коминтерна. В своих богомолениях он просил бога послать гибель на Советский Союз и коммунистов за рубежом...

<…> Кроме этого, он, Дземян, всегда вел речи враждебные против пролетариата и Коминтерна, с ненавистью отзывался о ГПУ, НКВД, говорил, что его начали мучить с первого дня советской власти и что его предшественника из Ленинграда расстреляли, что и он своих взглядов на СССР никогда не изменит и при первой возможности будет бороться против них — т. е. коммунистов.

<…> Ганский — это второй идет по Дземяну. Он всегда с ненавистью отзывается о Советском Союзе. Неоднократно критиковал Конституцию. Активное принимал участие во всех агитационных богомолениях. Угрожал при первой возможности отомстить за себя и свою сестру Елену, которая выслана в Казахстан. Обещал своим друзьям, ксендзам, что как его освободят, он при первой возможности постарается связаться с Польшей.

<…> Они в настоящее время являются мне гадами, классовыми врагами, с которыми я бы рассчитался только мечом... Гады, мерзавцы они, и только хотел бы, чтобы я имел возможность так свободно порасстреливать их, как писать это объяснение на них.

<…> Кроме того, в этом году заканчивают срок заключения из них: Опольский, Шишко, Ганский и Шиманский. Этот же самый Шиманский ушел с намерением в стационар, дабы мог связаться с Холодным (політв'язень-українець. — С.Ш.), и действительно он с ним связался и вел переписку, где опускал по нитке в окна...

Гр-нин [старший] майор! Об остальном к Вам напишу в следующей записке. Все вышеизложенное чистосердечно, и прошу верить в мою искренность. Я осознал все свое прошлое и еще раз прошу Вас дать мне возможность доказать все на деле, будучи освобожденным. Прошу затребовать мою автобиографию из Москвы, где имеется в моем деле, и вы убедитесь, сколько я помог для следственных органов ОГПУ раскрыть дела этих гадов ксендзов, за которых я сижу десять лет.

<…> Ксендз Кобец... это настоящий гад иезуит средневековья. Кобец говорил, что коммунистов скорее можно было бы уничтожить, если бы их публично сжигали на кострах... Кобец всегда был первым инициатором коллективной агитации и провокации. Он при первой возможности никогда не упустит случая высказать свою враждебность против СССР".

Доля донощика невідома

...Бруківка у дворі Соловецького кремля, валунні стіни, сталеві ґрати на вікнах чернечих келій — мовчазні свідки табірної історії СРСР. Нині про колишній "комбінат смерті" можуть розповісти музейні експонати, пожовклі листи в'язнів, фотокартки. Тривалий час припадали порохом у сховищах колишніх радянських спецслужб і такі документальні джерела, як архівні кримінальні, наглядові справи, формуляри на "соловчан". Цей матеріал, накопичений свого часу оперуповноваженими і слідчими, на щастя, не весь перетворився на попіл і дим. Саме папери щодо оперативної розробки ув'язнених дали змогу зазирнути в потаємні куточки табірного буття епохи перших п'ятирічок і донести до нащадків свідчення людей, кинутих у топку паровоза світової революції.

Але зі справ, віднайдених в архівах ФСБ РФ, на жаль, залишається нез'ясованою доля відступника Лася. Хоча, здається, і без того зрозуміло, що в сусідній державі нарівні з мучениками за віру до мартирологу католиків зарахували паршиву вівцю...

Якщо творці сайта про католицьку Росію і автори "Книги пам'яті", виданої в РФ, схибили ненавмисне — це півбіди. Похибки ніколи не пізно виправляти. А коли неподобство вчинено свідомо (приміром, КДБ—ФСБ воліє славити "кого треба") — це біда... Тоді хоч статті пиши, хоч книжки — спадкоємці "залізного Фелікса" керуються лише їм відомою доцільністю (до речі, псевдокатолика Лася автор викривав і в своїй новій книжці "Соловецький реквієм"). Але, як видно, поки під кремлівськими зірками владарює тимчасове уособлення Луб'янки, туди марно кидати бісер...

gazeta.dt.ua/history/parshiva-vi … kiv-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)
Thanks: Doly7771

Share

14 ( 25-09-2015 09:29:49 змінене kbg_dnepr )

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

"Список Сандармоху": убієнні сини (і "пасинки"?) України
Сергій Шевченко

13 березня

Соловецькі чекісти в роки Великого терору (1937–1938) поспіхом компонували справи на "контрреволюціонерів". Адміністрація острівної тюрми готувалася її "почистити" — масовими розстрілами в'язнів, долі яких вирішувала окрема трійка Управління НКВД СРСР по Ленінградській області (далі — УНКВД ЛО). Службовці оперчастини квапилися виконати наказ і в групових "справах", вигаданих для протоколу, часто сіяли фальш. А що посієш, те, як відомо, й пожнеш... Із плодами тих чекістських фантазій довелося мати справу історикам і дослідникам ще в 1990-х рр. минулого століття і на початку XXI.

+ Читати більше

Вивчаючи розсекречені матеріали, вчені теж поспішали — у своєму прагненні сповістити світ про злочини червоної імперії. І через це, певно, не завжди мали час і змогу ретельно попрацювати з архівними документами. Так і потрапляють у діжки меду сумнозвісні ложки дьогтю...

Білорусько-українські "націоналісти"

Київський історик Сергій Білокінь опублікував у XX ст. неповний на той час список розстріляних соловецьких в'язнів-українців і осіб, долі яких пов'язані з Україною. До виявлених архівних документів учений поставився з обережністю: "Студіюючи список уважніше, бачим у ньому силу помилок"... "По правді треба було б передивитися всі 134 справи, що повинні мати "Анкети ув'язненого", — зауважив науковець. — Формуючи справи, енкаведисти об'єднували часом зовсім різних, на волі не конче пов'язаних, між собою людей, бо виходили із якихось своїх вищих міркувань".

