Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
1740-і роки, Радомисльщина.
чоловік-Іов Снитка
дружина-Євдокія
діти:
Гнат хрещені: Яків Олексієнко, Юліана Назаренко.
Іван хрещені: Яків Олексієнко, Юліана Соколовська. (У брата Іова в цей же рік хрещеним був Соколовський)
Тетяна хрещені: Яків Олексієнко, Наталля Олексієнко.
Горпина хрещені: Яків Олексієнко, Софія Соколовська.
Чи можно припустити хто є кому рідня? І яке могло бути дівоче прізвище у Євдокії?
У моїх дослідженнях прослідкувати якусь закономірність у виборі хрещених батьків важко. Ними були родичі, сусіди, просто знайомі і не тільки з того самого села.
Таке питання, кого як правило обирали хрещеними у православних та греко-католиків у 18-19 ст.?
Зазвичай родичі, але не завжди рідні брати та сестри. У моїх деревах зустрічалися як троюрідні так й чотириюрідні.
А ще бувало що батьки та хрещені були братами та сестрами по одному з батьків - тоді тіки по прізвищам та по батькові нічого не буде зрозуміло до факту встановлення рідства.
По російській гілці нещодавно зустріла факт - хрещеного батька батьки взяли рідного старшого сина... Це означає - брат брату був також хрещеним... По українським гілкам такого ще не зустрічала.
Тобто якоїсь закономірності, або церковного правила не існувало щодо вибору хоча б одного хрещеного з родичів? Не обов'язково було мати хрещеним родича?
Тобто якоїсь закономірності, або церковного правила не існувало щодо вибору хоча б одного хрещеного з родичів? Не обов'язково було мати хрещеним родича?
В нас існував звичай, що хрестними батьками першої дитини були весільні дружба та дружка на весіллі батьків.
В нас існував звичай, що хрестними батьками першої дитини були весільні дружба та дружка на весіллі батьків.
А я дослідила звичай (Фастівщина, Київська губ) що хрещені були у всіх дітей в сім'ї одні й ті ж самі.
Тіки якщо хтось з них помирав, то брали когось іншого.
в мене був прямий предок-селянин, який в часи свого розквіту був хрещеним десь з 20-30% дітей в селі. Я як набирав метрики за той період(1830-40і, здається), то для економії часу скорочувати його прізвище ім'я по-батькові. Причому в нього була така ж кума.
Balymba пише:В нас існував звичай, що хрестними батьками першої дитини були весільні дружба та дружка на весіллі батьків.
А я дослідила звичай (Фастівщина, Київська губ) що хрещені були у всіх дітей в сім'ї одні й ті ж самі.
Тіки якщо хтось з них помирав, то брали когось іншого.
За звичаями в моїх краях у кожної дитини в сім'ї мали бути різні хресні батьки. Причому батьки дитини не могли бути хресними батьками у жодного із хресних батьків своїх дітей. "Завертати куми" заборонялося.
Маючі й метричні книги, й сповідки та ревізки по деякій тереторії, можу сказати, шо на теренах Старобілського (Біловодського) повітів якоїсь сталої норми не було.
Більше половини хрещених становили сусіди (близькі номери в ревізках та сповідках), це не виключає родинних зв'язків, але значно скорочує їх ймовірність.
В той же час рідні брати-сестри, чи їх подружжя досить часто зустрічаються хрещеними, особливо в молоді літа.
Хрещених прямих родичів, першого ступеню, не зустрічав (Хоча в російській літературі (наприклад в "Пошехонская старина" Салтикова-Щедріна це згадується)).
Є декілька випадків що беззаперечно вказують на відсутність хрещеного на час обряду хрещення.
Хоча досить часто зустрічаються "часті" Хрещені матері (до 5-10%) від усіх, не ма жодих підстав вважати звичайною практикою хрещення "нежиттєздатних новорожденних" повитухою. Скоріше це схоже на "вдячність" добрій повітусі. (Я не надто довіряю записам про дату хрещення, надто вже вони "гарно" йдуть через день-два після дати народження. ). Щонайменше не ма відчутньої кореляції скоропомерлих з прізвищами хрещених.
