Тепер думки до того, чому саме 1929 рік (на прикладі міжвоєнної Польщі).
Австрійське законодавство встановлювало, що безвісти пропавшу людину можна було оголосити померлою тільки через 80 років після її народження. Через великі втрати людей в ПСВ, Польща встановила термін визнання людини померлою - 10 років з часу останньої звістки (думаю, що і Румунія). Якраз на 1929 рік припадало 10 років після закінчення війни.
Процедура в Польщі була такою - до суду подавалась заява про визнання людини померлою, а також документ (лист, чи якесь повідомлення) чи покази свідків, що з часу останньої звістки про людину минуло 10 років. Потім в офіційних друкованих газетах давалося оголошення про розшук, зазвичай терміном півроку. Після закінчення цього терміну людину оголошували мертвою. Спочатку цим займалися місцеві (гродські) суди, пізніше тільки воєводські.
Я б пошукав цих людей в Листах втрат австро-угорської армії (особливо серед полонених), чи десь в списках втрат УГА (з цим складніше, бо немає єдиних).
Левицький г.Рогаля, Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Литвинюк, Gut, Kremer
І-BY78168/ Н. Тесть,(ЧЖЖЧ) І-Р37