З тих самих міркувань фігурує у протоколі №83 засідання ленінградської окремої трійки цифра 134. У справі №103010-37 р. тюремної оперчастини записано (цитата мовою оригіналу): "...на 134 человека украинских буржуазных националистов, осужденных на разные сроки за к-р (контрреволюційну. — С.Ш.) националистическую, шпионскую и террористическую деятельность на Украине"... До списку цих "українських буржуазних націоналістів", які нібито утворили в таборі контрреволюційну організацію "Всеукраїнський центральний блок", потрапили й деякі особи, не пов'язані з Україною ні місцем народження, ні місцем проживання чи арешту, ні національністю. Це, приміром, жителі Білорусі Михайло Купревич, Михайло Рубін, Юлій Шустер, Павло Волошин, одночасно зараховані й до "Білоруського національного центру", плюс іще два білоруси, приписані до "українських націоналістів", — Флегонт Волинець і Максим Бурсевич. З них лише останній недовго працював як педагог у Харківській губернії, але арештували його в Мінську. За межами України репресовано і службовця Яна Гурського (він же Євстафій Ткачук) — народженого у Вітебську поляка, який жив у Москві. Схоже, він опинився в "українському" списку з тих-таки "міркувань" чекістів. І це лише деякі "міни", закладені в далекому 1937-му...

Стислі біографічні довідки згаданих політв'язнів-білорусів С.Білокінь опублікував у "розстрільному списку Соловків", вибравши з частини "справ", що вказані у протоколах, 145 прізвищ. Утім, і в подальшому вченим у своїх працях, на жаль, не вдалося уникнути неточностей, спричинених чекістськими "ребусами".

Настав час визначити критерії формування списку, щоб гріхи соловецьких фальсифікаторів і далі не позначалися на працях дослідників і на трактуванні подій. Здавалося б, найбільш вивіреним і максимально точним мав бути "Список осіб, репресованих в Україні, а також українців, репресованих за її межами, які відбували покарання на Соловках та були розстріляні 27 жовтня — 4 листопада 1937 року під Медвеж'єгорськом". Цей список уміщено у двотомному (доопрацьованому й доповненому) науково-документальному виданні "Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках" (К.: Сфера, 2003). Укладали й готували томи до друку фахівці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України й архівісти Служби безпеки України. Однак і в цій солідній праці знову бачимо прізвище Волошина, залишене в списку через чийсь прикрий недогляд...

До слова, упорядників могло спантеличити те, як в архівному протоколі записано місце народження Волошина, — "ур[оженец] Сокольского р-на (Польша)". "Доопрацьовуючи" ці дані, хтось подав їх некоректно: "уродж[енець] Сокальського району (Польща)". Таким чином маловідомий білоруський населений пункт Соколка, що в нинішній Гомельській області, перетворився на відомий багатьом українцям райцентр Сокаль, що на Львівщині (колись і він перебував під Польщею). Далі більше: фрагмент російського тексту з протоколу "постановлением зас[едания] КОГПУ от 9.1.34 г. по ст. 58-4, 6, 11 УК приговорен к расстрелу" хтось "українізував" так: "09.01.1934 р., (?)* при КОДПУ УСРР, ст. 54-4, 6, 11 КК УСРР, розстріл". У підсумку — іще міцніше "прив'язали" Волошина до українців.

І я, в минулому керівник підрозділу Інституту дослідження проблем державної безпеки (наукової установи в системі СБУ), довіряючи згаданому виданню, на жаль, залишив прізвище сокольського білоруса в доповненому "списку Сандармоху", який 2012 р. склав на прохання однієї з редакцій радіо. Внести виправлення спонукають нині й свіжі архівні знахідки, які на новому етапі авторських досліджень підсумовано у виданій у Києві книжці "Соловецький реквієм" (2013). А тим часом є потреба підготувати силами фахівців нове видання — з ретельно вивіреним оновленим списком (або ж зі списками, бо масових страт на Півночі Росії, як відомо, було три — у Карелії, Ленінградській області й на Соловках).

"Загублені" імена

Уже друге десятиліття в інформаційному просторі України живе поняття "список Сандармоху", але й досі до нього залишається чимало запитань. Ось і у Вікіпедії стаття з цією назвою містить два списки (в одному є додаткові дані про реабілітацію та номери архівних справ репресованих, а в другому — більше персоналій). І обидва переліки, на жаль, неповні. Важлива заувага: в офіційній праці науковців (назвімо так список з "Останньої адреси...") "зайвих" прізвищ — одиниці, а "проігнорованих" — не один десяток.

Я вже звертав увагу в українській пресі на те, що в "списку Сандармоху" бракує даних про Катерину Абраменко й Олександра Вайна. Подальший аналіз архівних документів, робіт Юрія Дмитрієва (Петрозаводськ, Карелія), відомостей з електронних ресурсів ("Ленінградський мартиролог" та ін.) показав, що список з "Останньої адреси..." потребує істотного доповнення. Пропущено чимало осіб, заарештованих в Україні, та українців, репресованих за її межами, яких розстріляно в найбільшому соловецькому етапі 1937-го. Ось лише кілька біографічних довідок — для майбутнього оновленого списку, в основі якого буде, звичайно ж, матеріал з наукового видання.

Білявський Федір Леонтійович (ієромонах Іринарх), народився 1888 р. в с. Валява (нині Городищенського району Черкаської області), українець, священик Покровської церкви, проживав у м. Серпухов Московської області. У минулому відбував заслання строком на три роки, вдруге заарештований 1932-го. Колегія ОГПУ в квітні 1933 р. за ст. 58-10, 11 КК РСФСР постановила — розстріл із заміною на 10 років виправно-трудового табору (ВТТ). Окрема трійка УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. була безжальна — розстріляти. Вирок виконано 3 листопада.

Вакар Григорій Васильович (у протоколі — Вокор), народився 1901 р. в с. Мирони (тепер Балтського району Одеської області), українець, безпартійний, літератор, проживав у Києві. Окремою нарадою при НКВД УСРР 26 березня 1935 р. "засуджений" за статтею 54-11 КК УСРР до п'яти років ВТТ. Несудовий "ареопаг" УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. не залишив Вакару шансів на життя. Розстріляний 3 листопада.

Неврлі-Янсон Поляна Корниліївна (у дівоцтві Пелагія Лисоченко), народилася 1896 р. в с. Кульбаково, що в нинішньому Матвєєво-Курганському районі Ростовської області РФ, українка, освіта — вища, була членом ВКП(б) у 1920—1928 рр., завідувачка воєнного столу тютюнової фабрики "Ява", вчителька історії школи №24, проживала в Москві. Заарештована 8 жовтня 1935 р. Присуд Військової колегії Верховного суду СРСР від 10 листопада 1936 р. — 10 років тюрми, окремої трійки УНКВД ЛО від 10 жовтня 1937-го — розстріляти. Страчена 4 листопада (її чоловік латиш Янсон Карл Янович, працівник автозаводу, розстріляний у м. Горькому 16 жовтня 1936 р.).