Єдине що я можу сказати:
1) хрещеними найчастіше запрошували сусідів,
2) у первістків часто хрещеними були брати батьків чи їх жінки, або сестри чи їх чоловіки.
3) по смерті хрещеника, наступного новорожденного часто хрестили попередні хрещені.
4) чи не половина хрещених (особливо у перших декількох дітей) були в тій чи іншій мірі родичами батьків.
P.S. Точних процентів не приводжу, бо 1. не рахував спеціально (Взагалі для цьго, згідно міжнанодної практики, потрібно не менше 50років неперевних записів, чого в мене нема), 2. вважаючі на інші публікації з цьої тематики, розумію, що в кожному краю свої звичаї.
Є декілька випадків що беззаперечно вказують на відсутність хрещеного на час обряду хрещення.
також зустрічав таке раз чи два.
1740-і роки, Радомисльщина.
чоловік-Іов Снитка
дружина-Євдокія
діти:
Гнат хрещені: Яків Олексієнко, Юліана Назаренко.
Іван хрещені: Яків Олексієнко, Юліана Соколовська. (У брата Іова в цей же рік хрещеним був Соколовський)
Тетяна хрещені: Яків Олексієнко, Наталля Олексієнко.
Горпина хрещені: Яків Олексієнко, Софія Соколовська.Чи можно припустити хто є кому рідня? І яке могло бути дівоче прізвище у Євдокії?
Ось ще хрещені брата Іова при народженні двійні:
всі шляхетні, старости, духовні.
прізвище, Снитка, звичайне, а у всіх Сниток у 18 ст. хрещені зовсім "не звичайні"!
Не можу зрозуміти чому так?
всі шляхетні, старости, духовні.
прізвище, Снитка, звичайне, а у всіх Сниток у 18 ст. хрещені зовсім "не звичайні"!
Не можу зрозуміти чому так?
В кожному конкретному випадку можна тільки здогадуватися, але ви ж знаєте, що були і покозачені шляхтичі, а також цілі села збіднілих шляхтичів. Можливо ці Снитки і були з тих чи інших, але ж вони могли бути родичами не збіднілих.
Vlad S., Я думав за хрещеними якось дізнатися це рідство, бо навряд одні й ті самі багато років були хрещеними.
Чого б різні люди з родини духовників Соколовських весь час були хрещеними у сусідів-селян?
Vlad S., Я думав за хрещеними якось дізнатися це рідство, бо навряд одні й ті самі багато років були хрещеними.
Чого б різні люди з родини духовників Соколовських весь час були хрещеними у сусідів-селян?
Мариненко, так ви ж про це самі пишете - рідство, як версія. Жили поруч і дружили, як 2-га версія і т.д. Селяни ж теж різними були, поки більшовики не прийшли...
До речі, в роду мого батька - простих селян, як ви пишете, був досить відомий в той час в м. Одесі священник (син мого прапрапрадіда), коли його ховали, то кажуть пів міста прийшло. А це вже 2-га пол. 19 ст. була. А в 18 ст. були досить багаті селянські і козацькі родини, поки Расея їхнє майно не прибрала до рук.
За звичаями в моїх краях у кожної дитини в сім'ї мали бути різні хресні батьки. Причому батьки дитини не могли бути хресними батьками у жодного із хресних батьків своїх дітей. "Завертати куми" заборонялося.
...P.S. Точних процентів не приводжу, бо 1. не рахував спеціально (Взагалі для цьго, згідно міжнанодної практики, потрібно не менше 50років неперевних записів, чого в мене нема), 2. вважаючі на інші публікації з цьої тематики, розумію, що в кожному краю свої звичаї.
Начеб то дійсно проглядає так, що так воно і є - у різних регіонах різні звичаї.
Моя увага до цього питання була привернута на самому початку пошуків - одразу у МК знайшлися старший брат мого діда дядько Іван та сам дід. Та на диво мали одних тиж самих хрещеного та хрещену. Потім у розмовах з родичами стало зрозуміло, що цей дядько Іван був усім дітям мого діда (моєму батьку та його братам і сестрам) хрещеним. Це все стосується ХХ століття.
