71

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Одним із відомих родів, чия історія пов'язана із Біликами є Тройницькі. Останнім білицьким сотником був Петро Павлович Тройницький (1753-1764). У ХХ ст. маєток у Біликах мали його нащадки, зокрема Ольга Миколаївна Міклашевська (1852-1919).
   З мережі:
   Ольга Миколаївна Міклашевська - зі знатного одеського дворянського роду Тройницьких. Мати - Марія Григорівна Тройницька, в дівоцтві Красикова, батько - Микола Григорович Тройницький, дійсний статський радник, директор Одеського банку, пристрасний шанувальник літератури і живопису, був дружний з Гоголем і Львом Пушкіним - братом Олександра Сергійовича Пушкіна. Він залишив після себе спогади про ці зустрічі. Його рідний брат - Олександр Григорович Тройницкий (1807-1871) - відомий статистик, журналіст, головний редактор газети «Одеський вісник», з 1867 року - член Державної ради. Обидва брати отримали освіту в Рішельєвському ліцеї. Онук Олександра Григоровича - Сергій Миколайович після революції був директором Ермітажу, опублікував понад 100 наукових робіт про колекції музею.
   У Ольги Миколаївни було три сестри - Софія, Анна і Марія, а також брат Петро. Всі сестри (крім Ольги) закінчили в різний час Смольний інститут. Ольга була дружна з сім'ями Гребенщикова і Зволянского (родичі її сестри Софії), які щорічно відпочивали влітку у неї в різних маєтках - у Біликах, Біленькому, маєтку «Висока» під Смоленськом.
   Чоловік Ольги Миколаївни Миклашевський Михайло Ілліч (1 8531 91 6) катеринославський губернський предводитель дворянства, член Державної ради, гофмейстер Найвищого двору.
   Діти:
1. Ілля Михайлович Міклашевський (1877-1961) - кавалергард, командир лейб-гвардії Уланського Її Величності полку, генерал-майор. Закінчив Імператорський Олександрівський ліцей і вступив вольноопределяющимся в лейб-гвардії Кавалергардський полк. В 1898 р витримав офіцерський іспит і був проведений в корнети. Залишався на службі в лейб- вардії Кавалергардському полку і в мирний час, і під час війни до початку 1917 р. В 1916 р. полковник і командир дивізіону. нагороджений Георгіївською зброєю за бої на Стоході під час Брусиловського наступу в 1916г. 16 лютого 1917 м призначений командиром лейб-гвардії Уланського Її Величності полку. Полк брав участь в наведенні порядку в тилу в районі Славути влітку 1917 р. Після розвалу фронту восени 1917 м повернувся в Петроград.
   Влітку 1918 м пробрався через Україну в Добровольчу армію і в жовтні 1918 р. в Новоросійську брав участь на початку формування звідногвардійського Кірасирського полку (спочатку команда кінних розвідників при звідногвардійському піхотному полку полковника Моллера). Продовжував формуватися як полк і після того, як був спрямований в Північну Таврію в складі Кримсько-Азовської Добровольчої армії генерала Боровського. З відступом на АкМанайські позиції і переформовуванням Кримсько-Азовської армії в квітні 1919 р. у 3-й армійський корпус звіднокірасирський полк увійшов до складу окремої кавалерійської бригади, начальником якої був призначений полковник І. М. Міклашевський. На початку червня 1919 р. бригада брала участь у прориві АкМанайських позицій, під час
якого 5 червня 1919 р. полковник Міклашевський, який перебував в передових колах, був важко поранений. В командування бригадою, незабаром перейменованої у 2-у кавалерійську дивізію, вступив командир 2-го кінного генерала Дроздовського полку полковник І.Г.Барбович. Наказом по 3-му армійському корпусу від 25 червня 1919 р. полковник Міклашевський був «допущений надалі до призначення» (мабуть, ще не оговтався від поранення) до в.о. командувача 1-ю бригадою у 2-й кавалерійської дивізії, а в липні (мабуть, після одужання) призначений командиром 2-ї кавалерійської дивізії, разом з 1-ю кавалерійською дивізієюгенерала Чекотовського, що увійшла в 5-й кінний корпус генерала Юзефовича.
   Командуючи дивізією, полковник Міклашевський брав участь в боях за Ніжин, Бахмут, Глухів та ін. Наказом по ЗСПР від 14 листопада 1919 р. за № 37 «произведен за боевые отличия» в ранг генералмайора. 4 грудня 1919 р. важко захворів на тиф і знову здав полковнику І.Г.Барбовичу зведену кавалерійську дивізію, в яку був зведений 5-й кінний корпус. Після одужання знаходився в розпорядженні інспектора кінноти в Російській армії генерала Врангеля. Після евакуації армії в Галліполі в листопаді 1920 р., разом зі зведеною кавалерійською дивізією прибув до Королівства СХС, звідки переїхав до Франції. На листопад 1951 р. голова об'єднання лейбгвардії Уланського Її Величності полку. Проживав в Ніцці, де і помер 14 жовтня 1961 р. Похований на російському цвинтарі Кокад. Одружений був на Катерині Олексіївні Бобринській (1882-1954), від шлюбу мав сина Павла (1920), який нині проживає в Канаді. (Використано матеріали кн .: Микола Рутич Біографічний довідник вищих чинів Добровольчої
армії та Збройних Сил Півдня Росії. Матеріали до історії Білого руху М., 2002
).
   2. Тетяна Михайлівна Міклашевська (13.05.1879-11.11.1967) - одружена з князем Анатолієм Анатолійовичем Гагаріним (1876, Одеса-1954, Ніцца). Від шлюбу дочка Тетяна (1915-1998). Князь Гагарін Анатолій Анатолійович, нар. 25 листопада 1876 в Одесі. Полковник Кавалергардского полку. У Добровольчої армії. Учасник 1 го Кубанського ("Крижаного") походу, начальник Спільного відділу штабу армії; з 17 січня 1919 командир партизанського ген. Олексієва піхотного полку; з червня 1919 по січень 1920 р. командир 2-го Олексіївського полку. Поранений в жовтні 1920 року. Евакуйовано в 1920 з Одеси на
пароплаві "Грегорі". У Російській Армії командир дивізіону в Гвардійському кавалерійському полку. В еміграції. Помер 24 листопада 1954 в Ніцці (Франція).
   3. Костянтин Михайлович Міклашевський (20.05.1885, Київ-16.12.1943, Париж) актор, режисер, теоретик театру, один з родоначальників звукового кіно. Опублікував кілька робіт по італійському театру, мистецтву і звуковому кіно, брав участь в організації арткабаре «Бродячий пес» і «Притулок комедіантів» в Петербурзі, активний сподвижник Н.Н.Євреінова. В 1904 р. закінчив Олександрівський ліцей і вступив на службу чиновником Державної канцелярії.
   4. Вадим Михайлович Міклашевський (1890-1963) - чиновник канцелярії міністерства Імператорського двору, титулярний радник. Закінчив в 1911 році Олександрівський ліцей. Одружився в еміграції, в Парижі, на вдові барона Г.В. Фредерікc-Маразлі Марії Володимирівні Охотникової (1 897 5.03.1 983). Поховані барон Г.В.Фредерікс-Маразлі, М.В. Охотнікова і Вадим Міклашевський на кладовищі Батіньоль в Парижі в одній могилі.
   Ольга Миколаївна Миклашевская померла в Одесі в 1919 році від тифу.
www.kajuta.net/taxonomy/term/129
   І там само опубліковані фото з білицького маєтку Міклашевських, що стало для мене не аби яким відкриттям. Покладу їх сюди.

Post's attachments

Білики.jpg
Білики.jpg 115.76 kb, 1 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена, Ivan2

Share

72

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Ніна та Олег. Білики, Ворскла.

Post's attachments

Білики Ворскла (Ніна і Олег).jpg
Білики Ворскла (Ніна і Олег).jpg 252.22 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

73

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Білики (Олег, Ніна, Наталія).

Post's attachments

Білики2.jpg
Білики2.jpg 304.79 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

74

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

В Біликах.

Post's attachments

Білики3.jpg
Білики3.jpg 246.36 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

75

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Купальня у Біликах, червень 1911 р.

Post's attachments

Білики4.jpg
Білики4.jpg 43.5 kb, 1 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

76

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

У маєтку О.Міклашевської в Біликах. 1911 р.

Post's attachments

Білики5.jpg
Білики5.jpg 48.1 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

77

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Маєток у біликах.

Post's attachments

Білики6.jpg
Білики6.jpg 63.36 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

78

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Наталія у білицькому маєтку Міклашевських.

Post's attachments

Білики7.jpg
Білики7.jpg 230.64 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

79 ( 30-09-2017 15:33:34 змінене Relic hunter )

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

   Давно хочу поділитися фото з Білицького санаторію.
   Отже, Білики, кутки Боярка та Федорівка. Колишній маєток Кочубеїв зі зміною влади логічним чином переходить в руки "революційного пролетаріату" і там створюють санаторій. На скільки мені відомо, був він одразу комсомольським, потім, після другої світової війни перейшов у відання військових, чи то артилеристів, чи то ПВО. На 1959 р. Територія вже була у запустінні, споруди розкрадалися - місцеві жителі тягли звідти все, що згодиться у господарстві або будівництві. На сьогодні це просто ліс помережений дорогами з бруківки. В кущах деінде видніються стіни холодників ще дореволюційного часу. Сходи, що будуть нижче на фото розкрадені, а з їх бетонних деталей ростуть дерева. Єдина річ, що залишилася і яку ще можливо врятувати - це т.зв. Санаторські ворота на самому піці Боярської гори. Місцевій владі варто б поспішити із рішенням щодо їх долі. Природа відвойовує своє.
   У БХМ зберігаються декілька фото з цієї установи. Можливо комусь стане у нагоді.
   Перше фото “Санаторий У.К.У. ЦК ЛКСМУ. 1938 г.” (Напис на звороті: “ХПК с 1933 по 1938. Санаторий стал называться после У.К.У. ЦК ЛКСМУ. Вырубили лес и построили санаторий”). Фото опубліковане десь у мережі, щось про розвиток медичної галузі, але без посилання на джерело або місце зберігання. Так що мої вітання тим мега-публікаторам, вчіться науковій етиці.