Нестерова Тамара Миколаївна, народилася 1898 р. на хуторі Кетчик Азово-Чорноморського краю (так у протоколі, насправді, можливо, — нинішній хутір Керчик-Савров у Ростовській області РФ), українка, колишня есерка. Була вислана в Тобольськ, де працювала агрономом. Окрема нарада при НКВД СРСР 7 червня 1935 р. оголосила вирок — три роки ВТТ. На соловецькому табірному пункті Анзер була разом із чоловіком — росіянином Василем Нестеровим. У травні 1937-го після переведення на тюремний режим оголосила голодування, яке тримала 46 днів. Рішення "трійочників" від 9 жовтня 1937 р. відоме — найвища кара. Розстріляли Нестерових 3 листопада 1937 р.

Саблін Ян Григорович (він же Нікітін Яків Григорович), народився 1902 р. в селищі Славгород (нині Дніпропетровської області), українець, освіта — вища (військова і юридична), службовець. До арешту три роки працював юристом, п'ять років — зоотехніком-конярем (анкетні дані з заявки на винахід). Постановою Колегії ОГПУ від 2 вересня 1932 р. дістав 10 років ВТТ. На засіданні несудового органу УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. ухвалено — розстріляти. Вирок виконано 27 жовтня того ж року...

Є й особливі випадки: наприклад, в'язень, національності якого не вказано ні в чекістських протоколах, ні в електронних джерелах. Проте відомо, що його репресували на Кубані як "організатора українського підпілля по Старомінському району з 1920 р." (історик С.Білокінь, до речі, не вилучив зі списку українців цю людину): Відьмак (варіант прізвища Вєдимак) Яків Михайлович, народився 1892 р. і жив у станиці Новомінська (тепер Канівський муніципальний район Краснодарського краю РФ), освіта — вища, службовець. Колегією ОГПУ 22 серпня 1933 р. "засуджений" за ст. 58-2, 11 КК РСФСР до 8 років ВТТ. Далі відоме рішення відомої трійки від 9 жовтня 1937-го — розстріляти. Страчений 3 листопада 1937 р.

А інший політв'язень (на нього теж звернув увагу історик) — Петров Дмитро Петрович, росіянин, народився 1897 р. у Москві. Цей безпартійний робітник у 1919—1920 рр. воював у війську Симона Петлюри ("участвовал в боях против Красной армии"). "Засудила" його в серпні 1935-го Спецколегія Лінійного суду Московсько-Казанської залізниці. Далі — трійка й розстріл 3 листопада 1937 р. Чому б цій людині, яка зі зброєю в руках боронила Українську Народну Республіку, не бути в українському "списку Сандармоху"?

...У Карелії 2004 року встановлено гранітний пам'ятник — Козацький хрест: "Убієнним синам України". Земляків щороку поминають у молитвах прочани. Імена всіх співвітчизників, позбавлених життя в тому скорботному місці, мають бути в списку синів і доньок нашої країни. сандармох 

"Пасинки" України?

Віддати данину пам'яті полеглим борцям — наш святий обов'язок. Водночас не забуваймо і громадян багатьох національностей — вихідців з України, яких спіткала трагічна доля нарівні з тими, хто активно протистояв режимові. Ось лише два приклади.

Вангенгейм Олексій Феодосійович (у протоколі трійки Федосійович), народжений 1881 р. в с. Кропивне, що нині в Бахмацькому районі Чернігівщини. Коріння дворянського роду Вангенгеймів — з Королівства Нідерландів. Закінчив Московський університет і сільгоспінститут, член ВКП(б) у 1928—1934 рр. Професор, заступник голови Центрального бюро краєзнавства (1920—1931), дійсний член Головної геофізичної обсерваторії (Ленінград), засновник і перший керівник Єдиної гідрометеорологічної служби СРСР, жив у Москві. Заарештований 8 січня 1934-го. Рішенням Колегії ОГПУ від 27 березня того ж року дістав 10 років ВТТ за ст. 58-7 КК РСФРР. Працював у табірній бібліотеці. "Трійочники" УНКВД ЛО 9 жовтня 1937-го у справі на "134... українських націоналістів" присудили йому розстріл. Вирок виконано 3 листопада.

Мустангова (Рабинович) Євгенія Яківна, народилася 1905 р. в Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), єврейка, закінчила літературно-лінгвістичний факультет Ленінградського держуніверситету, літературний критик, член Спілки радянських письменників. Жила в місті на Неві, де її заарештували 29 листопада 1936-го за "пособництво у вчиненні теракту". Виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР 23 грудня присудила їй 10 років тюрми. Далі — Соловки й рішення трійки від 10 жовтня 1937-го — смертна кара. Страчена 4 листопада, реабілітована через більш як 20 років...

Таких народжених на нашій землі євреїв, росіян, поляків, чехів, німців багато. Хто вони для України — "пасинки" й "падчерки"? У списку "Останньої адреси..." бачимо росіянина з Краснодара Павла Іванісова, засудженого на Донеччині за... крадіжку, але чомусь не бачимо професора Вангенгейма — політв'язня, уродженця України. Якщо місце арешту (засудження) — важливий складник внесення особи до списку, то місце народження — не менш важливий! До речі, саме за останнім критерієм у списку мали б фігурувати ще десятки розстріляних синів і доньок України: Борис Білінкіс, Леонід Ков'яр, Микола Панкратов, Валентина Розенфельд, Леонід Толмачов (усі народилися в Одесі), Олександр Віленський (з Херсонщини), Зінаїда Гайдерова, Яків Гребінський, Микола Сильвестров, Йосип Шмундак (Харків), Віра Гутман (Чернігів), Борис Древаль, Захар Шабельников (Полтавщина), Альфред Клюк, Михайло Новицький, Степан Тарадай (Хмельниччина), Павло Кучеров (Київщина), Борис Нейманов (Вінниччина), Надія Островська (Київ), Бенціон Періль (Житомирщина), Валерій Померанцев (Дніпропетровськ), Лев Сігалов (Миколаївська область), Ісмаїл Фірдевс (Сімферополь), Григорій Юр'єв (Луганськ)...

