1 ( 27-08-2017 14:02:06 змінене Ostapec`-Strilbyckyj )

Тема: Габсбург, Habsburg

Прізвище королівської  та імператорської династії в Європі.

Габсбурги — імператори Священної Римської імперії, Австрійської імперії (1804–67), Австро-Угорщини (1867–1918), Іспанії (1516–1700), частини Італії (від 16 ст. до 1866), Нідерландів (від 16 ст. до 1797).

Королі Галичини та Володимирії.

Земле, моjа всеплодьучаjа мати!
Сили, шчо в твоjij движель глубинi,
Краплоу, шчоб боiу смiлijше стоjати,
даj i мiнi!
Thanks: Balymba, kbg_dnepr2

Share

2

Re: Габсбург, Habsburg

Не лишнім буде згадати і про Герцога Буковини.

Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37

Share

3 ( 27-08-2017 12:40:20 змінене kbg_dnepr )

Re: Габсбург, Habsburg

Вікі:

Габсбурги (Habsburger / Haus Habsburg / Haus Österreich) — королівська династія, одна із наймогутніших в Європі. Її правління (понад шiсть століть) охоплює як середньовіччя, так і Новий час. Від 1273 до 1438 – з перервами і від 1438 до 1806 (з перервою в 1742 - 1745 роках) Габсбурги — імператори Священної Римської імперії, Австрійської імперії (1804–67), Австро-Угорщини (1867–1918), Іспанії (1516–1700), частини Італії (від 16 ст. до 1866), Нідерландів (від 16 ст. до 1797)[1]. Кров Габсбургів була і в французьких королях, і в Романових, і в іспанських монархах.

Правління Габсбургів залишило глибокий слід у середньовічній та новій історії Європи. До володінь Габсбургів належали й західно-українські землі: 1526 року вони приєднали північно-західну частину Закарпатської України, після австро-турецької війни 1683–99 – південно-східну частину (див. Карловицький конгрес), після 1-го поділу Польщі 1772 року інкорпорували Галичину на основі свого титулу королів Галичини та Володимирії. 1774 року, скориставшись російсько-турецькою війною 1768–1774, окупували Північну Буковину й приєднали її до Галичини. Від 1849 року дістали титул князів Буковини – після перетворення її на окремий коронний край герцогство Буковина. Наприкінці 18 ст., у 19 ст. і до розпаду Австро-Угорщини 1918 володарями західно-українських земель були Марія-Терезія (1740–80), Йосиф II (1780–90), Леопольд II (1790–92), Франц (1792–1835, від 1804 – імператор Австрії під іменем Франц I; 1792–1806 – германський імператор під іменем Франц II), Фердинанд I (1835–48), Франц Йосиф I (1848–1916), Карл I (1916–18).

+ Читати більше

У 16–17 ст. свою політику щодо козацької України Габсбурги будували відповідно до планів імперії, спрямованих на створення коаліції антитурецьких сил в Європі й приєднання до неї козацтва. З цією метою 1594 року імператор Рудольф II направив дипломата Еріха Лясоту на переговори до Запорозької Січі, потім приймав у себе козацьких послів. 1657 року імператор Фердинанд III встановив дипломатичні зв'язки з Богданом Хмельницьким і намагався залучити запорозьке військо до спільного фронту боротьби європейців проти Османської імперії[1].

На підвладних Габсбургам українських землях діяли загальні для всієї імперії закони, а також окремі щодо цих територій укази й розпорядження. Габсбурги доби освіченого абсолютизму – Марія-Терезія та її син Йосиф II, які «вивели Австрію з сумерків середньовіччини» (І. Франко), вживали заходи, спрямовані на матеріальний і культурний розвиток західно-українських земель. Видані Марією-Терезією закони обмежили панщину в Галичині 3-ма днями на тиждень. У 1782 році Йосиф II скасував особисту залежність селян від поміщиків. Складовою аграрної реформи Габсбургів став патент (указ) 1782, за яким у Галичині створювалися громадські страхові фонди збіжжя для допомоги селянам під час неврожаїв і голоду. 1774 року Марія-Терезія у Відні заснувала семінарію для підготовки греко-католицького духівництва «Барбареум», 1784 Йосиф II – німецький «Studium Ruthenum» при Львівському університеті з викладанням окремих дисциплін українською мовою. В українських землях Угорського королівства існувало понад 300 шкіл з українською мовою навчання. Водночас Габсбурги заохочували появу в Галичині, Буковині й Закарпатті німецьких і румунських колоністів: імператорський патент 1781 звільняв їх від податків, військової служби, надавав право на безплатне отримання землі та будівельних матеріалів. У 1817 році у Львові відновлено німецький університет, названий ім'ям імператора Франца I[1].