Post's attachments

08.jpg
08.jpg 338.61 kb, 3 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

80

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

“Санаторий У.К.У. ЦК ЛКСМУ. Спуск в парк” Фото вірогідно 1938 р.
Фонди БХМ.

Post's attachments

11.jpg
11.jpg 366.34 kb, 1 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

81

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Дерев’яні сходи до ріки у санаторії. Фото вірогідно 1938 р. Фонди БХМ.

Post's attachments

12.jpg
12.jpg 324.61 kb, 3 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

82

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Вождь бдіт, навіть у оранжереї wink
Оранжерея У.К.У. ЦК ЛКСМУ. Фото вірогідно 1938 р. Фонди БХМ.

Post's attachments

13.jpg
13.jpg 374.81 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

83

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Персонал та відпочиваючі У.К.У. ЦК ЛКСМУ. Фото вірогідно 1938 р. Фонди БХМ.

Post's attachments

14.jpg
14.jpg 367.74 kb, 1 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

84

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Персонал У.К.У. ЦК ЛКСМУ. Фото вірогідно 1938 р. Фонди БХМ.
   На звороті нерозбірливо: “Доктор Попов, профессор из Харькова, директор, профессор из Харькова… Сиверский, умер в Кобеляках”

Post's attachments

15.jpg
15.jpg 324.1 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

85 ( 30-09-2017 15:35:25 змінене Relic hunter )

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

І власне Санаторські ворота. На їх фоні - заняття художнього гуртка білицької школи № 1, під керівництвом В.А. Курловича. Дві картини із зображеннями воріт у БХМ датуються кін. 1960-х рр. (БХМ № 110, 111). Тому можна припустити, що це фото саме того пленеру біля пам'ятки.
На сьогодні вони нажаль не такі sad

Post's attachments

гурток.jpg
гурток.jpg 181.34 kb, 2 downloads since 2017-09-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

86

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Будні біличан wink
(фото з колекції музею шк № 2, сел. Білики)

Post's attachments

IMG_2163.JPG
IMG_2163.JPG 79.05 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

87 ( 26-10-2017 09:59:48 змінене Relic hunter )

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Об открытии при Полтавском Инвалидном доме однокласного народного училища и о преобразовании его в 2-х классное. 1894 // ЦДІАК. Ф. 707. – Оп. 218. – Спр. 87.

Арк. 1
Октября 4 дня 1894 г.
Его Превосходительству Господину Попечителю Киевского Учебного Округа

Вследствие представления Инспектора народных училищ 4-го района Полтавской губернии Воблаго от 30 истекшего сентября за № 296, представляя при сем отношение Комитета по заведывании делами Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ, от 21 сентября сего года за № 773, с приложением копии отношения Канцелярии Министра Путей Сообщения от 24 августа 1891 года за № 4973, а так же отношение Заведывающего Пол-
Арк. 1 зв.
тавским Отделением Инвалидного для железнодорожных служащих дома от 30 сего сентября за № 156, имею честь покорнейше просить Ваше Превосходительство о разрешении открытия одноклассного училища Министерства Народного Просвещения при Полтавском Отделении Инвалидного Дома, в Кобелякском уезде, близ местечка Белики, на средства означенного Комитета, во временном помещении, впредь до устройства отдельного здания для предполагаемого к открытию училища, имеющего быть преобразованным в двухклассное училище Министерства Народного Просвещения.
Директор Н.Прелин

+ Читати більше

Арк. 2
Сентября 30 дня 1894 г.
Господину Инспектору народных училищ 4-го района Полтавской губернии

   В дополнение к отношению Комитета по заведыванию делами инвалидного для железнодорожных служащих дома Императора Александра ІІ-го от 21-го сентября с/г за № 773, имею честь сообщить, что на содержание однокласной школы при Полтавском Отделении с комплектом в 30 человек детей обоего пола Комитетом ассигнуются на 1894/5 учебный год следующие средства:
                На учебные пособия                        100 рублей
        учебники и библиотеку                        200 рублей
        класную мебель                            150 рублей
        содержание учителю                        600 рублей
                Священнику за преподавание
            Закона Божия                        100 рублей
        содержание сторожа при школе                120 рублей
        отопление каменным углемпомеще-
ния школы, состоящего из одной простор-
ной комнаты                                    30 рублей
___________________________
Итого            1300 рублей

Вместе с сим имею честь заявить, что для преподавания Закона Божия мною приглашен Священ-
Арк. 2 зв.
ник Кобелякской кладбищенской Церкви О. Константин Мариниченко, об утверждении которого в должности покорнейше прошу Вашего ходатайства пред высшим духовным начальством.

Заведывающий полтавским
отделением инвалидного дома [штамп]                подпись
Арк. 3
[машинопись] Копия
Канцелярия министра
С-Петербург
24 августа 1891 г.
№ 4973
Отв на № 277

В Комитет Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ-го

На сделанное Канцелариею Министра Путей Сообщения сношение с Департаментом Народного просвещения о рарешении преобразовать одноклассное училище при Московском Отделении в двухклассное, без применения к оному требования инструкции 4 июня 1875 г. об отводе земельного участка, - Министр Народного Просвещения, 14 сего августа № 14.148, отозвался, что он не встречает препятствия к преобразованию названого училища в двухклассное, но что при этом находит весьма желательным и полезным, чтобы для этого училища, согласно помянутой инструкции, была отведена десятина земли, на которой мог бы быть устроен сад и огород что в свою очередь дало бы возможность ученикам в свободное от учебных занятий время практически изучать садоводство, огородничество и другие полезные отрасли сельского хозяйства.
О вышеизложенном Канцелярия Министра
Арк. 3 зв.
имеет честь уведомить Комитет, в ответ на представление 30 марта сего года № 277.
Подлинное подписали Директор Михневич и за Делопроизводителя Марсов

С подлинным верно
Секретарь Комитета        подпись

Арк. 4
[машинопись]
На левом поле приписка “Ходатайствовать
о разрешении открытия одноклассного училища
М.Н.П. в Полтавском Отделении Инвалидного дома,
в Кобелякском уезде, близ местечка Белики
Инспектор К. Воблый”
Комитет по зав.
делами инвал. для д.ж.
дома 21 сентября 1894
№ 773 СПб

Г. Инспектору Народных Училищ Полтавской губернии 4 го участка.

Предполагая начать в настоящем году обучение детей инвалидов в Полтавском Отделении Инвалидного Дома, находящемся в Полтавской губернии Кобелякского уезда близ села Белики, Комитет имеет честь покорнейше просить Вашего, Милостивый Государь, разрешения на открытие в означенном Отделении одноклассной школы Министерства Народного Просвещения, при чем школа будет помещена временно в одном из отстроенных свободных помещений, впредь до постройки отдельного здания, предназначенного для училища а равно просить Вас о допущении к преподаванию в школе переведенного из Московского Отделения учителя Г.И. Светлова, документы которого находятся у г. Инспектора Народных училищ Московской губернии 3 участка.
При отстройке в Полтавском Отделении училищного здания, Комитет предполагает открыть 2-х классное училище Министерства Народного Просвещения вамен испрашиваемого ныне одноклассного, а потому для сведе-
Арк. 4 зв.
ния Вашего препровождает при сем копию с отношения Канцелярии Министра Путей Сообщения от 24 августа 1891 года за № 4973, о разрешении Господином Министром Народного Просвещения преобразования одноклассного училища при Московском отделении Инвалидного Дома в двухклассное без применения к оному требования инструкции 4 июня 1875 года.

Председатель Комитета            подпись

Секретарь        подпись

Арк. 5
Попечителя Киевского
Учебного Округа
Канцелярия
Стол 4
2 декабря 1894 г.

Г. Директору народных училищ Полтавской губ.

Разрешаю открыть одноклассное начальное училище Министерства Народного Просвещения при Полтавском отделении Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ в Кобелякском уезде, близ м. Белики, на средства Комитета по заведыванию делами означенного Дома, согласно представленному Вами штату имею честь об этом уведомить Вас, М.Г., для надлежащего распоряжения покорнейше прошу о времени открытия означенного училища и числе поступивших в оное детей своевременно мне донести.
Подпись

Арк. 5 зв.
[…]
Арк. 6
[копию сделать для публикации]
М.Н.П.
Киевский Учебный Округ
Директора
Народных Училищ
Полтавской губернии
Января 18 дня 1895 г
№ 57
Полтава

Его Превосходительству Господину Попечителю Киевского Учебного Округа

Во исполнение предложения от 2 декабря прошлого года за № 10000, имею честь донести Вашему Превосходительству, что одноклассное начальное училище Министерства Народного Просвещения при Полтавском отделении Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ, в Кобелякском уезде, близ местечка Белики, открыто 9 сего января в составе 34 учащихся, из которых 18 мальчиков и 16 девочек.

Директор Н. Прелин

Арк. 6 зв.
[…]
Арк. 7
Попечителя
Киевского Учебного Округа
Канцелярия
Стол 4
4 февр 1895 года
№ 866

Г. Министру Народного Просвещения

Имею честь покорнейше донести Вашему Сиятельству, что при Полтавском Отделении Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ, в Кобелякском уезде, близ местечка Белики, 9 января сего года открыто одноклассное начальное училище Мва Нар. Пр. в составе 34 учащихся, из коих 18 мальчиков и 16 девочек.