Газетна стаття не вмістить усіх біографій "забутих" земляків, страчених у числі 1111 в'язнів острівної тюрми. Насправді майже чверть найбільшого етапу смертників — наші співвітчизники; і з-поміж них були не лише національно свідомі (як, до речі, й серед нинішніх жителів Донбасу, Криму, інших регіонів країни не всі — щирі українці). Але свідомість — то не синонім громадянства й не єдиний складник патріотизму.

Підсумовуючи, розширений заголовок для вітчизняного "списку Сандармоху" сформулював би так: "Список соловецьких в'язнів-українців і осіб, чиї долі пов'язані з Україною, яких розстріляно 27 жовтня — 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох". Це визначення дасть право додати до списку також людей, які не один рік жили, працювали в Україні, а згодом були репресовані (так, до речі, увійде до списку й згаданий вище вояк-петлюрівець Дмитро Петров). І не випаде з уваги уродженець Курської землі православний єпископ Даміан (Воскресенський Дмитро Григорович), який церковне служіння розпочинав на терені України: з 1894 р. він — псаломник Спасо-Преображенського собору в Путивлі, учитель Старооскольського духовного училища, а в 1897–1901 рр. — настоятель церкви с. Миколаївка (нині Буринського району Сумської області). Закінчив Духовну академію і Археологічний інститут у Петербурзі, архієпископ Полтавський і Переяславський (1927–1928), архієпископ Курський і Обоянський. Канонізований РПЦ 2000 року як священномученик. А інший священик — католик Барановський Петро Августович, уродженець Орші, білорус, був адміністратором приходу в Чернігові Харківського деканату, до арешту — вікарій парафії в Ніжині (1926–1929). Обох служителів культу рішенням окремої трійки розстріляно 3 листопада 1937-го.

Після ретельного вивчення архівних джерел (а ця робота вже ведеться) є всі підстави сподіватися, що всі виявлені неточності складених раніше списків буде максимально усунуто і створено більш досконалий перелік біографій. До того ж він істотно доповниться — і це буде не лише правильно з погляду історичних наук, а й по-людськи справедливо.

gazeta.dt.ua/history/spisok-sand … ini-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

15

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Опыт kenzo http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=21773

БОЧКАРЕВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА bochkareva@solovky.ru - она занимается фондами УСЛОН, кое-что может подсказать

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

16

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Д.С. Лихачев на Соловках:

Непосильная работа,  произвол начальника («власть здесь не советская, а соловецкая»), конвейер массовых расстрелов и звериное поведение охранников – это только элементы, из которых слагалась атмосфера, трудно описываемая словами. Более всего бывшего блестящего студента угнетали бессмысленность и абсурдность происходящего социального эксперимента.

Специалист по этнолого-лингвистике освоил немало профессий в «передовике ГУЛАГа» – был пильщиком дров, грузчиком в порту, электромонтером, рабочим в Лисьем питомнике, ухаживал за коровами в Сельхозе.

Здесь он впервые явственно почувствовал дыхание смерти: однажды, во время посещения родителей, Дмитрий Сергеевич оказался в «расстрельном списке» (среди тех, кого полагалось расстрелять просто так, для «острастки»). Он был предупрежден об этом и вечером в барак не вернулся. Может быть, прячась всю ночь в дровах от конвоиров и слыша глухие выстрелы, он невольно обращался к теплым воспоминаниям детства – Куоккала, Мисхор, Мариинский театр… И творившийся кругом смертоносный абсурд только усиливал нереальность не того – другого, прежнего, а этого – зверского и жестокого – времени.

www.pravmir.ru/vremeni-net-pamya … ihachyova/

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

17

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Хроніки Семена Підгайного
Ігор Шуйський, Ольга Рябченко
10 березня 2017

Поневіряння Підгайного по тюрмах вражає. Висмикнувши за безглуздим звинуваченням з робочого кабінету і передавши під пильний нагляд конвоїрів, ДПУ переміщало опального історика з однієї в'язниці до іншої: ростовської, таганрозької, харківської пересильної, московської "Бутырки" і ленінградських "Крестов", аж поки, нарешті, запроторило його на край світу, у Соловецький табір особливого призначення — місце ув'язнення багатьох знаних українців, репресованих на початку  1930-х рр. і з особливою жорстокістю знищених у материковому лісовому урочищі Сандармох напередодні 20-річчя встановлення радянської влади.

Літературні портрети Підгайного, списані з невільників, є одним з безцінних і нечисленних джерел-літописів соловецького концтабору. Героями були академіки Матвій Яворський, Степан Рудницький, Михайло Слабченко, професори Федір Пущенко, Олександр Яната, літератори Микола Зеров, Павло Филипович, Микола Куліш, Євген Плужник, Олекса Слісаренко і багато інших митців, науковців, державних діячів, з якими автора звела доля. Написані на підставі власного, болісного як незагоєна рана, досвіду спогади були видані в еміграції під промовистою назвою "Українська інтелігенція на Соловках". Книжка стала інформаційним проривом і привернула увагу до автора.


Більше читайте тут: gazeta.dt.ua/HISTORY/hroniki-sem … ogo-_.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

18 ( 27-10-2017 20:37:18 змінене Vlad S. )

Re: Соловецкий лагерь особого назначения (СЛОН)