У мене на сьогодні по ХІХ ст немає суцільного дослідження навіть по своїм родам - робота тільки почалася. Але метрики є за все століття за незначними винятками (у деяких десятиліттях тіки 1 рік відсутній). Поки що стрибаю по всьому 19 століттю +/- 20 років. Але вже по деяким сім'ям трапляються записи де у дітей ті ж самі хрещені часів 1830-40 років. Та це вказує що це був старий звичай брати одну й ту ж пару.
Ця місцевість увійшла до складу Російської імперії після 1795 року. У парафії жили як шляхетні, так і посполиті.
Про мої російські гілки - на початку ХХ ст два старші сини у родині були 14-надцятирічними хлопцями записані хрещеними своїх молодших братів/сестер. Це є для мене дивовижною знахідкою.
Серед хрещених на Україні зустрічалися 16-тирічні дівчата/дівиці, але ніколи такі молоді хлопці. Зазвичай вік хрещеного батька 18 (а частіше 20) плюс.
[
Про мої російські гілки - на початку ХХ ст два старші сини у родині були 14-надцятирічними хлопцями записані хрещеними своїх молодших братів/сестер. Це є для мене дивовижною знахідкою.
Серед хрещених на Україні зустрічалися 16-тирічні дівчата/дівиці, але ніколи такі молоді хлопці. Середній вік хрещеного батька 18 (а частіше 20) плюс.
Дуже цікава інформація! Я не звертав на це уваги ніколи, не досліджував, хоча це досить потрібно.
.
Серед хрещених на Україні зустрічалися 16-тирічні дівчата/дівиці, але ніколи такі молоді хлопці. Зазвичай вік хрещеного батька 18 (а частіше 20) плюс.
Цілком згоден.
Хоча церковними приписами й дозволено бути хрещеними зразу по набуттю права сповідуватися (Конфірмації), та юнаки ставали хрещеними, за звичай, після весілля, а дівчата в рік (чи трохи раніше) коли й самі йшли, чи думали йти, заміж.
Хоча, звичайно були й виключення особливо в XVII сторіччі (про попередні часи немаю данних).
Не можу казати як про звичай, але є в моїх записах дуже часта участь однієї з попових дочок в хрещеннях, починаючі з 14 років й до самого свого заміжжя у 18 років (друга половина ХІХ сторіччя.
Й звичайно суттєву роль мав майновий та суспільний стан. Заможні селяни (старости, старшини, майже купці) вибирали кумів зі свого середовища або з священно-, чи церковнослужителів, з місцевих чиновників, тощо.
...Про мої російські гілки - на початку ХХ ст два старші сини у родині були 14-надцятирічними хлопцями записані хрещеними своїх молодших братів/сестер. Це є для мене дивовижною знахідкою.
Маючи трирічний досвід копання у метричних по моїм українським гілкам, дуже здивована знахідками у російських.
У тій же самій сім'ї для першого сина хрещеними взяли діда дитини по матері та бабу по батьку... Таким чином бабушка та дєдушка стали хрещеними батьками онуку. Це виглядає як традиція брати рідних по вертикальній лінії родичів, а не як в україні в ширину.
Постає питання про КУМОВСТВО. Чи не є це доказом що кумовство є суто українським?
Моє дослідження стосується Васильківського повіту землі якого з 1795 відійшли до російської імперії.
Дуже цікаво як виглядало це питання на українських землях що на століття раніше зазнали впливу московії? Як там виглядає це питання у метричних?
Ось що я знаю з розповідей, а не з документів. Хрещеними батьками, особливо для первістка, найчастіше брали молодших рідних або двоюрідних братів та сестер. Дівчат так десь з 12-13 років (переважно, з 16), а хлопців з 14-15 (переважно з 16-17) років. Також брали свояків, шуряків, невісток. Потім ішли друзі та подруги, а потім вже сусіди.
Хотів би підкинути деякий матеріал до роздумів. Мені здається, що обговорюючи це питання, ми випускаємо певний момент, який у ті часи був досить значимий і враховувася при виборі хрещених батьків. Мова йде про так звану "духовну порідненість" (духовное родство).
