Тема: Великі Межирічі, село Корецького р. Рівненської обл.
Вікі:
До 1965 року мало назву Межиріч і Межирічі, а за польського правління — Межиріч Корецький.
Перша згадка датується 1544 роком; згадуються як власність князів Корецьких.
У 1576 році село було зруйноване загонами Беати Костелецької — дружини князя Іллі Острозького.
В 1596 році селище потерпіло від козацького загону О. Гуменецького, що підтримував повстання Северина Наливайка та Григорія Лободи.
18 лютого 1605 року за клопотанням князя Івана-Януша Острозького король Сиґізмунд III Ваза надає Межирічам магдебурзьке право з дозволом побудувати міську ратушу та влаштовувати ярмарки двічі на рік. Мечислав Орлович подає іншу дату отримання магдебурського права — 1590 рік. У 1629 році в містечку налічується 313 димів й проживає польська, українська та єврейська громада.
В серпні 1648 року містечко було визволене козацькими загонами Максима Кривоноса і Д. Гирі. Протягом 1648—1649 років Межирічі було сотенним містечком Волинського полку.
У 1651 році містечко переходить у власність польських князів Любомирських.
Коли на початку 1657 року українські війська опанували східну частину Волинського воєводства, Межирічі стали полковим містом відновленого Волинського полку. Волинським полковником був тоді Іван Тарновський. У 1658 році у Межирічах розпочалися україно-польські переговори про припинення війни.
1662 року містечко тримав у заставі Павло Тетеря, проте Межирічі були дуже поруйновані польським військом, Павло Тетеря уступив цю заставу Стефану Чарнецькому.
За Єжи Домініка Любомирського в містечку з'являється колегіум ордену піарів, в 1702 році будується кам'яний костел святого Антонія.
В 1704 році, під час Північної війни, проходили шведи, поляки, українські козаки. В 1706–1707 роках в містечку перебували російські війська. 1708 року в околицях Великих Межиріч діяли гайдамаки.
Після Любомирських містечко перейшло до Яблоновських, а в 1773 році до овруцького старости Яна Стецького, який у той же рік починає будівництво палацу. Тадеуш Чацький в першій половині XIX століття з колеґіуму піарів утворив гімназію. Закрили гімназію в 1832 році.
Під час французько-російської війни 1812 року у містечку квартирував 1-ий козачий Чернігівський полк армії генерала А. П. Тормасова.
Після польського повстання 1830—1831 року, у якому брали участь також Стецькі, їхні володіння конфісковуються царським урядом.
В середині XIX століття містечко поступово зростає. Пожвавлюється ремісниче виробництво, торгівля, формується прошарок робітників. Але основну масу населення становили наймити і бідні селянські родини. У 1850 році в Межирічах налічувалось 284 двори. У 80-их роках XIX століття в містечку вже налічувалось 302 будинки і 1612 жителів, працювали невелика суконна фабрика і пивоварний завод. Напередодні Першої світової війни в містечку проживало 3592 осіб, діяли пошта, телеграф. Досить потужний водяний млин переробляв 10 тис. пудів зерна на рік. Межирічі стають відомими в окрузі також своїм великим ярмарком, що збирався 20 разів на рік.
У другій половині XIX — на початку ХХ ст. у Межирічах існувало невелике однокласне сільське училище. У 80-их рр. XIX ст. тут також працювала школа військових писарів. 1909 року відкрили двокласне сільське училище, збудоване на кошти земства. З медичних закладів існувала земська лікарня з аптекою.
Під час Першої світової війни Межирічі опиняються у прифронтовій зоні і поступово занепадає. Після громадянської війни опиняється у складі Польщі до 1939 року. На той час у селі діяло товариство «Просвіта».
У 1939–1941 роках містечко під радянською окупацією.
З 6 липня 1941 року по 15 січня 1944 року — під німецькою окупацією; 1944–1991 — в Українській РСР.
Під час та після Другої світової війни поблизу села діяли антикомуністичні загони УПА та польських партизанів.
Оглотков (Горбат. п. НГГ) Алькин Душин Жарков Кульдішов Баландин (Симб. губ.)
Клишкін Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний (Новомоск. Дніпроп.)