Під час революцій 1848–1849 в Європі правляча династія скасувала панщину й проголосила конституцію (див. Конституції Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії), яка дала можливість українцям створити першу власну політичну організацію – Головну руську раду. На засадах підтримки монархії рада розпочала діалог із Францем-Йосифом I. Проте петицію ради з вимогою поділу Галичини на автономні українську і польську частини імператор залишив без відповіді. Позитивно відгукнувшись лише на меморандум представника Закарпаття в раді А. Добрянського, він дав згоду на виділення українських районів Угорщини в окремий Ужгородський округ з широкими правами в галузі місцевої адміністрації та шкільництва. Нова конституція Габсбургів 1860 надала Галичині автономію, вигоди від якої для українців виявилися набагато меншими, ніж для поляків. У 19 – на початку 20 ст. політика Габсбургів щодо українців відзначалася непослідовністю та половинчастістю, була обтяжена антиукраїнськими впливами з боку консервативних сил польської та деяких інших національностей. Перша світова війна розставила нові акценти у підході Габсбургів до вирішення українського питання: з одного боку, в складі австро-угорської армії створюється Легіон Українських січових стрільців, а з іншого – як учасники Акта п'ятого листопада 1916 Габсбурги остаточно відмовилися розглядати будь-які ідеї поділу Галичини за етнічним принципом. Після розпаду Австро-Угорщини в українську політику активно влився онук Франца-Йосифа I ерцгерцог Вільгельм Габсбург (1895-1948), учасник української революції 1917–1921, відомий як Василь Вишиваний в середовищі легіону УСС, полковником якого він був. Певні кола сподівались висунути його на роль українського монарха, і навіть пропонували очолити заколот проти гетьмана Павла Скоропадського, від чого він відмовився. Через незгоду з уступками Симона Петлюри на користь Польщі подав у відставку та виїхав на еміґрацію. Брав активну участь у діяльності українських кіл в Австрії, був головою Українського національного вільнокозацького товариства. Після війни, у 1947 році був викрадений радянськими агентами, вивезений на територію Союзу та закатований у Лук'янівській тюрмі у Києві.

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share

4

Re: Габсбург, Habsburg

Теж "вікі":

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/72/Vyshyvanyi_01.jpg

Про "Василя Вишиваного" - Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен ( Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen )

Походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбургів. Родинною гілкою цього роду, до якого належали батьки Вільгельма, була династія Габсбургів-Лотаринзьких. В ній поєдналися дві гілки європейської знаті — Габсбургів і Лотарингів. Історія роду Лотарингів сягає ІХ століття, а Габсбургів ХІ століття. Поява поєднаного роду Габсбургів-Лотаринзьких веде початок від шлюбу герцога Лотаринзького — Франца Стефана І і Марії Терезії з династії Габсбургів в 1736 році. До цього роду також належало декілька королів і австрійських імператорів, і зокрема передостанній імператор Австро-Угорської імперії цісар Франц Йосиф I, якому Вільгельм фон Габсбург доводився троюрідним племінником.

З одного боку він прямий нащадок київської княгині Ольги і Великих князів Київських з роду Рюриковичів, а з іншого — Гедиміновичів.[2] Після одруження імператриці Марії-Терезії (1717—1780) з дому Габсбургів з Францом І Стефаном (1708—1765) з Лотарингського дому Габсбурги стали прямими нащадками київських Рюриковичів.

Франц І Стефан був нащадком герцога лотаринзького Карла ІІІ (1543—1608), що був одружений з Клод Валуа, донькою короля Франції Генріха ІІ (1519—1559) і Катерини Медичі. Генріх ІІ був прямим нащадком короля Франції Генріха І (1008—1060) і Анни Київської — доньки Ярослава I Мудрого, онуки Володимира I Великого, правнучки Святослава I Хороброго і праправнучки Ігоря I Старого і княгині Ольги. Таким чином Габсбургсько-Лотарингський дім, зокрема імператор Франц Йосиф I, і його племінник Вільгельм фон Габсбург (Василь Вишиваний) є нащадками давньокиївських князів з династії Рюриковичів.

Через шлюб імператора Священної Римської імперії Фердинанда І (1503—1564) з Анною Ягеллонкою (1503—1547) донькою чеського короля Владислава ІІ Ягелончика, онукою короля польського і великого князя литовського та руського Казимира IV Ягеллончика, правнучкою Владислава ІІ Ягайла (1351—1434) та його дружини Софії Гольшанської (1405—1461), що була донькою київського князя Андрія Гольшанського, Габсбурги є нащадками Гедиміновичів і через них стали споріднені з великокнязівським та королівським домом Романовичів (Роман II Великий, Данило Романович, Лев I та їх нащадками і спадкоємцями, Великими князями, споконвічними дідичами та королями Русі).

Батьком Вільгельма Габсбурга був австрійський архікнязь (ерцгерцог) Карл Стефан Австрійський (нім. Karl Stephan von Österreich) (1860–1933) — син Карла Фердинанда Австрійського і Елізабети Франциски Австрійської. Пізніше, після проголошення незалежності Польщі, він прийняв польське громадянство і позиціонувався одним з кандидатів на польський престол.

Його мати — австрійська архікнягиня Марія Терезія Австрійська-Тосканська (нім. Maria Theresia von Österreich-Toskana) (1862–1933) була дочкою архікнязя Карла Сальватора Австрійського-Тосканського та Марії Імакуляти Борбонської. Марія Тереза одружилася з Карлом Стефаном 28 лютого 1886 року в Відні.

Земле, моjа всеплодьучаjа мати!
Сили, шчо в твоjij движель глубинi,
Краплоу, шчоб боiу смiлijше стоjати,
даj i мiнi!
Thanks: Balymba, z.o.z2

Share

5

Re: Габсбург, Habsburg

Ще про нього

Починаючи з 14 і до 30 вересня у Львові, на площі Ринок, експонують виставку Українського інституту національної пам’яті «Люди Свободи» – це історії 26 постатей, які своєю працею та боротьбою в минулому столітті зробили можливим відновлення незалежності України
Ця розповідь про одного з них − Василя Вишиваного.
Буремні роки початку ХХ століття породили безліч яскравих історичних постатей: самовідданих і жертовних, безсердечних і жорстоких. Не стояли осторонь від світових зрушень і українці. Зброєю, пензлем, музикою, словом – вони боролися за свободу. Серед цих «Людей Свободи» – Василь Вишиваний.

www.lonckoho.lviv.ua/publikatsij … obody.html

Пошук предків: Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко (Могилевськ.)
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)

Share