Досліджуючи фонд Переяслав-Бориспольської консисторії (ЦДІАК ф.990) зустрів дві цікаві справи. Одна з них (спр.91) має назву "Об обвинении священника, оказавшегося в духовном родстве с женой через крестины детей родственников." Власне, за результатами розслідування того звинувачення священника виправдали, оскільки він з дружиною хрестив різних дітей, отож не стали духовними батьками спільної дитини. Про те, чим могло закінчитися у випадку підтвердження звинувачення, добре видно з іншої справи. Коротка її суть така: двох рідних братів вже досить тривалий час одружених (один мав трьох, а інший, здається, п"ятеро дітей) звинуватили в тому, що вони знаходяться в духовній порідненості зі своїми дружинами, оскільки так сталося, що у всіх чотирьох - одна спільна хрещена мати. Чоловіки виправдовувалися, що цього не знали, хоча хрещена показала, що вона під час сватання попереджувала старостів, але не знає, чи ті звернули увагу на її слова і чи комусь говорили про це попередження. В результаті обох чоловіків на деякий час відлучили від церкви і зобов"язали розвестися зі своїми дружинами, а все нажите майно розділити між дітьми.
Хотів би підкинути деякий матеріал до роздумів. Мені здається, що обговорюючи це питання, ми випускаємо певний момент, який у ті часи був досить значимий і враховувася при виборі хрещених батьків. Мова йде про так звану "духовну порідненість" (духовное родство).
Досліджуючи фонд Переяслав-Бориспольської консисторії (ЦДІАК ф.990) зустрів дві цікаві справи. Одна з них (спр.91) має назву "Об обвинении священника, оказавшегося в духовном родстве с женой через крестины детей родственников." Власне, за результатами розслідування того звинувачення священника виправдали, оскільки він з дружиною хрестив різних дітей, отож не стали духовними батьками спільної дитини. Про те, чим могло закінчитися у випадку підтвердження звинувачення, добре видно з іншої справи. Коротка її суть така: двох рідних братів вже досить тривалий час одружених (один мав трьох, а інший, здається, п"ятеро дітей) звинуватили в тому, що вони знаходяться в духовній порідненості зі своїми дружинами, оскільки так сталося, що у всіх чотирьох - одна спільна хрещена мати. Чоловіки виправдовувалися, що цього не знали, хоча хрещена показала, що вона під час сватання попереджувала старостів, але не знає, чи ті звернули увагу на її слова і чи комусь говорили про це попередження. В результаті обох чоловіків на деякий час відлучили від церкви і зобов"язали розвестися зі своїми дружинами, а все нажите майно розділити між дітьми.
Цікаві звичаї. Церква вважала розлучення меншим злом ніж т.з. "духовное родство"?
Серед того, що знаходжу в документах, досить часто хресними батьками дітей виступали дружини чи дорослі діти священників. Напевне це було пов'язано з тим, що дітей приносили хрестити із віддалених гірських місцевостей (часто і за декілька десятків кілометрів) і в хрещені батьки брали тих, кого вдалося знайти в потрібний момент.
... оскільки так сталося, що у всіх чотирьох - одна спільна хрещена мати. Чоловіки виправдовувалися, що цього не знали, хоча хрещена показала, що вона під час сватання попереджувала старостів, але не знає, чи ті звернули увагу на її слова і чи комусь говорили про це попередження. В результаті обох чоловіків на деякий час відлучили від церкви і зобов"язали розвестися зі своїми дружинами...
Чем дальше в лес, тем больше дров...
Тема стає все цікавішою. Скільки християнству на наших теренах? Вже більше 1000 років?... цікаво було б почитать дослідження на цю тему...
Серед того, що знаходжу в документах, досить часто хресними батьками дітей виступали дружини чи дорослі діти священників. Напевне це було пов'язано з тим, що дітей приносили хрестити із віддалених гірських місцевостей (часто і за декілька десятків кілометрів) і в хрещені батьки брали тих, кого вдалося знайти в потрібний момент.
Таке зустрічається не тільки в горах.