Арк. 7 зв.
[…]

Арк. 8
М.Н.П.
Киевский Учебный округ
Директора
народных училищь
Полтавской губернии
Июля 20 дня 1896 г.
№ 1341
Полтава

Его превосходительству Господину Попечителю Киевского Учебного Округа

Вследствие представления Инспектора народных училищ 4 района Полтавской губернии Воблаго, от 9 сего июля за № 708, представляя при сем копию отношения заведывающего Полтавским отделением инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ, от 7 июля за № 215, и план каменного вновь устроенного здания для двуклассного училища при названном отделении, имею честь покорнейше просить Ваше Превосходительство о разрешении преобраовать с наступающего учебного года
Арк. 8 зв.
одноклассное начальное училище Министерства Народного Просвещения при Полтавском отделении Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ, в Кобелякском уезде, близ м. Белики, в таковое же двухклассное по инструкции 4 июня 1875 года, в коем обучались бы мальчики и девочки, на средства Комитета по заведыванию делами означенного дома.

Директор Н. Прелин

Арк. 9
Копия
Полтавское отделение
Инвалидного
для
железнодорожных служащих
дома
Императора Александра ІІ
Июля 7 дня 1896 года
№ 215
Станция Белики, Харьково-Никола-
евской железной дороги

В дополнение к отношению моему от 21-го июня сего года за № 199, имею честь при сем препроводить план школы Полтавского отделения и сообщить:
1) что на содержание двухклассного училища при Полтавском Отделении ассигновано Комитетом следующие суммы:
Содержание заведывающему училищем                    600 руб.
        одной учительницы                            480 руб.
        сторожу                                    120 руб.
На учебные пособия                                300 руб.
        покупку книг и содержание библиотеки                200 руб.
        отопление                                    300 руб.
и освещение                                        15 р.
2) При полном комплекте инвалидов в 80 семейств детей школьного возраста можно считать от 125 до 150 человек.
Подлинное.
Арк. 9 зв.
подписал заведующий Полтавским Отделением Инвалидного дома А. Тишныян (?)

С подлинным верно:
Инспектор Народных училищ К. Воблый

Арк. 10
Попечителя
Киевского Учебного Округа
Канцелярия
Стол 4
31 июня 1896 года
№ 8181

Г-ну Директору нар. Училищ Полтав. губ.

Разрешаю преобразовать с наступающего учебного года одноклассное начальное училище М-ва Нар. Просв. При Полтавском отделении Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ, в Кобелякском уезде, близ м. Белики, в таковое же двух классное, по инструкции 4 июня 1875 г. на средства Комитета по Заведыванию делами означенного домах, с допущением к обучению в училище мальчиков и девочек, им. ч. об этом уведомить Ваше Превосходит […] и представление от 20 июня сего года

[х – примечание на левом поле: Согласно штату училища приведенному в копии отношения заведывающего Полтавским отделением названного дома за № 215]
Арк. 10 зв.
За № 1341, с возвращением плана дома, покорнейше прося о дне преобразования училища и числе учащихся в нем донести Управлению Округа.

Арк. 11
М.Н.П.
Киевский Учебный округ
Директора
народных училищь
Полтавской губернии
Декабря 12 дня 1896 г.
№ 2270
Полтава

В Управление Киевского Учебного Округа

Во исполнение предложения Его Превосходительства Господдина Попечителя Киевского Учебного Округа от 31 июля сего года за № 8181, имею честь уведомить Управление Округа, что 1 сего декабря одноклассное Министерское училище, состоящее при Полтавском отделении железнодорожных инвалидов дома Императора Александра ІІ, вблизи м. Белики, Кобелякского уезда преобразовано в двухклассное по Инструкции 4 июня 1875 года в составе пока 4х последовательных отделений, из коих 3 первых отделения составляют первый класс и 4е отделение второй, с числом учащихся в первом классе 27 мальчиков и 35 девочек, и во втором – 15 мальчиков и 3 девочки, а всего учащихся 42 мальчика и 38 девочек.

Директор Н. Прелий
Арк. 11 зв.
[…]

Арк. 12
черновик
К.П.К. Уч. Секр.
Стол 4
15 янв 1897 г.
№ 381

Г-ну М-ру Нар. Просв.

Представлением от 4 февраля 1895 г. за № 866 я имею честь донести Вашему Сиятельству об открытии одноклассного начального училища М-ва Нар. Пр. при Полтавском отделении Инвалидного для железнодорожных служащих Дома Императора Александра ІІ в Кобелякском уезде Полтавской губ., близ м. Белики инне в дополнение к вышеупомянутому предствалению, имею честь сообщить доложить [над строкой] Вашему Сиятельству, что означенное училище 1 декабря минувшего года преобразовано в двухклассное училище по инструкции 4 июня 1875 г. при 80 учащихся, из каких 42 мальчика и 38 девочек.
Арк. 12 зв.
[…]

Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

88

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Успенська церква у Біликах (за вид. Полтавіка, Т.12)
   Дата будівництва першої дерев’яної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці у м-ку Білики Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького р-ну) невідома. Лише теоретично можна висловити здогад про її існування у кін. 17 – на поч. 18 ст. Найдавніша відома згадка про храм відноситься до 1722, коли документи називають «отца Петра Успенского», який володіє винницею на чотири казани. Церква згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею її із відомства Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії. У той час у храмі несли службу 1 священик («піп») та 3 церковнослужителі. 1862 було оновлено іконостас та відремонтовано дзвіницю, 1867 дерев’яну покрівлю замінено на металеву, 1875 церкву поставлено на мурований цоколь та збудовано нову дзвіницю. 1890 на місці старого храму збудовано нову дерев’яну церкву, яку 1902 було перебудовано. Церква була холодною, в одному зв’язку з дзвіницею.
   1890 У. ц. володіла 800 руб. церковного капіталу, 0,25 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для причту, діяло класне зразкове училище. 1895 церковний капітал виріс до 1200 руб., створено капітал для причту у 800 руб. 1902 мала церковну сторожку, будинки для священика та церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка та дві школи грамоти. 1912 мала квартири для священика і псаломщика, володіла 33 дес. ружної землі.
   У жовт. 1776 у церковній парафії значилося 80 дворів та 20 бездвірних хат. 1895 службу відвідувало 1695 душ обох статей. 1902 у парафії, крім частини населення м-ка Білики, перебували жителі урочищ Крута Стінка та Малинина Балка, службу відвідувало 1746 душ обох статей. 1912 у парафії, крім жителів м-ка Біликів, 15 н. п., церковну відправу відвідувало 1847 душ.
   У 1906 громада У. ц. виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до його збірки церковних старожитностей старовинну фелонь французького шовку, заткану по коричневому тлу розовими, блакитними, білими та срібними квітами. На опліччі шитвом золотою ниткою зображено Успіння Божої Матері в сяйві; по краях опліччя та на його передній частині – рослинний орнамент шитий срібною ниткою. Підкладка виготовлена із жовтої тканини. 1915 фелонь разом з колекцією Давньосховища була подарована Природничо-історичному музею Полтавського губ. земства і досьогодні є окрасою збірки ПКМ.
   У. ц. діяла в роки радянської влади. Вірогідно, відновила діяльність 1942. У новітній час громада зареєстрована 20.06.1992 за № 47. Для богослужінь використовує молитовний будинок.
   Із священиків відомі: Петро (1722), Іоанн Євстафійович Гамагін (1890), Петро Григорович Романовський (1895, 1902, 1912), протоієрей Семен Іванович Дикун (16.07.1975–1.03.1983), протоієрей Василь Мурас (1983 ?–2006); із псаломщиків: Пантелеймон Гаврилович Головко (1890), Федір Іванович Рудичев (1890), Григорій Корнілович Чернявський (1895), Олександр Васильович Романовський (1902), Павло Петрович Шаповаленко (1912); із церковних старост: козак Климент Прокопович Піхуля (1902, 1912), Іван Федорович Шапка (1974), Марія Петрівна Демченко (2008).
   Літ.: Джерела…, 2004. – С. 162; Коломенский, 1890. – С. 176-177; Коломенский, 1895. – С. 128; Клировая книжка…, 1902. – С. 208-209; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 63; Трипольский, 1908. – С. 95; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.
   В.О. Мокляк, В. А. Павленко.

history-poltava.org.ua/?p=801

Post's attachments

20-2.jpg
20-2.jpg 91.48 kb, 3 downloads since 2017-10-26 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

89

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Миколаївська церква у Біликах (за вид. Полтавіка, Т.12)
   Церква в ім’я св. Миколая у м-ку Білики Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького р-ну), дерев’яна, побудована 1750. Згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. У той час у ній несли службу 2 священики («попи») та 5 церковнослужителів. 1883 старий храм перебудували. 1903 збудовано нову дерев’яну холодну церкву, в одному зв’язку з дзвіницею.
   1890 М. ц. мала будинок для псаломщика, володіла 0,25 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, капіталом для причту в 500 руб. 1895 володіла церковним капіталом у 760 руб. та причтовим у 500 руб. 1902 мала церковну сторожку, чотири лавки на базарній площі, 528 кв. саж. садибної та 33 дес. ружної землі. 1912 діяла церковнопарафіяльна школа.
   У жовт. 1776 до парафії М. ц. входило 60 дворів та 24 бездвірних хат. 1895 церкву відвідувало 1453 душ обох статей. 1902 до парафії входили м-ко Білики та с. Федорівка, службу відвідувало 1616 осіб обох статей. 1912 церкву відвідувало 1657 душ різних станів, у парафії значиться 10 н. п.
   М. ц. зруйновано у 1930-х. Релігійна громада існувала в роки радянської влади, використовуючи для богослужінь молитовний будинок. У 2002 громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 03.10.2002 за № 300. 13.10.2002 у новозбудованому приміщенні М. ц. відбулося архієрейське служіння, очолене єпископом Полтавським і Кременчуцьким Филипом.
   Із священиків відомі: Іоанн Петрович Кобищенов (1890, 1895, 1902, 1912); із дияконів: Олександр Андрійович Коркішко (1902), Іван Андрійович Гриневич (1912), ієрей Олександр Вільховий (2008); із псаломщиків: Федір Михайлович Протопопов (1890), Олександр Андрійович Коркішко (1890, 1895), Іван Плохотін (1895), Яків Олександрович Воблий (1902); із церковних старост: козак Петро Михайлович Сулима (1902), козак Тимофій Кузьмич Мокрий (1912), Олександр Михайлович Корнієнко (2008).
   Літ. : Джерела…, 2004. – С. 163; Коломенский, 1890. – С. 154-155; Коломенский, 1895. – С. 208; Клировая книжка…, 1902. – С. 208; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 64.
   В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

