1

Тема: Козацька старшина

Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648 – 1783 рр.)

NNN – генеральний суддя (1665 – 1666.18.07. у Брюховецького).
Апостол Данило Петрович – генеральний хорунжий
(1762.8.03. – 1767).
Апостол Павло Єфремович – генеральний осавул (? – 1666.01. – ?).
Артем Мартинович – генеральний осавул (? – 1666.07. – 1667.01.).
Безбородько Андрій Якович – генеральний писар (1741.20.02. – 1742.5.11.). (1750.22.02. – 1762.5.03.).
Безпалий Іван Федорович – генеральний суддя (?–1659.10.–1660–?).
Безпалий Микита Дмитрович – генеральний обозний (1667 – 1668. у Брюховецького).
Бережецький Прокіп Семенович – генеральний суддя (? – 1671.12.02. – ?).
Биховченко Семен Олишівський – генеральний суддя (? – 1666.02. – 1667 –?).
Білогруд Григорій – генеральний суддя (? – 1668.07. – 1669.04. – ?). генеральний осавул (? – 1674 – ?).
Богаченко Семен – генеральний суддя (? – 1667.07. – 1668.9.04. – ?).
Богун Іван Федорович – генеральний осавул (1663 – 1664.17.02.).
Бороздна Іван Владиславович – генеральний бунчужний (1728.16.12. – 1731). генеральний суддя (1731.7.12. – 1740).
Бреус (Семен?) з Черкас – генеральний суддя (?–1649–?).
Бунчужний Васько – генеральний хорунжий (? – 1650.10.).
Бурий Тиміш Іванович – генеральний осавул (? – 1665.04. – ? у Брюховецького).
Бурляй Федір – генеральний обозний (? – 1671.11. – 1674. у Ханенка).
Бускевич Лука – генеральний писар (? – 1667.06. – 1668.08. – ?).
Бутович Степан Іванович – генеральний осавул (1709 – 1717).
Валькевич Петро Васильович – генеральний осавул (1741 – 1758).
Виговський Іван Остафійович – генеральний писар (1649 – 1657).
Виговський Костянтин Євстафійович – генеральний обозний (?–1658–?).
Витязенко Григорій Трохимович – генеральний бунчужний (1663.17.06. – 1665.11. – ? у Брюховецького).
Вовк Федір – генеральний осавул (? – 1658.09. – 1658.11. – ?).
Волевач Іван Тимішович – генеральний обозний (?–1650.11.–?). (1655–1656)..
Вуяхевич Михайло – генеральний суддя (1683–1691.01.–?).
Вуяхевич–Височинський Михайло – генеральний писар (1668 – 1676.09. – ? у Дорошенка).
Галецький Семен Якович – генеральний бунчужний (1734.10.02./1734.14.05. – 1738.8.07.).
Гамалія Андрій Михайлович – генеральний осавул (1687.06. – 1694.02 – ?).
Гамалія Антін Андрійович – генеральний осавул (? – 1703.06.).
Гамалія Григорій Михайлович – генеральний осавул (? – 1674.07. – ?).
Гамалія Михайло Андрійович – генеральний бунчужний (? – 1701.05. – 1703). генеральний суддя (? – 1707 – 1709).
Гамалія Михайло Андрійович– генеральний осавул (2–й; 1707 – 1709).
Гапонович Герман – генеральний писар (? – 1670.10.05. – ?).
Гапонович Герман – генеральний суддя (?–1657–1659.07.–?). (?–1664.11.–1665.18.08. – ?). (?–1667.07. – 1668.07.–1669.02.–?).
Гвинтовка Матвій Микитович – генеральний осавул (1–й; 1668 – 1672.02. –?).
Герцик Григорій Павлович – генеральний осавул (1711 – 1719).
Гладкий Семен Остапович – генеральний суддя (? – 1663.08.) у Сомка.
Глосинський Василь – генеральний писар (1661.05. – 1662.03. – ?).
Глосинський Василь – генеральний суддя (? – 1661.15.05.–20.06. – ?).
Головченко Яким Михайлович– генеральний осавул.
Голуб Костянтин Іванович – генеральний бунчужний (1678.02. – 1687.07.).
Голуховський Семен Остапович – генеральний писар (1659 – 1660.21.12.). (? – 1661.05.).
Горленко Яким Іванович – генеральний суддя (1741.2.06. – 1751.18.08.).
Горленко Яким Іванович – генеральний хорунжий (1729.3.01. – 1741).
Гречаний–Потребич Степан Прокопович – генеральний писар (1663.17.06. – 1665).
Грибович Павло Мартинович – генеральний осавул (? – 1679.08. – ?).
Григорович Осип – генеральний осавул (? – 1654.03. – ?).
Груша Іван – генеральний писар (1657 – 1659).
Гудович Василь Андрійович – генеральний підскарбій (1760.24.02. – 1764.21.04.).
Гулак Іван – генеральний обозний (1669 – 1675. у Дорошенка).
Гуляницький Тиміш – генеральний суддя (?–1662–?).
Демиденко Іван – генеральний обозний (?–1666.02.–1667.12. – ?. у П.Дорошенка).
Джалалій Філон– генеральний осавул.
Домонтович Іван Михайлович– генеральний суддя (1672–1781).
Донець Степан – генеральний осавул (1663 у Брюховецького).
Дорошенко Петро Дорофійович – генеральний осавул (2–й; 1663–1664; 1–й; ? – 1664.11.). генеральний обозний
(1665.11.06. – 1665.18.08.).
Дубинка Мисько – генеральний осавул (?–1654.12. – ?).
Дублянський Олександр Павлович – генеральний суддя (1762.8.03. – 1782).
Дунін–Борковський Василь Касперович – генеральний обозний (1687 – 1702).
Жданович Антін Микитович – генеральний суддя (?–1656.11.–1657).
Животовський Павло Іванович – генеральний обозний (?– 1663.08.–1663.11.–?. нак.), генеральний суддя (? – 1674 – ?).
Жоравка Іван Тимішович – генеральний осавул (1758 – 1781).
Журахівський Василь Якович – генеральний осавул (1710 – 1724).
Журман Ілля Васильович – генеральний суддя (1756 – 1782).
Забіла Михайло Тарасович – генеральний суддя (1728.18.03. – 1740.26.01.).
Забіла Петро Михайлович – генеральний суддя (?–1662–1669). генеральний обозний (1669–1687).
Забіла Степан Петрович – генеральний хорунжий (1677 – 1682).
Заборовський Лукаш – генеральний писар (1672).
Закревський Осип Лук’янович– генеральний бунчужний.
Зарудний–Богданович Самійло Іванович – генеральний суддя (?–1652.11.–1659.06. – ?).
Іскрицький Петро – генеральний хорунжий (1760 – 1762).
Кандиба Андрій Федорович – генеральний суддя (1728 – 1730.05.).
Канівський–Оболонський Дем`ян Васильович – генеральний бунчужний (1741.13.11. – 1758). генеральний осавул (1750 – ?).
Клиша Яків Васильович – генеральний суддя (?–1654.01.–03.–?).
Ковалевський Іван – генеральний осавул (?–1655.09.–1658.08.–?). генеральний осавул (1659.09. – ?).
Корицький Яків – генеральний обозний (1668 – 1669.03. у Дорошенка).
Коробка Федір – генеральний обозний (?–1650–1654.05.). (1669.03.–.06. – ?. у Дорошенка).
Коровка–Вольський Григорій Карпович – генеральний хорунжий (1672.17.06. – 1677).
Костянтинович Павло – генеральний осавул (? – 1665 – 1668.02. – ?).
Кочубей Василь Леонтійович – генеральний писар (1687 – 1699). генеральний суддя (1699 – 1706.30.11. – ?).
Кочубей Семен Васильович– генеральний обозний (1751.15.10. – 1779.13.12).
Кравченко (Правденко) Іван – генеральний суддя (?–1659.10.–?).
Креховецький Іван Томашевич – генеральний писар (? – 1649). генеральний осавул (? – 1659.09.). генеральний суддя
(1663–1665.14.04.).
Кривецький Святослав – генеральний писар (1663 – 1665.11.06.).
Криницький Федір Михайлович – генеральний писар (? – 1668 – ?) у Брюховецького.
Кублицький Костя – генеральний суддя (? – 1685 – ?).
Кудлай Григорій – генеральний суддя (? – 1671.11. – ?. у Ханенка).
Кущ Іван – генеральний обозний (1668. у Брюховецького).
Лизогуб Григорій – генеральний осавул (? – 1674 – ?).
Лизогуб Юхим Якович – генеральний бунчужний (1687 – 1696.07. – ?).
Лизогуб Яків Євстафійович – генеральний обозний (1728.18.03. – 1749).
Лизогуб Яків Кіндратович – генеральний осавул (? – 1669.01. – 1674.02. – ?).
Лизогуб Яків Юхимович – генеральний бунчужний (1710 – 1728).
Лисенко Іван Якович – генеральний осавул (1672.17.06. – 1678.02.).
Лисенко Федір Іванович – генеральний осавул (1728.16.12. – 1741). генеральний суддя (1741.2.04. – 1751.5.01.).
Лісницький Григорій Сахнович – генеральний суддя (?–1657.10.– ?). (?–1661.05.–1662.7.12.–?).
Лісовець (Остап ?) – генеральний осавул з Яготина (? – 1649 – ?).
Лісовський Гаврило– генеральний осавул.
Лобода Федір– генеральний суддя (?–1654.01.–1655.07.–?). (?–1658.09.–1659.07.–?).
Ломиковський Іван Васильович – – генеральний писар (? – 1674) у Ханенка. генеральний осавул (2–й; ? – 1691.10. – 1707). генеральний обозний (1707 – 1709).
Лупиненко Іван – генеральний осавул (2–й; ? – 1664.11. – ?).
Лучченко Михайло – генеральний осавул (? – 1649.04. – 1653 – ?). (?–1657–?).
Мазепа Іван Степанович – генеральний осавул (1682 – 1687).
Маковецький Гаврило – генеральний осавул (? – 1656.02. – ?).
Максимович Дмитро – генеральний бунчужний (1703 –1708.07. – ?). генеральний осавул (? – 1708.08. – 1709.06.).
Максимович Іван – генеральний писар (1709 – 1714).
Мануйлович Іван Мануйлович – генеральний осавул (1728.6.12. – 1738.14.01.).
Маркович Андрій Маркович – генеральний підскарбій (1729.7.05. – 1740.4.07.).
Маркович Іван – генеральний писар у Ханенка (? – 1671.11. – ?).
Мигай Митка – генеральний бунчужний (? – 1658 – 1659.09. – ?).
Миклашевський Михайло Андрійович – генеральний хорунжий (1682 – ран.1685). генеральний осавул (1683 – 1686.08.).
генеральний хорунжий (? – 1688 – ?). генеральний осавул (? – 1689.03. – ран. 1689.08.).
Мирович Федір – генеральний бунчужний (1708 – 1709). генеральний осавул (1710 – 1711).
Михайлович Демко – генеральний осавул з Чигирина (? – 1649.09. – 1654.08.–?).
Мокрієвич Карпо Іванович – генеральний писар (? – 1669.03. – 1672). (? – 1672.07. – ?).
Незамай Георгій (Юрій) Григорович – генеральний суддя (1663–1665.05.).
Нос Іван Яремович – генеральний суддя (1713 – 1715).
Носач Тиміш Іванович – генеральний обозний (1654.05. – 1655.10.– ?). (?–1656–1657.11.–?). (?–1658.17.09.–1663–?).
Нужний Парфен Михайлович – генеральний осавул (1663.17.06.– 1663.10.– ран. 1664.26.03.).
Обіда Василь Дем’янович – генеральний осавул (? – 1665.02. – 1666 – ?).
Оболонський Дем`ян Васильович – генеральний суддя (? – 1758).
Онацький Матіяш – генеральний суддя (?–1649–1650–?).
Опанасович Стефан Іванович – генеральний осавул (1662– 1663.11.–?. у Брюховецького).
Опара Степан – генеральний осавул (? – 1662.25.11. – ?).
Орлик Пилип Степанович – генеральний писар (1707 – 1709).
Павло – генеральний осавул (? – 1654.01. – ?).
Павловський Андрій – генеральний бунчужний (? – 1673 – ?).
Петрановський Ярема Степанович – генеральний осавул (? – 1669.10. – ?).
Петрункевич Степан – генеральний писар (1750. нак).
Пешта Богдан – генеральний хорунжий (1650.11. – ?).
Пиляй Дем’ян – генеральний осавул (1665.08. – 1667.12. – ?).
Половець Семен – генеральний суддя (? – 1671.12.02. – 1672 – ?. у Дорошенка).
Положний Матвій – генеральний суддя (?–1654.01.–03.–?).
Полуботок Леонтій Артемович – генеральний бунчужний (1672 – 1678.02.). генеральний осавул (1678.02. – ран.1682.08.).
Попович Іван Олексійович – генеральний хорунжий (1663.17.06.–1664.03.–?).
Посудевський–Кононович Нестор – генеральний писар (? – 1668.11.11. – ?) у П.Дорошенка.
Працовкін Опанас – генеральний хорунжий (? – 1649 – ?).
Прокопович Сава Прокопович – генеральний писар (1677.03. – 1687). генеральний суддя (1687 – 1700).
Радишевський Онисим – генеральний суддя (1665. у Опари).
Радкевич Михайло – генеральний обозний (?–1664.11.26.– 1665.7.01. – ?). очевидно. змінив Тимоша Носача. генеральний
суддя (?–1662.06.–?). (? – 1667).
Ракушка–Романовський Роман – генеральний підскарбій (? – 1663.11. – 1668).
Руновський Андрій Гаврилович – генеральний писар (1742.03. – 1749. нак.).
Савич Семен Савич – генеральний писар (1709 – 1725).
Савка – генеральний бунчужний у Ханенка (? – 1671.11. – ?).
Семенович Пилип – генеральний суддя (?–1654.03.–?).
Сербин Войця – генеральний осавул (1687.06. – 1689.01.).
Скоробагатий Іван – генеральний осавул (? – 1658.09. – 1659.09.).
Скоропадський Іван Ілліч – генеральний бунчужний (? – 1698.05. – 1703.06. – ?). генеральний осавул (? – 1701 – 1707 – ?).
Скоропадський Іван Михайлович – генеральний осавул (1762.8.03. – 1781).
Скоропадський Михайло Васильович – генеральний підскарбій (1741.27.04. – 1758.2.01.).
Солонина Костянтин – генеральний осавул (2–й; ? – 1670.09. – ?).
Соха – генеральний бунчужний (? – 1668.8.06. у Брюховецького).
Стороженко Григорій Андрійович – генеральний бунчужний (1727.1.10. – 1729.3.01.).
Сулима Яким – генеральний суддя (1763 – 1776).
Суличич Михайло – генеральний суддя (1665.18.08.–1666.02.–?).
Суховій Петро – генеральний писар (? – 1669 – ?) у М.Ханенка.
Тарновський Яків Степанович – генеральний бунчужний (1762.8.03. – 1779).
Тетеря Павло Іванович – генеральний писар (1660.21.12. – 1661).
Томиленко Василь – генеральний осавул (? – 1654.11. – 1654.4.12.).
Туранський–Григорович Олексій Михайлович – генеральний суддя (1710 – 1716).
Турковський Михайло Максимович – генеральний писар (1728.16.12. – 1739).
Фасцієвич Остап – генеральний писар (1659).
Фридрикевич–Козьма Самійло – генеральний осавул (1665.11.06. – 13.09. –?).
Ханенко Микола Данилович – генеральний хорунжий (1741 – 1760.27.01.). генеральний бунчужний.
Харлан – генеральний осавул (? – 1670.03. – ?).
Цесарський Іван Климович– генеральний обозний (1663.17.06.–1666–?).
Чарниш Іван – генеральний суддя (1715 – 1728).
Чекаловський Іван – генеральний писар (1665.08. – 1666 – ?).
Черкес Семен Сергійович – генеральний осавул (? – 1659.07. – ? у Безпалого).
Черняк Лесько Іванович – генеральний осавул (? – 1671.11. – 1677.02. – ?).
Чоботько Онисим– генеральний осавул (1659.09. – ?).
Чорнота Іван – генеральний обозний (?–1649.11.–1650–?).
Чуйкевич Василь Ничипорович – генеральний суддя (1708 – 1709.06. – ?).
Чуйкевич Семен – генеральний писар (1727. нак.).
Шийкевич Захар Іванович – генеральний писар (? – 1664.2.05. – 1665.12. .– ?).
Шило Іван – генеральний осавул у Ханенка (? – 1671.11. – ?).
Шуліка Тиміш (? – 1669 – 1675.08. – ?).
Якимович Жадан – генеральний осавул (1667.06. – 12. – ?).
Яковенко Микола – генеральний хорунжий (1665.08. – 1666.10. – ?).
Якубович Яків Дем`янович – генеральний осавул (1740.13.11. – 1758).

Подальші пошуки відкриють нові прізвища, дозволять уточнити по–батькові багатьох з наведених воєнноначальників, уточнити каденції знаходження на урядах генеральної старшини.

Кривошея В.В.
”Гілея (науковий вісник)": Збірник наукових праць.- К., 2009. Випуск 21 - 2009

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

2

Re: Козацька старшина

Кривошея В.В. Генеалогія української шляхти (до питання інкорпорації української козацької старшини до складу російського дворянства)

1764 – 1782 роки були роками остаточної ліквідації залишків Гетьманщини. Особливого удару полково–сотенній організації нанесло відродження повітів і утворення їх адміністративних органів управління. Розпочався перехід кадрів із полкових структур до земських.
Генеральна старшина не змогла протидіяти цьому цьому процесу, а полкова урядова і особливо неурядова старшина активно до нього долучалася. Крім внутрішньої руйнації старшини як еліти військового стану відбувалося більш серйозне вторгнення зовнішнє – перехід старшинських дітей на службу до гвардійських та армійських полків, імператорського флоту.
Значну кількість фактів, які нас цікавлять знаходими у «Родовідній книзі дворянським родинам Чернігівського намісництва»
від 10 січня 1788 року [7; 8; 9; 10], «Родовідній книзі дворянським родинам Чернігівської губернії» датованій 15 грудня 1790 року [11; 12], «Списку дворян Новгород–Сіверського намістництва 1788 р.» [15]. В зв’язку з цим важливою архіографічною подією є публікація чернігівського вченого І.Ситого документів про погарську старшину–шляхту [2], яка, з оного боку, є продовженням публікацій, започаткованих О.Лазаревським [4], а, з іншого, дозволяє використати матеріал для подальшого розвитку дослідження в цьому  напрямку, які концентровано зосередженнінні в праці З.Когута [3].
Пропонована стаття в основному побудована на джерелах опублікованих у названому збірнику.
Приклад в цьому надавали діти останнього гетьмана Розумовського. Їх шлюби і посади наведені в наступній таблиці.

Шлюби і посади дітей останнього гетьмана (за станом на січень 1788 р.)
Наталія 38 р.         - дійсний камергер Микола Загрязмін
Олексій у 36 р.      - дійсний камергер графиня Варвара Петрівна Шереметєва
Лизавета 35 р.       - генерал–поручик, граф Петро Апраксін
Петро у 34 р.         - генерал–майор (з 1780) Софія Степанівна Ушакова, донька сенатора
Ганна 31 р.            - дійсний камергер Василь Васильчиков
Параска 30 р.        - генерал–поручик, генерал–губернатор Рязанський Іван Гудович
Андрій                   - Камер–юнкер, у 28 р. посол у Данії
Лев у 26 р.            - полковник (з 1782) Старооскольського полку
Григорій у 25 р.     - полковник Санкт–Петербурзького полку
Іван у 24 р.           - генерал–ад’ютан


Приклад гетьмана був дороговказом і іншим старшинським родам.
Полковник Петро Мартинович Юркевич 31 грудня 1780 року отримав звання генерал–ад’ютанта. Сини генерального підскарбія Михайла Васильовича Скоропадського Петро став ротмістром, Яків (одружений з Євфросинією Осипівною Закревською) майором лейб–кирасирського полку. Його ж син Петро був записаний до лейб–гвардії Ізмайлівський полк, донька Катерина наприкінці 60–х одружилася з Олександром Семеновичем Хвостовим (бригадир у 1788 р.). Доньку Настасію генеральний суддя Дем’ян Оболонський одружив з Костянтином Тіньковим, майбутнім надвірним радником (1787), правнуком стольника петровських часів Микити Леонтійовича. По селилися вони в с. Купчичах на Новгород–Сіверщині і, звичайно, що син їх Василь вже в 15 років був підпоручиком лейб–гвардії Ізмайлівського полку [1, 95]. На Стародубщині цьому процесу сприяв і те, що вперше в історії козацтва Гетьманщини на чолі цього полку став князь Юрій Васильович Хованський (1763–1767). Службова біографія цього представника російського офіцерства була типовою: розпочав
службу у 1744 році сержантом у лейб–гвардії Преображенському полку, став вахмістором, корнетом (з 1753), секунд–ротмістром (з 1761), ротмісторм (з 1762), полковником стародубським (з 4 вересня 1763).

Служба в регулярних полках Російської імперії дітей української козацької старшини з Погарщини
ПІП                             Дата народження                         Походження                  Полки                    Роки
Рославець Федір                       1755                             Син бунчукового              Орденський                1778 -
Йосипович                                                                         товариша                  кирасирський               1781

Сулима Данило                         1761                             Син бунчукового              Орденський                1781
Олексійович                                                                        товариша                 кирасирський

Рославець Іван                         1748                              Син бунчукового           Старооскольський         1778
Йосипович                                                                           товариша                    піхотний
                                                                                                                           Апшеронський             1780
                                                                                                                              піхотний
Рославець Олександр               1737                               Син бунчукового           3–й кавалерійський       1778
Йосипович                                                                            товариша                    Чернігівський
                                                                                                                                легкокінний            1781

Великосович Василь                 1755                               Син військового                 Лейб–гвардії             1778 -
Якович                                                                                  товариша                    Семенівський            1783

Панкевич Петро                        1744                               Син значкового                 Астраханський           1772 – 1787 –
Михайлович                                                                   товариша [14, 89]             3–й гренадерський        ?   

Щерба Павло                            1758                                Син значкового                Севський піхотний      1770 – 1778 –?
Михайлович                                                                       товариша                             полк                     1783

Манковський Іван                                                                                                    Сербський                 1745-1746
                                                                                                                               гусарський полк        1746-1748
                                                                                                                                                                1748-1749
                                                                                                                               Угорський                  1749 -1752
                                                                                                                               гусарський полк        1749-1752
                                                                                                                                                                1752-1757
                                                                                                                                                                1757-1759
                                                                                                                                                                1759-1778
                                                                                                                               Петербурзький           ?
                                                                                                                               драгунський полк
                                                                                                                               Псковський
                                                                                                                               драгунський полк
                                                                                                                               Ямбурський полк

Михайловський Василь             1753                     Син абшитованого                        Севський піхотний      1780
Григорович                                                           полкового осавула

Михайловський Кирило             1759                     Син абшитованого                       Флот                           1780
Григорович                                                           полкового осавула

Старосельський Денис                                                                                            Лейб–гвардії                 1780
                                                                                                                              Преображенський

Соболевський Петро                                                                                                Ростовський                 1780
                                                                                                                               карабінерний

Соболевський Олексій                                         Син військового                             Ростовський                1781
Григорович                                                              товариша                                  карабінерний

Соболевський Василь                                          Син військового                             Ростовський                1781
Григорович                                                              товариша                                  карабінерний

Соболевський Степан                                          Син військового                             Севський піхотний      1781
Григорович                                                              товариша     

Соболевський Кирило                                          Син військового                             Новотроъцький          1781
Григорович                                                              товариша                                    кирасирський

Косач Федір                             1744                     Син бунчукового                           Службу розпочав        1780
Семенович                                                                товариша                                        1761 р.                   

Косач Василь                                                       Син бунчукового                                Лейб-гвардії          з 1759
Степанович                                                                товариша                                   Ізмайловський
                                                                                                                                                                з 1772
Косач Костянтин                      1751                     Син значкового                                Лейб-гвардії         1761-1769
Васильович                                                                товариша                                                                   1769
                                                                                                                                                                   1780
Косач Федір                             1752                     Син значкового                                Грузинський              1780
Васильович                                                                товариша                                   гусарський

Косач Петро                             1755                     Син значкового                                Грузинський              1780
Васильович                                                                товариша                                   гусарський

Гамалія Іван                             1760                    Онук генерального                            Лейб–гвардії             1780   
Миколайович                                                                судді                                       Ізмайловський

Гамалія Петро                           1763                    Онук генерального                            Лейб–гвардії             1780   
Миколайович                                                                судді                                       Ізмайловський

Гамалія Іван                              1768                   Онук генерального                            Лейб–гвардії             1780   
Миколайович                                                                судді                                       Преображенський

Ханенко Василь                                                                                                                                            1780
Миколайович

Ханенко Іван                                                                                                                                                1780                                                                                                                                         
Миколайович

Кутневський Михайло                                         Син абшитованого                         ЇЇ імператорської             1780
Данилович                                                        бунчукового товариша                       величності
                                                                                                                                кирасирський

Короткевич Василь                1757                         Син бунчукового                                                               1781
Григорович                                                                  товариша


Найраніший вступ на імператорську службу представників старшини з Погарщини фіксується 1745 роком «По ревностному своему желанию к службе государственной определилися в регулярные полки по прошению моему» [2,109], – про свій поступок у 1745 році згадував через 35 років капітан у відставці Іван Маньковський.
У 1756 році Яків Григорович Карнович став кадетом лейб драгунського Гольштинського полку (1756 – 1759), штандар–юнкер в гусарському полку (1767–1768), ротмістр у відставку (з 1770) [2,50,74.]. З 1762 року в лейб–гвардії Ізмайловському полку розпочав службу солдатом Антон Ісакович Щерба, який після семи років служби вийшов у відставку лейб–гвардії прапорщиком [2,50;4,137].
Рідний брат автора «Разговору Великороссіи с Малороссіей» Олексій Данилович Дзівович був сином козака с. Семенівки
Топальської сотні, «заведовца сотенного» (1751). Завдяки отриманій освіті став канцеляристом ГВК (1756–1762), адвокатом Домової економічної канцелярії гетьмана (1757) [16,3]. Очолив 1–шу Почепську сотню після ліквідації гетьманської посади (1764–1769). Намагався привернути у підданство стрільців с. Тур’я, грабував сотнян [6,19–20]. 13 років був суддею полковий стародубський (1769 – 1782), абшитований полковим суддею. Проживав у с. Дубовичах Кролевецького повіту, де мав 7 підданих. Був одружений з донькою військового товариша Зіновією Петрівною Коробкою. Мали 7 синів і доньку заміжню за Іваном Гавриловичем Огієвським. Щонайменше п’ятеро з синів стали офіцерами флоту: Петро Олексійович
(1761– ?) – кадет Морського корпусу (1772 [2,42]), лейтенант флоту (1787 [15,469]), Микола Олексійович (1764– ?) – мічман флоту (1787), Семен Олексійович (1766 – ?) – кадет Морського корпусу (1787), Яків Олексійович (1767– ?) – кадет Морського корпусу (1787), Федір Олексійович (1770– ?) – кадет Морського корпусу (1787).
Фіксуються лише поодинокі випадки повернення на козацькі посади, тих хто розпочав службу у російських структурах. Так, Влас Жураковський, ставши квартирместром лейб–гусарського Гольшанського полку, повернувся до Гетьманщини (1762 р.) отаманом сотенним ромненським [13, 5].
Станоновлення регулярних збройних сил імперії притягувало військову еліту козацької держави. Особливо цьому сприяло те, що діти козацької старшини вписувалися до гвардійських (Гамалії, Косачі – Ізмайлівського, Староселькі, Гамалії – Преображенського, Великосовичі – Семенівського) чи гусарських (Сербського, Угорського, Петербурзького ) полків.
Поступова еволюція козацької старшини в бік Російської імперії призвела до відсутності протесту проти знищення спочатку гетьманства, а потім і самих козацько–старшинських урядів.

Джерела та література
1. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – К., 1910. – Т. 2.
2. Генеалогія української шляхти. Послужні списки Погарської шляхти 1772 – 1781 рр. «Описание» Ніжинської шляхти 1784 р. / Упорядкування та вступна стаття Ігоря Ситого. – К., 2008.
3. Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760 – 1830. – К., 1996.
4. Лазаревский А.М. Списки черниговских дворян в 1783 г. – Чернигов, 1890.
5. Милорадович Г.А. Родословная книга черниговского дворянства. Т. 1 – 2. – СПб., 1901. – Ч. І. – 114 с; Ч. ІІ. – 464 с; Ч. ІІІ. – 406 с; Ч. VІ. – 316 с.
6. Оглоблин О. Люди старої України. – Мюнхен, 1959. – С. 19 – 20.
7. Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.В.Вернадського (далі – ІР НБУ). – Ф. VІІІ. – № 528/245. Родословная книга дворянским родам Черниговского наместничества. 10 января 1788 г. – Ч. І. – 184 арк.
8. ІР НБУ. – Ф. VІІІ. – № 528/245. Родословная книга дворянским родам Черниговского наместничества. 10 января 1788 г. – Ч. ІІ. – 325 арк.
9. ІР НБУ. – Ф. VІІІ. – № 528/245. Родословная книга дворянским родам Черниговского наместничества. 10 января 1788 г. – Ч. ІІІ. – 83 арк.
10. ІР НБУ. – Ф. VІІІ. – № 528/245. Родословная книга дворянским родам Черниговского наместничества. 10 января 1788 г. – Ч. VІ. – 133 арк.
11. ІР НБУ. – Ф. VІІІ. – № 533. Родословная книга дворянским родам Черниговской губернии. 15 декабря 1790 г. – Ч. І, ІІ. – 201 арк.
12. ІР НБУ. – Ф. VІІІ. – № 534. Родословная книга дворянским родам Черниговской губернии. 15 декабря 1790 г. – Ч. ІІІ, ІV, V. – 200 арк.
13. ІР НБУ. – Ф. І. – № 59061.
14. ІР НБУ. – Ф. І. – № 57325 – 57343.
15. ІР НБУ. – Ф. І. – № 60497. Список дворян Новгород–Северского наместничества. 1788 г.
16. Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 23775.

”Гілея (науковий вісник)": Збірник наукових праць.- К., 2009. Випуск 14 - 2009

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

3

Re: Козацька старшина

Кривошея В.В. До питання циркуляції еліт в козацько – гетьманській державі

+ Читати більше

Метою пропонованої статті є простеження персональних змін в козацькій еліті в проміжку від смерті Богдана Хмельницького до завершення гетьманування Івана Мазепи – останнього гетьмана обраного на так званій повній раді козацькими полками Гетьманщини. Загалом протягом 52 років вичленено вісім таких кульмінацій, в результаті яких відбулися значні зміни кадрового потенціалу, тобто частіше ніж один раз на сім років. Актуальність такого дослідження посилюється ще і тим, що
в історіографії відсутні дослідження цієї проблеми.
Джерела згадують 198 старшинських родів (215 стfршин) часів Івана Виговського. Крім Виговських, на значних урядах знаходилися четверо Зарудних, три Чекановських, по два представники родин Вовків, Войтенків, Гуляницьких,  Золотаренків, Ковалевських, Тараненків, Черкасі. По два Івановичі і Михайловичі, які слід рахувати не як прізвища, а – по батькові.
З 215 родин маємо прізвища 155 (72 %). З них 80 зберегли своє становище в порівнянні з попереднім періодом (51,6 %). Серед них були досить відомі родини в козацькому середовищі, а сама: Богуни, Бути, Вовки, Ворони, Войтенки, Гоголі, Гуляницькі, Дворецькі, Дулі, Забіли, Зарудні, Зеленські, Косинські, Коханенки, Креховецькі, Кривоноси, Лисянські,
Лісницькі, Лісовці, Лютаренки, Лободи, Носачі, Панкевичі, Половці, Пушкарі, Радченки, Романенки, Савичі, Силичі, Стародуби, Солонини, Сулими, Суличичі, Тетері, Ханенки, Цицюри, Черкаси, Шумейки, Яненки, Яхимовичі. Як бачимо, це, переважно, представники полковничих родин, родин генеральної старшини та попередніх гетьманів. Зберегли уряди і
деякі родичі померлого гетьмана Хмельницького (Золотаренки, Нечаї, Безштаньки, Дорошенки, Ковалевські).
Метою пропонованої статті є простеження персональних змін в козацькій еліті в проміжку від смерті Богдана Хмельницького до завершення гетьманування Івана Мазепи – останнього гетьмана обраного на так званій повній раді козацькими полками Гетьманщини. Загалом протягом 52 років вичленено вісім таких кульмінацій, в результаті яких відбулися значні зміни кадрового потенціалу, тобто частіше ніж один раз на сім років. Актуальність такого дослідження посилюється ще і тим, що
в історіографії відсутні дослідження цієї проблеми.
Джерела згадують 198 старшинських родів (215 старшин) часів Івана Виговського. Крім Виговських, на значних урядах знаходилися четверо  Зарудних, три Чекановських, по два представники родин Вовків, Войтенків, Гуляницьких, Золотаренків, Ковалевських, Тараненків, Черкасі. По два Івановичі і Михайловичі, які слід рахувати не як прізвища, а – по батькові.
З 215 родин маємо прізвища 155 (72 %). З них 80 зберегли своє становище в порівнянні з попереднім періодом (51,6 %). Серед них були досить відомі родини в козацькому середовищі, а сама: Богуни, Бути, Вовки, Ворони, Войтенки, Гоголі, Гуляницькі, Дворецькі, Дулі, Забіли, Зарудні, Зеленські, Косинські, Коханенки, Креховецькі, Кривоноси, Лисянські,
Лісницькі, Лісовці, Лютаренки, Лободи, Носачі, Панкевичі, Половці, Пушкарі, Радченки, Романенки, Савичі, Силичі, Стародуби, Солонини, Сулими, Суличичі, Тетері, Ханенки, Цицюри, Черкаси, Шумейки, Яненки, Яхимовичі. Як бачимо, це, переважно, представники полковничих родин, родин генеральної старшини та попередніх гетьманів. Зберегли уряди і
деякі родичі померлого гетьмана Хмельницького (Золотаренки, Нечаї, Безштаньки, Дорошенки, Ковалевські).
Серед тих родин представники яких не зафіксували джерела в період вересня 1657 – вересня 1659 рр. були родини–фундатори козацької держави Абрамовичі (родичі Золотаренків), Байбузи, Бережецькі (родичі Хмельницьких), Вишняки, Волевачі, Ганджі, Гирі, Гладкі миргородські, Глухи, Гродзенки, Деркачі, Донці, Дубини, Жураковські, Іскри, Капусти,
Клиші, Колоси, Коробки, Корсунці, Кровошапки, Кричевські, Кулаги, Маковецькі, Мовчани (родичі Хмельницьких), Мозирі, Москаленки, Мухи, Небаби, Окші, Онацькі, Пешти, Подобайли, Полежаї, Положні, Потребичі, Предмировські, Проскурненки (родичі Хмельницьких), Улезьки, Стороженки (родичі Хмельницьких), Хмелецькі, Холоди, Чарноти, Шангиреї, Шохови, Хмельницькі, Трипольські, Томиленки.
На бік ворога перейшли Криси, Мурашки, Поклонські. Всього значних 65 родин попереднього періоду не знаходимо серед старшини, що складає більше 11 % відомих старшин, які діяли під керівництвом Богдана Хмельницького.
Із фіксованих за Виговському старшинських родин нові складали 48,4 % (75 родини). Наявні джерела не дають можливості встановити який уряд займав, Антін Жданович, який був близькою людиною до гетьмана і постійно знаходився в його штабі. Відсутність інформації про Стародубщину ускладнює аналіз старшини цього регіону, але з впевненністю можна сказати, що Рославці і Рубці мали утримати уряди сотників в своїх сотнях.
Таким чином, період гетьманування Виговського у кадровому відношенні відзначився відсутністю значної частини родин–фундаторів Укранської козацької держави, досить високою ротацію кадрів, розколом старшинського корпусу і знищенням старшини не на полі бою, а у братовбивчій громадянській війні, якої гетьман не зміг уникнути.
В період гетьманування Юрія Хмельницького реєстр нараховує 361 старшини з 323 родин. Серед старшин були чотири Зеленські, по три Бережецькі, Гуляницькі, Дубовики, Уманці, по два Абрамовичі, Безпалі, Бути, Вербицькі, Войцеховичі, Гамалії, Геращенки, Глосинські, Дворецькі, Донці, Дорошенки, Золотаренки, Зражевські, Канівці, Кваші, Ковалевські,
Молявки, Носачі, Пилипенки, Рославці, Рубани, Силичі, Сильницькі, Тироненки, Трушенки, Хмельницькі, Шамрицькі. 5 Лук’яновичів, 3 Андрійовичі, Григоровичі, Степановичі, 2 Івановичі, Михайловичі, Павловичі Федоровичі, Юхимовичі віднесені нами до різних родин невідомих прізвищ.
З 320 родин за прізвищами можемо впевнено визначити 253 родини, тобто 79 %. Серед тих родин, хто повернув собі владу і влив були Аврамовичі, Бережецькі Калющенки, Капусти, Кизими, Килдеї, Кривоноси, Криси, Махаринські, Мозирі, Мурашки, Подобайли, Половці, Рогози, Сухопари, Терещенки, Улезьки, Уманці, Урошевичі та інші – всього 37 родин (14,6 % від загальної кількості відомих родин).
Зберегли вплив – 79 родин (31,2%), серед них: Апостоли, Безпалі, Бистрицькі, Богуни, Булиги, Бути, Вербицькі, Вертилецькі, Войтенки, Ворони, Гаркуші, Горячки, Гладкі миргородські, Гладкі переяславські, Гоголі, Голуховські, Дворецькі, Домонтовичі, Донці, Дорошенки, Жученки, Забіли, Зеленські, Золотаренки, Ковалевські, Коханенки,
Кравченки, Кублицькі, Кулябеки, Лизогуби, Лисянські, Лісницькі, Мокрієвичі, Панкевичі, Рославці, Рубани, Силичі, Скоробагаті, Тетері, Суличічі, Третяки, Трушенки, Уманці, Ханенки, Цицюри, Чернявські, Яцьківські–Куницькі, Яхимовичі.
Не фіксуються серед урядової старшини з попереднього періоду 84 родини (умовно втратили вплив). З політичної арени після усунення свого патрона – гетьмана Виговського – зійшли Білобровки, Богатиренки, Богаченки, Брояки, Вовченки, Виговські, Гапоновичі, Дереневські, Джулаї, Лісовці, Лученки, Люторенки, Миневські, Нечаї, Шумейки, значно послабився вплив Зарудних, Каплуновських, Креховецьких, Лобод, Яненків, які перейшли в значне військове товариство, тобто неуряову старшину.
Новими у старшинському середовищі були 137 родин (54,15 %). Серед них вперше бачимо Войцеховичів, Гамалій, Глосинських, Гречаних, Гуджолів, Дубовиків, Дяченків, Животовських, Зражевських, Кальницьких, Канівців, Кваш, Кованьок, Кропивницьких, Малинок, Момотів, Опар, Пирських, Підтеребів, Пісоцьких, Пригар та інших. За гетьманату Тетері у правобережних полках відомі 49 старшин з 49 родин. Персональний склад старшинського корпусу засвідчує, що
гетьман був активним виразником інтересів покозаченої шляхти, продовжувачем лінії Івана Виговського. Повернулись в старшинську обойму Джулай, Фридрикевич, Черкаси, Коробки, Гапоновичі. Яненко отримав від Тетері пірнач, але не Київського, а сусіднього прикордонного Паволоцького полку. Утрималися при владі під час переході її з рук Хмельницького до Тетері Опари, Білогруди, Богуни, Зеленські, Гоголі, Дорошенки, Радченки, Лизогуби, Лисянські, Улезько, Ханенко. Серед
нових старшинських родин фіксуються Хмури, Солов’ї, Полоницькі Шимко, Васильківські.
Під час гетьманування Брюховецькому зафіксовано 199 старшин з 186 родин. З 12 родин, які мали по кілька представників на старшинських урядах ( 3 Мокрієвичі, 2 Дворецькі, Донці, Ігнатовичі, Пилипенки, Остренки, Щербини, Рославці, Постоленки, Бурі, Обіди) у попередній період, на керівних посадах фіксуються три – Дворецьких, Донців і Бурих. З 141 родин, які зафіксовані з прізвищами повернули уряди 13 родин (9,2 %), зберегли 56 ( 39,7 %), нові 72 ( 51 %), не фіксуються 137 по Лівобережжю.
В результаті приходу до влади Брюховецького з реєстру старшин зникли прізвища Аврамовичів, Бистрицьких, Велигорських, Войтенків, Войцеховичів, Вороб’їв, Ворон, Гаркуш, Золотаренків, Зражевських, Калющенків, Канівців, Ковтуновичів, Коханенків, Красовських, Кулаг, Мурав’їв, Панкевичів, Пирських, Подобайл, Рубанів, Себастьяновіч,
Слободецьких, Сомків, Третяків, Шацьких, Щуровських та інших, які були головною опорою керівників двох найвпливовіших груп – корінного козацького Переяславського полку Сомка і полків Чернігівщини Золотаренка. Серед тих, хто очолив козацькі полки і сотні були представники старовинних січових родів: Скидани, Острянини, Омельницькі, Обіди, Надтоки, Гнилозубенки, Витязенки, Безбожні, Барабаші, Шваченки, Чепіги, Щербаки, Щербини. Цей запорізький кадровий кістяк був доповнений висуванцями з місцевих антисомківських і антизолотаренківських груп, а саме: Полуботками, Постоленками, Свічками, Ситинськими, Сичами, Корнелевичами, Туранськими.
Як і в часів Богдана Хмельницького, на старшинських урядах вдалося виявити 19 козаків (9,5 %), а саме: Бульба Федір, Васильович Гаврило, Попович Іван, Косинський Іван, Радченко Михайло, Кобиляцький Григорій, Романенко Андрій, Донець Іван, Рославець Петро, Дворецький Всиль, Янко Іван, Кулябко Іван, Холод Федір, Завадський Федір, Уманець Пилип, Тищенко Павло, Гончар Михайло, Ручка Іван, Рубець Михайло. В порівнянні з початком Національно–визвольної війни, старшинами стали представники наступного покоління родин Жураковських, Жуковських, Коробок, Гуляницьких, Корсунців, Гарячок, Небаб, Молявок, Мозирів, Лобод.
За гетьманування Ігнатовича відомі 240 старшини з 213 родин (3 Ігнатовичі, Раковичі, Жили, Марченки, Мартиновичі, 2 Солонини, Силичі, Рубці, Рубани, Павловичі, Олещенки, Бути–Нестеренки, Мокрієвичі, Лисенки, Левченки, Котляренки, Заборовські, Забіли, Жученки, Домонтовичі, Дворецькі, Рославці). З 213 родин вдалося чітко ідентифікувати за прізвищами 188. Зберегли уряди 63 родини (33,5 %), повернули 28 (14,9 %), нові 97 (51,6 %), втратили уряд 83. Серед родин, які повернули свій вплив за гетьмана Ігнатовича слід відзначити Бутів, Тризн, Третяків, Силичів, Себастьяовичів, Панкевичів, Підтеребів, Золотаренків, які репрезентували раніше переможених Брюховецьким і репресованих старшин. Разом з Брюховецьким втратили важилі влади і зійшли з політичної арени Пісоцькі, Постоленки, Обіди, Незамаї, Мозирі, Маковії, Корсунці, Корнелевичі, Животовські, Витязенки, Сохи, Холоди, Цесарські, Шамрицькі, Шимони–Шимановські, Ярмолаєнки та інші. Вперше за Ігнатовича на старшинських урядах зустрічаємо Берл, Биховців, Болдаковських, Борковських, Бороховичів,
Браїлко, Голубів, Жил, Засядьок, Кияшок, Новаковичів, Парпурів, Раковичів, Судієнків, Товстолісів, Трощинських, Химичів, Черняків, Шираєв та інших.
За період 1648 – 1676 рр. на Правобережжі відомі такі полковники. Є згадки про 19 повних полковників брацлавських, з яких Михайло Зеленський обирався чотири, Коваленко Сидір і Сербин Іван по два рази. В полку зафіксовано 7 наказних полковників (Дорошенко Григорій, Волошин Сила, Кривенко Григорій, Лисиця Павло, Бахно Ілля, Булюбаш Федір, Зеленський Михайло), з яких дехто став і повним полковником До реєстру Білоцерківського полку внесено 17 повних і 8 наказних полковників. Краченко Іван очолював полк тричі, Андрій Тарасенко, Семен Половець, Гнат Макуха, Яків Люторенко тримали пірнач по два рази. 14 повних і 3 наказних полковники Кальницького полку. Ковалевський
Гаврило тричі обирався, двічі полковниками були Іван Богун, Іван Яцьківський, Лобойко Василь.
З 18 повних полковників канівських, тричі пірнач тримав Яків Лизогуб, двічі – Іван Лизогуб та Іван Стародуб. До 3 відомих наказних полковники (Гулак, Шангирей, Заблоцький) нам вдалося додати четвер- того – Василя Решетила.
З 25 корсунських полковників Яків Улізько полковникував тричі, Григорій Гуляницький, Іван Креховецький, Федір Кандиба – по два рази. Всього у Корсуні відома 21 полковнича родина: Золотаренки дали трьох корсунських полковників, Гуляницькі, Бути–Нестеренки – по два. Слід додати ще трьох полковників лисянських (Кривоніс, Лисянський і Височан). Крім того в Корсунському полку є згадки про 16 наказних полковників (Бут Нестеренко Максим, Вергун Жадан, Гладкий Іван, Дубина Мисько, Дубина Семен, Івахнюк Михайло, Кілдей Антон, Ковшевацький, Мигалевський Костянтин, Привицький Осип, Соловей Михайло, Стадниченко Мисько, Сухопара Самійло, Трутина Дмитро (Дементій), Трушенко Степан, Фацієвич Євстафій).
З 14 повних полковників паволоцьких Іван Куцевич–Миньківський, Михайло Суличич, Іван Богун полковникували по два рази, з родини Гамалій два полковники були на Паволоччині – Григорій і Яків, з наказних полковників відомі троє – Хмелецький Адам і Степан, Кривоносенко.
6 полковників Подільського полку, серед яких Гоголь тримав уряд тричі протягом 17 років. 5 наказних полковників подільських (Бугай Іван, Гладкий Дмитро, Кривоніс Олександр, Зеленський Андрій, Михайлович Федір).
17 полковників уманських походили з 16 родин (двох полковників дала родина Безпалих). Ханенко і Білогруд обиралися полковником по 8 разів. Відомі тако ж 6 наказних полкавників (Ханенко Михайло, Байбуза Степан, Іванович Самійло, Грозденко Іван, Нечай Матвій, Оргієнко Семен).
У Черкасах згадано про 23 повних (19) і наказних (4) полковників. Джулай Федір тричі очолював полк, Колос Яків та Гамалія Михайло – двічі.
З 32 полковників Чигиринського полку, які внесені до реєстру полковників вдалося встановити трьох нових полковників: Тихого Семена, два полковникування Степана Опари (1661 і 1662), вперше ввести до  наукового обігу факти про керівництво Чигиринським полком Іваном Богуном (1661 – 1662). Встановлені прізвища трьох чигиринських полковників, які раніше були відомі лише за іменами та по–батькові: Білобровка Григорій Хомич, Колос Яків Пархоменко, Канівець Кирило Андрійович, встановити імена батьків полковників Герасима (Еразма) Богдановича Каплуновського та Івана Богдановича Дуб’яги.
22 повних і 10 наказних полковників зафіксовано у реєстрі старшини Чигиринського полку – це представники 27 родин. Корицький Яків очолював Чигиринський полк чотири рази, двічі – Трушенко Карпо, Богаченко Ілляш, Дорошенко Петро, Бережецький Прокіп, Петрановський Ярема, Опара Степан, Коробка Федір.
Протягом 1672 – 1687 рр. На Лівобережжі відомі 619 урядники з 538 старшинських родин, які стояли у керма козацьких під розділів Гетьманщини. 6 родин мали по 4 старшини, це гетьманський рід Самойловичів, а також Мокрієвичі, Донці, Гладкі миргородські, Жили і Савенки. 8 родин мали по три старшини: Забіли, Домонтовичі, Романовські, Жученки, Борсуки, Завадські, Войцеховичі, Куриленки. По двоє старшин репрезентували у козацьке військо Яцьковичі, Яремієнки, Щербини,
Шаули, Бути, Бувайли, Чернявські, Туранські, Трушенки, Барабаші, Чарнацькі, Сулими, Гулаки, Горячки, Білецькі, Стеблювці, Себастяновичі, Горбаненки–Яковенки, Гнилозубенки, Саченки, Рославці, Борисенки, Романовичі, Раковичі, Гавриленки, Петрашенки, Пащенки, Панкевичі, Павловські, Олексієнки, Ненади, Міщенки, Маценки, Мандрики, Литовченки, Лесенки, Дворецькі, Дащенки, Кульженки, Коханенки, Кичкаровські, Ісаєнки, Ігуменські, Зарудні, Заліські, Жураковські,
Жуковські – всього 47 родин.
399 родин чітко визначаються за прізвищами. Повернули владу 46 (11,5 %) (а саме: з репресованого угруповання Сомка – Кульженки, Барабаші, Бувайли, Бурманки, Горячки, Жєлєзки, Шуми, з групи Золотаренка – Ковтуненки, Угровецькі, відсторонені прибічники Брюховецького – Вечорки, Гречані, Животовські, Незамаї). Зберегли свій вплив і статус 114 (28,6 %) родин, тобто, з відомих родин заміна щодо старшини Ігнатовича складала абсолютну більшість. Новими у старшинському середовищі було 216 (54,1 %) родин.
З впевненністю можна сказати, що до влади за Самойловича прийшли щонайменше 23 (5,8 % від загальної чисельності старшини і 10,6 % від нових родин) родини (Вуяхевичі, Гулаки, Кандиби, Каплонські, Корицькі, Костенецькі, Криштопенки, Курки, Курощупи, Лясковські, Сазепи, Огієнки, Скоропадські, Улезьки та інші).
695 старшин зафіксовані в реєстрі за гетьмана Мазепи. Вони представляли 562 родину (6 Забіл і Борсуків, по п’ять Дорошенків, Зеленських, Донців, Романовичів, по четверо Тарасевичів, Солонин, Мокрієвичів, Кандиб, Гамаліїв, по троє Черняків, Третяків, Завадських, Жураковських, Жил, Петровських, Нащинських, Перехрестів, Парфененків, Мандрик,
Максимовичів, Коровок–Вольських). По двоє старшин за часів Мазепи представлено з родин Барабашів, Безпалих, Берло, Бичків, Бороховичів, Бутків, Величковських, Вербицьких, Вечорок, Воронченків, Герциків, Гулаків, Даценків, Дорошевичів, Дмитрашок–Райчів, Зарудних, Затиркевичів, Звенигородських–Левченків, Іскр, Киселів, Кожуховських, Колосів, Киселів, Корицьких, Лавренків, Лагод, Левенців, Левченків, Лизогубів, Максименків, Малюг, Мартосів, Мировичів, Мокієвських,
Павельченків, Пилипенків, Плічко, Полуботків, Ревенків, Рожанських, Романовських, Савицьких, Салогубів, Сідко, Скоропадських, Стаховичів, Стороженків, Сулим, Тарасенків, Товстолісів, Томар, Тоцьких, Троцин, Ханенків, Чернявських, Чорнолуцьких, Чуйкевичів, Шабельників, Шаповаленків, Шаул, Шендюхів, Шепеленків, Шульги, Юркевичів, Яковенків, Якубовичів, Яремієнків, Ярмоленків – всього 68 родин.
За прізвищами фіксується 461 рід. За гетьмана Самойловичі з них не мали влади 258 (56 %), серед цих родин – 24 (9,3 %) правобережні. 44 % (203) родин зберегли свій вплив у старшинському середовищі (серед них були Шаули, Шендюхи, Шираї, Чуйкевичі, Черняки, Чернявські, Туранські, Трощинські, Троцини, Томари, Товстоліси, Силичі, Сербини, Семашки, Себастяновичі, Свічки, Сахновські, Сангурські, Салогуби, Рубани), з них з впевненістю до слід віднести щонайменше 18 ( 8,9 %) (серед них Стороженки, Гамалії, Солонини, Скоропадські, Ханенки, Улезьки, Тарасенки, Якубовичі, Сулими, Радченки, Костенецькі, Корицькі, Кандиби, Звенигородські, Дорошенки, Гулаки, Вуяхевичі, Безпалі).
З 399 відомих родин за Самойловича в період мазепинського гетьманування не фіксуються 201 (50,4 %) – з них лише 6 правобережних вихідців.
Циркуляція еліти в досліджуваний період відбувалася досить активно, коли спостерігаються підйоми і падіння, але збкрігалася соціальна рівно- вага. Козацька старшина як самостійна, вища, привілейована група, яка займала пануюче місце в суспільній ієрархії, будучи елітою Гетьманщини, брала безпосередню участь в прийнятті та здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади. При цьому постійно посилювалася шляхетсько – козацьке угруповання. Після смерті гетьмана Хмельницького родини, які розпочали національну революцію, поступово сходили з політичного олімпу. З 601 старшинсько – владних родин, які відомі за Богдана Хмельницького за гетьманування Самойловича залишалися на
урядних посадах 75, за Мазепи – 64, Скоропадського – 40, Апостола – 31, в останній період існування козацько – гетьманської держави – 37. Прихід до влади шляхетсько – козацького угруповання суттєво пом’якшив входження земель Гетьманщини до дворянської імперії.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share