Думаю, що це було швидше актом поваги/престижу. Можливо самі священники вважали, що це корисно для душеспасіння, коли члени їх сімей спускаються до простих людей.
Интересная передача - пригласили православные КП и МП, греко- и римо-католиков, баптиста и пару крестных родителей из среды журналистов/публицистов. Кое-что сказали и о прошлых традициях. Неплохо
[video]
Интересная передача ... Кое-что сказали и о прошлых традициях...
Хотя в самом начале сказали о современной Волыни, что там вместо одной пары крестных берут несколько, а то и десяток...
Встает вопрос - это правда? Есть у нас жители Волини, которые могли бы подтвердить/опровергнуть это утверждение?
Если правда, то тогда это должно быть традицией? Есть ли какие-то отголоски этого в старых документах?
Интересная передача ... Кое-что сказали и о прошлых традициях...
Хотя в самом начале сказали о современной Волыни, что там вместо одной пары крестных берут несколько, а то и десяток...
Встает вопрос - это правда? Есть у нас жители Волини, которые могли бы подтвердить/опровергнуть это утверждение?
Если правда, то тогда это должно быть традицией? Есть ли какие-то отголоски этого в старых документах?
Звичай брати не одну пару хресних батьків існує і у наших краях. У мене наприклад було 4 пари хресних батьків. Але відображення цього звичаю в старих документах не зустрічав - зазвичай всюди вказували тільки одну пару - "старших" кумів.
В деяких панських селах ("владєльческіх") існував звичай для одного з дітей брати хрещеним батьком (матір'ю) пана (панночку), у володінні якого знаходилось дане село чи хутір. Одночасно з цим існувало повір'я, що "від хреста не відмовляються" - тобто якщо тобі запропонували стати хрещеним батьком (мамою) для дитини - то це честь, від якої відмовлятися не можна. Пан, у свою чергу, в такому випадку також сприймав таку пропозицію, як повагу до нього з боку цієї кріпацької сім'ї. Його хрещенику у майбутньому було гарантовано щедріші подарунки, ніж іншим дітям, у відповідні свята (кутя, на колядки і т.п.), можлива допомога пана при "працевлаштуванні" і т.д. Бували випадкки, коли у пана могло бути по декілька десятків хрещеників у своїх селах (але не більше, ніж по одній дитині від однієї родини).
Интересный пример, когда крестная была совсем из далека.
Таврическая губерния, Мелитопольский уезд, с.Юзкуи. 30 марта 1910 г. крестили Ирину. Родители жители села Юзкуи Костенко Федор Семенович и Матрона Васильевна.
Крестная ( правоприемник): Черниговская губерния, Стародубенский уезд, с.Некриева, Афанасия Ивановича ТКАЧЕВА жена Евдокия Ивановна.
Интересный пример, когда крестная была совсем из далека...
Мне так кажется, что со времени появления железных дорог на просторах современной Украины
...Перша в підросійській Україні залізниця була збудована в грудні 1865 р. від Одеси до Балти (залізнична станція знаходилася за 8 км від Балти). До 1869 р. з'явилися ділянки від Балти до Кременчука. В 1869—1870 рр. відкрилася Курсько-Київська лінія, яка після побудови Московсько-Курської залізниці з'єднала центральний промисловий регіон з регіоном цукрової промисловості.
З побудовою в 1870 р. ділянок від Києва до Жмеринки й далі до Балти почала діяти Південна магістраль від Москви до Одеси. Після її спорудження першочерговим стало будівництво лінії з Москви через Донецький басейн до Азовського моря. Побудови Азовської магістралі однаково наполегливо домагалися донецькі вуглепромисловці, харківські поміщики й промисловці та московські фабриканти...
ж/д уже даже в конце 19 столетия сильно использовалось нашими пращурами в плане передвижения.
Поэтому мне кажется этот фактор (отдаленность проживания воспреемников и наличие ж/д сообщения) надо тоже учитывать, т.е. анализ ситуации должен быть до 1870-х и после...
liz пише:Интересный пример, когда крестная была совсем из далека...