history-poltava.org.ua/?p=793

Post's attachments

19.jpg
19.jpg 108.66 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

90

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Георгіївська церква у Біликах (за вид. Полтавіка Т.12)
   Церква в ім’я св. Георгія Переможця у м-ку Білики Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького р-ну) згадується як існуюча 10.10.1776 у зв’язку з передачею її з відомства Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії. На той час у ній несли службу 2 священики («попи»), 2 церковнослужителі. У ппарафії було 50 дворів. Г. ц. розташовувалася в межах укріплень Білицької сотенної фортеці неподалік Миколаївської церкви. Серед жителів м-ка мала назву «фортечна». Зникла, вірогідно, наприкінці 18 ст. У 1890 на її місці існувала капличка у пам’ять про Г. ц. Наприкінці 19 ст. щороку, 23 квіт., від цієї каплички відбувався велелюдний хресний хід до річки для освячення води. За переказами, хід було встановлено на честь перемоги над ворогом чи врятування містечка від розорення. Ін. відомості про Г. ц. відсутні.
   Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; Романовский П. Сведение о местечке Беликах и его предместье «Боярка», Кобелякского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1890. – № 5. – С. 174.
   В. О. Мокляк, В. А. Павленко

history-poltava.org.ua/?p=789

Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

91 ( 16-06-2020 14:05:15 змінене Relic hunter )

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Покровська церква у Біликах (за вид. Полтавіка, Т.12)
   Дата будівництва першої дерев’яної церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці у м-ку Білики Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького р-ну) невідома. Лише теоретично можна висловити здогад про існування церкви у кін. 17 – на поч. 18 ст. Найдавніша відома згадка про П. ц. відноситься до 1722, коли церковна пасіка налічувала 4 вулики «пчол на зиму оставленных». У 1751 на місці старої коштом сотників Білицького – Петра Тройницького та Нехворощанського – Каленика Прокопієва була зведена нова тридільна церква. 10.10.1776 її було передано із відомства Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії. У той час у ній несли службу 1 священик («піп»), 1 дяк, 4 священнослужителі. Перебудована у 1781. 1791 кошти для нової перебудови надала кн. Уляна (?) та її син Микола (?). У цей період існування храму до його західної дільниці було прибудовано дерев’яну дзвіницю, яку перебудували 1859, зробивши другий ярус восьмигранним та надавши йому шатрове завершення з декоративним ліхтарем та шоломоподібною маківкою з хрестом. Одночасно дзвіницю було пофарбовано олійною фарбою у білий колір. У 1867 у храмі проведено капітальний ремонт, під час якого з північної та південної сторони центрального об’єму прибудували два притвори з чотириколонними портиками, увінчаними трикутними фронтонами. Над сходами встановили ганки. Під час наступного ремонту 1880 над вівтарем на дзвіниці стару покрівлю було замінено на металеву та пофарбовано її в зелений колір. 1889 церква поставлена на мурований цоколь, а територію обнесено дерев’яною огорожею та встановлено ворота з двома хвіртками. На поч. 20 ст. П. ц. – хрещата в плані, одноверха, п’ятидільна споруда, в одному зв’язку з дзвіницею. Покрівля над центральним об’ємом мала залом, а над четвериком за допомогою парусів було встановлено восьмигранний світловий барабан, який мав у кожній площині по прямокутному вікну і завершувався дерев’яним декоративним ліхтариком та шоломовидною маківкою з хрестом. Церква відома також під назвою «Лісова» завдяки своїй віддаленості від центру містечка.
   У 1906 громада П. ц. виступила одним із фундаторів Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до його колекції полотняний «расшитый крупным рисунком» підризник довж. 2 аршини та олов’яну дарохранительницю у вигляді саркофагу на трьох ніжках.
   1890 П. ц. мала будинок для священика, 100 руб. капіталу для причту, 0,25 дес. садибної та 33 дес. ружної землі. 1895, крім згаданого капіталу для причту, мала 80 руб. церковного капіталу, будинок для священика. 1902 мала церковну сторожку, 2 будинки для причту, діяла церковна б-ка та церковнопарафіяльна школа грамоти змішаного типу. 1912 діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.
   У жовт. 1776 у церковній парафії значилося 50 дворів та 38 бездвірних хат. 1895 до парафії входили м-ко Білики та 4 хутори, службу відвідувало 1532 душі обох статей. 1902 у парафії – м-ко Білики та урочища Кустолово, Крута Стінка, Крутий Яр, у яких налічувалося 1748 душ парафіян обох статей. 1912 у приході – 1893 душі різних станів із 7 н. п.
   П. ц. закрита на поч. 1930, за ін. даними – 1932, після чого споруда була розібрана. Релігійна громада відновила діяльність у груд. 1941 у молитовному будинку. Зареєстрована 25.02.1946 за № 281. Повторно – 19.11.1947 за № 24.
   Із священиків відомі: Іоанн Андрійович Чмиховський (1890, 1895), Ананій Григорович Пащенко (1902), Андрій Олександрович Черницький (1912), Олександр Олександрович Петрушевський (1951–1952, 1953), Матвій Андрійович Устименко (1950, 1952–1953), Андрій Ілляшевич (1957); із дияконів: Леонід Петрович Кирієв (1902); із псаломщиків: Петро Дмитрович Орловський (1890), Віктор Петрович Ващинський (1895), Яків Андрійович Подольський (1912); із паламарів: Юхим Васильович Прокопович (позаштатний 1902); із церковних старост: козак Федір Сидорович Зозуля (1902), козак Прокіп Андрійович Коба (1912), Касьяненко (1944).
   Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 103; Джерела…, 2004. – С. 163; Коломенский, 1890. – С. 176-179; Коломенский, 1895. – С. 128-129; Клировая книжка…, 1902. – С. 208-209; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 62; Трипольский В. Полтавское епархиальное древлехранилище: Указ. с описанием выдающихся письменных и вещественных памятников церковной старины Полтавской Епархии. – Полтава: Электрич. типогр. Г. И. Маркевича, 1908. – С. 55, 107; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.
   В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

history-poltava.org.ua/?p=795

Post's attachments

6707.jpg
6707.jpg 93.28 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

92 ( 16-06-2020 14:03:28 змінене Relic hunter )

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Преображенська церква у Біликах (за вид. Полтавіка, Т.12)
   Дата будівництва храму на честь Преображення Господнього у м-ку Білики Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького р-ну) невідома. Дерев’яна церква цього імені згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею її із відомства Київської до відомства Слов’янської та Херсонської єпархії. У той час у ній несли службу 1 священик («піп») та 4 церковнослужителі. До парафії входило 64 двори та 37 бездвірних хат. У 1866 було пофарбовано та поновлено іконостас.
   П. ц. існувала до 1868, коли була ліквідована за розпорядженням єпархіального керівництва та перенесений до с. Дрижина Гребля Кобеляцького пов. Причиною такого рішення було незручне місцерозташування храму. Офіційне оголошення про закриття церкви відбулося після літургії 14.01.1868, а церемонія закриття відбулася 25.01.1868. За наказом благочинного з цієї причини священики білицьких церков кожен у своєму храмі відслужили вечірню і вранішню службу та о 8-й год. ранку прибули до П. ц. для соборної відправи божественої літургії, яка відбувалася у присутності місцевої влади та чинів поліції. Після служби повторно було зачитано указ про перенесення храму і розпочався молебен на його честь, після якого священики розпочали роздачу церковного начиння присутнім та стали демонтувати алтар. По закінченні церемонії усі, хто був присутній на службі, на чолі із священиками вирушили зі співом тропарів до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, яка, очевидно, прийняла до своєї парафії паству ліквідованого храму.
   У 1909 в колекції Полтавського єпархіального давньосховища зберігалося кілька предметів старовини, що належали раніше до начиння П. ц. с. Білики і були передані із П. ц. с. Дрижина Гребля Кобеляцького пов. Це – синодик in fо, писаний напівуставом із зображенням на звороті титульного аркуша Ісуса Христа, що тримає хрест. У кінці книги був запис, що свідчив про завершення її створення 25.05.1793; Біблія in fo петербурзького друку в шкіряній оправі з гравюрою, що зображувала імператрицю Єлизавету Петрівну; 4 великих шитих золотом покрова із зображення Розп’яття та Предстоящих; три зб. указів за 1721–1734, 1722–1724, 1727–1734.
   Ін. відомості про П. ц. не виявлено.
   Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; Трипольский, 1909. – С. 20, 111, 43, 49, 50; Кириев П. М. Белики 25 генваря 1868 года // ПЕВ.ЧН. – 1868. – № 8. – С. 179-181; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.
   В. О. Мокляк, В. А. Павленко.
history-poltava.org.ua/?p=797

У Дрижиній Греблі
   Церква на честь Преображення Господнього в с. Дрижина Гребля Кобеляцького пов. (тепер Кобеляцького р-ну) збудована 1868–1869. Дерев’яна, з прибудованою дзвіницею, на мурованому цоколі. Двохвівтарна – другий вівтар на честь Казанської Божої Матері. У день св. Пантелеймона навколо церкви відбувався хресний хід.
   У 1890, 1895 володіла 1 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 33 дес. 1322 кв. саж. садибної та ружної землі, мала церковну сторожку, комору для зберігання церковних речей, будинок для церковнопарафіяльної школи, три будинки для причту, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа. 1912 володіла 30 дес. 987 кв. саж. ружної землі, мала квартиру для священика і псаломщика, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.
   У 1895 службу відвідувало 2506 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с. Дрижина Гребля, хутори Скрильників, Могили, Зубків, Хоманьків, Мусієнків, Михайликів, Балкових-Ладатків, Бібині, Гудимів, Різників, Гайдеберині, Галиків, Стогніїв, Чумаків, Бабенків, у яких налічувалося 2657 парафіян душ обох статей; 1912 – 2722 душі парафіян різних станів.
   29.06.1922 органами радянської влади зареєстровано статут і списки членів релігійної громади церкви.
   У новітній час релігійна громада відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 06.09.2001 за № 299. На поч. 2000-х зусиллями тодішнього гол. Центральної виборчої комісії України М. М. Рябця збудовано нову церкву, муровану, одноверху, з окремою дзвіницею та каплицею. 02.10.2002 єпископом Полтавським і Кременчуцьким Филипом освячено дзвони, а 25.11.2007 єпископом Мукачівським і Ужгородським Агапітом – настінні розписи храму.
   Із священиків відомі: Микола Іванович Ващинський (1890, 1895, позаштатний 1902), Костянтин Прохорович Сулятицький (1902, 1912), ієрей Георгій Степаниця (2008); із дияконів: Яків Васильович Сокологорський (1895, 1902), Григорій Федорович Клепачевський (1912); із псаломщиків: Федір Гнатович Раєвський (1890, 1895, 1902, позаштатний 1912), Яків Васильович Сокологорський (1890), Іван Самсонович Байов (1912); із церковних старост: козак Григорій Васильович Бажан (1902), козак Стефан Григорович Могила (1912), Марія Михайлівна Брехочко (2008).
   Літ.: Коломенский, 1890. – С. 180-181; Коломенский, 1895. – С. 133; Клировая книжка…, 1902. – С. 217; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 65; ВПЄ. – 2002. – № 10. – Жовт. – С. 2: 2007. – № 11 (71). – Лист. – С. 5; РГПО, 2008. – Арк. 37.
   В. О. Мокляк, В. А. Павленко.


history-poltava.org.ua/?p=2712

Post's attachments

6423.jpg
6423.jpg 58.75 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

93

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Різдвяно-Богородицька церква у Біликах (за вид. Полтавіка, Т.12)
   Дата будівництва першої дерев’яної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці у м-ку Білики Полтавського полку (тепер смт Кобеляцького р-ну) невідома. Лише теоретично можна висловити здогад про існування у кін. 17 – на поч. 18 ст. Найдавніша відома згадка про храм відноситься до 1722, коли пасіка церкви налічувала 19 вуликів. У 1762 на місці старої коштом кошового Запорозької Січі Григорія Федоровича Лантуха та запорозького козака Данила Міняйла збудовано нову дерев’яну церкву. Згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею її з відомства Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії. На той час у ній правили службу 1 священик («піп») та 3 церковнослужителі. У 1861 та 1867 проведено ремонти, 1881 поставлено на мурований цоколь та прибудовано дерев’яну дзвіницю. Освячення перебудованого храму відбулося 03.10.1881. У колекції ПКМ зберігається металева закладна дошка храму 1881.
   1890 володіла 0,25 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла церковним капіталом у 500 руб. наймала комору для власних потреб та отримувала прибуток від належного їй парому через р. Ворсклу. 1902 мала власну комору для зберігання церковних речей, діяли церковна б-ка та змішана церковнопарафіяльна школа, 1912 працювала двохкомплектна однокласна церковнопарафіяльна школа.
   У жовт. 1776 у церковній парафії значилося 67 дворів. 1895, крім частини населення м-ка Білики, до парафії входили жителі трьох не названих урочищ і хуторів, службу відвідувало 2585 душ обох статей. 1902, крім частини жителів м-ка Білики, до парафії входили хутори на р. Маячці, на Крутій Горі та Скубовій горі, церковні відправи відвідувало 2321 душ обох статей. 1912 у парафії значилося 2104 душі.
   У 1909 церква виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до збірки старовинний кипарисовий у срібній оправі хрест висотою 9 вершків, з рельєфними зображеннями з одного боку Розп’яття з предстоящими, Господа Саваофа, Духа Святого та Іоанна Милостивого, з другого – Хрещення Господнього, св. Миколая та св. вмц. Варвари. Хрест мав круглу підставку, декоровану рослинним орнаментом. 1915 його разом з колекцією давньосховища було подаровано Полтавською єпархією Природничо-історичному музею Полтавського губ. земства. До 1941 хрест знаходився у збірці ПКМ, його подальша доля невідома.
   Храм закрито та зруйновано у 1930-х.
   Із священиків відомі: Петро Юхимович Чаловський (1890, 1895, 1902, позаштатний 1912), Костянтин Дмитрович Орлов (1912); із псаломщиків: Григорій Хрисантійович Бєлінський (1890), Іван Іванович Кривусьов (1895), Федір Михайлович Протопопов (1902), Федір Васильович Плахотін (1902), Митрофан Адріанович Міщенко (1912); із паламарів: Прокіп Омелянович Молчанов (1890, 1895, 1912); із церковних старост: козак Василь Іванович Саган (1902), Діонісій Іванович Галь (1912).
   Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; Коломенский, 1890. – С. 178-179; Коломенский, 1895. – С. 129; Клировая книжка…, 1902. – С. 209; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 62-63; Трипольский, 1908. – С. 63; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.
   В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

history-poltava.org.ua/?p=799

Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

94

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Про Білики у мемуарах Г.Ващенка
Григорій Ващенко. "Історія однієї школи (спогади)" [автобіографічні спогади, в яких автор виведений під ім'ям Юрія Петровича Горового - Т.Б.]
Отже, поч. ХХ ст., десь на Полтавщині...
"— Відділ освіти розглянув ваше клопотання і вирішив перенести вашу школу в Білики. Тільки запам'ятайте собі, щоб там жадної контрреволюції не розводили, інакше буде погано... "
www.histpol.pl.ua/ru/kultura/religiya?id=12077

Post's attachments

04_1.jpg
04_1.jpg 320.32 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

95

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Залізничний міст через р. Ворскла у Біликах. 1918 р.
Фотокопія із зібрання музею школи № 2 сел. Білики.

Post's attachments

44.jpg
44.jpg 60.55 kb, 3 downloads since 2017-11-08 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: Алена1

Share

96

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Історія Білицької ЗОШ № 1
(із сайту школи)
bilyky-one.at.ua/index/istorija_shkoli/0-21
      Історія Білицької загальноосвітньої І-ІІІ ступенів №1 починається з ІІ-ї половини ХІХ ст. Перші згадки про школи у Біликах зустрічаються в архівних документах ХІХ ст.: «У містечку Білики Кобеляцького повіту в 2-й половині ХІХ століття працювали три церковно-парафіяльні школи: Миколаївська двокомплектна, Подільська та Підгірська однокомплектні. Навчання в школах проводили по 1 учителю».
       У 1914 році в Біликах в спеціально збудованому будинку земство відкрило вище початкове училище.
       Після громадянської війни у приміщенні Білицького міністерського училища було відкрито семирічну школу.
       У 1920 – 1924 рр. із Полтави в містечко Білики восени 1920 року була переведена учительська семінарія, котру невдовзі перейменували на Білицькі вищі педкурси імені Бориса Грінченка із 4-річним терміном навчання. Очолював ці курси професор Григорій Григорович Ващенко. На базі Білицької 7-річної школи студенти педкурсів проходили практику. 1924 року відбулися випускні екзамени вчителів 1-4-х та 5-7-х класів. Останніх слухачів з’єднано з Полтавським педтехнікумом ім. М. Драгоманова восени 1924 року.
        З 1936 року 7-річка реорганізована у Білицьку трудову середню школу (нині там знаходиться Білицька ЗОШ І-ІІ ступенів №4 імені Героя Радянського Союзу Ф.І.Марченка). Навчання поєднувалося з трудовим вихованням. Для цього при школі були відкриті столярна та слюсарна виробничі майстерні.
У роки війни під час окупації приміщення школи були розорені та спалені. Одразу після звільнення території району від німецько-фашистських загарбників була організована робота по відновленню навчання.  Не зважаючи на те, що ще йшла війна, Білицька середня школа відновила роботу 5 листопада 1943 року. На той час у школі працювало 13 вчителів, які навчали 276 учнів. Навчання було у 2 та 3 зміни. У вечірній час за парти сідали дорослі. За активної допомоги місцевої влади та громадськості щороку проводились ремонтні роботи для забезпечення належних умов для навчання дітей.
        У повоєнний період директорами середньої школи працювали Моложава Наталія Михайлівна (обиралась депутатом Верховної  Ради УРСР 1956-1964 рр.), Хоманько Яків Єфимович.
1 вересня 1957 року відкрилося нове приміщення середньої школи, і в новобудову в’їхали і учні, і згуртований педколектив, який очолював Ковтун Микита Андрійович.
        За ініціативи першого директора цукрового заводу Костенка Василя Васильовича за кошти Міністерства харчової промисловості була збудована нова школа на 320 учнів, яка  була  розташована  у  самому центрі, поблизу цукрового заводу і молоко-консервного комбінату.
       У школі був створений хор учителів. Його керівником та диригентом був Шаповал Микита Климович, талановита, творча людина. До хорового колективу пізніше були залучені учні школи. Хор виступав перед біличанами на святах, неодноразово брав участь у районних та обласних оглядах художньої самодіяльності.
      Велику увагу у школі приділяли естетичному вихованню учнів. З цією метою при школі був створений гурток юних художників. Навчав мистецтву малювання Курлович Василь Архипович.
У 1962 році в школі була створена «Кімната юного художника», де нараховувалось біля ста кращих художніх робіт учнів. А в 1968 році кращі роботи юних художників Білицької середньої школи № 1 експонувалися на Всесоюзній виставці в Москві. З кожним роком експозиція кімнати поповнювалася, і виникла необхідність у  розширенні приміщення. Так 16 грудня 1972 року відбулося урочисте відкриття першого шкільного художнього музею, експозиція якого у 1982 році була перенесена до щойно відкритого Білицького музею історії та художньо-ужиткового мистецтва.
       Оскільки у Біликах ще не було музичної школи, при середній школі № 1 у 1958 році створюється музичний гурток. Усі бажаючі могли навчатися грі на баяні. Керівником гуртка був Сидоренко Володимир Гаврилович, учитель музики. Згодом на базі школи відкрито  філіал Кобеляцької дитячої музичної школи, де навчалися діти грі на духових та клавішних музичних інструментах. Філіал проіснував до 1973 року і  набув статусу Білицької дитячої музичної школи.
      Першим директором середньої школи № 1 був Ковтун Микита Андрійович (1951-1962 роки). Він закінчив Полтавський педагогічний інститут за фахом учителя історії. При ньому школа переїхала у нове приміщення. Було облаштовано шкільне подвір’я, закладені тротуарні доріжки, посаджені дерева та ін.
1962-1963 роки – Жовтяк  Олександр Дмитрович, заслужений учитель УРСР, відмінник освіти СРСР, відмінник народної освіти УРСР. У школі введено професійне навчання “Будівельна справа”. Разом з атестатом про повну середню освіту випускники одержували посвідчення будівельника. Руками учнів школи були збудовані приміщення їдальні та теплиця.
       1963-1977 роки – Петрунець Олександр Григорович. Закінчив Черкаський педагогічний інститут за фахом учителя фізики і математики. У школі викладав фізику і креслення. Відмінник народної освіти УРСР. За його керівництва створено шкільний художній музей.
      1977-1986 роки – Хомякова Зінаїда Семенівна. Закінчила Полтавський педагогічний інститут за фахом учителя історії. Відмінник народної освіти УРСР. У школі введено професійне навчання старшокласників, яке здійснювалося на базі Кобеляцького цукрового заводу за спеціальностями: апаратник, сатуратчик, токар, викладалася автосправа.
     1986-1995 роки – Пісковий Василь Іванович. Закінчив Харківський державний університет, за фахом фізик. У школі викладав математику та інформатику. Продовжено шефські зв’язки з цукровим заводом. У 1989 році початкові класи розміщено у приміщенні колишньої контори цукрового заводу, що дало змогу перейти на однозмінне навчання.
        У 1992 році відкрито перший комп’ютерний клас, який власними руками облаштував Василь Іванович. Створено клуб КВК. У тому числі і учительська команда “Веселий Остап” (директор був членом команди КВК). Новий імпульс для розвитку учнівської художньої самодіяльності дав танцювальний колектив “Візит” (худ.керівник Попова Ольга Михайлівна).
        Помічниками директорів школи у здійсненні навчально-виховного процесу в різні роки були заступники з навчально-виховної роботи: Гешев Михайло Григорович (1956-1967р.р.), Хомякова Зінаїда Семенівна (1967-1977 р.р.),     Штепа Ліна Андріянівна (1977-1985 р.р.),  Зубко (Габрієль) Ольга Іванівна          (1985-1988 р.р.), Рябуха (Світлична) Таміла Леонтіївна (1988-1993 р.р.) та    Чуб Ганна Миколаївна (з 1993 року). Школа  традиційно забезпечувала високий рейтинг участі учнів в районних та обласних етапах Всеукраїнських учнівських олімпіад.
      У 1967 році в школах вводиться посада організатора виховної роботи. Ними працювали Макогон Володимир Семенович (в майбутньому директор Білицької неповної середньої школи №3), Черняєва Галина Іванівна, Залюбовський  Анатолій  Сергійович, який пізніше став заступником директора з виховної роботи (посаду перейменовано з 1997 року). З 1999 року цю посаду обіймає Барбі Марина Володимирівна...

      ...1 вересня 2007 року на честь 50-річчя з дня відкриття нового приміщення середньої школи № 1 було урочисто відкрито музей історії школи. Експонати музею зібрані пошуковцями школи протягом багатьох років, а сам музей оформлено руками учителів школи. 26.11.2010 р. Головним управлінням освіти і науки Полтавської області видано Свідоцтво № 17-189 про реєстрацію музею історії школи.

Post's attachments

46997412.jpg
46997412.jpg 94.29 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

97

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Господа у Біликах.
(Поділ ?, 1960-ті ?)
Фото із зібрання музею білицької школи № 2.

Post's attachments

01.jpg
01.jpg 88.48 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

98

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Білики, вул. Кобеляцька в місці спуску з Гори на Поділ.
Вгорі, фото 1960-х рр. з зібрання музею школи № 2.
Внизу, фото 2017 р.

Post's attachments

002.jpg
002.jpg 330.6 kb, 1 downloads since 2018-02-23 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).
Thanks: LG 775, Алена2

Share

99

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Хата у Біликах, 1985 р.
Фото із зібрання музею школи № 2.

Post's attachments

003.jpg
003.jpg 85.48 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

100

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Будівля білицької селищної ради. Будувалася у 1973 р., як адмінбудинок колгоспу.
На сьогодні - житловий будинок.
   Зі спогадів О.Ф.Калашника:
   "...голова облвиконкому І.І.Пуденко, запросив на розмову й мене. Шукали не довго ― я був у селищній Раді. Стояли на майданчику новобудови ― колгоспного адмінбудинку. Тут він розпорядився віддати під селищну Раду перший поверх, повністю. Це в десять разів більше за площею й кількістю кабінетів ніж попівська хата, яку займав виконком Ради до цього.
   Тут ми, вперше в районі, відкрили “кімнату щастя” й опорний пункт міліції. Приміщення оформили так, що райвиконком організовував семінари голів місцевих рад і інші в нас...
"

Post's attachments

1970-ті.jpg
1970-ті.jpg 122.2 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

101 ( 04-05-2019 02:53:11 змінене Relic hunter )

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

До 1973 р. селищна рада знаходилася в будинку священика (вірогідно Миколаївської церкви), що був збудований 1905 року.
(Дідусь розповідав, що ззаду будинку і на захід ще довго ріс садочок (чи не з нього парк?) і туди приходила збирати фрукти якась родичка того священика - чи донька, чи сестра. Її ні хто не проганяв, але лякалися.)
Після переїзду ради, у 1982 р., будівлю було передано Білицькому народному музею історії та художньо-ужиткового мистецтва.
Фото музею (колишньої ради), 1987 р.
(фонди БХМ; опубліковане - Курлович В.А. О силе и значении искусства. Учебно-воспитательный материал средствами изобразительного искусства. - Кобеляки, 1999. - рис. на с. 28)

Post's attachments

1987.jpg
1987.jpg 139.95 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

102

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Перші гуртківці музичного гуртка при школі №1 в Біликах: Ананенко Станіслав, Хавалджи Геннадій, Дубоніс Людмила, Ковтун Микита Андрійович, директор школи, Курлович Василь Архипович, Сидоренко Володимир Гаврилович, керівник гуртка і вчитель музики, Курлович Валентина, Безкровна Тетяна, Гаврик, Ковтун Таміла, Іванова Лілія (в майбутньому диктор українського телебачення Костецька Лілія), Полянчикова Валентина, Петрунець Микола.
Фото 1958 р.
(bilyky.at.ua/index/shkola_1/0-40)

Post's attachments

85095585.jpg
85095585.jpg 94.02 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

103

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Спогади біличанина Соломко Г. І.
(Соломко Георгий Иванович – сержант, командир отделения вычислителей при управлении 2-го дивизиона Сумского артучилища, 1-й артполк отряда.
20 апреля 1919г. )

   С годами в памяти многие подробности о событиях в жизни стираются. Остаются только наиболее значимые, такими для меня были молодые студенческие годы, начало трудовой деятельности, служба в армии и участие в боевых действиях в годы войны. Другие события восстанавливаются в памяти по коротким записям, которые я вел нерегулярно по газетным заметкам, фотографиям, письмам и рассказам очевидцев.
   Основное внимание в своих воспоминаниях попытаюсь уделить службе в армии – родному Сумскому артиллерийскому училищу, с которым прошел по жизни с июля 1941 по июль 2007 года. Прослужил в училище 27 календарных лет, а после увольнения в запас был служащим Советской Армии, работая заведующим лабораторией физики, а затем инженером по лабораторному оборудованию. По возрасту и состоянию здоровья уволился, но был избран председателем совета ветеранов войны и военной службы училища, работал на общественных началах. В хронологическом порядке буду излагать основные события в жизни училища, о его начальниках, их деятельности. О работе заместителей начальников училища, начальников политотдела, отделов и служб, командиров подразделений, начальников циклов и кафедр, без которых было невозможно руководить училищем, описывать не буду. Описать деятельность этого огромного коллектива мне не под силу, да и данные о них у меня далеко неполные, да и времени не хватит.
   Прожив долгую, трудную, но интересную жизнь, в свои почти 90 лет попытаюсь изложить то, что осталось в моей памяти.
   Родился 20 апреля 1919 года в селе Белики Полтавской области в семье рабочего. Мать была домохозяйкой. Кроме меня в семье еще было три сестры. Моя трудовая деятельность началась с ноября 1939 года в селе Ивановка Кобелякского района Полтавской области, куда я был направлен учителем физики 7-10 классов после окончания физико-математического факультета КГУИ (Кременчугский государственный учительский институт). Но недолго мне пришлось быть учителем. Трудное это было время, страна была на пороге войны. Чуть не по тревоге, отдав ключи от физкабинета директору школы и, не получив расчета, я отправился в райвоенкомат. 23 марта 1941 года я был призван в Красную армию и направлен курсантом в полковую школу сержантов при 683 ЛАП (легкий артиллерийский полк) в город Луганск (Ворошиловград). Вначале было трудно, все по расписанию: отбой, подъем, десять часов занятий и два часа самоподготовки, строевая подготовка, бег, кроссы, походы. Особое внимание уделялось ночным занятиям, движению по заданному маршруту: по карте и азимуту. Уделялось внимание физической подготовке и спорту. В артиллерийском полку была хорошая футбольная команда. Я, как бывший игрок футбольной команды Полтавского Локомотива, был избран капитаном футбольной команды полка. 22 июня 1941 года состоялась встреча с футбольной командой города. Когда закончился первый тайм, прискакал посыльный и сообщил о том, что началась война и объявлена боевая тревога. Так мы встретили войну на футбольном поле.
Нам присвоили звания сержантов. Началось формирование боевых расчетов.

+ Читати більше

В это время в полк из Сум прибыл командир одного из дивизионов Сумского артучилища подполковник Мац и стал отбирать курсантов в училище. В эту команду попал и я. В середине июля мы уже были в Сумах.
   В то время Сумы – небольшой городок, в основном с одноэтажными домиками, утопающими в садах. Улицы выложены булыжником. Через город протекает полноводная река Псел с притоками Сумка и Стрелка. Автотранспорта не видно, движение – на лошадях.
   Военный городок расположился на окраине города, узкой полосой протянувшись на высоком правом берегу реки Псел. Нас удивил и восхитил вид главного корпуса училища – бывшего Кадетского корпуса. Красивое архитектурное сооружение, внутри – блеск: надраены полы, зеркала, бархатные шторы на окнах.
   На второй день нас, вновь прибывших, представили начальнику училища полковнику Иванову. Подошел высокий, стройный, с «иголочки» одетый в военную форму командир, в петлицах – четыре «шпалы», на груди ордена Ленина, Красного Знамени и медаль 20 лет Рабоче-крестьянской Красной Армии. Блестящие сапоги со шпорами – просто картинка и лицом красивый. Прошел вдоль строя, внимательно осмотрел каждого, улыбнулся, очевидно, понравился наш внешний вид. Кратко рассказал об училище. Задачи поставил комиссар училища – батальонный комиссар Вениаминов. Он произвел на нас хорошее впечатление, что и подтвердилось в боевых действиях и в послевоенной службе в училище.
   Я был назначен в пятую батарею второго дивизиона, где командиром был майор Бедрицкий, командиром 51 классного отделения. Занятия в училище проводились по 10-12 часов. Большое внимание уделялось практической работе. Регулярно проводились марш-броски, длительные переходы как днем, так и ночью, с полной выкладкой, часто в противогазах. Как нам эта закалка пригодилась в боевых действиях в годы войны.
   В конце июля немцы начали забрасывать диверсионные группы, а в середине августа уже угрожали городу Сумы. Появлялись самолеты разведчики, а однажды пролетели два самолета бомбардировщика, сбросили бомбы на железнодорожную станцию, пролетели над военным городком, дальше над селом Низы и сбросили бомбы на сахарный завод.
В это время личный состав училища находился в палатках рядом с училищем, техника также была выведена с военного городка и расположена в саду агробазы. В это время артиллерия в училище была на конной тяге. Вначале нас смущала наша форма: длинные кавалерийские шинели, сапоги и шпоры на них, на левом боку шашка. Постепенно привыкли и к этой форме. Кроме напряженной учебы и большой физической нагрузки была еще одна забота – это уход за лошадьми. Надо было накормить, напоить лошадей, почистить их и амуницию. Поэтому, почти за каждым курсантом была закреплена лошадь. Привел нас на конюшню командир взвода старший лейтенант Георгий Безденежных, подводит меня к лошади по кличке Зурна и говорит: «Это Ваша». В гриве и в хвосте у нее вплетены красные ленточки. Спрашиваю: «А что это за модница?». Отвечает: «Кусается и бьется задними копытами». Я раньше с лошадьми дела не имел и боялся подходить к Зурне. Торбу с овсом и ведро с водой подносил ей на метле, а когда чистил, щетку прикреплял длинной палке. Курсанты смеялись, а подошедший старшина батареи Немынущий говорит: «Не смеши людей, смотри, смело подходи к ней, ласково говори, погладь по шее, приноси ей сухарик или грудочку сахара и дружба наладится». Послушал совета, но только подносить сухарик на ладони долго не решался. На конюшне была надпись: «Конь – твой лучший друг». Постепенно мы сдружились, я смело подходил к ней, чистил ее, расчищал копыта, ложа ее ноги на колено и ни разу она меня не обидела. Стали мы настоящими друзьями, выполняла она все мои команды, а на фронте, когда над Миропольем был контужен и взрывом мины меня сбросило с лошади, она не бросила меня и вывезла к своим. С грустью я расставался с Зурной, когда наш отряд вывели в резерв 40 Армии и расформировали, все вооружение и лошадей мы оставили на фронте. Дальнейшая судьба Зурны не известна. Но память о ней осталась на всю жизнь.
   В 1941 году на территории военного городка стояли два училища: Сумское артиллерийское (САУ-1) и Харьковское артиллерийское противотанковой артиллерии (САУ-2). С Харьковским пехотным училищем, которое было с нами, в отряде была путаница. Его называли то Харьковским, то Чугуевским. В книге истории Сумского высшего дважды Краснознаменного училища на стр.88 говорится, что в состав отряда входили Харьковское пехотное училище и Чугуевское пехотное училище – это одно и то же училище. Сумское артиллерийское училище состояло из 4 дивизионов, дивизион из 4 батарей, в батарее 4 орудия.
   В 1938-1940 годах в училище поступили новые системы: 76-мм пушка образца 1936 года, 76-мм пушка образца 1939 года и 122-мм гаубица образца 1938 года. Второй дивизион, в котором я служил, был вооружен 76-мм пушкой образца 1939 года.
В конце августа возникает угроза городу Сумы, немцы подошли к границе области. В то время обстановка, которая возникла на фронте в районе Киева, мы не знали. Узнали позже. Встретив сильное сопротивление Красной Армии под Смоленском и, не овладев сходу Киевом, немцы продолжать движение на Москву замедлили. За спиной у них оставалась сильная группировка наших войск в районе Киева. Гитлер приказал взять Киев. Немецкое командование перебрасывает с Московского направления на юг вторую полевую армию и вторую танковую группу Гудериана. Захватив Гомель, они двинулись в направлении Чернигова, Конотопа, Шостки. Из Кременчугского плацдарма навстречу им развернула наступление 17 полевая и первая танковая группа Клейста. В это время одна треть немецких танков на советско-германском фронте находилась на Сумщине.
   Превосходство в количестве войск и в оснащении вооружения было огромным. Только боевой состав 2ТГр Гудериана на 1.08.1941 г. составлял 3 моторизованных и 2 армейских корпуса – это 17 дивизий. Из них: 5 танковых, 3 моторизованных, 1 охранная и 8 пехотных.
   Идут ожесточенные бои. В окружение попал штаб юго-западного фронта с командующим генерал-полковником Кирпоносом. Штаб перестал существовать, командующий погиб. 40 армия понесла большие потери и практически стала небоеспособной. Формируется новая 40 армия. С этой целью ставка Верховного главнокомандования решила отвести 40 армию на левый берег реки Сейм, чтобы прикрыть Конотоп и Ворожбу. 40 армии передаются 2 и 3 воздушно-десантные корпуса, 10 танковая армия, которая только формировалась, доукомплектованная 135 стрелковая дивизия. Были заняты рубежи от Батурина, Конотопа и Ворожбы. В Сумах формируется 293 стрелковая дивизия и правее от них держит оборону до Ворожбы и Глухова. Но этих сил было мало. С целью прикрытия Ворожбы, где сходятся магистрали на Москву, Оршу, Киев и Харьков, приказом командующего Харьковским военным округом создается отряд особого назначения. В него вошли:
- Сумское артиллерийское училище (САУ-1);
- Харьковское артиллерийское противотанковой артиллерии (САУ-2);
- Харьковское пехотное училище;
- Харьковский саперный батальон;
- Сумской коммунистический батальон;
- Сумской полуэскадрон конников, сформированный из добровольцев.
   Кроме того, в его состав входили два отдельных отряда: левый под командованием подполковника Маца (САУ-1) и правый, возглавляемый майором Свешниковым (САУ-2). Отряды имели свои спецподразделения. Они прикрывали фланги отряда и действовали по обстановке. Отряд особого назначения насчитывал около 7 тысяч человек личного состава, 80 стволов артиллерии (не считая артиллерии Харьковского пехотного училища) и представлял собой сильное боевое соединение.
   Боевая организация отряда включала: штаб, политотдел, разведотряд, 2 стрелковых полка штаб артиллерии, 1 артиллерийский полк дивизионной артиллерии (САУ-1), 1 противотанковый (САУ-2) и 2 отдельных отряда. Командиром отряда был назначен генерал-майор артиллерии Чеснов А.С. (начальник училища САУ-2), комиссаром отряда – полковой комиссар Мангушев И.Ф. (погиб у села Теткино, Курской области, где ему установлен памятник). Начальником артиллерии отряда был полковник Иванов В. А. – начальник САУ-1, комиссаром штаба артиллерии отряда – батальонный комиссар Вениаминов Н. С. – комиссар САУ-1. Первым артиллерийским полком командовал полковник Гриднев Ф. Д., комиссаром полка был Лядов В. А. Командирами дивизионов были: первым – майор Киселев Н. Т. (в училище было два Киселевых), вторым – майор Бедрицкий, третьим – майор Ходос. Большая часть курсантов училища (САУ) в составе своих подразделений (батарея - дивизион) действовала в качестве пехоты. Я был назначен в должности командира отделения вычислителе при управлении второго дивизиона. Курсанты, назначенные в пехотные подразделения, получили на вооружение новые винтовки СВТ (самозарядная винтовка Токарева). Курсанты артиллеристы были вооружены карабинами. Я, как командир отделения, получил винтовку СВТ. Сначала был в восторге, но потом восхищения поубавилось, очень уж капризная она была. Получались отказы при малейшем попадании грязи в затвор. Приходилось завязывать затворную часть носовым платком, а при стрельбе его снимать. На каждую стрелковую роту было выдано по нескольку автоматов ППШ (пистолет пулемет Шпагина). Но это была капля в море, во втором артдивизионе ППШ имел только начальник штаба дивизиона. Не был у нас и противотанковых гранат и бутылок с зажигательной смесью. Нам вручили по две гранаты РГД (ручная граната Дегтярева), противопехотную гранату, которая имела надетую «рубашку» с многими насечками. При взрыве гранта давала много осколков. Против танков она была, что слону дробина. Приходилось делать связки из пяти гранат: одна ручкой к себе, четыре – от себя. Подвезли нам и ящики с опилками, в которых стояли бутылки с обыкновенным керосином. К горлышку бутылки была прикреплена крупная спичка с теркой, перед броском ее необходимо было зажечь.
   27 августа 1941 года вся артиллерия своим ходом на конной тяге убыла в район станции Ворожба. Проходя город, колонна имела внушительный вид и растянулась почти на два километра. Только орудий в колонне было тридцать шесть. Каждое орудие тянуло шесть лошадей. Первая пара более мощных лошадей впрягалась в передок. За ними – вторая пара и третья. На каждой паре, с левой стороны, сидел в седле ездовой и управлял лошадьми. Колона двигалась без остановок, единственная остановка была в населенном пункте Постольное в 21 км от Сум. Дорога была очень тяжелая, без твердого покрытия, шли непрерывные дожди. Задержка была у населенного пункта Синяк. У нас на дороге был глубокий овраг с крутым подъемом. Если упряжка и с трудом вытягивала 76-мм пушки, то чтобы вытянуть 122-мм гаубицы, приходилось подсоединять еще одну шестерку лошадей.
   28 августа, преодолев 50км марша, мы были в Ворожбе. Батареи заняли огневые позиции. Через день после нашего ухода стрелковые подразделения на открытых платформах эшелоном отправились на станцию Ворожба. 29 августа 1941 года формирование отряда особого назначения в районе станции Ворожба было закончено. Отряд должен был войти в соприкосновение с противником и не допустить захвата им станции Ворожба. Но враг не подходил к Ворожбе, в это время немцы овладели городом Шостка. Тогда поступил приказ продвигаться вперед к Путивлю, еще марш 50км. Была занята оборона на рубеже: Волокитино, Софановка, Бурынь, Михайловка. Против наших войск на этом участке фронта действовали части 65 и 168 пехотных дивизий немцев.
   Первое боевое крещение курсанты получили 8 сентября 1941 года в районе села Волокитино. Село находилось на высоком правом берегу реки Клевень, приток реки Сейм. Сама река неширокая, 25-35м, с крутым правым берегом, довольно глубокая и с илистым дном. Левый берег реки – низина, луг. Через реку перекинут деревянный мост.
   В ночь перед 8 сентября рота старшего лейтенанта Коновалова успела вырыть окопы, а в 400-500м окопалась батарея капитана Филимонова с первого артдивизиона майора Киселева Н.Т. Утром появляется колона немцев под прикрытием трех танков. При подходе к мосту был открыт огонь со всех видов оружия. Открыла огонь прямой наводкой батарея капитана Филимонова. Был подпит и загорелся головной танк. Горело несколько машин и мост. Так описывает этот бой его участник курсант Сорокин В.Н. (ныне ушедший из жизни полковник в отставке). На следующий день немцы открыли сильный огонь из минометов и орудий, вызвали самолеты, но форсировать реку Клевень на этом участке не смогли. Это удалось им в 3-4км восточнее. Возникла угроза окружения. Был дан приказ отойти и занять оборону около Путивля. К 40-летию этого боя был открыт памятник погибшим курсантам. До сего времени еще сохранились траншеи и орудийные окопы, заросшие кустарником и молодыми деревьями. Ожесточенные бои развернулись в районе Путивля, Бурыни, Червоной Слободы, Михайловки.
   В бою по Путивлем отличился первый артдивизион майора Киселева. Взводы лейтенанта Луганского и лейтенанта Трейгера отразили атаки превосходящих сил противника и нанесли им значительные потери. Расчеты 76-мм пушки лейтенанта Христича и 122-мм гаубицы лейтенанта Свинухина огнем прямой наводки нанесли большой урон противнику.
В этом бою погибли лейтенант Христич и курсант Герасименко. В бою за Бурынь отличился курсант Тыквин. Он принял на себя командование ротой, когда был убит командир роты лейтенант Птицын, возглавил атаку и вынес лично тело убитого при отходе.
   В октябрьских боях героический подвиг под Червоной Слободой совершил начальник штаба дивизиона Олейник А.Ф. Бой длился три дня. Когда расчет одного из орудий вышел со строя, он сам лично стал у орудия и продолжал вести огонь. В этом бою он был тяжело ранен.
   Особенно упорный характер имели бои в районе Ворожбы, Бобановки и Теткино. Противнику удалось овладеть Ворожбой и Белопольем. На следующий день подразделения пехоты при поддержке второго и третьего артдивизионов предприняли контратаку и выбили противника из Ворожбы и Белополья, и этот рубеж удерживали до 8 октября. Важное место в обороне имел населенный пункт Теткино. Река Сейм делила его на две части. Основная часть его на левом берегу, где были три завода, огороженные кирпичными стенами. Через реку перекинут железнодорожный мост. В одной из школ разместился штаб отряда. Для охраны штаба привлекалось отделение вычислителей второго дивизиона, поэтому я имел возможность более подробно знать положение дел в отряде. К сожалению, в Теткино трагически погиб, подорвавшись на мине, комиссар отряда Мангушев. Похоронен он в Теткино, где ему установлен памятник.
   В начале октября 1941 года противник потеснил наши войска. Отряду особого назначения была поставлена задача отходить, ведя арьергардные бои в районе Суджи, Мирополья, Обояни, Субботино, Старого Оскола. Надо было пройти почти всю Курскую область. Отступая из Теткино, необходимо было взорвать железнодорожный мост, но толи расчет был неверным, толи тола было мало, но слетели с опор два пролета, упав краями в воду. Очень трудным был этот отход. Непрерывные дожди сделали дороги труднопроходимыми, особенно в районе Обояни. Грунт – суглинок. На колесах орудий налипало столько грязи, что они с трудом проворачивались. Во многих местах орудия застревали, приходилось их поочередно вытаскивать с грязи. Не говорю уже, что было на ногах. 3 ноября 1941 года, когда отряд достиг рубежа, станция Старое Роговое – село Герасимовка, он был выведен в резерв и расформирован приказом командующего 40 армии. За образцовое выполнение боевых заданий командования фронта и проявленную при этом доблесть и мужество приказом командующего войсками юго-западного фронта от имени Президиума Верховного Совета СССР только из первого артполка отряда были награждены Орденом Ленина курсант Альзитцер А.М., капитан Алейник А.Ф., курсант Сухоносенко А.С., курсант Тыклин А.С. Орденом Красного Знамени награждено 10 человек, Орденом Красной Звезды – 12 человек. Медалью «За отвагу» - 14 человек.
Прошло время, и в книгах о Великой Отечественной войне стали часто упоминаться действия отряда генерала Чеснова. В книге маршала Баграмяна «Так начиналась война» на странице 370 говорится: «На северном крыле 40 армии генерала Подлас (погиб по Барвинково в мае 1942 года) сейчас нелегко, 90 километровый рубеж занимает малочисленный отряд генерала Чеснова, 293 СД и другие части 40 армии».
   Маршал артиллерии Казаков в книге «Артиллерийский гром» (был начальником оперативного отдела штаба артиллерии юго-западного фронта) на странице 89 пишет: «В составе стрелковых подразделений использовались курсанты Харьковского, Сумского и Днепропетровского артиллерийских училищ. Курсанты этих училищ в бою проявили высокое понимание своего долга, мужество и героизм. Они ни разу не отошли с занимаемых рубежей без приказа, в бою погибали курсанты вторых-третьих курсов бучения, готовые командиры». В Сумах одна из улиц носит имя генерала Чеснова, где установлена памятная доска.
   14 ноября 1941 года расформирование отряд было закончено. Личный состав был сведен в три дивизиона. Начальником училища остался полковник Иванов, комиссаром – Вениаминов. 23 ноября 1941 года со станции Старое Роговое училище эшелонами убыло в город Ачинск.


svaku.ru/forum/archive/index.php/t-1976.html
podvignaroda.ru/?#id=1535967315& … ilDocument

Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

104

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Макеєва Н.В. Сарай на Подолі. Білики. Олія. 1993 р.
(фонди БХМ)

Post's attachments

098.jpg
098.jpg 360.88 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share

105

Re: Білики, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

Білики, подвір'я на Подолі (1960-ті - ?)
Фото із зібрання музею школи № 2.

Post's attachments

049.jpg
049.jpg 102.13 kb, file has never been downloaded. 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.
Інтереси: історія Білицької сотні Полтавського полку.
Пошук: Калашник, Білецький, Пилипенко (Порубаї: Озера, Кишенька, Полт.) cool, Зданович (Кривошин: Брест., Білорусь), Чихар, Кириченко, Овсійко (Хмелів: Сум.) cool, Калініченко, Коломієць, Ігнашенко, Табурянський (Білогорілка: Полт.) cool, Сербул, Гуцуляк, Формос, Стефанюк, Петрович (Зелений Гай, Слобода: Новоселиця, Чернівец.).

Share