Мабуть це сюди, хоча не впевнений

27 жовтня 1937 року в сосновому лісі неподалік міста Мєдвєж'єгорськ почали звучати постріли у політичних бранців з так званого "соловецького етапу". Разом їх було 1111. Близько половини - росіяни, 163 українці, 135 євреїв, 40 білорусів, 31 німець, 30 поляків...
Сьогодні - день, коли поминатимуть невинних жертв сталінського мракобісся. Серед тисяч, хто назавжди лишився в холодній карельській землі, були тисячі українців.
Не тільки "соловчан" - знаменитих письменників, державних діячів, священиків - але й безіменних селян.
«Соловецький етап» - це 1111 в`язнів Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН), серед яких було 290 українців: творець театру «Березіль» Лесь Курбас, поет-неокласик Микола Зеров, драматург Микола Куліш, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики академік Матвій Яворський, професор Володимир Чехівський, професор Сергій Грушевський, географ академік Степан Рудницький, науковці Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко, творець Гідрометеослужби СРСР професор Олексій Вангенгейм, міністр фінансів УСРР Михайло Полоз...
Їхні імена залишились тільки в пожовтілих теках в архівах російської спецслужби.
Згадаймо тих, кого - і це вже абсолютно точно - було розстріляно в урочищі Сандармох. Можливо, серед них були і ваші рідні. Подивіться, тут немає вашого прізвища?
Авдієнко Михайло Авер'янович
Акимов Іван Дмитрович
Алдакімова Пелагея Павлівна
Альошин Сергій Опанасович
Алимов Семен Григорович
Андрейчук Тарас Прохорович
Андрієвський Іван Микитович
Андрощук Іван Антонович
Арапов Іван Михайлович
Атаманюк-Яблуненко Василь Іванович
Бабарицький Іван Юхимович
Бабенко Олександр Романович
Бабецький Євтихій Андрійович
Баб'як Василь Васильович
Бадан-Яворенко Олександр Іванович
Баланчук Олексій Тихонович
Балицький Степан Лук'янович
Балико Семен Захарович
Барабаш Андрій Іванович
Баран Михайло Лукич
Баранник Михайло Сидорович
Барановський Дмитро Марк'янович
Барановський Лука Степанович
Барановський-Левкович Яків Йосипович
Барбар Аркадій Олексійович
Бардашевський Федір Васильович
Бацура Яків Харитонович
Бедрій (Бедрин) Станіслав-Остап Матвійович
Безпалько Іван Йосипович
Белевський Степан Павлович
Белевцов Микола Антонович
Беліков Василь Якович
Белінський Володимир Іванович
Белявський Федір Леонтійович (ієромонах Іринарх)
Бечаснов Василь Васильович
Бешинський Макей Пантелеймонович
Бзунюк Кузьма Миколайович
Білий Михайло Іванович
Білий Михайло Степанович
Білик Климентій Юхимович
Білоус Карп Никонович
Білошицький Федір Антонович
Біолковський Ілля Михайлович
Блажеєв Іван Миколайович
Бобко Матвій Павлович
Бовсунівський Петро Федорович
Богдан Прохор Йосипович
Богданович Микола Улянович
Божевський Деонісій Костянтинович
Бойко Іван Іванович
Бондар Оксентій Іванович
Бондарев Іван Ілліч
Бондаренко Петро Степанович
Бондаренко Семен Прокопович
Бондарчук Ганна Устинівна
Бондарчук Харитон Дмитрович
Боровський Петро Андрійович
Боярчук Терентій Олександрович
Брайловський Олександр Миколайович
Будяк Никифор Васильович
Буйненко Федір Маркович
Булах-Булач Дмитро Андрійович
Буренко Андрій Іванович
Бурлак-Мащенко Петро Савелійович
Бут Петро Олександрович
Бистрий Яків Єремійович
Вальда-Франовський (Вальда-Фарановський) Олександр Казимирович
Вангенгейм Олексій
Варенко Антон Платонович
Варчук Гнат Костянтинович
Василишин Прокопій Трохимович
Васильєв Григорій Павлович
Васильєв Леонід Петрович
Васьковський Станіслав Іванович
Васянович Фросина Василівна
Ващенко Володимир Дмитрович
Ващенко Іван Семенович
Ведимак (Ведьмак) Яків Михайлович
Вербовський (Вербовий) Зиновій Фомич
Верещак Тимофій Якович
Ветребенко Михайло Абрамович
Виборний Василь Антонович
Височенко Віра
Височенко-Вишневська Анастасія Власівна
Вишневський Микола Васильович
Вікул Сергій Павлович
Віницький (Вінницький) Тарас Іванович (Кюнц Франц Михайлович)
Власенко Симон Макарович
Власюк Степан Пилипович
Вовк Степан Петрович
Вовкотруб Семен Петрович
Войтюк Яків Семенович
Войчук Фіт Никонович
Вокор (Вакар) Григорій Васильович
Волгай Василь Костянтинович
Волков Василь Митрофанович
Волков Георгій Федорович
Волок (Волох) Омелян Іванович
Волощук Памфіл Гнатович
Вольф Михайло
Ворець (Борець) Олександр Михейович
Воробей Кирило Миронович
Ворон (Ворона) Костянтин Семенович
Вороний Марко Миколайович
Воскобойников Купріян Касьянович
Гавловський Павло Андрійович
Галан Василь Андрійович
Гамулла Михайло Никифорович
Гамулла Федір Никифорович
Ганджа (Ганжа) Олексій Миколайович
Ганич Іван Васильович
Гарбуз Антон Микитович
Гармаш Володимир Максимович
Генкель Остап Іванович
Герасимчук Арсеній Дем'янович
Гераскевич Конон Миронович
Гергей Іван Олексійович
Гетало Гаврило Севастіянович
Геюк Олексій Єрмолайович
Главацький (Гловацький) Олександр Григорович
Глущенко Георгій Васильович
Глюз Павло Пилипович
Головатий Микита Мойсейович
Голубатий Василь Андрійович
Гончаренко Федір Максимович
Горай Володимир Якович
Горбань Кузьма Макарович (Захарович)
Горбач Григорій Купріянович
Гордієнко Юхим Лаврентійович
Горностай Олександр Сергійович
Горобець Олександр Матвійович
Гоца Василь Пилипович
Гоцман Феодосій Артемович
Григор Федір Артемійович
Григорович Дмитро Артемійович
Григорчук-Яковчук Андрій Климович
Гринюк Юрій Михайлович
Грищенко Мартин Гаврилович
Грищук Аврам Власович
Грозь Василь Степанович
Грушевський Сергій Григорович
Гуменюк Григорій Филимонович
Гумецький Федір Михайлович
Гурда Іван Матвійович
Гутовський Микола Максимович
Гуцуляк Семен Юрійович
Ґудзь Степан Маркович
Даниленко Максим Іванович
Данилюк Ольга Іванівна
Данишевський Михайло Іванович
Данюк Василь Степанович
Дейнеко Прокопій Йосипович
Деменко Федір Петрович
Деменчук Микола Євтихійович
Демченко Конон Лаврентійович
Демченко Микола Іванович
Демчишин Михайло Єфремович
Демчук Петро Іванович
Дем'яненко Андрій Андрійович
Дем'янчук Василь Климентійович
Дергач Петро Петрович
Детюк Ростислав Федорович
Дзема Федір Трохимович
Дивинський Іов Іванович
Дидушек (Дидушок) Василь Федорович
Дидушек-Гельмер (Дидушок-Гельмер) Петро Федорович
Дидушек (Дидушок) Володимир Федорович
Дикий Юхим Порфирович
Добровечний Сергій Костянтинович
Домашин Улян Іванович
Домбровський Петро Гнатович
Домославський Євтух Павлович
Дондик Іван Денисович
Дорожний-Миненко Іван Дмитрович
Доценко Микита Никифорович
Дробатковський Павло Володимирович
Друзнюк Іван Тимофійович
Дубрівний Лука Захарович
Дуб-Тонін Микола Васильович
Дудкевич Казимир Іванович
Дульський Герасим Васильович
Дятлов Петро Юрійович
Епік Григорій Данилович
Ерстенюк Микола Васильович
Єгоркін Іван Якович
Єрмолаєнко Тимофій Семенович
Жак Дмитро Григорович
Желєзняк Порфирій Омелянович
Живталюк Іван Устинович
Жуковський Михайло Олександрович
Жураковський Леонтій Євстахійович
Заболотний Олексій Григорович
Завірюх Михайло Якович
Заводський (Заводськой) Гнат Амбросимович
Загоруйко Василь Михайлович
Загоруйко Федір Дорофійович (Загоруй Федір Єрофійович)
Зайцев Олександр Дмитрович
Закусило-Карпець Іван Матвійович
Закушняк Федір Остапович
Залізняк Андрій Карпович
Замиралов Конон Іванович
Замислов Петро Кузьмич
Зан(к)орко-Набловська Наталія Романівна
Запорований Степан Гаврилович
Запорожець Георгій Євстахійович
Запорожченко Іван Єрмилович
Заруба Дмитро Юхимович
Захленюк Іван Федорович
Зацерковний Степан Борисович
Зелінський Микола Володимирович
Зеров Микола Костянтинович
Золочевський Степан Сидорович
Зощенко Данило Мартинович
Іванець Семен Іванович
Іванюк Сергій Сергійович
Іжицький Василь Павлович
Ізовіт Прокопій Антонович
Ільїнський Павло Васильович
Ільницький Володимир Володимирович
Ірчан Мирослав Дмитрович (Баб'юк Андрій Дмитрович)
Ісаєнко Іван Наумович
Ісачук Петро Іванович
Казачек Данило Євтихійович
Калашников Василь Михайлович
Калуцький-Луцький Іван Федорович
Каменюк Йосиф Лаврентійович
Капустін Петро Аристович
Карпинський Федір Мартинович
Качанюк Михайло Адамович
Каюта Олександр Тарасович
Квасюк Дмитро Миколайович
Кереказо Костянтин Іванович (Юрченко Андрій Григорійович)
Кизюн Данило Євдокимович
Кимарський Опанас Іванович
Кирпань Овдій Карпович
Кисіль Василь Романович
Кишон Петро Васильович
Клименко Володимир Миколайович
Клосс Михайло Миколайович
Кликов Григорій Миколайович
Клюковський Рафаїл Петрович
Кляпетура (Кляпигура) Михайло Іванович
Книшик (Книшек) Олексій Михайлович
Кобилянський Лука Іванович
Ковальов Василь Опанасович
Коваленко Григорій Іванович
Ковальський Йосиф Віталійович
Ковальчук Василь Самуїлович
Ковальчук Володимир Антонович
Ковальчук Григорій Іванович
Ковальчук Зиновій Потапович
Ковальчук Іван Пилипович
Ковальчук Кирило Іванович
Ковальчук Сава Спиридонович
Ковальчук Яків Єфремович
Ковган Дмитро Федорович
Ковнацький Валентин Євгенович
Ковнацький Євген Іванович
Когут Лука Пилипович
Кожухар Іван Пилипович
Козловський Борис Григорович
Козловський Михайло Олександрович
Козоріс Михайло Кирилович
Кокоша Іван Маркович
Колбасовський Карпо Якимович
Колесник Григорій Степанович
Колесник Йосиф Іванович
Колесников Іван Іванович
Колесников Федір Андрійович
Колодрубський Омелян Якович
Колодяжний Іван Степанович
Колотюк Тихон Григорович
Комар Олексій Юхимович
Коник Климентій (Клементій) Йосипович
Конопчук (Конончук) Семен Григорович
Корбутяк Василь Юлійович
Коренковський (Кореновський) Павло Лук'янович
Корзун Ілля Тихонович
Корнійчук Йосип Пилипович
Корнієнко Костянтин Миколайович
Корниченко Павло Єрмолайович
Корсовецький Ілля Олександрович
Коряк Іван Мойсейович
Косар-Заячковський Мирон Титович
Косинець Пилип Іванович
Костенко Олександр Степанович
Костенко Опанас Степанович
Костенчук Онисим Олексійович
Костюк Яків Фомич
Котиков Костянтин Іович
Котляревський Герасим Данилович
Котляревський Григорій Порфирович
Кошицький Прокопій Якович
Кошкарьов Микола Петрович (Кошлань Макар Павлович)
Кощук (Кошик) Петро Кирилович
Красовський Франц Вікентійович
Крашевський Адам Антонович
Кремінський Євген Станіславович
Кривенко-Матиєнко Петро Михайлович
Криворучко Адам Петрович
Кривошеєв-Потапенко Василь Гаврилович
Криминський Никанор Якович
Крисюк Антон Антонович
Крот Іван Тодосійович
Крупковський (Круковський) Степан Олександрович
Крушельницький Антон Владиславович
Крушельницький Богдан Антонович
Крушельницький Остап Антонович
Крижановський Євген Костянтинович
Кубрак Йосип Микитович
Кудін Степан Олексійович
Кудинський Федір Гнатович
Кузєв Олексій Іванович
Кузич Павло Васильович
Кузняк Микола Григорович
Кузьменко Тимофій Тарасович
Кулик Степан Йосипович
Кулинич Семен Тихонович
Куліш Микола Гурійович
Купченко Федір Петрович
Курбас Лесь Степанович
Кухаренко Микола Олександрович
Кучер Каленик Северинович
Кучернюк Севастіян Єфремович
Кучерчук Мирон Федотович
Кушнер Василь Сидорович
Кушнір Дмитро Степанович
Кушнір Іван Лукич
Кушнір Степан Федорович
Ладига Кирило Григорович
Лазарєв Митрофан Матвійович
Лазаренко Григорій Єгорович
Латанський Петро Федорович
Лашуня Харитон Денисович
Лебейчук Юхим Іванович
Левадний Кіндрат Федорович
Левчук Степан Федорович
Лемені-Македон Віктор Якович
Лила Іван Іванович
Лихач Олександр Гнатович
Лищенюк Кіндрат Авакумович
Лівий Іван Кирилович
Ліденко Євген Іванович
Лісовський (Лісовий) Микола Дем'янович
Лобойко Олексій Трохимович
Лодзянов Микита Микитович
Лозинський Михайло Михайлович
Лошко Леонід Іванович
Луцик Маріан Савич
Луцький-Луцьков Леонтій Едуардович
Лисенко Михайло Григорович
Любинський Микола Михайлович
Люсюк Артем Іванович
Ляшева Марія Кузьмівна
Лящов Олександр Васильович
Маєвський-Білохатка Ігор Іванович
Мазуренко Юрій Петрович
Майдан-Найдан Петро Павлович
Маймур Пилип Мойсейович
Максименко Степан Павлович
Максимчук Петро Антонович
Максим'юк Юзеф Григорович (Гопкало Микола Федорович)
Малий Микола Йосипович
Мальшаков Михайло Іванович
Мендель Мойсей
Маркелова Неоніла Олександрівна
Марковська Феодора Григорівна
Маркоз Тимофій Харитонович
Марценюк Арсентій Михайлович
Марченко Олександр Захарович
Марченко Григорій Гаврилович
Марченко Григорій Дмитрович
Марчук Андрій Пантелеймонович
Матвієць Петро Тимофійович
Матийченко Дмитро Іполитович
Машкевич Юрій Миколайович
Мельник Дмитро Іванович
Мельник Михайло Романович
Мельник Степан Потапович
Мельник Филимон Федорович
Мельничук Федір Іванович
Милечко Володимир Григорович
Мінченко Микола Остапович
Миронюк Денис Васильович
Михайловський Тодось Петрович
Михальчишин Филимон Григорович
Молоток Яків Васильович
Молчановський Опанас Опанасович
Момот Пилип Павлович
Мороз Федір Михайлович
Морозов Микола Пантелійович
Мошенко Макарій Іванович
Мошковський Петро Якович
Муляр Марк Васильович
Мильніков Павло Федорович
Мисловський Петро Людвігович
Назаренко Іван Семенович
Назаров Олександр Михайлович
Налапко Данило Микитович
Нарижняк Опанас Гордійович
Насменчук Григорій Абросимович
Науменко Митрофан Кузьмич
Науменко Яків Петрович
Невельчук Кирило Климович
Неврлі-Янсон Поляна Корнілійовна
Недашковський Дмитро Іванович
Несветій Дмитро Онисимович
Несвицький Микола Петрович
Нестеренко Федір Федотович
Нестерова Тамара Миколаївна
Нечитайло Григорій Дем'янович
Никитченко Григорій Опанасович
Нищеряков Іван Никифорович
Нищетюк Григорій Іванович
Нога Йосип Йосипович
Огнівенко Анатолій Іванович
Огородник Пилип Назарович
Озерський Юрій Іванович
Оклей Петро Григорович
Оксенюк Захар Сидорович
Олійник Василь Онуфрійович
Олійник Василь Костянтинович
Олійник Йосип Михайлович
Олійник Лука Захарович
Олійник Петро Григорович
Онопрійчук Опанас Миколайович
Орловський Петро Васильович
Орлов-Сосновський Григорій Григорович
Осипчук Адам Петрович
Осипчук Клим Петрович
Остапенко Олександр Іванович
Павленко Микола Федорович
Павлов Михайло Романович
Павлушков Микола Петрович
Павлюк Іван Дорофійович
Пагор Іван Семенович
Пакін Михайло Корнійович
Паламарчук Олексій Тимофійович
Панасюк Григорій Іванович
Панов Андрій Степанович
Папуш (Папуша) Трохим Максимович
Парубець Микола Федорович
Пащук Андрій Мойсейович
Поперечнюк Пантелеймон Дмитрович
Перемитько Петро Васильович
Перенишко Остафій Никандрович
Перепечаєв Михайло Данилович
Перетятько Іван Олександрович
Петренко Артем Іванович
Петренко-Пігорєв Володимир Сергійович
Петренко-Самойленко Микола Трохимович
Петрук Степан Трохимович
Печенюк Іван Петрович
Півень Іван Савич
Підмогильний Валер'ян Петрович
Пилипенко Борис Кузьмич
Пилипенко Іван Макарович
Пихалов Іван Степанович
Плетенчук Анасім Іванович
Плискотюк Іван Пантелеймонович
Плюндрас Прокопій Васильович
Підгаєцький Володимир Якович
Піддубний Антон Семенович
Підкопай-Войтенко Дмитро Дмитрович
Підлипчук Никифор Федорович
Подорогін Гаврило Данилович
Поздик Дмитро Григорович
Поклада Яків Пилипович
Покутний Григорій Кузьмич
Поліщук Андрій Якович
Поліщук Борис Євтихійович
Поліщук Валеріан Львович
Поліщук Клим Лаврентійович
Полоз Михайло Миколайович
Поляков-Шаховцов Іван Іванович
Понойко Юрій Демидович
Попов Андрій Дорофійович
Попов-Апостолов Григорій Потапович
Попович Степан Миколайович
Попружний Степан Якимович
Поставничий Іван Савелійович
Постолаті Нестер Селіверстович
Потапенко Арсентій Іванович
Приступа Петро Іванович
Прохоренко Олексій Якович
Проценко Анатолій Ілліч
Процький Федір Олексійович
Пух-Гринчук Григорій Прокопійович
Рябушенко Микола Юркович
Радзієвський Михайло Васильович
Ратушинський Микола Антонович
Рацилевич Йосип Іванович
Ращук Мефодій-Федір Прокопійович
Рей Устин Ісакович
Репа Тимофій Іванович
Репяхов Олександр Степанович
Рефіцький Іван Сергійович
Решал Арон
Ригований Фома Сергійович
Ричич Олексій Мойсейович
Роговий Іларіон Селіверстович
Романов Пилип Якович
Романюк Антон-Анатолій Никифорович
Ромащенко Анатолій Дмитрович
Рублевський Олексій Денисович
Рудницький Степан Львович
Рибачек Степан Калістратович
Рик Микита Юхимович
Саблін Ян Григорович
Савенко Степан Михайлович
Савченко Леонтій Андрійович
Савчук Олексій Григорович
Савчук Петро Павлович
Садовський Геннадій Леонідович
Сакало Олексій Григорович
Сакуренко Іван Никифорович
Салюк Семен Степанович
Самборський (Самбурський) Юрій Якович
Самчук Павло Іванович
Сапега Савер'ян Сергійович
Сарван Олексій Григорович
Сахновський Дмитро Григорович
Свест Кароль Павлович
Свинченко Тихон Опанасович
Свиридюк Опанас Петрович
Семенчук Василь Спиридонович
Серебрянський Іван Карпович
Середа Семен Митрофанович
Сетер-Іващенко Андрій Никифорович
Сибко Василь Федорович
Симоненко-Бондаренко Андрій Матвійович
Синько Андрій Семенович
Сирота Костянтин Миколайович
Сікорський Іван Ананійович
Сіяк Іван Михайлович
Сіяк Микола Михайлович
Скидан Микола Степанович
Складний Іван Микитович
Скряга Микола Пилипович
Скубко Борис Тихонович
Славинський Володимир Кирилович
Слісаренко Олекса Андрійович
Слюсар Григорій Іванович
Смоченко Михайло Олександрович
Смялковський Мелентій Олексійович
Собченко Василь Ілліч
Солдугєєв Андрій Михайлович
Солодуб Петро Кирилович
Спельник Терентій Леонтійович
Стадник Іван Максимович
Станишевський Володимир Олександрович
Старченко Макар Назарович
Стасюк Петро Іванович
Стасюк Уляна Петрівна
Сташенко Григорій Дмитрович
Стеблененко Володимир Михайлович
Степаненко Василь Григорович
Стефановський Микола Михайлович
Столяревський Лука Васильович
Сторожев Григорій Дмитрович
Стороженко Харлампій Гнатович
Стрілець Максим Федорович
Стрельцов Микола Костянтинович
Стрельчук Кіндрат Федорович
Стрижийчук Тимофій Антонович
Ступаченко Павло Євгенович
Суботін Іван Ілліч
Сугак-Сугаков Іван Микитич
Сухенко Василь Васильович
Сухобрус Степан Гнатович
Суходольський Григорій Юхимович
Тамасов Іван Костянтинович
Таран Опанас Афіногенович
Таран Григорій Михайлович
Тараненко Іван Іванович
Тараненко Логін Петрович
Тарасенко Олександр Тихонович
Таращук (Паращук) Василь Петрович
Тебенько Яків Григорович
Терешенко (Терещенко) Іван Васильович
Терлецький Петро Микитович
Тимошенко Авксентій Захарович
Тимошенко Федір Якович
Тимощук Яким Кузьмич
Тихонов Тимофій Іванович
Ткаченко Архип Гордійович
Ткаченко Микола Григорович
Ткаченко Сергій Іванович
Ткачук Іван Йосипович
Ткачук Мирон Герасимович
Ткачук Федір Кузьмич
Трохименко Микола Федотович (Федорович)
Трунько Никандр-Конон Данилович
Туз Єрмил Трохимович
Туз Іван Андрійович
Тур Іван Никифорович
Тур-Запоренюк Іван Петрович
Турко Тихон Іванович
Туркотенко Іван Єремійович
Турчак Демид Васильович
Турчанський Іван Григорович
Тютюник Микола Антонович
Уляновський Степан Іванович
Умоєць Володимир Іванович
Униловський Олексій Володимирович
Фарін Петро Дем'янович
Фасоляк Степан Олексійович
Федишин Василь Захарович
Федоренко Микола Тихонович
Фенник (Феник) Андрій Васильович
Філенко Василь Якимович
Филипович Павло Петрович
Філонюк Гнат Андрійович
Фісенко Іван Іванович
Фрєєв Степан Михайлович
Фур'єр Осип Миронович
Хам Микола Андрійович
Хаменюк Юхим Миколайович
Хижняк Михайло Федорович
Химич Микола Дорофійович
Хлистун Василь Федорович
Хлопась Петро Миронович
Хмель Марк Григорович
Холодовський Михайло Михайлович
Хотинський Микола Іванович
Хотяновський Іван Костянтинович
Худзик Олександр Федорович
Хуторянський Володимир Якович
Цибуля Семен Семенович
Циба Іван Тимофійович
Цяпка Іван
Чайка Іван Федорович
Чашка Яків Васильович
Черниш Федір Васильович
Черняк Євген Йосипович
Чехівський Володимир Мойсейович
Чмель Федір Олексійович
Чорний Григорій Петрович
Чорний Микола Арсентійович
Чуєв Сергій Денисович
Чулий Макарій Васильович
Шайтан Павло Дмитрович
Шаль Іван Васильович
Шаргородський Петро Семенович
Шафинський Стах Миколайович
Шах Іван Григорович
Шваюк Олексій Іванович
Швейчук Георгій Костянтинович
Швець Олександр Іванович
Швець-Шевчук Павло Микитович
Шевченко Іван Каленикович
Шевченко Іван Пантелійович
Шемет(а) Андрій Ілліч
Шерстюк Степан Іванович
Шикер Михайло Степанович
Шинкоренко Іван Якович
Шмат Демид Кузьмич
Шмат Степан Петрович
Шматько Михайло Пилипович
Шпак Михайло Іванович
Штангей (Штангай) Володимир Фокич
Штефан Іван Дем'янович
Штром Іван Юстинович
Шурига Франц Андрійович
Юдін Семен Опанасович
Южник Костянтин Леонтійович
Юзьков Федір Павлович
Юрчин Василь Арсентійович
Юхненко Василь Онисимович
Яворський Олексій Климентійович
Яворський Матвій Іванович
Яворський Петро Леонтійович
Язвинський Микола Семенович
Яковлєв Микола Михайлович
Яловий Михайло Миколайович
Ямка Василь Свиридович
Яремчук Антон Левкович
Яцун Олександр Кузьмич
Ящук (Ящун) Михайло Йосипович
Ящук Артем Данилович

www.istpravda.com.ua/articles/2010/10/27/1406/

Херсон губ Сердюк Задорожний Москалець С(Ш)ушко Білий; Піщане Переяслав полк Шарата Чмир Прилипко; Галичина Ільків Ilkow Рабик Гавриляк Келлер Keller Боднар Кохан Щавинський Червинський Чайкі[о]вський Папп; Могильов губ Тве[a]рдовский Немиленцев Шпаков; Моринці Артеменко Філіпович А(Га)ркуша; Новосілки Київ пов Кучер Ігнат'єв Кошевий Михайлов Малишенко Федоров; Київ Коноваленко R1A1A/T2B5

Share