Мне так кажется, что со времени появления железных дорог на просторах современной Украины
...Перша в підросійській Україні залізниця була збудована в грудні 1865 р. від Одеси до Балти (залізнична станція знаходилася за 8 км від Балти). До 1869 р. з'явилися ділянки від Балти до Кременчука. В 1869—1870 рр. відкрилася Курсько-Київська лінія, яка після побудови Московсько-Курської залізниці з'єднала центральний промисловий регіон з регіоном цукрової промисловості.
З побудовою в 1870 р. ділянок від Києва до Жмеринки й далі до Балти почала діяти Південна магістраль від Москви до Одеси. Після її спорудження першочерговим стало будівництво лінії з Москви через Донецький басейн до Азовського моря. Побудови Азовської магістралі однаково наполегливо домагалися донецькі вуглепромисловці, харківські поміщики й промисловці та московські фабриканти...ж/д уже даже в конце 19 столетия сильно использовалось нашими пращурами в плане передвижения.
Поэтому мне кажется этот фактор (отдаленность проживания воспреемников и наличие ж/д сообщения) надо тоже учитывать, т.е. анализ ситуации должен быть до 1870-х и после...
Здесь писали, что правоприемников брали из родственников. Это правильно, чаще так и было. Но я привела пример, что не всегда так было, брали даже издалека. А рассказ о железной дороге - отдельная песня.
Здесь писали, что правоприемников брали из родственников. Это правильно, чаще так и было. Но я привела пример, что не всегда так было, брали даже издалека. А рассказ о железной дороге - отдельная песня.
По Вашему рассказу я поняла, что ваши восприемники были родственниками... Ну если нет... или Вы пока родства не нашли...
А рассказ о ж/д - это совсем не отдельная песня, т.к. по своим родственникам начала 20 ст и рассказов жителей местности о их предках, начинает вырисовываться интересная картина...
В моей семье в начале 20 ст. двое (две сестры) из семи детей "умотали" в Одессу.
Один из дальних родственников Дидковских (1881 г.р.) - рожденный и похороненный в с. Дмитровка Фастовского р-на/Васильковской губ - оказывается плавал и по рассказам сегодня живущих родственников объездил весь мир, знал несколько языков, привозил всякие "багатства" из которых в семье еще сохранились серебряные столовые приборы.
Я так понимаю, кому-то из большой семьи смотаться в Одессу покрестить племянников в 1910 году проблем особо не было. Тем более что мой прадед (брат уехавших в Одессу) сам работал на железной дороге в соседнем с Дмитровкой населенном пункте.
Мне кажется, что советская пропаганда так вбила нам в голову, что до 1913 года в империи и "трава не росла", что мы иногда даже не можем представить уровень зажиточности наших предков конца 19 нач 20 ст...
И я не спорю с Вами, я только пытаюсь дорисовать картинку... Спасибо за пример, действительно далеко ехали...
Хотя встает вопрос - ехали ли? Дело в том, что по переписи 1897 года одна из сестер уже жила в Одессе, но приписана была к с.Дмитровки Васильковского уезда. И если бы она кого в Одессе надумалась крестить (даже позже у своей сетры), ее бы так и писали "проживающая в г. Одесе крестьянка д. Дмитровка Васильковскаго уезда". А если представить, что писарь забыл написать уточнение "проживающая"...
Да и по записям того времени (стык столетий) в приходе (где была Дмитровка) встречались записи крестин с приписанными даже к российским губерниям, но жившими там на местности.
Вот один из многочисленных примеров плотных контактов с Одессой:
5 июля 1900 в семье Афанасия и Дарии Домарацких родился сын Леонид - восприемники: с. Пивней приходский священник Федор Прокофьевич Сливницкий и города Одессы мещанина Геннадия Николаева Волоткевича дочь Анна девица (родство Волоткевичей и Домарацких пока не установленно)
D_i_V_a, спора нет, служили два бравых товарища.Дружили. Закончилась служба, разъехались к своим женам. Но по старой дружбе крестили детей. Могло быть и такое. Тем более, что по железке проще-простого доехать. Как пример, в этом селе проживали даже турецкоподданые греки. Тоже добрались как-то.
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >